Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
(переклад з івриту)
Ось, відомо з книг та від їхніх авторів, що вивчення науки кабала є безперечно обов’язковим для кожної людини з Ісраеля. І хай би вивчила людина всю повністю Тору, і знає Талмуд і закони напам’ять, і сповнена також гідностями й добрими діяннями більше за всіх своїх сучасників, але не вивчала науку кабала, - повинна вона пройти перевтілення й з’явитися ще раз у цьому світі для того, щоб вивчати таємниці Тори й науку істини. І це наведено в кількох місцях у тлумаченнях мудреців.
У книзі Зоар, у "Пісні пісень", у поясненні слів «Якщо не знаєш ти, найвродливіша з жінок…», тлумачили мудреці про душу, яка постає перед «троном слави» після смерті людини. І каже їй Творець: «Якщо не знаєш ти, найвродливіша з жінок…» - попри те, що ти найгарніша з жінок, і гідна ти добрих справ, більших і кращих, ніж усі душі, якщо немає в тебе знань у таємницях Тори, «іди собі слідами отар», вийди-но ти звідси й повернися в цей світ, і «паси своїх козенят при наметах пастуших», - там піди в доми навчання й вивчай таємниці Тори з уст мудреців».
І потрібно зрозуміти слова мудреців про те, що досконалість людини є залежною від вивчення науки істини. І на перший погляд, що означає, що я облишаю слова відкритої Тори? Адже не знайшли ми в жодному місці, щоб було написано, що лежить на людині обов’язок урозуміти всі розділи, що в Торі й що не буде довершеною, якщо бракуватиме їй одного з розділів Тори. І навпаки, сказали мудреці, «що не навчання є головним, а діяння». І ще сказали вони: «Один знає більше, другий менше, - аби тільки спрямовував серце своє до небес». І таких висловів знайдеш багато.
І для того, щоб осягти глибину слів їхніх у сказаному вище, зобов’язані ми спочатку збагнути з добрим сенсом і розумінням те, що наведено багато разів у Зоар і в «Тікуней Зоар», що «Тора й Творець, і Ісраель є одне». Адже на перший погляд речі ці дуже дивовижні.
І перш ніж я почну пояснювати їхні слова, повідомлю тобі велике правило, яке встановили нам вчителі наші щодо всіх святих імен і назв, що є в книгах. І сказали вони своєю золотою мовою так: «Усе, що не осягнемо, не визначатимемо на ім’я». Означає це: відомо, що думка не осягає Творця ніяк і нізащо. І як наведено в розділі «Патах Еліягу» на початку «Тікуней Зоар», стосовно сутності Творця навіть роздуми заборонено, то годі й казати – розмови, і всі імена, якими ми називаємо Його, вони не про Його сутність, а тільки про світла Його, що поширюються від Нього до нижніх. Навіть святе ім’я «Нескінченність», що наводиться в книгах кабали, є також світлом, що поширюється від Його сутності. Просто оскільки призначено Його світлу поширюватися від Його сутності, щоби бути осягненим нижніми як нескінченність, тому й визначаємо цим іменем. Але йдеться не про Його сутність. Тому що оскільки думка не осягає Його ніяк і нізащо, - як визначимо Його іменем чи словом, адже «усе, що не осягнемо, не визначатимемо на ім’я».
І кожен, хто починає засвоювати науку істини, зобов’язаний добре усвідомити це правило, перед кожним навчанням з книги кабали, що про сутність Творця навіть роздуми заборонено, бо думка не осягає його абсолютно. То як скажемо про Нього, боже збав, якесь ім’я чи слово, адже воно вказує на осягнення. Тоді як щодо світел Творця, що поширюються від Нього, які і є всіма святими іменами й назвами, що наводяться в книгах, навпаки, великою заповіддю є тлумачити й досліджувати їх. І це є, безсумнівно, категоричний обов’язок кожної людини з Ісраеля, вивчати й розбирати таємниці Тори й усі шляхи Його впливів на нижніх, що є основним у науці істини й винагородою душ у часи прийдешні.
Наведено в мідрашах (тлумаченнях) мудреців і в Зоар, і в «Тікуней Зоар» у кількох місцях, що всі вищі світи, і всі святі сфірот п’яти світів, АК і АБЄА, в їхній кількості та якості, усе це підготовлено заздалегідь тільки задля досконалості синів Ісраеля. Бо душа людини з Ісраеля є частиною прояву Всесильного згори, а «кінець дії в початковому задумі». І коли піднялося в Його простому бажанні насолодити душі наданням винагороди за клопоти їхні, за їхню роботу, то задля цієї причини розгорнулася перед Ним уся реальність через сходження вниз причин і наслідків, одне від одного, спуском ступенів через світи АК і АБЄА. Так, що на завершення утворили дві сутності, які облачаються одна в одну, тобто душа з вищих скарбниць поширюється вниз і облачається в матеріальне тіло. І так само як сутність реальності поширилася до найнижчого рівня, яким є матеріальне тіло, що має душу, так само стався спуск через причини і наслідки самої сутності існування вказаної вище реальності, що є Його діями, які спускаються щаблями, так, що вище світло, вище за все найвище, у результаті своєму поширюється й приходить у душу, яка облачається в матеріальне тіло в цьому світі. Як написано «і сповнена земля знанням Творця, і не будуть більше навчати кожен ближнього свого знати Творця, бо всі вони знатимуть Мене, від великих їхніх до малих» - і зрозумій це.
