Лист 1
Лист 2
Лист 3
Лист 4
Лист 5
Лист 6
Лист 7
Лист 8
Лист 9
Лист 10
Лист 11
Лист 12
Лист 13
Лист 14
Лист 15
Лист 16
Лист 17
Лист 18
Лист 19
Лист 20
Лист 21
Лист 22
Лист 23
Лист 24
Лист 25
Лист 26
Лист 27
Лист 28
Лист 29
Лист 30
Лист 31
Лист 32
Лист 33
Лист 34
Лист 35
Лист 36
Лист 37
Лист 38
Лист 39
Лист 40
Лист 41
Лист 42
Лист 43
Лист 44
Лист 45
Лист 46
Лист 47
Лист 48
Лист 49
Лист 50
Лист 51
Лист 52
Лист 53
Лист 54
Лист 55
Лист 56
Лист 57
Лист 58
Лист 59
Лист 60
Letter 61
Бібліотекаchevron_right
Бааль Сулам/Листи
chevron_right
Лист 40
 

Лист 40

(переклад з івриту)

Четвертий день тижня глави «Хукат», (29 червня) 1927 р., Лондон.

Дорогим учням, хай живуть і хай буде з ними Творець.

Цього тижня дістав я подвійну порцію листів, [написаних] у тижні глав «Шлах» та «Корах». Минулого тижня не отримав жодного листа. І думав, що не писали, оскільки третього дня тижня глави «Корах» виповнився рік з того дня, як я покинув вас.

А те що ... дуже перейнявся проблемою ... щодо «не бачили ви жодного образу», так, що аж написав мені, що й мудості Шломо недостатньо щоб дати раду такій великій проблемі. То я говорю про нього словами мудреців: "Не суди ближнього свого, поки не прийдеш на його місце». І якби була в нього навіть вчителя нашого Моше, про якого написано: «І образ Творця бачить», також міг би «притупити йому зуби», що існує форма в духовному.

Те, що я написав, це на думку глупаків, які тлумачили слово «форма» і слово «образ» як одне поняття. Однак дивуюся я тобі, що там, де я молов пшеницю на борошно для людської їжі, ти знову зробив з борошна пшеницю щоби гризти її як тварини лісові.

Адже пояснив я дуже докладно поняття форми (властивості) і розбіжності властивостей, що є нічим іншим як відмінністю між Створювачем і створеним. І мусить існувати якась відмінність, через яку називається «створене», а не «створювач», і на цю відмінність я поклав «ім’я», аби було можливо займатися ним і говорити про нього.

І тому назвав я це розбіжністю властивостей і тотожністю властивостей. А іноді я називаю – злиття досконале і злиття мале. І так можна назвати його будь-якою назвою, якою захочемо, для пояснення обговорюваної теми. Після всього перемелювання речей на кількох сторінках, що в книжці, знову зробив їх пшеницею. І сприйняв в матеріальному плані слово «форма» і облачив її в матеріальний образ, так, що стали зв’язаними його руки й ноги цим образом, позбавлені ради. Але ж в Торі написано ясно: «Адже не бачили ви жодного образу», і тут написано, що існують «форма і розбіжність за формою, і тотожність форм...» Написав я докладно про твої слова, щоб оцінити для тебе твою схильність до зовнішнього, і що треба перевіряти себе.

А те, що р. ... хай світить світильник його, прискіпливо підкреслює назви «Нескінченність» і «світло Нескінченності», то ось слова, що в книзі «Хефці ба»: «І всі ці світи і малхут були включені у вищий світ, кожен з них, і також вони включені в кетер і в Нескінченність в цілому, і всі світи були поглинені в ній... І все було в абсолютній єдності, і все було Нескінченністю». Кінець цитати, слово в слово.

А те, що він написав від імені книги «Шней лухот а-бріт», стор.20, я не знав скорочення цього імені, ні початків слів, ні кінців слів.

А те, що він імітує мою мову в тексті «Птіхи»: «Адже світло і все благо вже включені в сутність Його самого», - немає тут ніякого зв’язку з моїми словами про включення нижніх світів у Нескінченність. Бо там я пояснюю окремо поняття простого світла, яке є незмінним в будь-якому місці. А вся відмінність, що між Створювачем і створеним, вона саме у властивості темряви, і тому написав я абсолютно точно: «в Його сутність», адже немає для Нього ні імені, ні слова. І навіть світло Нескінченності я не мав на увазі там, боронь Боже.

Я не розумію тебе зовсім, як ти вивчаєш, не скуштувавши те, про що ти говориш. І уподібнюєш одне одному як їжу бочці. Це не від чого іншого, як від численності справ, - або бажання до численності справ.

А те, що він блукає з назвою «думка», шукаючи, де її місце, й ухопився за мій вислів «в біні», а в порядку АБЄА наведено «в Ацилуті», і також в Тікуней Зоар вища хохма називається думкою. І це з таємниць чудових та прихованих. Але подивися у «Врата висловів Рашбі», і ось його слова в «Мідраш Неелам» на книгу Рут: «Моше, тобто даат, відповідає тіферет, а рабі Аківа – біні, що зветься «суще» і так далі. Адже якби була дана Тора з боку біни, не було б для кліпот облачення в Торі, а Творець бажав дати їм частку і місце тримання в Торі, так само, як піднялися перші іскри в хохму, 320 іскор, і це – «так спало на думку» і т.д.

І ти знаходиш тут, що рабі Аківа відповідає біні, що зветься «суще», і не зрозуміло на перший погляд, адже відомо, що «суще» це назва хохми? Однак, подивись там в другому розділі «Панім масбірот», в моїх словах, (також і в передмові «АХАП»), і також в тексті «Птіхи», в темі підйому малхут в біну, що пояснюється, що четверта стадія піднялася в хохму, і стала нуква хохмою четвертої стадії, встановлена як «вища Іма». Тому вийшла біна, яка є другою стадією, назовні. Тобто, під бхіну далет, закінчення якої називається парсою, що з цієї біни, що вийшла назовні, встановилися два парцуфи ІШСУТ нижче парси.

І з цього зрозумій, що та малхут, що піднялася, - піднялася насправді в хохму і здобула там ім’я вищої Іми, і вона називається «суще», і вона називається думкою, і там – таємниця підсолодження суду милосердям. І тому туди піднялися 320 іскор. Оскільки вони від бхіни далет, але не піднялися в саму хохму, а у вищу Іму, яка є хохмою. І це суть сказаного: «Все в думці з’ясовується». Бо там їхній корінь, як зазначено вище.

А іноді називається іменем біна, адже вона – нуква хохми. І тому сказав я, що малхут піднялася в біну, тобто, придбала форму вищої біни, яка зветься думкою і «сущим» з нічого. І це є глибоким за все найглибше, тому автори писали про це коротко.

А те, як написано в «Панім масбірот», стор.6: «Дев’ять сфірот, тох і рош» - цього вже немає в брошурах, а надруковано «тох і соф».

А те, що пише р. ..., щоб я благав за нього..., то це подібно до парової машини, що працює весь час, і будь-який станок, з якого протягнеться до неї пасова передача, і приєднається до парової машини, сила її буде, як і в тої, отже, злиття нам потрібне, і достатньо тямущому.

Єгуда Лейб