Стаття 14, 1990 рік
(переклад з івриту)
Ось, про той вислів, коли Яаков сказав Йосефу: «І вчини зі мною милість і істину», дав Раші пояснення: милість, яку роблять мертвим, є істинною милістю, коли не сподівається на оплату натомість. Виходить, що він просив у нього зробити йому послугу: «Не ховай мене, будь ласка, в Єгипті». І попросив, щоб зробив це як істинну милість, без винагороди. І це слід зрозуміти, адже якщо заплатив би йому за клопоти, тоді ясно, що був би більш впевнений, що зробить йому це, адже так ведеться у світі: коли хочуть щоб щось було здійснено повністю, то дають більшу оплату. А отже, - чому обрав собі інший спосіб, щоб той виконав роботу без ніякої оплати?
І ще складніше в словах Раші те, що каже про вислів: «А я дав тобі на одну частину більше ніж братам твоїм». Раші пояснив «а я дав тобі» - тому що ти будеш займатися моїм похованням, - «на одну частину більше ніж братам твоїм», насправді частину, вона буде тобі наділом додатковим до того, що є і у братів твоїх. Якщо так, то це протирічить «істинній милості», яка означає – без жодної оплати. Адже тут він дає йому оплату, тобто «одну частину», - на одну частину більше ніж кожному з братів.
Ось, слід пояснити все це за способом духовної роботи, так, що Яаков натякнув Йосефу на порядок духовної роботи. Ми бачимо, що порядок роботи, даний нам в Торі та заповідях, здається нам також, на перший погляд, суперечним. Адже, з одного боку, ми знаємо сказане мудрецями, що причиною створення світу було те, що бажанням Творця є дати благо Своїм створінням. Тобто щоб створіння отримали від Нього благо й насолоду. Оскільки Творець є досконалим кінцевою досконалістю, і все, ради чого Він створив створіння, це для того, щоб дати створінням все благо. Як написано (в «Мідраш Раба «Берешит»), що «Творець відповів ангелам, коли бажав створити людину, - сказав, що це подібно до царя, який має вежу, сповнену всякого добра, і не має гостей, - то яке задоволення він зробив цим?» Виходить, що все, що створив, все це було аби створіння отримали благо й насолоду і щоб відчули управління Творця, що воно є управлінням (що дає) благо й насолоду.
А з іншої сторони ми бачимо щось, що є буквально протилежним меті творіння, тобто що утворилося скорочення й приховання, так, що не можна отримувати для особистої користі, а все, що отримують, буде це на користь Творця. Випливає з цього, що основною нашою роботою є та, яку ми будемо робити для Нього, і це як написано: «Благословен Він, Всесильний наш, який створив нас Собі на славу». Тобто, все створіння – воно тільки лиш для слави Творця, а не для створінь. І через це дав нам 613 заповідей, щоб ми дотримувалися їх.
І як сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу» - так сказав Творець. Тобто, людина не може працювати на благо Творця, бо зле начало заважає їй. Тому дав нам Творець 613 заповідей, що звуться мовою Зоар «613 порад», і завдяки їм ми зможемо діяти на користь Творця. Виходить, на перший погляд, що це буквально назворот щодо мети творіння, якою є дати благо Його створінням.
А справа в тому, що ми повинні вірити в те, що каже Арі, і ось його слова: «І коли з’явилося в Його простому бажанні створити світи, і утворити створених, явною зробити досконалість Його дій…» А в «Ор пнімі» в ТЕС, на початку пояснює, що поняття «досконалість його дій» означає, що благо й насолода, які є в Його задумі дати створінням, щоб були вони досконалими, - це означає, щоб не відчувався сором в час отримання блага й насолоди. Це й називається «досконалістю його дій».
А отже, скорочення було для того, щоб світло світило лиш тільки коли створіння роблять все заради небес, тобто на благо Творця. Тоді буде можливість, що будуть отримувати благо й насолоду, – і не існуватиме ніякого сорому. Це й є виправлення скороченням, коли потрібно робити все в ім’я небес, а не для особистого блага. І відповідно, - те, що ми повинні робити на користь Творця, все це виключно для нашого блага, тобто завдяки цьому ми зможемо отримувати благо й насолоду досконалі, без неприємних відчуттів «хліба сорому». Це й називається «явною зробити досконалість Його дій». Тобто тієї дії, що Творець бажає дати благо Своїм створінням, щоб була дія досконалою, коли будуть вони отримувати благо й насолоду.
Виходить згідно з цим, що немає ніякого протиріччя в меті творіння, якою є «дати благо Його створінням», тобто мета в тому, щоб було добре створінням, а не те що Творець бажає, щоб працювали для Нього. Адже все – ради створінь, а для користі Творця - нічого, бо не має Він, боже збав, нестачі. І ще більш за це, Він бажав, щоб було настільки добре створінням, щоб почувалися вони чудово, - щоб нічого неприємного не відчували вони в час отримання блага й насолоди.
