24 тішрея (10 жовтня) 1955 р., Лондон
(переклад з івриту)
Другові моєму...
Учора дістав я від тебе лист, призначений людям в Ґейтсгеді. То поки що я передаю твій лист товаришам, що в Лондоні, і хочу дати їм зрозуміти, головним чином, щоб вони відповіли тобі на твій лист, щоб було листування між вами, і якщо це вдасться, буде велике благо, як в матеріальному, так і в духовному.
А я пишу тобі зміст бесіди, яку провів я у напівсвяткові дні Суккот з учнями рава Дреслера, благословенна його пам’ять, на тему «тінь віри», - що треба знати: поняття «тінь», що зветься прихованням, - це клі аби удостоїтися світла віри, що зветься «вірою».
І цим пояснив я слова мудреців щодо вислову: «Для того, щоби знали покоління ваші, що в суккот (куренях) поселив Я синів Ісраеля». «То були хмари слави» - слова рабі Еліезера. Рабі Аківа говорить: «Справжні суккот». І я запитав: «Як може бути така велика розбіжність між одним і другим, коли один каже, що були справжні суккот, тобто матеріальна сукка, а другий – що духовна сукка, хмари слави».
Проте, «і це, і це – слова Всесильного живого», тобто немає тут ніякої суперечності, просто один каже, що перш за все треба вказати на келім, а другий – на світла. «Суккот (курені) справжні» - тобто справжні [келім] приховання, від слова «схах» (дах сукки), який зветься «тінь». А рабі Еліезер говорить, що треба вказати на світла, що звуться «сім хмар слави», і це є категорією «віри». І обидві ці категорії разом існували тоді, під час їхнього виходу з землі єгипетської. Тому, коли ми так впорядковуємо себе, то удостоюємося світла. Але не треба думати, що немає втіхи й насолоди, коли працюємо в «лішма». І сказав я їм приклад про це, - що треба знати, що світ створено з бажанням отримувати. Тому відразу, як народжується дитина, вже бажає отримувати задоволення, – і до свого останнього дня. Щоб гралися з нею і тому подібне, і також коли виросте, увесь час вона бажає лише насолоди й задоволення.
І маємо знати, що насолода це річ духовна, і не можемо ми якось «ухопити» насолоду, бо вона є світлом, а існує правило, що немає світла без клі, тому будь-яка насолода повинна проявлятися в якомусь «вбранні».
Тому ми визначаємо, що будь-яка насолода й задоволення є істиною, оскільки кожна насолода походить від світла. І вся відмінність між людиною й твариною лише в облаченні, тобто, в келім. І ясно, що яка цінність клі, таке й світло облачається. Але це в деталях, а загалом немає іншої різниці між дорослою людиною та дитиною, крім облачення (клі).
Це як ми бачимо, коли маленька дівчинка грається з лялькою, то певно, що насолода, яку відчуває дівчинка, є справжньою насолодою. І якщо ми, батьки, хочемо, щоб дівчинка покинула ляльку й пішла їсти, то дівчинка бачить, що має вона батьків - більш жорстоких лиходіїв ніж сусіди, - адже сусіди не заважають їй гратися, а батьки заважають. І ще ми бачимо, якщо, скажімо, є в домі піврічне немовля, і воно плаче, і говорять дівчинці: «Навіщо тобі гратися й гаряче цілувати ляльку, адже це несправжнє маля, піди та пограйся зі справжнім немовлям». І вона ні в якому разі не згодна, попри те, що ми впевнені, що [немовля] це – істинне облачення. « »
І якщо буде можливість у нас сказати дівчинці: «Чому ти не відчуваєш насолоди від справжнього малятка?» – вона нічого не зможе нам відповісти. А якщо ми скажемо їй, чи не бачить вона, як мати тієї дитини грається з нею, і навіть інші люди граються з малятком і цілують його, і ніколи не трапиться таке, щоб доросла людина гралася з лялькою й цілувала б її? Тоді напевно, дівчинка відповість, що справжня насолода – саме в ляльці, тобто в неістинному облаченні [насолоди], а те, що дорослі люди граються зі справжніми маленькими дітьми й цілують їх, - це лише тому, що вони є людьми, які не мають ніякої тяги до насолоди, а от я хочу втішатися своїм життям, тому я мушу радіти ляльці. І все це зрозуміло. Просто людина, яка поки ще не розвинута, не здатна отримувати насолоду в облаченні правди, хоч і є там насолода. Так само й висновок, - від ло лішма до лішма. І в цьому прикладі буде відповідь і на лист нашого друга …, і тямущому досить.
Барух Шалом Алеві Ашлаґ