Лист 58

Переддень свята Шавуот, Антверпен.

(переклад з івриту)

Другові моєму …

Стосовно твого запитання: людина робить прогріх лише тоді, коли входить в неї дух дурості, і сенс цього, що без духу дурості не вчинила б прогріху, - а якщо так, то чому ввійшов у неї дух дурості, адже досі ще не робила ніяких прогріхів, і хто спричинив, щоб увійшов дух дурості? А якщо вже увійшов, то чим людина завинила в прогріху, адже немає вже в неї вибору, бо дух дурості призвів до цього.

А справа в тому, що мудреці сказали: «Око бачить і серце жадає», тобто бачення призводить до гріха. Поняття ж «бачення», зміст його – або коли дивиться очима на заборонену річ, або коли «погляд розумом», тобто стороння думка.

Ось, мудреці сказали: «Задоволення, що приходить до людини мимохіть… коли воно не дозволене [але] і не має наміру, - ніхто не сперечається з тим, що можна (не карається)» (трактат «Псахим», 25:2).

І відомо те, що баченням і думкою людина не може володіти, тому коли дивиться: гріх поки що не завершено. А потім, коли серце жадає, тоді здійснюється гріх. І оскільки людина дивилася на гріх, вона зобов’язана негайно розкаятися в тому, що дивилася, щоб це не привело її до жадання. У цей час вона поки що має вибір, бо досі ще не згрішила.

І якщо не збудиться відразу ж до каяття про [зроблене через] примус, що зветься «баченням», то примус спричинює жадання, що зветься «помилкою». А якщо не розкається про помилку, тобто про жадання, то прийде до «зловмисності».

А дух дурості входить у людину відразу після «бачення», і якщо вона не розкаюється про бачення, то дух дурості входить в неї задля виправлення. Бо коли не вміє берегтися, розкаятися про сторонню думку, виходить, що завдає шкоди славі небес. І називається це категорією «знає свого Володаря й наміряється постати проти Нього». Бо стороння думка неодмінно з’явиться через жадання.

Тоді це є великим виправленням, те, що людина не відчуває величі Творця й дух мудрості, що був у ній, пішов від неї. Тоді, само собою, вона не завдає такої вже шкоди величі Творця, тому що в цей час не відчуває Творця, адже дух дурості увійшов у неї.

І це й є сенсом слів «Людина робить прогріх лише коли входить в неї дух дурості». І це навчає нас, що людина має знати щодо всіх розрахунків, які вона робить під час гріха, - хоча й думає, що її розрахунки сповнені мудрості, але сказали нам мудреці, що людина знає, що все, тобто всі розрахунки, робить дух дурості.

Бо тепер він діє, а не дух мудрості, бо той вже пішов від людини, навіть якщо вона мудрець і чинить добрі справи. Про це сказано: «Праведність праведника не буде згадана в день його гріха».

Тому немає чого людині тоді мудрувати, а хай прийме на себе тягар малхут небес вище за рівень знання. Мається на увазі, що повністю скасує своє знання і свої погляди, а потім, коли повернеться до Творця, тоді вже зможе робити якісь розрахунки щодо заповідей і стосовно прогріхів.

І про це сказали (в трактаті «Авот», 4), «Будь уважним до легкої заповіді як і до суворої, бо не знаєш ти винагороди за заповіді». А сенс цього той, що людина повинна пильнувати, щоб виконувати заповідь тоді, коли вона здається легкою (івр. «кала»), від вислову «калон ве-бізайон» (сором і ганьба). І це при тому, що заповіді в стані гріха здаються чимось легким, позбавленим будь-якої важливості, а коли так, навіщо мені виконувати їх зараз. Бо так чи інакше вгорі не ставляться серйозно до моїх дій.

Адже насправді, якби в час, коли заповідь була б для людини суворою, тобто разом з тим, що був у неї трепіт перед небесами, відчувала суворість прогріху й серйозність заповіді, тобто відчувала б перевагу й важливість, тоді вона розуміла б що варто займатися Торою та заповідями. У той час як нині, коли заповідь для неї легка, то не варто бути настільки вже обережною.

Про це сказали, що людина не знає, від якого стану є задоволення вгорі. Тобто якщо, скажімо, «за мірою страждання й оплата», виходить, що коли Тора та заповіді для людини в стані «сором і ганьба», тоді ще більшим зусиллям для неї буде дотримуватися їх. І через це може бути, що з цього стану є вгорі більше задоволення. Якщо так, людині слід бути уважною до їх виконання.

Творець допоможе нам, щоб виконували ми Тору та заповіді привільно й без обмежень.

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама.

Каббала Медиа

Каббала Медиа

Мой архивВойдите, чтобы ставить лайки, сохранять и подписываться на видео

ТВ передача "Новая жизнь. Фрагменты" № 171

ТВ передача "Новая жизнь. Фрагменты" № 171

ТВ передача "Новая жизнь. Фрагменты" № 171

Каббала МедиаCopyright © 2003-2026 Бней Барух – Ассоциация "Каббала Ла-Ам", Все права защищены

Мой архив
Войдите, чтобы ставить лайки, сохранять и подписываться на видео

Каббала Медиа
Copyright © 2003-2026 Бней Барух – Ассоциация "Каббала Ла-Ам", Все права защищены