Chapter 1
Chapter 2
Inner Observation
Table of Questions for the Meaning of the Words
Table of Questions for Topics
Table of Answers for the Meaning of the Words
Table of Answers for Topics
Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
Вчення про десять сфірот
Частина четверта
Десять сфірот Акудім
Глава 2
З'ясовуються решімот, що залишилися після відходу світел. А також відбите світло, що спускається під час відходу
Містить десять пунктів: 1. У той час, як світла піднімаються та відходять, продовжують ор хозер згори зівуґами де-акаа. 2. Світло, що відходить, залишає решімо на своєму місці. 3. Кожне вище світло щодо нижчого є подібним до відношення батька до сина. 4. Вихід світла кетера залишило решімо на своєму місці, щоб світити хохмі. 5. Коли вийшло світло хохма, залишило решімо на своєму місці, щоб світити біні. 6. Малхут не залишає решімо. 7. Усі сфірот залишають решімот замість себе після свого виходу, окрім малхут. 8. Через те, що малхут не залишає решімо, зветься вона бідною, оскільки немає в неї нічого свого. 9. Два види світла залишаються в клі після відходу: а) відбите світло, яке є дін (суд); б) решімот, які є прямим світлом і рахамім (милосердя). 10. Грубе світло, яке не видаляється, стає клі, у якому залишаються відбите світло та решімот.
У той час, як світла піднімаються та відходять, продовжують ор хозер згори зівуґами де-акаа
1) Необхідно нам повідомити тобі тут, в іншому вступі, що включає всі світи, і це щодо повернення світел до створювача. Адже крім того, що було з'ясовано в іншому місці, що попри те, що піднімаються вони, видаляючись, вони притягують згори вниз від створювача світло, що зветься відбитим світлом.
Ор пнімі
1. Оскільки в момент виходу світла кетера, і це - з причини підйому малхут до зеїр анпіна, до бхіни ґімель, ось стався тоді зівуґ вищого світла на екран бхіни ґімель і притягуються десять сфірот прямого світла й відбитого світла на рівні хохма, як відомо. І так само відбулися зівуґи на всіх рівнях, що на шляху підйому екрана до його очищення (див. ч. 2 «Внутрішнє споглядання»). І це те, що пише рав: «Попри те, що піднімаються вони, видаляючись, вони притягують згори вниз від створювача світло, що зветься відбитим світлом», бо кожен зівуґ де-акаа притягує відбите світло від вищого світла. Адже та частина світла, що відштовхнута від малхут, називається відбитим світлом.
Світло, що виходить, залишає решімо на своєму місці
2) Є ще одна важлива й дуже корисна якість: це те, що завжди, хоча й відходять, але ніколи не виходять вони повністю з усіма їхніми властивостями й піднімаються, а залишають від свого потенціалу й властивості трохи світіння внизу, у місці, де перебували спочатку. І це світіння не викорінюється звідти ніколи, навіть у час їхнього підйому нагору. І світіння це називається решімо згідно з сенсом слів: «Поклади мене печаткою на серці своєму», що згадано в кінці глави «Мішпатім» в Саба, 114, 71
Ор пнімі
2. Решімо є подібним до відбитку з печатки. Як печать, після того, як видалилася з місця, з яким раніше знаходилася в злитті, залишає там свій повний відбиток, у якому нічого не бракує, так поводиться й вище світло. Якщо поширилося в якесь місце, то хоч і повернулося та видалилося звідти, залишає там усю свою форму, жодна найменша риса не зникає. І зрештою повернеться й розкриється в усій тій мірі, як і на початку.
Кожне вище світло щодо нижчого є подібним до відношення батька до сина
3) А сенс цього той, що вищі світла, вони щодо нижніх світел є як батько для синів, бо завжди його прагнення давати їм благо, як пояснено в нас щодо шанування батька й матері. Адже іскра одна від батька протягнута до сина й не зрушить від нього повік, так само й тут, у десяти сфірот, бо вищі залишають у попередньому місці трохи світіння, що зветься решімо, для того, щоб звідти поширилося світіння до нижніх.
