Chapter 1
Chapter 2
Inner Observation
Table of Questions for the Meaning of the Words
Table of Questions for Topics
Table of Answers for the Meaning of the Words
Table of Answers for Topics
Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
Вчення про десять сфірот
Частина четверта
Десять сфірот Акудім
Глава 1
З'ясовується рош і ґуф Адама Кадмона до табура, коли в десяти сфірот рош ще не існує клі, а в десяти сфірот ґуф існує перше клі, яке називається кетер, і десять сфірот визначаються в цьому клі за мірою віддалення їх від бхіни далет (четвертої). І оскільки вони в одному клі, то називаються «акудім» (досл. «пов’язані»).
Містить одинадцять пунктів: 1. Немає в нас сил займатися тим, що передує світу Ацилут. 2. Десять сфірот Ацилуту - це світла і келім, і щоб зв'язати їх з їхнім вищим корінням, слід говорити за послідовністю будови ступеня - від рош до соф. 3. Світла ґуфа АК від пе до табура називаються акудім. 4. Від ударної взаємодії світел, внутрішнього та навколишнього (івр. “макіф”, букв. “що оточує”), поза пе народилися «авайот» (множ. від АВАЯ) келім. 5. До акудім, тобто в десяти сфірот рош де-АК, немає келім. 6. Клі для акудім - це кетер, нижче від акудім вийшли десять келім КАХАБ ТУМ (кетер-хохма-біна тіферет і малхут), і в акудім виникає одне клі для десяти сфірот. 7. У вищому світлі є сила десяти сфірот. 8. Продовжило світло акудім від пе до табура й повернулося та видалилося до свого джерела - до пе. 9. Решімо (запис, слід), що залишилося після відходу світла, стало існувати як клі. 10. Оскільки світло видалилося за один прийом, утворилося тільки одне клі, яке зветься кетер. 11. Десять сфірот цього клі визначаються мірою віддалення їх від бхіни далет, тобто відповідно до чотирьох властивостей вищого світла.
Немає в нас сил займатися тим, що передує світу Ацилут
1) Уже відомо тобі, що не маємо ми сил займатися тим, що передує утворенню десяти сфірот, тож не слід змальовувати собі жодних уяв і форм. І лише аби «призвичаїти вухо» до цього, повинні ми говорити алегоріями та уподібненнями. Тому хоча й користуємося образним змалюванням, але нагорі його не існує, тому - лише призвичаїти себе.
Ор пнімі
1. Уже відомо тобі, що не маємо ми сил займатися тим, що передує утворенню десяти сфірот, тож не слід змальовувати собі жодних уяв і форм. Усе те, що ми визначаємо у світах, усе воно випливає й походить від світу Ацилут і нижче, тобто від світу, у якому вже розкрилися десять сфірот і впровадження ліній за принципом хесед, дін і рахамім (милість, суд і милосердя). Проте вище світу Ацилут, тобто перш ніж розкрилися десять сфірот, немає нам там за що зачепитися настільки, щоб могли ми розрізнити якусь подібність або відмінність між однією та іншою сфірою, тому що початок осягнення приходить від облачення десяти сфірот у десять келім, тобто зі світу Ацилут і вниз.
І це те, що пише рав (Арі), що не маємо ми сили займатися тим, що передує утворенню десяти сфірот, і не можна, боронь боже, уявляти собі жодного образу й форми взагалі, бо до утворення десяти сфірот, що розкрилося у світі Ацилут, були подібні ці десять сфірот до світла без придатного йому клі, і відомо, що ми не осягаємо світла без клі.
2. І лише аби «призвичаїти вухо» до цього, повинні ми говорити алегоріями та уподібненнями. Це означає, що від світу Ацилут і нижче стає можливим побічно вказати нам на визначення, що у вищих духовних коренях, що вгорі, прикладами та образами, взятими з реальності або з того, що ведеться в нашому світі, бо всі форми створінь та види їхньої поведінки, що існують у цьому світі, спускаються й походять від вищих світів буквально, як співвідноситься печатка з тим, що відбито нею, коли всі деталі, що існують у печатці, копіюються та переходять на відбиток від неї, і нічого не втрачається.
