«Виправлення серця»

вибрані уривки з першоджерел

1. Бааль Сулам. Шаматі. 68. «Зв'язок людини зі сфірот» (переклад з івриту)

Немає можливості в людини виправити думку, лиш серце треба спрямовувати прямо "в ім’я Творця". І тоді само собою всі її думки будуть лише про принесення задоволення Творцю. А коли виправляє своє серце, щоб серце і бажання належали святості, тоді серце робиться клі для наповнення вищим світлом. А коли вище світло світить в серці, тоді серце зміцнюється. І щоразу людина додає все більше.

І можемо цим пояснити вислів мудреців: "Великим є навчання, що приводить до дії". Це означає, що завдяки світлу Тори людина приходить до дії, бо світло, що в ній, повертає до добра. І це зветься категорією дії. Тобто світло Тори утворює в людині нову будову в серці.

2. Рабаш. Стаття 12 (1988) «Що таке Тора і робота на шляху Творця»

(переклад з івриту)

Людина не здатна зробити навіть що-небудь «заради небес». І тільки завдяки світлу Тори виправиться серце, а серцем називається бажання. З боку природи бажання – воно тільки отримувати. То як людина може йти проти природи?

Тому сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Виходить, що людина вчить Тору не для розуму, щоб зрозуміти. А те, що вчить, щоб зрозуміти, це для того, щоби прийти до злиття з Творцем, котрий одягнений в Тору, а це відноситься до серця. І те світло, котре отримає, поверне людину до добра. Тобто, бажання отримувати для власної користі може дістати силу згори, щоб була в людини можливість робити дії «заради небес».

3.Рабаш. Стаття 12 (1988) «Що таке Тора і робота на шляху Творця»

(переклад з івриту)

...вони вчать Тору, щоби виправити серце, - вони звуться «мудрі серцем». Через те, що кожна річ називається іменем дії. Тому Тора, - ті, що вивчають Тору з цим наміром, звуться «мудрі серцем», а не «мудрі розумом», оскільки Тора потрібна їм для виправлення серця.

4.Рабаш. Стаття 12 (1988) «Що таке Тора і робота на шляху Творця»

(переклад з івриту)

Як говорить Ібн Езра, такими словами: «Знай, що всі заповіді, написані в Торі, або ті, що встановили батьки народу, незважаючи на те, що більшість їх в діях, або у вустах, - всі вони аби виправити серце. Бо всі серця вимагає Творець, і всі начала думок розуміє. І написано: «Прямими серцями своїми», а навпаки, це: «Серце опрацьовує злі думки», і знай, що Тора дана лиш тільки «людям серця».

5. Рабаш, ст. 37 (1985) «Хто свідчить про людину»

(переклад з івриту)

А треба робити всі дії Тори і заповідей для того, щоби вони привели нас до наміру заради віддачі. А потім, коли вже є в людини повне розуміння, наскільки це необхідно для неї, - працювати заради віддачі, - і [коли] відчуває біль і страждання від того, що немає в неї цієї сили, тоді називається, що є в неї вже про що молитися молитвою про роботу в серці. Бо серце відчуває те, чого бракує йому.

Тоді на цю молитву приходить відповідь на молитву. Тобто, - дають людині згори цю силу, і вона вже може спрямовувати намір на “заради віддачі”. Бо тоді є вже в неї світло і клі. Але ж що має людина робити, коли після усіх зусиль, що старалася і трудилася, все ж таки, ще не відчула від того, що не може віддавати, хісарон в аспекті болю і страждань? Тоді є порада, - просити в Творця, щоби дав їй клі, яке зветься “хісарон через те, що не відчуває”, - і вона, наче втратила свідомість, і немає в неї ніякого болю від того, що не може віддавати.

6.Рабаш, ст. 794 «Місце осягнення»

(переклад з івриту)

Слід пояснити, що поняття ҐАР, означає категорію «моха», а там має бути все тільки у вірі. І потрібно вірити, бо таким було бажання Творця. А ВАК називається категорією «ліба», тобто захоплення, що в серці, і тут воно видно по любові і страху людини. І це повинно ясно осягатися, тобто захоплення має бути у людини відкритим, а не у вірі.

Отже, в мірі захоплення, що відчувається в серці людини, - цією мірою визначається її осягнення. І щодо цього є заповідь розширювати свої відчуття. Тоді як в категорії «моха» велич людини залежить від того, наскільки вона може працювати в стані «вище за рівень знання».

Виходить, що це дві протилежні речі. Тобто, якщо «моха» людини – вище рівня знання, а її захоплення у відчуттях серця, - воно в мозку, – тоді це називається «ґадлут» (великий стан).

Тобто, з одного боку це вище рівня осягнення, і все одно, в серці воно – у відчутті. Від цього залежить міра ґадлуту, тобто від міри протилежності між «моха» та «ліба», і тоді людині треба зміцнити своє «вище рівня знання». А «ліба» - воно саме на рівні знання, тобто у відчутті.

7. Рабаш, ст. 2 (1991) «Що означає в духовній роботі “Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого”»

(переклад з івриту)

…написано в Псалмах: «Той, хто лікує тих, хто з розбитим серцем». І маємо зрозуміти, що це, що Творець лікує тих, хто з розбитим серцем. Справа в тому, що відомо, що головне в людині – це серце, як в словах мудреців: «Милосердний бажає серця». Де «серце» - це клі, що отримує святість згори. І це те, що ми вчимо щодо розбиття келім, суть якого в тому, що коли клі (букв. «посудина») розбито, все, що вливають в нього, - все виходить назовні.

Так само і розбите серце. Тобто, бажання отримувати - воно панує серцем, виходить, що не може туди ввійти вищий достаток, оскільки все, що бажання отримувати приймає в себе, все йде у кліпот. І це називається «розбиттям серця». Тому, коли людина молиться Творцеві, і говорить: «Ти мусиш допомогти мені, бо я гірша за всіх, через те, що відчуваю, що бажання отримувати володарює в моєму серці, і через це нічогісінько зі святості не може ввійти мені в серце, а я ж не бажаю ніяких надлишків, а просто щоб була мені змога щось робити заради небес, але не маю я жодної можливості для цього, тому лише Ти можеш врятувати мене».

І цим треба пояснити те, що написано в Псалмах: «Близький Творець до тих, в кого розбите серце». Пояснення: ті люди, які просять у Творця, аби допоміг їм, щоби серце їхнє не було розбитим, а щоб було цілим.

8. Рамбам «Мішне Тора», Закони вивчення Тори. Книга Знань, Закони молитви, ч. 4, п. 16

Який намір. Щоб звільнив своє серце від усіх думок, і побачив себе, ніби він стоїть перед Шхіною. І відповідно до цього повинен трохи налаштуватися перед молитвою, щоб направити своє серце, а потім молитися. Перші хасиди зазвичай були в намірі годину перед молитвою, годину після молитви і продовжували молитву протягом години.

9. Рабаш, ст. 24 (1985) «Три види часу в духовній роботі»

(переклад з івриту)

…молитва - це робота в серці. А це означає: через те, що серце людини є бажанням отримувати від самого його кореня, і людина має це перевернути, щоб було лише віддачею, а не отриманням, виходить, що має вона велику роботу по перетворенню його.

А оскільки це проти природи, тому людина має молитися Творцеві, щоб допоміг їй вийти з її рамок і увійти в стан, що вище природи, а це зветься «дивом».

10 Рабаш, ст. 18 (1990) «Що означає в духовній роботі “хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні”»

(переклад з івриту)

…молитва, - зазвичай у мудреців називається молитва «роботою», бо молитва називається роботою в серці, що є наміром, тобто наміром серця. Тобто людина повинна спрямовувати намір в час виконання Тори та заповідей на те, в ім’я чого вона виконує Тору та заповіді, - чи ради особистої користі, або ж наміром її є благо Творця.

11. Рабаш, ст. 24 (1990) «Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це “захар”»

(переклад з івриту)

Якщо думка знаходиться у властивості віри вище знання, в подобі за формою, як сказано вище, думка, тобто «захар», впливає на серце, тобто властивість «некеви», як сказано: «І серце розуміє». І це, як сказано в книзі Зоар, «Біна - це серце», і це властивість «некева».

12. Рабаш, записка 942, «Щодо того, що мозок панує над серцем» (переклад з івриту)

Розум обслуговує людині серце, яке є бажанням отримувати, як руки і ноги, і решта «служників», які є в людини. Тому немає поради, як тільки очищення серця ми потребуємо. І про це ми молимося: «І очисти серце наше аби служити тобі по правді». Розум не може примусити людину, щоб пішла вона шляхом добра, або навпаки, – хай нас омине! Але, як сказали при даруванні Тори, «зробимо і почуємо».