Лист 8

(переклад з івриту)

Восьмого нісана, «Глава синів Менаше, Ґамліель бен Педацур», п’ятий день тижня глави «Цав» (5 квітня) 1922 р., Єрусалим.

Моєму другові ... Творець хай буде з ним.

Я хочу нині лише зауважити тобі що послабився ти в своїй роботі, - роботі щирого писання [листів], з’являтися переді мною раз по раз з повідомленнями про пункти твоєї [роботи], бо тоді додавалося б «кілька лавок у домі навчання». І вже довів я тобі це в своєму попередньому листі від першого нісана.

І дивися в Мідраш Раба, в главі «Ітро»: «Сказав рабі Ірмія: «То що: коли в час, що Він дає життя світові, земля гомоніла, то коли прийде стягнути з грішників, які переступили слова Тори, - тим більше. Тому написано «Перед гнівом Його хто встоїть, і хто підготує день Його приходу». Коли Він бажаний, немає створіння, яке могло б встояти перед Його силою. Коли Він піднімається в гніві, - хто встоїть перед Ним, - «Хто не убоїться Тебе, Цар народів». Хоч сенс слів рабі Ірмії є очевидним з їхнього змісту, разом з цим, увесь час, коли ти займаєшся словами Тори, ти знаходиш в них смак. І ось, освітлю я їх перед тобою.

Ти бачиш у вірші: «А Ти – страшніший за всіх жахливих, піднесений над усіма, хто гордує, спричинюєш все і наповнюєш все».

Означає це: ми бачимо речі страшні й жахливі... і болі, які страшніші за смерть... І хто є Той, хто робить все це? . .. і це Його ім’я: «Страшніший за всіх жахливих», а Він – видалений з-проміж них!

І так ми бачимо з прадавніх часів, до цього дня, багато людей, які гірким робили своє життя різноманітними муками та виснаженнями, і все це для того, щоби знайти якийсь смак в служінні Творцю, або знати, хто Він, Господар будови!

І всі вони розсіяли життя своє на марноту, і вийшли зі світу свого, як і увійшли, і не пізнали жодного полегшення, і чому не відповів їм Творець на всі їхні молитви? І чому загордився над ними настільки? І дійсно, не примирився з ними? І як ім’я Його? «Найгордовитіший за всіх гордих», це – Його ім’я (І подивися в моєму вірші, прикріпленому до цього листа, де запитується, - для кого засіяно поле? Бо істинна відповідь в моїх устах). Але «ті, хто приймають погрози», і ті, хто осягають «цю віддалену гордовитість», знають безперечно, що Творець відокремлений від них, при тому, що й не знали, чому Він відокремлений! А що розповідають про це ті, хто складають вірші? Вони кажуть, що існує важлива мета для всього, що відбувається в цьому світі, яка зветься «крапля єдності». І всі ті мешканці матеріальних жител, коли проходять шлях усіх тих жахів, і вся та абсолютність в Його гордовитості, відокремленої від них, - тоді відкривається якийсь отвір в стінках їхніх сердець, «закритих дуже», - через природу самого створіння, - і робляться гідними завдяки цьому, щоб перебувала в них та «крапля єдності», в глибині їхніх сердець. І набудуть зворотної форми, як матеріал, в якому впечатано, і побачать вочевидь, що «назворот це», що навпаки, саме тими жахливими страхами приходять до осягнення абсолюта Того, хто відокремленний в піднесеності, чужій їм. З цим, і саме з цим злитий сам Творець, хай благословиться, і саме там може дати, щоб перебувала на них «крапля єдності».

Спричинив їм все, в такій мірі, що той, хто досяг єдності, знав, що «знайшов викуп», і вхід відкрито для перебування Творця.

І це те, що написано у вірші: «Спричинює все і наповнює все». І в час осягнення відчувається вище благо, що розкривається і покоїться саме на протилежностях. І це «Страшніший за всіх жахливих, піднесений над усіма гордими», і само собою, Він «наповнює все», бо той, чий цей вірш, знає, «що Він наповнює їх» великим достатком. І не було ще когось, хто осяг би розкоші Його єдності, настільки, що здається йому в час його довершеності, що страждання, які минули, мають певну цінність щодо міри смаку та приємності блага Його єдності. І всі органи його та жили скажуть і засвідчать йому, що кожен з мешканців світу відсікали б собі руки й ноги сім разів на день, аби досягти, за всі дні їхнього життя, єдиної миті того смаку, що вони відчувають.

І це закон про прокаженого в день очищення його / І приведений буде до когена у великій провині своїй. І це закон для кожної доброї дії / Так зустрінеш того, хто вчинив її, в землі провини. І кожному перехожому буде / Відомо, як проживатимуть, якби й він. І слова його, які будуть в ті дні / В час походжання між рогами «реемім». Там є слух для речей дуже солодких / Продовжують ріки Афарсемона дуже високі. І бачать почуте, що лише за їхню провину він поручитель / І смердіння їхнє віддаляє від них, на відстань як схід від заходу. І сміється їм, бо знає душі їхні здавна / Що анітрохи не обмежить викуп їм перед очима. Коли дасть Себе їм у викуп / І геть чужими будуть вуха для слів гарних. І це рука для всіх келім очищення / За нього триматиметься розкрити світло, Створити й справдити для неї світло / Законом визволення і законом перемін.

І також, щоб не було це незбагненним для тебе, я хочу доповнити це словами рабі Ірмія, і ось, високий його намір у вишуканості його слів: «Коли Він бажаний, не може створіння встояти проти Його сили, коли Він постає в гніві своєму, хто встоїть пред Ним, - отже, хто не убоїться Тебе, Цар народів».

Тобто, «Страшніший за всіх жахливих, найгордовитіший за всіх гордих», і все для того, аби дати почути «речення Всесильного живого». Означає це, що вся вага тих піднесених жахів була влаштована тільки для того, щоби бачити голоси, - те, чого око не може бачити і серце не може подумати й помислити. І аж поки дійшов до цієї міри, ішов Творець як діяч, без жодного ремствування на саме діяння. Як це відчувається, адже діяння поки що не було, і якщо так, в усьому цьому жахливому та довгому процесі, все було бажано й узгоджено з Його діянням, - розкрити його в призначений час.

І це те, що сказав рабі Ірмія: «Коли Він є бажаним...», тобто весь його намір - переконати працівників Творця, щоб була ця піднесена та істинна сторона завжди перед ними, після того, як дія вже розкрилася тому, хто докладно оповідає.

І якщо так, є «до кого позиватися» за шану Творця, щоб не була зневажена, бо який простак скаже, що Творець – поступливий; і наводить вислів: «І хто встоїть в день гніву Його, і хто готуватиме день появи Його», і вточни це ретельно, - з боку довгого й піднесеного, що «день Його гніва», - саме він готує «день Його появи», як наче зважені вони разом на терезах.

І цим зрозумій слова рабі Тарфона, як він вважає, що ми говоримо «досить йому», і доводить це з написаного: «А батько її ... її обличчя, чи не включає сім днів», само собою Шхіні, щоб було принаймні два тижні, і все ж висновує «і замкнена була сім днів», тобто, буквально як перед тим, як розкрилася «дія і Шхіна», і було лише «батько її ... її обличчя». Означає це «розкрити її обличчя», і зрозумій це.

І визначається дві дії, одна для категорії «ліба» (серце), і друга для категорії «моха» (мозок), за суттю «Страшніший за всіх жахливих, найгордовитіший за всіх гордих». І сказали ми «досить йому» перед Шхіною.

«Як з основного», і якщо є в тебе серце, зрозумій зі свого серця сенс написаного, що після запертя на сім днів рушили в дорогу, по розділах Тори, і зовсім інше – до завершення запертя.

