Лист 27

(переклад з івриту)

Третій день тижня глави «Шемот» (21 грудня) 1926 р. Лондон.

Учневі моєму ... хай світить його світильник.

... Зрозуміло, бажаю я поєднатися з вами тілом та душею, в цьому [світі] і в прийдешньому.

Однак, не можу я працювати інакше як в духовному і душею, бо знаю я душу вашу, і можу я поєднатися з нею, але ви, немає можливості у вашому серці працювати інакше, як лише тілом, бо ви не знаєте духовного єства мого, щоби змогти вам поєднатися з ним. І якщо зрозумієте це, зрозумієте також, що сам я не відчуваю ніякої віддаленості від вас, але ви, певно, потребуєте близькості тіла та місця, проте це для себе самих і для своєї роботи, а не для мене, для моєї роботи. І цим я пояснюю себе заздалегідь, [у відповідь] на багато запитань.

Але я молюся Творцеві, щоби вів вас дорогою істини, і врятуєтеся від усіх закрутів, які є на шляхах, і в усьому, що б ви не робили, Творець дасть успіх рукам вашим.

А зі свого боку маєте ви точно йти моїм шляхом, який я випрямив для вас, що стосується моха і ліба, жадань і молитов, і тоді напевно дасть нам удачу Творець, і поєднаємося ми скоро тілом і душею в цьому світі й у прийдешньому.

Відповідь на твій лист від 26-го кислева, другого дня Хануки. Написав ти, що світ створено для духовної роботи і з причини [необхідності] роботи створив Він темряву, щоб був людині матеріал для роботи, бо в світлі є насолода, а не робота. І запитав ти, відповідно до цього: кліпа правої лінії – навіщо? для служіння темряви світлу? І людина відчуває темряву відокремленою від себе, і як не свою, і якщо так, може крутитися собі всі свої сімдесят років. То така людина навіщо створена?

І ти вимагаєш на це повної відповіді, але не великі світла тобі потрібні, а лише зняти з тебе ганьбу лицемірства, що торкається до самої душі. І ти завершуєш, що про це ти можеш сказати ... істина своє покаже, і чому вже п’ятий рік прийшов, і так далі.

Так от, слова твої сплутані, тому я не знаю цієї істини. Сказав ти речі нові, - що світ створено для роботи. То якщо так, повинна робота залишатися навічно? А відомо, що вічність, вона існує за принципом покою! А те, що ти запитуєш про створіння, що вводить темряву у світло, і не знайоме з темрявою, яка є в ньому? - то треба вміти розрізняти між правим і лівим. І поки що ти не удостоївся побачити темряву, бо значення темряви та світла, - вони як ґніт та вогонь, тому треба бачити свічку і втішатися з її світла, тоді пізнаєш праве та ліве!

Однак те, що ти взагалі дивуєшся Творцю, що дав великі сили кліпот, - вже давав я тобі на цю тему великі пояснення. І головне, що Творець захищає себе, щоб той, хто приліплений до Нього, не сумнівався б у Ньому, і це не станеться ніколи, бо всемогутній Він. І не хочу я багато писати про це.

Але слова твої оцінюються мною як «молитва бідняка», що є молитвою досади і яка близька до того, щоби бути прийнятою перед усіма молитвами. І дивися в Зоарі про вислів «молитва бідняка»: «То чи Давид бідняком був? Однак, молитва бідняка – вона з досадою, і т.д.»

А те, що ти турбуєшся про добрий знак, то здається, що необхідна тобі досконалість, як «просто знак», і це й є добрий знак, адже п’ять років тому ти не ремствував так. І вже говорив я тобі, що від «і вийшли з Рефідима» до отримання Тори, є не більше ніж один перехід. Проте знай, що слова мої сказані не щоб охолодити твоє занепокоєння і розрадити тебе. Бо наприкінці першого року ти був на більш поважному рівні, ніж сьогодні. Однак, щоб не зневірявся ти в милосерді.

А те, що та навів доказ про мету творіння, що це для роботи, з написаного: «Чого Творець Всесильний твій вимагає від тебе, адже тільки трепетати перед Творцем, Всесильним своїм... і служити Творцю Всесильному своєму...» Дійсно так, є дві цілі: одна, яка має бути людині перед очима, і одна – у самого Творця. І писання говорить про те, що повинно бути перед очима створіння.

І справа тут, як написано в «Піркей Авот»: «Не тобі цю роботу завершити, і не вільний ти позбавитися її». Тобто, через досконалість цілі праці й кінця роботи, є сторона, пробита перед сітрою ахрою, щоб наблизитися до людини і дати їй зрозуміти, що вона не здатна на це, і привести її до зневіри. Отже, для цього повинна людина знати, що завершення роботи цілком і повністю не її справа, а справа Творця, і якщо так, то як ти можеш знати Творця і оцінювати Його, чи може Він завершити роботу, чи, боронь Боже, ні. Бо це напевно є зухвалістю і зрадою.

«І не вільний ти позбавитися її», навіть в тому випадку, якщо Творець бажає, щоб ти працював, не закінчуючи роботи. І це те, що написано: «Чого Творець Всесильний твій, бажає...» Означає це, що створіння зобов’язане знати лише одне, що Творець... роботу, і тому виконає бажання Творця в простоті, як: «Відчиніть Мені один вхід розкаяння, як вістря голки». І тому врятується людина від сітри ахри, щоб та не наближалася до неї повік, і якщо людина досягне довершеності в цьому, може вона бути певною, що Творець зі Свого боку закінчить роботу. «А я відкрию вам входи, щоб вози та фури в’їжджали».

Але якщо людина не готова зі свого боку служити Творцеві, навіть так, що не удостоїться закінчити роботу і входу в зал, звісно, що не допоможуть їй ніякі лестощі та брехня. І вже пояснював я те, що написано в Зоар: «Зі слів двох свідків... буде умертвлений мертвий», це Сам, який мертвим є з самої основи. І це справа не важка, вбити мертвого, хоча і в мертвого є кліпа правої лінії, бо кліпа найважча анулюється примноженням подяки перед Творцем і примноженням роботи.

Не знаю я, чи слова мої задовольняють тебе, однак повідом мені ще, і поясню тобі труднощі відповідно до моменту, бо запитання «що це за свідоцтво», це запитання до мудреця, якщо він займається духовною роботою.

Єгуда