І наведено в мудреців і в книзі Зоар, що «уся повністю Тора є іменами Творця», де всі оповіді й закони, й постанови, усе це є святими іменами Творця. І відповідно до з’ясованого вище, що все, чого не осягнемо, не будемо визначати іменем, - зрозумій добре, що суть святих імен Творця є суттю осягнень, що поширюються від Нього, хай благословиться, до служителів Його, пророків і праведників, до кожного згідно зі славою його, за суттю написаного «І виокремленими будемо я і народ Твій з усіх народів, що на землі». Адже виокремлення це належить нам завдяки отриманню Тори й виконанню заповідей, спочатку лише відкритим способом, сила якого очистити тіла наші й звеличити душі наші в такій мірі й настільки, що ми гідні будемо осягти всю повністю Тору й заповіді її як імена Творця. І це й є всією тією винагородою, що призначена душам на часи прийдешні, проте й у цьому світі, - так, як наведено в Ґемарі, - «світ свій побачиш за життя свого», і зрозумій це.
І цим з’ясовується для нас те, що в кількох місцях Зоар називає 613 заповідей – «613 порад Тори», а в багатьох місцях у Зоар називаються 613 заповідей – «613 вкладів». Адже спочатку зобов’язана людина дотримуватися Тори та заповідей для того, щоб очистити своє тіло й зростити свою душу, і тоді існують для неї 613 заповідей як «613 порад», тобто поради, як їй удостоїтися врешті-решт постати перед Царем і заслужити світла обличчя Його. Адже дотримання Тори й виконання заповідей очищають її потроху до того, що удостоїться вона світла обличчя Царя життя, так, як наведено в Ґемарі: «Не займає Творця, чи ріже хтось худобу з горла, чи ріже з потилиці, бо дані Тора та заповіді не інакше як аби очистити ними Ісраель». Проте, коли очистився в достатній мірі й удостоюється світла обличчя Творця, тоді розкриваються йому очі й душа його, і заслуговує досягти 613 святих світел, що існують в 613 заповідях, які є суть Його святих імен, тобто тих, що даються в осягнення. І виконанням кожної з заповідей бере частину світла, що вкладено в ту заповідь, бо сама заповідь є клі, а в ньому облачається світло, тобто святе ім’я, що особисто належить цій заповіді, і це є суттю сказаного: «Свіча – заповідь, а Тора – світло». І тоді називаються в нього 613 заповідей «613-ма вкладами», що подібно до людини, яка вкладає коштовні камені й перлини в посудину й каже улюбленцю своєму: «Візьми собі цю посудину, але бережи її від злодіїв та грабіжників». І виходить, що все, про що йдеться між ними, це лише посудина, але ж основним сенсом є коштовне каміння, вкладене туди, і зрозумій це добре.
І відомо з книг кабали, що суть святого імені «Святий, благословен Він», що наводиться в мудреців і в Зоар, вказує на ім’я АВАЯ, і в цьому святому імені - всі святі імена аж до вищого над вищим. І тому ми й вивчаємо, що «Тора й Творець є одне». І попри те, що в очах мас у Торі не видно нічого, крім оповідей і законів та постанов, винятково, проте вже пояснював я, що це «золоті яблука в срібних прикрасах», і тому й називаються «613 вкладів», і як сказали мудреці, «уся повністю Тора є іменами Творця». І тому Тора й Творець є одне, але за принципом загального й часткового, бо Творець є загальним для всіх імен і сукупного світла, а Тора поділяється на 613 світел, і виходить, що всі вони разом є одним і є суттю самого Творця.
Тепер залишилося нам ще з’ясувати категорію «Ісраель». І слід тобі зрозуміти спочатку, що означає численність розрізнених форм у духовному, тобто як і чим вони поділяються й відокремлюються одне від одного. Адже речі матеріальні розділяються ножем та чимось подібним, або місце розташування й час роз’єднують і розділяють їх між собою, - і це те, про що неможливо й подумати в духовному, тому що там усе - вище за місце й час, як відомо. Однак знай, що вся справа відмінностей у духовному й між вищими світлами полягає ні в чому іншому, як у відмінності властивостей. Наприклад, щодо розумних душ, що в людях, - вони певно розділені й роз’єднані, і кожна ця душа в людині відокремлена від іншої, але при цьому основною відмінністю є ніщо інше як відмінність їхніх властивостей. Тобто душа цього - добра, а цього – зла, або ця осягла мудрість, а ця досягла глупоти й тому подібне. І це так, як сказали мудреці: «Так само, як обличчя їхні відрізняються одне від одного, так і думки їхні відрізняються кожна від іншої».
І цим робиться зрозуміло, що якби всі люди досягли б рівних пізнань і рівних схильностей, без будь-яких відмінностей абсолютно, тоді насправді всі душі мешканців світу вважалися б однією душею. І цінність її була б як світло сонця, і облачається це світло в усіх мешканців світу, – і як за жодною ознакою не розрізниш взагалі, що є різні форми в світлі сонця, такою самою була б і одна розумна душа, що облачилася в багатьох тілах. Адже не місця розділяють духовну сутність, а те, коли є в її властивостях різні форми, і зрозумій це добре.
А тепер приступимо до з’ясування. Бо вже відомо, що суть душ синів Ісраеля це частина прояву Всесильного згори. І душа спустилася причинно-наслідковим ланцюжком і знизилася, щабель за щаблем, до того, що стала придатною ввійти в цей світ і облачитися в забруднене матеріальне тіло. Коли завдяки дотриманню Тори й виконанню її заповідей, починає сходити щабель за щаблем, поки не довершиться її високість і гідна буде отримати свою винагороду від Досконалого, уготовану для неї заздалегідь, тобто осягнення святої Тори як імен Творця, що є суттю 613 вкладів, як сказано вище.
