Мета групи - 1. 1-1 (1984)
Мета групи - 2. 1-2 (1984)
Про любов до товаришів. 2 (1984)
Товариська любов – 1. 3 (1984)
Хай людина допоможе ближньому. 4 (1984)
Що дає нам правило “полюби ближнього”. 5 (1984)
Товариська любов – 2. 6 (1984)
Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”. 7 (1984)
Яке дотримання Тори очищає серце. 8 (1984)
Завжди має людина продати стельові балки дому свого. 9 (1984)
До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися. 10 (1984)
Поняття "заслуги праотців". 11 (1984)
Про важливість групи. 12 (1984)
Імена та назви в духовному. 13 (1984)
Завжди хай продасть людина все, що має, і одружиться з дочкою мудреця. 14 (1984)
Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне. 15 (1984)
Поняття віддачі. 16 (1984)
Про важливість товаришів . 17-1 (1984)
Порядок зборів товариства. 17-2 (1984)
І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі. 18 (1984)
Ви постаєте сьогодні всі. 19 (1984)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1. 1 (1985)
Поняття гілки й кореня. 2 (1985)
Правда і віра. 3 (1985)
Ось породження Ноаха. 4 (1985)
Іди собі з землі своєї. 5 (1985)
І явився йому Творець в дібровах Мамре. 6 (1985)
Життя Сари. 7 (1985)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 2. 8 (1985)
І штовхалися сини в лоні її. 9 (1985)
І вийшов Яаков. 10 (1985)
Щодо суперечки між Яаковом та Лаваном. 11 (1985)
І оселився Яаков у землі проживання батька свого. 12 (1985)
Твердине, оплот спасіння мого. 13 (1985)
Я – перший, і Я – останній. 14 (1985)
І повернув Хізкіягу обличчя своє до стіни. 15 (1985)
І чим більше виснажували його. 16 (1985)
Знай же нині й поклади на серце своє. 17 (1985)
Обвинувачі. 18 (1985)
Ходімо до фараона - 1. 19 (1985)
Той, хто озлобив своє серце. 20 (1985)
Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. 21 (1985)
Уся Тора є одним святим ім’ям. 22 (1985)
На ложі своєму ночами. 23 (1985)
Три види часу в духовній роботі. 24 (1985)
У всьому слід розрізняти між світлом і клі. 25 (1985)
Покажи мені славу Свою. 26 (1985)
Повернення. 27 (1985)
Розвідники. 28 (1985)
Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього. 29 (1985)
Три молитви . 30 (1985)
Людина не вважає себе грішником . 31 (1985)
Про винагороду тим, хто отримує. 32 (1985)
Злочинці Ісраеля. 33 (1985)
І благав я Творця про милість. 34 (1985)
Коли людина знає, що таке трепіт перед Творцем. 35 (1985)
І був вечір, і був ранок. 36 (1985)
Хто свідчить про людину. 37 (1985)
Праведник і добре йому, праведник і зле йому. 38 (1985)
Почуй голос наш. 39 (1985)
І пішов Моше. 1 (1986)
Слухайте, небеса. 2 (1986)
Що означає, що за допомогою Тори удостоюється людина милостині і світу. 3 (1986)
Поняття "хеседу". 4 (1986)
Про пошану до батька. 5 (1986)
Стосовно впевненості. 6 (1986)
Важливість молитви багатьох. 7 (1986)
Щодо допомоги, яка приходить згори. 8 (1986)
Про ханукальний світильник. 9 (1986)
Поняття молитви. 10 (1986)
Істинна молитва, вона – про істинний хісарон. 11 (1986)
Що є основною нестачею, про яку треба молитися. 12 (1986)
Ходімо до фараона – 2. 13 (1986)
Яка потреба в позичанні келім у єгиптян. 14 (1986)
Молитва багатьох. 15 (1986)
Бо Яаков обрав собі Творець. 16 (1986)
Порядок зборів. 17 (1986)
Хто спричинює молитву. 18 (1986)
Поняття радості. 19 (1986)
І буде, коли згрішить і завинить. 20 (1986)
Поняття "вище знання". 21 (1986)
Жінка коли зачне. 22 (1986)
Поняття трепоту та радості. 23 (1986)
Відмінність між милостинею і подарунком. 24 (1986)
Міра виконання заповідей. 25 (1986)
Близький шлях і далекий шлях. 26 (1986)
Творець і Ісраель пішли у вигнання. 27 (1986)
Немає громади менше десятьох. 28 (1986)
Лішма і ло лішма. 29 (1986)
Поняття кліпи, що передує плоду. 30 (1986)
Поняття вигодовування та зародження. 31 (1986)
Поняття "в час молитви мають бути випрямлені ноги й покрита голова". 32 (1986)
Що то за заповіді, які людина "топче п’ятками". 33 (1986)
Судді та стражники. 34 (1986)
П’ятнадцятого ава. 35 (1986)
Що таке підготовка до сліхот. 36 (1986)
Добрий, який чинить добро злим і хорошим. 1 (1987)
Про важливість усвідомлення зла. 2 (1987)
У всіх в Ісраелі є частка в майбутньому світі. 3 (1987)
Від поганої людини не можна слухати щось добре. 4 (1987)
Яку перевагу має робота над винагородою. 5 (1987)
Важливість віри, присутня завжди. 6 (1987)
Диво Хануки. 7 (1987)
Відмінність між "милість та істина" і милістю, що не є істиною. 8 (1987)
Велич людини залежить від величини її віри в майбутнє. 9 (1987)
У чому тяжкість злослів’я і проти кого воно. 10 (1987)