Ор пнімі
3. І це відбувається як і у світлі, так і в клі, як у загальному, так і в окремому. Оскільки з решімот, які були включені до табура першого поширення Адама Кадмона, що піднялося в його пе, народилися і вийшли рош, тох, соф другого поширення Адама Кадмона, що зветься парцуфом АБ де-АК.
Так само і в деталях, бо решімо, що залишилося в клі де-кетер першого поширення, зробилося «захар» (чоловіча основа) в клі де-кетер другого поширення. А з решімо, що залишається в клі хохми першого поширення, утворилося клі захара в клі хохми другого поширення. І з їхнього зівуґу утворилися зхарім (множ. до «захар») в інших сфірот, як написав рав в «Ец хаїм».
І так само з решімот, що залишаються від чотирьох рівнів, які утворилися під час першого відходу, що звуться «ніцуцін» (іскри), або «отійот» (букви), як написано далі, ось з них утворюються некевот (множ. до «некева») другого поширення, бо від ніцуцін, що впали з рівня бхіни ґімель, що є зеїр анпіном, у клі малхут, яка є бхіною далет, утворюється включення малхут у зеїр анпін, яке потім, при другому поширенні, коли світло малхут облачається в клі зеїр анпіна, знайде там клі малхут, що належить йому. І так, силою ніцуцін, які впали з відбитого світла рівня бхіни бет, тобто біни, спричинено включення зеїр анпіна в клі біни, і потім, при другому поширенні, коли світло зеїр анпіна приходить і облачається в клі біни, тоді знаходить там своє клі, і тому подібне, тим же чином. Як написано далі (в «Ор пнімі», де пояснюються слова рава в гл. 3, п. 80). Отже, всі властивості, що в нижньому паруфі, походять виключно від решімо, які залишив парцуф, вищий за нього. І це те, що пише рав: «Бо вищі світла, вони щодо нижніх світел є як батько для синів». Це означає, що нижній парцуф походить від вищого парцуфа, як син від батька. Тобто спускається від сутності світел, що в парцуфі, вищому за нього, а отже, завдяки решімо, що залишаються в келім вищого парцуфа від його світел. Як написано вище, і це те, що написав рав: «Бо вищі залишають у першому місці трохи світіння, що називається решімо, для того, щоб звідти було притягнуто світло до нижніх». І пам’ятай це в усіх місцях, бо це є ключем до сходження духовних ступенів шляхом причини й наслідку, від рош кава до кінця світу Асія.
(Див. питання 98)
По виході світло кетера залишило решімо у своєму місці, щоб світити в хохмі
4) І виходить, що при підйомі кетера та його виході залишає одне решімо на своєму місці, у тому ж його клі, щоб світило воно хохмі, що під ним, після того, як підніметься та видалиться. А потім, після того, як підніметься й видалиться, тоді простягається світіння до світла хохми від того решімо, яке залишив кетер у своєму клі. І хоча потім підніметься та вийде також і світло хохма до створювача, незважаючи на це, те решімо, що було залишене в клі кетера, не зрушить від нього й після того, як світло хохма піднялося до створювача.
Ор пнімі
4. При підйомі кетера та його виході залишає одне решімо на своєму місці, у тому ж його клі. І не слід утруднюватись тим, що пише рав вище, в п. 7, що з решімо утворюється реальність клі, а тут каже, що вже існує клі ще до решімо та до відходу світла.
А справа в тому, що є два види келім у кожному парцуфі, і це келім, які походять від першого відходу, що в малхут рош, коли та малхут розширюється силою відбитого світла, що в ній, яке підняла знизу вгору, і поширюється «від неї і в неї» на десять сфірот згори вниз, які визначаються як клі отримання для першого поширення. І ще є категорія келім у парцуфі, що утворюються завдяки другому істаклуту в малхут де-ґуф парцуфа, що спричинює відхід світла та його повернення до створювача, коли решімот, що залишилися після того відходу, стають завершеними келім. Як пише рав (див. ч. 3, гл. 12 в «Ор пнімі»)
І ось всі ці решімот другого відходу притягують до всіх бхінот, до його нижнього парцуфа, як написано в суміжному тексті, і це те, що він каже: «Бо вищі світла, вони для нижніх світел, як батько для синів». Іншими словами, нижній паруф походить від парцуфа вищого, як син від батька, тобто завдяки решімот, які залишаються в келім вищого парцуфа від його світел, як сказано в суміжному тексті. І це те, що пише рав: «Бо вищі залишають у попередньому місці трохи світіння, що зветься решімо, для того, щоб звідти поширилося світіння до нижніх», як пояснюється. І пам’ятай це добре, бо це є ключем до справи спуску ступенів шляхом причини й наслідку від рош кава до кінця світу Асія, де кожен нижній спричинюється решімот свого вищого парцуфа.
