Погонич ослів

74) «Рабі Ельазар відправився побачити рабі Йосі, сина рабі Шимона бен Лакунья, свого тестя. І разом з ним - рабі Аба. І слідувала за ними одна людина, яка поганяла їхніх ослів», - тобто направляла їхніх ослів. «Сказав рабі Аба: "Відкриємо врата Тори, саме зараз настав час виправити наш шлях"».

«Погонич» означає «той, хто поколює». І так називають «погонича ослів», бо зазвичай він поколює ослів вістрям палиці, щоб ті квапилися при ходьбі.

75) Почав говорити рабі Ельазар: «Суботи Мої бережіть». Відкривається тому, хто осягає: шість днів створював Творець світ, і кожному дню Він розкривав Своє діяння й давав Свою силу в цей день. Коли Він розкрив Своє діяння і дав Свою силу? У день четвертий. Оскільки перші три дні були повністю вкриті й не розкривалися. А коли настав четвертий день, Він проявив дію і силу всіх разом.

Пояснення. «У цей день» - означає «в день суботній». «Шість днів» - це ХАҐАТ НЕГІ. І вони розкривають довершеність здійсненої в них роботи та свою силу в день суботній, тобто в Малхут.

І каже: «Коли Він розкрив Своє діяння і дав Свою силу? У день четвертий», - але раніше він сказав, що «кожному дню Він розкривав Своє діяння» в день суботній. Чому ж тут говорить, що це було тільки в четвертий день?

Справа в тому, що Малхут називається четвертою та сьомою: четверта вона стосовно праотців, тобто сфірот ХАҐАТ, а сьома - щодо синів, сфірот НЕГІ. Але раніше рабі Шимон сказав, що «паростки», тобто ХАҐАТ, «показалися на землі» в третій день, і «час обрізання гілок настав» - це четвертий день. І тоді скоротилася Малхут і піднялася для другого зародження (ібур). Звідси видно, що Малхут була створена від ХАҐАТ в третій день та була виправлена в четвертий день - за допомогою Нецаху Зеїр Анпіну, званого четвертим днем. І тому вона в цьому стані називається четвертою стосовно праотців.

А потім він говорить: «"На землі нашій "- це день суботній, який подібний до землі життя». І звідси видно, що Малхут, звана «земля», є властивістю «день суботній», і вона «сьома» щодо синів. І ці поняття, «четверта» й «сьома», з'ясовуються тут.

Тому (рабі Ельазар) говорить: «Оскільки перші три дні були повністю укриті й не розкривалися», - бо увесь той час, доки ступеню бракує Малхут, вона вважається прихованою та непізнаною, а при досягненні нею Малхут, вона набуває своєї довершеності. І це означає - шість днів творіння і субота. Бо, на перший погляд, шість днів творіння повинні бути важливішими за суботній день, - адже ХАҐАТ НЕГІ, тобто шість днів творіння, є важливішими від Малхут, суботнього дня.

Але справа в тому, що кожен тиждень - це ступінь сам по собі, і в будні дні йому бракує Малхут. І тому цей ступінь прихований, і немає в ньому святості, - тому що за відсутності Малхут бракує також ҐАР світел. І лише з розкриттям Малхут цього ступеню, тобто з настанням суботнього дня, розкривається святість усього ступеню, тобто також й шести днів творіння, і святість перебуває у всьому тижні.

І те ж саме - в шість днів початку творіння. Коли були створені три перші дні, тобто ХАҐАТ, перш ніж розкрилася ця Малхут, вони були приховані, і святість не виявлялася в них. Але після створення Малхут, в четвертий день, розкрилася святість всіх чотирьох днів. І тому каже: «А коли настав четвертий день, Він виявив дію і силу всіх разом», - тобто розкрилася святість здійсненої роботи та сили всіх чотирьох днів тому, що Малхут довершує цей ступінь.

76) «Оскільки вогонь, вода й повітря», ХАҐАТ, звані трьома першими днями, «хоча вони і є трьома вищими основами», - трьома сфірот ХАГАТ, - «всі вони залишалися в стані очікування, і створення їхнє не розкривалося до тих пір, поки земля», тобто Малхут, «не виявила їх». «Тоді стала відомою робота по створенню кожного з них».

77) «Але ж про третій день сказано: "Нехай зростить земля поросль","і вивела земля з себе поросль"». Хіба не відбулося розкриття дії землі, тобто Малхут, на третій день? «Однак, хоча це і сказано про третій день», - властивість Тіферет, - «все ж це був четвертий день», тобто Малхут, «і він включився в третій день, щоби стали вони», - Тіферет й Малхут, - «єдиним цілим, без поділу». «А потім четвертий день розкрив діяння його, щоби проявив Творець роботу свою по створенню Ним кожного» з ХАҐАТ, «бо четвертий день є четвертою опорою вищого престолу» - Біни, і чотирма опорами його є ХАҐАТ та Малхут.

Пояснення. Оскільки Малхут розкриває святість трьох днів, вона піднімається та включається в третій день, щоб розкрити над ними єдність, аби Тіферет й Малхут «стали єдиним цілим, без поділу».

І каже: «А потім четвертий день», - тому що в четвертий день Малхут лише довершила три перші дні. А потім виходять ще три дні - Нецах, Год, Єсод (НЕГІ).

