67. Уникай зла

Почуто наступного дня після свята Суккот 1942 року, Єрусалим

(переклад з івриту)

Потрібно пильнувати правило «уникай зла». Дотримуватися чотирьох союзів.

1) Союз очей, що означає остерігатися дивитися на жінок. А заборона дивитися – це не лише тому, що може прийти до [гріховних] міркувань. І доказ цьому те, що заборона стосується також старого, якому вже сто років. А справжній сенс той, що це походить від дуже високого кореня, і така обережність [потрібна] через те, що якщо не обережеться, може дійти до того, що дивитиметься – хай нас омине! – на святу Шхіну. І тямущому досить.

2) Союз язика, тобто, щоб бути обережним у справі правди та брехні, бо аналіз, який існує нині, після гріха Адама а-Рішона, є аналізом щодо правди та брехні. А от до гріха древа пізнання, все з’ясовувалось щодо «гірке» та «солодке». Але коли аналіз стосується правди й брехні, тоді справа зовсім інша, бо є іноді, що початок солодкий, а кінець гіркий. Тому виходить, що буває реальність гіркою, але при всьому цьому це – правда.

Тому треба берегтися, щоб не говорити неправди, коли навіть думає, що він бреше лише ближньому. Адже треба знати, що тіло як машина: як вона звична рухатися, так вона й продовжує свій рух. Тому, коли привчають її до брехні та омани, тоді неможливо вже йти іншим шляхом. І через це людина сама з собою також мусить поводитися брехливо та обманом.

І з цього виходить, що людина змушена вводити себе в оману, і в жодний спосіб не здатна сказати собі правду, тому що не знаходить у правді якогось особливого смаку.

І можна сказати, що той, хто думає, що обманює ближнього, бреше нікому іншому, як Творцю. Тому що поза тілом людини існує лише Творець. А за основою творіння те, що людина зветься створінням, – це лише щодо самої себе, бо Творець забажав так, щоб людина відчувала себе дійсністю, окремою від Творця. Але, крім цього, все є «сповнена земля славою Його».

Тому, коли обманює ближнього свого, вона бреше Творцеві. А коли засмучує свого ближнього, засмучує Творця. Тому, якщо людина звична говорити правду, це буде корисно їй і щодо Творця. Тобто, якщо пообіцяла щось Творцю, то намагається дотримуватися своєї обіцянки, тому що не звикла говорити неправду. І завдяки цьому удостоїться «Творець – тінь твоя». Коли людина виконує те, що говорить, Творець також, відповідно, виконує «Благословен Той, хто говорить і виконує».

І є ознака в «утриманні язика», щоб, наскільки це можливо, взагалі не говорити, тому що мовленням людина розкриває таємниці серця, і за це є можливість ухопитися зовнішнім силам. Тому що весь той час, поки людина не є цілковито чистою, і розкриває щось зі свого внутрішнього світу, тоді є сила у сітра ахри звинувачувати її вгорі і глузувати з її роботи. І говорить: “Яку роботу ця людина виконує ради небес?” – адже весь її намір у цій роботі виключно внизу.

І цим буде розв’язане величезне утруднення, адже відомо, що «заповідь веде за собою заповідь», то чому ми бачимо, що багато разів людина приходить до падіння у своїй роботі?

Проте, як сказано вище, сітра ахра підбурює та звинувачує людину щодо її духовної роботи, а потім спускається й забирає її душу. Тобто після того, як вже звинуватила її вгорі, і сказала, що робота її не є чистою, а працює вона ради отримання, тоді спускається та забирає в людини душу життя тим, що запитує її: «Що це за робота?» Тому, навіть коли вже удостоїлася людина якогось світіння душі життя, вона втрачає це знову. А рада цьому – «приховання взаємин з Творцем», щоб вона не знала про духовну роботу людини, за принципом «Із серця вустам не розкривають». І тоді навіть сітра ахра не може знати про її роботу, тому що вона знає лише те, що розкривають словами та вчинками, за це вона може триматися.

І треба знати, що головні страждання та болі приходять через обвинувачів. Тому, наскільки тільки можна, треба остерігатися говорити. А ще більш за це треба знати, що навіть коли говорять про щоденне життя, також розкриваються таємниці серця. І це сутність сказаного: «Душа виходить зі словами». Це й є союз язика, котрого треба дотримуватись.

І головним чином треба стерегтися під час підйому, бо в час падіння важко працювати на великих рівнях та з великою обережністю.