І якби був рот мій сповнений співу як море, і вуста мої - високих слів, як безліч його хвиль, не вистачило б мені, щоб описати праведність Творця, який діяв і діє, і діятиме на очах у всіх створінь, які створив і творить, і творитиме. І впевнився я добре й досконало, що існував й існує в світі загал надзвичайно великий, які кричать з усіх своїх сил і не отримують відповіді, і самотніми прийшли й самотніми відійшли, і вони, як на початку, так і наприкінці, багато-багато зменшують і зовсім не додають, і горе тому сорому, і горе тій ганьбі, бо є «надзвичайно точним правилом», що «піднімають в святості і не опускають», але єдиність Творця, - як Він підноситься над тілами, порожніми, позбавленими принадності, - не послаблюється зовсім, боронь Боже. І підноситься навіть над «тими, які скликають зібрання, людьми іменитими», й вони також, якщо не збережуть себе належним чином від того, щоб витрачати марно час, можуть піти зі свого світу, як і перші, бо достойність світу дуже сильна, і не міняється від страху уст створінь, зрозуміло.

І багато великих помилилися в цьому, бо сказали, що вони гарантовані, що серце їхнє «не спить» (івр. «ер», букви «аїн-рейш»). А писання говорить: «І був Ер, первісток Єгуди, «поганим» (івр. «ра», букви «рейш-аїн») в очах Творця, і умертвив його Творець», і ось слова мудреця: «Також і той, хто ледарює в своїй роботі, брат він нищителю», бо головне – звернути увагу і думку, і «все, що знайде рука твоя робити, силою своєю роби», звеличувати й освячувати ім’я Його, велике і благословенне.

І саме дорогою розуму, а не як крики дурнів, які вміють говорити багато слів, позбавлених мудрості серця. Але мудрий, - «очі його в голові його», і ніяких тілесних сил не визнає, і він, - не «Ер», і не «Онан», а «слова мудреців у спокої чути», силою завзятого навчання виключно заради Творця. Як написано в Зоар: «Усе в думці з’ясується», і немає тут жодних криків і жодних виснажень, і ніяких хвороб, і ніякого пошкодження. «Бо шляхи її – шляхи приємності, і всі путі її – мир», а «кожен ненажера злиться», а «кожен, хто злиться, неначе поклоняється ідолам», і душа його відходить від нього.

Але сили розуму й мислення треба збільшувати усім своїм спрямуванням і силою, і «Увесь день і всю ніч, постійно, не замовкають ті, хто нагадує Творця, не мовчіть ви і не давайте мовчати Йому, аж поки встановить і поставить (хто страшиться і досконалий (івр. «яре ве-шалем» - як «Єрушалаїм») ) Єрусалим, - славу землі.

І правду скажу тобі: коли я бачу тих, хто порожні від усього, тринькають дні свої даремно, не охоплює мене скорбота, бо, кінець-кінцем, не спричиниться ними нічого духовного, і лише тіло з плоті й кісток страждатиме, адже «для цього утворений», І кінець кожної худобини на бойні, і всі, позбавлені розуму, худобі подібні. І всі природні системи не засмучують того, хто має серце, і навпаки, вони «радують серце» тих, хто розуміє. Однак, коли я бачу падшими людей, іменитих у світі, тоді наче вогненний меч, що палає, входить мені в серце, бо вони мучать святу Шхіну своїми нісенітницями, які вигадали й вигадують в своїх серцях.

«Горе тій красі, що занапащається в цьому пороху! Крапля, свята та вірна, коли тривале вище управління повертає все до того, щоби розкрити обличчя істини, і коли розкривається, - знову кропить чистою водою, водою вірною всі сторони управління та дійсності, і всі порожні – повні, і всі, хто мучився – дістали благо, і немає тут ні печей плавильних, ні павутиння, але є тут велика шана і вірна любов, знову й знову приходять від Творця до створінь Його, і «кожне місце, куди зверне очі свої – зціляється».

І щасливе вухо, що не чуло лихослів’я всі дні свої, і щасливе око, що не бачило марної речі всі дні свої, і все, що прокляне – прокляте безперечно, і все, що благословить – безперечно благословенне, і все, що виходить з його вуст, немає сумніву в ньому, і немає в ньому більше, ніж те, що заповів Творець, аби злитися з Ним!