І тепер ти бачиш очима розуму свого, що Тора й Ісраель є одне, бо вся різниця між Торою й душею полягає тільки у відмінності властивостей, що існує щодо душі, яка надзвичайно зменшилася в плані малості світла, а Тора є простим світлом, що поширюється від суті Творця, піднесеність Якого незмірна, бо Тора й Творець є одне. Проте в час довершення душі на всю її висоту, і вона отримує Тору у вигляді імен Творця, тобто осягає все світло, що вкладене в Тору та заповіді, і виходить, само собою, що світло душі дорівнює світлу Тори, оскільки вже осягла все світло, що в Торі. Адже доки є якась неповнота в осягненні найменшої і найтоншої частини від сукупності світла Тори, доти вважається вона недовершеною, тому що все загалом світло її уготовано для душ, так, як пояснив я вище, що «усе, що не осягнемо, не визначатимемо його іменем». І якщо уготовано світло для осягнення душею, а душа не осягла його всього, виходить, що вона не є довершеною, за сенсом слів «виконаю всю повністю Тору крім однієї речі», - і певно, що така людина є закінченим грішником. І суди так щодо виконання Тори та заповідей в осягненні 613 вкладів, коли так чи інакше душа не є досконалою, якщо бракує їй чогось одного, великого чи малого. А тому в час завершення, коли прийшов їй час ввійти в стан досконалості, що є осягненням усього світла Тори, само собою, немає тоді ніякої розбіжності властивостей між світлом душі й світлом Тори. І само собою, ясним робиться тобі, у доброму розумінні, що Тора й Ісраель є буквально одне, адже через те, що немає між ними різниці й розбіжності властивостей, вони є безумовно одним. І уточнюй це старанно, бо речі ці тендітні. Отже, оскільки вже ми переконалися, що Творець і Тора є одне, а тут ми побачили, що Тора й Ісраель єдині, тому виходить ясно, що Тора й Творець, і Ісраель є одне.
І з’ясувалося нам з усього наведеного вище, що існує дві частини в Торі та заповідях. Першою є Тора та заповіді в їхньому вигляді, розкритому очам усіх, коли вони є виконанням заповідей і вивченням Тори за принципом 613 порад, і здатні вони очистити й освітлити тіло, й збільшити переваги душі, щоб була достойною й гідною отримати світло обличчя Царя життя. Якою була душа в її корені, до її зменшення й приходу в нице тіло в ницому світі. А друга частина це виконання заповідей і вивчення Тори за принципом 613 вкладів, що є осягненням імен Творця, і всією винагородою душ. І цінність другої частини порівняно з частиною першою – як цінність неба порівняно з землею, бо перша частина є тільки підготовкою, а друга частина є суттю довершеності й мети створіння.
І цим вирішилося наведене вище питання про слова мудреців, що навіть коли людина є визначною в Торі та в добрих діяннях більше за всіх сучасників, але якщо не вивчала таємниці Тори й науку істини, зобов’язана вона перевтілитися й прийти ще раз у цей світ. І запитали ми: чим відрізняється цей предмет, наука істини, від решти розділів, що в Торі, бо не знайшли ми в жодному місці, щоб була людина зобов’язана займатися всіма предметами, що в Торі. Ба навпаки, знаходили ми в багатьох місцях усупереч цьому, як таке: «Один знає більше, другий менше, - аби тільки спрямовував серце своє до небес» - і «Не навчання є головним, а діяння».
А тепер з’ясовується справа в простому сенсі, так, що оскільки кожна частина відкритої Тори є нічим іншим як підготовкою, щоб бути нам гідними й вартими осягти частину прихованого й, як сказано, що частина прихована, вона є суттю повноти й досконалості, і для неї створено людину, то якщо так, певно й ясно, що коли бракує прихованої частини, попри те, що дотримувався Тори й виконував її заповіді у відкритій частині, повинен ще перевтілитися й прийти у світ, отримати те, що належить отримати, тобто частину приховану, як згадані вище 613 вкладів. Бо тільки цим довершується душа, так, як замислив про неї Творець раніше й передусім.
І ось, ти бачиш абсолютний обов’язок, покладений на весь Ісраель, хто б то не був, займатися внутрішньою частиною Тори та її таємницями, так, що не довершиться в людині задум творіння без цього. І задля цієї причини ми перевтілюємося, покоління йде й покоління приходить, аж до цієї формації, яка є рештками всіх душ, щодо яких ще не довершився задум творіння, тому що не удостоїлися осягти в поколіннях, що минули для них, таємниці Тори, як сказано в Зоар. І тому сказали в Зоар: «Готові таємниці Тори та її секрети, щоб розкритися в часи Машіаха» - що є ясним для кожного тямущого, тому що вони будуть тими, хто довершує задум творіння. Тому й удостояться приходу Машіаха, і через це мусять розкритися між ними секрети Тори, явно, бо без цього неможливим буде виправлення, бо зобов’язані будуть ще до перевтілення.
І цим розв’язується для тебе те, що можна запитати взагалі щодо цього пояснення, мовляв, хто я і хто мої предки, що удостоївся я скласти тлумачення, у доброму дусі, щодо таємниць, запечатаних у Зоар і в писаннях Арі, і чому не знайшовся до сього дня жодний коментатор у цій мудрості, відкритий, як я?
А зі сказаного вище зрозумій, що причиною є те, що це покоління є буквально «слідами Машіаха», коли всі ми стоїмо на порозі повного виправлення. І вся перешкода – це забуття науки істини, яке сповна панує в цьому поколінні, через труднощі мови й розосередженість тем, так, що думка людини … неусвідомлено. І на додаток до всього – мала грамотність і підвищена заклопотаність, що ведеться в цьому нашому поколінні. І тому, коли захотів Творець прискорити звільнення наших душ, Він передав через мене право - розкрити міру в цьому тлумаченні, і мені вдалося здійснити бажання Творця.
