1. Бааль Сулам. Шаматі. 1. Немає нікого крім Нього
(переклад з івриту)
Ось написано: "Немає нікого, крім Нього", і означає це, що немає ніякої іншої сили у світі, яка мала б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є у світі речі, які заперечують вище управління, то причина цьому та, що таким є Його бажання. І це є категорією виправлення, що зветься: "ліва відштовхує, а права наближає". Тобто те, що ліва відштовхує, входить у поняття "виправлення". Це означає, що існують речі у світі, які заздалегідь виникли з наміром звести людину з прямого шляху, і ними вона відкидається від святості.
А користь від цих відштовхувань та, що завдяки їм людина набуває потребу та цілковите бажання, щоб Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропала.
2. Зоар для всіх. Передмова до книги Зоар. Ніч нареченої, п. 138
(переклад з івриту)
І закон такий, що створіння не може прийняти від Творця зло в явному вигляді. Адже якщо створіння буде сприймати Його як такого, Хто творить зло, це завдасть шкоди величі Творця, бо не личить таке досконалому Діячеві. Тому, коли людина відчуває зло, в тій же мірі тяжіє над нею заперечення управління Творця та утаємничується від неї з висі Той, Хто діє. І це найбільше з усіх покарань у світі.
Таким чином, відчуття добра і зла в управлінні Творця визначає відчуття винагороди й покарання. Адже той, хто докладає зусиль аби не втратити віру в Творця, – хоча й відчуває управління як недобре, – набуває винагороди. А якщо не бажає докладати зусиль, то отримує покарання, бо він розлучився з вірою у Творця.
3. Бааль Сулам. Лист 18
(переклад з івриту)
Тому немає іншого виправлення людині, як тільки вирівняти всі моменти, теперішні, і ті, що мають бути, щоб були кадінням та підношенням імені Його великому. А той, хто відштовхує мить, яка перед ним, бо жорстка вона, розкриває своє глупство всім, - неначе всі світи і всі часи не варті для нього, - оскільки світло лику Творця не облачається в зміну часів та дат, попри те, що робота людини, безперечно, змінюється через них. І задля цього підготовані нам заслугами святих праотців наших, віра і впевненість, які вище знання, котрими користується людина у важкі моменти, без клопоту і втоми.
4. Бааль Сулам. Лист 18
(переклад з івриту)
Відразу вранці, коли прокидається від сну, хай освятить першу ж мить злиттям з Творцем, і виллє серце своє Творцеві, щоби беріг його всі двадцять чотири години на добу, щоб не промайнула йому в голові безцільна думка, і щоб не здавалося йому це неможливим, або надприродним, бо це образ природи, яка робить залізну перетинку... І годилося б людині анулювати природні перегородки, які вона відчуває. Але спочатку нехай вірить, що природні перетинки не відділяють Творця від неї, а потім хай молиться всім серцем, і навіть про те, що вище за бажання її природи.
І розумій це завжди: також кожного разу, коли з’являються й зникають в людині образи, що не є святістю, хай припинить відразу ж, як згадає це, потурбується вилити серце своє [молитвою], щоб відтак і далі рятував би її Творець від припинення злиття з Ним, в Його великій змозі. І поступово примириться серце людини з Творцем, і жадатиме злитися з Ним по-справжньому. І воля Творця в руці її досягне успіху.
5. Бааль Сулам. Лист 18
(переклад з івриту)
Тому той, хто приймає на себе тягар малхут небес повністю, не бачить клопоту в роботі на Творця, і тому може бути злитим з Творцем вдень і вночі, при світлі й у темряві. І не зупинить його «ґешем» («матеріальне», також – «дощ»), створене минущим, мінливим і змінним. Бо кетер, що є, за суттю, Нескінченністю, світить всім буквально порівну, так, що глупак, що йде під зливою перешкод, що ллється на нього, позаду й попереду, і говорить усім, що не відчуває недоліку припинення злиття, - яке псування та гріх через нього!
Бо якби відчував це, певно силкувався б знайти якийсь спосіб, врятуватися все ж таки від припинення злиття, чи більше, чи менше, адже спосіб цей ще не був недосяжним нікому, хто шукав його. Або ж шляхом «міркувань віри», або шляхом «впевненості», або через «прохання в своїй молитві», які придатні людині саме у випадках скрутних і нагальних. Адже навіть «злодій у підкопі закликає до Творця».
6. Бааль Сулам. Шаматі. 138. "Боязнь і страх, котрі приходять іноді до людини"
(переклад з івриту)
Коли до людини приходить страх, їй треба знати, що написано: «Немає нікого крім Нього», хай то навіть чаклунство. І якщо людина бачить, що страх оволодіває нею, тоді вона повинна сказати, що це не є випадком (боронь Боже), а це дав їй Творець можливість з небес. І їй потрібно вдивлятися і вивчати, - з якою метою послали їй цей страх. Напевне, це для того, щоб змогла вона перебороти і сказати: «Немає нікого крім Нього».
І навіть якщо після всього цього, боязнь і страх не йдуть від неї, тоді вона повинна отримати приклад з цього і сказати: «В тій же мірі повинен бути трепіт в роботі Творця». Тобто, що трепіт перед небесами, якого треба удостоїтись, повинен мати такий же характер страху, як є в неї зараз. Тобто, як тіло вражається від цього страху, зовнішнього, так само, буквально той же вид збудження тіла, повинен мати трепіт перед Творцем.
7. Рабаш. Стаття 6 (1990) “Коли людина повинна користуватися гордістю в духовній роботі”
Людина повинна звернути увагу на це і вірити, що Творець займається її розвитком і направляє її на шляху до палацу Царя. У такому випадку їй потрібно радіти тому, що Творець спостерігає за нею, і дає їй також і падіння. Тобто людина повинна вірити, наскільки вона може зрозуміти, що Творець дає їй духовні підйоми, адже не може стверджувати людина, що вона сама отримує підйоми, а сам Творець бажає наблизити її і тому дає їй (відчуття) духовного піднесення. Крім того, людина повинна вірити, що і падіння дає їй Творець, бо хоче її наблизити. Тому будь-яку дію, яку вона в змозі зробити, вона повинна виконувати, ніби знаходиться в стані підйому. Тому те, що вона долає щось під час падіння, називається пробудженням знизу. І будь-яка дія, яку вона здійснює, і вірить, що таке бажання Творця, приводить її до ще більшого наближення до Творця, тобто, людина сама починає відчувати, що Творець наблизив її до Себе.
8. Рабаш. Стаття 19 (1990) "Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією-2"
(переклад з івриту)
Людина має вірити, як зазначено вище, що «немає нікого крім Нього». Тобто, що це Творець зобов’язує її робити добрі дії. Але оскільки людина ще не достойна знати, що це Творець її зобов’язує, тому Творець одягає Себе в убрання «плоті й крові», і ними Творець чинить все це, іншими словами, Творець діє зворотною стороною.
Пояснення: людина бачить зовнішність людей. Але повинна вона вірити, що за зовнішністю людей стоїть Творець і виконує ці дії. Тобто, що за людьми стоїть Творець і примушує людину виконувати дії, котрі бажає Творець. Виходить, що Творець діє в усьому, але людина зважає на те, що вона бачить, а не на те, у що вона має вірити.
9. Рабаш. Стаття 19 (1990) "Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією-2"
(переклад з івриту)
Людина має вірити, що зробила це тому, що Творець наказав їй виконати цю заповідь. А вона повинна була виконати те, що Творець заповідав їй зробити. Однак Творець сховався в одежину ло лішма, тобто товаришів і таке подібне, так, що через цю одежину людина думала, що має слухатися це «ло лішма».
Але істина в тому, що людина має вірити, що все робить Творець. Отже, після того, як виконала заповідь, треба їй сказати, що Творець діє за вбранням ло лішма. І тоді виходить, що людина має подякувати Творцеві за те, що Він дав їй бажання виконати заповіді Його за допомоги цього перевдягання.
10. Бааль Сулам. Шаматі. 1. Немає нікого крім Нього
(переклад з івриту)
Людина завжди повинна намагатися йти дорогою злиття з Творцем, тобто щоб усі її думки були про Нього. Отже, навіть якщо перебуває в найгіршому стані, коли не може бути падіння більшого, ніж це, хай не виходить з управління Творця, тобто мовби у когось іншого існує право, і не дає їй увійти до святості, і в його силах чинити добро чи зло. Це означає, що хай не думає, що є сила у сітра ахри (букв. «іншої сторони»), і вона не дає людині робити добрі справи та йти дорогами Творця, бо все робиться Творцем.
11. “Зоар для всіх”, “Передмова книги Зоар”, роз. "Дві точки", п. 121
І хоча вся безліч несумісних з Його єдністю суперечностей, які ми відчуваємо в цьому світі, на початку своєму і відокремлюють нас від Творця, але коли ми докладаємо зусиль у виконанні Тори й заповідей з любов'ю, всією душею і суттю своєю, як і заповідано нам, щоб доставити відраду Тому, хто створив нас, то всі ці сили роз'єднання нездатні навіть найменшою мірою зменшити хоч у чомусь нашу любов до Творця всією своєю душею і суттю, і тоді кожне протиріччя, яке подолане нами, стає вратами осягнення Його мудрості.
Бо в кожному протиріччі закладена дивовижна можливість розкрити особливий ступінь осягнення Його. І ті, хто заслужив удостоїтися цього, обертають пітьму на світло, а гірке на солодке, бо всі сили роз'єднання, що викликали затемнення розуму і гіркоту тіла, стали для них вратами осягнення піднесених ступенів, та перетворилася тоді пітьма на величезне світло, а гіркота стала солодкістю.
Так що саме тією мірою, якою до цього проявилися у них на всіх шляхах вищого управління сили роз'єднання, перетворилися тепер всі вони в силу єдності. І вони стали тепер такими, що схиляють весь світ цілком на чашу заслуг.
12. Бааль Сулам. Шаматі. 172. Перешкоди та завади
(переклад з івриту)
Усі перешкоди та завади, котрі розкриваються нам і нашим очам, є ніщо інше, як зближення, коли Творець бажає наблизити нас. І всі ці перешкоди приносять нам лише наближення. Бо якби не це, було б зовсім нереальним зблизитися з Ним. Адже з боку природи немає віддалення більшого, ніж між нами, зробленими з матеріалу, і Творцем, який є вищим за все найвище. І тільки коли людина починає наближатися, тоді вона починає відчувати відстань між ними. І кожна перешкода, що долається людиною, скорочує їй цей шлях.
13. Бааль Сулам. Шаматі. 172. Рукою сильною та гнівом пролитим
(переклад з івриту)
Але ж коли людина долає труднощі й перешкоди, тоді не легко можна її відштовхнути, а лише сильною рукою. І якщо людина переборює також сильну руку, і ні за що не бажає зсунутися з місця святості, і бажає лише злитися з Творцем в істині, і бачить, що відштовхують її, тоді людина говорить, що "гнів пролитий на неї", інакше дали б їй увійти, однак, "гнів пролитий на неї" з боку Творця. Тому не дають їй увійти в палац Царя і злитися з Ним.
Виходить, що перед тим, як людина не хоче зсунутися зі свого місця, а рветься й бажає увійти, не можна сказати, що відчуває начебто "гнів пролитий перебуває на ній". Але після всіх відштовхувань, якими її віддаляють, а людина не рухається зі свого місця, тобто, коли вже розкрилася їй сильна рука і пролитий гнів, тоді станеться "стану царювати над вами", бо лише через пориви та великі зусилля розкривається для неї малхут небес, і заслуговує увійти всередину царського палацу.
14. Бааль Сулам. Лист 52
(переклад з івриту)
Коли людина зосереджується у собі і відчуває свій жалюгідний стан, і пробуджується повернутися до Творця, і виливає свої молитви у пристрасному бажанні злитися з Творцем, вона вважає всі ці молитви і все це пробудження власною силою, і, виходить, сидить і чекає визволення Творця, малого чи великого. І коли хмара продовжується, і людина не бачить ніякої привітності з боку Творця, – виходить, боронь Боже, що впадає у відчай, бо не бажатиме її Творець, бо після такої великої кількості туги, - жодним чином не звернувся до неї, абсолютно.
І тому говорить вислів: «Шукайте Творця, коли Він присутній», тобто, в час, коли Творець являє Себе вам для пошуку, тоді обов’язково шукайте Його також, адже людина має бути першою, тобто Творець стає першим (тільки аби) дати вам серце, щоб шукати Його.
І коли ти дізнаєшся про це, напевно зміцнишся зі свого боку, наскільки зможеш шукати з більшою силою і з більшою енергією. Бо Цар кличе тебе.
15. Рабаш. 133. "Усе є виправленнями"
(переклад з івриту)
«Усяку хворобу, котру наслав Я на Єгипет, не нашлю на тебе, бо Я Творець, цілитель твій» (глава «Бешалах»).
Питання мудреців: якщо «Я не наведу хворобу», навіщо потрібен цілитель?
І слід пояснити, що оскільки «Я – цілитель», то навіщо Я насилатиму на тебе хворобу, якщо Я мушу лікувати цю хворобу. І що Я виграю, якщо нашлю хворобу, – це ж певно буде з боку покарання. А якщо Я маю лікувати хворобу, то яке це буде покарання, лише начебто Я роблю марну роботу.
Тому Я не насилатиму на тебе хворобу, а те, що ти думаєш, що це хвороба, то помиляєшся в цьому, бо всі стани, котрі ти відчуваєш, якщо відносиш їх до Мене, то всі вони [стають] виправленнями. Адже завдяки цьому ти наблизишся до Мене в злитті.
16. Бааль Сулам. Шаматі. 121. Подібна до суден торгових
(переклад з івриту)
І в цьому сенс сказаного: «Адже не хлібом єдиним житиме людина, а всім, що виходить з уст Творця». Означає це, що життєва сила святості, що в людині, приходить не тільки від наближення до Творця, тобто «входів», що означає – входів у святість (віддачу) але також внаслідок «виходів», тобто віддалення від Нього. Коли через те, що сітра ахра зодягається в тіло людини і стверджує, справедливо претендуючи, – «Все моє!» то завдяки подоланням таких станів людина заслуговує постійної віри. Отже, людина повинна поєднати все з Творцем, тобто навіть виходи спричинює Він. А коли заслуговує, тоді бачить, що як виходи, так і входи в духовне, – все від Творця.
17. Рабаш. Стаття 28 (1987) Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі
(переклад з івриту)
Людина має вірити вище знання і змальовувати собі, начебто вона вже удостоїлася віри в Творця у відчуттях у своїх органах, і бачить, і відчуває, що Творець управляє всім світом властивістю «добрий і добродійний». І хоча, коли людина дивиться на рівні знання, вона бачить усе навпаки, – все ж вона повинна діяти вище рамок знання, і щоб було подібно для неї, наче це вже існує у відчуттях її органів, що так воно насправді, що Творець керує всім світом властивістю «добрий, і добродійний».
І тут людина здобуває важливість мети. І звідси вона отримує життя, тобто радість від того, що має наближення до Творця, і має вона можливість сказати, що Творець є добрим і добродійним.
18. Бааль Сулам. Лист 1
(переклад з івриту)
Всі вірять в особисте управління, але не злиті з ним зовсім.
Причина та, що як можна віднести думку, чужу та загиджену... до Творця, який є абсолютом Доброго, Хто дає добро... а лише справжнім робітникам Творця, їм відкривається спочатку знання про особисте управління, що Він заснував всі причини, що передували цьому, включаючи добрі та злі разом, і тоді вони злиті з особистим управлінням, бо кожен, хто приєднаний до чистого, є чистим.
А оскільки єднається Той, хто управляє, зі Своїм управлінням, – то зовсім не дається взнаки відмінність між злом та добром, і всі улюблені, і всі ясні, бо всі є зброєносцями (букв. «носіями келім») Творця, готовими уславлювати розкриття Його єдиності. І це відчутно, і в цій мірі мають вони знання в кінці, що всі дії та думки, чи то добрі, чи злі, – вони є зброєносцями Творця, і Він уготовив їх, і з вуст Його вони вийшли, і це знаним буде в очах всіх в кінці виправлення.
19. Бааль Сулам. Лист 8
(переклад з івриту)
Існує важлива мета для всього, що відбувається в цьому світі, яка зветься «крапля єдності». І всі ті мешканці матеріальних жител, коли проходять шлях усіх тих жахів, і вся та абсолютність в Його гордовитості, відокремленої від них, – тоді відкривається якийсь отвір в стінках їхніх сердець, «закритих дуже», – через природу самого створіння, – і робляться гідними завдяки цьому, щоб перебувала в них та «крапля єдності», в глибині їхніх сердець. І набудуть зворотної форми, як матеріал, в якому впечатано, і побачать вочевидь, що «назворот це», що навпаки, саме тими жахливими страхами приходять до осягнення абсолюта Того, хто відокремленний в піднесеності, чужій їм. З цим, і саме з цим злитий сам Творець, хай благословиться, і саме там може дати, щоб перебувала на них «крапля єдності».
20. Бааль Сулам. Шаматі. 19. Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла
(переклад з івриту)
А надія людини має бути такою, що оскільки вона не може звільнитися з-під влади бажання отримувати, і вона перебуває завжди через це в підйомах та падіннях, – тому людина сподівається від Творця удостоїтися, щоби Він освітив їй очі, і щоби мала вона силу зміцніти і працювати лише на користь Творця. І це як написано: «Одне просив я у Творця, її проситиму». «Її», тобто святу Шхіну. І просить, щоб було: «сидіти мені в домі Творця всі дні життя мого».