1. Рабаш. Стаття 17 (1986) "Порядок зборів"
(переклад з івриту)
І згідно з написаним: «У численності народу пишнота царя», виходить, - що більша множина, то більше діє сила цієї множини, тобто утворюють сильнішу атмосферу величі та важливості Творця. І тоді в кожного тіло його відчуває, що всі дії, те, що він хоче здійснити ради духовного, яке є віддачею Творцю, величезним скарбом вважаються для нього, і що удостоївся він увійти між людей, які заслужили обслуговувати Царя. І тоді, при кожній малій дії, яку він виконує, він сповнений радості й насолоди, що має зараз чим прислужитися Царю.
І згідно з мірою кожного, коли група, міркуючи, під час зібрання, думали про велич Творця, кожному на його рівні надали важливість величі Творця, - і він може походжати весь день у світі радощів та відради
2. Маор ве-Шемеш. Глава Ваєхі
Головне в зборах - щоб всі були в єдності і просили разом тільки одного - знайти Творця, тому що в будь-яких десяти присутня Шхіна. І, звичайно ж, якщо є більше десяти, то є більше розкриття Шхіни. І нехай кожен об'єднається з товаришем і прийде до нього, щоб почути від нього що-небудь з приводу роботи Творця, і як знайти Творця, і анулює себе перед товаришем, а товариш себе перед ним, і всі зроблять так само. І, так чи інакше, коли збори проводяться з цим наміром, як би там не було, ще більше, ніж теля хоче їсти, корова хоче його нагодувати. У будь-якому випадку Творець наближає Себе до них, і перебуває з ними.
3. Зоар для всіх. Ваєхі , статья “І жив Яаков”, пп. 116-117
Шхіна перебуває лише в досконалому місці - не в місці нестачі, не в місці вади, не в місці печалі, а в правильному місці, в місці радості ... Написано: "Служіть Творцю в радості, постаньте перед Ним зі співом" ... Служити Творцю можна тільки лише перебуваючи в радості.
4. Рабаш. Стаття 17 (1991) “Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце"”
(переклад з івриту)
Тому людині треба радіти з цього, бо все ж таки є в неї потреба в духовному, в той час як решта людей, - немає в них зовсім ніяких справ з духовним.
І коли людина цінує це, попри те, що річ ця для неї не важлива, але вона все ж цінує це, і намагається скласти подяку Творцеві, - це приводить до того, що здобуває важливість духовного, і завдяки цьому людина може перебувати в радості, і цим вона може заслужити злиття. Через те, що, як говорив мій батько й учитель: "Благословенний зливається з благословенним", тобто те, що людина в радості, і дякує Творцю, тоді вона відчуває, що є в неї відчуття, що Творець благословив її тим, що дав їй відчути хоч трошки святість. Тоді "Благословенний зливається з благословенним", і завдяки цій досконалості людина може досягти справжнього злиття.
5. Бааль Сулам. Шаматі 42. "На що натякає в духовній роботі, що «елуль» є абревіатурою «Я Любому моєму, а Любий мені»"
(переклад з івриту)
Тоді як той, хто бажає йти шляхом віддачі, завжди повинен бути в радості, тобто, які б обставини не падали на нього, він повинен бути в радості, бо немає у нього ніяких намірів егоїстичного отримання.
Тому людина каже, що так чи інакше, якщо вона дійсно працює лише заради віддачі, то, звичайно, повинна бути в радості від того, що вона удостоїлася надати задоволення Творцеві. І якщо вона відчуває, - поки що її робота не у віддачі, вона також має бути в радості, тому що, щодо себе самої людина говорить, що вона не бажає нічого собі, і радіє тому, що бажання отримувати не може втішатися від цієї роботи. Від цього вона повинна діставати радість.
6. Бааль Сулам. Шаматі. 1. “ Немає нікого крім Нього”
(переклад з івриту)
Те ж саме, коли людина відчуває, що є в неї трохи наближення до святості, і радіє з того, що удостоїлася благовоління Творця. Також і тоді покладено на неї сказати, що головна її радість буде в тому, що є тепер втіха вгорі, у святої Шхіни, тим що була в неї можливість наблизити свій окремий орган до себе і не повинна відсилати цей свій окремий орган назовні.
І оскільки людина удостоїлася порадувати Шхіну, має вона з цього втіху.
7. Бааль Сулам. Шаматі. 26. “Майбутнє людини зв’язане з вдячністю за минуле і залежить від неї”
(переклад з івриту)
Згідно з важливістю, яку вона (людина) надає духовній роботі, - в цій мірі вона має скласти за це подяку та хвалу.
Адже це ж правда, - те, що ми не здатні оцінити важливість того, що можемо іноді виконати заповідь Творця, навіть без ніякого наміру. І тоді людина приходить до відчуття піднесеності й до радості в серці. І завдяки прославлянню та подяці, які складає за це, розширюються відчуття її і переймається кожною деталлю духовної роботи, і пізнає, Чию службу вона виконує. І завдяки цьому людина піднімається все вище. І це є суттю написаного: «Дякую я Тобі за милість, яку зробив Ти мені», тобто за минуле. А цим вона може відразу сказати з упевненістю, і говорить: «І за те, що Ти зробиш для мене».
8. Рабаш. 386. “Це день, створений Творцем”
«Це день, створений Творцем, будемо веселитися і радіти йому».
«Це день» означає «це називається днем, а не щось інше». І що буде, коли Творець створить його? Кожен прийде до осягнення, тож «будемо веселитися і радіти Йому».
«Йому» означає «Творцю», тобто злиття з Творцем, що називається уподібненням за формою, що означає, що кожен зрозуміє, що немає більшої радості, ніж доставляння насолоди Творцю. І на це ми розраховуємо, коли все суспільство прийде до цього рівня, званого «Гмар Тікун».