Мета групи - 1. 1-1 (1984)
Мета групи - 2. 1-2 (1984)
Про любов до товаришів. 2 (1984)
Товариська любов – 1. 3 (1984)
Хай людина допоможе ближньому. 4 (1984)
Що дає нам правило “полюби ближнього”. 5 (1984)
Товариська любов – 2. 6 (1984)
Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”. 7 (1984)
Яке дотримання Тори очищає серце. 8 (1984)
Завжди має людина продати стельові балки дому свого. 9 (1984)
До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися. 10 (1984)
Поняття "заслуги праотців". 11 (1984)
Про важливість групи. 12 (1984)
Імена та назви в духовному. 13 (1984)
Завжди хай продасть людина все, що має, і одружиться з дочкою мудреця. 14 (1984)
Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне. 15 (1984)
Поняття віддачі. 16 (1984)
Про важливість товаришів . 17-1 (1984)
Порядок зборів товариства. 17-2 (1984)
І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі. 18 (1984)
Ви постаєте сьогодні всі. 19 (1984)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1. 1 (1985)
Поняття гілки й кореня. 2 (1985)
Правда і віра. 3 (1985)
Ось породження Ноаха. 4 (1985)
Іди собі з землі своєї. 5 (1985)
І явився йому Творець в дібровах Мамре. 6 (1985)
Життя Сари. 7 (1985)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 2. 8 (1985)
І штовхалися сини в лоні її. 9 (1985)
І вийшов Яаков. 10 (1985)
Щодо суперечки між Яаковом та Лаваном. 11 (1985)
І оселився Яаков у землі проживання батька свого. 12 (1985)
Твердине, оплот спасіння мого. 13 (1985)
Я – перший, і Я – останній. 14 (1985)
І повернув Хізкіягу обличчя своє до стіни. 15 (1985)
І чим більше виснажували його. 16 (1985)
Знай же нині й поклади на серце своє. 17 (1985)
Обвинувачі. 18 (1985)
Ходімо до фараона - 1. 19 (1985)
Той, хто озлобив своє серце. 20 (1985)
Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. 21 (1985)
Уся Тора є одним святим ім’ям. 22 (1985)
На ложі своєму ночами. 23 (1985)
Три види часу в духовній роботі. 24 (1985)
У всьому слід розрізняти між світлом і клі. 25 (1985)
Покажи мені славу Свою. 26 (1985)
Повернення. 27 (1985)
Розвідники. 28 (1985)
Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього. 29 (1985)
Три молитви . 30 (1985)
Людина не вважає себе грішником . 31 (1985)
Про винагороду тим, хто отримує. 32 (1985)
Злочинці Ісраеля. 33 (1985)
І благав я Творця про милість. 34 (1985)
Коли людина знає, що таке трепіт перед Творцем. 35 (1985)
І був вечір, і був ранок. 36 (1985)
Хто свідчить про людину. 37 (1985)
Праведник і добре йому, праведник і зле йому. 38 (1985)
Почуй голос наш. 39 (1985)
І пішов Моше. 1 (1986)
Слухайте, небеса. 2 (1986)
Що означає, що за допомогою Тори удостоюється людина милостині і світу. 3 (1986)
Поняття "хеседу". 4 (1986)
Про пошану до батька. 5 (1986)
Стосовно впевненості. 6 (1986)
Важливість молитви багатьох. 7 (1986)
Щодо допомоги, яка приходить згори. 8 (1986)
Про ханукальний світильник. 9 (1986)
Поняття молитви. 10 (1986)
Істинна молитва, вона – про істинний хісарон. 11 (1986)
Що є основною нестачею, про яку треба молитися. 12 (1986)
Ходімо до фараона – 2. 13 (1986)
Яка потреба в позичанні келім у єгиптян. 14 (1986)
Молитва багатьох. 15 (1986)
Бо Яаков обрав собі Творець. 16 (1986)
Порядок зборів. 17 (1986)
Хто спричинює молитву. 18 (1986)
Поняття радості. 19 (1986)
І буде, коли згрішить і завинить. 20 (1986)
Поняття "вище знання". 21 (1986)
Жінка коли зачне. 22 (1986)
Поняття трепоту та радості. 23 (1986)
Відмінність між милостинею і подарунком. 24 (1986)
Міра виконання заповідей. 25 (1986)
Близький шлях і далекий шлях. 26 (1986)
Творець і Ісраель пішли у вигнання. 27 (1986)
Немає громади менше десятьох. 28 (1986)
Лішма і ло лішма. 29 (1986)
Поняття кліпи, що передує плоду. 30 (1986)
Поняття вигодовування та зародження. 31 (1986)
Поняття "в час молитви мають бути випрямлені ноги й покрита голова". 32 (1986)
Що то за заповіді, які людина "топче п’ятками". 33 (1986)
Судді та стражники. 34 (1986)
П’ятнадцятого ава. 35 (1986)
Що таке підготовка до сліхот. 36 (1986)
Добрий, який чинить добро злим і хорошим. 1 (1987)
Про важливість усвідомлення зла. 2 (1987)
У всіх в Ісраелі є частка в майбутньому світі. 3 (1987)
Від поганої людини не можна слухати щось добре. 4 (1987)
Яку перевагу має робота над винагородою. 5 (1987)
Важливість віри, присутня завжди. 6 (1987)
Диво Хануки. 7 (1987)
Відмінність між "милість та істина" і милістю, що не є істиною. 8 (1987)
Велич людини залежить від величини її віри в майбутнє. 9 (1987)
У чому тяжкість злослів’я і проти кого воно. 10 (1987)
Пурим, коли заповідь – "ад дело яда". 11 (1987)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 1. 12 (1987)
Чому свято маци називається "Песах". 13 (1987)
Зв’язок між песахом, мацою та марором. 14 (1987)
Дві категорії в святості. 15 (1987)
Відмінність між роботою загалу та особистості. 16 (1987)
Сутність суворості заборони навчати Торі ідоловірця. 17 (1987)
Що таке підготовка до отримання Тори - 1. 18 (1987)
Що таке приховане і відкрите в роботі Творця. 19 (1987)
Що означає особиста власність людини. 20 (1987)
Що означають брудні руки в роботі Творця. 21 (1987)
Що то за подарунок, який людина просить у Творця. 22 (1987)
Мир після суперечки важливіший, ніж коли взагалі немає суперечки. 23 (1987)
Що таке безпричинна ненависть в духовній роботі. 24 (1987)
Серйозність в духовній роботі – що це?. 25 (1987)
Що таке легка заповідь. 26 (1987)
Що таке прокляття і благословення в духовній роботі. 27 (1987)
Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі. 28 (1987)
Що означає "у міру страждань і оплата". 29 (1987)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 1. 30 (1987)
Що таке укладення союзу в духовній роботі. 31 (1987)
Чому життя поділяється на два види. 1 (1988)
Наскільки великою є міра повернення. 2 (1988)
Що означає, що ім’ям Творця є "істина". 3 (1988)
Що таке "молитва про допомогу та прощення" в духовній роботі. 4 (1988)
Що означає в духовній роботі: "Ісраель у вигнанні, - Шхіна з ними". 5 (1988)
Яка відмінність між полем і людиною поля в духовній роботі. 6 (1988)