І оскільки, згідно з тим правилом, що кожен, хто їсть дармовий хліб, соромиться, а Творець бажав врятувати їх від цього сорому, то задля цього вчинив Він виправлення, що зветься «скорочення і приховання». Тобто, щоб весь той час, коли вони не виправлені тим, що роблять все в ім’я небес, - не зможуть отримувати благо й насолоду, тому що зроблено це приховання. Для того, щоб потім, коли робитимуть все на благо Творця, буде так, що благо й насолода, які вони бажають отримати і насолоджуватися, все це буде виключно на користь Творцю. І, природно, тоді вони врятовані від сорому, який існує, коли отримують харчування від інших як дармове даяння.
Випливає зі сказаного вище, що не існує ніякого протиріччя між метою творіння, якою є «дати благо Його створінням», тобто для блага створіння, - і виправленням створіння, тим, що потрібно все робити на користь Творця, а не для свого блага. Бо і це також на користь створінням, а не те, що Творець потребує, щоб працювали для Нього і давали б Йому щось, - а все для блага створінь.
І сказаним слід пояснити те, що ми запитували: чому сказав Яаков Йосефу, щоби вчинив з ним «істинну милість». Мається на увазі тут те, що Яаков впорядкував процес духовної роботи, яку ми маємо виконувати. І він натякнув йому на порядок виправлення створіння і зміст мети творіння, на те, що обидва вони мають один намір, тобто благо створінь.
Тому й почав говорити йому, що потрібно починати роботу «істинною милістю», тобто без усякої оплати, і все щоб було не для особистої користі, а все – на благо Творця. Як написано в книжці «Дарування Тори», що те, коли людина працює на користь ближнього, має бути також з причини заповіді Творця, тобто все, що людина робить, повинно бути на благо Творцю. І само собою, в кожній дії, яку людина виконує, вона злита з Творцем.
А потім натякнув йому: те, що потрібно діяти на благо Творця, це для того, щоб виросло з цього його особисте благо. Тобто, якщо насправді людина трудиться на користь Творця, і не бажає нічого для особистого блага, тоді приходить до такого рівня, що бажає дати щось Творцеві, щоб Він мав би втіху. І тоді людина бачить, що тільки одним вона може дати задоволення Творцю, - тим, що візьме від Нього благо й насолоду, бо задля цього і створені створіння. Тому вона бажає принести задоволення Творцю. І ясно, що чим більше людина насолоджується від дарування Царя, тим більша насолода є у Царя.
Як наприклад, якщо хтось дає подарунок товаришеві, то в світі прийнято, що коли отримувач вихваляє подарунок, який одержав від того, то товариш його має ще більше задоволення. А якщо отримувач подарунку каже йому, мовляв, подарунок, який ти дав мені, немає мені такої вже й потреби в ньому, - ясно, що товариш не радіє цьому. І навпаки, що більше отримувач відчуває потребу в цьому подарунку, то більшу втіху має даритель. І це набуває виразу в мірі подяки, яку складає отримувач тому, хто йому подарував. Як наслідок, - наскільки людина старається більше втішатися від блага й насолоди, які Творець дає їй, певно що є ще більше задоволення вгорі, від того, що нижній має вельми велику насолоду.
І після того, як Йосеф прийняв на себе роботу заради віддачі, без жодної винагороди, тоді потрібно вже отримувати благо й насолоду за те, що працював заради віддачі. Тому написано, що Яаков сказав йому: «А я дав тобі на один «шехем» («плече»; тут – «доля») більше ніж братам твоїм». «Шехем» - додаткова частина, порівняно з твоїми братами, як пояснив Раші, - через те, що ти клопочешся, займаючись моїм похованням. Тобто оскільки тоді ти прийняв на себе діяти без жодної винагороди, тому наразі прийшов час, що ти отримаєш оплату, тобто частину світла і вищого блага, що повинні розкритися в роботі заради віддачі. Бо основна робота заради віддачі була саме для цього, щоб змогли отримати благо й насолоду без відчуття сорому, як це у тих, що отримують безкоштовний подарунок.
А те, що написано «одне «плече» слід пояснити так, як пояснював мій пан, батько й учитель те, що написано про царя Шауля, який був «від плеча і вгору вищим за весь народ». Де матеріальним поясненням є те, що він був вищим за весь народ на голову, тобто голова його височіла над усім народом. І сказав, що духовні ступені розділяються на «рош» (голову) і «ґуф» (тіло), де «тілом» називається поки що не досконале, а «головою» називається те, що вже досконале.
А поняття досконалості слід пояснити, що вже удостоївся стану виправлення створіння, яке називається келім віддачі. Інакше кажучи, в своїх діяннях в келім віддачі людина вже може мати намір «заради віддачі», і це називається, що вона вже удостоїлася світла хасадим, що облачається в келім віддачі. І також удостоїлася мети творіння, тобто вона вже може користуватися келім отримання заради віддачі, і це зветься, що вже удостоїлася світла хохма.