І ще була причина в мене, чому я хотів роз’яснити це розкриття так, як написано в Зоар: «Повинна людина вивчати менше за міру свого глупства», за суттю написаного «Як перевага світла з темряви», бо після виснажливого перебування мого в країні Польща, у місті Варшава, закритим і зачиненим в своїх «чотирьох амот», і нічого спільного не було в мене з темрявою, що навколо мене, стався мені розквіт, і оселився я в Єрусалимі, хай відбудується в наші дні. І коли ввійшов я тут у контакт зі створіннями, побачив наочно нужду народу мого, убогість знання, і сміх телепнів піднявся на мене як тріск тернини, що палає під казаном, кишіти й оскверняти душу дому прагнень наших. Порочать Творця й Тору Його, й народ Його. Гучний голос, що у всій науці кабала немає ні розуміння, ні знання й сенсу, взагалі й зовсім, а все це лише скупчення слів та імен, ні притчі, ні моралі, лише слова за їх написанням. І великою честю є базікати порожніми словами про речі, як вони написані з повною вірою, що це є речі святі, і цим довершиться для нас задум творіння, і коли примножаться ті, хто займається з повною вірою словами за їх написанням, відразу прийде цар Машіах, бо довершиться цим виправлення й все, і нічого більше, - хай нас омине.
Аж поки зустрів я найвідоміших серед них, і це такі люди, що вже роки свої звели на навчання писань Арі та Зоар, і досягли того, що всі книги Арі просто на диво звичні їх устам, і мають вони славу святих, що були колись на святій землі. І запитав я їх: чи навчалися вони в рава, який мав осягнення внутрішньої суті речей, і відповіли мені – боронь боже й згадувати про таке, немає тут нічого внутрішнього, крім слів у їхньому написанні, переданих нам, і нічого більше, боже збав. І запитав я їх, чи рав Хаїм Віталь осяг внутрішню суть речей, і відповіли мені: - певно не осяг більше, ніж ми осягаємо. І запитав я їх про самого Арі, і відповіли мені: певно що не знав внутрішнього більше ніж ми, анітрохи, і все, що знав, передав учневі своєму, рабі Хаїму Віталю, і так прийшло це до нас. І сміявся я дуже з них, адже якщо так, як поєдналися поняття в серці Арі без ніякого розуміння й знання, і відповіли мені, що поєднання понять отримав він від Еліягу, а той знав внутрішнє, позаяк він – ангел. І тут вилив я гнів свій на них, бо згасла в мені сила терпіння бути з ними.
І ось, побачивши, що глупство це пустило корені майже в усіх, хто займається цією наукою в цей час, - горе тим вухам, які чують таке, «чи ще й царицею оволодіти при мені в домі?» - і вже вилив Зоар усю гіркоту на голову тих, хто грішать у душі своїй, кажучи, що немає внутрішніх таємниць у Торі, як написано в главі «Ваєра»: «Чи дана Тора аби розказувати нам оповіді й діла минувших днів, адже й серед інших народів також є такі історії й літописи» - і сказали мудреці, що зрізають вони паростки, бо беруть одну тільки малхут.
А що сказали б автори Зоар, побачивши збіговисько людей, що грішать, заперечуючи, що немає ніякої мудрості й глузду в самих словах Зоар і науці істини, що про самі таємниці Тори говорять, що немає там ні розуму, ні сенсу, розкритих у нашому світі, а просто нагромадження слів, - адже прийшли вони, боронь боже, святою Шхіною оволодіти в самому царському домі, і горе їм, бо спричинили зло душам своїм.
І казали мудреці, що свята Тора горює перед Творцем, - «зробили мене сини твої піснею в шинках…» А ці навіть і подоби пісні не роблять з Тори, лише балачки, що лякають усіх, хто слухає, і «достатньо ганьби та люті». І вони ще вимагають винагороди як Пінхасу, кажучи, що з повною вірою вони діють, і про них каже писання: «Оскільки наблизився народ цей, устами й губами своїми шануючи Мене, а серце своє віддалив від Мене», що є причиною руйнування першого Храма, і досі сатан гарцює між нами, і саме в дні приходу Машіаха, що є часом розкриття таємниць Тори. І ревність Творця воїнств увійшла як вогонь у кістки мої, не згасаючи, через що утворилася в нутрі моєму спонука – розкрити плаття (знак) в такій мірі, щоби взнали, що є мудрість в Ісраелі. І ця причина взяла в мене чільне місце між рештою головних причин, через які прийшов я до цього свого коментаря.
Авторська примітка. І слід тобі зрозуміти щодо кожного призначення й кожної цілі, що вона проста в кінцевій простоті, проте, всі уточнення й мудрування, і примноження понять утворюються при підготовці, до того, як приходять до мети. Як наприклад, коли бажає людина жити в домі, потребує вона і(й) премудростей, і уточнень щодо форми планування, і в плані задумок, і щодо кількості та якості кімнат і всяких придбань. А кінцева мета цього є ніщо інше як річ проста, - жити там. І це є сенсом написаного «як честь людини - жити в домі», що є простою думкою, без мудрувань і всяких примножень, і без уточнень, а – просте бажання.
І знай, що всі уточнення, які існують у розумових побудовах, вони, за більшістю, є помилками, які мають впасти перед істиною, при чому сама істина є простою, без жодних уточнень.
І є в цьому таємниця, і вона - основа залізної стіни, що розділяє нас і Батька нашого, що на небесах. Бо існують речі, приховані через велику глибину й піднесеність, що в них, а є також речі, приховані через їхню (надзвичайну) тонкість, так як і мушки, що порхають у повітрі, невидимі оку через їхню тонкість.
І оскільки світло Творця є таким простим світлом, що розум людини, який не відчуває нічого крім міри суті, не сприймає просте, як ті речі, які менші за міру, що потребує справжнього інструменту зору. Бо глибина вишини й глибина ширини, хоч усі вони й не осягаються, але осягається тобою все ж найближча до тебе малість. Тоді як речі тонкі – здається тобі, як наче й немає їх в реальності взагалі, бо ти не осягаєш їх навіть частково.