І це те, що сказали мудреці: «Немає жодної травинки внизу, над якою не було б ангела, призначеного над нею згори, який береже її і б’є її, і каже їй: "Рости!"» Цим вони вказують нам на те, що немає жодної частинки в цьому світі, яка не мала б кореня у вищому світі, і цей корінь діє на неї в кожній її формі і в усіх її проявах, в усьому, що вона робить тут на наших очах у цьому світі. І тому знайшли собі мудреці особливу мову, аби передавати свої осягнення з вищих світів на письмі й усно, з покоління в покоління. Тобто беруть гілки, що в цьому світі, і передають через них те, що існує у вищих світах і відноситься до цих гілок.
А оскільки подібні взаємини між коренем і гілкою починаються лише зі світу Ацилут і нижче, тобто з часу розкриття повного закінчення десяти сфірот і ніяк не раніше, зрозуміло само собою, що ніяк неможливо вказати на реальність тих вищих за допомогою матеріальних гілок. Адже немає в цих гілок прямого відношення до них, так що були б у змозі роз’яснити будь-яке поняття про них.
І це те, що каже рав, що мова прикладів та образів, якою він тут говорить, - це аби тільки призвичаїти нас. Тобто дати нам хоч за щось триматися для того, щоб зміг він показати нам корені світу Ацилут. Так, що спочатку маємо зрозуміти гілку в її зв’язку з коренем, що в Ацилуті, а потім можна співвіднести цей корінь з коренем попереднім, який у світах, що передують світу Ацилут.
(Див. питання 64)
Десять сфірот Ацилуту - це світла й келім, і щоб зв'язати з їхніми вищими коренями, необхідно говорити про послідовність будови ступеня - від рош до соф
2) Але знай, що десять сфірот Ацилуту - є в них дві якості: перша - поширення духовної суті, а друга - це келім та ейварім (органи), у яких поширюється його сутність. І ось, у всього цього має бути корінь нагорі - в обох цих якостей. Тому нам необхідно поговорити про послідовність ступенів від рош до соф.
Ор пнімі
3. Але знай, що десять сфірот Ацилуту - є в них дві якості. І вони є справою поширення духовного, і звуться НАРАНХАЙ (нефеш-руах-нешама-хая-єхида), і справою келім і органів, званих КАХАБ і ХАҐАТ НЕГІМ (хесед-ґвура-тіферет нецах-год-єсод-малхут), або п’ять парцуфів: Аріх Анпін і Аба ве-Іма і ЗОН (Зеїр Анпін і Нуква), у які облачаються НАРАНХАЙ. І кожне з цих понять є окремою темою для вивчення, тобто шляхи спуску й розкриття кожного відрізняються від іншого, і мало того, вони ще вкрай суперечні один одному, бо в келім вищі розкриваються першими, де спочатку розкривається кетер, а потім хохма, і в кінці малхут. І зовсім назворот це у світел, бо в них спочатку розкриваються нижні - і першим розкривається світло нефеш, потім руах, а в кінці – єхида. І так вони є суперечними один одному в усіх їхніх проявах та характеристиках. А тому, якщо не знатимемо добре сенси цих речей з їхніх коренів, неминуче заплутаємося в цій науці. І це те, що каже рав, і тому потрібно нам викладати все за порядком ступенів - від рош до соф. Тобто лише тоді зрозуміємо добре сенс кожного з явищ з його кореня, і буде в нас можливість розуміти й розрізняти на кожному ступені види й послідовності, що в келім, як їм належить бути, а також різновиди й порядок чергування, що у світлах, як належить їм, - і не будуть поняття взаємно плутатися одне з одним.
Світла, що відносяться до ґуф де-АК, від пе до табура, називаються акудім
3) Ось написано: "І бачив уві сні, і ось ватажки, що піднімаються на стадо: акудім, некудім і врудім..." Ще сказано: "...бо бачив я все, що робить тобі Лаван". У цьому уривку вказано на всі ті бхінот (властивості, категорії), про які ми тут говоримо. Так Лаван означає "ловен ельйон" (вища білина), який передує всьому цьому утворенню, і він є тим, що породжує всі ці бхінот: акудім, некудім, врудім - для потреб світу Ацилут, який утвориться після них. І він зветься на ім’я Яаков.