Виходить що «від плеча і вище» - мається на увазі, що вже удостоївся стану досконалості, що зветься категорією «рош» (голова). І в такий же спосіб маємо пояснити те, що Яаков сказав Йосефу: «А я дав тобі на одну частину більше ніж братам твоїм», тобто тим, що прийняв цю роботу в категорії «істинної милості», без оплати, удостоївся потім досконалості, - користуватися келім отримання заради віддачі, тобто заслужив дві речі разом:
а) виправлення створіння;
б) мети творіння.
І сказаним маємо пояснити те, що написано в пісні вечора напередодні суботи: «Кожен, хто освячує сьомий [день], оплата його дуже велика, в міру його діяння». І слід зрозуміти, що тут нового, що сказав «оплата його дуже велика, в міру його діяння». Адже так і в матеріальному світі ведеться, що кожен робітник отримує платню, - скільки працював, стільки він і отримує. Якщо так, що це за новина, яку тут повідомив нам, що отримує оплату в міру його діяння. І ще складніше за це те, що адже ми повинні працювати не заради отримання винагороди, а в ім’я небес, тобто на благо Творця, а не для власного блага. Якщо так, що означає «оплата його дуже велика».
Однак, як сказано вище, після того, як людина працює в шість днів діяння над виправленням створіння, - і це заради віддачі, а не для особистої користі, - виходить, що працювала, не отримуючи жодної винагороди, а було все тільки в ім’я небес. В результаті, в тій мірі, якою працювала людина не задля отримання платні, - коли приходить субота, яка є категорією «подібна до світу прийдешнього», що є кінцевою ціллю неба і землі, вона отримує винагороду, тобто користується вже келім отримання, і тішиться благом і насолодою, що є категорією мети творіння. Бо нині вона вже може отримувати все заради віддачі.
Отже, як зазначено вище, якщо людина не насолоджується, це подібно тому, коли господар дає їсти гостю, і намагається утворити «вежу повну всякого добра» для гостя, і тоді, якщо гість каже господареві, що не мав я ніякого задоволення від твоєї трапези, - то яка втіха може бути у господаря? Отже, що більше гість насолоджується трапезою, тим більшим є задоволення господарю.
І це як сказали мудреці (в трактаті «Брахот», 58), кажучи так: «Добрий гість, що він каже? «Скільки клопоту доклав господар для мене! І все, скільки він клопотався, то робив це виключно для мене!» Але поганий гість, що він каже? «Увесь клопіт, що клопотався господар, все це для дружини своєї та дітей».
І слід пояснити, що таке «добрий гість» і «поганий гість» в справах духовної роботи. Ось, коли людина поки що не виправила зло в собі, тобто бажання отримувати для особистої користі і перебуває під владою зла, тому й каже вона, - те, що Творець дав нам виконувати Тору та заповіді, це тому, що Він потребує нашої роботи, тому наказав нам виконувати Тору та заповіді. А за це Він заплатить нам винагороду. Тобто каже, що світ створив Творець не для того, щоб дати благо Своїм створінням, а, створив світ, боронь боже, Собі на користь.
А отже, Він бажає, щоб ми гарували для нього, і за це Він заплатить нам. Тоді буває іноді, що злий гість каже, - я не бажаю працювати в Нього, тобто виконувати Тору та заповіді Його, і я відмовляюся від Його платні, і каже – «не їх», тобто роботу в Торі та заповідях, «і не оплату за них», - за Тору та заповіді. Тобто, при такій роботі, що Творець заповідав нам, ця оплата не варта за таку роботу.
А «добрий гість», - в духовній роботі це той, хто виправив зло, і вже є в нього келім віддачі, - він удостоюється потім стану мети творіння, і це означає, що отримує благо й насолоду через те, що вже виправив зло. Тоді така людина каже, що все, з чим клопотався Господар, - це для мого блага, а не те щоб Творець, боронь боже, потребував, щоб ми працювали для Нього.
А те, що ми працюватимемо для Нього, - це нам на благо, тобто, ми зможемо отримати добро й насолоду, і не буде в нас відчуття сорому в час отримання блага. Тоді як «злий гість», тобто людина, яка поки що перебуває під владою свого зла, яке є «отриманням заради отримання», говорить буквально протилежне, що все (Творець) зробив для Себе, а не для блага створінь.
І сказаним слід пояснити «милість та істина», які є двома речами:
а) це «хесед», милість, що означає – робити все не для особистого блага, а все – в ім’я небес;
б) це «і істина», і тоді удостоюємося бачити істину, - те, що причина творіння світів з усіма виправленнями, все це тільки лиш користь створінь, щоб отримали вони благо й насолоду.
Тоді як до того, як удостояться категорії «хесед», ще не розкривається істина, - що створення світу було з причини «дати благо Його створінням».