Які дві категорії є перед лішма
Стаття 11, 1988 р.
(переклад з івриту)
В Зоар, в главі Шемот, запитує про те, що написано: "І це імена синів Ісраеля, які прийшли до Єгипту, з Яаковом, кожен з домом своїм прийшли". Чому починає з Ісраеля, а закінчує Яаковом? І пояснює там поняттями духовних ступенів.
І треба зрозуміти поняття двох ступенів також і під час підготовки, ще до того, як людина удостоїлася категорії лішма, бо "Ісраель" вказує на досконалість, адже Ісраель є поняттям "лі-рош" («мені-голова» - ті ж літери що і «ісраель»), а Яаков є ступенем більш низьким.
Порядок такий, що людина починає роботу Творця, зрозуміло, в ло лішма. І тоді робота, яку вона виконує, - вона як просто дія, тобто, без наміру, хоча повинна бути заради віддачі. І тому в плані дій людина бачить, що просувається добре, кожного дня збільшує свої надбання в Торі та заповідях, людина відчуває себе в стані підйому, оскільки вона бачить, що вона піднімається все вище, тобто, вона бачить, що кожного разу вона має все більше в руках.
І тоді вона отримує життєву силу в своїй роботі у вигляді світла, що оточує, що світить всім, тобто, світло це світить всьому загалу Ісраеля, як пояснено в ТЕС, част.1, що світло, що оточує, світить навіть для келім отримання. Але ж внутрішнє світло, - воно світить саме келім віддачі. Бо було перше скорочення на четверту стадію, щоб не отримувала світло в себе, тому віддалилося світло від клі, адже світило воно всередині клі.
А щодо світла що оточує пояснено в "Панім масбірот" так: "Четверте – це категорія самого світла що оточує, бо Нескінченність світить зараз властивістю віддачі зі свого віддаленого місця. Тобто, оскільки точка бажання четвертої стадії зменшилася, і не стало в ній жодного бажання отримувати, само собою, втратила своє клі отримання, і не могла отримувати всередину світло Нескінченності, як раніше. І серединна точка віддалилася від світла. Тому ми називаємо це "віддаленням місця до Нескінченності".
Це означає, що світло Нескінченності світить як світло, що оточує, навіть там, де немає поки що клі, гідного отримати ради віддачі, і зветься "зменшене світіння". Але ж внутрішнє світло світить широко і в достатку, як пояснено там.
Тому в стані ло лішма людина відчуває себе як на ступені "Ісраель". Але ж, коли вона бажає увійти в роботу віддачі, тобто, щоб були в неї келім для отримання внутрішнього світла, і бажає вийти з себелюбства, тоді входять у єгипетське вигнання. Це означає, що тоді бачимо, наскільки людина віддалена від того, щоби бути злитою з Творцем тотожністю властивостей. Навпаки, в розумі та в серці панує кліпа Єгипту.
І в цьому стані вже людина бачить, наскільки вона далека від того, щоби бути "Ісраель", а перебуває вона в стані "Яаков", стані катнуту, походить від понять "п’яти" (івр. "акваїм") і "закінчення". Тобто, вона перебуває в цілковитій ницості, і бачить, як вона кожного дня все більше віддалена від Творця, і не має контакту зі святістю.
І це зветься "єгипетським вигнанням", це те, коли фараон приходить до людини й запитує: "Хто такий Творець, щоб я Його слухався?" Тобто, щоразу з’являються думки фараона, і задають їй це питання. І залишається людині лиш одна рада, – кричати до Творця, щоб врятував би її від цих думок. Бо це приховання, що приховує віру в Творця. І це зветься "мецер-мі" (чиє обмеження) (літери слова "Єгипет"), бо єгиптяни ставлять питання "Хто (івр. «мі») такий Творець, щоб я Його слухався?" І це "мецер-ям" (протока).
І в цьому стані людина завжди перебуває в питаннях. І це те, що написано: "Які прийшли до Єгипту", означає "мецер-йа" (перешийок Творця). "З Яаковом", бо прийшли до рівня "екев" (п’ятка), категорія краю та закінчення святості, бо відчули, що в категорії «йа» (юд-гей, скорочене ім’я Творця), в час, коли мали прийняти на себе "малхут небес" (владу властивості віддачі), було тяжко їм, адже не могли зробити це, через запитання фараона, царя єгипетського, який володарював над ними питаннями "хто і що". Що є категоріями "моха" та "ліба", тобто "Хто такий Творець, щоб я слухався Його?", і "Що це у вас за робота?".
І це те, що написано: "З тіснин (івр. "мецар") закликав до Творця", бо молитва – через те, що відчувають утиски від Єгипту. І це те, що написано: "І закричали до Творця в горі своєму, від утисків їхніх визволить їх". І відомо, що поняття "тіснота" означає – тісний без хасадім, тобто, що не могли займатися віддачею. Це означає, що коли бажали прийняти на себе малхут небес, що зветься "юд-гей", заради віддачі, то відчували утиски, що не здатні вони зробити щось з «хесед», віддачею.
А відмінність між віддачею і коли робота ради отримання, є як дуже велика відстань. Оскільки в час, коли бажають користуватися келім отримання, тоді можуть дістати втіху та насолоду, через те, що з самого початку дані іскри світла в кліпот, що звуться келім отримання, для того, щоби світ існував. Тому, коли людина бажає користуватися клі отримання, то має можливість, щоби звідти прийшли насолоди, звані "тоненьке світіння", котре існує у світі для того, щоби він існував.
