113. Молитва Шмоне Есре¹

Почуто 15 кислева, субота

(переклад з івриту)

У молитві «Шмоне Есре»: «Адже Ти чуєш молитву кожних уст народу Твого, Ісраеля, з милосердям». І на перший погляд незрозуміло, – спочатку ми говоримо: «Адже Ти чуєш молитву кожних уст». Тобто, навіть уста небажані Творець також чує, написано ж: «кожних уст», – виходить, що навіть небажаних. А потім говорить: «... народу Твого, Ісраеля, з милосердям». Виходить, що саме молитву, яка з милосердям, а інакше вона не чутна.

А справа в тому, що слід знати: вся тяжкість, яка є в роботі Творця, існує через протиріччя, які є на кожному кроці. Наприклад, існує правило, що людина повинна бути приниженою. Але якщо підемо в цей бік до крайності, то хоч мудреці й сказали: «Дуже-дуже будь смиренним», все ж таки не означає, що ця крайність має бути правилом. Адже відомо, що людина повинна йти проти всього світу, і не втрачати себе через безліч думок та ідей, поширених у ньому. Як написано: «І піднесеться серце його на шляхах Творця». І якщо так, то це правило не може бути правилом, про яке можна сказати як про досконале.

А якщо йти протилежним краєм, яким є гординя, – це також негаразд, бо «Кожен, хто гордує, – говорить Творець, – не можемо Я і він мешкати в одному осередку».

І також ми бачимо протиріччя в справі страждань. Адже якщо Творець посилає страждання якійсь людині, – а ми повинні вірити, що Творець, Він добрий і добродійний, – якщо так, то, безумовно, страждання, які Він послав, – на користь людині. Коли так, як це ми молимося, щоб Творець відвів від нас страждання?

І слід знати стосовно страждань, що вони приходять виключно для виправлення людини, щоби вона була готовою отримати світло Творця. І призначення страждань – очистити тіло, як сказали мудреці: «Як сіль підсолоджує м’ясо, так страждання очищають тіло». А те, що встановили молитву, – це щоб була вона замість страждань. Тобто, молитва теж очищає тіло. Проте, молитва називається шляхом Тори. Тому вона більш ефективно виправляє тіло, ніж страждання. А отже заповідано молитися про страждання, через те, що від цього приходить додаткове благо, людині зокрема і всьому загалу.

І через це, протиріччя викликають труднощі в духовній роботі та перерви в ній, і не може людина продовжувати роботу і почувається зле. І здається їй, що вона не гідна того, щоб прийняти на себе тягар малхут небес «як віл під ярмо і віслюк під поклажу». І виходить, що в такий час людина називається «небажаною». Але, коли весь її намір в тому, що бажає прийняти на себе віру, що зветься «малхут», тобто «підняти Шхіну з праху», так, щоби звеличилося ім’я Творця в світі, тобто велич Його, щоб не мала свята Шхіна форму бідної та злиденної, – тоді «Творець чує молитву кожних уст». Тобто, навіть від того, хто не дуже й бажаний, – тобто відчуває себе ще далеким від духовної роботи.

І це є поясненням «Адже Ти чуєш молитву кожних уст». Коли Він чує кожного? У той час, коли народ Ісраеля молиться про милосердя. Тобто просте милосердя. Коли людина молиться, аби «підняти Шхіну з праху», тобто про набуття віри. І це нагадує людину, яка не їла три дні, і коли вона просить у когось, щоб дав їй щось поїсти, – не просить нічого зайвого чи надмірностей, а просто просить, щоби дав їй щось аби підтримати життя.

І так само в роботі Творця: коли людина відчуває себе, що перебуває між небом і землею, то не просить у Творця нічого зайвого, а тільки світла віри. Тобто, щоби Творець освітив би очі людини, щоб змогла прийняти на себе властивість віри. І це називається «підняти Шхіну з праху». І така молитва приймається від «кожних уст». В якому б стані людина не перебувала, якщо вона просить дати оживити їй душу властивістю віри, то приймається її молитва.

І це означає «в милосерді». Адже молитва її лише про те, щоби змилосердилися над нею з небес, щоби змогла підтримати в собі життєву силу. І це означає те, що написано в Зоар, що молитва, коли вона «про бідняка», відразу приймається. Тобто, якщо це за святу Шхіну, – відразу приймається.