Стаття 46, 1991 рік
(переклад з івриту)
Ось, «Мідраш» каже (наведено у «Бааль Турім») про те, що написано: «Якщо буде в чоловіка дві дружини, одна улюблена і одна ненависна». І пише так: «Якщо буде в чоловіка» - це Творець. «Улюблена» - це ідоловірці, бо показує їм Своє обличчя. «Ненависна» - це Ісраель, бо приховує від них обличчя». Кінець цитати.
І слід зрозуміти, - чи це не протирічить усьому тому, що написано, що Творець любить Свій народ Ісраель? Як написано (у пророка Мал’ахі, 1): «Полюбив Я вас, сказав Творець. І сказали ви, - за що полюбив Ти нас, чи не брат Ейсав Яакову? Слова Творця: «І полюбив Яакова, а Ейсава зненавидів Я». А також ми кажемо: «Той, хто обрав народ Свій Ісраель з любов’ю». І слід пояснити це в поняттях духовної роботи.
Відомо, що в духовній роботі про все говориться в рамках одного тіла. Тому те, що сказано «дві дружини», слід пояснити, що вони існують в одному тілі. Тобто, є в людині дві сили:
а) бажання отримувати собі на користь;
б) бажання віддавати, тобто все робити на благо Творця.
І вони, ці дві, називаються «дві дружини». Тобто слід розрізняти в людині категорію «сімдесят народів світу», а також категорію «Ісраель». «Народи світу» мі відносимо до бажання отримувати для власної користі, а категорію «Ісраель» ми відносимо до бажання віддавати Творцю.
І слід знати, що ці два зазначені бажання приходять згори, тобто тільки лиш Творець дає їх, і не в силах людини здобути їх самій, власними силами. Перша сила, що зветься «бажанням отримувати для себе», дається людині без зусиль. Бо відразу, з часу її народження, вже існує в ній ця сила. Тоді як друга сила, якою є «бажання віддавати», не приходить згори без зусиль. Тобто, спочатку людина повинна шукати собі ради, як досягти її, і тільки потім вона отримує бажання віддачі, згори, - але без зусилля не дають.
І слід зрозуміти, якою є причина того, що не дають бажання віддачі без зусиль, а бажання отримувати таки дають без потуг. А відповідь та, що для потреб мети творіння, якою є «дати благо Його створінням», було необхідно Творцеві створити створіння, щоб було в ньому бажання отримувати задоволення. Бо без бажання ні від чого неможливо мати втіху. Тому вніс Творець у створіння бажання отримувати задоволення.
Тобто, якби не було цього у людини в час її народження, тоді не існувало б жодної можливості називатися іменем «створіння». Адже це вказує нам на феномен створення «сущого з нічого», тобто того, що створено бажання і відчуття нестачі, яке хоче наповнити свій хісарон. Тому це бажання виникає негайно, без жодних зусиль. Тобто, якщо не було б бажання отримувати, то не було б ніякого розвитку, щоби щось [нове] з’являлося у світі, адже ми вивчаємо все тільки силою бажання отримувати, яке підштовхує нас рухатися вперед. Тому і з’являється в нас це бажання без ніяких зусиль.
Тоді як бажання віддачі, - Творець не дає нам його без зусиль. Тобто, після того, як вже існує створіння, і Творцю потрібно дати створінням наповнення, Він дає їм те, чого вони вимагають, вони кажуть, що бракує їм чогось і тоді Творець задовольняє цю потребу. Виходить, відповідно, що всі старання, які людина докладає в Торі та заповідях – це для того, щоб досягти відчуття нестачі бажання віддавати. Тобто, так само як людина розуміє, що без бажання отримувати насолоду вона не може існувати в світі. Іншими словами, якщо вона бачить, що немає їй що дати своєму бажанню отримувати, щоб могло втішатися, тоді вона знає: так вона не матиме можливості жити в світі. Адже існування без життєвої сили – це проти мети творіння, якою є «дати благо Його створінням».
Так само людина має прийти до відчуття, - якщо немає в неї бажання віддачі, завдяки якому вона може досягти стану злиття з Творцем, - не має вона також і життя й задоволення в цьому світі. Тобто, коли людина бачить, що бракує їй задоволення в цьому житті, тоді вона хоче прийти до досконалості, адже напевно в створінні існують благо й насолода. Проте, без бажання віддавати людина не може прийти до досконалості. Цей стан називається «нестача і потреба». І коли є в людини таке відчуття нестачі, тоді вона отримує згори, від Творця інше бажання, зване «бажанням віддачі».
Тому необхідно людині робити все, що в її змозі, аби прийти до відчуття нестачі бажання віддавати. Але слід їй знати, що попри те, що вона бажає робити все заради віддачі, тіло не дозволяє їй, і не дає їй вийти з-під його влади. І через це людина приходить до станів підйомів та падінь. Тобто, часом посилюється бажання отримувати над бажанням віддачі, іншими словами, бажання отримувати приносить їй кілька бажань та думок про те, що правда на його боці. Тобто, воно дає їй більше смаку в себелюбстві.
Інакше кажучи, бажання отримувати, що є категорією «народи світу», набуває щоразу все більше смаку. Тому, коли дістає більшу силу, воно скасовує потребу в бажанні віддачі. І тому всі зусилля, які людина доклала аби досягти потреби в бажанні віддачі, все це пропадає в неї. Тобто в період падіння вона згоджується з бажанням отримувати собі. Однак потім людина приходить до тями, і починає знову працювати і докладати зусиль для того, щоб набути потребу в бажанні віддавати. А потім знову посилюється бажання отримувати. Виходить, що це і є той чинник, що приводить до підйомів та падінь.
І це становище тягнеться доти, аж поки людина приходить до рішення, що без допомоги Творця неможливо не тільки досягти дієвого бажання віддачі, а навіть потреба в бажанні віддачі, вона також існує в ній у вигляді процесу підйомів та падінь. Настільки, що вже декілька разів людина приходить до станів, коли бачить, що не в змозі докласти більше сил, ніж вона вже доклала. Тому вона хоче втекти від роботи.
І все ж слід запитати, - чому дав Творець таке, щоб існувало явище підйомів та падінь. А це, як сказано вище, для того, щоб була у людини потреба йти вперед, і щоб не була задоволена малим, для цього вона й дістає згори падіння. Тобто, допомагають людині йти вперед тим, що опускають її з її рівня. І це приводить її до того, щоб усвідомила вона і побачила, чого вимагають від неї згори, і для цього й скидають її з її рівня.
І це дає людині поштовх молитися Творцеві, щоби дав їй допомогу. А допомога, яку людина отримує згори, - це підготовка, щоб завдяки цьому вона досягла душі, як написано в Зоар, - допомагають їй «святою душею». Виходить, що і підйоми і падіння приходять згори, отже, також і падіння допомагають людині і завдяки їм вона приходить до мети, якої людина повинна досягти.
І цим маємо пояснити те, що каже Зоар (гл. «Ваїшлах», п.4): «Приходить людина очиститися, схиляється перед нею зле начало, а права лінія панує над лівою. І обидва, добре начало і зле начало, з’єднуються, аби берегти людину на всіх шляхах, якими вона йде. І це те, що написано: «Бо ангелам Своїм накаже щодо тебе берегти тебе на всіх шляхах твоїх».
І потрібно зрозуміти, як можна сказати, що зле начало береже людину, щоби йшла прямою дорогою. Чи не радить воно людині, щоб не йшла шляхом Тори і чинить їй перепони на всіх її шляхах, і спрямовує її щоб працювала не ради небес, а собі на користь. Виходить, слід знати, чим допомагає людині зле начало.
Отже, як зазначено вище, зміст падінь, які людина отримує, той, що зле начало дає їй думки, які є чужими духу Тори, і це спричинює їй падіння, і з точки зору людини, ясно, що зле начало приводить її до відчуття, що любов до себе набагато важливіша за любов до Творця, і це й є причиною падінь.
Однак, по правді, людині слід вірити, що все робить Творець. Тобто ці падіння Творець посилає людині, щоб це дало їй наснагу в роботі, тобто, щоб не задовольнялася малим. Адже або людина відчуває, що вона робить все, на що спроможна у виконанні Тори та заповідей з наміром на користь Творця, - або працює вона для власної користі, - але тоді не в силах вона розрізнити між одним і другим. Тому що в час, коли людина працює способом роботи загалу, тоді світить їй світіння у вигляді «навколишнього світла», і це дає людині задоволення, щоб не відчувала ніякого недоліку в роботі.
І тільки тоді, коли людина хоче працювати як особистість, тобто щоб і намір був заради небес, а не тільки дія, тоді повідомляють їй згори, що з нею все негаразд. І від того, що вона приходить до падіння, людина бачить свій істинний стан. Тоді вона починає шукати собі раду, як вийти з-під влади себелюбства.
Отже, зі сказаного виходить, що якби не зле начало, яке приводить до стану падінь, людина залишалася б у стані підйому і не було б їй потреби прийти до цілі – злиття з Творцем. Виходить згідно з цим, що зле начало є ангелом Всесильного. Тобто, воно посланець від Творця, - берегти людину, щоб не залишалася в стані неживого святості, а щоб була у неї потреба йти вперед. І це те, що каже: «Бо ангелам Своїм накаже щодо тебе берегти тебе на всіх шляхах твоїх». Тобто і зле начало є посланцем від Творця, - оберігати людину.
І сказаним маємо пояснити те, що запитували про слова Мідраша, де каже: «Якщо буде в чоловіка…» це – Творець. «Улюблена» - це ідоловірці. Як можна сказати, що Творець любить ідоловірців? Тому необхідно пояснити те, що каже «Якщо буде в чоловіка дві дружини». Мається на увазі, що Творець дає людині «дві жінки», тобто два бажання. Одна улюблена, - мається на увазі бажання отримувати для своєї користі. І воно зветься категорією «ідоловірці». Тобто, не на благо Творця, а для особистої користі.
І це бажання називається «улюбленою». Інакше кажучи, створіння люблять це бажання, тому що Творець показує їм «обличчя». Адже Творець створив світ через те, що Його бажанням є дати благо створінням. І це називається, що Творець показує «обличчя» їм, - тобто бажанню отримувати. Бо неможливо отримати насолоду, якщо немає прагнення до насолоди. І тому Творець показує обличчя бажанню отримувати насолоду. Тобто все, що людина робить задля своєї користі, вона має втіху з цього. І це називається, що показує їй обличчя.
Але чому називається це «ідоловірцями». Відповідь така, що оскільки сталося виправлення, для того, щоб не було феномену сорому, то не можна отримувати заради отримання. А той, хто таки отримує ради отримання, називається це в духовній роботі «ідоловірство». Тобто працює не на благо Творця, а собі на користь. І це називається в духовній роботі «авода зара» (букв. «чужа робота»), категорія «ідоловірства», хоч в плані дій це категорія «Ісраель» і зветься «робітником Творця». Але зі сторони духовної роботи, тобто віддачі, називається це «чужою роботою». Тобто робота, яка є чужою нам.
І через те, що людина з боку природи народжена працювати виключно собі на користь, - що зветься у людини «улюблена», тому що Творець показує їм обличчя, - отже, весь той час, коли людина діє задля особистої користі, має вона бажання до роботи, тому що це миле їй з боку природи, працювати для бажання отримувати. А от коли вона бажає працювати «в ім’я небес», що означає на благо Творця, а не для власного блага, це бажання належить до категорії «Ісраель», що в людині, і це бажання називається «ненависна». Через те, що Творець приховує від них обличчя.
Інакше кажучи, для того, щоб людина удостоїлася категорії «Ісраель», Творець приховує Своє обличчя. Оскільки коли людина бажає просуватися в стані «щоб усі діяння були на благо Творця», і аби прийти до того, щоб змогти отримувати ради віддачі, мусило бути приховання та скорочення щодо Тори та заповідей, для того, щоб була їй можливість сказати, що вона виконує Тору та заповіді без жодної оплати, а тільки на користь Творця.
А оскільки це проти природи, тому ця робота ненависна тілу. І якщо людина бажає працювати якраз на благо Творця, тоді не має вона іншої ради як молитися Творцеві, щоби дав їй силу подолати бажання отримувати аби підкорити його.
І ця сила дається згори, як написано «Тому, хто приходить очиститися, допомагають», - тобто, дають йому душу згори. Виходить, що саме завдяки тому, що в нього, - у його категорії «ісраель», - є «ненависна», через це не в силах він подолати, а оскільки віддача ненависна тілу, то є можливість, що людина дійсно удостоїться категорії «ісраель». Тобто тим, що проситиме допомогу згори.
І це, як сказано вище, що двома силами, які є в людині, тобто зле начало і добре начало, може людина прийти до довершеності мети, бо обидві бережуть її, щоб не збочила з правильної путі, ні праворуч, ні ліворуч, а щоб прийшла до досягнення повноти цілі, якою є – отримати добро й насолоду, ті, що Творець бажає дати створінням.
І згідно з цим виходить, що поняття «улюблена дружина» - це категорія «ідоловірці», а «ненависна дружина» - це категорія Ісраель. І слід додати до цього, що також дві ці сили, тобто бажання отримувати і бажання віддачі, мають назви «людина» і «тварина». Тобто, бажання отримувати, що є в людині, це категорія «тварини», що належить до тваринного виду, де діє тільки власна користь. А «людина» (букв. «медабер» - мовець, той, хто розмовляє), належить до категорії «адам», що є бажанням віддачі, яке людина повинна досягти. І це можна досягти тільки великим зусиллям, з причини, що згадана вище, - що з боку природи людина не може зрозуміти, як робити щось на користь Творцю.
Тобто, людина дбає аби задовольнити вимоги своєї «тварини». Але те, чого потребує її категорія «людина», - цього не в силах людина задовольнити. А слід просити у Творця, щоби дав їй силу подолати свою «тварину». Бо без допомоги Творця пануватимуть думки та бажання, які ненавидять властивість «людина». Адже «Ісраель» є категорією «людина», як сказали мудреці: «Ви зветеся людиною, а ідоловірці не звуться людиною». Тобто, як сказано, «ненависна дружина» - це категорія «Ісраель», і Творець приховує від них обличчя.
І зі сказаного слід пояснити те, що казали мудреці: «Зустрічай кожну людину з добрим виразом обличчя». І маємо зрозуміти, на що натякає нам це в духовній роботі. Отже, як зазначено вище, людина хоче зробити щось для своєї категорії «людина», оскільки категорія «людина» є ненависною, бо всі турботи людини - тільки лиш задовольнити всі потреби, які вимагає від неї її «тварина». А категорія тварини, вона є улюбленою у тіла, і зовсім інше – «людина», що є категорією «Ісраель», яка ненависна тілу. Тому мудреці й попередили: «Зустрічай кожну людину…», де поняття «кожну» має на увазі – навіть будь-кого з категорії «людина».
Тобто, потрібно зважати навіть на невелику річ, якщо це належить до категорії «людина». Сказали нам мудреці, що ми повинні намагатися приймати категорію «людина» з добрим виразом обличчя, а не як того, хто виглядає для нас ненависним, тому, що Творець приховує від них обличчя. Бо ми повинні діяти вище рівня знання, і зустрічати кожну людину вище за те, що каже нам розум нашого тіла. Тобто, ми повинні робити те, що личить категорії «людина».
І хоча «тварина» наша кричить, і каже, що ці роботи, які ти хочеш виконувати для потреб «людини», - це личить тільки людям, які несповна розуму, бо те що ми, категорія «тварина», вимагаємо, є повністю логічним. А доказом цьому є те, що цю роботу любить тіло. А те, що ти думаєш працювати ради категорії «людина», то чи ти не бачиш, що робота ця ненависна тілу. І ясно, що розум говорить до діла. Каже, що те, що ти працюватимеш для категорії «тварина», є дією розумною, і ця робота личить людині, що має голову на плечах, а та робота, те, що ти хочеш працювати ради категорії «людина» - це «робота худоби», тобто істоти, позбавленої розуму.
Про це кажуть нам мудреці, щоб ми не слухали тіла, того, що воно говорить і як воно висловлюється начебто «людськими твердженнями». А приймати слід кожну категорію «людина» з добрим виразом обличчя, і казати, що хоч згідно з розумом і логікою категорія «людина» вона й ненависна, але я вірю в слова мудреців і приймаю всіх з добрим виразом обличчя.
І цим слід пояснити те, що сказали мудреці: «Людину і худобину визволить Творець». Це люди, які хитрі розумом як люди, а ставлять себе як худобу. А отже, як сказано, що хоч згідно з розумом ти правий, бо людина має йти дорогою, яку любить, і все одно, «ставить себе як худобу», наче немає в неї розуму і діє у вірі вище за рамки знання.
Однак, ми повинні вірити, що тим, що ми виконуємо Тору та заповіді в практичному плані з усіма деталями та подробицями, в заслугу за наші дії ми удостоюємося, що Творець дасть нам допомогу згори, щоб мали ми силу йти вперед і заслужили б прийти до мети, якою є те, щоб людина отримала добро і насолоду, що є в меті творіння. І сенс цього той, що коли ми виконуємо Тору та заповіді без жодних умов, тільки тому, що це заповідь Творця, - це зветься «збудженням знизу», і цим притягується світло і вище благо згори, і можуть вийти з-під влади зла.
І це як сказали мудреці (Раші від імені «Мехільти») про те, що написано: «І побачу кров, і промину вас, і не буде в вас пошесті згубної». (Запитує) «І побачу кров» - але чи не все відкрито перед Ним? Однак, каже Творець, - звертаю Я очі Свої побачити, що ви займаєтеся виконанням Моїх заповідей, і минаю Я вас».
Бачимо ми, що мудреці кажуть, - для того, щоб не було серед них пошесті, тобто щоб вийти з-під влади зла, званого «категорія смерті», як сказали мудреці: «Грішники за життя свого звуться мертвими», дана нам робота в плані практичної дії, коли в заслугу за дії, які ми виконуємо, Творець знову розкривається нам, як каже: «І буде вам знаком». Що каже вчення? – це в заслугу за заповідь, яку ви виконуєте, Я милосердюся над вами». Отже, в заслугу за дію заповіді людина рятується від влади бажання отримувати, званого «зле начало», і заслуговує досягти бажання віддачі.
Однак той, хто йде однією лінією, тобто має він задоволення від дії, коли він виконує її «в ім’я небес» і не дивиться на намір, тобто щоб і намір також був в ім’я небес, той не може досягти бажання віддачі, що зветься «злиття». І це тому, що немає в нього відчуття нестачі. Тому ті люди, що вже перейшли від однієї лінії до правої лінії, вони бачать свою нікчемність, те, що немає жодного органу в людині, який захотів би щось зробити на користь Творця. І людина прагне, щоб Творець врятував би її від смерті, тобто від влади себелюбства. Тоді рада їй та, щоб удостоїтися, аби Творець розкрився їй, тобто щоб заслужила бажання віддачі, і тоді людина буде злитою з Творцем, - це людина може досягти лише в заслугу за діяння. І вона хоче, щоб винагородою за виконання Тори та заповідей було б злиття з Творцем. І це те, що каже: «А в заслугу за заповідь, яку ви виконуєте, Я милосердюся над вами». Це означає, що Він милосердиться над нами і рятує нас від смерті, якою є влада бажання отримувати, як зазначено вище.
Однак, ми бачимо, що будь-що, що не йде шляхом виправлення, людина здатна зробити. І ми спостерігаємо, що таке ведеться і між людьми дорослими і між маленькими дітьми. А головним чином ми бачимо це у маленьких дітей. Бо у дорослих кожна річ вже зав’язана на кілька причин. Тому не можуть бачити істини. Тоді як у дітей бачимо це більш відкрито, бо діти здатні докладати зусиль увесь день. Але якщо просять у них, щоб зробили щось, вони кажуть, що немає в них сил до роботи. І слід знати, що це походить від світу Некудім, в якому сталося розбиття келім. Тому будь-що, що не належить до виправлення, - є сила зробити, у той час, якщо справа стосується виправлення, тут вже присутнє зусилля, через протидію тіла. Тому коли людина йде в одній лінії, вона здатна дотримуватися Тори та заповідей в усіх видах. Але в час, коли просувається правою лінією, і тоді її робота є дорогою до виправлення, тоді вже людина повинна докласти великих зусиль, – іти правою лінією. Тому потребує зміцнення.