49) Рабі Хія кинувся на землю, поцілував той прах землі і, заплакавши, сказав: «Прах, прах, наскільки ти неподатливий, наскільки ти завзятий! Всі, хто дорогий оку, розкладаються в тобі, світочів усього світу поглинаєш ти, перетворюючи на ніщо. Наскільки ж ти зухвалий. Велике світило, яке наповнювало світлом світ, великий правитель, призначений над світом, заслугами якого тримається світ, знищений тобою, - рабі Шимона, світло джерела, світло світів, перетворив ти на прах. І ти існуєш та керуєш світом». Але тут же зніяковів та сказав: «Прах, прах, не підносься в гордині, бо стовпи світу не будуть віддані тобі. Адже рабі Шимон не поглинений тобою».
Необхідно як слід зрозуміти, чому рабі Хія кинувся на землю. Основна тема, яку обговорюють рабі Хія та рабі Йосі, разом відправившись у дорогу, - це закриті врата, Малхут де-Малхут, яка нічого не отримує від усіх вищих мохін, що приходять протягом шести тисяч років, до настання остаточного виправлення. І рабі Йосі відповів рабі Хія від імені рабі Шимона, що, звичайно ж, ці врата залишаються замкненими, і вся досконалість - лише в «міфтеха (ключі)». І це їх дуже стурбувало, і тоді рабі Хія прийшов у сильне хвилювання, «кинувся на землю, поцілував той порох землі і, заплакавши, сказав: "Прах, прах, наскільки ти неподатливий, наскільки ти завзятий!"».
І сказане ним «всі, хто дорогий оку, розкладаються в тобі» означає, що через гріх Адама Рішона відокремилися від нього всі душі та потрапили у полон до кліпот, які тримають в собі всі душі світу. І Адам Рішон своїм поверненням виправив лише свою частину, - та її теж не в повній досконалості, - а слідом за ним (виправилися) також й душі, які виявляються в кожному поколінні завдяки поверненню й хорошим діянням, до кінця виправлення. І виходить, що всі піднесені душі, що відносяться до ступенів єхіда та ҐАР де-хая та є залежними від цього з'ясування та зівуґу на Малхут де-Малхут, яка зветься «замкнені врата», та в якій немає з'ясування й зівуґу, - всі ці душі поглинаються прахом, тобто кліпот.
І про них мовлено: «І ось - сльози пригноблених, і немає в них утішника», тому що кліпа праху панує над ними із зухвалістю та завзятістю, будучи впевненою в своїх силах, - адже немає того, хто зможе врятувати їх від руки її. Тому плакав рабі Хія і сказав праху, тобто кліпот: «Наскільки ти неподатливий, наскільки ти завзятий, - всі, хто дорогий оку, розкладаються в тобі», - оскільки всі найбільш піднесені душі, які є дорогими оку, «розкладаються в тобі» без будь-якої надії на порятунок.
«Світочів усього світу розкладаєш ти, перетворюючи на ніщо» - всі праведники світу, які світять світу, теж позбавлені досконалості з тієї причини, що ці піднесені душі знаходяться в полоні. Бо всі душі включені одна до одної. І виходить, що вони теж «поглинаються тобою, перетворюючись на ніщо», в силу зухвалості цього праху.
Але «рабі Шимон не знищений тобою». Спочатку він хотів сказати, що і рабі Шимон захоплений цим прахом, бо чув від рабі Йосі, що він теж згоден з тим, що ці врата зачинені та неможливо розкрити їх. Але потім зніяковів і сказав: «Якщо рабі Шимон підтримує всі світи та управляє ними, як може бути, щоби він не був наповнений усією досконалістю?!». «Але тут же зніяковів», - тобто схаменувся, і сказав: «Немає сумніву, що рабі Шимон не поглинений тобою, і він, безумовно, знаходиться у повній досконалості», - але сам він (рабі Хія) не в змозі зрозуміти, як таке є можливим.
50) Встав рабі Хія і з плачем відправився далі, і разом з ним - рабі Йосі. Сорок днів постився він з того дня, щоби побачити рабі Шимона. Сказали йому: «Недостойний ти бачити його». Плакав і постив ще сорок днів. Показали йому у видінні рабі Шимона та рабі Ельазара, сина його, які були зайняті обговоренням того самого слова, про яке говорив рабі Йосі від імені рабі Шимона, і багато тисяч слухали їх.