У чому важливість нареченого, що пробачають йому його прогріхи. 7 (1988)
Що означає, що той, хто молиться, має пояснювати свої слова як слід. 8 (1988)
Що означає, що праведник страждає від лиха. 9 (1988)
Які є чотири категорії тих, хто йде в дім навчання, в духовній роботі. 10 (1988)
Які дві категорії є перед лішма. 11 (1988)
Що таке Тора і робота на шляху Творця. 12 (1988)
Що означає "проводир народу, він – увесь народ" в духовній роботі. 13 (1988)
Необхідність любові до товаришів. 14 (1988)
Що означає в духовній роботі "немає благословення в порожньому місці". 15 (1988)
Що є основою, на якій будується святість. 16 (1988)
Основна відмінність між тваринною душею і душею від Всесильного. 17 (1988)
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі. 18 (1988)
Що означає в духовній роботі - срібло, золото, Ісраель, інші народи. 19 (1988)
Що є винагородою в роботі віддачі. 20 (1988)
Що означає в духовній роботі, що Тора дана із темряви. 21 (1988)
Що означають в духовній роботі заслуги та прогріхи праведника. 22 (1988)
Що означає в духовній роботі що починаємо з ло лішма. 23 (1988)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю, а відкрите – нам". 24 (1988)
Якою є підготовка у переддень суботи в духовній роботі. 25 (1988)
Яка відмінність між законом і правосуддям в духовній роботі. 26 (1988)
Що таке в духовній роботі, що Творець не терпить того, хто гордує. 27 (1988)
Що означає, що управління Творця, воно приховане і відкрите. 28 (1988)
У чому різниця між тим, хто працює на Творця, і тим, хто не працює на Нього. 29 (1988)
Чого вимагати від зборів товаришів. 30 (1988)
Яку дію в людині на шляху духовної роботи відносять до Творця. 31 (1988)
Які є дві дії в період падіння. 32 (1988)
Яка різниця в духовній роботі між загальним та особистим. 33 (1988)
Що таке день і ніч в духовній роботі. 34 (1988)
Що за допомога в духовній роботі, яку просити у Творця. 35 (1988)
Якою є міра повернення. 1 (1989)
Що таке гріх великий чи малий в духовній роботі. 2 (1989)
Яка відмінність воріт сліз від інших воріт. 3 (1989)
Що означає "водний потоп" в духовній роботі. 4 (1989)
Що означає, що створення світу було з милості. 5 (1989)
Що таке "вище знання" в духовній роботі. 6 (1989)
Що означає в духовній роботі "Той, хто не клопотався напередодні суботи, що їстиме в суботу?". 7 (1989)
Що означає в духовній роботі, що коли добро зростає, то також і зло зростає. 8 (1989)
Що означає в духовній роботі що нещастя, що приходить на грішників, починає з праведників. 9 (1989)
Що означає в духовній роботі що драбина - по діагоналі. 10 (1989)
Які ті сили, що потрібні в духовній роботі. 11 (1989)
Що таке трапеза нареченого. 12 (1989)
Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі. 13 (1989)
Що означає написане "І поклади на серце своє". 14 (1989)
Що означає в духовній роботі, що праведники взнаються завдяки грішникам. 15 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона благословляти над порожнім столом. 16 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона вітатися, перш ніж благословляє Творця. 17 (1989)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на тому, що підраховано. 18 (1989)
Що означає в духовній роботі, що субота називається "ше-бат". 19 (1989)
Що означає в духовній роботі, що зле начало піднімається і зводить наклеп. 20 (1989)
Що означає в духовній роботі "п’яний хай не молиться". 21 (1989)
Що означає що саме в пасхальний вечір ставлять чотири питання. 22 (1989)
Що означає в духовній роботі "якщо проковтнув марор – не виконав". 23 (1989)
Що таке в духовній роботі "благословення простолюдина хай не буде для тебе незначним". 24 (1989)
Що означає в духовній роботі "Чоловік, який має порок, хай не наближається". 25 (1989)
Що означає в духовній роботі "того, хто оскверняє себе, оскверняють згори". 26 (1989)
У чому сутність страждань в духовній роботі. 27 (1989)
Кому потрібно знати, що людина вистояла у випробуванні. 28 (1989)
Що таке в духовній роботі підготовка до отримання Тори - 2. 29 (1989)
Що таке в духовній роботі засвічування менори. 30 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона навчати Торі ідоловірця . 31 (1989)
Що означає в духовній роботі, що олія зветься добрими ділами. 32 (1989)
Що означає "розвідники" в духовній роботі. 33 (1989)
Що таке мир у духовній роботі. 34 (1989)
Що означає "той, хто не має синів", в духовній роботі. 35 (1989)
Що означає в духовній роботі "бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів". 36 (1989)
Що означає в духовній роботі "Шлях, початок якого – колючки, а кінець – рівний". 37 (1989)
Що таке судді та наглядачі в духовній роботі. 38 (1989)
Що означає в духовній роботі "говорила Тора виключно про зле начало". 39 (1989)
Що означає в духовній роботі "щодня хай будуть для тебе як нові". 40 (1989)
Розпорядок дня. 41 (1989)
Що означає в духовній роботі "щоб були ми головою, а не хвостом". 1 (1990)
Що таке невдача в духовній роботі. 2 (1990)
Що означає, що світ створено для Тори. 3 (1990)
Що означає в духовній роботі що породженням праведників є добрі діяння. 4 (1990)
Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину. 5 (1990)
Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі. 6 (1990)
Коли час молитви і коли час подяки в духовній роботі. 7 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Ейсав зветься людиною поля. 8 (1990)
Що означає "драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес". 9 (1990)
Що означає в духовній роботі сказане мудрецями, що у царя Давида не було життя. 10 (1990)
Що означає в духовній роботі, що ханукальний світильник ставлять зліва. 11 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією - 1. 12 (1990)
Що означає, що єднанням Творця та Шхіни всі гріхи спокутуються. 13 (1990)
Що таке в духовній роботі "істинна милість". 14 (1990)
Що означає в духовній роботі що поки не впав правитель єгипетський, не отримували відповіді на свій лемент. 15 (1990)
Що таке в духовній роботі "через нетерпіння та важку роботу". 16 (1990)
