Лист 40

(переклад з івриту)

Четвертий день тижня глави «Хукат», (29 червня) 1927 р., Лондон.

Дорогим учням, хай живуть і хай буде з ними Творець.

Цього тижня дістав я подвійну порцію листів, [написаних] у тижні глав «Шлах» та «Корах». Минулого тижня не отримав жодного листа. І думав, що не писали, оскільки третього дня тижня глави «Корах» виповнився рік з того дня, як я покинув вас.

А те що ... дуже перейнявся проблемою ... щодо «не бачили ви жодного образу», так, що аж написав мені, що й мудості Шломо недостатньо щоб дати раду такій великій проблемі. То я говорю про нього словами мудреців: "Не суди ближнього свого, поки не прийдеш на його місце». І якби була в нього навіть вчителя нашого Моше, про якого написано: «І образ Творця бачить», також міг би «притупити йому зуби», що існує форма в духовному.

Те, що я написав, це на думку глупаків, які тлумачили слово «форма» і слово «образ» як одне поняття. Однак дивуюся я тобі, що там, де я молов пшеницю на борошно для людської їжі, ти знову зробив з борошна пшеницю щоби гризти її як тварини лісові.

Адже пояснив я дуже докладно поняття форми (властивості) і розбіжності властивостей, що є нічим іншим як відмінністю між Створювачем і створеним. І мусить існувати якась відмінність, через яку називається «створене», а не «створювач», і на цю відмінність я поклав «ім’я», аби було можливо займатися ним і говорити про нього.

І тому назвав я це розбіжністю властивостей і тотожністю властивостей. А іноді я називаю – злиття досконале і злиття мале. І так можна назвати його будь-якою назвою, якою захочемо, для пояснення обговорюваної теми. Після всього перемелювання речей на кількох сторінках, що в книжці, знову зробив їх пшеницею. І сприйняв в матеріальному плані слово «форма» і облачив її в матеріальний образ, так, що стали зв’язаними його руки й ноги цим образом, позбавлені ради. Але ж в Торі написано ясно: «Адже не бачили ви жодного образу», і тут написано, що існують «форма і розбіжність за формою, і тотожність форм...» Написав я докладно про твої слова, щоб оцінити для тебе твою схильність до зовнішнього, і що треба перевіряти себе.

А те, що р. ... хай світить світильник його, прискіпливо підкреслює назви «Нескінченність» і «світло Нескінченності», то ось слова, що в книзі «Хефці ба»: «І всі ці світи і малхут були включені у вищий світ, кожен з них, і також вони включені в кетер і в Нескінченність в цілому, і всі світи були поглинені в ній... І все було в абсолютній єдності, і все було Нескінченністю». Кінець цитати, слово в слово.

А те, що він написав від імені книги «Шней лухот а-бріт», стор.20, я не знав скорочення цього імені, ні початків слів, ні кінців слів.

А те, що він імітує мою мову в тексті «Птіхи»: «Адже світло і все благо вже включені в сутність Його самого», - немає тут ніякого зв’язку з моїми словами про включення нижніх світів у Нескінченність. Бо там я пояснюю окремо поняття простого світла, яке є незмінним в будь-якому місці. А вся відмінність, що між Створювачем і створеним, вона саме у властивості темряви, і тому написав я абсолютно точно: «в Його сутність», адже немає для Нього ні імені, ні слова. І навіть світло Нескінченності я не мав на увазі там, боронь Боже.

Я не розумію тебе зовсім, як ти вивчаєш, не скуштувавши те, про що ти говориш. І уподібнюєш одне одному як їжу бочці. Це не від чого іншого, як від численності справ, - або бажання до численності справ.

А те, що він блукає з назвою «думка», шукаючи, де її місце, й ухопився за мій вислів «в біні», а в порядку АБЄА наведено «в Ацилуті», і також в Тікуней Зоар вища хохма називається думкою. І це з таємниць чудових та прихованих. Але подивися у «Врата висловів Рашбі», і ось його слова в «Мідраш Неелам» на книгу Рут: «Моше, тобто даат, відповідає тіферет, а рабі Аківа – біні, що зветься «суще» і так далі. Адже якби була дана Тора з боку біни, не було б для кліпот облачення в Торі, а Творець бажав дати їм частку і місце тримання в Торі, так само, як піднялися перші іскри в хохму, 320 іскор, і це – «так спало на думку» і т.д.

І ти знаходиш тут, що рабі Аківа відповідає біні, що зветься «суще», і не зрозуміло на перший погляд, адже відомо, що «суще» це назва хохми? Однак, подивись там в другому розділі «Панім масбірот», в моїх словах, (також і в передмові «АХАП»), і також в тексті «Птіхи», в темі підйому малхут в біну, що пояснюється, що четверта стадія піднялася в хохму, і стала нуква хохмою четвертої стадії, встановлена як «вища Іма». Тому вийшла біна, яка є другою стадією, назовні. Тобто, під бхіну далет, закінчення якої називається парсою, що з цієї біни, що вийшла назовні, встановилися два парцуфи ІШСУТ нижче парси.

І з цього зрозумій, що та малхут, що піднялася, - піднялася насправді в хохму і здобула там ім’я вищої Іми, і вона називається «суще», і вона називається думкою, і там – таємниця підсолодження суду милосердям. І тому туди піднялися 320 іскор. Оскільки вони від бхіни далет, але не піднялися в саму хохму, а у вищу Іму, яка є хохмою. І це суть сказаного: «Все в думці з’ясовується». Бо там їхній корінь, як зазначено вище.

А іноді називається іменем біна, адже вона – нуква хохми. І тому сказав я, що малхут піднялася в біну, тобто, придбала форму вищої біни, яка зветься думкою і «сущим» з нічого. І це є глибоким за все найглибше, тому автори писали про це коротко.

А те, як написано в «Панім масбірот», стор.6: «Дев’ять сфірот, тох і рош» - цього вже немає в брошурах, а надруковано «тох і соф».

А те, що пише р. ..., щоб я благав за нього..., то це подібно до парової машини, що працює весь час, і будь-який станок, з якого протягнеться до неї пасова передача, і приєднається до парової машини, сила її буде, як і в тої, отже, злиття нам потрібне, і достатньо тямущому.

Єгуда Лейб