Урок № 2: Велич Творця в десятці
-Десятка, як посудина (клі) для величі Творця
-Єдиний приймає єдиного: об'єднуємося, щоб бути подібними Творцю і доставляти Йому насолоду
1. Рабаш. Стаття 1, частина 1 (1984) “Мета групи - 1”
(переклад з івриту)
Ми збираємося тут, аби заснувати групу, щоб кожен з нас дотримувався цього духу: “віддавати Творцю”. А щоб прийти до віддачі Творцю, повинні ми, насамперед, почати надавати благо людині, і це зветься “любов’ю до ближнього”.
А любов до ближнього не може існувати інакше, ніж у самозреченні. Коли кожен повинен бути в ницості з одного боку, а з іншого боку ми повинні пишатися тим, що Творець надав нам можливість, щоб ми змогли увійти в групу, де в кожного з нас є тільки одна мета: “аби Шхіна перебувала між нами”.
2. Рабаш. Стаття 13 (1989) “Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі”
(переклад з івриту)
Тобто, ми хочемо заслужити того, щоб відчути, в час, коли займаємося Торою та заповідями, що служимо Царю великому й важливому, і щоби була в нас при цьому любов до Творця, від того, що ми відчуваємо Його піднесеність. І все задоволення наше буде від того, що ми обслуговуємо Творця, - це буде нашою винагородою, а не те, що Він дасть нам якусь платню за роботу. А щоб відчули ми, що робота сама є оплатою, і немає більшої винагороди в світі ніж те, коли ми удостоюємось служити Творцеві.
3. Рабаш. 24. “ Головне, чого нам не вистачає”
Головне, чого нам не вистачає, - і з цієї причини у нас немає енергії для роботи, - нам не вистачає важливості мети. Це означає, що ми не вміємо цінувати наше служіння, щоб ми знали, кому ми віддаємо.І нам також не вистачає знання величі Творця, щоб ми знали, наскільки ми щасливі тим, що удостоїлись Царю. Бо немає, бо немає у нас нічого, щоб ми могли зрозуміти Його велич. Але не в змозі ми самі, без допомоги Творця, осягнути Його велич.
Мовою книги Зоар це називається "Шхіна у праху", тобто віддача Йому має таку саму ціну для нас, як прах. І само собою, в нас немає енергії для роботи, адже без насолоди немає сил для роботи.
4. Рабаш. Стаття 21 (1989) "Що означає в духовній роботі «п’яний хай не молиться»"
(переклад з івриту)
Для того, щоб було «пальне» працювати ради віддачі і не отримувати нічого натомість, а щоб сама робота була винагородою, нам необхідна віра в Творця. Мається на увазі, вірити в Його велич. І слід докласти всіх сил і великих зусиль аби досягти віри у велич Творця. А без віри у велич Творця немає сили для роботи заради віддачі. Тобто, саме тоді, коли відчувається велич Творця, тоді людина готова працювати без жодної оплати.
Адже сама робота є оплатою, оскільки настільки дороге для людини те, що вона служить великому Царю, що все багатство світу не варте нічого проти цього служіння, коли Творець дав їй дозвіл увійти й служити Йому. Тому нам необхідно зосередити всі наші думки, - як дійти до того, щоб відчути велич Творця. І тоді все піде за цим пунктом.
5. Рабаш. Стаття 15 (1989) "Що означає, що праведників видно завдяки грішникам, в духовній роботі".
Якщо їхній намір - приносити задоволення Творцю, це приводить до того, що, якщо вони хочуть додати в роботі, то вони повинні додати у величі Творця, тому що в міру величі Творця вони можуть скасувати себе перед Ним і здійснювати всі дії заради небес. Про це сказано в книзі Зоар: "Відомий чоловік її у воротах міських", кожен "за розумінням серця".
Звідси випливає, що ті люди, які хочуть працювати заради небес, для того, щоб у них було пальне для роботи, повинні кожен день намагатися осягати віру у велич Творця, тому що велич Творця зобов'язує їх працювати на Нього, і в цьому вся їхня насолода від роботи.
6. Рабаш. Стаття 7 (1991) "Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі
(переклад з івриту)
Але саме ті, хто бажає йти в категорії віддачі, - вони відчувають свою порожність, і вони потребують величі Творця, і вони здатні наповнити свою цю порожність саме піднесеністю, - що зветься «сповнені заповідями», - в тій мірі, в якій вони просять, щоб Творець дав їм сили змогти йти вище знання, що й зветься піднесеністю. Тобто, вони просять, щоб Творець дав їм сили піднесеністю, котра є «вище знання», величчю і важливістю Творця, і не хочуть, щоб Творець дав їм це досягти, оскільки вони бажають підкорити себе безумовним підкоренням. Лише прохають допомоги у Творця, і в цій мірі вони можуть наповнити порожнечу заповідями. І це – «сповнені заповідями як гранат».
7. Рабаш. Стаття 17 (1986) "Порядок зборів"
(переклад з івриту)
І згідно з написаним: «У численності народу пишнота царя», виходить, - що більша множина, то більше діє сила цієї множини, тобто утворюють сильнішу атмосферу величі та важливості Творця. І тоді в кожного тіло його відчуває, що всі дії, те, що він хоче здійснити ради духовного, яке є віддачею Творцю, величезним скарбом вважаються для нього, і що удостоївся він увійти між людей, які заслужили обслуговувати Царя. І тоді, при кожній малій дії, яку він виконує, він сповнений радості й насолоди, що має зараз чим прислужитися Царю.
І згідно з мірою кожного, коли група, міркуючи, під час зібрання, думали про велич Творця, кожному на його рівні надали важливість величі Творця, - і він може походжати весь день у світі радощів та відради.
8. Рабаш. Стаття 30 (1988) "Чого вимагати від зборів товаришів"
(переклад з івриту)
Виходить, що коли товариші розмовляють про велич Творця, у них пробуджується бажання скасувати себе перед Творцем, оскільки вони починають відчувати прагнення і сильне бажання з'єднатися з Творцем. І також слід пам'ятати, що наскільки товариші можуть оцінити важливість і велич Творця, все одно, треба ще й іти вірою вище знання.
Тобто Творець вище, ніж людина може собі уявити в своєму розумі. І сказати, що ми повинні вірити вірою вище розуму, що Він керує світом управлінням «Добрий, Той, хто дає добро». Бо якщо людина вірить, що Творець бажає людині тільки добра, це дає їй можливість любити Творця, аж поки не досягає стану «полюби Творця свого всім серцем і всією душею». І це людина повинна отримати від своїх товаришів.
9. Дегель махане Ефраїм (Прапор стану Ефраїма). Глава Веетханан
«А ви, злиті з Творцем Всесильним вашим, всі живі нині», тобто коли будете злиті і об'єднані один з одним, тоді «всі живі будете». І коли вони в єдності, тоді приємно Одному злитися з одним, і перебуває серед них Творець - Один.
10. Бааль Сулам. Шаматі. 3. “Питання духовного осягнення”
І нехай буде бажання, аби ми удостоїлися отримати Його світло, і йти шляхами Творця, і працювати не заради отримання винагороди, а щоб принести задоволення Творцю [та підняти Шхіну з праху] і удостоїтися злиття з Творцем і стану розкриття всесильності Творця Його створінням.