Що таке в духовній роботі допомога, яку отримує той, хто приходить очиститися. 17 (1990)
Що означає в духовній роботі "хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні". 18 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 19 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 20 (1990)
Що означає в духовній роботі "Як Я даром, так і ви даром". 21 (1990)
Який порядок усунення Амалека. 22 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Моше утруднився щодо новомісяччя. 23 (1990)
Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це "захар". 24 (1990)
Що означає в духовній роботі "Славте Творця всі народи". 25 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає святого, подібного Творцю, бо немає нікого крім Тебе". 26 (1990)
Що означає в духовній роботі що в кожної травинки є призначенець вгорі, який б’є її і каже "Рости!". 27 (1990)
Що означає "попередити великих щодо малих" в духовній роботі. 28 (1990)
Що означає в духовній роботі "Тора ослаблює силу людини". 29 (1990)
Що означає в духовній роботі, що "закон і суд" є іменем Творця. 30 (1990)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що перелічується. 31 (1990)
Що означає в духовній роботі "Ісраель виконують бажання Творця". 32 (1990)
Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла". 33 (1990)
Що таке в духовній роботі "низькі келім". 34 (1990)
Що означає в духовній роботі "втішається трапезою нареченого". 35 (1990)
Що означає в духовній роботі, що сини Есава та Ішмаеля не хотіли прийняти Тору. 36 (1990)
Що означає в духовній роботі "Шхіна є свідоцтвом про Ісраель". 37 (1990)
Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним. 38 (1990)
Що таке в духовній роботі “кожний, хто тужить за Єрусалимом, заслуговує і бачить його в радості”. 39 (1990)
Що означає в духовній роботі "бо ви нечисленніші за всі народи". 40 (1990)
Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами. 41 (1990)
Що означає благословення та прокляття в духовній роботі . 42 (1990)
Що означає в духовній роботі "не висаджуй собі "ашеру" поряд з жертовником". 43 (1990)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 2. 44 (1990)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю Всесильному нашому". 45 (1990)
Порядок духовної роботи за Бааль Суламом. 46 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе". 1 (1991)
Що означає в духовній роботі "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого". 2 (1991)
Що таке в духовній роботі "грішник підготує а праведник одягне" . 3 (1991)
Що означає в духовній роботі що нищитель був у потопі і він умертвляв. 4 (1991)
Що означає в духовній роботі що добрі діяння праведників є їхнім породженням. 5 (1991)
Що означає в духовній роботі "пастухи худоби Аврама" і "пастухи худоби Лота". 6 (1991)
Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі. 7 (1991)
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів" . 8 (1991)
Що таке "запах одягу його" в духовній роботі. 9 (1991)
Що означає в духовній роботі що "цар стоїть на своєму полі, коли врожай вже обмолочено". 10 (1991)
Що означає в духовній роботі, що добре начало і зле начало оберігають людину. 11 (1991)
Свічки ці є святістю. 12 (1991)
Що означає в духовній роботі "віддав сильних у руки слабких". 13 (1991)
Що означає в духовній роботі що благословенням людини є благословення її синів. 14 (1991)
Що означає в духовній роботі благословення "Що зробив мені чудо в цьому місці". 15 (1991)
Що означає в духовній роботі: щоб знати, що Творець, Він – Всесильний, слід "покласти у серце своє". 16 (1991)
Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце". 17 (1991)
Що означає в духовній роботі, що слід підняти праву руку над лівою. 18 (1991)
Що означає в духовній роботі "Постань, Творцю, і розсіються вороги Твої". 19 (1991)
Що означає в духовній роботі "немає нічого, чому б не було місця". 20 (1991)
Що означає в духовній роботі, що читаємо главу "захор" перед Пуримом. 21 (1991)
Що таке в духовній роботі "троянда між тернів". 22 (1991)
Що означає в духовній роботі очищення попелом корови. 23 (1991)
Що означає в духовній роботі, що людина повинна народити сина й доньку. 24 (1991)
Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості. 25 (1991)
Що таке "розкриття однієї п’яді і прикриття двох", в духовній роботі. 26 (1991)
Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує "захара". 27 (1991)
Що таке в духовній роботі святість та чистота. 28 (1991)
Що означає в духовній роботі, що первосвященик має брати заміж тільки незайману дівчину. 29 (1991)
Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах. 30 (1991)
Що означає в духовній роботі, що милостиня бідним утворює святе Ім’я. 31 (1991)
Що таке "прапори" в духовній роботі. 32 (1991)
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу. 33 (1991)
Що означає в духовній роботі "Їсть плоди їхні в цьому світі, а фонд існує в світі майбутньому". 34 (1991)
Що означає поняття "розвідники" в духовній роботі. 35 (1991)
Що означає в духовній роботі "мир, мир далекому і близькому". 36 (1991)
Що є Тора і що є закон Тори в духовній роботі. 37 (1991)
Що означає в духовній роботі поняття "права лінія". 38 (1991)
Що означає в духовній роботі, що праве має бути більшим за ліве . 39 (1991)
Що таке "правда" і "брехня" в духовній роботі. 40 (1991)
Що робити людині, якщо створена вона з недобрими властивостями. 41 (1991)
Що таке в духовній роботі "Знає віл власника свого а Ісраель не знає". 42 (1991)
Що означає в духовній роботі "І бачив ти Мою зворотну сторону, а обличчя Моє не побачать". 43 (1991)
Що є в духовній роботі причиною, з якої Ісраель заслужили успадкування землі. 44 (1991)
Що означає в духовній роботі, що суддя повинен судити істинним судом. 45 (1991)
Що означає в духовній роботі "син улюбленої" і "син ненависної". 46 (1991)
Що означає в духовній роботі що права і ліва сторони суперечать одна одній. 47 (1991)
Бібліотекаchevron_right
Рабаш/Статті
chevron_right
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі
 