Пурим, коли заповідь – "ад дело яда". 11 (1987)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 1. 12 (1987)
Чому свято маци називається "Песах". 13 (1987)
Зв’язок між песахом, мацою та марором. 14 (1987)
Дві категорії в святості. 15 (1987)
Відмінність між роботою загалу та особистості. 16 (1987)
Сутність суворості заборони навчати Торі ідоловірця. 17 (1987)
Що таке підготовка до отримання Тори - 1. 18 (1987)
Що таке приховане і відкрите в роботі Творця. 19 (1987)
Що означає особиста власність людини. 20 (1987)
Що означають брудні руки в роботі Творця. 21 (1987)
Що то за подарунок, який людина просить у Творця. 22 (1987)
Мир після суперечки важливіший, ніж коли взагалі немає суперечки. 23 (1987)
Що таке безпричинна ненависть в духовній роботі. 24 (1987)
Серйозність в духовній роботі – що це?. 25 (1987)
Що таке легка заповідь. 26 (1987)
Що таке прокляття і благословення в духовній роботі. 27 (1987)
Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі. 28 (1987)
Що означає "у міру страждань і оплата". 29 (1987)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 1. 30 (1987)
Що таке укладення союзу в духовній роботі. 31 (1987)
Чому життя поділяється на два види. 1 (1988)
Наскільки великою є міра повернення. 2 (1988)
Що означає, що ім’ям Творця є "істина". 3 (1988)
Що таке "молитва про допомогу та прощення" в духовній роботі. 4 (1988)
Що означає в духовній роботі: "Ісраель у вигнанні, - Шхіна з ними". 5 (1988)
Яка відмінність між полем і людиною поля в духовній роботі. 6 (1988)
У чому важливість нареченого, що пробачають йому його прогріхи. 7 (1988)
Що означає, що той, хто молиться, має пояснювати свої слова як слід. 8 (1988)
Що означає, що праведник страждає від лиха. 9 (1988)
Які є чотири категорії тих, хто йде в дім навчання, в духовній роботі. 10 (1988)
Які дві категорії є перед лішма. 11 (1988)
Що таке Тора і робота на шляху Творця. 12 (1988)
Що означає "проводир народу, він – увесь народ" в духовній роботі. 13 (1988)
Необхідність любові до товаришів. 14 (1988)
Що означає в духовній роботі "немає благословення в порожньому місці". 15 (1988)
Що є основою, на якій будується святість. 16 (1988)
Основна відмінність між тваринною душею і душею від Всесильного. 17 (1988)
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі. 18 (1988)
Що означає в духовній роботі - срібло, золото, Ісраель, інші народи. 19 (1988)
Що є винагородою в роботі віддачі. 20 (1988)
Що означає в духовній роботі, що Тора дана із темряви. 21 (1988)
Що означають в духовній роботі заслуги та прогріхи праведника. 22 (1988)
Що означає в духовній роботі що починаємо з ло лішма. 23 (1988)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю, а відкрите – нам". 24 (1988)
Якою є підготовка у переддень суботи в духовній роботі. 25 (1988)
Яка відмінність між законом і правосуддям в духовній роботі. 26 (1988)
Що таке в духовній роботі, що Творець не терпить того, хто гордує. 27 (1988)
Що означає, що управління Творця, воно приховане і відкрите. 28 (1988)
У чому різниця між тим, хто працює на Творця, і тим, хто не працює на Нього. 29 (1988)
Чого вимагати від зборів товаришів. 30 (1988)
Яку дію в людині на шляху духовної роботи відносять до Творця. 31 (1988)
Які є дві дії в період падіння. 32 (1988)
Яка різниця в духовній роботі між загальним та особистим. 33 (1988)
Що таке день і ніч в духовній роботі. 34 (1988)
Що за допомога в духовній роботі, яку просити у Творця. 35 (1988)
Якою є міра повернення. 1 (1989)
Що таке гріх великий чи малий в духовній роботі. 2 (1989)
Яка відмінність воріт сліз від інших воріт. 3 (1989)
Що означає "водний потоп" в духовній роботі. 4 (1989)
Що означає, що створення світу було з милості. 5 (1989)
Що таке "вище знання" в духовній роботі. 6 (1989)
Що означає в духовній роботі "Той, хто не клопотався напередодні суботи, що їстиме в суботу?". 7 (1989)
Що означає в духовній роботі, що коли добро зростає, то також і зло зростає. 8 (1989)
Що означає в духовній роботі що нещастя, що приходить на грішників, починає з праведників. 9 (1989)
Що означає в духовній роботі що драбина - по діагоналі. 10 (1989)
Які ті сили, що потрібні в духовній роботі. 11 (1989)
Що таке трапеза нареченого. 12 (1989)
Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі. 13 (1989)
Що означає написане "І поклади на серце своє". 14 (1989)
