Тиждень глави «Хукат», шостого елуля (24 серпня) 1955 року, Лондон
(переклад з івриту)
Друзям моїм, хай живі будуть.
Дуже я дивуюся тому, що не одержав ще ні від жодного з вас будь-яко літери, а думав, що отримаю плоди зусиль кожного, тобто що кожен перелічить свої діяння, в плані «коли бачу я небеса Твої, діяння перстів Твоїх». «Небеса Твої» - це служіння, що заради небес, і воно взнається з діянь перстів Твоїх. Тобто, тим, що кожен старається працювати аби «підняти Шхіну з праху», щоб здійснилося «І кожен показує перстом своїм і каже: «Ось, це - Всесильний наш» і т.д.
Необхідно знати, що робота, вона в правій лінії, як написано: «Щирим будь з Творцем Всесильним своїм». Отже, людина повинна діяти в щирості, тобто вірити, що Творець є досконалим і не має, боронь Боже, нестачі. І це можливо відчути тільки за принципом: «Правиця Творця – піднесена», тобто в плані піднесеності Творця, бо ми повинні змальовувати собі велич Творця.
А людина, - будь-якою справою, яку вона робить, - вона служить Цареві, і від кожної заповіді, що виконується, Творець дістає задоволення, і коли молимося, то Творець чує хвалу й прославляння, які людина виспівує, вихваляючи Творця.
І слід уявляти, що існує все ж таки якась кількість людей в усьому світі, яким Творець не дає можливості служити Йому й приносити Йому задоволення, а віддаляє їх. І навіть, якщо виконують якусь заповідь, то не пам’ятають або й не вірять, що Творець бачить і чує, приймає діяння нижніх і рахується з ними з діяннями нижніх. І Творець віддаляє їх, тим, що не дає їм можливості думати або діяти, або вірити.
А той, кого Творець бажає наблизити, тому дає добрі думки, тобто, щоб пам’ятав у час виконання заповіді, що робить це в ім’я Творця. Або просто в момент, коли промовляє благословення, кажучи «… за словом Якого постало все», каже це за звичкою, і в момент дії не звертає уваги, що розмовляє з Творцем. Або взагалі не надається йому можливість промовити благословення навіть за звичкою.
І якщо людина уявляє собі, що Творець дає їй змогу виконати заповідь задля задоволення Створювача її, навіть один раз на місяць, то служити Царю навіть раз на місяць – достатньо, як сказав Абайє: «І тому повинен казати це стоячи». Станом «стоячи» називається повна висота рівня, як відомо.
Тобто, людина повинна промовляти, стоячи на повний зріст і бути в радості через те, що їй дають можливість служити Царю, а іншим людям – ні. І тоді Творець є досконалим. Тобто, слід сказати, що ім’я Творця, - ім’я «Добрий і Добродійний» - розкривається й світить людині в повній довершеності.
І навіть якщо людина є досконалою, тобто має вона ще й переваги в Торі та заповідях і добрих діяннях, то скільки б вона не діяла, обслуговуючи Творця, - і цього вона не заслуговує. Бо слід (знати) їй, що є багато людей у світі, яким Творець не дає зробити жодної дії заради імені Його…
Але людині необхідно йти також і лівою лінією, тобто в дусі критичного розгляду: чи це правда, чи віра її досконала, чи дії, що вона виконує, вони дійсно в кінцевій чистоті та святості, без усяких відхилень, чи ім’я «Добрий і Добродійний» всоталося в її органи тощо.
І тоді ліва лінія перебуває в суперечці з правою. Тобто людина бачить, що робить вона справедливий розрахунок, але все відбувається навпаки. Тоді виникає суперечка між лініями, між правою та лівою. І якщо не діяти в категорії середньої лінії, тоді ліва лінія скасовує праву й виходить, що «розум його більший за його діяння», тобто займається критикою більше, ніж чинить добрі справи.
А отже, падає тоді в пекло, що походить від лівої лінії. Й існує пекло вогню пристрастей і пекло «снігу», коли людина стає холодною до роботи й немає в неї іншого прагнення, як лише бути в стані спокою і(й) лінощів, і сну, і т.д. І необхідні подолання й молитва, щоб Творець змилосердився з небес і людина могла б продовжувати середню лінію, підкоряючи ліву лінію правій. Це означає, що людина каже: “Хоч згідно з духом критики розум зобов’язує до іншого, але я йду вище за рівень знання”.
Виходить, відповідно, що середня лінія збагачує праву. Що перш ніж притягнула ліву лінію, а сама йшла правою, то думала людина, що знання також зобов’язує до зусиль в служінні Творцю. А після того, як притягнула ліву лінію, тоді, коли переважує на правий бік, бачить, що вибирає праву, навіть коли має іншу думку з боку лівої.
Тому необхідно пам’ятати, що коли збираємося продовжити роботу в лівій лінії, то намір щоб був таким: що це тільки аби показати, що навіть коли є ліва, все одно людина обирає праву. І тому слід розділити періоди духовної роботи. І щоб не змішувалися один з одним.
Я описав категорію «ахораїм» (зворотної сторони) трьох ліній, а коли удостоюємося, тоді продовжуємо три лінії в стані «панім» (лицьової сторони).
Бажаю вам доброго запису й підпису.
Від мене, друга вашого, Баруха Шалома,
сина пана мого, батька й учителя, Єгуди Алеві Ашлаґа