Пояснення. Вражений тим, що краса поглинається прахом, він зажадав побачити ступінь рабі Шимона, оскільки дійшов висновку, що рабі Шимон не поглинений прахом.
51) Тим часом він побачив кілька великих вищих крил, і рабі Шимон та рабі Ельазар, син його, піднеслися на них, піднявшись у небесне зібрання. І всі ці крила чекали на них. Побачив він, що рабі Шимон та рабі Ельазар повертаються, осяяні новим світлом, і сяйво їхнє було яскравішим, ніж світло сонця.
Пояснення. Вище зібрання - це зібрання Творця. Небесне зібрання - це зібрання Матата. Крила - це ангели, які допомагають душам піднятися з рівня на рівень. І так само, як душа потребує підтримки цих крил для свого підйому, вона потребує їхньої підтримки для повернення на своє місце. І всі ці крила чекали на них аби повернути їх назад. Побачив він їх коли вони поверталися з небесного зібрання на своє місце, - в зібрання рабі Шимона, - і нове сяйво їхнього лику було яскравішим, ніж світло сонця.
52) Заговорив рабі Шимон, сказавши: «Нехай увійде рабі Хія і подивиться, наскільки Творець оновлює лик праведників в майбутньому світі. Щасливий той, хто приходить сюди без сорому, і щасливий той, хто стоїть у тому світі, як стовп, міцний у всіх відносинах». І бачив рабі Хія самого себе, який входить, і рабі Ельазар встав і, також, всі інші стовпи світу, які сиділи там, встали перед рабі Хія. А він, рабі Хія, відчував сором, та увійшов, принизивши себе, і сів біля ніг рабі Шимона.
Пояснення. Рабі Шимон натякнув йому: «Щасливий той, хто приходить сюди без сорому». І, також, бачив він, що рабі Ельазар й інші стовпи світу не відчувають сорому. Але самому рабі Хія було соромно через те, що краса поглинається прахом, а в нього немає сил постояти за них. І тому сказано, що він «відчував сором, та увійшов, принизивши себе, і сів біля ніг рабі Шимона».
53) Виник голос і сказав: «Опусти очі, не піднімай голови своєї й не дивись». Опустив він очі і побачив світло, що світило здалеку. Той самий голос знову сказав: «Вищі, які утаєні та недоступні, очі яких пильно стежать за всім світом, - вдивіться й побачите! Нижні, що сплять, світло ваших очей не проходить через зіниці ваші, - пробудіться!». Після того, як послухався опустити очі вниз і не піднімати голови, удостоївся почути цю відозву, завдяки який осягнув усе бажане.
«Вищі, які утаєні та недоступні, очі яких пильно стежать за всім світом, - вдивіться й побачите! Нижні, що сплять, світло ваших очей не проходить через зіниці ваші, пробудіться!», - ця відозва пробуджує всі душі, котрі виконують вказівки рабі Шимона, - як ті, які там були, так і ті, які не перебували там. Відозва вийшла до всіх душ праведників та поділила їх на дві групи:
1. вищі святі, утаєні та недоступні, котрі удостоїлися прозріння й можливості спостерігати за всім світом; їх воно закликає вдивитися та побачити, - тобто притягнути вищі світла разом з другою групою, як одне ціле;
2. всі ті стани, які проходять вигнання, (слідуючи) за Творцем та Шхіною Його, і проходять вигнання, (будучи віддаленими) від Шхіни Його; називає їх нижніми, тими, що сплять, і очниці приховують світло їхніх очей, - їх вона закликає до пробудження.
54) «Хто з вас перетворив пітьму на світло та може відчути солодкість в гіркоті ще до своєї появи тут?!», - тобто поки він ще живе в цьому світі, «хто з вас кожен день чекає на світло, що з'являється в той час, коли Цар пробуджує зорю (досл. лань), і тоді підноситься слава Царя, і називається він Царем над усіма царями світу?! У того, хто не чекає на це кожен день, перебуваючи в цьому світі, немає частки тут».
Пояснення. Ця відозва підкреслює основну достойність кожної з груп, бажану для них.
1. Про достойність першої групи мовиться: «Хто з вас перетворив пітьму на світло та може відчути солодкість в гіркоті». Це - душі Ацилуту, тому що в світах БЄА «одне проти іншого створив Творець», - пітьму на противагу світлу, гірке на противагу солодкому. І тому в Торі світів БЄА є придатне і непридатне, нечисте й чисте, заборонене і дозволене, святе й буденне, тоді як вся Тора Ацилуту являє собою лише імена Творця, і немає там нічого буденного. Ім'я Лаван-арамі вважається там святим, і також ім'я Фараон, і всі імена, які в світах БЄА являють собою кліпу та нечистоту, є там іменами святими й піднесеними. Отже, лише ті душі, які удостоїлися світла світу Ацилут, обертають всю пітьму на світло, і всю гіркоту - на солодкість.
2. Про достойність другої групи говориться: «Хто з вас кожен день чекає на світло, що з'являється в той час, коли Цар пробуджує зорю (досл. лань), і тоді підноситься слава Царя, і називається він Царем над усіма царями світу», - ті, які слідують за Шхіною, котра перебуває у самітності, та чекають невпинно, коли ж Творець підніме Шхіну з праху. А у тих, «хто не чекає на це кожен день, перебуваючи в цьому світі, - немає частки тут».
55) Тим часом, він побачив багатьох з товаришів навколо всіх стовпів, що стоять там, і побачив, що піднімають їх у небесне зібрання. Одні підіймаються, інші опускаються. А вище від усіх побачив він того, хто володіє крилами, тобто Матата, який наближався.
Пояснення. Коли лунав заклик, він побачив безліч душ праведників, що відносяться до цих двох груп, «навколо всіх стовпів, що стоять там», - тобто тих душ праведників, які вже були в зібранні рабі Шимона. І він бачив, як вони піднімаються у небесне зібрання. Одні з них піднімалися, інші опускалися, - оскільки перша група підіймалася, а друга опускалася. Тому сказано: «Одні підіймаються, інші опускаються», - тому що вони таким чином допомагають один одному, згідно заклику, що лунає. І першій групі голос сказав: «Вдивіться й побачите». А другій групі сказав: «Прокиньтеся».
І побачив він, що внаслідок пробудження всіх цих душ, тобто завдяки взаємодії цих двох груп, спустився Матат зі свого зібрання в зібрання рабі Шимона та дав їм клятву. Тому сказано: «А вище від усіх побачив він того, хто володіє крилами, який наближався. І той дав клятву». «Вище від усіх» означає те ж саме, що і «завдяки взаємодії їх усіх». А «той, хто володіє крилами» - це Матат.
56) Ангел Матат дав клятву, що чув по той бік екрану, як Цар турбується і згадує кожен день про лань, яка лежить, повалена у прах. У цей час Він ударяє в триста дев'яносто небозводів, і всі вони, вражені й перелякані, постають перед Ним. І тоді Цар ронить сльози, вболіваючи про повалену в порох Шхіну. І ці сльози, що є пекучими як вогонь, падають у велике море, і завдяки цим сльозам встає та отримує сили правитель, призначений над цим морем, який зветься Рахав. І він благословляє ім'я святого Царя, і зобов'язується проглинути все води, що створені на початку творіння, увібравши їх в себе в час, коли народи зберуться разом, піднявшись на святий народ, і води ці висохнуть, і пройдуть по суші.
Пояснення. Він дав клятву в тому, що Цар турбується і згадує кожен день про лань, яка повалена в порох, тобто про святу Шхіну. Однак не мається на увазі вся Шхіна, бо в цьому не було необхідності клястися, оскільки це ясно всім. Але мається на увазі лише Малхут де-Малхут, яка, як вважав рабі Хія, знаходиться в полоні, серед кліпот, та є покинутою остаточно. Тому, «заплакавши, сказав праху: "Наскільки ти неподатливий, наскільки ти завзятий. Всі, хто дорогий оку, розкладаються в тобі, світочів усього світу поглинаєш ти, перетворюючи на ніщо"». І тому вона називається «лань, яка повалена в порох».
І тут ця велика таємниця відкрилася рабі Хія завдяки Матату, який з'явився в зібрання рабі Шимона та дав клятву в тому, що «Цар турбується і згадує кожен день про лань, яка повалена в порох». Яким же чином вона розкривається, - ми побачимо, з'ясувавши сказане Мататом.
«У цей час Він ударяє в триста дев'яносто небозводів, і всі вони, вражені й перелякані, постають перед Ним». Ударним злиттям (зівуґ де-акаа) вищого світла з екраном називається стан, коли вище світло здійснює удари по екрану, - тобто це вище світло вдаряє, бажаючи поширитися нижче від межі екрану, а екран перешкоджає йому, повертаючи вище світло назад. І це повернення називається відбитим світлом, що піднімається від екрану знизу нагору та вдягає вище світло.
І поняття «триста дев'яноста небозводів» полягає в наступному. Екран називається «небозводом, що розділяє», і він включає в себе чотири властивості ХУБ (Хохма й Біна) ТУМ (Тіферет і Малхут), що позначаються чотирма буквами АВАЯ. Внаслідок підсолодження Малхут в Біні, екран отримує властивості Біни, а сфірот Біни позначаються сотнями. Таким чином, ці чотири властивості екрану ХУБ ТУМ досягають числа «чотириста». Однак на Малхут нижню «гей ה» не відбувається зівуґу, оскільки вона є властивістю «замкнені ворота». Тому вважається, що тим «ста», які відносяться до сфірі Малхут, тобто до нижньої «гей ה», бракує «десяти» від властивості Малхут де-Малхут, і в ній є лише дев'ять перших сфірот, що прирівнювані до «дев'яноста».
Саме тому екран, званий небозводом, з яким вище світло поєднується в ударному злитті (зівуґ де-акаа), званому ударом, містить не чотириста, а триста дев'яносто (небозводів), і йому бракує десяти, - тобто властивості Малхут де-Малхут. Тому називається цей небозвід іменем «триста дев'яносто небозводів». І сказано, що «Він ударяє по трьохстах дев'яноста небозводах» кожен день, під час зівуґу зі Шхіною аби вилучити (її зі стану) «лань, яка повалена у прах», тобто її бракує в цьому зівузі, бо вона - ті «десять», яких бракує «чотирьомстам».
«І всі вони, вражені й перелякані, постають перед Ним», - тому що зіткнення екрану з вищим світлом відбувається «в трепоті й тривозі», тобто через страх отримати надміру.
«І тоді Цар ронить сльози». Мохін ступені Хохма називаються «ейнаїм (очі)», оскільки п'ять сфірот рош називаються ґальґальта-ейнаїм та озен-хотем-пе (АХАП). І так само як краплі, які очі виділяють з себе назовні, називаються сльозами, так само і краплі, які виділяються назовні ступенем Хохма, називаються сльозами.
І виділення цих крапель відбувається внаслідок ударного злиття (зівуґ де-акаа). Бо вище світло, що сходить до нижнього, зустрічається з екраном, стикаючись та співударяючись з ним, і хоче поширитися нижче від межі екрану. Але в ту ж мить екран долає його натиск і відштовхує назад, не дозволяючи йому перейти межу.
Але тим часом, перш ніж екран встигає відштовхнути його назад, мимоволі проникають туди дуже маленькі краплі вищого світла, падаючи нижче від межі екрану, і навіть всієї стрімкості екрану не вистачає аби відбити їх над собою. І знай, що ці краплі не можуть включитися в ступень Хохми, що виходить в нижньому, бо в них немає облачення відбитого світла. І вони виділяються й виходять з парцуфу Хохма, та називаються вони «сльозами».
І тому, коли мирську людину переповнює почуття милосердя й любові до свого товариша, в нього течуть сльози з очей. І це виходить від кореня духовних сліз, про які вже йшлося, бо будь-яка духовна сутність, що має місце у вищих, вдаряє в матеріальні створіння, породжуючи в них свою віту. Адже вище світло стикається з екраном і б'є по ньому аби пройти його межу, тому що вище світло завжди виходить тільки з Нескінченності, яка знаходиться вище від світу скорочення, і там не визнаються жодні кордони.