«Пороху, пороху, наскільки ти затятий, - всі найдорожчі розчиняються в тобі, наскільки ти зухвалий», те око, що благословляло все, до чого звернулося, - а як обернулося на чужинця, - кожне місце, куди б не подивився, згоряє й пропадає! І як заспокояться ті люди, позбавлені всіх сил «заспокоєнням марноти і радістю плоті», і яку відповідь дадуть у день покликання! І ганьби та гніву предостатньо.

І про це багато говорив я, про ганьбу тих людей, з тобою віч-на-віч, і про речі, які вигадують самі, на кшталт поширення матеріальності. І як вони – так і їхні діяння, «кожен, хто покладається на них», і «проклятий чоловік, який покладається на людину, і робить плоть своєю силою», і «благословен чоловік, який покладатиметься на Творця», і «благословен муж, який не ходив за порадою грішників... а лише до Тори Творця прагнення його, і над Торою Його розмірковує він вдень і вночі», як сказали мудреці: «Створив я зле начало, створив для нього Тору-приправу», і «Якщо уразив тебе цей негідник, тягни його в дім навчання», і досить. І наскільки не підозрює і не відчуває людина, що Господар її допомагає їй...

І це те, що сказав я тобі особисто, в час радості, що основний гріх «покоління знання» (покоління пустелі) був за сенсом написаного: «Батьки наші в Єгипті не зрозуміли Твоїх див... і гірко плакали на морі, біля Ям Суф». І пояснив я, що подарунок є дорогим і ціниться згідно з величчю дарителя. А вони попсували це з самого початку, «бо не зрозуміли Твоїх див». А якщо просто «дива», тоді «основного бракує в книжці», і це спричинило їм, що відвернулися в час дарування Тори, і сказали: «Говори ти з нами, і послухаємо», І хоча Тора не вважає їм це гріхом, бо сказано: «Хто дав би, щоби були їхні серця в страху переді Мною... всі дні», це тому, що гріх, який передував даруванню Тори не записаний був у Торі, як відомо. Адже Тора займається шляхом виправлення, а не шляхом гріхів.

Запитав ти мене, - і що робити з цим? І сказав я тобі, що треба постаратися і примножити подяку за добро, бо з боку природи, коли даритель бачить, що одержувач не вдячний йому, слабшає його дарительство надалі. І відповів ти мені, що подяка за Його благословення не визнається згідно з мовленням матеріальних уст, а відповідно до зусиль і розширення серця благом величі єднання, і через це припиняють діяльність вороги справа і зліва, і таке називається «подяка за Його благословення», а не за мовлення матеріальних уст.

Тож зверни увагу й дивися, наскільки милими є вірні води з джерела, що не припиняється, про яке сказано: «Наситяться й насолодяться від блага Твого», і насичення не анулює насолоду через те, що зрозумів «дива Твої», а також чудеса і знамення, бо кому відповість? – і навіть Він сам анітрохи не потребує цього, і ніколи не говорив їм, і їхнім раменам: «Дайте Мені, і від сили вашої дайте викуп за Мене». І вже набридли Йому їхні батьки щоб були з собаками Його отари для другорядної охорони, «і спіткнувся помічник, і впав той, кому допомагав», і «Всемогутній, - ми не осягаємо Його, всевеликої Його сили».

