(переклад з івриту)
У книзі Зоар, в главі «Емор»: «Сказала спільнота Ісраеля: «Я сплю в єгипетському вигнанні».
Відхід мохін називається «сон».
«А серце моє не спить». Серце (івр. «лев», ґематрія 32) є категорією 32-х доріг мудрості. Тобто, в яких світила хохма (букв. «мудрість»). Але була без облачення в хасадим, що й називається «єгипетським вигнанням», і через це називається «сном». Однак, разом з тим, були вони гідні отримати світло мохін де-хохма, але як «ахораїм».
«Голос улюбленого стукає». Тобто голос Зеїр Анпіна, що є категорією хасадим.
І це те, що сказав Творець: «Відкрий Мені вхід як вістря голки». Тобто, під час визволення сказав їм, щоби заново притягнули категорію хохми. А коли це без хасадим, називається її вхід «як вістря голки», тому що не світить без хасадим.
«І Я розкрию тобі вищі врата». Тобто дає їй від властивості хасадим. І тоді буде їй розширення, щоби була в ній хохма разом з хасадим.
«Відкрий Мені... бо вхід увійти до Мене, він в тобі, бо не ввійдуть до Мене сини Мої інакше, як тільки через тебе». Тобто, синам потрібні мохін де-хохма, а він (Зеїр Анпін) не може дати їм. Оскільки за своєю властивістю він лише хасадим. Якщо ж вона (Малхут) притягне хохму, тоді є можливість, що сини також отримають хохму. Тому називається, що тільки вона здатна відчинити цей вхід.
Бо інакше – «Я закритий, і не знайдуть Мене». Тобто, «не знайдуть Мене досконалим». Адже Зеїр Анпін, коли є в нього тільки хасадим, тоді має він лише рівень ВАК. І називається «просто повітря». Якщо ж є в ньому також хохма, тоді, попри те, що він отримує лише хасадим, називаються його хасадим «чисте повітря». І тоді його хасадим кращі за хохму. Але без хохми не знайдуть його в досконалості. І в цьому сенс написаного: «Щоби злитися з тобою і перебувати в мирі з тобою навіки».
«Іди й дивись, – у той час, коли Творець вмертвляв первістків Єгипту, всіх тих, кого вмертвив опівночі, і спустив ступені, що вгорі, – вниз». Тобто, встановленням екрана де-хірик, що приводить до двох подій: відхід ҐАР, а також притягнення хасадим. І завдяки цьому взаємовключенню стало можливим розповсюдження мохін зверху вниз.
«У той час, увійшли Ісраель в союз знаку святості, коли обрізались». Де поняття «кара первістків», і поняття «кров пасхальної жертви», і поняття «кров обрізання» є однією категорією. Адже відомо, що божком єгиптян було ягня. Тобто, принесення пасхальної жертви було спрямовано на їхні божества. Бо кліпот Єгипту – це було те, що вони бажали притягнути собі зі стану «ґмар тікун», подібно до гріха древа пізнання, коли бажали притягнути світло ҐАР згори вниз. А забиваючи пасхальну жертву, зарізали також ҐАР де-хохма, і завдяки цьому була кара первістків. Адже первісток, за сенсом, це ҐАР. І вони анулювали ҐАР. І це було з допомогою екрана хірик, що є підйомом «ман’ули1», що приводить до скасування ҐАР.
І це – «дам» (кров) від слова «дмама» (тиша), що подібно до «коли вмертвляє» (де-меміт) ҐАР. І це є поняттям крові обрізання, де скальпель це обмеження нукви, а вони скасовують обмеження «де-дхура». І це те, що написано: «Дві крові було: кров пасхальної жертви і кров обрізання». А нанесенням [на одвірок] крові пасхальної жертви було зроблено скасування ҐАР і взаємовключення у виправленні ліній, що означає верхній і два бокових одвірка.
«І в чотирнадцятий [день] Ісраель виходять з чужого володіння... і поєднуються через мацу зв’язком святості». Де «хамец» – це світло мохін, яке поширюється від хазе і нижче, і тоді вони світять згори вниз. А маца – це світло мохін, котре світить від хазе й вище, і цієї властивості не можуть триматися зовнішні сили. І це тому, що «ман’ула», яка розкрилася в ніч Песаха, – і завдяки цьому було пасхальне жертвоприношення і кара первістків, – діє лише від себе й униз. Тобто, вона розкрилася в хазе.
Виходить, згідно з цим, на все, що є від неї й вище, вона не діє категорією обмеження, яка є в неї. Тоді як від хазе й униз, – адже все її поширення, воно вниз від неї самої, – відчувається обмеження, що в ній. Тому отримали Ісраель застереження в ніч Песаха їсти тільки мацу, а не хамец.
І є у маци достойність, якої немає в хамеца. І є в хамеца достойність, якої немає у маци. Перевага маци – у повному світлі мохін ҐАР де-хохма, що визначаються ще як «два великих світила2». Але вони в стані ахораїм, і не можуть світити через брак хасадим.
І є перевага у хамеца, що хоча його світло це лише рівень ВАК, але вже вдягнене в хасадим. І в Храмі, де були мохін де-хохма, були вони також від хазе і вище, що є категорією маци. І тому сказано: «І всяку закваску і всякий мед – не кадіть (від “кадити” – ред.) з цього [Творцю]».
Ман’ула і міфтеха – (замок і ключ) у Малхут існують дві точки: ман’ула і міфтеха. Ман’ула – це властивість малхут міри суду, обмеження, не підсолоджена властивістю біни, і над нею панує перше скорочення та екран, щоб не отримувати від вищого світла. А міфтеха – це властивість малхут, змішана з властивістю біни, підсолоджена нею, і вона, як і біна, гідна отримати всі вищі світла. З цих двох точок вибудувана Малхут, а також ґуф Адама. І якщо людина удостоюється, тоді приховується точка ман’ули і точка міфтехи переважує в Малхут і людина стає достойною отримати всі вищі світла відповідно до свого рівня.↩
Два великих світила – бажання отримувати називається Землею, Місяць – міра її віддачі, а світло отримує від Сонця. Тому стан «два великих світила» означає стан найбільшого розвитку створіння, коли властивість віддачі створіння, «Землі», буде дорівнювати світінню «сонця», Творця.↩