І оскільки вище світло прагне і жадає розповсюдитися в нижнього, - як сказано: «Побажав Творець перебувати в нижніх» і, також, «перебування Шхіни в нижніх є високою вимогою», - він стикається з екраном та, бажаючи пройти його межу, вдаряє його. Однак екран змушує його повернутися назад у вигляді відбитого світла. Але тим часом сльози виходять назовні.
Адже ці сльози виходять від почуття милосердя й любові до нижнього. Тому і в матеріальній віті, в той момент, коли все, що утаєне в людині пробуджує в ній милосердя та любов до товариша, завжди виступають сльози. Але духовні сльози не зникають, на відміну від матеріальних.
«І ці сльози, що є пекучими як вогонь, падають у велике море». Як сказано: «Бо сильна як смерть любов, тяжкі як пекло ревнощі, вогонь їхній - вогонь, що спалює - полум'я Творця!». Адже ці сльози є проявом почуття милосердя й любові, що виходять з боку вищого світла до нижнього. І те ж саме ми бачимо в матеріальній віті, - в той час, коли людина відчуває, що все її єство охоплене любов'ю та милосердям до товариша, то сльози його обпалюють настільки ж сильно, як і полум'я, що охопило його почуття. І те ж саме - ті сльози, про які сказано «що є пекучими, як вогонь», адже «вогонь її - вогонь, що спалює - полум'я Творця!». Тому сказано: «Ці сльози, що є пекучими, як вогонь, падають у велике море». Малхут зі сторони Хохми називається великим морем, тому що від неї простягаються «численні води хвиль морських, що здіймаються».
«І завдяки цим сльозам встає й отримує сили правитель, призначений над цим морем, що зветься Рахав», - той правитель моря, який був повалений під час створення світу. Як тлумачать мудреці уривок «і вражає Рахава розумом Своїм», - в той момент, коли було вказано йому: «Нехай стечуть води в єдине місце», він не захотів увібрати в себе води початку творіння. Але завдяки цим сльозам, які падають у велике море, він «встає й отримує сили», - тобто завдяки їм постійно відроджується до життя.
Сказано про це: «І він благословляє ім'я святого Царя, і береться проглинути всі води, що створені на початку творіння», - тому що під час створення світу жодне виправлення не досягає Малхут де-Малхут, адже Творець зробив виправлення світів АБЄА підйомом МАН від Біни, а не від Малхут, і цього було достатньо лише для дев'яти перших сфірот Малхут, але не для Малхут де-Малхут.
Сказане «ти - народ Мій (амі)» означає: «Зі Мною (імі) ви у співпраці», - тобто «Я почав світи, а ви завершуєте їх», тому що все виправлення Малхут де-Малхут покладено лише на нижніх. І тому, коли було сказано правителю моря: «Нехай стечуть води в єдине місце», він відмовився, не бажаючи поглинути всі води, що створені на початку творіння, - адже кліпот би взяли гору в ньому через відсутність виправлення Малхут де-Малхут, - і тому був повалений.
Однак ці сльози виявляють та виправляють Малхут де-Малхут, і тому вони оживлюють правителя моря, щоби той міг встати й освятити ім'я святого Царя, тобто виконати вказівку Господаря свого, поглинувши всі води початку творіння. І тоді будуть скасовані всі кліпот у світі, і всі сили цього грішника, і «стечуть води в єдине місце», - в світ Ацилут. І світ Ацилут пошириться в рівній мірі з властивістю «раглаїм (ноги)» світу Адам Кадмон, аж до цього світу, і станеться остаточне виправлення, тому що світи БЄА знову стануть світом Ацилут.
Тому мовлено: «В час, коли народи зберуться разом, піднявшись на святий народ», - бо це станеться в майбутньому, під час остаточного виправлення, коли всі народи світу зберуться усі разом, щоби знищити Ісраель. І тоді розкриється, що правитель моря проглине все води початку творіння. «І води ці висохнуть, і пройдуть по суші», - і тоді висохнуть ці води, і сини Ісраеля пройдуть по суші. Як сказано: «Як в дні виходу твого з краю єгипетського, явлю йому дива», - але це було лише початком, оскільки відбулося тільки біля Кінцевого моря і лише в той час. Але в кінці виправлення «знищить Він смерть навіки».
