Стаття 6, 1988 рік
(переклад з івриту)
В Зоар (глава «Толдот») написано так: «Іцхак любив Ейсава, тому що здобич його була в роті у нього, бо тут написано - людина, вправна у звіроловстві, людина поля, а там - «він був сильний у ловах». Як там сенс у тому, що уловлював думки створінь і зводив їх, щоб поставали проти Творця, так і тут, «людина поля» означає – для того, щоб грабувати людей і вбивати їх. Людина поля – тому що доля його спадщини – не в населеному місці, а в місці руїн, у пустелі, в полі. І тому називається людиною поля», кінець цитати.
І також щодо Іцхака ми бачимо, що написано «поле», як написано: «І вийшов Іцхак молитися в поле». А щодо Яакова написано: «Дивись, запах сина мого як запах поля, яке благословив Творець».
І слід зрозуміти особливість поля, про яке сказано щодо Ейсава, який зветься «людина поля», що Зоар пояснює як «грабувати людей і вбивати їх». Тоді як про Іцхака написано «молитися в полі», - що є річчю великою, адже сказали мудреці, що Іцхак встановив молитву «мінха» (післяполуденну), оскільки написано «і вийшов Іцхак молитися в поле». Також слід зрозуміти те, що написано про Яакова, де Іцхак сказав, - «запах сина мого, як запах поля, яке благословив Творець». Отже, маємо зрозуміти відмінності між «людиною поля» і «молитися в полі», і «запах поля».
Відомо, що малхут називається «поле». І оскільки з малхут відбулося багато змін з причини скорочення, тому є в неї багато імен. І одне з них, це «поле». Коли йдеться про малхут, існує правило, що говоримо про малхут прямого світла, де вона користувалася бажанням отримувати для себе. І в цьому плані немає в неї змін, єдине тільки що Створювач створив бажання отримувати для того, щоб отримувати благо й насолоду, які бажав дати створінням. Це й називається «малхут» в плані прямого світла, що в ній.
І тому зветься ця малхут Нескінченністю, тому що вона не утворила закінчення для вищого світу. Тобто, не сказала «до сих», що, мовляв, я не бажаю отримувати задля своєї властивості, званої «отримання заради отримання», а таки отримувала у свою властивість, тому не сталося ніяких змін, і тому зветься це «усе було єдиним світлом».
А от потім ця малхут забажала тотожності властивостей, званої «прикраса», у точці бажання. Тобто захотіла отримувати не заради отримання, а заради віддачі. У цьому плані можна назвати малхут назвою «поле». Тобто потрібно зорати поле, а оранкою називається, коли перевертаємо, і те, що внизу, піднімаємо вгору, а те що вгорі, переміщуємо вниз.
Так само тут, в малхут, що зветься «поле», коли для бажання отримувати собі феномен отримання є важливим, і зветься «вищим за важливістю», а поняття віддачі, вони низькі за важливістю. І в духовному існує поняття оранки, коли потрібно виконувати польову роботу, тобто перевертати бажання отримувати, яке вгорі, щоб було воно внизу, а бажання віддачі, воно буде вгорі. І саме завдяки цьому можна вирощувати врожаї, що будуть харчуванням. Інакше немає ніякої можливості, щоб можна було живитися від духовної «їжі». Як написано: «Багато врожаїв силою вола», що означає, - багато врожаїв з’являється завдяки силі вола.
А сенс поняття «віл», - як сказали мудреці, що «малхут небес (влада властивості віддачі) має бути - як віл під ярмо і як віслюк під поклажу». І сказав мій пан, батько й учитель, що «віл під ярмо» означає, що ярмо віри має бути таким, як накладають ярмо на вола щоб орати поле, і не зважають на його бажання, чи згоден він на це, а одягають йому ярмо не за його бажанням. Так і людина повинна приймати на себе тягар малхут небес, оскільки «віл» називається категорією знання, як написано: «Знає віл господаря свого». Тому віра називається ярмом для того, хто потребує знання.
І зі сказаного випливає, що поле це малхут в плані егоїстичного отримання, яке потрібно зорати, і це є виправленням поля, - перевернути клі отримання, яке є верхнім за своєю важливістю і зробити його категорією низькою за важливістю. А клі віддачі, які є низькими за важливістю, підняти, щоб були вищими за важливістю.
А бажання отримувати, як відомо, є і в «моха» і в «ліба», і обидва вони потребують виправлення. В «моха» виправленням є віра вище рівня знання. А для «ліба» виправлення таке, що кожна насолода, яку отримує, буде заради віддачі. А ще точніше те, що кожна дія, яку людина виконує, щоб була вона заради віддачі, інакше жодного руху не зробить.