Але коли людина не бажає користуватися келім отримання, а келім віддачі ще не здобула, перебуває тоді в стані незручному, бо немає ще місця, звідки вона могла б притягнути втіху та насолоду. Тому, коли бажає працювати у властивістю віддачі і отримувати задоволення та насолоду в келім віддачі, то оскільки келім віддачі ще немає в неї, тому, оскільки відчуває вигнання, кричить: "З тіснин закликав я Творця, відповів мені на широкому просторі Він". Бо поняття "широкий" означає, як відомо, широкий світлом хасадім, коли Творець допомагає людині властивістю хасадім, тобто, дає їй келім віддачі.
І це зветься, що людина виходить з єгипетського вигнання, і входить у визволення, тим, що зараз вже може працювати ради віддачі, бо вже відчуває важливість величі Творця, через те, що є в неї келім віддачі, що звуться "тотожність властивостей". Оскільки, коли Творець дає їй розширення келім віддачі, йдуть від неї скорочення та приховання, що були в неї через панування кліпи Єгипту з їхніми запитаннями та володарюванням. І зараз людина вже приймає малхут небес не як стан "утиску", як до того, а "широко". І це називається "… відповів мені на широкому просторі Творець". І тоді це зветься, що вона удостоїлася роботи в лішма. Виходить, що треба вирізнити два види духовної роботи, ще до того, як приходять до категорії лішма.
Перший, - категорія Ісраель, коли людина відчуває, що є досконалою в категорії лі-рош (мені головування). І це в роботі, характерній для мас, коли людина отримує від загального світла, що оточує, яке світить здалеку. Це означає, що навіть тоді, коли людина поки що віддалена від Творця, тобто, поки що занурена в бажання отримувати для себе, - також і в цьому ло лішма є насолоди, в тому плані, що вони також перемішані разом з її роботою. І ці насолоди, які людина отримує від інших людей, які поважають її, пошаною та всім подібним, що походить від цього, і отримує це від людей за те, що вони знають, що ця людина – робітник Творця. І отримує вона тут насолоду як "тоненьке світіння", яке дається матеріальним насолодам, що загалом звуться "заздрість, пристрасті та шанолюбство". І через це такі люди відчувають себе досконалими, категорією "Ісраель".
Другий вид – це тоді, коли людина починає входити в роботу лішма. І починає спускатися в єгипетське вигнання, і тоді тіло починає зраджувати людині, і не дає їй виконувати цю роботу усілякими своїми запитаннями, на які не можна відповідати "у знанні". А вище знання не завжди людина здатна перебороти його. І тоді вона починає відчувати підйоми та падіння, оскільки щоразу показують їй згори, що означає робота віддачі, а не задля власної користі. Попри те, що кожна людина розуміє це, але коли воно приходить згори, коли дають їй це збагнути, тоді вона починає відчувати. І тоді починається порядок роботи "глини та цегли", коли відчувають труднощі поневолення у вигнанні.
І зі сказаного маємо пояснити "І помер цар Єгипту". Тобто, та робота, котру виконували ради власної користі, що зветься "кліпою царя єгипетського", коли вони вже припинили працювати на нього, тобто, відчули, - це, що працюють для власної користі, і зветься "влада царя Єгипту", є категорією смерті. То прийняли на себе роботу "в ім’я "небес". Тоді вже не стало їм сили працювати, через те, що цар єгипетський панував над ними.
Виходить, для власної користі не бажають працювати, а на користь Творця не можуть працювати. Це те, що написано: "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і закричали, і піднісся лемент їхній до Всесильного, від роботи". Тобто, що "і закричали" так, що "піднісся лемент їхній", - означає, що це було через "Всесильного, від роботи". Інакше кажучи, тому що бажали, щоб робота їхня була на користь Всесильного, а не для власної користі, але не могли працювати, - це й був їхній крик.
І відомо, що не існує світла без клі. Тобто, не можна дати людині що-небудь примусово, і як відомо, немає примусу в духовному.
Тому, коли людина бідує та терпить біль і страждання від того, що не може вийти з себелюбства і працювати лише на користь Творця, і кричить вона до Творця, щоби допоміг їй і дав би їй те, що вона просить. Тобто, коли Творець дасть їй це, щоб була в неї можливість скасувати свою владу і анулювати себе щодо влади Творця, бо вона бажає, аби була лише влада Єдиного в світі, тобто влада Творця, і це буде всім її спасінням, - це зветься, що є в неї клі та потреба, щоби Творець допоміг їй.
І це те, що написано: "І почув Всесильний їхній стогін". Пояснення: після того, що було вже в них клі, що є бажанням та хісароном, щоби мати можливість працювати на користь Творця, тоді приходить час "І почув Всесильний їхній стогін". Тобто, тоді почалося визволення, вивести їх з-під страждань єгипетських.
Однак відомо, що треба просуватися в двох лініях, отже, і в правій лінії, що означає, що людина має скласти подяку Творцеві за те, що Творець дав побачити, чого їй бракує. Тобто, те, що її страждання від того, що вона віддалена від любові до Творця, - саме це є горем та болем людини. У той час як іншим людям Творець не дав цих страждань, а їхні біди та страждання через те, що не можуть наповнити свої матеріальні потреби, що належать до себелюбства. Тобто, що вони подібні худобі, бо немає в них понять вищих за отримання для себе. І цьому [отриманню] вони раділи та дякували Творцеві.Проте, це є важкою роботою, оскільки ліва лінія скасовує праву лінію. Тому завжди є нова робота, вибудовувати її наново. І це те, що написано: "І робили гірким їхнє життя важкою роботою з глиною (івр. "ба-хомер") та цеглою", бо робота їхня була "ба-хомер" (в матеріальному), тобто в лівій лінії, і бачили тяжкість (івр. "хумра") свого стану, того, наскільки вони віддалені від любові до Творця. А потім – робота в правій лінії, щоби бути в радості від того, що Творець показав їм істину, в якому стані вони перебувають. І це зветься "цегла" (івр. "левенім" – від "лаван", білий).