І тому говорить: «А потім четвертий день розкрив діяння його, щоб проявив Творець роботу свою по створенню Ним кожного». Бо після того, як розкрилася святість над першими трьома днями, тобто ХАҐАТ, які називаються «праотці» та є основою Зеїр Анпіну, Зеїр Анпін, званий Творцем, приступає до своєї роботи, і створюються сини, Нецах-Год-Єсод (НЕГІ), тобто три останні дні шести днів творіння. «Бо четвертий день є четвертою опорою вищого престолу». Зеїр Анпін називається престолом Біни. І так само, як престол не вважається завершеним, перш ніж закінчується четверта опора, так само і Зеїр Анпін не завершується раніше, ніж розкривається в ньому Малхут у четвертий день. І він не міг утворити три дні, НЕГІ, перш ніж вона завершилася.

78) «Створення їх всіх, - як трьох перших днів», ХАҐАТ, «так і трьох останніх днів», НЕГІ, «залежало від суботнього дня», тобто Малхут у властивості ҐАР і в повній довершеності. «Про це сказано: "І завершив Творець у сьомий день", - це субота, і це четверта опора престолу». Тобто і субота і четвертий день, - обидва вони є властивістю Малхут. Однак четвертий день - це Малхут, яка включена до Зеїр Анпіну, в його сфіру Тіферет вище від хазе, а день суботній - це Малхут, що знаходиться у зівузі з Зеїр Анпіним панім бе-панім.

Пояснення. Хоча три перші дні і були завершені у четвертий день, все ж таки не були завершені в ньому остаточно й чекали на настання суботнього дня. Таким чином, в суботній день були довершені як перші дні, ХАҐАТ, так і останні дні, НЕГІ. Як сказано: «І завершив Творець у сьомий день всю виконану Ним роботу» - всі шість днів, включаючи три перших дні.

Тому мовить: «Це субота, і це четверта опора престолу». «Сьомий день» - це субота, тобто - сьомий щодо синів, і вона також «четверта опора престолу», - тобто та, що доповнює також і праотців, і щодо них субота є четвертою. Справа в тому, що три дні, ХАҐАТ, не були завершені у всьому своєму виправленні в четвертий день і потребують суботнього дню для свого завершення, оскільки було в четвертий день скорочення Малхут, зване «ущербом місяця)», і тому вона знову приходить до стану зародження (ібур), у другий раз, і розкривається довершеність її в день суботній. Таким чином, суботній день довершує також і три перших дні.

79) «Якщо це так», - тобто якщо субота це Малхут, - «чому сказано: "Суботи Мої бережіть", що - їх дві?». «Справа в тому, що між суботою, котра відноситься до ночі суботи», Малхут, «і суботою, яка відноситься безпосередньо до дня», - Зеїр Анпіну, який світить суботі, Малхут, - «немає поділу між ними», тому що вони з'єднані в стані «панім бе-панім», і вони називаються двома суботами.

Пояснення. Відповідно до першої думки, - що є дві Малхут, четвертий та сьомий (дні), і кожна є досконалою сама по собі, - абсолютно очевидно, що уривок: «суботи Мої бережіть» вказує на дві - четвертий й сьомий (дні). Однак якщо четвертий (день) не завершується раніше, ніж включається в сьомий, вони, в такому випадку, є тільки однією суботою. Так чому ж сказано в уривку: «Суботи Мої», - тобто дві? І він пояснює, що маються на увазі Зеїр Анпін та Нуква, які світять святістю суботи, оскільки день суботній - це захар, а переддень суботи - це нуква. І це дві суботи, які включені до «Суботи Мої», оскільки, насправді, вони є єдиним цілим, без поділу. Тому Зеїр Анпін теж називається суботою.

80) Запитав їх погонич ослів, що слідував за ними: «Що ж означає сказане: "І святині Моєї страхайтеся"?» Один відповів: «Це святість суботи». Запитав у нього: «Що таке святість суботи»? Відповів йому: «Це святість, що сходить згори», - від Аба ве-Іми. Запитав у нього: «Як же тоді може вважатися субота святою, якщо сама вона не святість, а святість знаходиться над нею?», - в Аба ве-Імі. Сказав рабі Аба: «Так і написано: "І назвеш суботу відрадою, святиню Творця - шанованою", - тут згадується окремо субота, і окремо святиня Творця». Запитав у нього: «У такому разі, що означає "святиня Творця"?». Відповів йому: «Це святість, що сходить згори», - від Аба ве-Іми, - «і яка панує над суботою». Сказав йому погонич ослів: «Якщо шанованою називається святість, що сходить згори, то виходить, що сама субота не є шанованою? Але сказано: "Повинен почитати її"», - тобто шанується і сама субота. Сказав рабі Ельазар рабі Абі: «Залиш цю людину - вона промовляє мудрість, якої ми не знаємо». Звернувся до нього: «Повідай нам її».

Пояснення. Запитав його: «Що ж означає сказане: "І святині Моєї страхайтеся"?», - якщо субота є властивістю ЗОН, чому ж в цьому уривку вони називаються святістю, адже лише Аба ве-Іма називаються святістю? І тому сказав: «Тут згадується окремо субота, і окремо святиня Творця», - вказує йому цим, що сама субота є властивістю ЗОН, тобто сама по собі вона не називається святістю, але лише коли до неї сходить святість згори від вищих Аба ве-Іми, званих святістю. І притягання від Аба ве-Іми називається «святинею Творця», про яку сказано: «Святиню Творця (назвеш) шанованою».

