(Текст з рідкісних рукописів Бааль Сулама, що не були надруковані)
(переклад з івриту)
Коли людина очищується аби злитися з Творцем, тоді вся вона у віддачі, і немає в ній нічого від бажання отримувати. А якщо так, – як отримає благо Творця, яким Той бажав насолодити Свої створіння? І тому встановив Творець, що кожна людина складатиметься з усіх створінь, тобто щоб думки і природа всіх мешканців світу порядкували і об’єднувалися у кожному з синів цього світу, бо думки і погляди людей переходять від одного до іншого і т.д.
І тому, після того, як людина очиститься і зробиться закінченим праведником, - ось, також і тоді вона буде зв’язана з грішниками всього світу, і (вони) наділяють її своїм бажанням отримувати вимушено і неусвідомлено. І через це готовий праведник пробудитися в бажанні, - і отримувати також задоволення від Творця, що є суттю кінцевої цілі неба і землі.
Так, що цей праведник включає в себе буквально іскри душ грішників і праведників з усього світу, з минулого і з майбутнього. І після того, як виправив душі праведників, які включає в себе і приліпився завдяки їм як належить, заради віддачі, (до Творця), ось, тоді починають душі грішників, включені в нього, відкривати роти свої аби отримувати задоволення. І тоді стає людина «посудиною» (клі) також для отримання задоволення, і приходить до своєї реалізації. Бо є в неї бажання віддачі, - що спричинює злиття в тотожності властивостей, і є в неї бажання отримувати, - через душі грішників, які включені в неї і роблять з неї клі для отримання задоволення і блага від Творця.
І тоді сповнюються заздрістю душі праведників до діянь грішників, бо бачать, що головне бажання Творця – дати благо Своїм створінням, - сповнюється завдяки діянням грішників. Бо дії праведників спричинюють лиш тільки злиття (з Творцем), що є бажанням нижніх, але дії грішників привели до реалізації бажання Творця, тобто – дати благо Його створінням.
Проте насправді душі грішників не гідні утримувати те благо, що дістали, бо приєдналися до праведників тільки аби пробудити в них бажання отримувати насолоду від Творця. А праведники, які вже удостоїлися злиття з Ним і бажання віддавати, мають тепер подвійну винагороду: є в них злиття з Творцем і також отримують насолоду заради віддачі, що є головним у їхньому бажанні, і кажуть, що праведники вже довершилися в досконалості завдяки грішникам. Тоді пропадають усі душі грішників з рівня «праведник», оскільки вони здатні отримувати лише для себе, а не заради віддачі, подібно до дій праведників.
Особисте управління і управління винагородою і покаранням
Шлях страждань вказує на особисте управління, а шлях Тори вказує на управління винагородою і покаранням.
І цим пояснюються питання про знання та вибір. Бо насправді кожне створіння змушене грішити, як написано («Коелет», 7:20): «Немає праведника на землі, який не згрішить», і кожне створіння мусить повернутися в каятті, як написано («Шмуель 2», 14:14): «Не буде відкинутий від нього віддалений», а також («Ішайя», 11:9): «І сповнена земля знанням». Однак обов’язковість ця з’ясовується, щоправда, завдяки віжкам природи – насолоді та стражданням тілесним, які ведуть людину туди, куди бажає вище управління, як написано в статті «Сутність релігії та її мета».
Проте, існує також шлях Тори, яким (йдуть) люди, найбільш близькі й придатні до розвитку, як це написано (трактат «Йома», 38:2): «Побачив праведників, що мало їх, встав і насаджав їх у кожному з поколінь», і «Немає покоління, в якому не було б як Авраам, Іцхак і Яаков», - які можуть передати від мудрості своєї нерозвиненим масам. І ця передача називається шляхом Тори [помітка: «І це також Усна Тора, бо Письмова Тора також є Усною Торою, бо «той, хто сказав тобі порядок букв з початку абетки, той може почати порядок з її кінця»], бо з цього ті маси, що отримали через праведників, які прийняли путь праведників, стали придатними для завершення свого призначення також і в своїх поколіннях. Попри те, що за порядком особистого управління вони мають проходити кругообіги ще якусь сотню поколінь, перш ніж переберуть закон розвитку з рук природи. І всі ці час і страждання вважаються для них великою винагородою, якщо виконують слова вчителів своїх, - і зараховується їм це як великі покарання, - якщо не виконують, - що є змістом відсічення душі і смерті від рук небес, тобто коли знову падають в руки природи через прогріх.
І це суть повернення (до Творця), коли повертаються і пов’язують себе зі шляхом Тори (і це також сенс пекла і Ґан Едена, які є справою очищення душі, що відбувається з нею у проміжок часу між (цим) тілом та іншим кругообігом, коли поки що дістає певного виправлення, щоб пристали до неї всякі властивості й сили, добрі або злі, з того, що вчинила в першому кругообігу, і це тема кабали, яку ми тут не пояснюємо).