1. Бааль Сулам. Шаматі 4. "Що є в духовній роботі причиною важкості, яку відчуває людина при скасуванні себе перед Творцем" (переклад з івриту)
Головне в роботі людини – це лише прийти до відчуття існування Творця, тобто, щоб відчувала дійсність Творця, що "Сповнена земля славою Його". І це буде вся її робота, тобто все завзяття, яке людина вкладає в духовну роботу, воно аби тільки прийти саме до цього, і ні до жодних інших речей. І хай не помиляється, що, мовляв, треба їй чогось досягти. І лише однієї речі бракує людині – властивості віри у Творця, і не думати ні про що, тобто всією винагородою, яку людина бажає за свою роботу, має бути те, щоб удостоїлася віри у Творця.
2. Рабаш 827. "Сила Творця утворила приховання" (переклад з івриту)
Написано: «Сповнена вся земля славою Його», а також і в Зоар написано, що «немає місця, вільного від Тебе», – що це означає? Адже було скорочення, і там світло не світить. А якщо так, то вже існує вільне місце, як написано, що через скорочення утворився вільний простір.
Однак, слід пояснити, що всі скорочення, про котрі йдеться, вони лише по відношенню до нижніх. Тоді як стосовно Творця – немає жодного місця, вільного від Нього, а «сповнена вся земля славою Його». І чого це бажає нас навчити?
Того, що людині слід знати: у час падіння, коли вона думає, що там [у місці приховання] немає всесильності Творця, котра оживляє світ, – вона помиляється. А повинна вона вірити, що також і там, у прихованні, перебуває всесильність Творця, тобто саме вона утворює приховання, для того, щоб була в людини потреба дістати розкриття.
А якщо людина не вірить у це, вона тікає з поля бою.
3. Рабаш. Стаття 23 (1986) "Поняття трепоту та радості" (переклад з івриту)
Хоч ми й кажемо кожен день в молитві: «Сповнена вся земля славою Його», все одно немає в нас відчуття в цьому, а повинні ми вірити вище знання, що так це. А причина в тому, що попри те, що хоч у світлі немає ніяких змін, оскільки «немає зникнення в духовному», все одно з боку келім є зміни, а келім обмежують світло. Бо в келім визначають велич вищого блага, в мірі, якою вони збуджуються ним. І якщо немає в неї (в людини) келім, щоб змогли бути облаченням для вищого світла, тоді не помічається ніякого світла в реальності, за правилом «немає світла без клі», тобто ми повинні знати одну річ, що ми можемо говорити тільки про те, що осягається нашими відчуттями.
4. Рабаш 295. "Кожний, хто освячує сьомий день – 1" (переклад з івриту)
Коли людина доходить до такого рівня, що хоче віддавати Творцю [...] тоді зникає щодо неї приховання, і вона бачить, що у світі "вся земля повна слави Його". І тоді їй стає все відкрито, щоб насолоджуватися від цього. Тому після того, як досягне ступінь віддачі, тобто дістанеться до рівня, коли все її бажання – лише приносити задоволення Творцеві, тоді людина наповнює себе всіма насолодами, які тільки очі її бачать, як сказано вище в поясненні до «сповнена земля славою Його».
5. Рабаш. Стаття 17 (1989) "Заборона благословляти миром перш, ніж благословив Творця"
Хоча ми й говоримо щодня "вся земля сповнена слави Його", все ж таки діє приховування, і ми повинні вірити в те, що доки людина не виправила свої дії заради віддачі, це не відчувається. І це залежить від роботи людини зі здобуття келім віддачі, – у цій мірі йде скорочення. І (людина) починає відчувати реальність Творця, і в цьому наша робота з досягнення подібності за формою, що зветься злиттям із Творцем.
6. Рабаш 295. "Кожний, хто освячує сьомий день – 1" (переклад з івриту)
Ми маємо вірити: «Сповнена вся земля славою Його», як написано: «Небеса й землю Я сповнюю». І, як написано в Зоар та у творах Арі, вся насолода, котру ми відчуваємо в матеріальних втіхах, є лише «тоненькою свічечкою» від світла Творця. І само собою зрозуміло, що це там, де світло Творця безмежно відкрите для насолоди. Згідно з цим виходить: якщо ми віримо, що сповнена вся земля славою Його, то насолода заповнює весь світ, тобто що не треба розшукувати насолоду, бо не існує місця у світі, що не було б заповнене нею, то само собою зрозуміло, що не належить докладати зусиль заради насолоди, і не належить говорити, коли отримують її, що дістав винагороду, про яку говориться вище. А про те, що отримали, не докладаючи зусиль, не можна назвати оплатою.
