І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі
Стаття 18, 1984
(переклад з івриту)
Ось, коментатори запитували про вислів, де написано: «І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі в уділ, і успадкуєш її й оселишся в ній...» І запитали: що це за уточнення – «яку Творець Всесильний твій дав тобі». Адже народ Ісраеля захопив це війнами. І пояснили, що людина знала в серці своєму, що прийшла вона успадкувати землю ні силою своєю, ні міццю своєї мужності, а що це є даром Творця. І вони сказали: «яку Творець Всесильний твій дає тобі в уділ, а не «сила і міць руки».
Отже, щоби зрозуміти сказане за методикою духовної роботи, маємо знати, що «ерец» (земля) зветься «рацон» (бажання), тобто бажання, що в серці людини, - воно зветься «земля». І ця земля називається «серцем» людини, і є там, - тобто живуть там, - «народи світу», і також живе там «народ Ісраеля». Але слід знати, що обом разом неможливо там жити, народ Ісраеля і народи світу не можуть разом володарювати, - або є там влада народів світу, або влада Ісраеля.
І необхідно зрозуміти, насправді, якою є істинна причина того, що обидва не можуть перебувати в одному місці. А справа в тому, що відомо: світ створено з тієї причини, що бажанням Творця було – дати благо створінням Своїм. І через це створив бажання отримувати задоволення й насолоду, тобто, створив хісарон у створіннях - постійно прагнути насолод. Адже ми бачимо, що в мірі прагнення, так само і тією ж мірою створіння відчуває насолоду. І це є клі, що створене з боку Творця. Це й є першою рисою, котру ми розрізняємо в створіннях. А якщо немає в створіннях цього бажання, вони ще не вважаються створіннями. Виходить, що неможливо говорити про жодну властивість, якщо не існує там бажання отримувати. Це й є всім тим створінням, про яке ми говоримо, що воно є клі для отримання насолоди.
Однак, через сором, що називається мовою мудреців «хлібом сорому» (дармовим), сталося скорочення. Тобто, щоб створіння не отримували ради отримання, а тільки якщо можуть мати намір віддачі, і це зветься «тотожністю властивостей». Тобто, якщо людина здатна отримувати насолоди з наміром принести задоволення Творцеві, тоді вона робить це, інакше не бажає отримувати. І це зветься категорією «Ісраель», тобто яшар-ель («прямо до Творця» - літери як в «Ісраель»), а отже, все, що вона думає, - щоб усе прийшло б до Ель (Творця). І тоді сама вона не має значення, тому що не думає про себе абсолютно, а всі її думки – про Творця.
І це зветься «ерец Ісраель» (земля Ісраеля), тобто що є в людини бажання яшар ле-ель, а отже, не має вона бажань себелюбства, а лише [бажання] любові до ближнього. А для себе, тобто щоб вона сама втішалася життям, немає прагнень. І всі прагнення полягають в тому, щоб мати засоби для віддачі Творцеві. Отже те, що людина живить своє тіло, - все тільки аби мати сили діяти ради віддачі.
І це подібно людині, в якої є кінь, і вона дає йому їсти й пити. Тобто, все – їжу, питво, місце, які дає коневі, це не тому, що є в неї любов до коня, а через те, що їй треба працювати ним. Тому все, чим людина думає задовольнити коня, це не через любов, а просто вона бажає скористатися конем собі на благо, і зовсім не думає про благо коня. І зветься це «ерец Ісраель», тобто всі думки людини є лише «ерец» - бажання, щоб усе було яшар-ель.
Тоді як земля народів, це «ерец», бажання, - любові до себе, що зветься «народи землі», тобто коли всі їхні бажання, - вони лише для бажання «народів». І має на увазі не бажання Творця, а бажання «народів», тобто бажання створінь, які й звуться «народ». У той час як Творець – Він є тим, хто створив народ, і також (глава «Кі таво»): «І побачать всі народи землі, що ім’я Творця наречено на тобі, і боятимуться тебе», А також написано (глава «Хаєй Сара»): «І встав Авраам і вклонився народу землі, хетійцям». Тобто, вони не знають і не відчувають нічого, крім властивості «народ», що є властивістю себелюбства, бо тільки це зветься «створіннями».
І зовсім інша справа – «народ Ісраеля», - вони бажають анулювання своєї сутності та єства, якими є бажання отримувати, що створено «суще з нічого». І тому ми говоримо в «кидуші» (благословенні на вино) на свято: «Який обрав нас з усіх народів».
Отже, ці дві влади не можуть бути разом: або бажання віддачі панує, або бажання отримувати панує. А обом разом неможливо існувати, оскільки кожен є протилежним іншому, і дві протилежності не можуть існувати в одному носієві.
І звідси походить «війна зі злим началом». Тобто те, що людині потрібно воювати з собою аби підкорити серце, - бо саме там місце, в яке зодягаються ці бажання, - і видалити владу бажання отримувати, й дати всю владу бажанню віддавати Творцю.
І коли людина починає виконувати роботу святості, якою є - спрямовувати всю свою роботу, щоб була заради небес, - тоді починаються війни між двома цими бажаннями. І людина великими зусиллями удостоюється перебороти, і вона перемагає в цій війні. І входить тоді в її серце влада бажання віддавати Творцеві. І тоді вона може сказати: «Сила моя та міць руки моєї здійснили для мене це досягнення». І лише завдяки своїй роботі людина успадкувала серце, яке зветься тепер «земля Ісраеля», оскільки бажання її – яшар-ель.
І для цього з’являється вислів і говорить нам: «Як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі», тобто, не те, що ти захопив її своїми силами, а «Творець Всесильний дав тобі». Іншими словами, після того, як людина доклала необхідних зусиль аби захопити серце, - коли війнами, котрі вела увесь час з «народами світу» і перемогла їх, вона успадкувала серце, що зветься тепер «земля Ісраеля», а не «земля народів», - все одно, має людина вірити, що не сама вона захопила «землю», а «Творець Всесильний твій дав тобі», і не «Сила моя та міць руки моєї здійснили для мене це досягнення».
І цим маємо зрозуміти, в чому тут проблема, що Творець пообіцяв Авраамові, як написано: «І сказав йому: «Я Творець, який вивів тебе з Ур Касдима, дати тобі цю землю успадкувати її».
Якщо так, чому дав спочатку землю народам світу, а потім прийдуть Ісраель, і повинні вони воювати з ними і виганяти їх зі своєї землі, і щоб були претензії у всього світу, - чому захопили землю, котра ніколи не була вашою. І тільки через завоювання, коли захопили це війнами, ви говорите, що ця земля ваша.
І всі розуміють, що певно було б краще, щоб не давав цю землю народам світу. Адже тоді не бракувало місць для народів світу, де поселитися. І після цього утворювалися інші нові держави, і Творець міг би зробити, щоб вони не оселялися в цьому місці.
Але не так сталося, а спочатку оселилися тут сім народів, і інші царі, і народ Ісраеля повинен був воювати з ними і виганяти їх, і всі народи світу кричатимуть на народ Ісраеля: грабіжники ви, що захопили землі семи народів. То навіщо мені весь цей клопіт, як наводить Раші таке тлумачення мудреців: «А який сенс, що почав з «берешіт» (спочатку)? Силою своїх діянь сказав народу Своєму, - дав їм уділ народів, що коли говоритимуть ідоловірці Ісраелю: «Грабіжники ви, що захопили землі семи народів», - вони скажуть їм: «Уся земля належить Творцеві, Він створив її і дав її тому, кому вважав потрібним, Своєю волею дав її їм, і Своєю волею взяв у них і дав її нам».
І з цього важко зрозуміти, - навіщо мені всі ці налаштування, що відбулися, тобто що перш ніж дав її нам, дав спочатку народам світу, і тільки після того, як вони оселилися, тоді сказав нам, - ідіть, видаліть їх з цієї землі, бо Я пообіцяв її Авраамові.
І за принципом гілки й кореня можемо пояснити всю цю справу. Оскільки відомо, що «ерец» називається малхут, яка є коренем створінь, і зветься «отримує заради отримання», і це є коренем, тобто першим отримувачем, званим «світ Нескінченності». А потім зроблені виправлення, тобто щоб не отримувати егоїстичним отриманням, а тільки через те, що нижній бажає віддавати Творцеві. Отже, хоче, щоби бажання отримувати для своїх потреб анулювалося б у ньому, тобто щоб не користуватися ним, а все його заняття буде лиш тільки приносити задоволення Творцю, хай благословиться.
І зі сказаного вище виходить, що й порядок творіння матеріального світу має бути також за тим порядком, котрий був у духовному. Тобто, спочатку дав цю землю народам світу, а потім подоланнями та війнами вигнати народи світу з цієї землі, щоб народ Ісраеля захопив її, й успадкували б місце народів світу.
Адже народи світу, корінь їхній, це центральна точка, на яку було скорочення. Тобто, перша властивість, що виникла в світі, мусила бути, спочатку, властивістю «отримує ради отримання». Адже інакше не можна сказати, що скорочує себе щоб не отримувати, бо про поняття подолання доречно говорити там, де є бажання й прагнення отримувати, коли створіння переборює своє прагнення і бажає тотожності властивостей.
Тому народи світу повинні були спочатку отримати цю землю, як корінь, адже бажання отримувати виникло спочатку, бо воно є основним в створінні. А потім можна сказати, що необхідно зробити там виправлення. Тому після того, як народи світу отримали цю землю, тоді прийшли народ Ісраеля і виправили землю, щоб усе було в ім’я Творця. І це зветься «земля Ісраеля», як написано: «Земля, котру Творець Всесильний твій потребував завжди, очі Творця Всесильного твого на ній від початку року й до кінця року».
І слід зрозуміти те, що написано, що «земля Ісраеля» називається «землею, де очі Творця Всесильного твого на ній з початку року й до кінця року», і сенс цього, що управління Творця на ній, тобто саме на «землі Ісраеля». Але чи управління Творця воно не в усьому світі, як каже поет (цар Давид): «Очі Творця ходять по всьому». То як ми можемо сказати, що тільки в землі Ісраеля є управління Творця.