Коли зветься працівником Творця в духовній роботі

Стаття 18, 1988 р.

(переклад з івриту)

Зоар в главі «Тазріа» запитує про те, що написано: «Жінка, коли запліднить (букв. «посіє») і народить «захара» (чоловіче начало, тут – хлопчик)». І так сказано: «Сказав рабі Аха: «І народить захара, але чи від запліднення народжує, адже це від вагітності залежить. Отже, тут слід було б сказати: «Жінка, коли завагітніє і народить захара». То що означає «запліднить і народить». Сказав рабі Йосі: «Жінка, з дня, коли запліднена і завагітніла, до дня пологів немає іншого слова в устах її, лише щоби дитина її була захаром. Про це й говорить писання: «Жінка, коли запліднить і народить захара».

І маємо зрозуміти, що повідомляє нам тим, що жінка каже, як написано: «З дня, коли запліднена і завагітніла, до дня пологів немає іншого слова в устах її, лише щоби дитина її була захаром», і через це писання говорить «жінка, коли запліднить». Що нам дає ця відомість? Напевно, є пояснення з погляду простого сенсу.

Але ми з’ясуємо це в поняттях духовної роботи, - чому так важливе те, що жінка турбується, чи буде її дитина захаром відразу, як запліднить (посіє). Перш за все слід знати, що таке «посів» в духовній роботі. В матеріальному світі ми бачимо, що коли ми сіємо якесь зерно в землю, зерно розкладається в землі. А потім виходить з посіву збіжжя, яке годує людей. Тобто, дає нам харчування від сили посіву. І якщо людина не посіє зерна, певно, що не жатиме. Як написано «хто сіє зі сльозою, з піснею жатимуть».