Що означає в духовній роботі, що праведники взнаються завдяки грішникам. 15 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона благословляти над порожнім столом. 16 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона вітатися, перш ніж благословляє Творця. 17 (1989)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на тому, що підраховано. 18 (1989)
Що означає в духовній роботі, що субота називається "ше-бат". 19 (1989)
Що означає в духовній роботі, що зле начало піднімається і зводить наклеп. 20 (1989)
Що означає в духовній роботі "п’яний хай не молиться". 21 (1989)
Що означає що саме в пасхальний вечір ставлять чотири питання. 22 (1989)
Що означає в духовній роботі "якщо проковтнув марор – не виконав". 23 (1989)
Що таке в духовній роботі "благословення простолюдина хай не буде для тебе незначним". 24 (1989)
Що означає в духовній роботі "Чоловік, який має порок, хай не наближається". 25 (1989)
Що означає в духовній роботі "того, хто оскверняє себе, оскверняють згори". 26 (1989)
У чому сутність страждань в духовній роботі. 27 (1989)
Кому потрібно знати, що людина вистояла у випробуванні. 28 (1989)
Що таке в духовній роботі підготовка до отримання Тори - 2. 29 (1989)
Що таке в духовній роботі засвічування менори. 30 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона навчати Торі ідоловірця . 31 (1989)
Що означає в духовній роботі, що олія зветься добрими ділами. 32 (1989)
Що означає "розвідники" в духовній роботі. 33 (1989)
Що таке мир у духовній роботі. 34 (1989)
Що означає "той, хто не має синів", в духовній роботі. 35 (1989)
Що означає в духовній роботі "бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів". 36 (1989)
Що означає в духовній роботі "Шлях, початок якого – колючки, а кінець – рівний". 37 (1989)
Що таке судді та наглядачі в духовній роботі. 38 (1989)
Що означає в духовній роботі "говорила Тора виключно про зле начало". 39 (1989)
Що означає в духовній роботі "щодня хай будуть для тебе як нові". 40 (1989)
Розпорядок дня. 41 (1989)
Що означає в духовній роботі "щоб були ми головою, а не хвостом". 1 (1990)
Що таке невдача в духовній роботі. 2 (1990)
Що означає, що світ створено для Тори. 3 (1990)
Що означає в духовній роботі що породженням праведників є добрі діяння. 4 (1990)
Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину. 5 (1990)
Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі. 6 (1990)
Коли час молитви і коли час подяки в духовній роботі. 7 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Ейсав зветься людиною поля. 8 (1990)
Що означає "драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес". 9 (1990)
Що означає в духовній роботі сказане мудрецями, що у царя Давида не було життя. 10 (1990)
Що означає в духовній роботі, що ханукальний світильник ставлять зліва. 11 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією - 1. 12 (1990)
Що означає, що єднанням Творця та Шхіни всі гріхи спокутуються. 13 (1990)
Що таке в духовній роботі "істинна милість". 14 (1990)
Що означає в духовній роботі що поки не впав правитель єгипетський, не отримували відповіді на свій лемент. 15 (1990)
Що таке в духовній роботі "через нетерпіння та важку роботу". 16 (1990)
Що таке в духовній роботі допомога, яку отримує той, хто приходить очиститися. 17 (1990)
Що означає в духовній роботі "хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні". 18 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 19 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 20 (1990)
Що означає в духовній роботі "Як Я даром, так і ви даром". 21 (1990)
Який порядок усунення Амалека. 22 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Моше утруднився щодо новомісяччя. 23 (1990)
Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це "захар". 24 (1990)
Що означає в духовній роботі "Славте Творця всі народи". 25 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає святого, подібного Творцю, бо немає нікого крім Тебе". 26 (1990)
Що означає в духовній роботі що в кожної травинки є призначенець вгорі, який б’є її і каже "Рости!". 27 (1990)
Що означає "попередити великих щодо малих" в духовній роботі. 28 (1990)
Що означає в духовній роботі "Тора ослаблює силу людини". 29 (1990)
Що означає в духовній роботі, що "закон і суд" є іменем Творця. 30 (1990)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що перелічується. 31 (1990)
Що означає в духовній роботі "Ісраель виконують бажання Творця". 32 (1990)
Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла". 33 (1990)
Що таке в духовній роботі "низькі келім". 34 (1990)
Що означає в духовній роботі "втішається трапезою нареченого". 35 (1990)
Що означає в духовній роботі, що сини Есава та Ішмаеля не хотіли прийняти Тору. 36 (1990)
Що означає в духовній роботі "Шхіна є свідоцтвом про Ісраель". 37 (1990)
Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним. 38 (1990)
Що таке в духовній роботі “кожний, хто тужить за Єрусалимом, заслуговує і бачить його в радості”. 39 (1990)
Що означає в духовній роботі "бо ви нечисленніші за всі народи". 40 (1990)
Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами. 41 (1990)
Що означає благословення та прокляття в духовній роботі . 42 (1990)
Що означає в духовній роботі "не висаджуй собі "ашеру" поряд з жертовником". 43 (1990)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 2. 44 (1990)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю Всесильному нашому". 45 (1990)
Порядок духовної роботи за Бааль Суламом. 46 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе". 1 (1991)
Що означає в духовній роботі "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого". 2 (1991)
Що таке в духовній роботі "грішник підготує а праведник одягне" . 3 (1991)
Що означає в духовній роботі що нищитель був у потопі і він умертвляв. 4 (1991)
Що означає в духовній роботі що добрі діяння праведників є їхнім породженням. 5 (1991)
Що означає в духовній роботі "пастухи худоби Аврама" і "пастухи худоби Лота". 6 (1991)
Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі. 7 (1991)
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів" . 8 (1991)
Що таке "запах одягу його" в духовній роботі. 9 (1991)
Що означає в духовній роботі що "цар стоїть на своєму полі, коли врожай вже обмолочено". 10 (1991)
Що означає в духовній роботі, що добре начало і зле начало оберігають людину. 11 (1991)
Свічки ці є святістю. 12 (1991)
Що означає в духовній роботі "віддав сильних у руки слабких". 13 (1991)
Що означає в духовній роботі що благословенням людини є благословення її синів. 14 (1991)
Що означає в духовній роботі благословення "Що зробив мені чудо в цьому місці". 15 (1991)
Що означає в духовній роботі: щоб знати, що Творець, Він – Всесильний, слід "покласти у серце своє". 16 (1991)
Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце". 17 (1991)
Що означає в духовній роботі, що слід підняти праву руку над лівою. 18 (1991)
Що означає в духовній роботі "Постань, Творцю, і розсіються вороги Твої". 19 (1991)
Що означає в духовній роботі "немає нічого, чому б не було місця". 20 (1991)
Що означає в духовній роботі, що читаємо главу "захор" перед Пуримом. 21 (1991)
Що таке в духовній роботі "троянда між тернів". 22 (1991)
Що означає в духовній роботі очищення попелом корови. 23 (1991)
Що означає в духовній роботі, що людина повинна народити сина й доньку. 24 (1991)
Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості. 25 (1991)
Що таке "розкриття однієї п’яді і прикриття двох", в духовній роботі. 26 (1991)
Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує "захара". 27 (1991)
Що таке в духовній роботі святість та чистота. 28 (1991)
Що означає в духовній роботі, що первосвященик має брати заміж тільки незайману дівчину. 29 (1991)
Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах. 30 (1991)
Що означає в духовній роботі, що милостиня бідним утворює святе Ім’я. 31 (1991)
Що таке "прапори" в духовній роботі. 32 (1991)
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу. 33 (1991)
Що означає в духовній роботі "Їсть плоди їхні в цьому світі, а фонд існує в світі майбутньому". 34 (1991)
Що означає поняття "розвідники" в духовній роботі. 35 (1991)
Що означає в духовній роботі "мир, мир далекому і близькому". 36 (1991)
Що є Тора і що є закон Тори в духовній роботі. 37 (1991)
Що означає в духовній роботі поняття "права лінія". 38 (1991)
Що означає в духовній роботі, що праве має бути більшим за ліве . 39 (1991)
Що таке "правда" і "брехня" в духовній роботі. 40 (1991)
Що робити людині, якщо створена вона з недобрими властивостями. 41 (1991)
Що таке в духовній роботі "Знає віл власника свого а Ісраель не знає". 42 (1991)
Що означає в духовній роботі "І бачив ти Мою зворотну сторону, а обличчя Моє не побачать". 43 (1991)
Що є в духовній роботі причиною, з якої Ісраель заслужили успадкування землі. 44 (1991)
Що означає в духовній роботі, що суддя повинен судити істинним судом. 45 (1991)
Що означає в духовній роботі "син улюбленої" і "син ненависної". 46 (1991)
Що означає в духовній роботі що права і ліва сторони суперечать одна одній. 47 (1991)
Бібліотекаchevron_right
Рабаш/Статті
chevron_right
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів"
 

Що означає в духовній роботі «А Авраам старий, на схилі днів»

Стаття 8, 1991

(переклад з івриту)

Зоар в главі «Ваєшев» каже так: «Краще дитина бідна та мудра ніж цар старий та дурний». «Краща дитина» - це добре начало, яке є «дитиною» через те що воно мало часу з людиною, бо лише з тринадцяти років і далі воно з людиною. «Цар старий» - це зле начало, що зветься «царем» і панує в світі над людьми. «Старий та дурний» – він зрозуміло, що старий, бо від того дня, коли людина народилася і вийшла у повітря світу, він разом з людиною, і тому він – «цар старий та дурний». Але «краща дитина» - це те, що написано: «Молодим я був і постарів», і цей «молодий» є «дитиною бідною», яка від себе самої нічого не має. А чому названий «молодим», це тому, що є в ньому «молодик», поновлення місяця, який поновлюється постійно, і він постійно – дитина», - кінець цитати.

Зі слів книги Зоар виходить, що «старий» вказує на зле начало. Тоді як добре начало називається «дитиною». Якщо так, тоді що означає «А Авраам старий, на схилі днів». Що це хоче нам повідомити тим, що каже «Авраам старий». Яка перевага є тут у Авраама, що старий і на схилі днів, адже все виглядає так, що писання вихваляє Авраама.

Зоар в своїй «Передмові» каже про написане: «День дню передає слово і ніч ночі висловлює думку». І каже так: «Перед кінцем виправлення, тобто до того, як ми підготуємо наші келім отримання щоб отримувати тільки заради надання задоволення Створювачу нашому, а не для власної користі, малхут називається «древо добра і зла». Бо малхут є управлінням світу згідно з діяннями людей.

Тому змушені приймати управління добром і злом від малхут, бо це управління підготовлює нас, кінець кінцем, виправляти наші келім отримання. І ось, управління добром і злом спричинює нам багато разів підйоми й падіння, і кожен підйом вважається окремим днем. Бо через велике падіння, що було в людини в час, коли вона «дивувалася на основи», виходить, що в час підйому вона – як дитина, яка народилася. Адже на кожному підйомі вона наче починає заново служити Творцеві. І тому вважається кожен підйом особливим днем. А кожне падіння на цьому шляху вважається окремішньою ніччю. І зі сказаного маємо пояснити те, що ми запитували про написане «а Авраам старий, на схилі днів», - що це за хвала, що Авраам старий? Відповідь  - «на схилі днів». Тобто, є старий, який перебуває в одному стані і тягнеться це багато часу. Тому довжина часу робить цей стан «старим», як написано в Зоар: «Чому називається зле начало «старим», - і каже: через довготривалість часу». Бо з дня, коли народилася людина і вийшла у повітря світу, воно разом з нею». Тобто, немає зміни в його стані, а з дня, коли народилося, воно в тому ж стані, що зветься «цар старий та дурний».

І маємо запитати: адже воно - ангел, як написано: «Бо ангелам Своїм накаже щодо тебе берегти тебе на всіх шляхах твоїх». І пояснює Зоар, що мається на увазі добре начало і зле начало. То як можна сказати, що воно – «дурний»?

Відповідь така, що кожен ангел зветься на ім’я своєї функції. Тому, оскільки зле начало, воно вводить дух дурості в людину, як сказали мудреці: «Грішить людина не інакше як тільки коли входить в неї дух дурості», то через це і називається зле начало «дурним». Однак, воно завжди в тій же ролі, тобто вводить дух дурості в людей. Тому називається воно «цар старий та дурний». Проте, в святості, коли людина починає діяти способом, що приведе до злиття з Творцем, - а це коли всі її діяння будуть заради небес, - тоді вона має прийти спочатку до усвідомлення зла. Тобто щоби знала міру зла, що є в ній, як сказали мудреці: «Грішникам зле начало здається як волосина, тоді як праведникам здається воно високою горою».

Через те, що не розкривають людині зло, що в ній, - не більше, ніж є в ній добра, - тому що добро і зло повинні бути врівноваженими, бо лише тоді можна казати про вибір. Як сказали мудреці: «Завжди хай бачить себе людина наполовину винною і наполовину виправданою». Тому ті люди, які хочуть прийти до роботи у віддачі, відбуваються з ними підйоми та падіння, як сказано в Зоар, що пояснює: «День дню передає слово і ніч ночі висловлює думку».

Виходить, що категорія «старий» в того, хто працює заради віддачі, - старий не через довго триває цей один стан, а старий тому, що є в нього багато днів і багато ночей. Тому каже: «А Авраам старий, на схилі днів». І пояснення «на схилі днів» буде: «І Творець благословив Авраама в усьому». Що означає «в усьому»? Тобто, оскільки було в нього багато днів, то ясно що було між ними багато ночей. Якщо немає ночей посередині, як може бути багато днів. І Творець благословив Авраама «в усьому». Тобто і ночі благословилися в нього. Це і зветься «і Творець благословив Авраама в усьому». І сказаним слід пояснити те, що написано: «Але краще дитина», як написано «Молодим був я і постарів». Тобто, хоч «я» і постарів, «я» залишився молодим. І це зі вказаної вище причини, що оскільки порядок духовної роботи такий, що коли людина повинна прийняти на себе віру вище знання, а тіло противиться цьому, тому ця робота – денна. Тобто кожного дня має людина приймати на себе віру і не достатньо того, що прийняла на себе вчора, як написано: «Цього дня Творець Всесильний твій заповідує тобі робити». І пояснив Раші, - щоб кожного дня були для тебе як нові, начебто в цей день було тобі заповідано про них.

Виходить, що кожен день є окремою категорією, як сказано вище, тому що кожен день він – молодий, і він повинен почати заново прийняття малхут небес. І це як сказав Арі («Розділ намірів», стор.61): «При кожній молитві входять мохін, а після молитви знову видаляються. І бажано, щоб ти знав, що справа не відповідає простому сенсу, сказати що ті самі мохін, що приходять, вони ж і відходять, і вони ж знову приходять в кожній молитві. А справа в тому, що при кожній молитві приходять нові мохін».

Тобто, людина, попри те що кожен день вона починає з самого початку, це не означає, що починає з того місця, де почала. Бо «на схилі днів» - є в нього багато нових днів. Виходить, що «молодим був я і постарів», тобто «старість» не означає один стан, і цей стан був у нього тривалий час, а «старим» називається в святості той, в якого є тривалість часу з багатьма поновленнями. Тобто  і те, що «постарів» - є результатом багатьох днів категорії «молодий», тобто «дитина». А отже, «молодим був я і постарів», пояснюється так, що тільки через те, що багато разів «молодий» - від цього зробився «старий».

І це те, що каже: «І це молодий, який є «дитиною бідною», яка від самої себе не має нічого». Тобто, вся робота, що полягає тільки у віддачі Творцю, а не для своєї користі, ця робота – вона проти тіла, яке бажає діяти саме собі на користь, а не на користь Творцю. Тоді людина бачить, що після кожного підйому відразу є в неї падіння, як сказано вище, і від цього існує для неї феномен «днів» і «ночей».

І це тягнеться, аж поки людина приходить до рішення, що не в змозі вона зробити нічого, бо бачить: все, що робить вона аби йти вперед, - виходить все навпаки, кожного разу має вона ще більше зла. І тоді приходить людина до стану, коли каже: «Якщо Творець не збудує дім, дарма труждалися з ним будівельники». Тому в час, коли вона удостоюється того, що Творець дає їй бажання віддачі, тобто вже заслужила, що всі свої дії вона може виконувати в ім’я небес, тоді бачить, що вона – «дитина», тобто сил у неї не більше ніж у дитини, а отже, сама вона нічого не має, тобто своїми силами не досягла нічого, а все дав їй Творець.

І бачить тоді, що і падіння дав їй Творець. І від самої себе не має вона нічого. І це те, що каже: «Чому зветься «молодий»? це тому, що є в нього завжди «молодик», поновлення місяця». Тобто, як місяць не має світла від самого себе, а тільки те має, що отримує від сонця, так і людина, коли вона заслуговує злиття з Творцем, тоді бачить, що не має нічого що було б від її сили, а все дав їй Творець, а вона сама – завжди «дитина». Отже, в кожному зі станів, до яких вона приходить, вона як «дитина», тобто не має нічого крім того, що дають дитині, - це є в неї. А сама по собі не спроможна вона ні на що. Тому людина повинна завжди просити, щоби Творець дав їй сил зміцнитися в духовній роботі, бо зі свого боку людина не здатна ні на що.

І сказаним слід пояснити те, що написано (в главі «Лех леха»): «І повірив у Творця і зарахував йому це як милостиню». І на перший погляд це важко зрозуміти, що це за слава Авраамові за те, що він повірив у Творця. Чи не повірила б у Творця будь-яка людина, якби їй розкрилася всесильність Творця і Він промовляв би до неї, - хто не повірив би у Творця? І слід пояснити сказане вище: отже, після того, як Авраам побачив, що немає в нього ніякої власної сили аби удостоїтися чогось у святості, оскільки бажання отримувати, - воно панує, як написано, що зветься воно «цар старий та дурний», а вийти з-під його влади і удостоїтися злиття з Творцем – не має він сил, тому написано в загальній формі: «І повірив у Творця і зарахував йому це як милостиню».