І маємо пояснити: сенс в тому, що таке «земля Ісраеля». Це коли «земля» вже вийшла з-під влади народів світу і вже увійшла у володіння «Ісраеля». Цей вислів бажає дати нам почути, і дати нам знак, щоби знали ми, чи перебуваємо в «землі Ісраеля», чи поки що в «землі народів».
А ознакою цьому є, як написано: «Земля, яку Творець Всесильний твій потребував завжди». Вислів говорить нам що таке «земля Ісраеля». Тож він каже нам, що слід нам знати, що Творець потребує її завжди. А в чому вона, Його потреба? Говорить вислів далі: «Очі Творця Всесильного твого на ній від початку року до кінця року», де поняття управління Творця називається «очами Творця». Тому, якщо людина бачить управління Творця з початку часу, що називається «з початку року», і до «кінця року», і це означає, що безперервно він бачить управління Творця, - це називається «земля Ісраеля». Тоді як «земля народів» називається, коли тільки Творець знає, що Він управляє всім повністю світом, але народи світу не бачать цього. Тому дав нам знак, аби відали ми, чи перебуваємо ми в «землі Ісраеля», чи земля, на якій ми живемо, вона поки що «земля народів світу».
Виходить, згідно з усім наведеним вище, що спочатку мають народи світу увійти в цю землю, що є натяком на бажання отримувати, яке спочатку народжено в цьому місці. А потім ведемо війни з бажанням отримувати і підкоряємо його володінню святості, тобто все, що воно робить, буде відповідати тому, чого потребує Творець.
Отже тим, що пояснили коментатори те що написано: «І буде, як увійдеш в землю, яку Творець Всесильний твій дає тобі», мали на увазі, що хай не говорить людина - після всіх воєн зі злим началом, коли треба було завжди переборювати його, щодня, - хай не думає, що це самотужки прийшла вона до того, до чого прийшла, бо це Творець дав їй перемогти в цій війні. І це означає «яку дав тобі». І ось, в цьому, - «яку дав тобі», - маємо розрізнити дві категорії:
1) Це категорія заповіді, яка належить до віри, що зветься «тфілін для руки». А про тфілін для руки пояснювали мудреці: «І буде тобі знаком, а не для інших буде знаком». І через це тфілін на руці має бути прикритим, і мається на увазі категорія віри, званої «Приховуй свої взаємини з Творцем Всесильним твоїм», що є категорією «вище знання».
2) Це категорія Тори, що належить до «тфілін голови». А про тфілін голови пояснювали вчителі наші висловом: «І побачать народи землі, що ім’я Творця наречено на тобі. І боятимуться тебе», - це тфілін голови. Отже, оскільки там написано «і побачать всі народи землі», то тфілін голови повинен бути відкритим для всіх, що це є категорією «Тора», адже Торою називається саме те, що відкрите.
А от тфілін на руці має бути прикритим, що означає – вище знання. Коли так, немає слів, щоб сказати іншому, тому що все, що один може сказати іншому, то це тільки завдяки знанню. Але в тому, що вище знання, немає слів. Тому сказали: «Тобі знаком, а не іншим». Згідно з цим виходить, що це дарування, що Творець дав народу Ісраеля землю, воно для того, щоб мати з цього плоди. І як пояснили ми вище, коли говорять в термінах духовної роботи, «земля» мається на увазі серце. І Творець дав дві речі в серце:
а) це віра;
б) це Тора.
І завдяки обом прийде людина до своєї досконалості. І хоча обидві ці речі реалізуються людиною, все одно слід знати, що обидві приходять від Творця, і не можна людині сказати: «Сила моя та міць руки моєї здійснили для мене це досягнення».
І з цього зрозуміємо те, що запитували коментатори, - чому про перші плоди написано: «І проголосиш, і скажеш гучним голосом». У той час як про читання «сповіді про десятину» написано: «і скажеш», і не написано «і проголосиш», як це наведено про перші плоди. Тому «сповідь про десятину» промовляється тихим голосом.
Бо «десятина» називається заповіддю, а це - «малхут небес». І тут існує згаданий вище принцип «приховання взаємин», що належить до тфіліна для руки, і це пояснювали мудреці: «тобі знак, а не іншим знак». Тому щодо десятини, що вказує на заповідь, там написано лише «і скажеш», і це – тихим голосом, якого не чути зовні, тому що це категорія «приховання взаємин». Тоді як перші плоди мають натяк на тфілін голови, який є категорією Тори. То там написано: «І побачать всі народи землі, що ім’я Творця наречено на тобі, і боятимуться тебе».
Тому написано щодо перших плодів «і проголосиш і скажеш». Тобто, що має бути сказано саме гучним голосом, і це є категорією Тори, котра повинна бути відкритою для всіх. І це означає, що поняття «дати благо створінням Своїм» повинно бути відкритим усьому світові.