Переддень «Нового року дерев» (19 січня) 1962 року, Бней Брак.
(переклад з івриту)
Вітання й усіх благ навіки другові моєму …
Дякую тобі за запрошення на весілля, яке я одержав. Висловлюю жаль, що не зможу взяти участь у вашій радості разом з вами, але радітиму спільно з вами здалеку, бо радість є річчю духовною, а в духовному місце не впливає ні на що, адже лише в матеріальному місце віддаляє або зближує. Тоді як в духовному можливо брати участь у вашому святкуванні навіть на віддалі, бо лиш тільки зближення сердець нам потрібне. І я посилаю своє поздоровлення нареченому, хай світить його світильник, разом з обраницею його серця, хай буде жива. Хай буде вишнє бажання, щоб покоління щирих було благословенним і, щоб було будовою вічною.
І разом з цим напишу тобі те, що говорив я на тему «Ту бі-Шват» (15-го швата, «новий рік дерев»). Ось, сказали мудреці: «Сказав рабі Йоханан: «Що означає написане «людина – дерево польове», хіба людина - це дерево в полі? Однак, це тому, що написано: «Бо від нього їстимеш і його не зрубуй(зрубай, немає форми “зрубуй”)», а також: «Його згуби й зрубай», - але як це? Якщо він достойний мудрець, - «від нього їстимеш і його не зрубуй», а якщо ні, - «його згуби й зрубай».
І слід зрозуміти, яке відношення має достойний мудрець до польового дерева, адже вислів каже: «Не губи дерево, піднімаючи на нього сокиру, бо від нього їстимеш… Тільки дерево, про яке знаєш, що воно не плодове, його згуби й зрубай». Отже, у вислові йдеться про дерево, то який доказ є з цього щодо людини?
Ось, Зоар каже: «Інший божок оскопився й не дає плодів». Тобто той, хто не працює заради небес, не бачить плодів у своїй роботі. А що є плодами? Написано в «Мідраші»: «Ось породження Ноаха», - і написано: «плід праведника, древа життя». Які вони, плоди праведника? – заповіді і(й) добрі діяння», - кінець цитати.
А в Ґемарі, перед словами рабі Йоханана, наведено: «Вивчали ми, - рабі Бнага каже: Кожен, хто займається Торою лішма, Тора його робиться для нього еліксиром життя, як сказано: «Древо життя вона для тих, хто тримається її». І каже: «Зціленням буде це для плоті твоєї…» А кожен, хто займається Торою ло лішма, його Тора стає для нього зіллям смерті, як сказано: «Виллється (тут - «яароф») як дощ напучення Моє», а «аріфа» (відсічення голови) - це вбивство, як сказано: «І відсічуть там телиці голову при потоці». І слід зрозуміти, чому сусідять ці поняття. А пояснити це слід в поняттях духовної роботи, і ось, рабі Йоханан запитує: «Хіба людина - це дерево в полі?» Тобто, яка тотожність є між людиною та деревом польовим, - а це ми беремо з того, що дорівняло писання людину до дерева польового. І приводить доказ з вислову, де написано: «з нього їстимеш і його не зрубуй…» - мається на увазі мудрець. Якщо він достойний, тобто вчиться лішма, що означає, - вивчає те, що дасть йому можливість приносити плоди. Що означає: щоб це його навчання привело його до стану, коли будуть у нього плоди, тобто заповіді та добрі справи, - це він і буде вивчати, тому що завдяки цьому удостоїться еліксиру життя. І це означає: «Від нього їж і його не зрубуй». А якщо ні, якщо побачиш, що те навчання, яким він займається, не приведе його до виконання заповідей і до добрих діянь, що звуться «плоди», тоді знай, що це належить до сітри ахри, а не до святості.
І від цього й походить звичай їсти плоди п’ятнадцятого швата, аби вказати на те, що ми йдемо дорогою святості, - і маємо плоди.
Від друга твого, який бажає тобі й сім’ї твоїй всіх благ навічно.
Барух Шалом Алеві Ашлаґ