Сукка - це «покриття» 'схах'
Стіни суккі
Суккот - це тимчасове житло
Чотири види
Ушпізін (Гості)
1. Рабаш, том 3, ст. 284 «Є в Мене легка заповідь і зветься «сукка»
(переклад з івриту)
Сукка – від слова "схах" (покриття, дах сукки), котрий покриває розум, бо вірою зветься саме тоді, коли вище знання.
2. Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
Схах – це категорія «тінь віри», що зветься вірою вище знання, котра є протилежною знанню. Бо знання приводить людину до відходів, до «ґорену» та до «єкеву».
Тобто, з боку знання, як бачать матеріальні очі, є місце для відходів току й виноробні. І саме з цього людина робить тінь і сидить під нею. Тобто, робить собі місце сидіння з усіх цих речей, найнижчих і найгірших, і відходами виконує заповідь сукки.
А головне, що має вона радість від цієї заповіді, бо віра вище знання зветься «радість заповіді». Виходить, що всі утруднення та питання, що існують в дійсності, в світі, всі вони виправляються в суці, тобто, що без них неможливо зробити «схах».
3.Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
Виходить з усього цього, що «схах», дах сукки, що зветься тінню, робиться саме з відходів току й виноробні. І це те, що ми говоримо в молитві в суці: «І прикрити від течії й від дощу». Тобто, віра рятує людину від усього, що шкодить їй. Бо питання «шкідників» є питанням чужих думок і чужих поглядів, а віра базується саме на «відходах», і лише таким чином вона є укриттям від течії та дощу, інакше людина тягнеться за течією цього світу.
4.Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
А «дощ» - це те, що оживляє землю (івр. «адама»), бо люди, котрі в категорії «неживого» (івр. «домем»), вони живляться лише від знання, і лише знання оживить їх. А туди, де знання не досягає, вони не здатні встояти. І це знання залишає цих людей в категорії «неживого».
Але той, хто бажає бути в категорії «рослинного», не можна йому приймати це знання як опору. Бо цей «дощ» не придатний для того, хто бажає йти шляхом істини. І якщо людина зазнає невдачі, і бере собі якусь підтримку з цього знання, відразу вона дістає спуск і падіння в найнижчий жалюгідний стан.
Але неживому він здатний підтримати існування, і не дістають жодного падіння, тому вони завжди шукають категорію знання, що підтримає їхню роботу. І щоб не спотикнутися через це «знання», що зветься «дощ», є чудодійний засіб у «схаха», як згадано вище. І це те, що ми говоримо: «І прикрити від течії й від дощу», і цим питання отримають відповідь, і хай буде вище бажання, щоб удостоїлися ми «тіні віри».
5. Рабаш. Лист 12, частина 2
(переклад з івриту)
Сукка - це, власне, «схах» (дах сукки), котрий є «відходами току й виноробні». І схах зветься тінню. А тінь називається «прихованням обличчя». І для того, щоб не було «хліба сорому», є в нас місце роботи, тобто можемо займатися Торою та заповідями, незважаючи на те, що не відчуваємо в цьому ніякого смаку та життєвої сили. І, само собою, ми зможемо отримати потім життєву силу, не завдавши шкоди подарунку, тобто подарунок не буде ушкоджений через сором, звичний у отримувача.
6. Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
Поняття сукки – це категорія «тінь віри», і з точки зору закону треба, щоб була «тінь її більша за її сонце (світло)».
І відомо, що «сонце» вказує на категорію знання, а місяць вказує на категорію віри. І це так, як сказали кабалісти: «Ісраель вважаються як місяць, а народи світу вважаються як сонце». Тобто, кожного разу, коли бачимо (в суцці), що сонця більше ніж тіні, тоді треба ще більше прикрити, щоб тінь її була більшою.
7. Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
А коли людина удостоюється, і не додає від себе тіні, тоді з небес милосердяться над нею і прикривають сонце заради неї. І тоді людина сердиться, оскільки вона розуміє інакше. Бо людина, за своїм розумінням, коли є в неї «сонце», бажає, щоб додали їй ще «сонця», але ж – «Мої думки – не ваші думки», і додають їй тіні.
А коли людина переборює «тінь», дають їй «сонце». І тоді вона має додавати «тіні». А коли не додає, тоді додають їй тіні з небес, і так повторюється. Аж поки удостоюється вічного злиття.
8. Рабаш. Лист 36
(переклад з івриту)
Треба докладати все більше й більше зусиль аби отримати «тінь», і сказати, що це – «свята тінь», що вся ця тінь прийшла з небес, а не від «сітра ахра», що дали це людині аби була в неї можливість прийняти на себе віру, і тоді це зветься «тінню віри», і є святим. А також відповідно до сказаного «Бо прямими є шляхи Творця, праведники йтимуть ними, а грішники…» і т.д.
9.Бааль Сулам, Шаматі ст. 97 «Поняття «відходи току та виноробні»»
(переклад з івриту)
Суккот означає радість, і це - ґвурот, що радують, що є поверненням з любові, коли зловмисні гріхи обертаються для людини на заслуги.
10.Рабаш, ст. 892 “Стаття до Суккот”
Сукка робиться з 4 стін і даху (схах). Але місце для сукки - готове, і людина може поставити свою сукку (курінь) на землю, яка є глиною, і цій глині надається форма, тобто форма сукки. І треба розуміти питання стін і даху (схах), які є відходами току й виноробні.
Відоме правило, що є 4 сторони, верх і низ, звані ХАҐАТ і Малхут, Нецах нагорі і ГОД внизу. При читанні «Шма» ми говоримо «В ім'я Творця Всесильного Ісраеля: праворуч від мене - Міхаель, зліва - Гавріель, переді мною - Уріель, а позаду мене - Рафаель, і над головою моєю - Шхіна Творця». Але чому про низ, що відповідає ГОД, ані слова нічого? Ґрунт, дно - це земля, і якщо людина робить придатний курінь - то він у властивості «ГОД», називається «красивий курінь», а якщо не дай Бог немає, то «ГОД» перетворюється в тьмяний (вицвілий). Тобто на місце землі не потрібні ніякі натяки. А те, що вона простягає і направляє на всі п'ять властивостей - так в цій формі виглядає на землі, що вона людина - продовження з кореня Малхут. Тобто в неї самої нічого немає, а тільки наміри (надії), тобто це залежить від форми сукки.
11. Бааль Сулам, Шаматі ст. 96 “Що таке в духовній роботі відходи току та виноробні”
(переклад з івриту)
Суккот означає тимчасове житло. Тобто, той, хто вже удостоївся постійного житла, і вже нема чого більше робити, як сказано про «перший в рахунку прогріхів», тоді є рада, - хай вийде людина в тимчасове житло, як було в той час, коли йшла вона дорогою, що веде до дому Творця, ще до того, як дійшла до постійного житла. Бо тоді була в людини щоразу потреба прийти до палацу Творця. І були їй «ушпізін» (гості), тобто коли в своїй духовній роботі вона була як тимчасовий гість.
А зараз людина може брати собі з часів колишньої роботи, як тоді вона завжди дякувала та славила Творця, за те, що Він щоразу наближав її до себе, і від цього була їй радість. Радість, яка була в неї тоді, вона може продовжити тепер, в Суккот. І це натяк на тимчасове житло. Тому сказали: «Вийди з постійної оселі та оселися в тимчасовому житлі».
12. Бааль сулам. Лист 51
(переклад з івриту)
Заповідь «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». Тобто, знатимеш, що це житло лише тимчасове, і, боронь Боже, «не буде відштовхнутим від Нього віддалений». Так, як сказали мудреці: «Навіть увесь цілий світ говорить тобі – праведник ти, - будь своїх очах як грішник», і це сенс слів «І будеш тільки радим».
І тому називається свято врожаю часом радості нашої, навчити тебе, що людина має сидіти в тіні сукки у великій радості, буквально так, як в царському домі, «і сидять першими в царстві». «Сидіть», як «мешкайте», без жодної відмінності, повністю й абсолютно.
І разом з усім цим знатиме, що сидить в тіні сукки, тобто, відходів току й виноробні, однак, «В тіні Його сиділа я й насолоджувалася», - оскільки людина чує слова Його: «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». І це й це слова Всесильного живого. І тоді її вихід є втіхою для неї як і вхід.
13. Бааль сулам. Лист 51
(переклад з івриту)
І це сенс заповіді «сидіть [в суці]», - як «мешкайте», означає це, як цар Давид просив «Сидіти мені в домі Творця всі дні життя мого, споглядати приємність Творця». Бо «дім Творця» це свята Шхіна, як відомо. Як сказано: «Праведники сидять і вінці їхні на головах їхніх». А коли удостоюються більшого, тоді стає для людини як дім, постійно й навічно.
І було бажанням Творця сказати Своїм служителям: «Вийди з постійного житла й оселися в житлі тимчасовому». Тобто тільки в Його тіні, виключно, що є сенсом «легка заповідь», заповідь сукки, коли людина сидить в тіні відходів току й виноробні, що є буквально тінню Творця. І попри те, що це дві протилежності, що суперечать одна одній, адже матеріальними очима і матеріальними руками ми бачимо й намацуємо, що тінь утворюється через відходи, - а насправді це Творець, власною персоною. Однак з боку одержувача – він неодмінно матиме враження від двох протилежних форм, як зазначено вище.
14. Рабаш. Стаття 893 “Плід дерева прекрасного”
(переклад з івриту)
"Плід дерева прекрасного". Ці чотири види рослин, серед яких є такі, що мають смак та запах, як етрог, і він відповідає праведникам, які мають дух Тори і смак добрих справ. Дерево, на якому зростав лулав (пагін фінікової пальми), має смак і не має запаху, і йому відповідають "середні" в Ісраелі, що мають смак заповідей, і не мають духа Тори. Адас (мирт) – є в нього запах і немає смаку, і він відповідає тим, в яких є дух Тори і не мають заповідей. А арава (верба) – немає в неї ні смаку, ні запаху, і відповідає простолюду, які не мають ні духу Тори, ні смаку заповідей.
І ми зв’язуємо їх, чотирьох разом - натяк на те, що Творець не забажає Ісраель доти, аж поки всі вони будуть в одній зв’язці, як сказано "Будує в небесах велич Свою, і союз Свій на землі заснував", - коли Творець підноситься? – у час, коли всі ми робимося одним союзом.
15. Бааль Сулам, Шаматі ст. 85 “Що таке в духовній роботі «плід дерева прекрасного»”
(переклад з івриту)
Написано: «І візьміть собі перший день плід прекрасного дерева, пальмовий лист і гілки дерева густолистого, і річкової верби».[…]
«І пальмовий лист (івр. «капот», букв. «п’ястки» або «ложки»)», тобто два п’ястка, що є двома літерами «гей» (слова АВАЯ), гей перша і гей остання, і цим удостоюємося «одна ложка десяти мір золота, повна ладану».
Також поняття «капот» означає «кфія» (примус), коли людина приймає малхут небес (владу властивості віддачі) через примус, тобто навіть коли розум не згоден. І вона йде вище розуму, і це називається «злиття через примус».
Пальми (івр. «тмарім») від слова «мора» (страх), що означає «ір’а» (трепет), - (що є, відповідно: «Всесильний зробив, щоби трепетали перед Ним»).
І через це називається цей пальмовий лист «лулав», тобто, до того, як людина удостоюється, є в неї «два серця», це зветься «ло (ламед-алеф) лев» (не серце), тобто серце її не поєднане з Творцям. А коли заслуговує властивості «ло» (ламед-вав, - Йому), що означає «Творцю серце», тоді це «лулав».
А також повинна людина сказати: «Коли ж досягнуть мої діяння діянь отців моїх?», внаслідок чого удостоюється стати «відгалудженням святих праотців («авот» з «алеф»)», і це суть «гілок дерева густолистого («авот» з «аїн»)», що є трьома гілками мирта.
Але, разом з тим, мають бути також «річкові верби», які позбавлені смаку й запаху, і треба бути в радості від цієї роботи, хоча не відчуває в ній смаку та запаху. Лише тоді називається ця робота «букви Твого поєднаного імені», чим удостоюємося єднання Творця в усій довершеності.
16. Бааль Сулам, Шаматі ст. 19. “Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла”
(переклад з івриту)
Ми бачимо в етрогу, що пишнота є в ньому саме до того, як стане придатним до їжі. Але ж коли придатний до їжі, вже не має пишноти. І це аби натякнути нам на роботу «першого дня підрахунку гріхів», як зазначено вище. Тобто, що саме під час роботи, званої «І візьміть собі», тобто духовної роботи в час прийняття на себе тягаря малхут небес, коли тіло опирається цій роботі, тоді є місце радості від пишноти. Тобто, в час цієї роботи дається взнаки її краса. Інакше кажучи, якщо людина радіє цій роботі, це тому, що робота ця для неї є «пишнотою», - чудова, а не знехтувана.
17. Рабаш, ст. 22 (1991) “Що таке в духовній роботі "троянда між тернів"”
(переклад з івриту)
І відомо, що вербові гілки, що в лулаві, вказують на те, що робота має бути навіть як властивість верби. Попри те, що у вербових гілок немає ні смаку, ні запаху, - як сказав мій батько і учитель про те, що написано (в "Ошанот"): "Вербами річковими давати втіху Тобі", тобто, навіть коли людина не відчуває смак в духовній роботі, і вона як верби річкові, що не мають смаку та запаху, - будуть вони для людини під час роботи як велика втіха. І це зветься безумовною покорою. А також це те, що написано: "І веселитимуться перед Ним", тобто будуть в радості, так, наче мають вони великі осягнення. І це є втіха для Творця, і так вірити
18. Рабаш, ст. 624 “Поняття “ушпізін””
(переклад з івриту)
Поняття "ушпізін" мій пан, батько й учитель пояснював, що поняття це наводиться в Зоар як "шлях (арам. "орха") для тих, хто йде ним", що світло хохма не може світити постійно.
І це поняття "мазаль" (удача), коли "Сини, життя й харчування – від удачі це залежить", як наведено в "Ученні десяти сфірот" (част.13), що це від слів "Проливатиме (в ориг. "ізаль") воду зі своїх відер", де поняття "проливає", - це лише по краплі, отже, світить тільки з переривами. А от струмінь - це те, що світить безперестанно. Тому гість (івр. "ореах") любить, щоб було йому широке місце. Але ж коли приходять, і місце тісне, вони не можуть увійти.
І мається на увазі, що світло хохма не може світити, не облачившись в хасадім. Світло хасадім зветься "широким", як пояснено в "Ученні десяти сфірот". А світло хохма називається категорією "ушпізін", як сказано вище. Тому, якщо немає йому хасадім, воно не може облачитися.
19. Зоар для всіх. Глава Ваєхі, "Чотири види", п. 227
Всі вони», ці чотири види, «це гості», - тобто сім сфірот ХАҐАТ НЕГІМ, «яких святий народ запросив в цей день», тобто як прийнято молитися в дні Суккота перед трапезою, кажучи: «Заходьте, високі гості». «І потрібно знайти їх після того як (людина) запросила їх, і про них вона підносить свою молитву до Царя». І через чотири ці види, які вказують на ці сфірот, вона осягає їх.