І згідно з цим маємо пояснити те, що написано про Ейсава, - «людина поля», де йдеться про те, що коли він перебуває в стані «поле», коли потрібно прийняти тягар малхут небес як віл під ярмо, він вважає себе людиною довершеною, яка не потребує жодних виправлень. І це називається «бо здобич його була в роті у нього», а це означає, як написано в Зоар: «І казав Ейсав, що він в полі для того, щоб молитися, і полював, і обман його в Іцхака «у роті».
А в термінах духовної роботи слід пояснити, що «здобич в роті його», тобто «уста його і серце його не рівні», бо уста називаються зовнішнім, тобто в своїх діях був праведником, адже до дії немає чого додати, але в серці його, тобто в намірі, був не таким як у дії. Бо дія, яку видно людським очам, виглядає так, що він бажає виконувати заповіді Творця, для того, щоб дати Йому задоволення тим, що виконує Його бажання виконанням заповідей. Але в серці він думає все про свою особисту користь, а не про благо Творця. Виходить, що уста і серце його не рівні.
Тому в плані дії Ейсав виглядав досконалим, чоловіком довершеним. І це те, що зветься «Ейсав, людина поля», тому що немає над чим йому вже працювати в полі. Бо польова робота, яка починається оранкою, що полягає в переверненні клі отримання, - це не для нього, бо досить йому того, що він усе виконує зовнішньо, що і зветься «уста його», тобто серце і уста його не рівні. Тому називається Ейсав «людиною поля», де поле є категорією отримання для себе, - у цьому він довершений і немає йому ще чогось додати.
Тоді як Яаков і Іцхак, - для них була польова робота зусиллями і молитвою в полі, як написано про Іцхака: «І вийшов Іцхак молитися в поле», що є категорією молитви, і як сказали мудреці, Іцхак впровадив молитву «мінха», і що він молився за підняття Шхіни з пороху. А це означає, що клі віддачі, що має бути у малхут небес в «моха» і «ліба», - буде заради віддачі.
Проте щодо Ейсава, який був «людиною поля» і який не виправив нічого, щоб було заради віддачі, а все було в нього тільки для особистої користі, - пояснив Зоар, що «людина поля» це щоб грабувати людей і вбивати їх. І ще тлумачив Зоар поняття «людина поля», - тому що доля його спадщини не в місці населеному, а в місці руїни, в пустелі, у полі. І тому називається «людина поля».
Адже коли працюють тільки для особистої користі, цей стан зветься, що грабує категорію «людина», «адам», що існує в ньому. Тобто ту категорію, що «ви зветеся Людиною, а народи світу не звуться людиною». Ця категорія пограбована, забрана в нього, коли він діє заради своєї вигоди. І ще гірше те, що «прогріх тягне за собою прогріх», тому він вбиває «людину», що в ньому. І це те, що каже Зоар, - «і вбивати їх». І також те, що каже: «Тому що доля його спадщини не в населеному місці», - де «населене місце» означає, що там живуть «люди» в сенсі сказаного «ви називаєтеся «людина», - а в місці руїни, що є місцем, де було розбиття келім через те, що розкрилося там бажання отримувати собі, - сталася руйнація світу.
А от про Яакова написано: «Дивись, запах сина мого як запах поля, яке благословив Творець». Оскільки Яаков впровадив молитву «аравіт» (вечірню), як написано «і потрапив у місце», де встановив молитву аравіт. І також написано про Яакова: «І ось колодязь у полі, і ось, там три отари дрібної худоби розташувалися при ньому». І пояснено в Зоар (глава «Ваєце», у коментарі «Сулам» п. 92) так: «І побачив: ось колодязь у полі» - це суть того, що побачив «вищий колодязь», що є нуква, одне подібне до одного, тобто, «нижній колодязь» був спрямований на «вищий колодязь».
І маємо пояснити, - те, що Яаков встановив «нижній колодязь», і це - його власний «колодязь», що є категорією «поле», і встановив його, щоб був подібний вищому. Тобто, як вгорі малхут святості, вона у вигляді екрана, а це означає, що на бажання отримувати для себе існує екран, який піднімає відбите світло, тобто що все, що вона (малхут) бажає отримати, то це тому, що хоче вона віддавати, - так само виправив себе, щоби всі його діяння були б заради віддачі.
Тому, коли Яаков прийшов до Іцхака, і оскільки Яаков називається середньою лінією, де розкривається вся досконалість, то через це й написано, що промовив Іцхак: «І сказав: Дивись, запах сина мого, як запах поля, яке благословив Творець». Тобто коли малхут небес, звана «поле», отримала виправлення середньої лінії, це називається «поле, яке благословив Творець». І це означає, що тут розкривається благо й насолода, які Творець підготував створінням. І це й є відмінність між «людиною поля» і «молитися в полі», і «як запах поля».