Початок цьому - акудім, тому що це світла, що виходять з пе Адама Кадмона, і ними почався прояв авайот келім, щоб бути десятьма світлами - внутрішніми і навколишніми, пов'язаними та з'єднаними разом в одне клі; і з цієї причини називаються акудім. Як сказано: «Ве-яакод ет Іцхак», - і зв’язав Іцхака. (Див. питання 39, 59)
Ор пнімі
4. Сказано: "І бачив уві сні, і ось ватажки, що піднімаються на стадо: акудім, некудім і врудім...". Це назви трьох перших світів, які походять один з одного, поки не проявилися десять сфірот, як їм належить, тобто десять світел, званих нефеш, руах, нешама, хая, єхида, що вдягнені в десять келім: кетер, хохма, біна, хесед, ґвура, тіферет, нецах, год, єсод, малхут.
Спочатку народилося лише одне клі, яке називається малхут. А всі десять світел були одягнені та зв'язані тільки в тому одному клі. І з цієї причини називається той перший світ - світом Акудім, від слів акуд і кашур - зв'язаний. Називається також один кав (лінія), або світ Адам Кадмон. Одним кавом називається тому, що світло вдягнене тільки в одне клі, і немає в ньому ще управління на основі трьох ліній, які називаються хесед, дін, рахамім, тому що клі це називається властивістю суду (дін), яким є клі малхут.
Але потім відбулося поєднання з властивістю рахамім. Тобто малхут, що є властивістю дін, увійшла в поєднання, з'єднуючись з кожною з дев’яти сфірот, що передують їй і називаються властивістю рахамім. У результаті такого поєднання утворилося клі в кожній сфірі, і тоді завершуються десять сфірот за своїми законами. І тоді утвоюються в десяти сфірот три лінії управління, звані хесед, дін, рахамім.
І це те, що сказали мудреці, що спочатку виникло в думці створити світ властивістю суду, і побачив, що світ не існуватиме, й упередив цьому властивість милосердя, і сполучив з властивістю суду. Але на перший погляд це описання важко прийняти, адже чи, боже збав, думки Творця, вони - як думки плоті й крові, що бажає спочатку зробити так, а потім шкодує з якогось приводу й робить інакше. Проте вже пояснювали ми, що поняття «спочатку й потім», коли йдеться про духовне, означають причину та наслідок, де причина називається «спочатку», а те, що походить від неї, називається «потім».
І те, що повідомляють нам мудреці, що перша причина світів, що зветься першим світом, - утворений він і з’явився у властивості клі малхут, виключно, яка називається властивістю суду. Але «побачив, що світ не існуватиме», тобто немає в цьому тієї досконалості, яка є бажаною від творіння світу, тому «встав і сполучив з властивістю милосердя». Іншими словами, стало це чинником, від якого походить феномен сполучення властивості милосердя з судом, з причини чого з’явилися й утворилися десять сфірот світел і келім, як зазначено вище, трьома лініями - хесед-дін-рахамім. І на цю справу вказали мудреці також в іншому місці (трактат «Авот») трохи в іншій формі: «Десятьма реченнями створено світ, але чи не міг бути створеним одним реченням, проте - це аби стягнути з грішників, які гублять світ, створений десятьма реченнями, і дати добру оплату праведникам, які дають існування світові, створеному десятьма реченнями». Десять речень означають десять сфірот, як відомо, і запитують: оскільки світ «Кадмон», первинний, створено одним реченням, тобто лише як одне клі в клі малхут, якщо так, чому спустилися й вийшли з неї десять сфірот. І пояснили це: «стягнути з грішників» і «дати добру оплату праведникам» означає, що задум творіння, яким є «дати благо створінням», не може існувати в інший спосіб, як тільки управлінням, винагородою і покаранням, тобто десятьма сфірот, що є сенсом управління трьома лініями: хесед, дін, рахамім. І тому світ Кадмон, де було лише одне клі, клі малхут, змушений спускатися зі стану до стану, аж поки утворяться десять сфірот, що й означає «сполучив властивість милосердя з судом». Що розкриває управління винагородою й покаранням, яке приводить до того блага, яке включено в задум творіння, як це пояснено.
