Двадцять четвертого тамуза, Ґейтсгед.
(переклад з івриту)
Шановному …
Одержав я твого листа від одинадцятого тамуза, а також отримав лист від … від восьмого тамуза. А оскільки на цьому тижні приїхав я в Англію, почну відповідати листами кожному.
Тож, щодо того, що молоді хлопці збираються ввечері в переддень святої суботи, то така річ є дуже необхідною, і я не знаю, чому не зможуть «аврехім» (хто вчиться в навчальному закладі для дорослих) збиратися без молоді. Я гадаю, що вони вже люди дорослі, і не потребують підтримки молоді, щоб ті були основою, без якої вони не могли б зібратися. Тож ті можуть сидіти окремо, а ви, молодь, окремо. Тому думка моя схиляється до того, що ніхто не повинен відчувати себе непридатним через іншого.
А щодо … він повинен слідкувати, щоб прийняти на себе тягар постійності, і не думати так багато про настільки серйозні проблеми. А головне я бачу, що він боїться правди, того, що може побачить (Боже збав) якесь слово правди, і з’явиться потреба йому підкоритися й підпорядкуватися правді. Скажи йому, що «правду придбай і не продавай», а поняттям «продаж» називається розкриття назовні. І мається на увазі, що буває такий, хто бажає купити правду не для себе, а для того, щоб було йому, що продати іншим, - така людина має боятися, що може не буде їй, що продавати.
Тоді, як якщо хтось не має іншої справи в житті, як тільки бажати жити у світі брехні, йдучи дорогою правди, тоді хай діє, як бажає: якщо матиме можливість іти дорогою правди, тобто, коли бачить істину, - тоді, певно, немає йому в чому розкаюватися. А якщо важко йому йти дорогою правди, варто йому все ж таки, щоб залишався контакт з правдою, і сидітиме й чекатиме, коли буде вишнє бажання й придатний час, щоб мати можливість прийняти на себе йти її шляхом.
Але тікати, бо може побачити правду, - про таке я ніколи не чув, щоб людина боялася цього. Хоча й написано: «Щаслива людина, яка завжди страшиться», але про це вже є багато тлумачень.
Наразі не маю я часу продовжувати більше, то в наступних листах напишу більш детально.
Барух Шалом Алеві Ашлаґ,
син пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама