Стаття 15, 1990 рік
(переклад з івриту)
Зоар в главі «Шемот» говорить: «Бо весь час, коли дана була їхньому правителю влада над Ісраелем, не чути було криків Ісраеля. Коли ж упав правитель їхній, написано, - «і помер цар Єгипту», і відразу ж - «і застогнали сини Ісраеля від роботи, і закричали, і піднявся лемент їхній до Всесильного». Але до того часу не отримували відповідь на свій лемент».
І маємо зрозуміти: якщо він говорить, що до того, як впав їхній правитель, не отримували відповідь на свої крики, то хто призвів до падіння їхнього царя, щоб потім була можливість чути їхній лемент? І ще потрібно зрозуміти: чому, якщо їхній правитель має владу, немає можливості відповісти на їхні крики? - чи є сила в їхнього правителя притримати молитви Ісраеля? Також слід зрозуміти написане: «І повернувся Моше до Творця, і сказав: «Творцю, чому зробив Ти гірше цьому народові, чому це Ти послав мене, і відтоді, як прийшов я до фараона говорити від Твого імені, зле стало народові цьому, а врятувати – не врятував ти народ Свій». І сказав Творець до Моше: «Тепер побачиш, що сильною рукою вишлю їх».
І маємо зрозуміти нарікання Моше, коли він сказав: «Відтоді, як прийшов я до фараона говорити від Твого імені, зле стало народові цьому, а врятувати – не врятував Ти народ Свій». То виходить, що претензія Моше була претензією істинною, оскільки випливає з відповіді Творця, що це правильно, те, що Моше говорив. Творець лиш тільки сказав йому: «Нині (івр. «ата» з літерою аїн) побачиш, що зроблю Я фараонові». І на перший погляд слід було б написати: «ти (івр. «ата» з літерою алеф) побачиш», що означає - Моше побачить, тобто «ата» з алеф на початку. То чому написано «ата» з аїн і що означає, що «нині» він побачить? Тобто, до того, як він прийшов до фараона, і той зле зробив народу цьому, не могло бути виходу з Єгипту, а от тепер буде можливість «сильною рукою вишле їх і видалить їх».
І треба зрозуміти це, - чому саме зараз є можливість виходу з Єгипту. І маємо тут засвоїти дві речі:
1. Чому, коли він прийшов посланцем від Творця, зробився стан народу Ісраеля набагато гіршим.
2. Чому саме тепер, тобто після того, як стан став набагато гіршим, є можливість, щоби зміг відбутися вихід з Єгипту.
І слід пояснити це в поняттях духовної роботи. Ось, Арі каже, що вигнання єгипетське полягало в тому, що знання святості було у вигнанні. Тобто, кліпа Єгипту панувала над народом Ісраеля. І це слід пояснити так, що поняття «народ Ісраеля» означає, що весь народ бажає працювати на користь Творця, а не для власної користі. Як відомо, сенс терміна «Ісраель», це яшар-ель (прямо до Творця), все для Творця.
А «влада фараона» - вона навпаки, тобто працювати лише для власної користі. Тому «знання у святості», тобто віддача, - ця категорія була у вигнанні, під владою фараона, царя Єгипту, бо «міцраїм» (Єгипет) – це літери «мецар-ям» (протока), а як відомо «цар» (вузький) означає – вузький без хасадим.
І це так, як говорять «цар аїн» (заздрісний), тобто який вміє лише отримувати, і нічого не давати. А «ширина» називається широко, тобто багато віддавати. А «цар», вузький, означає назворот, не давати, і сенс цього той, що кліпа Єгипту була така, що кожен здатен виконувати дії лише щоб отримати щось за це. Але без винагороди, тобто лише віддавати, вона не дає дозволу зробити жодної дії. Це зветься, що Єгипет був утиском для властивості «ісраель».
І цим маємо пояснити те, що сказали кабалісти: «Кожен, хто чинить утиск Ісраелю, робиться «рош» (голова)» Означає: хто може панувати над властивістю «ісраель»? – лише той, хто є властивістю «рош», голова. І він панує, і тоді він чинить утиск властивості Ісраеля тим, що не дає працювати ради Творця, що зветься «займатися хеседом (благодіянням)», а дає діяти лише для особистої користі, що і зветься «кліпою Єгипту». Тому порядок роботи такий, як сказали мудреці: «Завжди хай займається людина Торою та заповідями ло лішма, а із ло лішма приходять до лішма, бо світло, що в Торі, повертає до добра». І це тому, що оскільки створено людину з бажанням отримувати собі, тому, якщо хочуть, щоб зробила щось, тобто щоби вийшла зі стану, в якому вона звична працювати, ради власного прожитку, тоді говорять людині так: «Донині ти знала, що всі твої насолоди, те, що ти забезпечуєш своєму тілу, аби могло існувати, були тільки від матеріальних речей. І лише в матеріальних речах ти знаходила втіху, що і зветься «забезпечення тіла». Тому варто тобі зайнятися Торою та заповідями, і цим ти дістанеш задоволення набагато більше».
Подібно тому, як говорять людині: «Досить тобі працювати в тому місці, де ти звикла працювати. Адже є тут завод, де ти зможеш мати зарплату вдесятеро більшу». Певно, якщо людина вірить тому, що їй говорять, вона покине місце своєї роботи, де була звична працювати весь час, і піде працювати на новому місці, позаяк отримає винагороду набагато більшу.
І це називається «ло лішма». Але «із ло лішма приходять до лішма». Тому варто почати навіть з ло лішма, тому що кінець кінцем прийде до лішма. І як говорить Рамбам: «Тому навчають малих і жінок, і загал простолюду працювати для того, щоб отримати оплату, - аж поки збільшиться їхнє знання».
А все це тому, що тіло розуміє лише материнську мову. Тобто, матір, перша мова, якою мати говорила до нього, якою є мова отримання, тобто працювати лише для потреб бажання отримувати для себе, отже, діяти виключно для власної користі. А мова віддачі це для нього річ нова, і тіло не розуміє її, і дуже важко вивчати цю мову. Отже, аби розуміти цю мову, потрібна допомога згори, щоб була йому можливість осягнути цю мову бажання віддачі.
І про це сказали: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають» - зрозуміти цю мову. І це називається «поколінням розбрату», як написано: «коли не чутимуть мови один одного». Тобто, дано їм було виконувати роботу віддачі, коли кожен працюватиме для ближнього, - і відразу все розвалилося.
Мається на увазі те, як написано: «І покинули будувати місто». Оскільки тоді, коли було сказано їм, що кожен працюватиме для ближнього, ця мова не була їм знайома, і ніхто не хотів працювати для ближнього. Тому відразу «і покинули будувати місто», адже немає енергії працювати на благо ближнього.
Тому, коли народ Ісраеля, які були в єгипетському вигнанні та перебували під владою фараона, царя мецар-ям («Міцраїм» - Єгипет), і хотіли вийти з-під його влади, - не було в них можливості. Проте, ще не було їм так вже й ясно, що означає «працювати, віддаючи, а не для власної користі», і хоча їхнє бажання було працювати на користь Творця, але бачили, що не в змозі. Однак, мали вони завжди пояснення того, чому не можуть утримувати намір заради віддачі. І не відчували, що вони настільки вже й далекі від Творця. Проте, коли Моше прийшов до народу Ісраеля, він говорив до властивості «фараон» в кожному з них, тобто до бажання отримувати, яке є в їхньому серці. І сказав їм, що він бажає, щоб їхня властивість «фараон» не панувала над їхньою властивістю «ісраель», а хай вона дасть працювати ради небес, а не на користь тіла. Коли почув «фараон» народу те, що Моше говорить їм, щоб працювали лише ради небес, тоді зрозуміли вони, що це означає – віддавати і не отримувати, - і відразу ж знесиліли в роботі. Бо тіло опиралося цьому всіма силами, щоб не чинити їм жодної дії святості. Тобто, навіть ло лішма зробилося тепер їм важко виконувати. Адже до того, як прийшов Моше, мали вони силу до роботи, оскільки поки що не знали, що означає «ради небес». Та коли прийшов Моше, і пояснив їм, що означає віддавати, не отримуючи нічого, тоді почав «фараон» в кожному з них ставити питання:
1. Як написано, фараон питав: «Хто такий Творець, щоб я слухався Його?»
2. А потім з’являється запитання грішника, який питав: «Що це у вас за робота?»
Виходить, що після того, як народ Ісраеля почув з уст Моше, що потрібно працювати ради небес, почалася тоді справжня протидія з боку зла, що в людині. І це те, що написано: «І повернувся Моше до Творця, і сказав: «Творцю, чому зробив Ти гірше цьому народові, - відтоді, як прийшов я до фараона говорити від Твого імені, зле стало народові цьому». Тобто, тіло, що зветься «фараон», почало протидіяти духовній роботі.
Таким чином, запитання Моше було доречним. Тобто, з боку розуму ясно, що коли виконують Тору та заповіді, які Творець заповідав, має бути все гаразд, і коли займаються цим по щирості, певно, робота має бути з більшою наснагою, адже крокують шляхом істини.
Але ло лішма – не означає йти шляхом істини. Тому, коли Моше прийшов говорити від імені Творця, робота мала стати більш потужною, тобто подоланням зла з боку істини. Але що побачив Моше? Написано: «І відтоді, як прийшов я до фараона говорити від Твого імені, зле стало народові цьому». Отже, робота подолання зла стала важчою. Тобто не стали вони кращими, скажімо, щоб було людині більше сили переборювати зло, а навпаки, саме зло набуло більшої сили.
Проте, по правді, до того, як стає відомо, що означає робити все ради віддачі, зло, що в людині, не так вже й проявляє свою протидію, адже дають йому місце триматися, коли займаються Торою та заповідями. Але коли тіло чує, що таке «ради віддачі Творцю» і що слід не отримувати нічого для власної користі, тобто що хочуть повністю знищити зло і не давати йому зовсім братися до Тори та заповідей людини, певно що збирає воно всі свої сили і не дає можливості анулювати себе.
Отже бачимо, відповідно, що не сталося нічого нового зі злом. Тобто, не те, щоб людина саме тепер дістала зло, а просто злу, що в ній, не було чого робити, і воно було майже повним неробою. Однак, коли людина бажає віддати всі свої дії Творцеві, і не давати своєму тілу, званому «бажанням отримувати для себе» нічого, тоді воно починає показувати свою силу і опирається тому, щоб його усунули від влади, завдяки якій воно панує над тілом.
Як написано в Зоар, зле начало, що в людині, називається «цар старий та дурний», і говорить, чому називається «цар» - тому що панує над тілом, а чому називається «старий» - тому що існує в людині відразу ж з дня її народження. А от добре начало приходить до людини після тринадцяти років.
Виходить, відповідно, що весь той час, коли зло не розкрито, немає наразі що анульовувати. Але потім, коли проявляється вся його сила, тоді може бути можливість скасувати його. І тоді, коли вже скасовують його, то анулюють його дощенту. Коли ж зло не проявлене, можна скасувати лише частку від нього, і це не є досконалістю. Проте, коли дають людині згори, то дають їй повну міру. Бо інакше, якщо дадуть людині силу, щоб мала можливість працювати ради небес, то якщо залишилася в ній частка зла, яка поки що не дається взнаки, виявляється, що в людині залишилася ще не розкрита доля зла, і вона працює нею разом з наміром «в ім’я небес». І це не називається досконалістю. Бо воно, як сказали кабалісти: «Кожен, хто сполучає ім’я небес і «іншу річ» (егоїзм), викорінюється зі світу.
І слід тлумачити це за методикою духовної роботи. Що означає, - якщо людина виконує Тору та заповіді ради небес, але частину роботи залучає також на потреби тіла, тобто, щоб зросло з цього щось також і для власної користі, - вона викорінюється зі світу. Тобто з духовного світу, тому що потрібно щоб було все в ім’я небес, а для власної користі – нічого.
Отже, до того, як зло буде розкрито в його істинній формі, неможливо дати людині сили, щоби знищила його, бо поки що немає повної міри зла, щоб дати їй силу подолати, адже як відомо, «не існує світла без клі», тобто «немає наповнення без хісарону».
І зі сказаного зрозуміємо відповідь Творця, який сказав йому: «Тепер побачиш, що Я зроблю фараонові». І ми запитували – адже треба було б сказати «ата» з алеф (ти), тобто Моше побачить, що Творець зробить фараону. То чому написано «ата» з аїн (тепер).
Але згідно з тим, як ми пояснили, неможливо дати половину речі, а спочатку потрібно розкрити все зло, а потім вже приходить допомога зверху, вже для повної міри. Тому після того, як Моше сказав «Чому зробив Ти гірше цьому народові... а врятувати – не врятував», тобто зло розкрилося на повну свою силу, - значить, саме зараз час, щоб прийшло визволення згори. Тому сказав Творець: «тепер», тобто зараз побачиш, що Я дам їм необхідну допомогу. Як написано: «Бо рукою сильною відішлю їх, і рукою сильною виведу їх з його країни». Бо лише нині, тобто тепер прийшов час, адже все зло розкрито в них.
І зі сказаного зрозуміємо, чому, коли Моше прийшов посланцем Творця, зробився їх стан набагато гіршим. А сенс той, що це не означає, що зробилися вони гіршими. А тим, що Моше дав зрозуміти, що означає, що вони повинні працювати ради небес, як написано: «Відтоді, як прийшов я до фараона говорити від Твого імені», тобто про те, що потрібно працювати ради небес, а властивість «фараон» має впасти з панівного стану, тоді стало можливим розкриття зла.
Висновок: тим, що Моше пояснив їм зміст «ради небес», вони просунулися в своїй роботі і прийшли на ступінь істини, - знати, наскільки зло панує ними. А от перед приходом Моше до них посланцем від Творця, вони ще не бачили істини, наскільки вони далекі від Творця. Виходить, що і в діях своїх вони також зробилися гіршими, але в плані істини був їм поступ. Бо лише тепер з’явилися в них келім, щоб Творець наповнив їх Своєю допомогою, як сказали кабалісти: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають».
І також зрозуміємо тепер друге питання: чому саме після того, як вони зробилися гіршими, прийшов час, щоби Творець надав Свою допомогу. А це – як сказано вище, що лише тепер є в них келім, готові для отримання повної міри. Тому написано «Тепер («ата» з аїн) побачиш».
І ще, стосовно того, що ми запитували: Зоар говорить, що до того, як впав їхній правитель, не чути було криків Ісраеля, (а потім) написано: «І помер цар Єгипту», і відразу «і закричали, і піднісся лемент їхній до Всесильного». Але до того часу не отримували відповідь на свій лемент. І запитували ми:
1. Хто спричинив, щоби правитель їхній упав.
2. Чому є сила в їхнього правителя затримувати їхні молитви.
Це можемо зрозуміти по тому, як сказав мій пан, батько й учитель, і наведено це в книзі «Прі хахам»: «А те, що в тій мірі, що сини Ісраеля думали, що єгиптяни уярмлюють їх, і утруднюють їм, щоб не служити Творцеві, - в цій мірі були вони дійсно у вигнанні єгипетському. І всі клопоти Визволителя були лише аби розкрити їм, що ніяка інша сила тут не домішана, а «Я є Він, а не посланець». Бо немає жодної сили крім Нього, і це було насправді світлом визволення».
Висновується з цього, що головне у вигнанні те, що думають, що існує правитель Єгипту. Тобто, що дано їхньому правителю панувати, і він володарює Ісраелем. І коли людина думає так, тоді їхній правитель і володарює. А народ Ісраеля хочуть вийти з-під влади правителя Єгипту. І бачать, що просять вони Творця, аби вивів їх з-під його влади, а Творець не виводить їх з вигнання, де вони перебувають під його пануванням, тоді вони говорять, що Творець, боронь боже, не чує їхні молитви.
А доказ цьому – що не чує голоса їхніх криків. Оскільки вони бачать, що кожного разу вони йдуть назад, а не вперед. Тобто, щоразу вони бачать, як все більше вони далекі від роботи віддачі. Адже розум зобов’язує думати, що в мірі роботи і зусиль, яких людина докладає і молиться Творцеві, щоб вивів її з-під влади фараона.
А бачить вона щодня все навпаки. Бо день у день вона бачить, що фараон володарює нею з більшою силою. Тобто, бачить, наскільки вона має все більший зв’язок з бажанням отримувати, і також все більше віддалена від бажання віддавати. Тому людина говорить, що Творець, боже збав, не чує молитву.
І це є поясненням того, що говорить Зоар: «Бо весь той час, коли дана влада їхньому правителю над Ісраелем, не чути лементу Ісраеля». І це зветься, що їхній правитель затримує молитви Ісраеля. Тобто, це народ Ісраеля говорить так, - бо інакше чому Творець не чує їхніх криків?
То що зробилося врешті-решт? Тобто, після того, як розкрилася їм повністю властивість зла, і не втекли вони з поля бою посеред роботи, - тоді удостоїлися бачити правду, що немає тут ніякого їхнього правителя, який затримував їхні молитви, а Творець, - Він сам чинить всі ці дії, як написано: «Бо Я обтяжив йому серце». Тобто, Творець зробив, щоби бачили кожен раз, наскільки вони віддалені від святості. Тобто Творець розкрив їм зло, для того, «щоб встановити ці знамення Мої». Адже саме тим, що проявиться все зло, тоді Творець зможе дати їм допомогу для досягнення повної міри.
Виходить, згідно з цим пояснення буде таке, що коли удостоїлися побачити «і помер цар Єгипту», що Зоар називає «падінням їхнього правителя», ця думка, коли вважали, що існує правитель Єгипту, і має він владу, і він затримує їхній лемент, так, щоб його не почули вгорі, - ця думка пропала в народі Ісраеля.
А удостоїлися тепер бачити, що не було ніякого правителя Єгипту, який затримував молитву Ісраеля, щоб не була прийнята. Однак Творець чув їхню молитву, і Він обтяжив їм серце. Тобто, Творець бажав, щоб розкрилася істинне обличчя зла, званого «бажання отримувати для себе».
І робимо висновок, що таки чув їхні крики. І якщо б не було пробудження знизу, з боку народу Ісраеля, що, мовляв, хочуть вийти з-під влади єгиптян, тобто, бачать, що вся їхня робота – вона на благо бажання отримувати для себе, що зветься «фараоном, царем Єгипту», то без цього пробудження Творець не розкрив би їм властивість зла.
Бо лише тим людям, які бажають вийти з-під влади зла, - їм Творець розкриває властивість зла. І вони думають, що робляться щоразу все гіршими. Але по правді, це розум зобов’язує (вважати): в будь-якій справі, коли докладають зусиль, то більш-менш просуваються, але не відступають назад.
А пояснення того, що не відступають назад, а просуваються до істинного стану, - наскільки зло може діяти в них. І тоді, коли є в них довершене клі зла, Творець надає їм допомогу, і тоді всі бачать, що Творець чув молитву весь час.
І зі сказаного буде зрозуміло: те, що думали, що існує правитель Єгипту, який затримує їхні молитви, і ми запитували, - чому той правитель має силу влади над молитвами Ісраеля, - то відповідь така, що це вони думали так.
А друге запитання, - хто спричинив, щоб їхній правитель був усунений від свого панування. Це те, що працювали весь час, і не тікали з поля бою, до того, аж поки стало їм можливо розкрити все зло, тоді, само собою, заслужили істини, - що й до того не існувало їхнього правителя, а це вони думали так. Витікає з цього, що обидві ці речі відбувалися одночасно, що зветься мовою мудреців: «Його розвідний лист і його рука йдуть як одне».
І зі сказаного, необхідним є велике зміцнення і не тікати з поля бою. А вірити, що «Творець чує молитву кожних уст». І не існує жодної іншої сили в світі, є лише одна сила, і це – сила Творця. І Він чує завжди все, з чим звертаються до Нього.