І все це вийшло в нього з того часу, як забув властивість «Підніметься й піднесеться, і звеличиться надзвичайно», і почав займатися згідно з вимірами плоті та крові, а від цього до виміру дерев, і також з розрахунків бажає вибудувати себе, і робив розрахунки щодо інших, але вже написано: «і знайшов». І сказав Рабанай: «Аж коли опинився поруч. Означає, що створіння просто так не придбаває. Так говорять люди: «Придбав лише тоді, аж коли опинився поруч». І згідно з цим вчив це тана в двох темах: одна – щодо знахідки, і одна – щодо переговорів, зрозуміти й указати, аж поки опиниться поряд, буквально. І здається, що розкриє в кінці днів, як від імені мудреців: «І коли побачить гроші, від кого взяв? І пояснюють, що взяв від двох чоловіків, (тут вказав на додаткове, що розкриється в кінці днів), від одного – за його згодою, а від другого – примусом, і ми не знали, в кого за згодою, і в кого – примусом. І це таємниця: «Що зробимо сестрі нашій в день, коли йтиметься про неї», - розкриється і буде видним в кінці днів, бо налаштується за законами Машіаха.

І повернемося до нашої теми, що головне, це глибоке усвідомлення того, хто дає подарунок, наскільки він великий, і чого він вартий, і тоді удостоїться істинного злиття, і осягне сенси Тори, крім якої немає ніяких ліків у нашому світі.

І складу про неї вірш, тонкий та приємний, від радості «серця правдивого і перевіреного, і випробуваного» десятьма випробуваннями.

«Крапле моя, крапле моя, тонка ти, й усі простори свої прожив я / Усі світання мої, усі вечори мої.

Поверхню покривала піднімає маска, в просторі моєму все, що в моєму майбутньому / Усі скорботи мої, усі розради мої.

У місце пустельне понесе тебе сила-силенна лозами моєї чаші / Усі руїни мої і всі наповнення мої.

Уведена ти в серце моє, і вся винагорода твоя в моїй руці, від усіх знамен любові моєї / Усе золото моє і вся торгівля моя.

І «добрий гість, - що він говорить? Всі клопоти, яких доклав господар, клопотався він лиш тільки для мене». У сенсі сказаного: «Повинна людина сказати, - для мене створено світ». І дійсно це правда, що світ створено як наче для неї, всі деталі разом, що в її реальності, також створені для неї. Єдине лиш, що це від сили тієї єдності, що ціле і частина рівні для неї, і все, що осягне загал мешканців світу в кінці виправлення, осягають досконалі особистості в кожному з поколінь. І тому знаходить кожен з них деталі своїх органів в Торі, бо так само як вона уготована в її загальності для всього загалу, так вона уготована в своїй загальності для одного індивіда. І не тільки це, а й тим більше, що немає у загалу більше, ніж є у особистості, і це - міра довершена і істинна серйозним вивченням, адже тому й написано: «Любові її віддавайся постійно», «І розмірковуй про неї вдень і вночі», і «Тора і Творець, і Ісраель є одне», і це міра узгоджена цілковитою узгодженістю, що все є одне, і духовне не розрізане на частки, і треба освятити себе, і очиститися в розумі й у серці. І коли благословлятимеш благословення Тори, як спочатку, осягнеш цей важливий вислів: «Дивіться нині що Я – це Я, і немає [іншого] бога зі Мною».

Попрошу тебе, посилай мені, собі ж на втіху і на благо, часті відомості про твій стан в Торі, бо це дуже скоротить час. І знай, що подовження часу виправлення зменшить цінність виправлення, а кожна річ духовна стане славнішою і вищою, коли бере трошки меншу частину часу. І якби ти знав те, що подовження завдає шкоди для «стезей світла» так, як знаю я, тоді напевно був би більш швидким в своїй роботі.

Хоча я й не бажаю і не маю права вчитися для тебе, але дозволено, і навіть великою заповіддю є радувати й надавати аромат тим мандрагорам, які ти знаходиш в полі, яке благословив Творець, бо всі заняття наші в житті – лише підняти Шхіну з праху, і радувати її, і співати перед нею з усіх сил, і вихваляти завжди Творця від того, що дозволено, устами своїми, а тим більше там, де знатимемо, що напевно досягнеш удачі. Тому саме через це твоїх частих повідомлень я потребую, і втамуємо спрагу любов’ю разом, випалити колючки, і побачимо вищу троянду, найближчим часом, в наші дні. Амен, хай таким буде Його бажання.

Єгуда