5. А потім, після того, як підніметься й видалиться, тоді простягається світіння до світла хохми від того решімо, яке залишив кетер у своєму клі. Адже потім, коли піднялася малхут до бхіни ґімель, коли виходять там десять сфірот на рівні хохма, неможливо, щоб почалося це світло сфірою хохма, адже все поширення світла мусить починатися з кетера. А тому потребує вона решімо де-кетер, бо цим світло злите й зв’язане з коренем. І також, коли малхут піднялася в біну і виходять десять сфірот на рівні біни, обов’язково залишається там світіння решімот кетера й хохми. І так само й далі, з зазначеної причини. І пам’ятай це в усіх місцях, бо аж ніяк неможливо для будь-якого ступеня, щоби повністю бракувало йому вищих сфірот. І лише коли вищі сфірот у стані лише світіння решімо, тоді ми називаємо це, що вони там відсутні, оскільки вони знаходяться там, не світячи.
Коли вийшло світло хохма, залишило решімо на своєму місці, щоб світити в біні
5) Так само й потім, коли піднялася хохма до створювача, залишила решімо у своєму клі, щоб світити звідти біні після свого виходу. І також після підйому біни до створювача решімо хохми не покидає клі хохми. Подібним же чином і решта - до єсоду.
Малхут не залишає решімо
6) Але світло малхут після того, як виходить, не залишає решімо у своєму клі, бо немає нижче від неї ніякої сфіри, аби отримати від неї. І хоча згодом будуть перебувати під нею інші світи, які отримують від неї, воно (світло) зовсім іншого роду, і немає в неї з ними злиття подібно до злиття, яке існує в десятьох сфірот кожного зі світів між собою.
Ор пнімі
6. Але світло малхут після того, як виходить, не залишає решімо у своєму клі. Це світло некеви, яка отримує для себе, а не віддає, тож із цієї причини її десять сфірот завершують ступінь, бо воно, за суттю, є відбитим світлом, як відомо. І тому не залишає решімот, адже решімо є ніщо інше, як залишки від поширення прямого світла, що залишилося там, як уже говорилося в рава. І також не припиняється тут вище світло, як сказано в суміжному тексті, бо нижньому необхідний вищий, але вищий не потребує нижнього.
7. І хоча згодом будуть перебувати під нею інші світи, які отримують від неї, воно (світло) зовсім іншого роду, і немає в неї з ними злиття. Оскільки приходять вони у вигляді оновленої форми авіюту, тому не знаходиться вона в злитті з ними. Адже злиття означає тотожність властивостей, а відмінність і розділення означає розбіжність властивостей, як відомо. (Див. ч. 3, відповідь 210)
Усі сфірот залишають решімот замість себе після свого виходу, крім малхут
7) Виходить, що всі ці сфірот залишають замість себе решімо у своїх келім, коли бажають вийти та піднятися, але світло малхут не залишає решімо у своєму клі. Тільки від решімо, що залишило світло єсоду у своєму клі - звідти приходить світіння до клі малхут після виходу її світла.
Через те, що малхут не залишає решімо, зветься вона бідною, бо немає в неї нічого свого
8) І це інша причина, за якої малхут називається бідною, бо не має нічого свого. І також зветься "аспаклярія (дзеркало, скло), яка не світить". Адже її клі, коли вона піднімається й відходить світло з нього, не світить абсолютно, бо не залишається в ньому жодного світла, навіть у вигляді решімо. І навіть життєва сила того клі – не від її світла, а від решімо, що залишилося в клі єсоду. І звідти оживляє і світить у клі малхут. І про це сказано: "Немає в неї свого нічого".