81) Заговорив той, промовивши: «"(Ет) суботи Мої". "Ет" - вказує на включення межі суботи, - дві тисячі ама в кожну сторону, - тому Писання додає слово "ет". "Суботи Мої" - множина, вища субота й нижня субота. Тобто обидві вони поєднані одна з одною та приховані разом».

Пояснення. «"Ет" - вказує на включення межі суботи». Хоча і сказано: «Та не вийде людина з місця свого в день сьомий», Писання включає за допомогою слова «ет» дві тисячі в кожну сторону за межами цього місця. «Ет (את)» - це Малхут, і завдяки її зівуґу виходять мохін Аба ве-Іми, що світять в суботу додатково до світіння ЗОН. А числове значення Аба ве-Іма - це «дві тисячі». І про це він говорить: «Тому Писання додає слово "ет"», - яке вказує на це включення.

«"Суботи Мої"- вища субота й нижня субота». «Вища субота» - Твуна, «нижня субота» - Малхут, Нуква Зеїр Анпіну, які звуться МІ (хто) і МА (що), - вищий світ та нижній світ, котрі з'єднані разом. «Поєднані одна з одною», - тому що в суботу ЗОН піднімаються та вдягають Аба ве-Іму, і тоді Твуна з Малхут включаються одна в одну, стаючи як одне ціле, бо нижній, що піднімається до вищого, стає як і він. «Та приховані разом» - проте, в той же час, Малхут не стає самою Твуною, без відмінності між ними, оскільки Малхут може отримати мохін Твуни лише нагорі, в місці Твуни. Але на місці самої Малхут, внизу, в неї немає цих мохін. І в цій мірі Малхут вважається укритою.

І також Твуна страждає від укриття Малхут, оскільки їхні мохін «поєднані разом та приховані разом». І хоча Твуна, стаючи в суботу одним парцуфом з вищою Імою, сама по собі не перебуває ні в якому утаєнні, все ж, оскільки її мохін світять разом з мохін Малхут, укриття Малхут відчувається також і в мохін Твуни.

82) Залишилася інша субота, яка не була згадана і відчувала сором. Звернулася до Нього: «Владика світу! З того дня, як Ти створив мене, я називаюся суботою, і немає дня без ночі». Відповів їй: «Дочка Моя! Субота ти, і суботою Я назвав тебе. Але тепер Я вінчаю тебе найвищою прикрасою». І проголосив: «І святині Моєї страхайтеся», - це субота, що відноситься до ночі суботи, тобто властивість «страх», і в ній присутній страх. А що ж він собою являє? Творець з'єднався разом (з нею) і сказав: «Я Творець», де «Я» - це Малхут, ніч суботи, «Творець» - Зеїр Анпін. А в словах «Я Творець» - вони поєднані разом.

Я чув це від свого батька, який сказав так і уточнив: «Слово "ет" вказує на включення межі суботи. "Суботи Мої"», - сказано у множині, - «це "коло" і "квадрат" в ньому, тобто два поняття» - дві суботи. «І у відповідності до цих двох понять є дві святості, про які варто нагадати: одна - "і завершені були небо і земля", інша - освячення. У благословенні "і завершені" міститься тридцять п'ять слів. І в освяченні, що промовляється нами, міститься тридцять п'ять слів. І разом вони складають сімдесят імен, якими прикрашаються Творець та Кнесет Ісраель.

83) І оскільки ці «коло» і «квадрат» - це «суботи Мої», обидва вони включені в заповідь «бережи», як сказано: «Суботи Мої бережіть». Однак вища субота включена не в заповідь «бережи», а в «пам'ятай», тому що вищий Цар, Біна, доповнюється за допомогою «пам'ятай». Тому називається Біна Царем, якому належить (дія) встановлення миру, тому що Його світ знаходиться у властивості «пам'ятай». І тому не буває розбіжності нагорі.

Пояснення. «Залишилася інша субота, яка не була згадана», - тобто Малхут де-Малхут, звана центральною точкою, котра не отримує мохін навіть в суботній день, оскільки сама вона є властивістю «манула (замок)», а всі мохін приходять лише за допомогою властивості «міфтеха (ключ)», тобто Єсоду де-Малхут. І через те, що не отримала мохін, вона відчувала почуття сорому.

Тому говорить: «Залишилася інша субота, яка не була згадана» - центральна точка, яка не отримала мохін і відчувала сором. «Звернулася до Нього», тобто вона висловила здивування: «Адже з того дня, як Ти створив мене», - тобто з початку створення мене в світі Адам Кадмон (АК) «я називаюся суботою», - всі мохін були отримані з моєю допомогою. Тому що в АК не було іншої Малхут, а тільки центральна точка. І вона зменшилася лише під час другого скорочення, - по відношенню до світу Ацилут.

І привела ще один довід: «Адже немає в світі дня без ночі». Це сходить до дуже високого стану, тому що вона задала питання про те, що навіть про перший день (творіння) сказано: «І був вечір, і був ранок, день перший», - тобто єдність розкривається над днем і ніччю разом. Чому ж тоді ніч не згадана в суботу початку творіння - адже в опису сьомого дня початку творіння немає слова «ніч»? Відповів їй Творець: «Субота ти», - в майбутньому, в сьомому тисячолітті, - в день, який повністю - субота. «І суботою Я назвав тебе» з моменту створення тебе, у світі Адам Кадмон.