І Матат таким чином прояснив дану ним клятву, що «Цар турбується і згадує кожен день про лань, яка повалена у прах». Адже навіть злиття (зівуґ), яке Він робить кожен день зі своєю Шхіною, відбувається лише в трьохстах дев'яноста небозводах, тобто тільки в дев'яти перших сфірот Малхут, а Малхут де-Малхут залишається поваленою в прах, і нам здається, що Цар не пам'ятає про неї взагалі. Але це не так, оскільки Він згадує про неї у кожному зівузі, і при кожному зівузі сльози виходять назовні в силу ударів, що наносяться по трьохстах дев'яноста небозводах, і не зникають, а падають у велике море, Малхут де-Малхут, яка раз по раз одержує своє виправлення за допомогою цих сліз.
І в тій же мірі все більше відроджується до життя правитель моря, доки сльози не зберуться в мірі, що є достатньою для того, аби виявити всю Малхут. І це станеться в той момент, коли зберуться відразу всі народи проти Ісраеля, і тоді відродиться до життя правитель моря й проглине все води початку творіння, бо Малхут де-Малхут отримає виправлення в усій своїй повноті. Адже «Цар згадує про лань кожен день», доки вона не отримає виправлення в усій своїй повноті.
І тут розкрилося рабі Хія все, про що він просив, бо побачив він, що ніщо не поглинається прахом, а навпаки, кожен день на нього відбувається зівуґ, як присягнув йому Матат.
57) Тим часом він почув голос: «Звільніть місце, звільніть місце! Цар Машиах прибуває в зібрання рабі Шимона!», - тому що всі праведники там є главами зібрань, і ці зібрання є відомими там. І всі товариші, з усіх зібрань, підіймаються з цих зібрань до небесного зібрання. І Машиах прибуває в усі ці зібрання та затверджує Тору, що виходить з уст цих мудреців. В цей час в зібрання рабі Шимона з'являється Машиах, увінчаний вищими прикрасами від глав цих зібрань.
Пояснення. Завдяки силі цього великого розкриття, що міститься в клятві Матата, - тобто розкриття кінця (днів), - дуже піднеслися всі праведники, які знаходилися в зібранні рабі Шимона і, тим більше, ті дві групи праведників, які стали причиною приходу Матата та його клятви, і завдяки цьому домоглися найбільш видатних досягнень. І удостоїлися всі досягти ступенів голів зібрань.
У всіх цих зібраннях є члени зібрань, а над ними є голови зібрань. І відмінність між ними - як відмінність між ВАК та ҐАР цього ступеню. І в той час, коли Матат розкрив таємницю того, що станеться в кінці, пролунав голос, який вимовив: «Звільніть місце! Бо цар Машиах йде», - оскільки те, що станеться в кінці, пов'язане з царем Машиахом. І він пояснює, що всі праведники зібрання рабі Шимона удостоїлися цього, бо всі праведники там є главами зібрань. Адже для того, щоби стати гідним споглядати Машиаха, необхідно уподібнитися йому за властивостями. А цар Машиах - це світло єхіда. Тому, якби не удостоїлися всі товариші досягти властивості голів зібрань, вони не удостоїлися б споглядати Машиаха.
І сказано, що «ці зібрання відомі там, і всі товариші, з усіх зібрань, підіймаються із зібрання, що знаходиться тут, в небесне зібрання». Звідси ми можемо зробити висновок, що не слід думати про властивість «глави зібрань» як про ҐАР низьких ступенів. Тому він говорить: «І ці зібрання відомі там», - тобто вони відомі на високих, настільки піднесених ступенях, що «всі товариші, з усіх цих зібрань, підіймаються з цих зібрань до небесного зібрання».
Але крім цього, ще й сам «Машиах прибуває в усі ці зібрання та затверджує Тору, що виходить із уст цих мудреців». Іншими словами, ступінь членів цих зібрань є настільки високою, що сам Машиах з'являється в усі ці зібрання аби увінчатися відкриттями, яких члени цих зібрань удостоїлися в Торі. А зараз удостоїлися всі члени цих зібрань увійти на ступінь глав цих зібрань.
