Перевіряти себе (критичний самоаналіз) - вибрані уривки з першоджерел

1. Рабаш. Стаття 5 (1986) "Про пошану до батька"

(переклад з івриту)

…якщо людина бажає перевірити себе, чи просувається вона в роботі, слід зробити це двома способами:

1) Тим, що дивиться на винагороду, тобто оплату, яку вона сподівається отримати від Творця, - чи отримує вона що не день, то більшу оплату, і тоді вимірювачем є клі отримання.

2) Наскільки вона втішається тим, що служить Творцю, і вся її винагорода в тому, що віддає Йому. І якщо вона обслуговує, наприклад, найбільшу в країні людину, має вона насолоду, і якщо вона служить найбільшій людині покоління, певно що задоволення її вже більше, тому вона хоче, щоб кожного дня Творець був би для неї ще більшим і ще важливішим. Це й є істинний вимір.

2. Рабаш. 146. "Страждання та радість"

(переклад з івриту)

…коли людина вчиняє перевірку своїм діянням, чи йдуть вони шляхом істини, ради віддачі. І тоді вона бачить всі свої недоліки, і це зветься стражданнями, тобто, болить їй те, що вона настільки слабка в справі віддачі.

Адже тоді людина бачить істину, що не здатна вона зробити нічого з наміром ради віддачі, і не має жодної ради вийти зі свого стану, і бачить, що тільки Творець може їй допомогти.

3. Рабаш. Стаття 28 (1987) "Що таке "не додай і не відбавь" у роботі"

(переклад з івриту)

І в тій мірі, якою вона відчуває важливість духовного, так вона складає хвалу Творцеві.

А після того, як людина вже почала відчувати важливість, яка є в духовному, що зветься «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві», тоді вже час, коли слід перейти в ліву лінію. Тобто робити перевірку, як вона дійсно відчуває, насправді, в рамках знання, важливість Царя, чи й справді вона готова працювати лише на користь Творця.

І коли вона бачить, що в з точки зору розуму вона «в наготі й у нестачі всього», а той стан, в якому вона бачить духовне, те, наскільки воно важливе, - все це в неї лиш тільки вище знання, - ці підрахунки можуть породити в ній відчуття недоліку й болю від того, що вона перебуває в повній ницості. Тоді є в неї можливість підняти істинну молитву з глибини серця, про те, чого їй бракує.

4. Рабаш. Стаття 16 (1989) "Що означає в духовній роботі заборона благословляти над порожнім столом"

А поняття «ліве» - в духовному так називається те, що потребує виправлення. Тобто, людина повинна невелику частину свого часу робити собі перевірку, скільки вона спроможна докласти сил і працювати тільки лиш на благо Творця, а не для особистої користі. І чи вона може сказати, що якщо не працювати заради надання задоволення Створювачу своєму, - не бажає вона жити, і подібне до цього.

І тоді приходить до усвідомлення, що не здатна вона на це своїми силами, а тільки Творець може допомогти. Виходить, що тепер саме час, коли може людина піднести молитву з глибини серця. Тобто, що вона бачить і відчуває, що немає сили в неї змінити природу, з якою її створено, яка зветься бажанням отримувати для себе, а не віддавати.

5. Рабаш. 27. "Три лінії - 1"

(переклад з івриту)

…слід людині йти, головним чином, правою лінією. Тобто, чинити добрі справи, і хай відчуває себе людиною досконалою, яка служить Царю, і треба вірити, що все те, що вона робить, є від цього втіха Творцеві.

А разом з цим повинен бути в неї час іти лівою лінією, тобто в дусі критичного аналізу. Але ліва повинна бути підкореною правій. Тобто, йде лівою лінією не тому, що бажає категорії «ліве», а лише для того це, щоби підвищити цінність категорії «праве». Тобто, показати, що попри те, що є в людини і повністю критичне ставлення, і повністю – знання, все одно вона йде в категорії «вище знання», тобто, в категорії «праве», що зветься вірою.

І це називається середньою лінією, що вирішує між двома лініями, схиляючись до правої.

6. Рабаш. 518. "Той, хто прийшов осквернитися"

(переклад з івриту)

…той, хто вважає себе досконалим, і некритично ставиться до своїх діянь, він, за його розумінням, - праведник, і належить до людей загалу, робота яких – в рамках понять винагороди й покарання.

«Аж поки збільшиться їхнє знання і помудрішають додатковою мудрістю», отже тим, хто існує на рівні неживого і шукає істини, їм розкривають цю таємницю, - що таке лішма. А хто розкриває їм? Це [знання] приходить згори, тому і зветься «Тому, хто приходить очиститися, - допомагають».

7. Рабаш. 776. "Неживий рівень святості"

(переклад з івриту)

…все, що людина приймає на себе з боку виховання, щодо всього цього немає ніякої критики. І ще: можуть існувати дві протилежності в одному носії, оскільки немає критики. Тоді як коли приймає на себе те, чого не отримала з боку виховання, до цих речей вже є в людини критичне ставлення, і не може прийняти, щоб були дві суперечні речі в одному носії.

А сенс той, що про будь-що нове, що людина збирається зробити, відразу постає питання: чому я це роблю? Хто зобов’язує і яка користь буде мені з цього? А також, - на чиє благо я це роблю. Бо тільки через те, що розум зобов’язує людину діяти, вона може робити це, інакше достатньо їй того, що отримала з часів виховання.

Але в цей час, тобто в час прийняття чогось нового, людині потрібна віра. І навпаки, саме тільки тоді йдеться про віру, тому що вже є в неї критичне ставлення. І завжди в ній існують протиріччя. І неможливо людині прийняти нічого інакше, як лише силою віри. Тоді як з боку виховання, коли критики в неї немає, тоді не має вона великої потреби у вірі, бо вона звична робити всі ці речі тільки завдяки звичці.

8. Рабаш. Стаття 17, частина 2 (1984) "Порядок засідання групи"

(переклад з івриту)

…спочатку, коли збираються, повинні насамперед упорядкувати хвалу товаришам, важливість кожного з товаришів. І в мірі, якою оцінює велич спільноти, в цій мірі людина може поважати групу. І потім молитиметься.

Тобто кожен повинен влаштувати собі перевірку, наскільки він віддає сили заради групи. І тоді, коли бачить, що немає в нього сили зробити будь-що на користь групи, тоді є місце для молитви, щоб Творець допоміг людині, щоб дав їй силу працювати над любов’ю до ближнього.

9. Рабаш. Стаття 13 (1986) "Ходімо до фараона - 2"

(переклад з івриту)

…є в товариській любові та перевага, що людина не може ввести себе в оману і сказати, що вона любить групу, якщо вона насправді їх не любить. Бо тут дана можливість перевірити себе, чи насправді є в тобі любов до товаришів, чи ні. У той час як в любові до Творця людина не здатна перевірити себе, чи дійсно її намір – любов до Творця, тобто чи бажання її віддавати Творцеві, чи хоче лише отримувати заради отримання.

І треба знати, що після всіх виправлень, які дано людині зробити без допомоги Творця, не удостоїться вона найменшого поступу в роботі віддачі. Тож ми запитували, коли так, навіщо мусить людина вдаватися до дій, щоб аж потім заслужити допомоги Творця, чи не може Творець допомогти навіть без діянь нижніх, бо так чи інакше, робота людини не допоможе їй просунутися вперед в духовній роботі.

А річ у тому, що коли людина не починає роботу, то вона не знає, що не здатна перемогти у війнах зі злим началом. Однак коли вона починає просуватися в роботі Творця, і робить все, що в змозі зробити, тоді може скласти істинну молитву, щоб Творець їй допоміг.

10. Рабаш. Стаття 17, частина 2 (1984) "Порядок засідання групи"

(переклад з івриту)

Після того, як зробив собі перевірку і вдався до відомого засобу - помолився, хай думає, що молитва його прийнята, і сидітиме в радості з товаришами, неначе всі товариші - це єдине тіло. І так само, як тіло хоче, щоб усі органи насолоджувалися, також і він хоче, щоб усі товариші насолоджувалися зараз.

Тому після всіх підрахунків приходить час радості й товариської любові. І тоді кожен повинен почуватися, що він щасливий, неначе залагодив щойно добру справу, і через цю справу заробить багато грошей. І загальний звичай такий, що дає тоді трунок товаришам.

Також і тут, кожному потрібно, щоб його товариш випив би трунку і з’їв би печиво тощо, тому що зараз він щасливий, тож він хоче, щоб також і товариші почувалися б добре. Тому годиться в час, коли зібрання розходиться, це має бути від радощів і піднесення.

11. Бааль Сулам. "Свобода волі"

(переклад з івриту)

І немає двох людей у світі, щоб думки в них були б однаковими. Бо в кожного є надбання велике та піднесене, котре дали йому в спадщину тисячі його предків, а у інших немає й дещиці від цього.

Тому весь цей набуток визначається як «маєтність» цього індивіда, і суспільство має дбайливо пильнувати її характер і дух, щоб не стерлися через його оточення, а щоб кожна окрема людина залишалась би при повній своїй спадщині. І тоді протиріччя та суперечність між ними залишатиметься навічно, аби гарантувати нам назавжди критичність і прогрес знання, що є привілеєм людства та його справжнім і вічним пристрастним бажанням.

12. Рабаш. Стаття 1 (1990) "Що означає в духовній роботі «щоб були ми головою, а не хвостом»"

(переклад з івриту)

…весь час, поки людину поміщено під владу бажання отримувати ради себе, вона сама не може знати, що таке добро і що таке зло, а має приймати все так, як кабалісти встановили для неї, якщо тільки не увійшов пил і порох їй в очі, і не може йти вперед. Але коли не ставляться критично до слів кабалістів, і не бажають сприймати їхні слова в знанні, тоді, і саме цим, заслуговують «знання святості».

13. Рабаш. Стаття 21 (1985) "Завжди слід відрізняти Тору від роботи"

(переклад з івриту)

Чи є вже іскри віддачі? Тобто чи вже отримала щось від сили Тори та заповідей в плані очищення думок та бажання, - і виходить, що в духовній роботі існує перевірка себе.

І зовсім інше – Тора: хай не влаштовує людина собі жодних перевірок, а нехай вивчає Тору такою, як вона є. Лиш тільки слід вдатися до порад, як цінувати Тору.