1. Рабаш, стаття 6 (1989) «Що таке «вище знання» в духовній роботі»
(переклад з івриту)
Адже «цава» (військо) – це люди війни. Тобто, ті люди, які йдуть щодня воювати зі злим началом, - вони називаються «цава». Тому, після того, як удостояться визволення, тобто, після того, як подолали зле начало і вийшли з-під влади зла, коли порядок роботи їхньої складався з підйомів та падінь, це і зветься «цваот». Інакше кажучи, одного разу вийшли з-під їхньої влади, потім знову повернулися під їхню владу, і назва цих підйомів та падінь називається «цваот».
2. Рабаш, стаття (1989) «Що таке «вище знання» в духовній роботі»
(переклад з івриту)
І в час роботи, коли людина повинна сказати: «Якщо не я собі – хто мені?», думають тоді про цей робочий ритм, що вони самі утворюють підйоми й падіння. Тобто, що вони – люди війни, що звуться «цава», «мужні герої». Але ж потім, коли вже визволені, тоді вони осягають, що це Творець цваот, тобто всі підйоми й падіння, що були в них, - Творець робив це.
Тобто навіть падіння також прийшли від Творця. Бо «просто так» людина не отримує підйомів та падінь так багато разів. А це Творець спричинив усі ці виходи, котрі можна пояснити як «вихід зі святості (віддачі)». А «вхід» - як «вхід у святість». Все робить Творець, тому після визволення Творець зветься «Творець воїнств».
3. Рабаш, стаття 10 (1985) «І вийшов Яаків»
(переклад з івриту)
Відомо, що «земля» вказує на бажання отримувати. Воно є основою: все створіння і все зло в світі виходять з цього бажання. Як відомо, воно є коренем усіх воєн, вбивств і тому подібного.
4. Рабаш, лист 5
(переклад з івриту)
І коли ви відчуєте, що витримуєте цю війну, тоді кожен вже знає й відчуває, що він потребує допомоги товариша свого, а без нього і його власна сила слабшає. І тоді, коли розуміють, що необхідно рятувати життя, тоді само собою кожен забуває, що є в нього тіло, про збереження котрого слід турбуватися, а обидва робляться зв’язаними однією думкою, - як і чим перемогти ненависника.
5. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 118. «Зрозуміти поняття “коліна, що схилялися перед Баалом”»
(переклад з івриту)
А той, хто має можливість, і бореться за те, щоби йти шляхом віри, той називається воїн, - «муж війни».
6. Рабаш, записка 440. «І побачив Пінхас»
(переклад з івриту)
А щодо дії, - це завжди повинно бути з подоланням, що зветься – «Хай завжди людина веде війну», як сказали мудреці: «Завжди хай людина роздратовує добре начало проти злого начала» (трактат «Брахот», 5:1). І пояснив Раші, що хай влаштовує з ним війну.
А якщо людина йде завжди вище за рівень знання, тоді Творець каже: «Ось, Я даю їй Свій союз, союз миру». Як написано: «Послухаю, що говоритиме Творець, бо проголосить Він мир до народу Свого і до відданих Йому, і щоб не поверталися до глупства свого».
Це означає, що після того, як Творець укладає з людиною союз миру, тоді немає для людини більше війн, як написано: «Коли бажані Творцю шляхи чоловіка, то й ворог його замириться з ним».
7. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 19. «Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла»
(переклад з івриту)
А повинна людина вірити: те, що бажання отримувати заважає їй в роботі, це дається їй згори. Бо з небес дають їй силу розкриття бажання отримувати, тому що саме в час, коли воно пробуджується, є можливість для роботи, щоб мала вона щільний контакт з Творцем, аби допоміг їй перетворити бажання отримувати на «заради віддачі».
І людина має вірити, що від цього походить задоволення для Творця, від того, що людина молиться до Нього, щоби наблизив її до стану злиття, що зветься «тотожність властивостей», яка є скасуванням бажання отримувати, щоб було воно ради віддачі. І про це говорить Творець: «Перемогли мене сини Мої». Тобто, Я вам дав бажання отримувати, а ви просите мене, щоб Я дав вам замість нього бажання віддавати.
8. Рабаш, стаття 14 (1987) «Зв’язок між песахом, мацою та марором»
(переклад з івриту)
Чому Він робить так, що робота у віддачі була б настільки важкою? - це тому, що Я бажаю, щоб розкрилася "сильна рука", як написано: "Бо сильною рукою відішле він вас, і сильною рукою вижене вас зі своєї країни".
А в якому випадку буває потрібна сильна рука? - це саме тоді, коли другий опирається з усіх сил, тоді можна сказати, що треба користуватися "сильною рукою". Але недоречно сказати, що коли другий – слабак, то слід поводитись з ним "сильною рукою". Це як приклад, котрий навів мій пан, батько й учитель, що ведеться в світі так, що коли двоє сперечаються, то доходить іноді до бійки, і той, хто бачить, що не зможе подолати другого, бере проти нього ніж. А другий, який бачить, що є в того ніж, бере пістолет, а коли цей бачить, що в того пістолет, бере рушницю, і так далі. До того, що другий бере проти цього кулемет, а коли є в нього кулемет, цей бере танк. Але ніколи не чутно було, що коли хтось бере палицю і хоче побити, то другий візьме танк і воюватиме з тим, хто взяв палицю.
Так само і в духовній роботі, не можна сказати, що треба йти проти фараона сильною рукою, якщо той не виказує сильного спротиву. А оскільки Творець бажав розкрити йому при цьому "сильну руку", тому Він мав обтяжити серце фараона, як написано: "Бо Я обтяжив його серце і серце слуг його, щоб встановити ці знамення Мої в його середовищі".
9. «Повернення душі». Розділ 40
Наші мудреці сказали: «Зле начало людини посилюється проти неї кожен день, якби Творець не допомагав би їй, не подолала б його». Однак людина зобов'язана зміцнюватися щоразу заново, не відступати назад від цієї війни і ні в якому разі не втрачати надію. Адже в цій війні поки що, зрозуміло, не видно неозброєним оком, хто перемагає. Бо війна ще дуже довга і вигнання зростає, і з кожним відбувається те, що відбувається. І, незважаючи на це, до тих пір, поки ми ще тримаємо в руках зброю, - а головна наша зброя молитва, - до тих пір поки ми не зневірились в цій війні, страшно сказати, і все ще тримаємо зброю, ми, без сумніву, перемагаємо. Адже до тих пір, поки людина зміцнюється в молитві і крику до Творця, вона взагалі перемагає у війні, бо в цьому і є головна перемога.
10. Рабаш, записка 380. «Кожен, хто освячує сьомий день - 2»
(переклад з івриту)
Наші мудреці сказали: «Зле начало людини посилюється проти неї кожен день, якби Творець не допомагав їй, не подолала б його». І треба зрозуміти, чому Творець не дав людині сил, щоб вона могла перемогти зле начало. А якщо це не в можливостях людини, то чому Творець не робить все.
Тобто навіщо потрібно, щоб людина воювала зі злим началом, а Творець лише допомагав би їй, а якщо людина не починає війну, - немає їй допомоги від Творця.
І навіщо Творцеві потрібно, щоб людина почала воювати, а потім Він приходить і допомагає їй, як сказали наші мудреці: «Завжди буде людина гнівити добре начало на зле начало», і пояснює Раші: «щоб воно воювало з нею». Звідси виходить, що спочатку людина повинна почати воювати з ним, а потім приходить Творець і допомагає їй.
11. Рабаш, записка 380. «Кожен, хто освячує сьомий день - 2»
(переклад з івриту)
…людина зобов'язана почати війну, для того, щоб у неї були келім і потреба в порятунку та допомозі з боку Творця, і це як сказали [мудреці], «якщо Творець не допомагав би їй, вона б не витримала». Виходить, що Він спеціально не дав людині здатність перемогти у війні, тому що, воюючи, людина отримує келім і хісарони віддачі.
Тому потрібно і те, і інше: щоб людина почала війну для отримання келім, а допомога, котра потрібна – це, щоб саме Творець допоміг їй, бо завдяки допомозі вона отримує в спадок землю [Ізраїлю], як обіцяв Творець праотцеві Аврааму.
12. Рабаш, стаття 21 (1986) «Якщо добро зростає, то й зло зростає»
(переклад з івриту)
…сказали мудреці (в трактаті «Брахот», 5): «Сказав рабі Леві: «Завжди хай підбурює людина добре начало проти злого начала». І пояснив Раші, що хай влаштує війну зі злим началом. І маємо зрозуміти: війна ця – задля якої потреби? Чи не було б краще, якби людина бачила, що зло, що в ній, не збуджується в її нутрі? Навіщо їй потрібно пробуджувати його і розпочинати з ним війну? Адже краще не вводити себе в стан небезпеки, коли раптом не зможе перемогти його, за словами мудреців: «Не слід людині вводити себе у стан небезпеки».
А за порядком духовної роботи, коли займається людина діями заповідей, або коли займається Торою, бажаючи прийти до віддачі, покладено на неї сказати, [...] що потрібно працювати в ім’я небес, а не для особистої користі, тіло відразу спалахує злістю і активно протидіє їй, і каже людині: «Можеш ти робити все, але «в ім’я небес» і не для особистої користі, - таке навіть до уваги не береться». Виходить, що якщо не буде сердити його, ніколи не буде реальним для неї прийти до істини.
13. Бааль Сулам «Передмова до книги Зоар», п. 19
(переклад з івриту)
А всі ці страждання стосуються лише кліпи нашого цього тіла, котра створена лиш тільки для смерті та поховання.
І це навчає нас, що бажання нашого тіла отримувати для себе, створене лиш для того, щоб усунути його і звести зі світу, і обернути його на бажання віддавати. А страждання, котрі ми терпимо, - це лише прояви, щоб розкрити нам нікчемність і шкідливість, що притаманні йому.
Отже, дивись і побачиш, що коли всі мешканці світу згодяться одностайно скасувати і звести зі світу своє бажання отримувати, і не буде в них іншого бажання, крім як віддавати своїм ближнім, тоді анулюються всі турботи і всі шкідники на землі, і кожен буде впевненим в здоровому і досконалому житті. Адже в кожного з нас буде великий світ, котрий турбуватиметься про нього і задовольнятимуть його запити.
Однак, коли в кожного є лиш тільки бажання отримувати для себе, то звідси й усі турботи, страждання, війни і нищення, від яких не маємо ми порятунку, і які послаблюють наші тіла різноманітними хворобами та муками. І ти бачиш, що всі ці страждання, що існують у нашому світі, є ніщо інше, як явища, запропоновані нам, аби спонукати нас анулювати злу кліпу нашого тіла, і набути досконалої форми бажання віддавати.
14. Бааль Сулам «Останнє покоління»
(переклад з івриту)
І вже говорив я про те, що є два шляхи до розкриття досконалості: або шлях Тори, або шлях страждань. І тому повернув Творець так, що дав техніку людям, настільки розвинуту, що вони винайшли атомну та водневу бомби. І якщо ще не ясно світові загальне руйнування, котре вони готові принести в світ, то чекатимуть до світових війн, третьої або й четвертої, - хай нас омине! І тоді бомби зроблять свою справу, і рештки, які залишаться після руйнації, не будуть мати іншої ради, як лише прийняти на себе цю роботу, - щоби ні індивід, ні народ не працювали б для себе більше, ніж потрібно для власного існування, а решта їхніх дій буде на благо ближнім. І якщо всі народи світу згодяться з цим, тоді усунуться війни зі світу, адже жодна людина абсолютно не дбатиме про свою користь, а лише про благо ближнього, і немає цьому заміни.
15. Зоар для всіх, гл. «Ахарей мот», стаття "Ось як добре і як приємно", п. 65
«Ось як добре і як приємно сидіти братам, ще й разом» - це товариші, коли вони сидять разом, не розлучаючись один з одним. Спочатку вони виглядають, як люди, які воюють між собою, які хочуть вбити один одного. А потім вони повертаються до братерської любові. Творець говорить про них: «Ось як добре і як приємно сидіти братам, ще й разом». «Ще й» вказує на з'єднання з ними Шхіни. Більше того - Творець слухає (їхні) промови, насолоджуючись і радіючи Їм.
16. Рабаш, лист 8
(переклад з івриту)
Врешті-решт зібралася невеличка група людей, аби бути разом, в одному місці, під керівництвом одного лідера, і з духом героїчним, вище людських обмежень, вони стоять міцно проти тих, хто постають на них. І напевно, це люди сильні серцем, активні духом, і рішення їх є сміливим і впертим, не зрушити навіть кроку назад, і вони вояки найкращого ґатунку, що йдуть у війні зі злим началом до останньої краплі крові, і вся їхня мета полягає в тому, як перемогти в цій війні, - заради слави імені Творця.
17. Рабаш, записка 162. «Любов до ближнього»
(переклад з івриту)
Дивлюсь я на маленьку точку, що зветься любов’ю до ближнього, і думаю я про неї: що можу я зробити, аби дати втіху загалу людському? І коли дивлюсь я на весь загал, бачу я страждання людей, хвороби та муки, і страждання людини, спричинені всім загалом, тобто війни між народами. І окрім молитви немає що й дати, і це зветься «Той, хто горює горем загалу, є середнім».
Тим, що Творець б'є, Він лікує
18. Рабаш, записка 289. «Творець вимогливий до праведників»
(переклад з івриту)
А той удар, який людина отримує від Творця, тобто коли забирає в неї смак в роботі, то самим цим Він лікує її, бо тоді немає в людини іншої ради працювати на Творця, як тільки в стані віри вище знання. Виходить, що удари, котрі отримала від Творця, - саме завдяки ним людина може зцілитися, бо інакше залишиться вона відокремленою.
І цим робиться зрозумілим те, що сказали мудреці: «Творець тим, що б’є, цим Він лікує». Тобто, це є лікуванням, адже дає людині можливість, щоб змогла працювати властивістю віри без жодної опори.
19. Рабаш, записка 133. «Усе є виправленнями»
(переклад з івриту)
«Усяку хворобу, котру наслав Я на Єгипет, не нашлю на тебе, бо Я Творець, цілитель твій» (глава «Бешалах»).
Питання мудреців: якщо «Я не наведу хворобу», навіщо потрібен цілитель?
І слід пояснити, що оскільки «Я – цілитель», то навіщо Я насилатиму на тебе хворобу, якщо Я мушу лікувати цю хворобу. І що Я виграю, якщо нашлю хворобу, - це ж певно буде з боку покарання. А якщо Я маю лікувати хворобу, то яке це буде покарання, лише начебто Я роблю марну роботу.
Тому Я не насилатиму на тебе хворобу, а те, що ти думаєш, що це хвороба, то помиляєшся в цьому, бо всі стани, котрі ти відчуваєш, якщо відносиш їх до Мене, то всі вони [стають] виправленнями. Адже завдяки цьому ти наблизишся до Мене в злитті.
20. Рабаш, стаття 15 (1984) «Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне»
(переклад з івриту)
А найголовніше – це знати яка насправді хвороба. Тож виходить, те, що платять великому лікарю суму набагато більшу, ніж лікарю малому, це аби визначити точно, що за хвороба».
Виходить, відповідно, що визначення недоліку, що зветься негативним, все одно називається позитивним. Тобто, знання хвороби – саме це знання буквально є виправленням, бо тепер людина вже знає, що виправляти. Виходить, що знання, яка це хвороба, вже входить в лікування хвороби, бо неможливо вилікувати її, якщо не відома причина хворості.
21. Рабаш, стаття 30 (1991) «Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах»
(переклад з івриту)
Існує виправлення згори, що полягає в тому, що людина нездатна бачити зло. Адже є правило, що «людині не показують зла більше, ніж вона здатна виправити себе». Так само, як у матеріальному, коли людині не називають її справжню хворобу, якщо вона нездатна вилікувати її.
Тому, хто прийшов, щоб осквернитися, тобто хоче побачити істину, тому розкривають. І якщо людина хоче йти вперед і молиться, щоб їй розкрили істинний розмір зла, яке полягає в бажанні отримувати собі, їй дають допомогу згори, тобто її оскверняють згори. Іншими словами, їй посилають згори, щоб вона побачила, у чому полягає шкода від скверни. Тоді вона починає молитися з глибини серця, щоб Творець дав їй бажання віддавати замість бажання отримувати, яке є в неї від природи, і щоб їй дали другу природу, яка є даром згори.
22. Бааль Сулам «Передмова до книги "Прі хахам" – за темами Тори»
(переклад з івриту)
І ще можна сказати, що неможливо пов’язати зло з Творцем, котрий є абсолютним добром, тому весь час, поки людина відчуває погані стани, вона зобов’язана сказати, що вони приходять з іншого місця - від оточення. Але насправді, коли людина заслуговує бачити лише добро, і що немає жодного зла у світі, і все обертається на добро, тоді показують їй правду, що Творець робить усе, тому що Він є всемогутнім, що Він сам робив і робить, і робитиме все, що діється.
23. Бааль Сулам, лист 5
(переклад з івриту)
я веселюся та радію тим порокам, і відкритим, і тим, що розкриваються.
Але, наскільки я ремствую та жалкую про ті дефекти, які ще не розкрилися, і повинні розкритися, бо прихована вада позбавлена надії, і великим визволенням з небес є її розкриття. Адже це правило: немає такого, щоб давав те, чого немає в самого, і якщо розкрилося нині, - немає жодного сумніву, що було також і в основі, однак було приховано. Тому радію я виходу їхньому зі своїх нір, адже глянь на них і стануть купою кісток
24. Рабаш, записка 60. «Прохання про допомогу»
(переклад з івриту)
Коли є в людини скрута в матеріальному плані, вона має горювати про те, що Творець покарав її, адже вона відчуває горе. А якщо вона не горює, тоді це не покарання. Адже покаранням називається те, що болить людині і вона не може терпіти свій стан, чи то скрута з заробітком, чи то важкий стан через хворобу.
І якщо людина каже, що не відчуває горя, виходить, що не прийняла того покарання, котре Творець дає їй. Бо слід знати, що покарання є виправленням для душі. То виходить: якщо не журиться – цим втрачає виправлення.
І треба людині скласти молитву до Творця, щоб забрав від неї страждання і горе, котрі вона відчуває, бо молитва, яка з’являється від страждань, є виправленням ще більшим, ніж виправлення покаранням. І як чув я від Бааль Сулама, що коли Творець дає покарання людині, то це не через помсту чи злопам’ятство, нібито карає за те, що не послухалася Його, як це ведеться у людей, а покарання – це виправлення.
25. Рабаш, записка 60. «Прохання про допомогу»
(переклад з івриту)
І коли людина молиться Творцеві, щоб забрав від неї покарання, виходить, що неначе просить у Творця, щоб забрав від неї виправлення. І запитав: як може людина просити Творця, щоби взяв від неї виправлення, адже виправлення, воно на користь людині.
І пояснив, що через молитву, котрою людина просить у Творця, щоб допоміг їй, має вона зв’язок з Творцем, і це є виправленням набагато більшим, ніж те, котре людина отримує завдяки покаранню.
26. Рабаш, стаття 1 (1991) «Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе"»
(переклад з івриту)
повинна людина сказати, - те, що вона перебуває в стані ницості, це не тому, що зробилася вона нині гіршою. Просто тепер, оскільки вона бажає виправити себе, щоби всі її дії були б заради небес, то згори розкривають їй її справжній стан, те, що є в її тілі. Бо досі недоліки були приховані, і не видно було їх ззовні. А тепер Творець розкрив їх, як сказано вище, в книжці "Прі хахам".
І про це людина говорить, що це є милістю, те, що Творець розкрив їй зло, що в ній, щоб вона знала правду, і буде в неї можливість скласти істинну молитву Творцеві. Виходить, що з одного боку, людина бачить нині, що вона віддалена від Творця, а з другого боку, повинна сказати, що Творець є близьким до неї, і Творець опікується нею, і показує їй недоліки. Тому вона має сказати, що це милість.
Зміцнюємося в «немає нікого крім Нього»
27. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 1. «Немає нікого крім Нього»
(переклад з івриту)
Ось написано: «Немає нікого, крім Нього", і означає це, що немає ніякої іншої сили у світі, яка мала б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є у світі речі, які заперечують вище управління, то причина цьому та, що таким є Його бажання. І це є категорією виправлення, що зветься: "ліва відштовхує, а права наближає". Тобто те, що ліва відштовхує, входить у поняття "виправлення". Це означає, що існують речі у світі, які заздалегідь виникли з наміром звести людину з прямого шляху, і ними вона відкидається від святості.
А користь від цих відштовхувань та, що завдяки їм людина набуває потребу та цілковите бажання, щоб Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропала.
28. Зоар для всіх, Предмова книги Зоар, ст. «Ніч нареченої», п. 138
І закон такий, що створіння не може прийняти від Творця зло в явному вигляді. Адже якщо створіння буде сприймати Його як такого, Хто творить зло, це завдасть шкоди величі Творця, бо не личить таке досконалому Діячеві. Тому, коли людина відчуває зло, в тій же мірі тяжіє над нею заперечення управління Творця та утаємничується від неї з висі Той, Хто діє. І це найбільше з усіх покарань у світі.
Таким чином, відчуття добра і зла в управлінні Творця визначає відчуття винагороди й покарання. Адже той, хто докладає зусиль, аби не втратити віру в Творця, хоча й відчуває управління як недобре, - набуває винагороди. А якщо не бажає докладати зусиль, то отримує покарання, бо він розлучився з вірою у Творця.
29. Бааль Сулам, лист 18
(переклад з івриту)
Тому немає іншого виправлення людині, як тільки вирівняти всі моменти, теперішні, і ті, що мають бути, щоб були кадінням та підношенням імені Його великому. А той, хто відштовхує мить, яка перед ним, бо жорстка вона, розкриває своє глупство всім, - неначе всі світи і всі часи не варті для нього, - оскільки світло лику Творця не облачається в зміну часів та дат, попри те, що робота людини, безперечно, змінюється через них. І задля цього підготовано нам заслугами святих праотців наших, віра і впевненість, які вище знання, котрими користується людина у важкі моменти, без клопоту і втоми.
30. Бааль Сулам, лист 18
(переклад з івриту)
і відразу вранці, коли прокидається від сну, хай освятить першу ж мить злиттям з Творцем, і виллє серце своє Творцеві, щоби беріг його всі двадцять чотири години на добу, щоб не промайнула йому в голові безцільна думка, і щоб не здавалося йому це неможливим, або надприродним, бо образ природи, яка робить залізну перетинку... І годилося б людині анулювати природні перегородки, які вона відчуває. Але спочатку нехай вірить, що природні перетинки не відділяють Творця від неї, а потім хай молиться всім серцем, і навіть про те, що вище за бажання її природи.
І розумій це завжди: також кожного разу, коли з’являються й зникають в людині образи, що не є святістю, хай припинить відразу ж, як згадає це, потурбується вилити серце своє [молитвою], щоб відтак і далі рятував би її Творець від припинення злиття з Ним, в Його великій змозі. І поступово примириться серце людини з Творцем, і жадатиме злитися з Ним по-справжньому. І воля Творця в руці її досягне успіху.
31. Бааль Сулам, лист 18
(переклад з івриту)
Тому той, хто приймає на себе тягар малхут небес повністю, не бачить клопоту в роботі на Творця, і тому може бути злитим з Творцем вдень і вночі, при світлі й у темряві. І не зупинить його «ґешем» («матеріальне», також – «дощ»), створене минущим, мінливим і змінним. Бо кетер, що є, за суттю, Нескінченністю, світить всім буквально порівну, так, що глупак, що йде під зливою перешкод, що ллється на нього, позаду й попереду, і говорить усім, що не відчуває недоліку припинення злиття, - яке псування та гріх через нього!
Бо якби відчував це, певно силкувався б знайти якийсь спосіб, врятуватися все ж таки від припинення злиття, чи більше, чи менше, адже спосіб цей ще не був недосяжним нікому, хто шукав його. Або ж шляхом «міркувань віри», або шляхом «впевненості», або через «прохання в своїй молитві», які придатні людині саме у випадках скрутних і нагальних. Адже навіть «злодій у підкопі закликає до Творця»…
32. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 138. «Боязнь і страх, котрі приходять іноді до людини»
(переклад з івриту)
Коли до людини приходить страх, їй треба знати, що написано: «Немає нікого крім Нього», хай то навіть чаклунство. І якщо людина бачить, що страх оволодіває нею, тоді вона повинна сказати, що це не є випадком (боронь Боже), а це дав їй Творець можливість з небес. І їй потрібно вдивлятися і вивчати, - з якою метою послали їй цей страх. Напевне, це для того, щоб змогла вона перебороти і сказати: «Немає нікого крім Нього».
І навіть якщо після всього цього, боязнь і страх не йдуть від неї, тоді вона повинна отримати приклад з цього і сказати: «В тій же мірі повинен бути трепіт в роботі Творця». Тобто, що трепіт перед небесами, якого треба удостоїтись, повинен мати такий же характер страху, як є в неї зараз. Тобто, як тіло вражається від цього страху, зовнішнього, так само, буквально той же вид збудження тіла, повинен мати трепіт перед Творцем.
33. Рабаш, стаття 6 (1990) «Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі»
(переклад з івриту)
…повинна людина звернути увагу на це, і вірити, що Творець опікується нею, і напучує її йти дорогою, що веде до палацу Царя. Виходить, що вона має радіти тому, що Творець наглядає за нею і дає їй також і падіння. Тобто, людина повинна вірити, наскільки вона здатна збагнути, що Творець дає їй підйоми, і про це напевно вона не може сказати, що сама дістає ці підйоми, а це Творець бажає наблизити її, тому Він дає їй підйоми.
І так само людина повинна вірити, що і падіння дає їй Творець через те, що Він бажає наблизити її. Тому кожну дію, яку має людина можливість вчинити, вона повинна зробити це так, наче вона перебуває в стані підйому. Тому те, що вона зміцнюється трохи в час підйому, це називається збудженням знизу. І кожна дія, яку вона виконує, вірячи, що таким є бажання Творця, саме завдяки цьому вона удостоюється більшого наближення, тобто сама людина починає відчувати, що Творець наблизив її.
34. Рабаш, стаття 19 (1990) «Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією-2”
(переклад з івриту)
Проте, людина має вірити, як зазначено вище, що «немає нікого крім Нього». Тобто, що це Творець зобов’язує її робити добрі дії. Але оскільки людина ще не достойна знати, що це Творець її зобов’язує, тому Творець одягає Себе в убрання «плоті й крові», і ними Творець чинить все це, іншими словами, Творець діє зворотною стороною.
Пояснення: людина бачить зовнішність людей. Але повинна вона вірити, що за зовнішністю людей стоїть Творець і виконує ці дії. Тобто, що за людьми стоїть Творець і примушує людину виконувати дії, котрі бажає Творець. Виходить, що Творець діє в усьому, але людина зважає на те, що вона бачить, а не на те, у що вона має вірити.
35. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 1, «Немає нікого крім Нього»
(переклад з івриту)
Людина завжди повинна намагатися йти дорогою злиття з Творцем, тобто щоб усі її думки були про Нього. Отже, навіть якщо перебуває в найгіршому стані, коли не може бути падіння більшого, ніж це, хай не виходить з управління Творця, тобто мовби у когось іншого існує право, і не дає їй увійти до святості, і в його силах чинити добро чи зло. Це означає, що хай не думає, що є сила у сітра ахри (букв. «іншої сторони»), і вона не дає людині робити добрі справи та йти дорогами Творця, бо все робиться Творцем.
36. Зоар для всіх. Передмова до книги Зоар, стаття «Дві точки», п.121
Вся безліч суперечностей Його єдиності, які ми відчуваємо в цьому світі, хоча спочатку вони віддаляють нас від Творця, але коли ми намагаємося дотримуватися Тори і заповідей з любов'ю і всією силою, як і заповідано нам, щоб принести задоволення нашому Творцю, і всі ці сили роз'єднання нездатні зменшити хоч у чомусь нашу любов до Творця всією своєю душею і суттю, і тоді кожне протиріччя, яке ми подолали, стає воротами до осягнення Його мудрості.
Бо в кожному протиріччі закладена дивовижна можливість розкрити особливий щабель осягнення Його. І ті, хто заслужив удостоїтися цього, обертають темряву на світло, а гірке на солодке, тоді як всі сили розділення, котрі викликали затьмарення розуму і гіркоту тіла, стали для них воротами осягнення вищих ступенів, і перетворилася тоді темрява на величезне світло, а гіркота стала солодкістю.
Саме тоді , в тій мірі, в якій до цього проявилися у них на всіх шляхах вищого керівництва сили розділення, перетворилися тепер всі вони в силу єдності. І вони тепер стали схиляти весь світ цілком на чашу заслуг.
37. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 172, «Перешкоди та завади»
(переклад з івриту)
Усі перешкоди та завади, котрі розкриваються нам і нашим очам, є ніщо інше, як зближення, коли Творець бажає наблизити нас. І всі ці перешкоди приносять нам лише наближення. Бо якби не це, було б зовсім нереальним зблизитися з Ним. Адже з боку природи немає віддалення більшого, ніж між нами, зробленими з матеріалу, і Творцем, який є вищим за все найвище. І тільки коли людина починає наближатися, тоді вона починає відчувати відстань між ними. І кожна перешкода, що долається людиною, скорочує їй цей шлях.
38. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 70, «Рукою сильною та гнівом пролитим»
(переклад з івриту)
Але ж коли людина долає труднощі й перешкоди, тоді не легко можна її відштовхнути, а лише сильною рукою. І якщо людина переборює також сильну руку, і ні за що не бажає зсунутися з місця святості, і бажає лише злитися з Творцем в істині, і бачить, що відштовхують її, тоді людина говорить, що "гнів пролитий на неї", інакше дали б їй увійти, однак, "гнів пролитий на неї" з боку Творця. Тому не дають їй увійти в палац Царя і злитися з Ним.
Виходить, що перед тим, як людина не хоче зсунутися зі свого місця, а рветься й бажає увійти, не можна сказати, що відчуває начебто "гнів пролитий перебуває на ній". Але після всіх відштовхувань, якими її віддаляють, а людина не рухається зі свого місця, тобто, коли вже розкрилася їй сильна рука і пролитий гнів, тоді станеться "стану царювати над вами", бо лише через пориви та великі зусилля розкривається для неї малхут небес, і заслуговує увійти всередину царського палацу.
39. Бааль Сулам, лист 52
(переклад з івриту)
...коли людина зосереджується у собі і відчуває свій жалюгідний стан, і пробуджується повернутися до Творця, і виливає свої молитви у пристрасному бажанні злитися з Творцем, вона вважає всі ці молитви і все це пробудження власною силою, і, виходить, сидить і чекає визволення Творця, малого чи великого. І коли хмара продовжується, і людина не бачить ніякої привітності з боку Творця, - виходить, боронь Боже, що впадає у відчай, бо не бажатиме її Творець, бо після такої великої кількості туги, - жодним чином не звернувся до неї, абсолютно.
І тому говорить вислів: «Шукайте Творця, коли Він присутній», тобто, в час, коли Творець являє Себе вам для пошуку, тоді обов’язково шукайте Його також, адже людина має бути першою, тобто Творець стає першим (тільки аби) дати вам серце, щоб шукати Його.
І коли ти дізнаєшся про це, напевно зміцнишся зі свого боку, наскільки зможеш шукати з більшою силою і з більшою енергією. Бо Цар кличе тебе.
40. Рабаш, стаття 28 (1987) «Що таке “не додавай і не зменшуй” в духовній роботі»
(переклад з івриту)
Тобто, людина має вірити вище знання і змальовувати собі, начебто вона вже удостоїлася віри в Творця у відчуттях у своїх органах, і бачить, і відчуває, що Творець управляє всім світом властивістю «добрий і добродійний». І хоча, коли людина дивиться на рівні знання, вона бачить усе навпаки, - все ж вона повинна діяти вище рамок знання, і щоб було подібно для неї, наче це вже існує у відчуттях її органів, що так воно насправді, що Творець керує всім світом властивістю «добрий, і добродійний».
І тут людина здобуває важливість мети. І звідси вона отримує життя, тобто радість від того, що має наближення до Творця, і має вона можливість сказати, що Творець є добрим і добродійним.
41. Рабаш, стаття 23 (1989) «Що означає в духовній роботі "якщо проковтнув марор – не виконав"»
(переклад з івриту)
…коли людина тільки-тільки входить в духовну роботу, вона починає з віри, однак тіло протидіє цій роботі. Тоді приходить стан зусиль, тобто коли людині слід перебороти тіло, і вдаватися до різних способів, як сказали мудреці: «Обдумано веди війну свою», оскільки тіло не бажає поступатися особистою користю. І в міру зусилля, що докладає, в цій мірі починає відчувати, що не в змозі нічого зробити, бо зі своєї сторони вона зробила все, на свою думку, все що була здатна зробити, і прийшла, після всіх зусиль до висновку, що тільки Творець, Він може допомогти, і не в її силах це. Тоді приходить стан молитви, і тоді молитва, вона в глибині серця, оскільки розуміє людина з повною ясністю, що немає нікого, хто допоміг би їй, крім Творця.
42. Бааль Сулам, лист 1
(переклад з івриту)
…всі вірять в особисте управління, але не злиті з ним зовсім.
Причина та, що як можна віднести думку, чужу та загиджену ... до Творця, який є абсолютом Доброго, Хто дає добро ... а лише справжнім робітникам Творця, їм відкривається спочатку знання про особисте управління, що Він заснував всі причини, що передували цьому, включаючи добрі та злі разом, і тоді вони злиті з особистим управлінням, бо кожен, хто приєднаний до чистого, є чистим.
А оскільки єднається Той, хто управляє, зі Своїм управлінням, - то зовсім не дається взнаки відмінність між злом та добром, і всі улюблені, і всі ясні, бо всі є зброєносцями (букв. «носіями келім») Творця, готовими уславлювати розкриття Його єдиності. І це відчутно, і в цій мірі мають вони знання в кінці, що всі дії та думки, чи то добрі, чи злі, - вони є зброєносцями Творця, і Він уготовив їх, і з вуст Його вони вийшли, і це знаним буде в очах всіх в кінці виправлення.
42. Бааль Сулам, лист 1
Усі вірять у приватне управління, але не пов'язані з ним.
І причина цього в тому, що як можна приписати чужу і нечисту думку Творцю, який є втіленням добра і милосердя, але тільки істинним працівникам Творця спочатку розкривається знання про приватне управління, що Він був причиною всіх попередніх подій, як хороших, так і поганих, і тоді вони з'єднуються з приватним управлінням, бо все, що пов’язане з чистим, є чистим.
А після того, як Управитель об'єднаний зі своїм управлінням, немає жодної різниці між злом і добром, «і всі вони улюблені, і всі вони обрані», адже всі вони носії посудини Творця, готові прославляти Його єдиність. І це пізнається у відчутті, і в цьому сенсі наприкінці у них з'являються знання, що всі дії і думки, як добрі,так і погані, є носіями посудини Творця, і Він приготував їх, і з вуст Його вийшли вони, і це стане відомо всім в кінці виправлення.
43. Бааль Сулам, лист 8
(переклад з івриту)
…існує важлива мета для всього, що відбувається в цьому світі, яка зветься «крапля єдності». І всі ті мешканці матеріальних жител, коли проходять шлях усіх тих жахів, і вся та абсолютність в Його гордовитості, відокремленої від них, - тоді відкривається якийсь отвір в стінках їхніх сердець, «закритих дуже», - через природу самого створіння, - і робляться гідними завдяки цьому, щоб перебувала в них та «крапля єдності», в глибині їхніх сердець. І набудуть зворотної форми, як матеріал, в якому впечатано, і побачать вочевидь, що «назворот це», що навпаки, саме тими жахливими страхами приходять до осягнення абсолюта Того, хто відокремленний в піднесеності, чужій їм. З цим, і саме з цим злитий сам Творець, хай благословиться, і саме там може дати, щоб перебувала на них «крапля єдності».
44. Бааль Сулам, Шаматі, стаття 19. «Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла»
(переклад з івриту)
А надія людини має бути такою, що оскільки вона не може звільнитися з-під влади бажання отримувати, і вона перебуває завжди через це в підйомах та падіннях, - тому людина сподівається від Творця удостоїтися, щоби Він освітив їй очі, і щоби мала вона силу зміцніти і працювати лише на користь Творця. І це як написано: «Одне просив я у Творця, її проситиму». «Її», тобто святу Шхіну. І просить, щоб було: «сидіти мені в домі Творця всі дні життя мого».
45. Рабаш, стаття 36 (1991) «Що означає в духовній роботі «мир, мир далекому і близькому»»
(переклад з івриту)
І з цього зрозуміємо те, що ми запитували: чи не стосується поняття «мир» саме того місця, де існує суперечка? Якщо так, чому створив Творець світ, щоб споконвік був у незгодах? А відповідь така, що поняття суперечки присутнє в будь-якому місці, де є дві протилежності. А світ утворився з клі бажання отримувати, бо інакше, якщо немає бажання отримати щось, не зможемо ми мати задоволення від цього. Тому вийшло створіння з природою бажання отримувати собі, а потім, для того, щоб виправити її, щоб не було через неї сорому, створіння повинні придбати іншу природу, тобто здобути природу Творця, бажання Якого – віддавати. Тому з цього й пішла суперечність.
46. Рабаш, стаття 36 (1991) «Що означає в духовній роботі “мир, мир далекому і близькому”»
(переклад з івриту)
Виходить, що суперечка є річчю необхідною. Тобто, якщо створіння не розуміють феномену суперечки, вони не здатні ніколи досягти мети творіння, якою є – дати благо створінням. Бо неможливо виправити щось, якщо не знаємо недоліку.
47. Рабаш, стаття 36 (1991) «Що означає в духовній роботі “мир, мир далекому і близькому”»
(переклад з івриту)
Що таке «суперечка»? Віддалення і відкидання, і вгорі й унизу. І той, хто хоче віддалити виправлення світу, пропаде в усіх світах. Суперечка, це віддалення і відкидання миру, а той, хто заперечує мир, - заперечує святе ім’я Творця, тому що Його святе ім’я – це «Мир».
48. Рабаш, стаття 36 (1991) «Що означає в духовній роботі “мир, мир далекому і близькому”»
(переклад з івриту)
Його ім’ям є «Мир», тобто коли утворюється мир між Творцем і створінням, розкривається ім’я Творця, – Добрий і Добродійний. А через суперечку, що зветься «розбіжністю властивостей», добро не може розкритися. Виходить, що створіння перебувають у суперечці з Творцем. У той час, як коли робиться мир в плані келім, тобто з боку бажань, і утворюється єдине бажання у світі, зване «бажанням віддачі», тоді розкривається все благо й насолода у світі.
49. Рабаш, стаття 34 (1989) «Що таке мир в духовній роботі»
(переклад з івриту)
…іноді, під час підйому, ми в мирі з Творцем, і говоримо про Нього, що Він управляє світом як добрий і добродійний, а в час падіння не в силах ми сказати, що Він поводиться з нами управлінням добрим і добродійним. Тому виходить що ми завжди в суперечці.
І насправді, чому процес роботи настільки важкий, і повинні бути підйоми й падіння? На це відповідає відоме пояснення, - як написано: «Як перевага світла із темряви». Тобто, неможливо дістати світло, якщо немає відчуття нестачі і потреби світла.
Тому, коли людина бачить, як властивості її, що звуться «народами світу», опираються Творцю, і не може вона терпіти того ненависника Ісраеля, що в її нутрі, тоді вона робиться ревнителем Творця, і не дивиться ні на які свої падіння, і робить все, що в її змозі, і кричить до Творця, щоби дав їй допомогу, щоб змогла перемогти грішників, що в ній.
І коли людина зміцнюється, і не тікає з поля бою, тоді Творець дарує їй Свій союз, тобто укладає з нею союз, щоб був мир між нею і Творцем, в тому, що вона отримує подарунок від Творця, яким є клі віддачі.
50. Рабаш, стаття 36 (1991) «Що означає в духовній роботі «мир, мир далекому і близькому»
(переклад з івриту)
І зі сказаного ми бачимо, що саме на мирі може існувати світ, де сенс «миру» той, що можна відчути відразу, завдяки миру, що Творець – Він добрий і добродійний, - через те, що вони отримують добро й насолоду від Творця, оскільки укладено мир. Тобто створіння згодні з бажанням Творця, з тим, що Він хоче, щоб робили усе для блага Творця.
51. Бааль Сулам «Свобода волі»
(переклад з івриту)
…громадська єдність, що має бути джерелом всього щастя й удачі, існує у людей лише між тілами, і того, що стосується тіл. В той час як розбрат між ними є джерелом всякого лиха і злощасть.
А в тому, що стосується думок і освіти, - стан абсолютно протилежний цьому. Бо з’єднання і некритичність визначається щодо цього як джерело всіх невдач, і тим, що заважає будь-якому просуванню вперед, а всі виплоди розуму, як досягнення вдалих висновків, базуються на збільшенні суперечок і розбіжностей, що відбуваються і розкриваються в думках і поглядах. Бо що більше примноження протидій і протиріч, і збільшення сили критики, - то більше знання та розуміння. І теми робляться здатними бути все більш проаналізованими і проясненими. А всяка невдача та деградація в розумінні Отже, річ ця відкрита і ясна, що вся основа тілесної удачі, це міра єдності суспільства. А основа удачі в знаннях і освіті, це розбіжність і суперечність, що в них.
52. Бааль Сулам «Свобода волі»
(переклад з івриту)
…як обличчя кожного з них відрізняються одне від одного, - так і думки їхні різняться. І немає двох людей у світі, щоб думки в них були б однаковими. Бо в кожного є надбання велике та піднесене, котре дали йому в спадщину тисячі його предків, а у інших немає й дещиці від цього.
Тому весь цей набуток визначається як «маєтність» цього індивіда, і суспільство має дбайливо пильнувати її характер і дух, щоб не стерлися через його оточення, а щоб кожна окрема людина залишалась би при повній своїй спадщині. І тоді протиріччя та суперечність між ними залишатиметься навічно, аби гарантувати нам назавжди критичність і прогрес знання, що є привілеєм людства та його справжнім і вічним пристрастним бажанням.
53.
Маор
Ейнаїм
(Світло
очей),
глава
“Ваєце”
Все
є
єдиним
цілим,
бо
в
корені,
звідки
походить
знання
зі
світу
Біна,
немає
жодного
поділу
і
жодної
суперечки.
І
насправді,
коли
всі
суперечки
підносяться
кореня
джерела,
до
світу
єдності,
вони
стають
єдиним
цілим.
Мир між протилежностями
54. Бааль Сулам «Прямий і опосередкований вплив Творця»
Увесь спосіб творення, яким створював Творець, є двома протилежностями в одному, і так були закладені різного роду поєднання в світі. І це є законом всього акту творення (Маасе Берешит).
55. «Лікутей ецот» (Збірка порад), заголовок "Мир", Рабі Нахман із Бреслава
Суть миру в тому, щоб поєднати дві протилежності. Тому не лякайся, коли бачиш, що думка іншої людини абсолютно протилежна твоїй і здається тобі, що зовсім неможливо примиритися з нею. І коли бачиш двох людей, повністю протилежних одне одному, то не говори, що мир між ними неможливий, оскільки саме в цьому вся досконалість світу - у примиренні двох протилежностей.
56. Зоар з коментарем «Сулам», глава «Тецаве», стаття “В пустелі, де ти бачив” п. 86
(переклад з івриту)
До того ж, слова Тори розуміються саме там, оскільки немає іншого світла, крім того, яке виходить з темряви. Бо коли ця сторона підкоряється, тоді піднімається Творець наверх, і зростає Його слава. Служіння Творцеві ведеться тільки з темряви, і тільки зі зла виникає благо. Коли людина, що вступила на поганий шлях, залишає його, тоді підноситься Творець у Своїй славі. І тому досконалість всього - це добро і зло разом, щоб звернутися потім до добра. Немає блага, яке не походило б зі зла; і в цьому блазі височить слава Творця. Це і є досконале служіння.
57. Бааль Сулам. «Мир у світі»
(переклад з івриту)
Все, що існує в дійсності, чи то добре, чи зле, ба навіть найгірше та найшкідливіше в світі, - має воно право на існування, і заборонено знищувати його і зводити вщент зі світу --- а покладено на нас лише виправити його, і привести до добра.
58.Бааль Сулам, Шаматі стаття 34. «Перевага землі - в усьому»
(переклад з івриту)
Відомо, що нічого не проявляється в своєму істинному вигляді, а лише як річ та її протилежність, «як перевага світла проти темряви».
Це означає, що кожна річ вказує на іншу, і саме завдяки «речі й протилежності» можна збагнути справжню суть протилежного поняття. А тому неможливо осягти нічого з повною ясністю, якщо немає чогось іншого, щоб зіставити з ним.
Приклад: неможливо оцінити й сказати, що це – добра річ, якщо немає речі протилежної, що вказує на зле. А також: гірке й солодке, ненависть – і любов, голод – і ситість, спрага – і насиченість, роз’єднання – і злиття. І з цього виходить, що неможливо досягти любові до злиття до того, як досягне ненависті до роз’єднання.
Мир між товаришами
59. Рабаш, стаття 8 (1985) «Зроби собі рава і придбай собі товариша - 2»
(переклад з івриту)
Ті люди, які згодилися, що поєднаються в одну групу, щоб займатися товариською любов’ю, - це тому, що кожен з них відчуває, що всі вони мають одне бажання, котре може об’єднати всі їхні погляди щоб вони отримали силу любові до ближнього. Адже відомий нам вислів мудреців, де сказано: «Як обличчя їхні не подібні одне до одного, так і думки їхні не подібні одна до одної».
Тому ці люди, що згодилися між собою поєднатися в одну групу, зрозуміли, що вони не такі вже й далекі між собою в цій справі, що розуміють нагальність роботи в любові до ближнього. Тому кожен буде здатен робити поступки на благо ближньому і на цьому зможуть об'єднатися.
60. Лікутей Ецот (Збірник порад), стаття «Мир».
Не можна дивитися на свого товариша з поганої сторони, знаходити у ньому саме те, що недобре, і шукати недоліки в його роботі. Навпаки, потрібно дивитися тільки на хороше і завжди шукати в ньому позитивне і добре. Тоді буде мир з усіма.
61. Шла а-Кадош. «Ворота букв», 2
Незважаючи на те, що властивості твого товариша не збігаються з властивостями твоєї душі, ти маєш терпіти його і любити його заради Творця, який його створив.
62. Рабаш, стаття 17, частина 1 (1984) «Про питання важливості товаришів»
(переклад з івриту)
Але ж як можна оцінювати товариша, що той більший від тебе, тоді, коли людина бачить, що в неї є гідності вищі, ніж у її товариша, тобто що вона талановитіша і є в її природі набагато кращі риси. І це можна зрозуміти двома способами:
1) людина керується вірою вище знання, коли в той час, як вибрала того в товариші, вона вже дивиться на нього вище знання.
2) це більш природно, тобто “в знанні”. Бо якщо людина вирішила сприймати того як товариша, і працює з собою, щоб любити його, то в природі любові воно так, що бачить тільки гарні речі, а погані речі, незважаючи на те, що є вони в її товариша, вона не бачить, як написано: “Усі злочини покриє любов”.
63. Рабаш. 273. «Герой з героїв»
(переклад з івриту)
«Хто це – герой з героїв? Той, хто перетворює свого ненависника на такого, хто любить його» (трактат «Авот»).
За методикою духовної роботи слід пояснити, що героєм зветься «той, хто підкорює своє зле начало», тобто працює з добрим началом і упокорює зле начало.
А «герой з героїв», це той, хто працює зі злим началом, як сказали мудреці: «Всіма серцями своїми – двома своїми началами» (трактат «Брахот», 54), коли і зле начало також є робітником Творця. Виходить, що робить з ненависника свого, тобто зі злого начала, того, хто любить його. А оскільки зле начало тоді також є працівником Творця, виходить, що тут є людині робота набагато більша, тому вона й зветься героєм з героїв.
64. Зоар для всіх, глава «Ахарей Мот», стаття “Ось як добре і як приємно”, п. 65
«Ось як добре і як приємно сидіти братам, ще й разом» - це товариші, коли вони сидять разом, не розлучаючись один з одним. Спочатку вони виглядають, як люди, які воюють між собою, які хочуть вбити один одного. А потім вони повертаються до братерської любові. Творець говорить про них: «Ось як добре і як приємно сидіти братам, ще й разом». «Ще й» вказує на з'єднання з ними Шхіни. Більше того - Творець слухає (їхні) промови, насолоджуючись і радіючи Їм.
65. Рабаш, лист 5
(переклад з івриту)
…слід вам примножити товариську любов. І неможливо прийти до стану постійної любові інакше, крім як завдяки злиттю. Тобто, коли поєднаєтеся обидва міцним вузлом. І це може статися лише, якщо спробуєте зняти вбрання, в котре поміщена внутрішня душа, а вбрання це зветься себелюбством. І лиш тільки це вбрання розділяє дві точки.
Тоді як, коли йдемо шляхом прямим, то з двох точок, що визначаються як «дві лінії, котрі заперечують одна одну», приходимо до середньої лінії, котра включає в себе дві лінії разом.
66. Бааль Сулам, лист 11
(переклад з івриту)
Ще й це попрошу в тебе: зміцнюватися з більшою силою в товариській любові, винаходити способи, що здатні примножити любов між товаришами, і скасовувати в собі пристрасть до тілесних понять. Бо це те, що наводить ненависть. А між тими, хто приносить задоволення своєму Створювачу, не може бути уявлена ніяка ненависть, навпаки, милосердя та любов надмірна існує між ними, і речі ці простими є.
67.«Маор ва-Шемеш». Глава Дварім
Головне – це об'єднання у справжній любові та теплих взаєминах між товаришами, які приносять спасіння та пом'якшують суди. І коли зберетеся разом у любові, братерстві та дружбі, завдяки цьому анулюються всі суди і пом'якшаться милосердям, і у світі розкриється досконале милосердя та відкрита милість завдяки об'єднанню.
68. Рабаш, записка 738 «Союз солі»
(переклад з івриту)
«При всіх твоїх жертвоприношеннях жертвуй сіль», що є справою союзу солі, а питання союзу всупереч розуму, бо в час, коли один сприймає гарні речі від товариша, вони повинні укласти союз.
А укладення союзу потребують саме тоді, коли в кожного з них є претензії та вимоги щодо іншого, і може статися злоба та розбрат. Тоді союз, що укладають, зобов’язує їх утримувати між собою любов і єдність, бо є таке правило, коли щоразу, як виникне в когось бажання й прагнення уразити іншого, тоді повинні вони згадати укладення союзу, що зробили між собою. І це зобов’язує їх дотримуватися любові й миру.
І це пояснення «при всіх твоїх жертвоприношеннях жертвуй (такрив) сіль», що означає, що все зближення (кривут) у роботі Творця має бути за допомоги союзу солі, бо це – вся основа.
69. Збірник Тори. Глава «Ніцавим», 44/2
Завдяки укладенню союзу, любов їхня стане вічною любов'ю, непорушною на віки вічні, і не розділить їх жодна перешкода, бо вони будують між собою міцний і сильний зв'язок, щоб об'єднатися і зв'язатися в любові своїм дивовижним зв'язком вище за смак і знання. Так, що навіть якщо смак і знання повинні були би перервати цю любов і викликати якусь ненависть, незважаючи на це, завдяки укладеному союзу, любов їхня зобов'язана існувати вічно, і всі гріхи покриє ця любов і зв'язок цей міцний, оскільки вони досягли союзу і з'єднання, ніби стали єдиною плоттю. І як не може припинитися любов людини до себе, так само не припиниться любов її до товариша.
70. Збірник законів. «Закони дому зібрання», закон 1
Головне у піднесенні душі та її досконалості – це коли всі душі включаються одна в одну і стають одним цілим, тому що тоді вони піднімаються у святість. Адже святість єдина, тому молитва, тобто властивість душі, головним чином залежить від об'єднання душ. Тому головна молитва – у суспільстві, а не на самоті, щоб не був кожен сам по собі, що протилежне святості. Тільки необхідно поєднати разом святі збори і станемо одним цілим, і це означає молитву у суспільстві.
71. Бааль Сулам, лист 53
(переклад з івриту)
... Однак дійсно, спричинили ви мені велику роботу в справі розбрату та ненависті, які засіялися і зросли між вами, в мірі, яку я не міг оцінити заздалегідь. Бо кожен з учнів, хай живуть вічно, він як частина мене самого, і ось, «немає миру в кістках моїх через гріхи мої», і тому я змушений почати очищати себе, як немовля, що народилося, аж поки удостоюся наладнати мир між учнями.
72. Зоар для всіх, глава «Ахарей Мот», стаття “Ось як добре і як приємно”, п. 66
А ви, товариші, які тут знаходяться, як були ви в прихильній любові до цього, також віднині і далі не розлучитеся ви один з одним, до тих пір, поки Творець не зрадіє з вами разом і не проголосить над вами мир, і завдяки вам настане мир в світі, як написано: «Заради братів моїх і друзів моїх скажу:"Мир тобі!".