«Але тепер Я вінчаю тебе найвищою прикрасою», - іншими словами, Творець підняв її, щоби вона служила властивості ҐАР парцуфів. Адже вона встановлюється у вигляді Малхут вищих Аба ве-Іми, у властивості «повітря (авір), яке непізнаване». Вищі Аба ве-Іма називаються «святая святих», і вона тоді теж знаходиться у вищій святості. Про це сказано: «І проголосив: "І святині Моєї страхайтеся"», - тому що завдяки її виправленню в вищих Аба ве-Імі вона стає святістю, про яку сказано: «І святині Моєї страхайтеся».

В результаті Малхут тепер удостоюється вищої прикраси - ще більш чудової, ніж те, що було в неї в світі АК. Бо там вона діяла в закінченні сфірот, на своєму місці, а зараз піднялася і діє в місці ҐАР вищих Аба ве-Іма, званих «святая святих». І тому сказано: «Але тепер Я вінчаю тебе найвищою прикрасою».

Тому він каже: «Це субота, що відноситься до ночі суботи, тобто властивість "страх", і в ній присутній страх». Малхут називається «страх» тому, що на неї було зроблено скорочення аби не отримувала наповнення у свою властивість. І вона не використовується у своїй власній властивості для отримання прямого світла згори вниз, але тільки для створення відбитого світла, оскільки набула екрану «в трепоті й тривозі» аби світло не пройшло від екрану й нижче.

А тепер, при підйомі її у вищу святість Аба ве-Іми, «в ній присутній вищий страх», тому що вище ім'я АВАЯ Аба ве-Іми знаходиться в ній. І це - стан ночі суботнього дня, в якому виникло нерозуміння: «Адже немає дня без ночі». Це означають слова «субота, що відноситься до ночі суботи». І властивість ночі теж включена в день суботній. А страх присутній в ній тому, що «Творець з'єднався разом (з нею) і сказав: "Я Творець"», - тобто вище ім'я АВАЯ Аба ве-Іми включилося до неї, сказавши: «Я Творець (АВАЯ)». І для того, щоб пояснити це, (погонич) наводить вислів, почутий ним від свого батька.

Пояснення сказаного. Форма кола вказує на те, що світло там в будь-якому місці світить рівномірно, і там немає ніякого суду, здатного хоч якось змінити міру цього світіння. А форма чотирикутника вказує на те, що там присутні суди, що призводять до необхідності розрізняти між правою стороною й лівою, і між сходом і заходом. І тому мовлено, що рош (голова) має круглу форму, у порівнянні з гуф (тілом), яке має квадратну форму, бо в ҐАР, званих рош, немає судів. Однак в гуф присутні суди, які стали причиною того, що в гуф є права сторона й ліва, лицьова і зворотна (панім ве-ахор).

Суботою називається стан, коли ЗОН піднімаються та вдягають Аба ве-Іму, стаючи «вищою суботою та нижньої суботою, що поєднані разом». Вища субота, тобто парцуф Аба ве-Іма, відноситься до властивості «коло», а нижня субота, тобто ЗОН, що належать гуф, відноситься до властивості «квадрат». Тому ЗОН, котрі знаходяться у властивості «квадрат», піднімаються в суботу і включаються в Аба ве-Іму, які перебувають у властивості «коло». Тому він каже: «"Суботи Мої" - це "коло" і "квадрат" в ньому, тобто два поняття». І сказано в Писанні «Суботи Мої», що включає дві суботи: вища субота - це «коло», і «квадрат всередині нього» - це нижня субота, яка піднялася та включилася в неї.

Мохін Хохми називаються «сімдесят імен» або «сімдесят прикрас», тому що «сімдесят (айн)» вказує на Хохму. І оскільки ці мохін розкриваються лише внаслідок підйому нижньої суботи у вищу, вони діляться надвоє: половина їх відноситься до вищої суботи, а половина - до нижньої суботи. І тому є в благословенні «і завершені» тридцять п'ять слів, і це половина мохін, котрі відносяться вищої суботи. І в самому освяченні теж є тридцять п'ять слів, і це половина мохін, які відносяться до нижньої суботи, і це ті мохін, якими прикрашається Кнесет Ісраель, тобто Малхут, звана суботою.

І оскільки ці коло й квадрат включені разом до «суботи Мої», мохін кола теж знаходяться у властивості «бережи», як і квадрат. І хоча «бережи» є властивістю суду та обмеження, від якого необхідно оберігати себе, а у вищої суботи, що відноситься до кола, нема суду, все ж внаслідок з'єднання її разом з суботою, що відноситься до квадрату, в колі теж є властивість «бережи» .

Але сама вища субота включена до заповіді «пам'ятай», а не «бережи», «тому що вищий Цар, Біна, доповнюється за допомогою "пам'ятай"», і немає в ньому ніякого суду, щоб можна було сказати про нього: «Бережи», оскільки властивість «бережи» є лише в Нукві. Однак відносно включення вищої суботи до нижньої, властивість «бережи» міститься в обох разом, але не у вищій суботі самій по собі.

