Досягти відчуття ближнього - вибрані уривки з першоджерел
1. Рабаш. 544. "Диким ослям народжуватиметься людина"
(переклад з івриту)
«Диким ослям народжуватиметься людина». А сенс той, що поняття «худобина» – це те, що турбується тільки про себе, немає в ньому відчуття ближнього. І коли створена з бажанням отримувати, не має вона ніякої тяги змінювати свій шлях.
Тому те, що має вона в кінці, є в неї на початку. Тоді як людина, хоча й «диким ослям народжуватиметься», але в результаті прийде до рівня «людина», тобто до відчуття ближнього. І цим прийде до відчуття існування Всесильного, що зветься «Знай Всесильного батька свого і служи Йому».
2. Бааль Сулам. "Передмова до книги Зоар", п. 38
(переклад з івриту)
Додатковий до всіх них – людський вид, котрий є четвертою стадією бажання отримувати, котре тут вже в кінцевій, довершеній мірі. Адже бажання отримувати його вже приводить в дію в ньому також і відчуття ближнього. І якщо захочеш дізнатися точно, яка відмінність між третьою стадією бажання отримувати, що в тваринному виді, і між четвертою стадією бажання отримувати, що в людському виді, скажу тобі, що вона – як цінність одного створіння, в певній дійсності порівняно з усією дійсністю. Бажання отримувати, що в тваринному виді, позбавлене відчуття ближнього, не зможе породити відчуття нестачі та потреби, більші за ту міру, котра належить лиш тільки певному створінню. Але людина, в якої є також відчуття ближнього, відчуває нестачу від усього, що є у ближнього, і сповнюєтья заздрістю здобути собі все, що є у ближнього. І якщо є в неї сто – хоче двісті, і таким чином її відчуття нестачі та потреби все примножуються, аж поки людина бажає поглинути все суще, що існує у світі.
3. Бааль Сулам. Шаматі. 115. "Неживе, рослинне, тваринне, людське"
(переклад з івриту)
Тваринне: тварини, - ми бачимо, що в кожної з них є окрема натура, і вони не підкорені оточенню. А у кожної з них є відчуття і її власний характер. І, звичайно, вона може в чомусь діяти всупереч бажанню Господаря, тобто, може працювати властивістю віддачі. А також не підпорядкована оточенню. А є в нього життя як таке, окреме, без того, щоб його життєва сила залежала від життя ближнього. Але більше ніж саму себе не може відчути. Тобто, немає в неї відчуття ближнього, і само собою, не може піклуватися про ближнього.
Людина (букв. «медабер» - «мовець», «той, хто говорить»): має такі переваги:
1) Те, що вона діє проти бажання Господаря.
2) Те, що вона не є єдиною спільністю з подібними і сучасними собі, як рослина. Тобто, не залежить від оточення.
3) Те, що відчуває також ближнього. Тому може дбати про них і сприяти їх довершеності, - завдяки тому, що відчуває загал і відчуває його горе, і може радіти, коли є втіха загалу. І також вона може сприймати від минулого та майбутнього. І зовсім інше – тварина, яка відчуває лише теперішній стан, а також тільки особисто себе.
4. Бааль Сулам. "Суть релігії та її мета"
(переклад з івриту)
Бо людина дика, зовсім не розвинута, абсолютно не визнає егоїзм поганою властивістю. І тому користується нею відкрито, без ніякого сорому і без усяких меж. На очах у всіх грабує та вбиває - всіх, хто трапиться під руку.
А трошки більш розвинутий вже відчуває певну міру свого егоїзму як зло. Щонайменше, соромиться користуватися ним прилюдно, грабувати й нищити душі на видному місці. Але таємно поки що реалізує всі свої зловмисності, проте, все ж пильнує, щоб ніхто не побачив.
А більш розвинутий за цього, виходить, що відчуває егоїзм дійсно огидною річчю, до того, що не може терпіти його в собі, і відкидає й відокремлює його цілковито, в мірі, в якій усвідомлює його, до того, що не бажає й не може втішатися від праці інших. І тоді починають пробуджуватися в ньому іскри любові до ближнього, що зветься "альтруїзмом". Що є загальною властивістю добра.
І це теж розвивається в ньому за порядком поетапного розвитку. Спочатку розвивається в ньому почуття любові та віддачі до потреб родини та близьких так, як сказано: "рідню (букв. «плоть») свою не ігноруй". А коли ще більше розвивається – поширюється в ньому властивість віддачі всім, хто оточує його - жителям його міста, людям свого народу. Так це зростає, аж поки не розвинеться його властивість любові до ближнього на все людство.
5. Бааль Сулам. "Передмова до книги Зоар", п. 39
(переклад з івриту)
…мета ця не належить неживим об’єктам і великим кулям, як земна, як місяць і сонце, хай там якими б не були їхні розміри та їхнє світіння. І не рослинному виду, і не виду тваринному, адже позбавлені вони відчуття ближнього, навіть свого виду, подібних їм. Тож як може належати їм відчуття Творця і Його блага? Лише один людський вид, після того, як є вже в них підготовка відчуття ближнього щодо осіб свого виду, подібних їм, ось після роботи в Торі та заповідях, що перетворюють їхнє бажання отримувати на бажання віддачі, і приходять до тотожності властивостей з Творцем. І тоді здобувають всі ступені, котрі уготовані їм у вищих світах, що звуться НАРАНХАЙ, бо цим робляться готовими сприйняти мету, що в задумі творіння. Отже, кінцевий намір творіння всіх світів був виключно для людини.
6. Бааль Сулам. "Свобода волі".
(переклад з івриту)
…вся Тора та заповіді дані лише для того, аби очистити ними Ісраель, що означає – розвинути в нас чуття усвідомлення зла, котре вкарбовано в нас з дитинства, і в загальному сенсі визначається нами як наше себелюбство, - і прийти до чистого, без домішок, добра. А воно зветься: любов до ближнього, що є єдиним і унікальним переходом до любові до Творця.
7. Бааль Сулам. "Порука", п. 22
(переклад з івриту)
…відчуття захоплення, котре виникає в людини при заняттях заповідями, [...] що між людиною і ближнім її. Бо всі заповіді повинна людина виконувати лішма, без жодної надії для себелюбства, тобто що жодне світіння і щось сподіване не повертається до неї через ці труди у вигляді оплати або пошани та подібного. Тож тут, у цій високій точці, поєднуються любов до Творця і любов до ближнього буквально в одне єдине.
8. Рабаш. Лист 40
(переклад з івриту)
…є молитва, а саме, щоб Творець, хай благословиться, допоміг би йому в тому, щоби відчув товариську любов, і щоб товариш його був би близьким його серцю.