Ось, відомо з книг та від їхніх авторів, що вивчення науки кабала є безперечно обов’язковим для кожної людини з Ісраеля. І хай би вивчила людина всю повністю Тору, і знає Талмуд і закони напам’ять, і сповнена також гідностями й добрими діяннями більше за всіх своїх сучасників, але не вивчала науку кабала, – повинна вона пройти перевтілення й з’явитися ще раз у цьому світі для того, щоб вивчати таємниці Тори й науку істини. І це наведено в кількох місцях у тлумаченнях мудреців.
У книзі Зоар, у "Пісні пісень", у поясненні слів «Якщо не знаєш ти, найвродливіша з жінок…», тлумачили мудреці про душу, яка постає перед «троном слави» після смерті людини. І каже їй Творець: «Якщо не знаєш ти, найвродливіша з жінок…» – попри те, що ти найгарніша з жінок, і гідна ти добрих справ, більших і кращих, ніж усі душі, якщо немає в тебе знань у таємницях Тори, «іди собі слідами отар», вийди-но ти звідси й повернися в цей світ, і «паси своїх козенят при наметах пастуших», – там піди в доми навчання й вивчай таємниці Тори з уст мудреців».
І потрібно зрозуміти слова мудреців про те, що досконалість людини є залежною від вивчення науки істини. І на перший погляд, що означає, що я облишаю слова відкритої Тори? Адже не знайшли ми в жодному місці, щоб було написано, що лежить на людині обов’язок урозуміти всі розділи, що в Торі й що не буде довершеною, якщо бракуватиме їй одного з розділів Тори. І навпаки, сказали мудреці, «що не навчання є головним, а діяння». І ще сказали вони: «Один знає більше, другий менше, – аби тільки спрямовував серце своє до небес». І таких висловів знайдеш багато.
І для того, щоб осягти глибину слів їхніх у сказаному вище, зобов’язані ми спочатку збагнути з добрим сенсом і розумінням те, що наведено багато разів у Зоар і в «Тікуней Зоар», що «Тора й Творець, і Ісраель є одне». Адже на перший погляд речі ці дуже дивовижні.
І перш ніж я почну пояснювати їхні слова, повідомлю тобі велике правило, яке встановили нам вчителі наші щодо всіх святих імен і назв, що є в книгах. І сказали вони своєю золотою мовою так: «Усе, що не осягнемо, не визначатимемо на ім’я». Означає це: відомо, що думка не осягає Творця ніяк і нізащо. І як наведено в розділі «Патах Еліягу» на початку «Тікуней Зоар», стосовно сутності Творця навіть роздуми заборонено, то годі й казати – розмови, і всі імена, якими ми називаємо Його, вони не про Його сутність, а тільки про світла Його, що поширюються від Нього до нижніх. Навіть святе ім’я «Нескінченність», що наводиться в книгах кабали, є також світлом, що поширюється від Його сутності. Просто оскільки призначено Його світлу поширюватися від Його сутності, щоби бути осягненим нижніми як нескінченність, тому й визначаємо цим іменем. Але йдеться не про Його сутність. Тому що оскільки думка не осягає Його ніяк і нізащо, – як визначимо Його іменем чи словом, адже «усе, що не осягнемо, не визначатимемо на ім’я».
І кожен, хто починає засвоювати науку істини, зобов’язаний добре усвідомити це правило, перед кожним навчанням з книги кабали, що про сутність Творця навіть роздуми заборонено, бо думка не осягає його абсолютно. То як скажемо про Нього, боже збав, якесь ім’я чи слово, адже воно вказує на осягнення. Тоді як щодо світел Творця, що поширюються від Нього, які і є всіма святими іменами й назвами, що наводяться в книгах, навпаки, великою заповіддю є тлумачити й досліджувати їх. І це є, безсумнівно, категоричний обов’язок кожної людини з Ісраеля, вивчати й розбирати таємниці Тори й усі шляхи Його впливів на нижніх, що є основним у науці істини й винагородою душ у часи прийдешні.
Наведено в мідрашах (тлумаченнях) мудреців і в Зоар, і в «Тікуней Зоар» у кількох місцях, що всі вищі світи, і всі святі сфірот п’яти світів, АК і АБЄА, в їхній кількості та якості, усе це підготовлено заздалегідь тільки задля досконалості синів Ісраеля. Бо душа людини з Ісраеля є частиною прояву Всесильного згори, а «кінець дії в початковому задумі». І коли піднялося в Його простому бажанні насолодити душі наданням винагороди за клопоти їхні, за їхню роботу, то задля цієї причини розгорнулася перед Ним уся реальність через сходження вниз причин і наслідків, одне від одного, спуском ступенів через світи АК і АБЄА. Так, що на завершення утворили дві сутності, які облачаються одна в одну, тобто душа з вищих скарбниць поширюється вниз і облачається в матеріальне тіло. І так само як сутність реальності поширилася до найнижчого рівня, яким є матеріальне тіло, що має душу, так само стався спуск через причини і наслідки самої сутності існування вказаної вище реальності, що є Його діями, які спускаються щаблями, так, що вище світло, вище за все найвище, у результаті своєму поширюється й приходить у душу, яка облачається в матеріальне тіло в цьому світі. Як написано «і сповнена земля знанням Творця, і не будуть більше навчати кожен ближнього свого знати Творця, бо всі вони знатимуть Мене, від великих їхніх до малих» – і зрозумій це.
І наведено в мудреців і в книзі Зоар, що «уся повністю Тора є іменами Творця», де всі оповіді й закони, й постанови, усе це є святими іменами Творця. І відповідно до з’ясованого вище, що все, чого не осягнемо, не будемо визначати іменем, – зрозумій добре, що суть святих імен Творця є суттю осягнень, що поширюються від Нього, хай благословиться, до служителів Його, пророків і праведників, до кожного згідно зі славою його, за суттю написаного «І виокремленими будемо я і народ Твій з усіх народів, що на землі». Адже виокремлення це належить нам завдяки отриманню Тори й виконанню заповідей, спочатку лише відкритим способом, сила якого очистити тіла наші й звеличити душі наші в такій мірі й настільки, що ми гідні будемо осягти всю повністю Тору й заповіді її як імена Творця. І це й є всією тією винагородою, що призначена душам на часи прийдешні, проте й у цьому світі, – так, як наведено в Ґемарі, – «світ свій побачиш за життя свого», і зрозумій це.
І цим з’ясовується для нас те, що в кількох місцях Зоар називає 613 заповідей – «613 порад Тори», а в багатьох місцях у Зоар називаються 613 заповідей – «613 вкладів». Адже спочатку зобов’язана людина дотримуватися Тори та заповідей для того, щоб очистити своє тіло й зростити свою душу, і тоді існують для неї 613 заповідей як «613 порад», тобто поради, як їй удостоїтися врешті-решт постати перед Царем і заслужити світла обличчя Його. Адже дотримання Тори й виконання заповідей очищають її потроху до того, що удостоїться вона світла обличчя Царя життя, так, як наведено в Ґемарі: «Не займає Творця, чи ріже хтось худобу з горла, чи ріже з потилиці, бо дані Тора та заповіді не інакше як аби очистити ними Ісраель». Проте, коли очистився в достатній мірі й удостоюється світла обличчя Творця, тоді розкриваються йому очі й душа його, і заслуговує досягти 613 святих світел, що існують в 613 заповідях, які є суть Його святих імен, тобто тих, що даються в осягнення. І виконанням кожної з заповідей бере частину світла, що вкладено в ту заповідь, бо сама заповідь є клі, а в ньому облачається світло, тобто святе ім’я, що особисто належить цій заповіді, і це є суттю сказаного: «Свіча – заповідь, а Тора – світло». І тоді називаються в нього 613 заповідей «613-ма вкладами», що подібно до людини, яка вкладає коштовні камені й перлини в посудину й каже улюбленцю своєму: «Візьми собі цю посудину, але бережи її від злодіїв та грабіжників». І виходить, що все, про що йдеться між ними, це лише посудина, але ж основним сенсом є коштовне каміння, вкладене туди, і зрозумій це добре.
І відомо з книг кабали, що суть святого імені «Святий, благословен Він», що наводиться в мудреців і в Зоар, вказує на ім’я АВАЯ, і в цьому святому імені – всі святі імена аж до вищого над вищим. І тому ми й вивчаємо, що «Тора й Творець є одне». І попри те, що в очах мас у Торі не видно нічого, крім оповідей і законів та постанов, винятково, проте вже пояснював я, що це «золоті яблука в срібних прикрасах», і тому й називаються «613 вкладів», і як сказали мудреці, «уся повністю Тора є іменами Творця». І тому Тора й Творець є одне, але за принципом загального й часткового, бо Творець є загальним для всіх імен і сукупного світла, а Тора поділяється на 613 світел, і виходить, що всі вони разом є одним і є суттю самого Творця.
Тепер залишилося нам ще з’ясувати категорію «Ісраель». І слід тобі зрозуміти спочатку, що означає численність розрізнених форм у духовному, тобто як і чим вони поділяються й відокремлюються одне від одного. Адже речі матеріальні розділяються ножем та чимось подібним, або місце розташування й час роз’єднують і розділяють їх між собою, – і це те, про що неможливо й подумати в духовному, тому що там усе – вище за місце й час, як відомо. Однак знай, що вся справа відмінностей у духовному й між вищими світлами полягає ні в чому іншому, як у відмінності властивостей. Наприклад, щодо розумних душ, що в людях, – вони певно розділені й роз’єднані, і кожна ця душа в людині відокремлена від іншої, але при цьому основною відмінністю є ніщо інше як відмінність їхніх властивостей. Тобто душа цього – добра, а цього – зла, або ця осягла мудрість, а ця досягла глупоти й тому подібне. І це так, як сказали мудреці: «Так само, як обличчя їхні відрізняються одне від одного, так і думки їхні відрізняються кожна від іншої».
І цим робиться зрозуміло, що якби всі люди досягли б рівних пізнань і рівних схильностей, без будь-яких відмінностей абсолютно, тоді насправді всі душі мешканців світу вважалися б однією душею. І цінність її була б як світло сонця, і облачається це світло в усіх мешканців світу, – і як за жодною ознакою не розрізниш взагалі, що є різні форми в світлі сонця, такою самою була б і одна розумна душа, що облачилася в багатьох тілах. Адже не місця розділяють духовну сутність, а те, коли є в її властивостях різні форми, і зрозумій це добре.
А тепер приступимо до з’ясування. Бо вже відомо, що суть душ синів Ісраеля це частина прояву Всесильного згори. І душа спустилася причинно-наслідковим ланцюжком і знизилася, щабель за щаблем, до того, що стала придатною ввійти в цей світ і облачитися в забруднене матеріальне тіло. Коли завдяки дотриманню Тори й виконанню її заповідей, починає сходити щабель за щаблем, поки не довершиться її високість і гідна буде отримати свою винагороду від Досконалого, уготовану для неї заздалегідь, тобто осягнення святої Тори як імен Творця, що є суттю 613 вкладів, як сказано вище.
І тепер ти бачиш очима розуму свого, що Тора й Ісраель є одне, бо вся різниця між Торою й душею полягає тільки у відмінності властивостей, що існує щодо душі, яка надзвичайно зменшилася в плані малості світла, а Тора є простим світлом, що поширюється від суті Творця, піднесеність Якого незмірна, бо Тора й Творець є одне. Проте в час довершення душі на всю її висоту, і вона отримує Тору у вигляді імен Творця, тобто осягає все світло, що вкладене в Тору та заповіді, і виходить, само собою, що світло душі дорівнює світлу Тори, оскільки вже осягла все світло, що в Торі. Адже доки є якась неповнота в осягненні найменшої і найтоншої частини від сукупності світла Тори, доти вважається вона недовершеною, тому що все загалом світло її уготовано для душ, так, як пояснив я вище, що «усе, що не осягнемо, не визначатимемо його іменем». І якщо уготовано світло для осягнення душею, а душа не осягла його всього, виходить, що вона не є довершеною, за сенсом слів «виконаю всю повністю Тору крім однієї речі», – і певно, що така людина є закінченим грішником. І суди так щодо виконання Тори та заповідей в осягненні 613 вкладів, коли так чи інакше душа не є досконалою, якщо бракує їй чогось одного, великого чи малого. А тому в час завершення, коли прийшов їй час ввійти в стан досконалості, що є осягненням усього світла Тори, само собою, немає тоді ніякої розбіжності властивостей між світлом душі й світлом Тори. І само собою, ясним робиться тобі, у доброму розумінні, що Тора й Ісраель є буквально одне, адже через те, що немає між ними різниці й розбіжності властивостей, вони є безумовно одним. І уточнюй це старанно, бо речі ці тендітні. Отже, оскільки вже ми переконалися, що Творець і Тора є одне, а тут ми побачили, що Тора й Ісраель єдині, тому виходить ясно, що Тора й Творець, і Ісраель є одне.
І з’ясувалося нам з усього наведеного вище, що існує дві частини в Торі та заповідях. Першою є Тора та заповіді в їхньому вигляді, розкритому очам усіх, коли вони є виконанням заповідей і вивченням Тори за принципом 613 порад, і здатні вони очистити й освітлити тіло, й збільшити переваги душі, щоб була достойною й гідною отримати світло обличчя Царя життя. Якою була душа в її корені, до її зменшення й приходу в нице тіло в ницому світі. А друга частина це виконання заповідей і вивчення Тори за принципом 613 вкладів, що є осягненням імен Творця, і всією винагородою душ. І цінність другої частини порівняно з частиною першою – як цінність неба порівняно з землею, бо перша частина є тільки підготовкою, а друга частина є суттю довершеності й мети створіння.
І цим вирішилося наведене вище питання про слова мудреців, що навіть коли людина є визначною в Торі та в добрих діяннях більше за всіх сучасників, але якщо не вивчала таємниці Тори й науку істини, зобов’язана вона перевтілитися й прийти ще раз у цей світ. І запитали ми: чим відрізняється цей предмет, наука істини, від решти розділів, що в Торі, бо не знайшли ми в жодному місці, щоб була людина зобов’язана займатися всіма предметами, що в Торі. Ба навпаки, знаходили ми в багатьох місцях усупереч цьому, як таке: «Один знає більше, другий менше, – аби тільки спрямовував серце своє до небес» – і «Не навчання є головним, а діяння».
А тепер з’ясовується справа в простому сенсі, так, що оскільки кожна частина відкритої Тори є нічим іншим як підготовкою, щоб бути нам гідними й вартими осягти частину прихованого й, як сказано, що частина прихована, вона є суттю повноти й досконалості, і для неї створено людину, то якщо так, певно й ясно, що коли бракує прихованої частини, попри те, що дотримувався Тори й виконував її заповіді у відкритій частині, повинен ще перевтілитися й прийти у світ, отримати те, що належить отримати, тобто частину приховану, як згадані вище 613 вкладів. Бо тільки цим довершується душа, так, як замислив про неї Творець раніше й передусім.
І ось, ти бачиш абсолютний обов’язок, покладений на весь Ісраель, хто б то не був, займатися внутрішньою частиною Тори та її таємницями, так, що не довершиться в людині задум творіння без цього. І задля цієї причини ми перевтілюємося, покоління йде й покоління приходить, аж до цієї формації, яка є рештками всіх душ, щодо яких ще не довершився задум творіння, тому що не удостоїлися осягти в поколіннях, що минули для них, таємниці Тори, як сказано в Зоар. І тому сказали в Зоар: «Готові таємниці Тори та її секрети, щоб розкритися в часи Машіаха» – що є ясним для кожного тямущого, тому що вони будуть тими, хто довершує задум творіння. Тому й удостояться приходу Машіаха, і через це мусять розкритися між ними секрети Тори, явно, бо без цього неможливим буде виправлення, бо зобов’язані будуть ще до перевтілення.
І цим розв’язується для тебе те, що можна запитати взагалі щодо цього пояснення, мовляв, хто я і хто мої предки, що удостоївся я скласти тлумачення, у доброму дусі, щодо таємниць, запечатаних у Зоар і в писаннях Арі, і чому не знайшовся до сього дня жодний коментатор у цій мудрості, відкритий, як я?
А зі сказаного вище зрозумій, що причиною є те, що це покоління є буквально «слідами Машіаха», коли всі ми стоїмо на порозі повного виправлення. І вся перешкода – це забуття науки істини, яке сповна панує в цьому поколінні, через труднощі мови й розосередженість тем, так, що думка людини … неусвідомлено. І на додаток до всього – мала грамотність і підвищена заклопотаність, що ведеться в цьому нашому поколінні. І тому, коли захотів Творець прискорити звільнення наших душ, Він передав через мене право – розкрити міру в цьому тлумаченні, і мені вдалося здійснити бажання Творця.