І підводиться підсумок: «У цей час в зібрання рабі Шимона з'являється Машиах, який увінчаний вищими прикрасами від глав цих зібрань». Однак тепер, після того, як всі ці члени зібрань удостоїлися ступеню «глави зібрань», Машиах вінчається Торою глав цих зібрань, і тим самим, він набуває від глав зібрань найвищих прикрас.
58) У цей час встали всі товариші і встав рабі Шимон, і світло його піднеслося до самої вершини небокраю. Сказав йому Машиах: «Рабі, благословен ти, адже твоя Тора сходить у трьохстах сімдесяти світлах, і кожне світло розкривається в шестистах тринадцяти тлумаченнях, які піднімаються та занурюються в потоки чистого Афарсемону. І сам Творець затверджує Тору зібрання твого й зібрання Хізкії, царя іудейського, та зібрання Ахії Шилонянина».
Пояснення. У момент, коли відкрився Машиах та з'явився в зібрання рабі Шимона, встали всі товариші і встав рабі Шимон на тому ж ступені, і тоді «світло його піднеслося до самої вершини небокраю». І це вказує на те, що рабі Шимон осягнув світло тих десяти небозводів, яких бракувало через закриті врата Малхут де-Малхут. І тому сказано, що «світло його піднеслося до самої вершини небосхилу», - тобто він досягнув світла єхіда.
І про це сказав йому Машиах: «Тора твоя сходить у трьохстах сімдесяти світлах, і кожне світло розкривається в шестистах тринадцяти тлумаченнях, які підіймаються й занурюються в потоки чистого Афарсемону». Інакше кажучи, його Тора підіймається в Атік Йомін, в якому числове значення кожної сфіри підноситься до «ста тисяч». І чотири сфіри ХУБ ТУМ в ньому - це чотириста тисяч. Бо «одиниці» - в Нукві, «десятки» - в Зеїр Анпіні, «сотні» - в Імі, «тисячі» - в Абі, «десятки тисяч (рібо)» - в Аріх Анпіні, «сотні тисяч» - в Атіку.
Але, в такому разі, йому слід було сказати, що «Тора твоя сходить у чотирьохстах світлах, і кожне світло сходить до «тисячі» тлумачень, усього - чотириста тисяч. Однак він натякнув йому, що по відношенню до світел, які приходять від Іми, він не користується всіма чотирьохстами повністю, а лише трьомастами сімдесятьма. Як сказано: «Був самим знатним з тридцяти, але з тими трьома не зрівнявся», - адже хоча світло його і сходить до самої вершини небокраю, все ж трьох перших сфірот (ҐАР) верхньої сотні «йуд י» він не досягає. І у нього є лише триста сімдесят світел без тридцяти вищих.
І таким же чином - щодо тисяч, які є світлами Аби. Він не користується справжніми ҐАР кожної тисячі, а лише ВАК кожної з них, і це - шістсот. А замість ҐАР кожної тисячі він користується тринадцятьма - тобто Хохмою тридцяти двох шляхів, тому що число «тринадцять» вказує на Хохму тридцяти двох шляхів, звану чистим Афарсемоном. І тому сказав йому Машиах, що «Тора твоя сходить у трьохстах сімдесяти світлах, і кожне світло розкривається в шестистах тринадцяти тлумаченнях, які підіймаються й занурюються в потоки чистого Афарсемону». І в чотирьохстах властивостях Іми бракує тридцяти, які відносяться до вищої Хохми, і в ній є лише триста сімдесят. А в кожній «тисячі» бракує чотирьохсот вищих властивостей, які відносяться до передуючої Хохми, і замість них він користується тринадцятьма річками чистого Афарсемону. І в кожній тисячі є лише шістсот тринадцять, бо так підносяться всі вищі приховані таємниці із зібрання рабі Шимона.