Ор пнімі
8. І це інша причина, за якої малхут називається бідною, бо не має нічого свого. І також зветься "аспаклярія, яка не світить". Рав уже писав про те, чому про малхут мовиться, що позбавлена світіння. Це тому, що в другому поширенні притягнулися десять сфірот тільки на рівні хохма, а світло кетера залишилося прихованим у пе. І тому виходить, що світло хохма приходить у клі де-кетер, а світло біни приходить у клі хохми, а світло зеїр анпіна – у клі біни, і світло малхут – у клі зеїр анпіна. А отже, залишається клі малхут без світла, і тому називається «аспаклярія, що не світить». І ось тут додає рав ще другий смисл, і це – через те, що малхут не залишила по собі решімо в першому поширенні.
І не слід утруднювати питання, що, мовляв, коли світло кетер зникло в результаті другого поширення, було б йому, клі кетера, залишитися там без світла. То чому помінялися світла так, що прийшло світло хохма в клі кетера, так, що залишається клі малхут без світла? Проте це вже з’ясувалося у «Внутрішньому спогляданні» (ч. 2, гл. 8), що це тому, що природа світел – облачатися тільки в найчистіші келім, які є в парцуфі, і якщо навіть є там лише одне світло нефеш, воно облачається тільки у вище клі, тобто в кетер, а дев’ять нижніх келім залишаються без світла.
Два види світла залишаються в клі після відходу: а) відбите світло, яке є дін; б) решімот, які є прямим світлом і рахамім
9) Ось з’ясувалося для нас за допомогою двох цих передмов, яким чином у келім сфірот, хоча відбувається повернення їхніх світел та їх відхід до створювача, при всьому тому є в них два види світла: перше називається відбитим світлом, і це дін; а друге - це світло, що залишилося в клі і називається решімо, - це пряме світло, і воно є рахамім, бо залишилося там від властивостей світел, які вийшли згори вниз як пряме світло.
Ор пнімі
9. З’ясувалося для нас за допомогою двох цих передмов, яким чином у келім сфірот, хоча відбувається повернення їхніх світел та їх відхід до створювача, при всьому тому є в них два види світла. Перше поширення, яке відбувається за допомогою розширення малхут «від неї і в неї» у десять сфірот, до малхут де-ґуф, коли поширюється вона згори вниз як облачення, вона називається прямим світлом рахамім. Так само й усі решімот, що залишаються від тих десяти сфірот після того, як видалилося це світло, вони також є прямим світлом рахамім лише у вигляді невеликого світіння, яке й називається решімо. Однак всі ті рівні, що походять від зівуґу де-акаа, що на шляху підйому малхут й очищення її від ступеня до ступеня знизу нагору, доки не зникає все світло, усі ці рівні називаються відбитим світлом дін, бувши рівнями, які зменшуються все більше, до повного відходу.
(Див. питання 3)
Грубе світло, яке не видаляється, стає клі, у якому залишаються відбите світло та решімот
10) І виходить, що в цьому світі Акудім, хоча й не закінчилася ще в цей час робота над келім, при всьому тому їхні властивості й дійсність, з яких виникли, грубе світло, з'єднане зі світлом чистим, уже було там. І після повернення чистого світла нагору грубе світло залишилося внизу, і воно є властивістю самих келім. І там, у цьому грубому світлі, що являє собою стан келім, там залишили чисті світла дві вищеназваних властивості: а) пряме світло, решімо; б) відбите світло.
Ор пнімі
10. І після повернення чистого світла нагору грубе світло залишилося внизу, і воно є властивістю самих келім. Коли світло поширюється від малхут де-рош униз, у ґуф, світло це включає в себе пряме світло та світло відбите в такому вигляді, як одягаються вони одне на інше в рош. Пряме світло при цьому називається "ор зах" (чисте світло), а відбите світло - "ор ав" (грубе світло), тому що воно походить від сили авіюту й цимцуму, що в екрані малхут рош. І вгорі, в рош, не визначається в ньому ніякого авіюту, оскільки воно піднімається й облачає дев’ять перших сфірот, що від екрана й вище, а сила авіюту не може діяти вище за місце свого прояву й існування анітрохи. Але потім, коли це відбите світло поширюється й спускається з прямим світлом, що в ньому, від малхут рош і вниз, виходить, певно, що авіют, що в екрані, уже перебуває в ньому, проте зовсім не визначається як недолік, адже з авіютом зв’язана вся його цінність. Адже без нього не було б жодного світла в парцуфі, тому в кінці, після того, як відійде світло з парцуфа й авіют спустошиться від того прямого світла, що облачається в нього, ось тоді, розкривається міра того авіюту в усій її ницості й дефектності порівняно з прямим світлом.
І це те, що пише рав, що воно «залишилося внизу», інакше кажучи, після того, як спорожніло чисте світло від грубого світла, тобто після того, як пряме світло видалилося й було «витягнуте» з відбитого світла, яке облачало його, залишилося грубе світло внизу, тобто розкрилася низькість відбитого світла порівняно з прямим світлом. І це те, що каже, що це грубе світло, що залишається внизу після повернення чистого світла вгору, «воно є властивістю самих келім». Тобто це відбите світло, що спорожніло від прямого світла після його першого поширення, ось воно є всім матеріалом, що в келім, які в цьому парцуфі, котрий зветься першим поширенням АК, або парцуфом Ґальґальта де-АК. І в ньому облачилися решімо й ніцуцін відбитого світла, що спускається. І з’ясувалося, що решімо та ці ніцуцін відбитого світла були зроблені і впроваджені як келім парцуфа, що після нього, який називається другим поширенням, або АБ.
20. І там, у цьому грубому світлі. Тобто відбите світло, що залишилося після видалення з нього прямого світла. Однак необхідно добре розібратися в питанні підйому світел, про яке ми говорили, і точно знати, що піднялося, що очистилося, а що залишилося внизу, обернувшись на келім.
Як відомо, екран означає «силу опору вищому світлу, щоб не поширювалося всередину чотирьох бхінот авіюту, що є в бхіні далет, званій малхут», як це добре описано в частині 2 («Внутрішнє споглядання», гл. 2).
З питання підйому малхут до зеїр анпіна, що в словах рава далі, знай, що це основується виключно на екрані й відбитому світлі, що в ній, обидва вони звуться в словах рава світлом малхут і називаються світлом тільки тому, що іншого світла немає в малхут з часу цимцуму і далі. Але клі самої малхут не може піднятися до зеїр анпіна, адже підйом означає очищення, як відомо. І це може відбуватися лише в екрані, але ніяк не в келім, тому що явище очищення не ведеться в келім абсолютно, і та міра авіюту, що існує в келім у кожному з парцуфів, залишається постійною й такою існує назавжди – аж поки не отримають виправлення. І це вже з’ясовано (ч. 2, відповідь 43).
А очищення екрана з бхіни далет до бхіни ґімель означає, що через бітуш (зіткнення задля скасування одне одного) внутрішнього й навколишнього світел в екрані зникає й пропадає з нього останній рівень авіту, що включений в його силу затримання. І виходить, з цього моменту, що він дає вищому світлу поширитися тільки в бхіні ґімель авіюту, що залишився в ньому, бо бхіна далет, що в бхіні далет, уже не включена в нього зараз. А отже, затримує й повертає вище світло тільки з трьох бхінот авіюту, які залишилися від бхіни далет. Так, що відбите світло, що його повертають з трьох цих бхінот, його досить, аби облачити пряме світло лише до хохми, і не доходить, облачаючи вище світло, до кетера. І ось випливає з цього, що світло кетера зникло з парцуфа, тому що світло не поширюється в парцуфі без облачення й клі, як описано це гарно у «Внутрішньому спогляданні», ч. 2, гл. 7.
Отже, добре з’ясовано, що підйом й очищення - це подія, що в екрані, і ніяк не належить до келім. А справа келім, які залишилися на своїх місцях після відходу прямого світла, що зветься в словах рава «грубе світло», вони є чотирма бхінот авіюту, що включені в те відбите світло, що вже облачило десять сфірот ґуфа, які спорожніли наразі від своїх світел, як написано вище в суміжному тексті.