«Тому називається Царем, якому належить (дія) встановлення миру, тому що Його світ знаходиться у властивості "пам'ятай". І тому не буває розбіжності нагорі». Вищий Цар - це Біна, МІ (מי), яка завершується літерою «йуд י», тобто облаченнями властивості «захар». І це ознака того, що там не буває розбіжності, - тобто відсутній будь-який суд, - і тому вона відноситься до властивості «коло». Однак нижня субота - це властивість МА (מה), яка завершується літерою «гей ה», і тому в ній є розбіжність, тобто права й ліва сторони, і вона відноситься до властивості «квадрат».

84) Внизу є два стани «мир (шалом)»: один - Яаков, Тіферет, і один - Йосеф, Єсод. І тому вітання «мир (шалом)» написано двічі: «Мир, мир далекому і близькому». «Далекому» - це Яаков, «і близькому» - це Йосеф. «Далекому», - як сказано: «Здалеку Творець з'являвся мені», а також: «І стала сестра його вдалині». А про «близького» сказано: «Новим, що з поблизу з'явився».

Пояснення. «Внизу є два стани "мир (шалом)"». «Внизу» - тобто в ЗОН, в якому є властивості Яаков, - Тіферет, та Йосеф, - Єсод. Це вказує на два види зівуґу в ЗОН, тому що «мир (шалом)» - означає зівуґ. І в ньому є вищий зівуґ для притягання ступеню Хохми та нижній зівуґ для притягання хасадім: вищий відбувається у властивості Яаков, а нижній - у властивості Йосеф.

І ми вже з'ясували, що оскільки ЗАТ не можуть отримати ступінь Хохми без хасадім, ступінь Хохми в ЗОН є далекою від них, адже вони можуть отримати її лише вдягнувши хасадім. І тому сказано: «Здалеку Творець з'являвся мені», - бо ступінь Хохми є далекою від них, і вони потребують облачення аби отримати її. Тому мир (шалом) Яакова називається «далеким». А зівуґ нижнього, мир (шалом) Йосефа, називається «близьким», оскільки він приймається ним без облачення і, крім того, завдяки його ступеню хасадім він може отримати також і Хохму.

І це внутрішній зміст слів вітання: «Мир, мир далекому й близькому» - тобто два «мири (шалом)», - Яакова і Йосефа, - завжди присутні в зівузі великого стану (ґадлут) ЗОН. І ці два мири, що наявні в ЗОН, відносяться до властивості «квадрат», оскільки в них присутня розбіжність, і вони завершуються буквою «гей ה», тобто властивістю Нукви. Тоді як у вищого Царя, у властивостей Біни, МІ (מי), що завершуються буквою «йуд י», тобто властивістю захар, немає розбіжності. І навіть поняття «далекий» і «близький» не мають місця в самій Біні, оскільки вона є властивістю ҐАР, а ҐАР можуть отримувати Хохму «близько», тобто зовсім не потребують облачення хасадім. І вони отримують Хохму без хасадім. І немає в вищому Царі двох станів «мир», як у ЗОН, бо Він - Цар, який встановлює світ.

85) «Здалеку» - це найвища точка, що розташована в Храмі Його. І про неї сказано: «Бережіть», - тобто вона включена до властивості «бережи». «І святині Моєї страхайтеся» - це точка, котра розташована в центрі, перед якою відчувають найбільший страх, бо її покарання - це смерть. Як сказано: «Той, хто оскверняє її, буде підданий смерті».

«Той, хто оскверняє її» - той, хто входить всередину простору кола і квадрата, в місце, де ця точка знаходиться, та псує її, - «буде підданий смерті». І про це сказано: «Страхайтеся». Ця центральна точка називається «Я», і над нею перебуває те вище укриття, яке не розкривається, тобто АВАЯ. А «Я» та АВАЯ - це одне ціле.

Зійшли рабі Ельазар і рабі Аба зі своїх ослів та поцілували погонича. Сказали: «Якою ж великою є мудрість, котрою ти володієш, - а ти поганяєш наших ослів! Хто ти?!». Відповів їм: «Не питайте, хто я, але краще ми з вами підемо та будемо займатися Торою. І кожен промовить речення мудрості, щоби висвітлити цей шлях».

Пояснення. «"Здалеку" - це найвища точка, що встановлена в Храмі Його» - властивість «міфтеха (ключ)», за допомогою якої передається Хохма тридцяти двох шляхів. «Точка в Храмі Його» - це буква «бет ב» в слові «берешит (בראשית спочатку)». І звідти передається ступінь Хохми парцуфу ЗОН в той час, коли ЗОН піднімаються та вдягають вищі Аба ве-Іму. Бо тоді з'єднуються разом дві суботи - вища субота й нижня субота. І про них сказано: «Здалеку Творець з'являвся мені», - бо ЗОН можуть отримати Хохму лише в облаченні хасадім.

Тому каже: «"Здалеку"- це найвища точка, що встановлена в Храмі Його» - це ХУБ (Хохма й Біна), звані далекими по відношенню до ЗОН, і ЗОН потребують облачення хасадім нижнього світу, МА, які завершуються в Нукві. І оскільки вони потребують нижнього зівуґу МА, що завершується в Нукві, званої «бережи», то і ступінь Хохма включає в себе «бережи», і тому сказано про них: «Суботи Мої бережіть».