7. Рабаш 295. "Кожний, хто освячує сьомий день – 1" (переклад з івриту)
Говорили про те, що світ наповнений насолодами в категорії «сповнена вся земля славою Його», і знову постає запитання: чому ми не відчуваємо світла Творця, котре наповнює весь світ? На це є пояснення, що Творець робить скорочення й приховання, щоб не відчувалося світло Його, для того, щоб не було «хліба сорому» [...]
І коли людина доходить до такого рівня, що хоче віддавати Творцю, тобто робити Йому приємне, тоді вона починає думати, чого бракує Творцю, щоб можна було дати Йому, тому що всі її турботи лише про те, щоб була насолода у Творця. І тоді вона бачить, Творець створив світ лише для того, щоб отримували насолоду від Нього, і, крім цього, не бракує Йому нічого. Тому людина наповнює бажання Творця тим, що отримує задоволення.
8. Бааль Сулам. Шаматі 213. "Розкриття хісарона" (переклад з івриту)
Той, хто сидить вдома, не подібний до того, хто стоїть перед Царем. І той, хто вірить у дійсність Творця, що «Сповнена вся земля славою Його», той повен трепоту й любові, і не потребує ніяких приготувань та споглядання, і він лише анулює себе щодо Царя цілковитим скасуванням, буквально з боку самої природи.
Як і в матеріальному ми бачимо, що той, хто любить свого товариша істинною любов’ю, то він прагне і бажає лише добра товаришеві своєму, і утримує себе від того, з чого не вийде добра для його товариша. І все робиться без усяких розрахунків, і не треба великого розуму для цього, оскільки це природно. Як любов матері до сина, коли все її спрямування на благо її сина, і не потребує ніяких підготовок і розумувань аби любити сина. Оскільки природна річ не потребує розуму, щоб зобов’язував до цього, а все робиться з боку самих почуттів, котрі самі по собі працюють цілком самовіддано. Адже так це в природі, що через любов до будь-чого – душу віддають, але приходять до мети. І весь той час, поки ще не досягли, – життя їм не життя.
9. Бааль Сулам. Шаматі 174. "Поняття приховання" (переклад з івриту)
Приховання ще не називається так, адже приховання виміряється потребою. Адже чим більше потреба в якійсь речі сильніша, тоді й приховання відчувається ще більш далеким. А з цього зрозуміло буде сказане: «Сповнена вся земля славою Його». І хоча ми й віримо в це, але все ж і прихованням також сповнена вся земля.
А про майбутнє написано: «А Я буду їй стіною вогню навколо, а слава – всередині в ній». Де поняття «вогонь» означає приховання. Але, тим не менш, «слава всередині в ній», тобто, розкриється тоді слава Його. Означає це, що тоді буде потреба дуже-дуже велика, хоча й тоді також є приховання. А наш час відрізняється тим, що є приховання, але немає потреби. І тому це вважається вигнанням. І зовсім інше – тоді: незважаючи на те, що буде приховання, але потреба також буде. І це головне – тільки потреба.
10. Бааль Сулам. Шаматі 67. "Уникай зла" (переклад з івриту)
Той, хто думає, що обманює ближнього, бреше нікому іншому, як Творцю. Тому що поза тілом людини існує лише Творець. А за суттю творіння, те, що людина зветься створінням, - це лише сама для себе, бо Творець забажав так, щоб людина відчувала себе дійсністю, окремою від Творця. Але, крім цього, все є "Сповнена земля славою Його".
Тому, коли обманює ближнього свого, вона бреше Творцеві. А коли засмучує свого ближнього, засмучує Творця. Тому, якщо людина звична говорити правду, це буде корисно їй і щодо Творця. Тобто, якщо пообіцяла щось Творцю, то намагається дотримуватися своєї обіцянки, тому що не звикла говорити неправду. І завдяки цьому удостоїться "Творець – тінь твоя". І коли людина виконує те, що говорить, Творець також, відповідно, виконує. "Благословен Той, хто говорить і виконує".
11. Рабаш. Стаття 12 (1987) "Що таке "половина шекеля" в духовній роботі - 1" (переклад з івриту)
Якщо людина вірить в те, що вона говорить до Царя, як написано «сповнена вся земля славою Його», то наскільки велике захоплення відчуває людина, коли вірить, що вона розмовляє з Царем, навіть одну мить!
І схвильованість від того, що вона стоїть нині й говорить до Царя, навіть якусь хвильку, має дати повне задоволення, щоб мала вона життєву силу і радість на цілий день. І хоча й не бачить людина Царя, але для цього дана нам віра, щоб вірили ми, що «сповнена вся земля славою Його».
12. Рабаш 236. "Вся земля сповнена славою Його" (переклад з івриту)
Є люди, які відчувають, що світло Творця одягнуте лише в Тору та молитву. І є люди, які відчувають світло Творця також і в сполученнях літер речей несуттєвих. А є такі, що не відчувають навіть у сполученнях літер Тори й молитви, що є світлом Творця в сенсі «сповнює всю дійсність».
Однак після того, як зробилося скорочення, яке є сутністю приховання, не відчувають, що все, що є, - це світло Творця, що розповсюджується. Тобто та міра, яку дано осягти створінням, що зветься світлом, яке розповсюджується у відчуття створінь, і крім тієї категорії, котру Творець бажав, щоб нижні осягли, певно зветься «Думка не осягає Його абсолютно».
Але людина має вірити в скорочення, тобто в те, що воно є лише прихованням, потрібним для виправлення людини. Але по правді, «сповнена вся земля славою Його», і немає нічого дійсного у світі, крім властивостей Творця, а все приховання лише у відчутті людини.
13. Рабаш. Лист 76 (переклад з івриту)
Відомо, що «сповнена вся земля славою Його», і так має кожна людина вірити, як написано: «Небеса й землю Я наповнюю». Проте, Творець утворив приховання, щоби не могли бачити цього, з тієї причини, щоб була можливість вибору, і тоді є місце для віри, - вірити, що Творець «наповнює всі світи і спричинює всі світи». А коли людина займається Торою та заповідями, і виконує заповідь вибору, тоді розкриває Творець себе людині, і тоді бачить вона, що Творець панує над світом.
Виходить, що тоді людина утворює собі Царя, щоб володів нею, тобто людина відчуває Творця таким, що Він володарює над усім світом, і це називається, що людина робить Творця царем над собою.
14. Рабаш 236. "Вся земля сповнена славою Його" (переклад з івриту)
Якщо людина зверне своє серце до того, щоб намагатися йти вірою вище розуму, таким чином готуючи і виправляючи себе, аби прийти до розкриття лику [Творця]. Так, як сказано в книзі Зоар, коли свята Шхіна сказала рабі Шимону бар Йохаю: «Немає місця, де б сховатися від тебе». Іншими словами, у будь-яких прихованнях, які він відчував, вірив, що тут є світло Творця, і це підготувало його, так що прийшов до розкриття лику світла Творця.
І це є феноменом величини віри, яка виводить людину з різного виду падінь і приховань, якщо людина зміцнюється в ній і просить у Творця, щоб Він розкрив себе.
15. Рабаш 645. "З діянь Твоїх пізнали ми Тебе" (переклад з івриту)
Написано: «Сповнена вся земля славою Його», як написано в Зоар: «Немає місця, вільного від Нього». А те, що не відчуваємо цього, - то це тому, що бракує нам келім відчуття.
Як ми бачимо, що радіоприймач, коли приймає всі звуки, що є в світі, то сам механізм сприйняття не утворює цих звуків, а вони існують в реальності світу. І до того, як з’явився в нас приймач, не відчували ми цих звуків, попри те, що вони існували.
Так само можна зрозуміти й те, що «немає місця, вільного від Нього», просто нам потрібен механізм сприйняття. А механізм сприйняття називається злиттям і тотожністю властивостей, що є бажанням віддавати. І коли є в нас цей механізм, тоді відразу відчуваємо, що немає місця, вільного від Нього, а «вся земля сповнена славою Його».
16. Рабаш 557. "З діянь Твоїх пізнали ми Тебе" (переклад з івриту)
Маємо зрозуміти, чому немає в кожної людини відчуття існування Всесильного, чи не говорить писання: «Небо і землю Я сповнюю», і «Сповнена вся земля славою Його», - і разом з цим люди не відчувають нічого.
А пояснення в сказаному вище: там, де немає облачення, що зветься відбитим світлом, вважається те вище світло стосовно створіння, неначе його немає. І оскільки сутність відбитого світла така, що воно приймає в себе не інакше, як з наміром заради віддачі, тому весь той час, поки людина не покине властивість отримання заради себе, доти не буде в неї цього відбитого світла, оскільки, незважаючи на те, що «сповнена вся земля слави Його», все ж таки це вважається щодо нижнього, як таке, що не існує.
Виходить, згідно з цим, що людині не треба нічого іншого робити, щоб прийти до мети, крім того, що сконцентрувати всю свою роботу на одній точці, на тому, щоб змогла займатися весь свій вільний час лише «заради небес». І це є сенсом сказаного: «Все в руках «небес», окрім трепету перед «небесами», де мається на увазі: все дає Творець. Що означає: вище світло вже готове для людини, і це зветься «більш, ніж теля хоче смоктати, корова хоче нагодувати», - і лише клі нам потрібно. А це клі після скорочення називається «екран і відбите світло». І це те, що зв’язує вищого з нижнім, тобто завдяки йому нижній зв’язується з вищим.
17. Рабаш. Стаття 7 (1985) "Життя Сари" (переклад з івриту)
Лише коли вийти зі стану отримання, можна осягти, що вся земля сповнена Його славою, але до того, як вийти з властивості отримання, можна тільки вірити, що це так.
І для того, щоб могли ми відчути це, дають пораду людині вийти зі стану отримання, що є місцем мороку та смерті, тобто світло життя не може розкритися там, хоч воно і присутнє, але для людини воно вкрите. І той, хто приходить в цей стан, в це місце, робиться відокремленим від Джерела життя.
Тому це місце зветься «тьма і смерть», і всілякі нещастя є там, і зветься це сітра ахра, тобто те, що проти святості. Адже в місці святості, що зветься властивістю віддачі, там – стан тотожності властивостей [з Творцем], і в ньому розкривається все благо та насолода, і воно є місцем благословення та святості.
18. Рабаш 21. "Освячення місяця" (переклад з івриту)
Людина не говорить Творцю: «Якщо Ти даси мені добре відчуття, щоб я відчула, що «Сповнена вся земля славою Твоєю», я готова вірити.
Але ж коли немає в людини ніякого знання й відчуття духовного, не здатна вона прийняти на себе тягар малхут небес і дотримуватися Тори та заповідей. А отже, як було сказано вище, людина зобов’язана прийняти на себе малхут небес без будь-яких умов.
19. Бааль Сулам. Шаматі 241. "Закликайте до Нього, коли Він близько" (переклад з івриту)
Потрібно зрозуміти, що таке «коли Він близько», адже «сповнена вся земля славою Його». Виходить, що Він завжди близький. Якщо так, то що означає «коли Він близький», - отже, є час, коли Він не близький?
А справа в тому, що будь-які стани завжди оцінюються стосовно людини, яка осягає і відчуває. Бо якщо людина не відчуває близькість Творця до себе, тоді не вийде з цього нічого, бо все виміряється відчуттям людини. Так, що може бути, що одна людина відчуватиме світ, сповнений всяких благ, а друга, яка не відчуває добра цього світу, не може сказати, що існує добрий світ, а говорить згідно зі своїм відчуттям, тобто що це світ, сповнений страждань.
І про це попереджає пророк: «Закликайте Його, коли Він близько». Тобто, він говорить нам: «Знайте, - те, що ви закликаєте до Творця, це тому, що Він близький, тобто наразі є у вас можливість: якщо звернете увагу, то відчуєте, що Творець близький до вас, - і це є ознакою близькості Творця.
20. Бааль Сулам. Шаматі 190. "Будь-яка дія залишає слід" (переклад з івриту)
Ми повинні бачити, що і стосовно тієї волі, якої ми удостоїлися, необхідно спрямовувати намір і вдаватися до великої підготовки, щоб отримати духовну свободу, що зветься свободою від ангела смерті. Тобто, заслуговуємо тоді стану «Сповнена вся земля славою Його», що зветься мохін де-Аба ве-Іма. Означає це, що не бачимо тоді ні місця, ні часу, щоб не міг би бути в них зодягнений Творець, так, що не зможемо сказати, що в цей час, або в це місце Він (боронь Боже) не може облачитися. А – «сповнена вся земля славою Його».