А в роботі Творця, – що таке сівба? Слід пояснити, що оскільки в людині є дві сили:

а) сила віддачі, тобто те, що людина бажає давати добро іншим;

б) і сила отримання, тобто отримувати від інших і задовольняти себе.

І якщо якусь силу людина бажає анулювати, те й називається «посівом». Коли вона вкладає цю силу в землю, як сіють зерна в землю, щоби розклалися і анулювалися б в землі. А потім виросте з цього врожай, - їжа, харчування й життя для світу.

Так само і в духовній роботі. Коли людина бажає анулювати бажання отримувати для себе, це називається, що вона вкладає його в землю. Хоче скасувати його «як прах земний», і виросте з цього бажання віддачі. Бо «жінкою» називається бажання отримувати собі, коли бажають анулювати його і звести зі світу, - тоді виходить з цього бажання віддавати, яке дає харчування і життя, і мир світові. Бо завдяки клі бажання віддавати, що зветься «тотожність властивостей», отримуємо добро та насолоду, ті, що Творець бажає дати створінням. І це те, що написано: «Жінка, коли «посіє» і народить захара», тобто тим, що хоронять клі отримання, виростає з цього властивість, що зветься «бажання віддавати», що є категорією «захар».

Однак, захар не народжується відразу, в час посіву, а є дев’ять місяців вагітності, що в духовній роботі називається «підйоми й падіння». Адже іноді приходить злива дощова і вимиває зерна з землі. І в духовній роботі це називається, «що прийшли зловмисні води», які є категорією «мі» і «ма» (хто і що). А «мі та ма» разом звуться «маїм» (вода), і вона виводить всі зерна назовні.

Тобто, після того, як вже кілька разів кидав у землю бажання отримувати для себе, але думки, що належать до «хто» і «що», де «хто» називається «твердженням фараона», який сказав «Хто є Творець, щоб я послухався Його?». А «що» називається «претензія грішника», який запитує: «Що це за робота у вас?», - ці думки забирають назад зерна, що вже перебували в землі, в повній ницості та ганьбі. І піднімають їх з землі, і знову бажають користуватися лише цими келім, які є келім отримання. І знову годі й сподіватися, що буде в нас щось аби підгодувати себе благом, яким слід живити духовне життя. Але не маємо ми келім для отримання цього блага, адже «немає світла без клі».

Однак потім приходить до людини знову збудження згори. І вона починає знову сіяти свою «властивість «жінка», що зветься «бажання отримувати для себе». І знову ховає його в землі. І знову з’являється злий вітер, чи дощова злива. І так повторюється знов і знов. І це спричинює багато «падінь та підйомів». І це називається, як написано: «Хто сіє зі сльозою», і вони звуться «ті, хто плаче», тому що здається їм, що стоять завжди на тому ж самому рівні, як коли почали входити в роботу Творця.

І виходить, що завжди, коли йдуть знову сіяти, вони сіють «зі сльозою», адже бачать вони, що щоразу починають з того самого місця. І немає їм ніякого поступу анітрохи вперед, а навпаки, вони бачать, що йдуть назад. Тому вся їхня сівба – зі сльозою.

І ми вже говорили про те, чому зробив Творець так, щоб було багато падінь та підйомів. Тобто, - хто виграє з цього? Відповідь така, що це на користь людині, адже «немає світла без клі», що означає: «немає наповнення без хісарону». А оскільки Творець бажає, щоб людині знадобилася Його допомога, тому що цією допомогою Творець дає їй світіння згори. То визначається це так, що кожного разу вона отримує додаток святості, і в кінці її роботи, - тобто після того, як кожного разу людина приходить до ще більшого хісарону, аж поки отримує «святу душу згори», - вона удостоюється бути в святості постійно. Як каже Зоар: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». Чим? – відповідає Зоар: «Святою душею», а все це дається людині завдяки підйомам та падінням.

І з цього зрозуміємо, чому саме тим, що «сіють в сльозах», - «з піснями жатимуть». Тому що те, коли сіють в сльозах, тобто коли кожного разу бачить людина, що їй треба починати знову сіяти, і неначе донині не зробила нічого, і бачить вона, що час іде вперед, а вона відступає назад, це спричинює їй відчуття скрути та страждання. Виходить, цим вона все більше потребує Творця, щоби допоміг їй.

Тобто, кожного разу людина бачить себе, наскільки вона не готова з боку природи, і не може вийти з себелюбства інакше, як тільки дивом з небес. І від усіх цих страждань утворюється в ній справжні потреба і клі, тобто бачить вона тепер те, що написано в Теилім: «Якщо Творець не збудує дім, дарма трудилися там будівничі», - тільки Творець може допомогти.

Виходить, що саме завдяки тому, що «сіють зі слізьми», може людина дістати потребу в «порятунку Творця», - і тоді сподіваються, що «з піснею жатимуть». Адже «сівба» зветься «утворення клі», а «жнива» називаються «отримання світла». Тобто, світло приходить в клі. Інакше кажучи, коли хісарон наповнюється, тоді це називається «жнива».