І також вища субота, яка включена до ЗОН, включена у властивість «бережи», а не «пам'ятай», оскільки вони обов'язково повинні закінчуватися в Нукві аби отримати ступінь хасадім. І лише вищий Цар, - тобто ХУБ (Хохма й Біна) самі по собі, які отримують Хохму зблизу, без облачення хасадім, - завершується властивістю «пам'ятай» і називається «пам'ятай», а не «бережи».

«Точка, котра розташована в центрі» - це властивість самої «манули (замка)», яка встановилася у вищих Аба ве-Іма в «повітрі (авір)», яке непізнаване. Центральна точка діє тільки в світі Адам Кадмон, але не в світі Ацилут, і тому неможливо осягнути вищі Аба ве-Іму, які є властивістю ҐАР Біни. І вся Хохма, що передається світом Ацилут, виходить лише від семи нижніх сфірот (ЗАТ) Біни, званих ІШСУТ, і там діє «міфтеха», що зветься «точка в Храмі Його». І оскільки вона встановилася в вищих Аба ве-Іма, вона називається «святиня Моя». І тому там присутній страх. Як сказано: «І святині Моєї страхайтеся», - тобто точки, що знаходиться в центрі.

«"Той, хто оскверняє її" - той, хто входить всередину простору кола і квадрата, в місце, де ця точка знаходиться, та псує її». Коло - це Аба ве-Іма, квадрат - це ЗОН, які вдягають Аба ве-Іму та включені до кола, а Малхут Аба ве-Іми - це точка, яка перебуває всередині них. І є в цій Малхут дві властивості - «манула» та «міфтеха». «Міфтеха (ключ)» називається «точка в Храмі Його», і це - тільки Єсод в Малхут. І вона застосовується лише в парцуфі ІШСУТ. «Манула (замок)» - це Малхут в Малхут, сама центральна точка. І вона застосовується лише у вищих Аба ве-Імі.

«Той, хто входить всередину простору кола і квадрата», - тобто в Малхут Аба ве-Іми, що є простором властивості «повітря, яке не пізнаване», «в місце, де ця точка знаходиться» - в місце цієї центральної точки, «та псує її», - тобто бажає притягти світло всередину її простору, «буде підданий смерті», - бо заборонено притягати в неї будь-яке світло. «І про це сказано: "Страхайтеся"», - тобто про цю центральну точку сказано: «І святині Моєї страхайтеся».

Ця центральна точка по суті називається «Я». А Аба ве-Іма - це ім'я АВАЯ, що перебуває над цією точкою, і тому вони «те вище укриття, що не розкривається», - оскільки думка взагалі нездатна осягнути їх. І це означає «Я Творець (АВАЯ)». «І все це - одне ціле», - тобто вони вважаються одним цілим, адже тому точка теж називається іменем Аба ве-Іма, як сказано: «І святині Моєї страхайтеся». Бо суть точки вважається такою ж святістю, як Аба ве-Іма, оскільки вони - одне ціле.

«Зійшли рабі Ельазар та рабі Аба зі своїх ослів і поцілували погонича». Для подальшого пояснення цієї статті, необхідно докладніше розповісти, що являє собою цей погонич. І знай, що шлях, яким йдуть рабі Ельазар та рабі Аба, не такий вже простий, і сказано про нього: «Шлях праведних - як світило світосяйне, що світить все яскравіше, поки не настане день». І сказано, що «рабі Ельазар відправився побачити рабі Йосі, сина рабі Шимона бен Лакунья, тестя його», - тут побічно вказаний рівень ступеню, на якому вони тоді перебували.

Адже у Зеїр Анпіна є свої Аба ве-Іма, тобто вищі Аба ве-Іма, і в нього є також Аба ве-Іма його дружини, і це - ІШСУТ. І спочатку Зеїр Анпін осягає Аба ве-Іму своєї Нукви, тобто ІШСУТ, звані мохін де-нешама. А потім він піднімається на більш високий ступінь та осягає свої Аба ве-Іму, тобто вищі Аба ве-Іму, звані мохін де-хая. І ось, ці праведники, що підіймаються ступенями, утворюють будову (меркава) Зеїр Анпіну. І оскільки шлях, яким йдуть рабі Ельазар та рабі Аба, знаходиться в мохін де-нешама, прихований натяк на це міститься в сказаному, що рабі Ельазар відправився побачити свого тестя - тобто Аба ве-Іму своєї Нукви, мохін де-нешама.

Вся справа в тому, що погонич ослів, що йде за ними, - це допомога душам цих праведників, котра надсилається їм з найвищого рівня аби піднімати їх з рівня на рівень. І без цієї допомоги, яку Творець посилає праведникам, вони не могли б залишити свій ступінь та піднятися ще вище. Тому, відповідно до величини та ступеня кожного праведника, Творець посилає йому піднесену душу з найвищого рівня, котра допомагає йому на шляху.

І ось, спочатку праведник зовсім не знає цієї душі, і здається йому, що це дуже низька душа, яка приєдналася до нього на шляху. І це називається зародженням (ібур) душі праведника, - тобто ця вища душа ще не закінчила свою допомогу і тому абсолютно невідомо, - хто це. Але після того, як вже надала свою допомогу та привела праведника до бажаного ступеню, вона стає відомою йому, і він бачить, наскільки вона є піднесеною. І це називається розкриттям душі праведника.