«І сам Творець затверджує Тору зібрання твого». Вище сказано: «Машиах прибуває в усі ці зібрання й затверджує Тору, що виходить із уст цих мудреців», - оскільки він звеличується й прикрашається тим, що відкривають всі праведники в Торі. І мовлено: «Всі пророки пророкували те, що станеться в дні Машиаха. Але про прийдешнє майбутнє сказано: "Око не бачило Всесильного, крім Тебе"», - оскільки тоді вже будуть виправлені всі ступені, які відносяться до днів Машиаха, і всі таємниці Тори будуть у властивості «око не бачило Всесильного, крім Тебе». І тоді мовиться, що «тільки Творець затверджує Тору».
І оскільки Тора цих трьох глав душ відноситься до властивості «після днів Машиаха», до властивості «око не бачило Всесильного, крім Тебе», тому сказав йому Машиах, що «тільки Творець затверджує Тору зібрання твого й зібрання Хізкії, царя іудейського та зібрання Ахії Шилонянина». Бо ці троє удостоїлися таємниць Тори у властивості «око не бачило Всесильного, крім Тебе», і сам Творець затверджує Тору, що виходить з уст їх.
59) «Я прийшов затвердити Тору зібрання твого лише тому, що володар крил з'явиться сюди. Бо знаю я, що не увійде він до іншого зібрання, крім твого». У цей час розповів йому рабі Шимон про клятву, яку виголосив володар цих крил. Машиах був вражений і підніс свій голос. І здригнулися небокраї, і здригнулося велике море, і здригнувся левіатан, і світ мало не перекинувся. Тим часом побачив він рабі Хія біля ніг рабі Шимона, запитав: «Хто тут дозволив перебувати людині, яка вбрана в шати того світу?», - тобто в тіло цього світу. Відповів йому рабі Шимон: «Це рабі Хія - світоч Тори». Сказав йому: «Нехай долучені будуть він і сини його», - тобто нехай покинуть цей світ і будуть зараховані до твого зібрання. Сказав рабі Шимон: «Хай буде наданий йому час». Дали йому час.
Пояснення. Машиах сказав рабі Шимону, що він прийшов затвердити (Тору) лише тому, що володар крил з'явиться до його зібрання. І він хоче знати, що той сказав йому. А те, що сказав: «Бо знаю я, що не увійде він до іншого зібрання, крім твого» означає, що не піде він до зібрання Хізкії, царя іудейського, та Ахії Шилонянина.
«Машиах був вражений і підніс свій голос». Бо, почувши про прийдешній кінець, що передбачений Мататом, - що в цей час жахливі біди спіткають Ісраель, здригнуться небозводи, а також велике море, і світ перевернеться, як мовлено: «Шість тисячоліть існуватиме світ, і ще одне - буде зруйнований», - він підніс голос, бажаючи пом'якшити всі ці потрясіння.
І сказав: «Хто дозволив перебувати тут людині, яка вбрана в шати того світу?». Машиах здивувався тому, що рабі Хія був вдягнений в матеріальне тіло цього світу. Адже після того, як він удостоївся перебувати тут, і удостоївся розкриття Матата та клятви його, виходить, що він вже виправив всю властивість зла, і також удостоївся споглядати Машиаха. Виходить, що він закінчив свою роботу в цьому світі і йому більше нема чого робити в ньому. І в такому випадкові, він повинен покинути його та увійти до зібрання рабі Шимона в Еденському саду. Навіщо ж йому дарма перебувати в цьому світі?!
І рабі Шимон відповів йому: «Нехай буде наданий йому час». Іншими словами, рабі Шимон доводив Машиахові, що необхідно знову дати йому час, бо він повинен ще жити в цьому світі та займатися новими виправленнями. І тоді йому наданий був час. Тобто, Машиах і рабі Шимон повідомили, що він ще повинен зробити в цьому світі.
60) І вийшов звідти Машиах вражений, з його очей текли сльози. Здригнувся рабі Хія, заплакав і сказав: «Благословенна доля праведників в тому світі, благословенна доля (Шимона) бен Йохая, який удостоївся цього. Про нього сказано: "Дати у спадок тим, хто любить Мене, суще, та їхні скарбниці Я наповню"».
Машиах вийшов із зібрання рабі Шимона, і сльози текли з його очей, викликані глибокою тривогою про повне визволення. І тому був вражений також і рабі Хія.