І зі сказаного слід пояснити те, що говорить Зоар: «Жінка, з дня, коли запліднена і завагітніла, до дня пологів немає іншого слова в устах її, крім як щоби дитина її була захаром». І запитали ми, чому це хоче нас навчити в процесі духовної роботи. Отже, як зазначено вище, коли людина починає духовну роботу, - щоби була вона в чистоті, а це означає, що людина працює на благо Творця, а не ради власної користі, - така людина називається «жінка, що запліднить першою».

Пояснення: початок роботи такий, що людина бажає поховати в землі «властивість нукви (жіночої частини)», що зветься «жінка». І це бажання вона сіє в землю, як тоді, коли зерно віддають землі. І завдяки цьому виростає потім харчування для забезпечення створінь. Також, коли сіють бажання отримувати в землю, тобто щоб розклалося, а отже, користування бажанням отримувати скасовується, якщо воно без наміру віддачі, а користуватися ним можна лише за умовою, що зможе отримувати ради віддачі, тоді – «і народжує захара». Тобто людина удостоюється властивості «захар», отже є вже в неї сила чинити дії на благо Творцю, а не для власної користі.

Проте, не за один раз, коли сіють в ґрунт зерно, відразу ж виростає. А, як говорилося, є іноді в матеріальному світі дощова злива, що змиває цілу територію, і все зерно виходить назовні ще до того, як розклалося в землі. І також в духовній роботі, людина бажає відразу, коли посіяла зерна в землю, щоб відразу виросла «властивість захар», тобто щоб, як стій, удостоїтися бажання віддавати.

А оскільки порядок такий, що не за один раз можемо йти проти природи, адже людина народилася в бажанні отримувати собі, тому завжди існує тема подолання. Тобто, щоразу людина починає переборювати стан падіння. Іншими словами, після того, як з’явилися вітри світові й видалили посіяне з землі, де «вітер (івр. «руах») світу» це думки, чужі духу (івр. «руах») святості, який зветься бажанням віддавати. І, само собою, слід людині зміцнитися, і ще раз посіяти бажання отримувати в землю.

І щоразу вона говорить собі, що напевно зараз народиться мені захар, тобто, що «адама» (земля) – це від слова «едаме (уподібнюсь) вищому». Що означає тотожність властивостей, і це властивість захар. А некева, що є бажанням отримувати, анулюється в «уподібнюсь вищому». І цим слід пояснити те, що говорить Зоар: «Жінка, з дня, коли запліднена і завагітніла, до дня пологів немає іншого слова в устах її, лише щоби дитина її була захаром». Тобто, як сказано, кожен раз, коли людина переборює, вона мусить бути впевненою, що тепер вона вже удостоїться властивості «захар».

Отже, при кожному посіві наміром є тільки бути захаром. Інакше, якщо немає наміру бути захаром, це не називається, що щось сіє. І це те, що написано: «Хто побоюється вітру - не посіє». І пояснює там коментар Сфорно так: «Побоюється вітру – не посіє, незважаючи на те, що іноді втратить насіння через буревій, котрий розсіє все, все ж не годиться уникати сівби через цю турботу».

А в поняттях духовної роботи маємо пояснити його слова, що оскільки людина бачить, що є в неї багато падінь, і вже багато разів вона переборювала це й сіяла, і не дивилася, що «вітер», тобто чужі думки, що звуться «вітрами світу», розкидають все. І як він говорить, - не дивися на «руах сеара» (буревій), хоч це й кліпа найсильніша, і вона на рівні світу Асія, як казав Арі, «що її бажання розкидати все насіння, коли кидають бажання отримувати в землю, - оскільки це проти її бажання». Тому говорить писання, - не дивися на цей вітер, що хоче розкидати насіння, а треба зміцнитися і не уникати сівби. Однак, маємо вірити в Творця, що «порятунок від Творця – як оком змигнути».

І мій батько й учитель пояснював вислів «Хто побоюється вітру, не посіє»: мається на увазі, що хай не каже людина, що сама я не можу нічого вдіяти, а чекаю я, що Творець пошле мені дух («руах») з небес, тоді буде мені сила до роботи. А поки що я сиджу й чекаю. Про це говорить писання: «Хто побоюється (тут – «шомер») вітру («руах»)» від вислову «А батько його запам’ятав (тут – «шамар») це», що означає, - хто сидить та очікує, ніколи не посіє. Тож мусить людина вдатися до «збудження знизу», а завдяки цьому приходить «збудження згори». І це так, як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають», але почати мусить людина.

І зі сказаного маємо пояснити те, що написано: «Якщо не дослухаєтеся й не покладете собі на серце, надати шану імені Моєму, і пошлю на вас прокляття... і ось, Я проклинаю сім’я і розсію відходи на обличчя ваші». А Ібн Езра тлумачить це так: «Ось, Я проклинаю сім’я щоб не зросло, за те, що стіл Мій порожній». А «Мецудат Давид» пояснює так: «Ось, Я проклинаю», - через вас прокляну сім’я, щоб не зросло; «І розсію відходи на обличчя ваші» - розкидаю гній на обличчя ваші». І продовжує: «Гній худоби, яку ви приносите в жертву переді Мною, і це те, що найгидкіше у худоби, - його розкидаю, знеславити вас у той же спосіб, як ви зневажаєте Моє ім’я».

І це слід пояснити, як зазначено вище, що порядок роботи такий, що сіють сім’я в землю, щоб розклалося і анулювалося в землі, яка є властивістю «упобіднюсь вищому», - щоб зросла з цього посіву властивість захара. Але сіючи, людина посередині роботи відступається від «вшанування імені Творця», щоб робити все для слави Його імені. І тому приймає вона, відразу, в час сівби, [думки] «від вітрів світу», і [вони] запитують людину, - що ж буде з її власною гідністю.

Тобто, що людина отримає для власної користі від цієї роботи, коли посіяла в землю щоб виросло з цього бажання віддачі. Виходить, тим, що людина нехтує славою небес через «власну гідність», говорячи, що не варто відкидати власну гідність задля слави небес, то через це й говорить Творець: «І наслав Я на вас прокляття», тобто прокляття на посів, щоб не зійшло. Тому що коли прийняли ви думки «від вітрів світу», відразу сказали, що вони мають рацію, і що не варто трудитися ради слави небес.

І це те, що говорить Ібн Езра: «Ось, Я проклинаю сім’я щоб не зросло, за те, що стіл Мій порожній», і це означає, що займаються Торою та заповідями, але намір не ради небес. Виходить, що стіл Творця – порожній. А всі ваші заняття Торою та заповідями, все це для столу людини, а отже, – для власної користі. Тому, немає у вас потреби та клі, щоб Я дав вам властивість «захар», що зветься бажанням віддавати, адже «немає світла без клі».

Проте, тут постає питання: якщо людина не бажає на сто відсотків своєї сили працювати в ім’я небес, і лише маленька частина в ній є, котра розуміє, що варто працювати для Творця. І на цю маленьку частину Творець накладає прокляття, щоб не виросло з цього келім віддачі, що звуться властивістю «захар». Коли так, як може людина дійти колись до того, щоб заслужити келім віддачі?

І маємо пояснити це в поняттях загалу. Адже все, що робить Творець, все це для потреб виправлення. Тобто, прокляття, щоб не зросло посіяне, також на благо створінь. Однак це пояснюється так, як ми тлумачили написане: «Спускає в пекло й піднімає». Тобто, тим, що людина бачить, що кожного разу, коли вона сіє, з’являється вітер і розкидає посіяне, це дає людині зрозуміти, що вона мусить молитися Творцеві, щоби дав їй встояти проти вітрів.

Мається на увазі, що Творець дасть їй відчути важливість того, що треба досягти такого життя, щоб служити Царю світу. Адже кожен раз, коли людина зміцнюється і знову сіє, відразу вітер розкидає все і видаляє з землі, і відчуває через це, коли займається Торою та заповідями, смак гною тоді, коли думає про намір ради віддачі.

І як пояснює «Мецудат Давид»: «Розкидаю гній на ваші обличчя» - розкидаю його, щоб зневажити вас цим, так, як ви «зневажаєте ім’я Моє». Тобто, тоді, коли ви не звертаєте уваги в час занять Торою та заповідями, що не думаєте про те, щоб вони були ради імені Мого, і не відчуваєте ви дефекту, який ви робите. То Я дам вам відчути смак гною, і само собою, - навіть не ради імені Мого, - не буде вам сил нічого робити, тому що ви відчуватимете смак гною навіть під час занять «ло лішма». І це буде вам чинником для того, щоб потребували ви келім віддачі, бо не маєте ніякої життєвої сили в «ло лішма».

Виходить, це прокляття в час, коли ви починаєте сіяти в землю ваші клі отримання, для того, щоби бажання отримувати для себе анулювалося б в землі, але оскільки ви не зважаєте на те, наскільки справа віддачі нагальна для вас, і займаєтеся посівом не відаючи, що це річ основна, і є життям вашим. – бо інакше неможливо прийти до досконалості, - і робите це не дуже й серйозно, тому сказав «і пошлю». Тобто, Творець сам посилає ці думки і розкидає посіяне. Щоби йшли ви дорогою істини, щоб зрозуміли потребу в келім віддачі.

І зі сказаного зрозуміємо, що людина повинна вірити: всі падіння, котрі бувають у неї, якщо вони в час, коли вона бажає йти шляхом істини, хай вірить, що все це приходить від Творця. Тобто, що всі її падіння, - вони на благо людині, інакше вона залишиться в нинішньому стані, і не зможе ніколи прийти до істини, бо буде задовольнятися тим, що має, думаючи, що це й є досконалість.

Тому, коли людина приходить очиститися, саме тоді є в неї стани падінь, щоби не залишалася вона в своєму малому стані, в своєму людському розумінні. А зі сказаного маємо пояснити те, що написано в Зоар про вислів «бо частка Творця з Ним»: адже Творець віддав «сімдесят народів» в руки властителів, які панують над ними, а Собі взяв народ Ісраеля, панувати над ними. Тобто Творець є володарем Ісраеля, в той час як решту народів передав під владу властителів.

І на перший погляд це начебто означає, що Він (боронь Боже) не панує над народами світу. Чи те, що це важко Творцеві, - володарювати ними, через їхню нікчемність, тобто що це не личить Його честі, щоб Він управляв ними. І тому треба щоб був хтось, хто допоміг би Йому, щоб управляв ними? Але ж ми повинні вірити, що «Він один чинить і чинитиме всі діяння».

