(переклад з івриту)
«Незаконнонароджений мудрець переважає первосвященика-обивателя». «Мамзер» (незаконнонароджений), тобто «ель-зар» (чужий бог), «ах-зар» (але чужий). Означає це «мамзерут» (народження від забороненого зв’язку), коли через те, що людина порушує заборону «не звертайтесь до ідолів», вони породжують їй «мамзера». Де «звертання до ідолів», – це коли людина входить в зівуґ з сітрою ахрою, яка є «ерва» (нагота, непристойне місце). І про це пишеться: «Сполучився з «ервою» і породив з нею незаконнонародженого».
Думка обивателя протилежна думці Тори. Тому існує різниця між обивателем і мудрецем, і через це існує велика відмінність, коли людина народжує «мамзера». Бо мудрець стверджує, що і це також з боку Творця, що те, що він бачить тепер, тобто «мамзера», – він говорить, що це Творець зумовив для нього ту причину.
А от грішник говорить, що це лише стороння думка, яка з’явилася в нього через гріх. І не треба нічого більше, як тільки виправити свої гріхи.
У той час, як мудрець має сили вірити, що також і це, тобто ця форма, як вона є, – мусить він бачити її істинність, і разом з цим приймати на себе тягар малхут небес, до повної самопожертви.
Це означає, що й низьке за своєю важливістю, таке, що немає більш низького й невидного за це, все одно в такий момент треба віднести на рахунок Творця. Тобто, що це Творець спричинив йому цей феномен, котрий є сторонніми думками про вище управління. І людина повинна над таким ницим станом працювати вище знання, так, наче має вона знання велике в святості.
А первосвящеником називається той, хто працює на Творця, за принципом «і багато їх...», тобто що мають вони багато Тори і багато заповідей, і не бракує їм нічого. Тому, якщо людина приєднується [до роботи] і бере на себе певний процес в духовній роботі, закон такий, що «мамзер»-мудрець має перевагу.
Тобто, приймає свій стан «незаконнонародженого» як «учень мудрого», адже мудрим називається Творець, а учень Його – той, хто вчиться з уст Творця. Адже тільки учень Мудрого може сказати, що все, тобто всі стани, що проявляються в час його духовної роботи, – все воно «від Творця було це».
Тоді як коен-обиватель, навіть якщо він працює на Творця і є великим в Торі та духовній роботі, але ще не удостоївся вчитися з уст Творця, – ще не називається учнем Мудрого, мудрецем. І такий, зазначений, стан не може допомогти йому анітрохи, щоб зміг прийти до істинної досконалості, тому що має свідомість обивателя. А думка Тори є лише в того, хто навчається у Творця, бо лише учень Мудрого знає істину, що Творець – Він є причиною всіх причин.
А через це зрозуміємо слова мудреців: «Рабі Шимон бен Менасія тлумачив всі слова «ет» (займенник до знахідного відмінку), що в Торі». Бо поняття «ет» означає збільшення. Тобто, збільшував Тору і заповіді кожен день сильніше ніж у попередній. А коли дійшов до «Ет Ашем Елокейха тіра» («Творця Всесильного свого бійся»), пояснив як «отже», бо не міг збільшувати, а прийшов до такої точки, коли не було йому чого додати, а лише (не дай бог) навпаки».
І пояснив [Бааль Сулам]: «Рабі Шимон син (івр. «бен») Менасії, – тому що «зрозумів утечу» (івр. «hевін менуса»), тобто – переляк і відступ з поля бою. А також «бен hа-Амсуні (букв. «навантажуйте мене»)», тобто зрозумів істину, і яку форму має істина. І тоді залишився на своїй «сторожі», на місці, і не може рухатися вперед. Аж доки не прийшов рабі Аківа і пояснив: «ет» означає «включаючи мудреців». Бо лише зближенням з мудрецями можна дістати якусь основу.
Тобто, тільки мудрець, «учень Мудрого», може допомогти людині, і ніщо інше. Навіть хай буде великою в Торі, все одно зветься обивателем, якщо не удостоїлася навчатися з уст Творця. Тому мусить людина скоритися перед мудрецем і прийме на себе те, що мудрець покладе їй, без усяких суперечок, а у вірі вище знання.
«Довша за землю міра». Отже, Тора починається за межами землі. Тобто, якщо більша за землю. А є правило, що нічого неможливо почати з середини. Тому, якщо людина бажає почати, – то початок знаходиться «за землею», тобто за межами матеріального. (І це є поясненням «первосвященик-обиватель (івр. «ам га-арец», букв. «народ земний»)». Тобто, навіть коли його робота має велику міру, але якщо ще не удостоївся світла Тори, то поки що перебуває в матеріальності).
Для того, щоби прийти до лішма, необхідно багато вчитися в ло лішма. Тобто, слід людині трудитися й докладати зусиль в ло лішма, тоді зможе побачити істину: поки що вона не заслужила лішма. Тоді як якщо не працювати тяжко спочатку, докладаючи багато сил, – не має вона можливості побачити істину.
А іншим разом сказав, що людина повинна багато вивчати Тору лішма, для того, щоб удостоїтися побачити істину, – що вона працює в ло лішма. Адже робота лішма називається категорією винагороди й покарання, що є рівнем малхут. А Тора ло лішма називається зеїр анпіном, що є особистим управлінням.
Тому царі Ізраїля, котрі всі удостоїлися особистого управління, – їм не було вже що робити, бо не було чого їм додати. Тому сказали мудреці: «Цар Ісраеля – не судить, і його не судять», тому немає їм долі в світі прийдешньому, через те, що не роблять нічого. Адже вони бачать, що все робить Творець.
І це є поняттям «Ізевель, дружина Ахава». Пояснили, що його дружина стверджувала: «І-зевель?» (де покидьки?), в сенсі – де є в світі покидь? Адже вона бачила, що все добре. А Ахав («ах-ав», букв. «брат батька») означає, що був «братом Батька що на небесах». Тоді як царів дому Давида, – тих судять, тому що царі дому Давида мали силу з’єднати Творця та Його Шхіну, хоча це дві речі, що суперечать одна одній, бо особисте управління протилежне «винагороді та покаранню».
І це є силою великих праведників, які в змозі об’єднати Творця та Шхіну, тобто особисте управління з управлінням винагородою й покаранням. І саме між обома утворюється бажана цілковита довершеність.