І ось, початок згаданого сполучення зроблено було в самому світі Акудім за допомогою очищення авіюту, що в екрані, коли через це виникли й спустилися там три парцуфи, що називаються Ґальґальта, АБ, САҐ. І попри те, що всі вони ще в категорії світу Акудім, усе одно з’являється в них феномен сполучення поетапно, як написано далі. А потім виник парцуф БОН де-АК, який називається світом Некудім, де утворилися три лінії, хесед, дін, рахамім, у десяти сфірот трьох перших, КАХАБ, які звуться рош (голова). Але в ЗАТ («заїн тахтонот», сім нижніх) поки що з’явилися десять сфірот лише в одній лінії. І в тому у світі відбулася дія розбиття келім.
І це розбиття келім стало причиною того, що закінчився цей феномен сполучення властивості милосердя з судом у категорії трьох ліній, хесед, дін, рахамім, і десяти завершених келім, а також у семи нижніх сфірот ХАҐАТ НЕГІМ, що у світі, який йде за ним і зветься «світ врудім», або світ виправлення, тому що виправлення світу згідно з тим, яким був задум творіння, починається саме з цього світу, і не раніше.
І з’ясувалася відмінність між трьома світами, що згадуються в словах рава: бо світ Акудім означає, що десять світел були «акудім», зв’язані в одному клі. Тому світ Некудім - у трьох перших його КАХАБ уже утворилося поєднання властивостей милосердя з судом. І тільки у світі «врудім», який називається світом Ацилут, там була впроваджена й завершена в ньому повністю справа сполучення властивості милосердя також і в семи нижніх сфірот. Так, що є тут облачення десяти світел у десять келім. І від цього світу починають вирізнятися десять сфірот буквально в дії.
(Див. питання 68)
Від ударної взаємодії світел, внутрішнього та навколишнього, поза пе народилися «авайот» келім
4) І ось, коли з’єднуються світла внутрішні зі світлами навколишніми, з’єднані вони в пе, тому коли виходять разом за межі пе, зв’язані разом, вони вдаряють одне в одне, бажаючи скасувати один одного, і від їхніх ударів народжується існування категорії келім.
(Див. питання 91)
Ор пнімі
5. Коли з’єднуються світла внутрішні зі світлами навколишніми, з’єднані вони в пе. Уже відомо тобі, що пе за сенсом - це малхут рош де-АК, у якій встановлено екран бхіни далет, бо вище світло, як зазвичай, прагне увійти й поширитися також у бхіні далет і наповнити всю реальність, як і до скорочення. Але екран, установлений в пе, затримує його й не приймає його, що зветься зівуґом де-акаа, як відомо. І тоді вся міра вищого світла, гідного прийти й облачитися в бхіну далет, а вона не приймає його, як сказано, тоді це вище світло повертається назад, до свого джерела та стає облаченням на дев’ять перших сфірот прямого світла. І виходить, що всі світла, яким належить прийти у світи після кінця їхнього виправлення, звані навколишніми світлами, включені в це відбите світло, яке облачає дев’ять перших сфірот прямого світла рош де-АК. І це вище світло не приймається в бхіну далет, і тому не наповнює всю реальність, як це було до скорочення. Проте завдяки всім зівуґам і відбитому світлу, які в майбутньому розкриються у світлах завдяки підйому МАН від діянь праведників, бхіна далет робиться виправленою настільки, що буде гідна отримання світел, якою була в Ейн Соф (Нескінченність) до скорочення. Як написано в Зоар: Ейн Соф – не буде йому єдиності, аж поки не дадуть йому подружжя, що є виправленням бхіни далет, як це пояснено.
І ось з’ясувалося, що всі навколишні світла, включені в екран й у відбите світло, що в пе де-рош АК, разом із внутрішніми світлами, які є дев’ятьма сфірот прямого світла, зв’язані в ній - і це те, що пише рав, що внутрішнє світло з навколишніми світлами з’єднані в пе, тобто в малхут, силою екрана бхіни далет, що встановлений там, як пояснено.
(Див. питання 106)
6. Тому коли виходять разом за межі пе, зв’язані разом. І це внутрішнє світло, і це навколишнє світло, зв’язані обидва в бхіні далет, бо дев’ять перших сфірот прямого світла зв’язані й одягнені у її відбите світло, і вони називаються внутрішнім світлом. Але ті світла, що в майбутньому мають прийти до ґмар тікуна (кінця виправлення), звані навколишніми, вони також включені в це відбите світло, бо вони є суттю відбитого світла, адже вони мають у майбутньому через це потроху розкритися впродовж шести тисяч років і після них, у ґмар тікуні, як сказано в суміжному тексті.
7. Вони вдаряють одне в одне, бажаючи скасувати. Коли обидва світла спускаються та поширюються від пе й нижче всередину ґуф де-АК, тоді навколишнє світло не може облачитися в ґуф через силу екрана, який стоїть там і затримує те світло. І через те, що вони зв’язані й прийняті туди, бажають також і вони поширитися в пніміюті (внутрішня частина, суть) парцуфа. І тому вони очищають цим авіют, що в екрані, тобто ту силу затримання, яка не дає їм облачитися там. Однак сила їхнього удару в авіют екрана, коли екран усе більше очищається через це, спричиняє те, що внутрішні світла виходять з ґуфа. Адже коли очищається авіют бхіни ґімель (третьої), скорочується відбите світло і облачає лише рівень хохми, і зникає світло кетера з ґуфа. А коли очищається також бхіна ґімель до авіюту бхіни бет, скорочується відбите світло до рівня біни, і світло хохма також зникає, і тому подібне, аж поки очищається весь авіют, і немає там більше зівуґу де-акаа, і зникає все внутрішнє світло з парцуфа. І це те, що пише рав: «Вони вдаряють одне в одне, бажаючи скасувати один одного», означає це, що кожен відштовхує іншого, бо вся величина внутрішнього світла відповідає авіюту, що в екрані. І тому він зміцнюється з авіютом ще більшим. А тому вся затримка для навколишніх світел, які не можуть облачитися, вона тільки через авіют і межу, що в екрані, і тому вони все більше очищують авіют, і через це скасовують один одного до того, що обидва відходять, як це пояснено.
(Див. питання 2, 13, 42, 92-93, 107)
До акудім, тобто в десяти сфірот рош де-АК, немає келім
5) До виникнення акудім не могло вище світло вдягтися в жодне клі, оскільки не було можливості в келім витримати його. І світло існувало там поза всяким облачанням у клі, доки поширення цього величезного світла не досягло акудім. Там виникла реальність одного клі на все те велике світло. І тоді почалося створення, щоб була в ньому певна реальність обмеження світла, те, чого не могло виникнути досі.
Ор пнімі
8. До виникнення акудім не могло вище світло вдягтися в жодне клі. Акудім - це десять сфірот де-тох першого парцуфа, що в реальності, після першого скорочення, і називається Адам Кадмон. До цього абсолютно не існувало у вищому світлі понять «рош», «тох», «соф». Тільки вище світло наповнювало собою всю реальність.
І це те, про що пише рав: «До виникнення акудім..., - тобто в десяти сфірот де-рош Адама Кадмона, які передують десяти сфірот його тох, які й називаються акудім, - не могло вище світло вдягтися в жодне клі». І це добре пояснено в третій частині, що не існує ніякої бхіни клі в десяти сфірот рош, а одні тільки корені келім.
9. Оскільки не було можливості в келім витримати його. Адже відбите світло, яке піднімається від малхут і вгору, не вважається клі отримання для вищого світла, воно є тільки коренем для клі отримання. І тому, доки малхут де-рош не пошириться і розгорнеться в десять сфірот «від неї і в неї» завдяки відбитому світлу, що перевертається й спускається згори вниз, доти немає там келім взагалі. Адже відбите світло піднімається там знизу вгору, а всяке облачення, що знизу вгору, указує на відмову від отримання. А те, що ми називаємо це облаченням, то це тому, що десять сфірот зв’язуються там і стають коренем для облачення. І це те, що пише рав, що не було в келім можливості витримати його, і зрозумій це.
(Див. питання 73)
10. Там виникла реальність одного клі на все те велике світло. Так, що малхут і відбите світло, що з нею, притягують десять сфірот рош в тох згори вниз, і тоді утворюється одне клі, тобто клі малхут, яка простягнулася, і поширилася, і прийняла в себе всю кількість світла, коли її відбите світло облачило десять сфірот рош. І ці десять сфірот, що спускаються з рош і вниз і облачаються в клі малхут, яка розширилася, вони саме й називаються десятьма сфірот де-акудім, або «світ Акудім».
(Див. питання 36)
20. І тоді почалося створення, щоб була в ньому певна реальність обмеження світла. Адже малхут, що в соф цього клі, яка визначається як малхут де-клі малхут, обмежує вище світло на його шляху, щоб не поширювалося від неї й униз. І сила цього обмеження називається табур, або хазе.
30. Те, чого не могло виникнути досі. Тобто попри те, що малхут де-рош також обмежує вище світло, бо тому й стався там зівуґ де-акаа й підйом відбитого світла (див. ч. 3, гл. 1, «Ор пнімі», п. 70), це обмеження й це відбите світло малхут де-рош не вважаються справжнім обмеженням у дії, а тільки потенційним обмеженням, як пише рав у «Ец хаїм», розд. 42, що кетер - як матеріал, який зветься «юлі» (первинний), у якому є корінь усіх чотирьох основ у потенціалі, а не в дії, і т.п. І тому можна назвати його Нескінченністю і створювачем. І мав він на увазі десять сфірот рош, що звуться кетер, як відомо.
І дійсно, ці слова рава є глибокими за все найглибше, а проте потрібно їх зрозуміти, оскільки вони присвячені кореню мудрості та її початкам. А отже, потрібно серйозно зрозуміти відмінність між «потенціальним» і «дієвим», про що говорить рав, розрізняти між десятьма сфірот рош, які облачаються у відбите світло, що знизу вгору, і між десятьма сфірот ґуфа, які облачаються у відбите світло, що згори вниз, так що десять сфірот рош звуться через це іноді Нескінченністю і створювачем щодо десяти сфірот ґуфа.
А справа в тому, що існує величезна віддаленість і відмінність між відбитим світлом, яке піднімається від екрана, що в малхут і вгору, облачаючи десять сфрот рош, і відбитим світлом, що спускається разом з прямим світлом з десяти сфірот рош униз, у ґуф. Настільки, що здається, що вони суперечні одне одному, тому що відбите світло, яке піднімається знизу вгору, не тільки не визначається як клі отримання для прямого світла, що облачає, а ще й є в нього опір отриманню. Адже все, що знизу вгору означає, що світло звернене до створювача, а не до отримувачів. Проте при всьому тому стає відбите світло, що піднімається, облаченням на вище світло. Тобто зробилося воно коренем для зв’язку вищого світла у створінні, тому що клі малхут де-рош, яка підняла те відбите світло, розширюється завдяки йому й поширюється вниз «від неї і в неї», і стає клі отримання, яке називається ґуф парцуфа (див. ч. 3, гл. 2, «Ор пнімі», п. 3), бо десять сфірот рош спускаються згори вниз і поширюються, і облачаються в ньому.
І ось ти бачиш, що хоча десять сфірот де-рош з боку їхніх особистих властивостей віддаляються від входження в клі отримання, адже те, що світло «відбите», означає, що воно піднімається знизу вгору, тобто до створювача, а не до створінь, разом з цим усе світло, прийняте в ґуф, є нічим іншим, як десятьма сфірот із рош, що поширюються в ньому згори вниз, як пояснено в п. 30.
І тому визначаються десять сфірот рош, що є в них десять сфірот «у дії, а не в потенціалі», тобто практичного облачення світла в келім не існує в рош абсолютно, є тільки потенціал і корінь того, щоб це облачення виникло в результаті, тому називається рош на ім’я Нескінченність, або кетер. І зрозумій це добре.
Про це говорить рав: «І тоді…, - тобто після поширення світла в ґуф парцуфа, що зветься акудім, - почалося створення, щоб була в ньому певна реальність обмеження світла, те, чого не могло виникнути досі». Інакше кажучи, до акудім, тобто в малхут рош, не може бути там якогось явища обмеження, тому що те, що малухт обмежує та піднімає відбите світло в десяти сфірот де-рош, ось це обмеження є справжньою віддачею. Адже що більшим є обмеження, отже, і міра віддачі більша в цьому, бо обмеження бхіни далет притягує рівень кетер, а обмеження, менше за неї, тобто бхіни ґімель, притягує тільки рівень хохми. І тому не визначається в рош жодного обмеження абсолютно.
(Див. питання 20-22, 26, 40-41, 44)
Клі акудім є кетер, нижче акудім утворилися десять келім КАХАБ ТУМ, а в акудім виникає одне клі для десяти сфірот
6) Отже, спочатку було все світло частинами, які приходять в Ацилут, - усі вони зникають всередині одного лише клі. А клі це - є в ньому властивість вищого кетера. Потім поширилося світло ще нижче від цієї бхіни, званої акудім, і тоді утворюються десять келім. (Див. питання 76)
У вищому світлі є сила десяти сфірот
7) І почнемо з’ясовувати реальність акудім, що вона означає. Знай, що вище світло, яке є частиною, призначеною вдягтися у світ Ацилут і яке має силу десяти сфірот, хоча й таку, що поки не дається взнаки. Адже десятьма світлами вони стануть тільки після завершення акудім, але звичайно ж, сила десяти цих світел існувала в них спочатку. І лише через те, що світло ще не було обмежене всередині клі, тому не була проявлена поки реальність їхнього існування як десяти. (Див. питання 77)
Ор пнімі
40. Адже десятьма світлами вони стануть тільки після завершення акудім. Іншими словами, тільки після того, як розкрилися й вийшли два парцуфи: АБ і САГ де-АК, коли світло увійшло та вийшло десять разів із клі, так що завдяки цим входам і виходам стали явними десять світел, відокремлених одне від одного, як пояснюється далі.
50. Звичайно ж, сила цих десяти світел існувала в них спочатку. Перш ніж поширилися до акудім, тобто в десяти сфірот рош, де ці десять сфірот визначаються тільки в потенціалі, але не в дії.
(Див. питання 77)
60. І лише через те, що світло ще не було обмежене всередині клі. Обмеження це починає проявлятися тільки через зівуґ де-акаа та підйом відбитого світла знизу нагору під час другого істаклуту (букв. «вдивляння»), що з’являється після облачання світла у створіння, тобто після акудім. Тоді як при першому істаклуті, що в малхут рош, немає ще на світло обмежень. І запам'ятай це.
70. Тому не була проявлена поки реальність їхнього існування як десяти. І навіть у поширенні від рош і вниз також не розкрито ще, що це десять світел, а визначаються ці десять світел як одне. І це тому, що всі відмінності у світлах визначаються тільки відмінністю келім, до яких вони вдягаються. А оскільки тут поки що існує тільки одне клі, то ці десять світел визначаються як одне.
Продовжило світло акудім від пе до табура і повернулося та видалилося до свого джерела - до пе
8) І ось, коли забажав вищий створювач утворити це клі, що зветься акудім, що він зробив? Продовжив своє світло вниз, доки не проявилося завершення міри, гідної, щоб із нього була утворена властивість акудім від пе до табура. Після того, як продовжило його, повернулося те світло й відійшло вгору, до свого джерела в пе. (Див. питання 6)
Ор пнімі
80. З нього була утворена властивість акудім від пе до табура. Малхут рош називається пе. Малхут ґуф називається табур. А дев’ять перших сфірот де-ґуф починають поширюватися з пе, тобто з малхут де-рош і завершуються в табурі, який є малхут де-ґуф. А все місце, що від табура й униз, до сіюму (завершення) ґуфа, визначається як виключно сфіра малхут. І попри те, що від табура й униз також є десять сфірот, проте вони є категорією відбитого світла й світлом некеви (жіночої основи), і визначаються як отримувачі, які не здатні віддавати. І тому поширення прямого світла від пе й униз, воно тільки до табура, і там припиняється через екран, що стоїть у табурі.