І в поняттях духовної роботи потрібно пояснити, що це відбувається в одній людині. Що в час, коли людина перебуває під владою «сімдесятьох народів», що визначаються, загалом, як бажання отримувати для себе, тоді, з причини скорочення, що сталося, вона відокремлена від Творця. Тобто, немає в неї віри, що Творець – «Він один чинить і чинитиме всі діяння». Виходить, що людина, отримує життя та життєву силу від світу завдяки тим речам, котрі Творець уготував для створінь на час, коли вони поки що не гідні отримувати життєву силу свою від святості. Тоді такі люди говорять, що Творець покинув Ним створене, через те, що не личить Йому займатися ними.

І це так, як написав у «Передмові до книги Зоар»: «І знаю я, що є між мудрецями такі, що скидають з себе тягар Тори та заповідей, і кажуть, що Творець створив всю реальність і облишив її напризволяще, бо через нікчемність цих створінь не пасує Творцю, при Його незрівнянній високості, керувати їхніми шляхами, дріб’язковими та нікчемними».

Виходить з цього, що перед тим, як людина вірить, що все приходить від Творця, вона каже, що весь світ відданий під управління «сімдесятьом правителям», які є «сім властивостей», що в природі, або ж «решта вітрів». А в те, що Творець управляє всім, вона не вірить. І це зветься, те, що людина каже, що віддав управління світом «сімдесятьом правителям». Але ж той, хто є «категорією Ісраель» і вірить в Творця, той говорить, що лише Творець управляє світом, як сказано: «Він один чинить і чинитиме всі діяння».

І зі сказаного зрозуміло те, що ми запитували, - коли людина називається працівником Творця? Чи саме тоді, коли вже може працювати в ім’я Творця, чи навіть на початку своєї роботи. І згідно з тим, що сказав мій пан, батько й учитель щодо простого сенсу написаного «дає мудрість мудрим», - що всі піднімають питання: мовляв, слід було б сказати: «дає мудрість дурним», адже мудрі вже мають мудрість. І пояснив, що мудрим називається той, хто потребує мудрості. У той час як той, хто не є мудрим, - не потребує мудрості. Як написано: «Не бажатиме глупак розуміння».

І в той же спосіб можна тлумачити і в нашому випадку, що «працівником Творця» називається той, хто бажає працювати заради небес. І хоча й не виходить у нього, - бо для цього треба розкрити [в собі] істинну молитву, щоби Творець допоміг йому, - але якщо почав іти в правій лінії, тобто коли є вже в нього категорія «ліве», що протирічить правій лінії, тоді вже починається порядок роботи на шляху Творця. Тому він вже називається «працівником Творця», оскільки ціль його – прийти до такого стану, коли всі його діяння будуть на благо Творця. І хоча й є дорогою багато падінь та підйомів, але все йде згідно з Тим, хто планує. Тобто, що і падіння є також частиною роботи, адже завдяки цьому отримують потребу у «визволенні Творцем», бо через падіння людина приходить до рішення, що неможливо нічого зробити самотужки, а тільки Творець здатен допомогти. І це осянення людина може дістати саме завдяки падінням.

І це так, як написано в книжці «Прі хахам» част.2: «Немає більш щасливого стану в світі людини, як в час, коли вона бачить себе зневіреною в своїх силах, тобто коли вже старалася і зробила все, що могла б самотужки зробити, - а порятунку немає. Бо тоді гідна вона досконалої молитви про допомогу Творця, адже знає напевно, що її власна робота не принесе їй користі. І поки ще відчуває певну силу робити щось зі свого боку, молитва її недосконала. І про це говорить: «Піднесеним є Творець, а ниций побачить». Бо після того, як людина докладала зусиль в різних видах роботи і зневірилася, вона доходить до істинної ницості, коли знає, що є найнікчемнішою з людей, - і що немає нічого корисного в усій будові її особистості, - і тоді молитва її є досконалою. Бо загал Ісраеля прийшли в той час до стану відчаю, мається на увазі «від роботи», як той, хто черпає дірявою посудиною, коли ходить і черпає весь день, і не має ні краплі води втамувати свою спрагу. Так сини Ісраеля в Єгипті, «скільки б не будували, поглиналися будови землею на місці». Так і той, хто не удостоївся любові Творця, все, що вдіяв своєю роботою очищення душі учора, назавтра все воно - як повністю згоріле. І щодня треба починати заново, як «наче нічого не вдіяв, скільки живе». Виходить зі сказаного, «що немає нічого, малого чи великого, що не досягалося б силою молитви».

І зі сказаного виходить, що падіння також входять в розрахунки виправлення, бо завдяки їм людина насправді може стати «працівником Творця». Тобто, всі її дії будуть лиш тільки віддачею. Тому відразу, коли людина ступає на шлях, що веде до роботи ради віддачі, попри те, що є посеред шляху багато перешкод, і важко людині долати їх, але вже називається «працівником Творця». Адже вона бажає бути саме працівником Творця, а не працювати на себе, що означало б, що всі думки її були б - як наповнити своє бажання отримувати для себе, - як багатством цього світу, так і багатством світу прийдешнього. Як написано в Зоар, що «гавкають як собака: «Дай (арам. «гав») нам багатство цього світу і «гав» нам багатство світу прийдешнього».

Тому на людину покладено постійно зміцнюватися і вірити в Творця, в те, що тільки Він може допомогти.