Тобто те, що Авраам зміг удостоїтися віри, це є виключно милостинею від Творця, коли Творець зробив йому милість і вивів його з-під влади «царя старого та дурного», який протидіє вірі вище рівня знання. А «Ав-рам» (букв. «батько-піднесений») – він хотів іти саме вище рівня знання, що є категорією «пастухи стад Авраама» (як написано в статті 5 за 1991 рік).

І все тіло протидіє цьому. Тому те, що Творець дав йому силу віри вище рівня знання, врахував Авраам це, тобто те, що удостоївся віри, як написано «і повірив у Творця», тобто те, що він може повірити у Творця, - зарахував це Йому, Творцю, як милостиню, що Творець зробив з ним милість тим, що дав Авраамові силу віри.

Однак в процесі духовної роботи ми бачимо, що існують підйоми і падіння. І під час підйому, тобто в час, коли людина відчуває значення того, що є наближеною до Творця і відчуває хоч трошки важливість і велич Творця, і бажає скасувати себе перед Ним через те, що відчуває трохи любов Творця, - хоче анулюватися перед Ним як свічка перед смолоскипом. І тоді, в цьому стані, людина не пам’ятає, що мала вона колись стан падіння, і ще більш за це, вона не бажає пам’ятати що існує така річ, що зветься станом падіння. І жадає, щоби стан підйому був би для неї постійним.

Але кінець кінцем отримує людина падіння. А іноді вона падає в стан настільки ниций, що каже: не може бути, щоб мала людина можливість зробити хоч щось на користь Творцю. А коли спадає їй на думку, що адже слід працювати і виконувати Тору та заповіді заради небес, і чому я не хочу робити так, - тоді людина дає собі правдиву відповідь, згідно з розумом людським, - і немає чого сказати на цю відповідь. Отже, каже людина, - а це бажання отримувати що в ній, яке володарює в період падіння, - що вона також готова робити все в ім’я небес, лиш тільки за умовою, «якщо знатиму, що моє бажання отримувати виграє від цього».  

Тобто, вона готова працювати на благо Творця тільки з тією умовою, що бажання власної користі також виграє від цього. Виходить, що коли під час підйому подивиться на падіння, які вона дістає щоразу, людина сама дивується, як таке можливо, тобто щоб були такі великі відстані між підйомами та падіннями, - як відстань неба від землі. Тобто, коли під час підйому людина думає, що вона вже на небесах, інакше кажучи, що вже не має вона ніякої належності до матеріального, а від цього дня й далі всі заняття її в цьому світі будуть лише такі, що стосуються духовного. А за матеріальне людина навіть сердиться на Творця, - чому дав нам матеріальне, займатися земними справами і мусимо віддавати цим речам час і зусилля аби досягти речей матеріальних.

І людина не розуміє тоді, за якої потреби Творець створив це. І весь матеріальний світ вона бачить як щось зайве. І разом з усіма цими найкращими міркуваннями раптом людина дістає падіння і падає на землю. Іноді вона перебуває в стані падіння взагалі позбавленою свідомості, коли повністю забула поняття духовного. А іноді, коли вона таки пам’ятає, що існує духовне в реальності, але все одно бачить, що це не для неї.

Проте, слід зрозуміти, чому Творець дає нам ці падіння. Тобто, перш за все людина має вірити, що ці падіння Творець нам дає. А потім вона запитує – задля якої потреби Він дав мені таке. Тобто, це коли людина вірить, що Творець посилає їй такий стан, і певно що падіння трапляються в людини після того, як був у неї стан підйому, і вона просила у Творця, щоби наблизив її до себе. І вірила вона, що Творець чує молитву.

І що отримала людина на свою молитву? Адже вона думала, що напевно після молитви дістане підйом на духовний ступінь вищий, ніж той стан, в якому вона перебуває в час молитви. А зрештою, Творець дав їй стан гірший ніж той, який був перед молитвою до Творця. А відповідь така, як каже мій пан, батько й учитель, що є поняття «як перевага світла із темряви». І сказав, що людина не може оцінити важливість світла і знати, як зберігати його, інакше, як тільки із темряви. Тоді вона зможе визначати відстань між світлом і темрявою.

І маємо пояснити його слова на прикладі, коли один дає товаришу своєму подарунок, що коштує в очах того, хто отримує, сто шекелів. Тоді отримувач радіє тому, що товариш цінує його і посилає йому подарунок і він отримує це з великою радістю. Однак, якщо потім відомо стане отримувачу подарунка, що він коштує десять тисяч шекелів, слід зрозуміти, якою радістю радіє нині отримувач подарунка, і як утворюється в його серці велика любов до того, хто дав йому подарунок. І як ця людина береже тепер той подарунок, щоб його не вкрали.

А мораль цього така, що коли людина отримує збудження згори, коли Творець наближає її до Себе, і переймається вона трохи важливістю відчуття того, що розмовляє наразі з Творцем, однак людина не може відчути істинну радість від цього наближення, тому що не вміє ще цінувати велич і цінність Творця, щоб бути здатною отримати радість і насолоду від того, що Творець розмовляє з нею.