І ця душа, яка прийшла допомогти рабі Ельазару та рабі Аба, була душею рабі Амнона Саби, і це дуже висока душа, і немає меж піднесеності її. І відноситься вона до світла єхіда. Але спочатку вона приходить до них способом зародження (ібур), і вони пізнали її тільки як погонича ослів, - тобто просто як власника ослів, заняттям якого є перевезення подорожніх на його ослах з місця на місце, а сам він іде пішки попереду своїх ослів та веде їх. І тому називається погоничем (досл. провідником) ослів.

«Сказав рабі Аба: "Відкриємо врата Тори, саме зараз настав час виправити наш шлях"», - тобто відкрити джерела душі за допомогою розкриття воріт таємниць Тори для того, щоб вони виправилися на шляху Творця, котрим вони йшли. І рабі Ельазар пояснив вислів: «Суботи Мої бережіть» по відношенню до того ступеню, на якому він перебував, - тобто щодо мохін де-ІШСУТ, що і називається «побачити свого тестя».

І тому пояснив, що сама субота є властивістю ЗОН, які ще не є святістю, але вони притягують святість, - тобто мохін де-ІШСУТ, які ЗОН притягують в день суботи. І в світлі цих мохін вони витлумачили сказане: «І святині Моєї страхайтеся», - що при сходженні в ЗОН Хохми у вигляді нижніх мохін де-ІШСУТ, в них є страх, оскільки вони ще чекають на питання, і тому в цій святості присутній страх.

І тут допоміг їм погонич ослів і розкрив у них властивість мохін де-хая, бо «суботи Мої бережіть» він роз'яснив щодо вищої суботи та нижньої суботи, які приходять разом завдяки підйому ЗОН в Аба ве-Іму, і тоді ЗОН самі стають святістю, - тобто властивістю «квадрат», яка включена в «коло». І про них не сказано: «Страхайтеся», але тільки: «Бережіть». Тому що мохін де-хая відштовхують всі зовнішні властивості, і всі суди усуваються від них в день суботи, і в цьому відношенні там немає страху. А сказане: «І святині Моєї страхайтеся» він пояснив їм відносно центральної точки, використовуваної в ҐАР де-Аба ве-Іма, тобто ҐАР мохін де-хая, в якій немає ніякого осягнення, і в ній присутній страх.

І тим самим ця душа виконала свою місію, оскільки привела їх до пізнання мохін де-хая. І тоді вони удостоїлися явлення душі праведника, бо тепер вони пізнали значущість цієї душі. І тому зійшли рабі Ельазар та рабі Аба і поцілували погонича ослів, бо осягнення цього ступеню виявляється через дію, звану «нешика (поцілунок)». Але насправді місія цієї душі ще не завершилася, оскільки вона повинна була допомогти їм в осягненні світла єхіда. Однак, оскільки навіть осягнення світу хая само по собі є довершеним ступенем, тому вважається, що ця душа вже розкрилася їм у цій мірі.

І тому вони думали, що це син рава Амнона Саби, а не сам рав Амнона Саба. Адже рав Амнона Саба - це властивість єхіда, а син його - властивість хая. І оскільки зараз досягли лише властивості хая, то ще помилково думали, що це син рава Амнона. Однак надалі, після того, як він повідомить їм прихований сенс сказаного про Бнаягу бен Єгояда, - і це розкриття ступені єхіда, - він відкриється їм повністю, і вони побачать, що це сам рав Амнона Саба.

І це означає сказане їм: «Не питайте, хто я» - бо вони самі відчули, що ще не розкрили його остаточно, оскільки ще не завершилася місія допомоги цієї душі. І тому просили його відкрити своє ім'я. Але він відповів їм, щоб не питали імені його, тому що вони ще потребують розкриття таємниць Тори, - інакше кажучи, що цей шлях ще повністю не виправлений. І тому сказав їм: «Але краще підемо з вами займатися Торою», - адже вам поки ще потрібна моя допомога в заняттях Торою. «І кожен промовить речення мудрості, щоб висвітлити цей шлях», - вони повинні з'ясувати цей шлях, оскільки не досягли ще бажаної мети.

86) Звернулися до нього: «Хто направив тебе сюди поганяти ослів?». Сказав їм: «Буква "йуд י" вела війну з двома буквами, "каф כ" і "самех ס", щоб вони прийшли об'єднатися зі мною. "Каф כ" не хотіла йти зі свого місця та з'єднуватися зі мною через те, що вона навіть на мить не може залишити його, тобто трон, а "самех ס" не хотіла покидати свого місця тому, що повинна підтримувати тих, хто падає, бо вони не можуть бути без "самех ס"».

87) «Йуд י» прийшла до мене одна. Поцілувала мене, обняла мене і, плачучи разом зі мною, сказала мені: «Сину мій, чим я можу допомогти тобі? Але ось я тимчасово відхожу, щоби наповнитися безліччю хороших речей та вищими прихованими шанованими буквами, а потім повернуся до тебе і буду помічницею твоєю. І я дам тобі у володіння дві літери, які є вищими від тих, що пішли. І це "йуд-шин יש" - вища "йуд י" та вища "шин ש". І вони стануть для тебе скарбницями, котрі сповнені всім. І тому, син мій, йди і стань погоничем ослів». І ось я йду цим шляхом.

