Третій день тижня глави «Шемот» (18 грудня) 1956 року, Манчестер.
(переклад з івриту)
Друзям моїм, хай живуть вічно.
Це вже величезний проміжок часу, як я не одержував від вас листів, крім від …, а від … отримав коротенький лист.
Ми повинні поновлювати свою роботу щодня, тобто забувати минуле, а отже, якщо не вдалося в минулому, нам необхідно починати заново. На зразок торговців, бо якщо займався торговець якоюсь комерцією й не вдалося йому, то він закриває цей бізнес і відкриває відразу ж інший. І є в нього надія, що хоч у попередньому бізнесі не мав щастя, але в новому напевно йому пощастить.
Так і ми, попри те, що в минулому не мали успіху, але в майбутньому нам щаститиме. Але не стояти без діла, бо без ніяких справ ясно, що не може бути ніякого успіху. І нам необхідно вірити, що, безсумнівно, це прийде до нас, і удостоїмося світла Його Тори, яка є Торою істини, й істина захистить нас і будемо помазані світлом Його Тори, і удостоїмося злитися з Його іменем навіки.
Як сказали мудреці: «Сказав рабі Йоханан: «Праотець наш Яаков не вмер. І запитує: тож дарма його бальзамували фахівці й ховали могильники?» Однак, я так тлумачу написане: «А ти не бійся, рабе мій Яакове» - слова Творця, - «і не лякайся, Ісраелю, бо ось, Я визволяю тебе здалеку, і нащадків твоїх з країни їхнього полону», - як нащадки його живі, так і він живий». І пояснив Раші, що тільки щодо живих доречно казати про полон, тоді як до мертвих полон не стосується» (трактат «Тааніт» 72).
І запитували коментатори:
1) Адже все одно питання залишається. І Магарша пояснює, що тіло вмирає, а душа існує, і чому саме Яаков не помер? І тлумачить: оскільки Авраам і Іцхак померли в країні Ісраеля, тоді як про Яакова, який помер за межами країни, маємо сказати, що Яаков також не помер.
І я поясню це за нашою методикою й цим буде дана відповідь на відоме питання про вислів: «І передали Йосефу, кажучи: «Батько твій наказав перед смертю своєю, сказавши, - так скажіть Йосефу: будь ласка, пробач гріх братів твоїх».
І не зрозуміло:
2) Де ми знаходимо, що Яаков, праотець наш, наказав перед смертю таку річ? А також проблема, піднята в «Мідраші» про вислів: «І покликав сина свого Йосефа», і наказав йому про своє поховання.
3) Чому не наказав Реувену, адже він – первісток, або Єгуді, який був царем.
І коментатори запитували:
4) Про те, що Яаков сказав Йосефу: «І зроби зі мною милість і істину», тобто ту милість, що роблять з мертвими, - адже вони не дають за це ніякої оплати й винагороди за милість. Але він сказав потім Йосефу: «А я дав тобі на одну частку більше, ніж братам твоїм». І пояснив Раші: «Через те, що ти клопочешся й займаєшся моїм похованням». А якщо так, то це вже не є істинною милістю.
І також не зрозуміло:
5) Коли Йосеф сказав йому: «Я зроблю, як ти сказав», - але ж я зайве, було б йому сказати: «Зроблю, як ти сказав».
І для того, щоб зрозуміти все наведене вище, маємо збагнути, що таке істина, яка є властивістю Яакова, як написано: «Дати істину Яакову». І мій пан, батько й учитель, пояснив поняття істини, правди, що дві групи ангелів були проти творіння, і дві – схвалювали творіння.
І ангели правди казали, що світ, люди, є суцільною брехнею, тобто оскільки світ називається бажанням отримувати, а правда – це бажання надавати задоволення Створювачу своєму, а це можна тільки за принципом злиття, - то як можливо, щоб вони прийшли до цього. А ангели милосердя сказали, що людина чинить милосердя. І завдяки милосердю прийде до злиття і т.д., - продивись там всю тему. «І скинув правду на землю», тобто щоб із ло лішма ми удостоїлися лішма й прийшли б до властивості правди.