І ще була причина в мене, чому я хотів роз’яснити це розкриття так, як написано в Зоар: «Повинна людина вивчати менше за міру свого глупства», за суттю написаного «Як перевага світла з темряви», бо після виснажливого перебування мого в країні Польща, у місті Варшава, закритим і зачиненим в своїх «чотирьох амот», і нічого спільного не було в мене з темрявою, що навколо мене, стався мені розквіт, і оселився я в Єрусалимі, хай відбудується в наші дні. І коли ввійшов я тут у контакт зі створіннями, побачив наочно нужду народу мого, убогість знання, і сміх телепнів піднявся на мене як тріск тернини, що палає під казаном, кишіти й оскверняти душу дому прагнень наших. Порочать Творця й Тору Його, й народ Його. Гучний голос, що у всій науці кабала немає ні розуміння, ні знання й сенсу, взагалі й зовсім, а все це лише скупчення слів та імен, ні притчі, ні моралі, лише слова за їх написанням. І великою честю є базікати порожніми словами про речі, як вони написані з повною вірою, що це є речі святі, і цим довершиться для нас задум творіння, і коли примножаться ті, хто займається з повною вірою словами за їх написанням, відразу прийде цар Машіах, бо довершиться цим виправлення й все, і нічого більше, – хай нас омине.
Аж поки зустрів я найвідоміших серед них, і це такі люди, що вже роки свої звели на навчання писань Арі та Зоар, і досягли того, що всі книги Арі просто на диво звичні їх устам, і мають вони славу святих, що були колись на святій землі. І запитав я їх: чи навчалися вони в рава, який мав осягнення внутрішньої суті речей, і відповіли мені – боронь боже й згадувати про таке, немає тут нічого внутрішнього, крім слів у їхньому написанні, переданих нам, і нічого більше, боже збав. І запитав я їх, чи рав Хаїм Віталь осяг внутрішню суть речей, і відповіли мені: – певно не осяг більше, ніж ми осягаємо. І запитав я їх про самого Арі, і відповіли мені: певно що не знав внутрішнього більше ніж ми, анітрохи, і все, що знав, передав учневі своєму, рабі Хаїму Віталю, і так прийшло це до нас. І сміявся я дуже з них, адже якщо так, як поєдналися поняття в серці Арі без ніякого розуміння й знання, і відповіли мені, що поєднання понять отримав він від Еліягу, а той знав внутрішнє, позаяк він – ангел. І тут вилив я гнів свій на них, бо згасла в мені сила терпіння бути з ними.
І ось, побачивши, що глупство це пустило корені майже в усіх, хто займається цією наукою в цей час, – горе тим вухам, які чують таке, «чи ще й царицею оволодіти при мені в домі?» – і вже вилив Зоар усю гіркоту на голову тих, хто грішать у душі своїй, кажучи, що немає внутрішніх таємниць у Торі, як написано в главі «Ваєра»: «Чи дана Тора аби розказувати нам оповіді й діла минувших днів, адже й серед інших народів також є такі історії й літописи» – і сказали мудреці, що зрізають вони паростки, бо беруть одну тільки малхут.
А що сказали б автори Зоар, побачивши збіговисько людей, що грішать, заперечуючи, що немає ніякої мудрості й глузду в самих словах Зоар і науці істини, що про самі таємниці Тори говорять, що немає там ні розуму, ні сенсу, розкритих у нашому світі, а просто нагромадження слів, – адже прийшли вони, боронь боже, святою Шхіною оволодіти в самому царському домі, і горе їм, бо спричинили зло душам своїм.
І казали мудреці, що свята Тора горює перед Творцем, – «зробили мене сини твої піснею в шинках…» А ці навіть і подоби пісні не роблять з Тори, лише балачки, що лякають усіх, хто слухає, і «достатньо ганьби та люті». І вони ще вимагають винагороди як Пінхасу, кажучи, що з повною вірою вони діють, і про них каже писання: «Оскільки наблизився народ цей, устами й губами своїми шануючи Мене, а серце своє віддалив від Мене», що є причиною руйнування першого Храма, і досі сатан гарцює між нами, і саме в дні приходу Машіаха, що є часом розкриття таємниць Тори. І ревність Творця воїнств увійшла як вогонь у кістки мої, не згасаючи, через що утворилася в нутрі моєму спонука – розкрити плаття (знак) в такій мірі, щоби взнали, що є мудрість в Ісраелі. І ця причина взяла в мене чільне місце між рештою головних причин, через які прийшов я до цього свого коментаря.
Авторська примітка. І слід тобі зрозуміти щодо кожного призначення й кожної цілі, що вона проста в кінцевій простоті, проте, всі уточнення й мудрування, і примноження понять утворюються при підготовці, до того, як приходять до мети. Як наприклад, коли бажає людина жити в домі, потребує вона і(й) премудростей, і уточнень щодо форми планування, і в плані задумок, і щодо кількості та якості кімнат і всяких придбань. А кінцева мета цього є ніщо інше як річ проста, – жити там. І це є сенсом написаного «як честь людини – жити в домі», що є простою думкою, без мудрувань і всяких примножень, і без уточнень, а – просте бажання.
І знай, що всі уточнення, які існують у розумових побудовах, вони, за більшістю, є помилками, які мають впасти перед істиною, при чому сама істина є простою, без жодних уточнень.
І є в цьому таємниця, і вона – основа залізної стіни, що розділяє нас і Батька нашого, що на небесах. Бо існують речі, приховані через велику глибину й піднесеність, що в них, а є також речі, приховані через їхню (надзвичайну) тонкість, так як і мушки, що порхають у повітрі, невидимі оку через їхню тонкість.
І оскільки світло Творця є таким простим світлом, що розум людини, який не відчуває нічого крім міри суті, не сприймає просте, як ті речі, які менші за міру, що потребує справжнього інструменту зору. Бо глибина вишини й глибина ширини, хоч усі вони й не осягаються, але осягається тобою все ж найближча до тебе малість. Тоді як речі тонкі – здається тобі, як наче й немає їх в реальності взагалі, бо ти не осягаєш їх навіть частково.