А причиною є те, що сказано вище: «Як перевага світла із темряви», оскільки людина не відчуває страждань від того, що вона віддалена від Творця, то, само собою, вона не може цінувати велич і важливість того стану, коли наближена до Творця. І також людина не може оцінити страждання віддалення від Творця, якщо ніколи не відчувала що таке наближення до Нього. Тому порядок роботи йде «двома ногами», тобто правою і лівою лініями, як сказали мудреці (в трактаті «Сота», 47): «Завжди ліва буде відштовхувати, а права наближати».

Правою називається досконалість. Тобто під час підйому, коли людина відчуває, що вона в цей момент близька до Творця і тоді є в неї життєва сила і радість, і в цьому стані вона живе у світі, який увесь є добро. А потім вгорі бажають, щоб людина відчула важливість того, що Творець наблизив її до себе, щоби змогла втішатися і радіти не в мірі того, як вона сама цінує це, як у наведеному прикладі, - на сто шекелів. Тому дістає падіння і відчуває страждання тим, що перебуває в падінні, хоча й коли впала, не завжди відчуває негайно ж на місці, що вона в стані падіння.

Тобто, якщо людина спускається зі свого ступеня і не відчуває страждань від того, що впала, то це не називається «падінням». Бо хто знає, що це падіння, якщо людина цього не відчуває? Це подібно до того, хто потрапив у дорожню аварію і не відчуває, що впав під машину, тому, що втратив свідомість. Хто знає, що він впав під вантажівку? Тільки люди навколо. Але що сама ця людина відчуває від того, що інші люди бачать, що вона втратила свідомість?

Так само і в духовному, коли людину опускають. Згори знають це. Але сама людина тільки після того, як опритомніла, вона усвідомлює, що перебувала в стані падіння. І тоді починається новий порядок, і згори дають їй ще раз підйом, а потім ще раз падіння. І з цього людина отримує [можливість] розрізняти між світлом і пітьмою. І від цього вона отримує знаки, як цінувати те, що Творець наближає її. І завдяки цьому знає, як берегти себе, щоб нічого не впало в кліпот, тобто в її келім отримання. Адже вона знає, що втрачає, - через «перевагу світла із темряви». І це є феноменом падінь і підйомів, адже людина повинна пройти ці стани.

А той, хто розумний і бажає виграти час, він не чекає, поки згори дадуть йому падіння. А ще коли перебуває в стані підйому, і бажає отримати важливість стану наближення до Творця, він починає змальовувати собі, що таке стан падіння. Тобто, як він відчув страждання через те, що був віддаленим від Творця. А нині, як він почувається, коли наближений до Творця. Виходить, що і під час підйому ця людина вивчає ознаки як наче була б у стані падіння, і може тоді зробити розрахунки і розрізняти між підйомом та падінням.

І вона матиме тоді картину переваги світла із темряви. Бо може змалювати собі як була колись в стані падіння, і думала, що вся справа роботи віддачі не її стосується, - і настільки страждала від цих станів, що хотіла тікати з поля бою. І тільки від одного могла вона отримати якийсь продух, - тільки від однієї надії, - від того, що думала: коли я зможу піти поспати, - і тоді вона втече від усіх нестерпних станів, коли відчувала, що світ потьмарився для неї.

А нині, в час підйому, людина бачить все інакше. І вона хоче лиш тільки працювати на благо Творця. А про свою користь вона тепер і не турбується. І від усіх тих розрахунків, які зробить в час підйому, виходить, що людина отримала нині можливість розрізняти між темрявою та світлом. І вона не повинна чекати, поки дадуть їй згори стан падіння.

І сказаним слід пояснити те, що сказали мудреці (в трактаті «Шабат», 152): «Шукає ще до того, як загубив». Пояснив Раші: «Хоча нічого не загублено мною, я шукаю через те, що старий, я йду зігнутий і хитаюся і виглядаю як той, хто шукає річ, що загубилася в нього». І маємо зрозуміти це в плані духовної роботи, чому це бажає нас навчити. Тож як сказано вище, «старим» зветься той, хто належить до категорії «мудрий», тобто він бажає бути «учнем Мудрого».

Як сказав мій батько й учитель, Творець зветься Мудрим, і Його звичай – віддавати. І коли людина бажає вчитися Його поведінці, тобто також бути тим, хто віддає, ця людина зветься «учнем Мудрого». Така людина не чекає, поки дістане стан падіння і тоді вона почне просити щоби підняли її знову. Тобто коли втратить вона стан підйому і проситиме, щоби підняли її знову вгору. А ще раніше ніж втратила людина стан підйому, вона починає шукати так, немовби вже загубилося в неї. І цим вона виграє час. Виходить, що з боку падінь – є в людини можливість піднятися і отримати можливість розрізняти переваги світла над темрявою.