А Яаков, праотець наш, який є властивістю істини, наказав перед своєю смертю, тобто заповів Йосефу, щоб той зробив істинну милість. Тобто завдяки цьому удостоїться властивості правди, а отже, діятиме повністю у віддачі, і це перейде до всіх його синів. А наказав саме Йосефу, тобто щоб після його смерті Йосеф не робив розрахунків щодо продажі його братами.
І незважаючи на те, що Йосеф бачить, що брати його завдали шкоди цим продажем все одно слід йому діяти тільки властивістю правди, тобто віддачею. А виправляти те, що пошкоджено, – це належить тільки лиш Творцеві. І виправлення це було зроблено пізніше, «десятьма, вбитими царством» (Римом) (як пояснено в кількох текстах). І Йосеф відповів: «Я зроблю, як ти сказав».
Тобто моє я буде, як ти сказав, тим, що я йтиму тільки дорогою віддачі. І цим улагоджується те, що [Яаков] сказав саме Йосефу, і чому той висловився саме – «я».
І цим пояснюється друга проблема, те, що ми запитували, - де ми знайшли, що Яаков наказав перед своєю смертю Йосефу, тобто, як зазначено вище, сказав перед своєю смертю саме Йосефу, щоб діяв шляхом правди, що є виключно віддачею, а отже, не покладено на тебе робити розрахунок щодо продажу.
А також, після того, як прийняв Йосеф це на себе й сказав: «Я зроблю як ти сказав», - тобто діятиму у віддачі, то те, що той сказав йому потім: «А я дав тобі на одну частку більше ніж братам твоїм», не псує феномену «істинна милість» тим, що дістав наразі подарунок. Тому що зараз називається вже «отримує заради віддачі». Адже немає в нього нині ніякої особистої потреби, а всі його діяння тепер в Торі та заповідях – віддавати.
І цим буде пояснена четверта проблема, тобто після прийняття правди вже міг дати йому винагороду, і все одно, називається це повною віддачею.
І це те, що сказав рабі Йоханан, що Яаков, праотець наш, не вмер, тобто властивість Яакова не вмерла, тому що залишив свою властивість у спадщину синам своїм після себе. Тому сказав рабі Йоханан, що саме Яаков, тому що головне – це правда, якщо правда існує, тоді вже удостоюються властивостей Авраама та Іцхака, і це – властивості хасадим і ґвурот.
Витікає з усього цього, що Яаков, праотець наш, не вмер, а вчення його, Тора істини, світитиме нам, і заслужимо йти його шляхами, і зміцнюватися щоразу зі ще більшою силою. І не можна нам прислухатися до розуму наших обивателів, що вносять в нас частки зневіри, а слід сказати, як казали мудреці: «Син Давидів (Машіах) приходить лише коли відвертається увага, думка». Тобто, визволення, що зветься «сином Давидовим», приходить якраз завдяки тому, що видаляємо думку обивателів.
І це є поясненням Раші, що тільки живуть в полоні, - тільки тоді, коли людина жива, вона відчуває, що перебуває в полоні, і що їй необхідно вийти з в’язниці. Тоді як, коли людина мертва, вона не відчуває, що перебуває в полоні.
І властивість Яакова світитиме нам аби вийти з полону, як написано: «і нащадків твоїх з землі полону їхнього». Тобто, всі бажання до духовної роботи перебувають у полоні. І це: «Не бійся, рабе мій Яакове…» - бо ось: «Я визволю тебе здалеку», - попри те, що будуть в абсолютній віддаленості від Творця, все ж Творець гарантує нам, що Він визволить нас, як сказали мудреці: «Якби Творець не допоміг – не подолав би його».
А отже, повинні ми зрозуміти, наскільки Помічник наш є героєм, як написано: «Творець – муж війни». А коли визволяє герой, то неважливо для нього, чи потрібно дати велику допомогу, чи малу. А як сказано вище: «ось, Я визволяю тебе здалеку», навіть якщо будемо абсолютно віддалені, Він визволить нас.
І будемо сподіватися, що від сьогодні й далі, тобто кожну мить, удостоїмося вічної досконалості й злиття з правдою.
Від друга вашого, Баруха Шалома Алеві Ашлаґа,
сина пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама