1. Рабаш. Стаття 25 (1988) "Що таке підготовка напередодні суботи в духовній роботі"
Подарунок дають саме тому, кого люблять, і величина подарунка пропорційна мірі любові до цієї людини, і також мірі її важливості. Адже у світі прийнято, що той, хто хоче показати іншому величину [своєї] любові, виражає це в піднесенні подарунка, і відповідно до міри цінності подарунка видно силу любові.
Однак у подарунка є ще одна цінність: якщо дарувальник – людина важлива, тут сила любові не вимірюється подарунком, оскільки з важливою людиною, навіть якщо її подарунок – річ маленька, цінність його висока. Адже у випадку важливої людини величина і важливість подарунка вимірюються величиною і важливістю дарувальника.
2. Рабаш. Стаття 22 (1987) "Який подарунок людина просить у Творця"
…Ми просимо, щоб Творець дав нам безплатний подарунок. А поясненням буде те, що ми просимо у Творця, щоб Він дав нам, щоб змогли ми працювати на Нього безплатно. Тобто клі віддачі, котре людина отримує, це клі називається «безплатним подарунком». Виходить, згідно з цим, - що то за подарунок, який людина має просити у Творця, щоби дав їй? І ми запитували, як це можна просити подарунків, чи не відомо, що просять милостиню, але подарунок, - хто взагалі просить подарунків? Та і в світі ведеться, що коли когось люблять, - то й дають йому подарунки.
Відповіддю є те, що оскільки людина бажає любити Творця, і оскільки бажання отримувати заважає, тому людина просить цього подарунка, що зветься «клі віддачі», і завдяки цьому подарунку, котрий отримає від Творця, людина удостоїться любові до Творця, а не любові до себе. Тому й називається це «подарунок», і це покладено на людину просити.
3. Рабаш. Стаття 22 (1987) "Який подарунок людина просить у Творця"
А поняття «просити подарунок», головне в цьому – потреба в ньому. І завдяки Торі та заповідям набуваємо цієї потреби. І завдяки потребі є можливість просити цього подарунка, що зветься, що Він дасть нам клі, зване бажанням віддавати Творцю.
І це те, як написано (в трактаті «Хаґіґа», 7): «Як Я безкоштовно, так і ви безкоштовно», тобто людина повинна старатися діяти заради віддачі, і не бажати отримати ніякої винагороди.
4. Рабаш, лист 22
(переклад з івриту)
Мусимо вірити сказаному мудрецями: "Від дарів Нахліеля", - що Тора зветься подарунком. Тобто, що навіть те, коли дають людині вчитися і молитися і виконувати заповіді, навіть єдину хвильку в день, це є також подарунком Творця.
Бо існують кілька мільярдів у світі, котрим Творець не дав шансу мати можливість думати про Творця навіть один момент на рік. Тому, в час занять Торою маємо бути в радості, бо лише завдяки радості удостоюємося притягнути світло Тори. І тямущому достатньо.
5. Рабаш. Стаття 31 (1990) "Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що рахується"
(переклад з івриту)
Той, хто дає подарунок ближньому своєму, бажає, щоби ближній його перерахував і полічив би, наскільки цей подарунок цінний. А простий сенс цього той, що ясно, що даритель хоче показати свою любов до нього. І ясно, що мірою важливості подарунка людина може оцінити міру любові. Виходить, що коли людина не дивиться на подарунок аби побачити його величину, вона ушкоджує міру любові.
Виходить, в подарунку, коли людина приймає його, якщо вона не бачить або не старається побачити важливість подарунка, вона завдає шкоди мірі любові, котру даритель хотів показати. Скажімо, наприклад, мудреці сказали: «Купи собі товариша», і ця людина хоче придбати товариша тим, що посилає йому подарунки. І якщо той товариш не побачить і не оцінить величину важливості подарунка, котрий отримав від неї, - як людина може прийти до стану «купи собі товариша»? Виходить, що в подарунку отримувач має рахувати і перелічувати те, що отримав від товариша свого.
6. Рабаш, лист 40
(переклад з івриту)
Бо кожний подарунок, котрий він дарує товаришеві (...) – він як куля, що робить порожнину в камені. Навіть коли перша куля робить не більше ніж просту подряпину, але друга куля, що влучила в те ж місце, вже утворює вищерблення, а третя робить отвір.
І кулями, котрими він влучає, отвір розширюється і утворюється порожнина в кам’яному серці товариша, в котрій збираються всі подарунки, і з кожного подарунка робляться іскри любові, аж поки не скопичуються всі іскри любові в порожнині кам’яного серця і утворюється з них полум’я. А відмінність між іскрою і полум’ям в тому, що там, де є любов, там це проявляється назовні, тобто розкриття для всіх народів, що в ньому палає вогонь любові. І вогонь любові спалює всі гріхи, що зустрічаються на перепуттях.
7. Рабаш, лист 40
(переклад з івриту)
Подарунок дарують лише тому, про кого знають і свідомі того, що він любить його, виходить, що подарунок, - він як вияв подяки за любов, котру товариш дає йому. Але коли дають подарунок чужій людині, тобто, не відчуває, що товариш близьким є серцю його, а коли так, немає за що висловлювати йому подяку, і виходить, що намір – ло лішма, тобто … намір повинен бути. І можна тут сказати, що це зветься «милостинею», - те, що милосердиться над товаришем, коли бачить, що немає жодного, хто розмовляв би з ним, і приймав би його привітно, і тому він робить йому це. Про це є молитва, а саме, щоб Творець, хай благословиться, допоміг би йому в тому, щоби відчув товариську любов, і щоб товариш його був би близьким його серцю. Тоді завдяки вчинкам заслуговує також і наміру.
8. Рабаш. Стаття 25 (1988) "Що таке підготовка напередодні суботи в духовній роботі"
Сказали мудреці: "Той, хто дає подарунок товаришеві, зобов'язаний повідомити йому [про це]". Зі сказаного випливає, що треба повідомити йому не тільки, що він послав йому цей подарунок, а й вартість цього подарунка, як сказано вище, що любов між ними розкривається пропорційно значенню важливості подарунка. Бо одержувач подарунка, тією мірою, якою він вражається ним, тією мірою він відплачує дарувальникові відповідною вдячністю, і завдяки цьому між ними утворюються узи любові.
9. Рабаш, лист 40
(переклад з івриту)
Подарунок визначається тим, що він знає, що товариш буде втішатися цим, хай то будуть слова, чи думки, чи дії. Але оскільки кожний подарунок має бути явним, щоб товариш його знав це, а щодо думки, - то товариш не знає, що він думав про нього, тому потрібні також і слова, хай скаже йому, що він думає і турбується про нього. А також щодо того, що саме любить його товариш, що йому смакує, - бо той, хто не любить солодощі, а любить щось кисле, не може пригощати товариша чимось кислим, а саме солодким, коли це смакує товаришеві. І з цього зрозуміємо, що може бути щось мізерією для однієї людини, а для товариша та ж річ може належати до речей, найдорожчих у світі.
10. Баал Сулам, лист 2
(переклад з івриту)
Пораджу тобі пробудити в своєму нутрі страх перед охолодженням любові, що між нами, хоч розум і заперечує таку картину.
Отже, доклади зусиль, бо якщо існує спосіб додати в любові, і не додає, це також вважатиметься пошкодженням: подібно чоловіку, який дає великий подарунок ближньому своєму, любов, що проявляється в його серці в час дії, не подібна до любові, що залишається в серці після дії, а все більше вона охолоджується, з дня на день, так, що можна прийти до забуття благословення любові, і повинен одержувач подарунку винаходити спосіб аби щодня це було для нього як новина.
І в цьому вся наша робота, - розкривати любов нашу в нутрі нашому, буквально кожного дня, точно так само, як в момент отримання, тобто розплоджувати і примножувати усвідомлення численними додатками до основи, аж поки додатки нинішнього благословення будуть торкатися наших відчуттів, як той основний дар, отриманий спочатку, і на це потрібні прийоми серйозні, налаштовані для моменту потреби.
11. Рабаш. Стаття 24 (1986) "Відмінність між милостинею і подарунком"
Ми запитували про написане: «І той, хто ненавидить подарунки, житиме». Не мається на увазі, що не прийматиме подарунків. А якщо він ненавидить подарунки через те, що бажає працювати заради віддачі, - тому він ненавидить бути отримувачем, але приймає подарунки тому, що Творець бажає цього, і це зветься «отримує заради віддачі», тому що він не спонукав Творця щоб давав йому надлишкове. А він просить у Творця необхідного, і не має значення, якщо щодо іншого це звалося б «розкішшю». Бо кожен діє згідно зі своїм відчуттям, і немає йому жодного діла до того, що там у його ближнього. І якщо потім Творець дає людині подарунок, вона отримує його заради віддачі.
Виходить згідно з цим, якщо людина просить у Творця, щоби дав їй келім віддачі, то залежить від вдачі людини, бо можна сказати, що у одного це «надлишкове», а у іншого це «необхідне».
12. Рабаш. 348. "Коли Творець любить людину"
(переклад з івриту)
А в духовному кажуть: «У міру страждань і оплата», - оскільки скрута та страждання людини від того, що бракує їй, то за мірою потреби така й міра винагороди, тобто наповнюють людині її хісарон. Тому, коли Творець посилає людині подарунок – почуття себе бідною, завдяки цьому вона здатна отримати наповнення.
І це те, що каже, - чим людина може удостоїтися, що не пануватиме над нею категорія суду та скорочення? Тоді приходить відповідь, що вона заслуговує тим, що Творець посилає їй подарунок. Виходить, що подарунком є відчуття нестачі, котре й є клі. А коли є в людини клі, і отримує клі в правильному місці, тоді Творець простягує над нею «нитку хеседу», тобто, дає їй силу, щоб змогла займатися Торою та заповідями заради віддачі, що зветься «хесед». Тоді суд та скорочення, що спричинюють приховання, не зможуть панувати над нею.
13. Рабаш. 334. "Відмінність між милостинею та подарунком"
(переклад з івриту)
Після того, як удостоюється Тори, Тора зветься «подарунком», як сказали мудреці про вислів «мі-матана нахліель» (від Дару - Потік Творця). «Тора» це саме коли удостоївся Того, хто дає Тору. Якщо так, Творець повідомляє йому, що Він дає йому подарунок.
14. Рабаш. 438. "Урятуй раба Свого, о Ти, Всесильний мій!"
(переклад з івриту)
"Немає в судді більше, ніж бачать його очі", і не можна пропускати жодного хісарону, який є в неї, а навпаки, наскільки відчуває свій хісарон, в тій мірі людина може молитися про те, щоб її пан наповнив її бажання. І тоді кожний учень, який більше запитує, стає кращим.
А потім, у кінці, не можна залишатися в хісароні. А повинна людина знову йти вірою вище за знання в те, що вона є довершеною, в повній досконалості. Як сказано, як раб, що дякує своєму панові за той подарунок, який він отримав від нього, і йде собі. Тобто людина повинна вірити вище за знання, що вже отримала [наповнення] на усі свої бажання, і це називається "подарунок".
15. Бааль Сулам. Шаматі. 20. "Поняття лішма"
(переклад з івриту)
Стан лішма є подарунком згори, то яка користь з подолань і роботи людини, з усіх засобів і виправлень, до яких вона вдається, аби прийти до лішма, якщо це залежить від руки Творця. І це пояснили мудреці, сказавши: "Не вільний ти позбавити себе від неї». А покладено на людину дати «іт’арута де-летата» (пробудження знизу), і це є феномен молитви.
Але не може бути молитва істинною, якщо перед цим не знає людина, що без молитви неможливо досягти бажаного. Тому діями та засобами, до яких вона вдається щоб удостоїтися лішма, утворюються в ній виправлені келім, які побажають отримати це, - лішма.
І тоді, після всіх дій та засобів, вона може піднести істинну молитву. Тому що побачила, що всі її дії анітрохи не допомогли їй. І лише тоді вона може піднести істинну молитву з глибин серця, і тоді Творець чує молитву, і дає людині подарунок – лішма.
16. Рабаш. 545. "Зусилля та знахідка"
(переклад з івриту)
Ми бачимо, що ведеться так у світі, що людина, яка хоче роздавати подарунки, вона дає тому, кого любить, а отже, якщо отримувач бажає, щоб дали йому подарунок, не годиться, щоб просив у дарителя подарунок. А лише коли отримувач докладає зусиль, щоб даритель побачив, що він належить до тих, хто любить дарителя, тоді, природно, даритель дає йому подарунки.
І виходить, згідно з цим, для того, щоби удостоїтися дарування Тори, він повинен трудити себе різноманітними діяннями, щоби Даритель побачив би, що він належить до тих, хто Його любить. Тоді, само собою, Він дає йому подарунки.
А для того, щоби Творець побачив, що він належить до улюблених Творця, - необхідні великі зусилля, тому що людина має намагатися, щоби не бажалося б їй нічого, а все її прагнення – бути тим, хто приносить Творцеві задоволення, і не з себелюбства, а з любові до Творця. І це є великими зусиллями, тому що воно проти природи людини, з якою її створено.
І завдяки цьому зусиллю людина стає однією з улюбленців Царя, і тоді Творець дає їй подарунок.
17. Рабаш. 913. "І над Торою Його міркуватиме"
(переклад з івриту)
Ми бачимо, що в справі давання подарунку, щоб була радість повною, тобто і з боку того, хто дає, і тому, хто отримує, залежить це від двох речей:
а) щоб той, хто дарує, вважав би одержувача гідним такого великого подарунка. Якщо той, хто отримує є людиною важливою, тоді той дає йому значущий і цінний подарунок. А якщо той не дуже шанований ним, тоді він не витратить зі своїх коштів надто багато грошей, аби дати йому подарунок.
б) а одержувач може дуже радіти подарунку лише в міру необхідності цієї речі, навіть неважливо, якщо подарунок коштує багато грошей.
18. Рабаш. 797. "Поняття подарунка"
(переклад з івриту)
Поняття заповіді, що це – віра, і вона лише категорія виправлення, котре є тимчасовим засобом. Тоді як Тора є категорією подарунку, що є ціллю, а не засобом для досягнення цілі, а засоби є речі тимчасові.
Заповідь називається категорією роботи. Винагорода зветься плодами, які досягають роботою. І плоди – це Тора, котра є подарунком, її досягають завдяки роботі, коли шлях Тори називається вірою, завдяки котрій досягаємо Тору. А сама Тора є подарунком, котрий досягають, що є винагородою, котру отримують після того, як закінчена робота.
19. Рабаш. Стаття 34 (1989) "Що таке мир у духовній роботі"
Як написано: «Як перевага світла із темряви». Тобто, що неможливо прийняти світло, якщо немає відчуття потреби світла.
Тому, коли людина бачить, як властивості її, що звуться «народами світу», опираються Творцю, і вона не може терпіти того ненависника Ісраеля, що в ній, тоді вона робиться ревнителем Творця, і не дивиться ні на які свої падіння, і робить все, що в змозі, і кричить до Творця, щоб дав їй допомогу, щоб змогла перемогти грішників, що в її тілі.
І тим, що людина переборює, і не тікає з поля бою, тоді Творець укладає з нею союз, щоб був мир між нею і Творцем, в тому, що вона отримує подарунок від Творця – клі віддачі.
20. Рабаш. Стаття 24 (1986) "Відмінність між милостинею і подарунком"
Слід розрізнити між милостинею і подарунком. Бо в милостині відповідь приходить на вимогу отримувача. Тобто, якщо отримувач милостині просить, то дають йому. Тобто, милостиня приходить завдяки збудженню нижнього, оскільки він відчуває свою потребу. Інакше кажучи, коли він бачить, що не може існувати у світі без допомоги дарителя, тоді отримувач не соромиться, а йде і принижує себе перед тим, хто дає. І це тому, що не має він іншого вибору.
Однак коли це подарунок, то все приходить з боку дарителя. Тобто, якщо даритель збуджується до того, що ось що слід зробити, - розкрити свою любов перед тим, кого любить, тоді він посилає йому подарунок. Виходить, згідно з цим, що подарунок приходить з боку збудження вищого, який дарує, тоді як милостиня проявляється з боку збудження отримувача.