Коли ми дивимося на своє життя, то бачимо, що воно сповнене всіляких явищ і випадків, за якими рідко можна вловити "руку" Творця. Іноді нам начебто нагадують, і ми кілька хвилин в день живемо з усвідомленням, що все виходить від Нього, і "немає ніякої іншої сили у світі, у якої була б можливість щось зробити проти Творця". А буває і так, що розуміння цього приходить тільки раз в тиждень, місяць ... або ніколи. Чому Творець дозволяє нам забутися, застилає очі пеленою? Ніби спеціально відштовхує від себе, не дозволяючи бачити за всім, що відбувається Його одного, "доброго і того, хто творить добро". Але саме в цьому проявляється Його турбота про нас: Він дає нам можливість вирости, піднятися вище тваринного рівня, "щоб не задовольнявся малим, тобто аби не залишався малою нерозумною дитиною"