192. Суть жеребів

Почуто в 1949 році, Тель Авів

(переклад з івриту)

Суть жеребів. Сенс такий, що коли дві речі однакові, і неможливо з’ясувати розумом, – яка важливіша, тоді необхідний жереб. А в Зоар, в главі «Емор», запитується: «Як може бути, що козел для жертви Творцю і козел для Азазеля будуть обидва рівними?

Справа в тому, що козел для Творця належить до правої сторони. А козел для Азазеля належить до лівої сторони, де є категорія ҐАР де-хохма, про що сказано: «Удостоїлися – добре, не удостоїлися – погано». Тобто, розкривається малхут властивості суду, обмежень, і це – «ман’ула» (замок), і вона утворює закупорку для світел. І ман’ула знаходиться в місці хазе кожного парцуфа. Тому до ман’ули є можливість хохмі світити. Але в місці хазе припиняється, бо дія будь-якого скорочення – тільки від нього і вниз, а не від нього і вгору.

А жертва Творцю включає в себе ліву сторону, – жертву для Азазеля, тобто категорію хохми. Але не як ліва сторона Азазеля, бо там [отримання] згори вниз. І тому й припиняється світло, що діє ман’ула. А потрібно лише – знизу вгору, і тоді ман’ула у прихованні, а «міфтеха¹» відкрита.

Виходить, – щодо хохми, то у жертви для Азазеля є хохма у властивості ҐАР. У той час, як жертва для Творця є категорією ВАК. Але ВАК здатний світити. А от ҐАР вимушений припинити [світіння]. І тому жертва для Азазеля, – для того, щоб «сатан²» не звинувачував. А справа з цим звинуваченням в тому, що його прагнення – лише притягувати хохму, що належить «бхіні далет» (четвертій стадії, малхут), бо інше світло не дасть йому довершеності. Адже весь його корінь – це бхіна далет. Тому, якщо не отримує у цей свій рівень, залишається недосконалим. Тому завжди він спокушає людину щоби притягувала в бхіну далет. А якщо людина не бажає, він вдається щодо неї до різних хитрощів, щоб вона була вимушена притягнути. Тому, коли дають йому частину від хохми, тоді він не звинувачує Ісраель, адже боїться, щоб не припинилося для нього світло, яке вже отримує.

Але, коли він притягує ҐАР хохми, тоді, в той же час, Ісраель притягують ВАК хохми. І це світло хохма називається світлом «прощення гріхів», і цим світлом удостоюються повернення через любов, коли зловмисності перетворюються на заслуги. І це суть того, що козел для Азазеля несе на собі гріхи синів Ісраеля, тобто всі гріхи Ісраеля робляться тепер заслугами.

І це притча, яку наводить Зоар про царського блазня. Коли дають йому вина, а потім розповідають йому про все, що він накоїв, навіть про негідні вчинки, які ця людина здійснила. І він говорить про всі ці дії, що все це – гарні діяння, і таких як вони, немає в усьому світі. Отже, блазнем зветься сатан, коли дають йому вина, тобто світло хохми, – в час, коли притягують це світло, а воно є світлом прощення гріхів, котрі перетворюються цим світлом на заслуги. Виходить, що на всі погані дії каже, що вони хороші, тому що всі навмисні гріхи робляться як заслуги. А оскільки сатан бажає, щоб дали йому його частку, то не звинувачує Ісраель. І це суть того, що в Єгипті було звинувачення, коли він [сатан] запитував: «Чим відрізняються ці від цих? То або Ісраель також хай помруть як єгиптяни, або ж нехай Ісраель повернуться до Єгипту». А справа в тому, що в Єгипті – місце тяжіння для світла хохми, але там хохма в категорії ҐАР. І коли перебували Ісраель в Єгипті, були під їхньою владою.