1. Рабаш. Стаття 1, частина 2 (1984). Мета групи - 2.
(переклад з івриту)
… тому ми потребуємо спільноти, аби були всі великою силою, і змогли б працювати разом над усуненням бажання отримувати, яке зветься “зло”, тому що саме воно є перешкодою в досягненні мети, заради якої створено людину.
Через це повинна група бути складеною з індивідуумів, де всі однієї думки про те, що повинні досягти цього. І тоді з усіх індивідуумів створюється одна велика сила, яка здатна боротися з собою тому, що кожен складається з усіх. Виходить, що кожен базується на великому бажанні: він прагне досягти мети.
А для того, щоб було включення одного в іншого, кожен повинен анулювати себе стосовно іншого. І це робиться тим, що кожен бачить чесноти товариша свого, а не його хиби. Але ж той, хто вважає, що він трішки вищий за товаришів, - вже не може він поєднатися з ними.
2. «Маор ва-Шемеш» (Світло і сонце), глава Екев
Відомо, що в середовищі кожних десяти перебуває Шхіна, і це є повним духовним рівнем, як відомо. І в повному рівні є «рош», голова, і ноги, і п’яти, як відомо. Виходить, що коли людина вважає себе як «ніщо» в групі, тоді вважає себе, що вона – п’ятка в структурі групи, а вони – як категорії голови і тіла, і вищих органів, і коли кожний оцінює себе так, тоді вони діють, щоби відкрилися їм ворота достатку і всього блага, що в світі. І головне з цього притягується людиною, яка більше вважає себе за «ніщо» і п’ятку. Через нього проходить увесь достаток.
3. Рабаш. Стаття 30 (1988). Чого вимагати від зборів товаришів.
(переклад з івриту)
Однак товариші в основному повинні говорити між собою про велич Творця. Тому що згідно з мірою величі Творця, яку людина уявляє собі, в цій же мірі вона природно скасовує себе перед Творцем. [...]
Виходить, що коли товариші розмовляють про велич Творця, у них пробуджується бажання скасувати себе перед Творцем, оскільки вони починають відчувати прагнення і сильне бажання з'єднатися з Творцем. І також слід пам'ятати, що наскільки товариші можуть оцінити важливість і велич Творця, все одно, треба ще й іти вірою вище знання.
Тобто Творець вище, ніж людина може собі уявити в своєму розумі. І сказати, що ми повинні вірити вірою вище розуму, що Він керує світом управлінням «Добрий і Добродійний». Бо якщо людина вірить, що Творець бажає людині тільки добра, це дає їй можливість любити Творця, аж поки не досягає стану «полюби Творця свого всім серцем і всією душею». І це людина повинна отримати від своїх товаришів.
4. Рабаш. Записка 251. Поняття міньяну.
(переклад з івриту)
… сказали мудреці: «Ви зветеся «людина», а не народи світу», тому що весь їхній намір лише отримувати для себе.
І це є поясненням [написаного]: «У час, коли Творець приходить в дім молитви, і не знаходить там десятьох», тобто щоб було там кому молитися за категорію «десять», що є святою Шхіною, щоб піднялася з вигнання. Адже тим, що займаються [Торою й молитвою] з бажанням віддачі, піднімають Шхіну з пороху. Але, коли кожен дбає про особисті потреби, тоді Творець сердиться.
І наводить доказ з вислову, де сказано «Чому прийшов Я, і немає нікого (букв. «жодного чоловіка»)», - потрібно, щоб турбувалася людина про потреби, що належать до категорії «чоловік», а вона дбає лише про задоволення потреб, що притаманні худобі.
І людина повинна завжди давати собі звіт, для кого вона витрачає свій час, і для кого вона трудить себе, бо немає їй про що турбуватися, крім потреб загалу.
5. Рабаш. Стаття 28 (1986). Немає громади менше десятьох.
(переклад з івриту)
… як сказали мудреці (трактат «Сангедрін», 39): «У кожних десятьох Шхіна перебуває».
Відомо, що малхут називається «десятою». Також відомо, що й клі отримання називається іменем «сфіра малхут», яка є десятою сфірою, що отримує вище благо. І вона називається «бажанням отримувати», і всі створіння походять саме від неї. І через це немає громади, меншої ніж десятеро, тому що всі матеріальні породження походять від вищих коренів. І тому, згідно з правилом «немає світла, в якому б не було десять сфірот», тому й в матеріальному не називається «громадою», щоб виглядало це як річ важлива, якщо немає там десятеро людей, подібно до вищих щаблів.
6. Рабаш. Стаття 21 (1986). Поняття "вище знання".
(переклад з івриту)
І згідно зі сказаним, те ж саме можемо досягти єднанням товаришів, - нові властивості, котрими будемо здатні прийти до злиття з Творцем. І все це може бути сказаним про те, коли людина бачить гідності товаришів, тоді можна сказати, що вчитиметься від їхніх дій. Але ж, коли людина бачить, що вона більш обдарована за них, тоді вже немає їй що взяти від товаришів.
І тому сказали, що в час, коли зле начало з’являється й показує людині ницість товаришів, вона повинна йти вище знання. Але ж напевно краще й більш успішно було б, якби вона могла бачити в рамках знання, що товариші стоять на рівні вищому, ніж вона сама. І цим можна зрозуміти молитву, котру склав для нас рабі Елімелех, благословенна пам’ять праведника, і так сказав: "Дай нам в серце, щоб бачив би кожний гідність товаришів, а не їхні вади".
7. Маор ва-Шемеш. Глава «Ваєхі».
Головне в зібранні — щоб усі були в одній єдності й просили лише про одну мету: знайти Творця. Адже в кожній десятці перебуває Шхіна, а якщо є більше ніж десять, то, без сумніву, є ще більше розкриття Шхіни.
І кожен нехай збере себе до товариша, увійде в нього, щоб почути від нього щось для служіння Творцю й як знайти Творця, і нехай скасує себе перед ним, а також товариш перед ним; і так нехай буде між усіма. І коли зібрання відбувається з таким наміром, тоді само собою — більше, ніж теля хоче ссати, корова хоче годувати. Само собою Творець наближає Себе до них і перебуває з ними, і великі милосердя та добрі, відкриті милості простягаються на Зібрання Ізраїлю.
8. Рабаш. Лист 40.
(переклад з івриту)
… за допомоги тертя сердець, навіть хай будуть найміцнішими, кожний випромінює тепло зі стінок свого серця, і тепло це викликає іскри любові, аж поки не утворюється з цього вбрання любові, і обоє укриваються одним покривалом, тобто, одна любов оточує і обгортає обох, бо відомо, що злиття поєднує дві речі в одну.
І в той час, коли починає відчувати любов товариша, відразу прокидається в ньому радість і насолода. [...] І те, що товариш любить його, це для нього річ нова, бо завжди він знав, що тільки він сам піклується про своє здоров’я та добро, але коли раптом відкриває, що товариш його дбає про нього, це пробуджує в ньому радість, котру неможливо оцінити, і вже не може турбуватися про себе, тому що людина може докласти зусиль тільки там, де відчуває насолоду, а оскільки починає відчувати насолоду в тому, що дбає про свого товариша, само собою, не має вже потреби думати про свою особистість.
9. Маор ва-Шемеш. Глава «Ваєхі».
Написано: «Творець — єдиний, і Ізраїль — єдиний», і тому вони злиті з Творцем, бо личить єдиному приліпитися до Єдиного. А коли це відбувається? Коли Ізраїль з’єднаний і зліплений разом у досконалій єдності — тоді вони вважаються єдиним, і на них перебуває Творець, благословенний Він, Який є єдиним. Але коли, не дай Боже, їхні серця розділені й вони відокремлюються один від одного, вони не можуть приліпитися до Єдиного, і Ім’я не перебуває на них; тоді, не дай Боже, перебуває на них чужий.
У цьому можна побачити натяк у вірші «А ви, що приліпилися…»: тобто коли ви будете приліплені й об’єднані між собою, тоді «ви всі живі». Коли вони в єдності єдиній, тоді личить єдиному приліпитися до Єдиного, і перебуває на них Єдиний Творець.
10. Бааль Сулам. Стаття на завершення Зоар.
(переклад з івриту)
Бо як Творець не думає про себе, - чи Він існує, і чи Він наглядає за створіннями, та подібні «сумніви», - так і той, хто бажає удостоїтися тотожності властивостей, не можна йому помислити про такі речі, адже ясно йому, що Творець не думає про них. Адже немає розбіжності властивостей більшої, ніж це. І тому кожний, хто думає таке, напевне є відокремленим від Нього. І не прийде до тотожності властивостей повік.
І це те, що сказали кабалісти: «Хай будуть усі твої дії заради небес». Тобто, злиття з «небесами», - не роблячи нічого, що не приведе до цієї мети, злиття. Іншими словами, щоб усі твої дії були у віддачі й принесенні користі ближньому твоєму. Саме тоді прийдеш до тотожності властвостей з «небесами», - як у Творця всі його дії є віддачею і принесенням користі ближньому, так і в тебе, хай всі дії твої будуть лише віддачею і принесенням користі ближньому твоєму, - саме це буде довершеним злиттям.