(Див. питання 110)
90. Після того, як продовжило його, повернулося те світло й відійшло вгору. Тобто за принципом другого істаклуту. Як написано в іншому місці в словах рава (ч. 3, гл. 12), з’являється він після того, як притягнуто світло в клі, і не раніше за це («Ор пнімі», гл. 7, п. 60)
100. До свого джерела в пе. Це малхут рош, яка називається пе, і вона вважається джерелом і коренем усього світла, що поширюється в ґуфі духовного ступеня, бо вона притягнула його першим істаклутом, що відбувся в ній (ч. 3, гл. 12).
(Див. питання 45)
Решімо, що залишилося після відходу світла, набуло якості клі
9) Як відомо, вище світло після того, як поширюється та повертається й зникає, обов'язково залишає відбите внизу решімо. І ось це саме світло, тобто решімо, що залишилося внизу, після того, як видалилося вище світло й зникло у своєму джерелі, залишилося тоді світло цього решімо внизу без того вищого світла. І тоді, у результаті відходу того світла, залишилося й утворило властивість клі, отже, поширення світла та його подальше видалення спричинило утворення реальності клі.
Ор пнімі
200. Отже, поширення світла та його подальше видалення спричинило утворення реальності клі. Основа клі утворилася завдяки решімо, що залишилося після відходу світла, як пояснює тут рав, і коли так, обидва вони рівні в справі утворення клі. А тому тут є необхідними два зівуґи, які звуться перший і другий істаклут, бо перший істаклут - для поширення світла, а другий істаклут - для видалення світла. Так, що завдяки цим двом видам зівуґу довершуються келім отримання ступеня, і це сенс написаного: як радів Творець, даючи вам благо, так радітиме… і т.п. Адже «радів» і «радітиме» означає зівуґ. І як є вищий зівуґ – погубити, що означає відхід світла, так само, як є вищий зівуґ - надати благо, що означає поширення світла. І тому обидва називаються радістю.
Оскільки світло вийшло в один прийом, утворилося лише одне клі, і називається кетер
10) І згідно з тим, як перше світло повернулося й видалилося, а видалялося воно в один прийом і в одну мить, тому вся реальність світла, що залишилося, стала реальністю одного клі. І воно називається клі, яке зветься кетер, бо поки що вище світло не було розділене на десять сфірот, тому що не проявилося ще існування десяти сфірот. А те, що називається кетером, а не якоюсь іншою сфірою, це тому, що навіки кетер є найближчим до створювача.
Ор пнімі
300. І згідно з тим, як перше світло повернулося й видалилося, а видалялося воно в один прийом і в одну мить. Хоча й відбуваються там, на шляху відходу світла, зівуґів де-акаа, і народжуються внаслідок цього чотири рівні десяти сфірот один вище за іншого, але все ж вважається воно як один відхід, в одну мить. Адже вище світло робить зівуґи з екраном на шляху його очищення та свого видалення, тому ці зівуґи не визначаються як поширення.
(Див. питання 75)
Десять сфірот цього клі визначаються в мірі віддаленості їх від бхіни далет, тобто відповідно до чотирьох стадій вищого світла
11) Отже, попри те, що з’ясували ми, що оскільки в цьому клі існування келім малхут і єсод і т.п., не через це названі вони десятьма келім, тому що не проявилося поки що існування їх як десяти сфірот. І також тому, що світло видаляється водночас, лише справа в тому, що це як уявити собі одне довге клі, частини якого не рівні між собою, у міру віддаленості цих частин від краю до краю.
Ор пнімі
400. Це як уявити собі одне довге клі, частини якого не рівні між собою, у міру віддаленості цих частин від краю до краю. І зрозумій це з того, що написано в першій частині, що в самому вищому світлі визначаються чотири бхіни: хохма й біна, тіферет і малхут - ще до того, як поширилося до зівуґу де-акаа. І ось внаслідок цього з’явилися решімот також в одному клі від тих чотирьох бхінот ХУБ ТУМ, що у світлі. Тому також і десять сфірот визначаються в тому одному клі, тобто в міру віддалення чотирьох тих бхінот від краю до краю. Але оскільки існує тут тільки одне клі, яким є малхут, як сказано вище, тому й світло визначається як одне, без розрізнення дясяти сфірот, тому що немає в нас сприйняття щодо світла інакше, ніж через ступені облачення його в келім, а оскільки клі – одне, виходить, що світло теж одне.