Ми вже знаємо, що погонич ослів - це зародження (ібур) душі праведника, яка з'являється тому, хто йде шляхами Творця, аби допомогти йому залишити свій ступінь й піднятися на більш важливий ступінь. І це є подібним до погоничів ослів, які допомагають людям пройти шлях з одного місця до іншого на ослах. І ось в цей момент праведник теж падає зі свого попереднього ступеню та приходить до зародження нового ступеню, такого ж самого, як і властивість душі, що приходить допомогти йому. І зародження означає зникнення мохін. І це вони хотіли дізнатися в нього: «Як Творець підстроїв так, що ти прийшов до нас як стан зародження, через що в нас сталося зникнення мохін?!». І в цьому сенс питання: «Хто направив тебе сюди поганяти ослів?».

 Сказав їм: «Буква "йуд י" вела війну з двома буквами, - "каф כ" і "самех ס", - щоби вони прийшли об'єднатися зі мною. "Йуд י" - це Хохма, а ступінь мохін де-нешама називається троном (кес כס) та означає "трон величі", тому що мохін Хохми приходять до неї в облаченні та укритті, й не розкриваються. І коли настав час осягнення мохін де-хая, - "йуд י" де-АВАЯ, - і це той ступінь, якого я прийшов удостоїти вас, Хохма дійсно хотіла поєднати зі мною і мохін трону (кес כס), - тобто мохін де-нешама, які були в вас до цього, - і "йуд י" вела з ними війну. Однак "каф כ" не хотіла йти зі свого місця та з'єднуватися зі мною через те, що вона навіть на мить не може залишити його».

Пояснення. «Каф כ» - це Малхут вищого, яка вдягнена в нижнього. І тому сказано, що в той момент, коли буква «каф כ» хотіла спуститися з трону, «здригнувся трон, і всі світи здригнулися, боячись звергнутися», - бо весь зв'язок ступенів одного з одним, від рош світу Ацилут і до соф світу Асія, встановлюється за допомогою Малхут вищого, котра вдягається в нижнього. Тому вона не може зійти зі свого місця, зі ступеню ІШСУТ, який є ступенем нешама, - навіть на коротку мить, оскільки не можна створювати розриву між ступенями.

«А "самех ס" не хотіла покидати свого місця тому, що повинна підтримувати тих, хто падає, бо вони не можуть бути без "самех ס"». Тому, що «самех ס» є суттю тих мохін, які ця душа отримує від ХАБАД ХАҐАТ Аба ве-Іми, і вони передають їх ЗОН під час малого стану (катнут) та підтримують (сомхім) їх, щоб ті не впали вниз, опинившись за межами світу Ацилут. І тому вона повинна постійно перебувати на своєму місці без будь-яких змін.

Справа в тому, що ступені є постійними, і тільки душі отримують зміни під час свого просування від ступеню до ступеню. Тому мохін де-нешама не хотіли з'єднуватися з «йуд י», тобто ступенем Хохми, та поєднатися з душею рава Амнона Саби, котра сходить в цей момент аби допомогти рабі Ельазару та рабі Аба. Бо вони потребували побудови й притягнення мохін у всьому їхньому порядку заново, починаючи із зародження й далі, - до рівня хая.

Тому сказано, що буква «йуд י» прийшла до нього одна, тобто прийшла до нього без мохін ХАБАД ХАҐАТ Аба ве-Іми, званих «самех ס». І відомо, що облачення ступеню Хохми не може відбутися без ступеню хасадім, який сходить від цієї «самех ס». І оскільки «йуд י» прийшла одна, без ступеню хасадім, тому сказано: «Поцілувала мене, обняла мене і, плачучи разом зі мною, сказала мені: «Сину мій, чим я можу допомогти тобі?», - тобто поцілувала і обняла його, оскільки хотіла вдягтися без хасадім, і тому плакала разом з ним, звернувшись до нього: «Сину мій, чим я можу допомогти тобі?», - мовляв, немає в мене ніякої можливості вдягтися в тебе.

«Але ось я тимчасово відхожу, щоби наповнитися безліччю хороших речей і вищими прихованими шанованими буквами». Словом, тому я зобов'язана піти зараз, а ти увійдеш в стан зародження аби побудувати себе у всіх властивостях ібур-єніка-мохін заново. І тоді я повернуся до тебе з досконалими мохін, повними всього.

І знай, що так відбувається на кожному новому ступені, тому що кожен раз, коли людина повинна придбати новий ступень: вона повинна прийти до того, що попередні мохін виходять, наче не було в неї ніякого ступеню ніколи, та почати заново, набуваючи спочатку властивість нефеш, звану зародженням (ібур), а потім світло руах, що зветься вигодовуванням (єніка). І це означає сказане: «І тому, син мій, йди та стань погоничем ослів», - оскільки нічого не можна притягнути від попереднього ступеня, і тому ти повинен пройти нове зародження, зване «погонич ослів».

«І я дам тобі у володіння дві літери, які є вищими від тих, що пішли. І це "йуд-шин יש" ». Мохін де-хая називаються володінням Аба ве-Іми та звуться «йуд-шин יש». Бо «йуд י» - Хохма, а «шин ש» - Біна. І вони, звичайно ж, є важливішими, ніж мохін де-нешама, які відійшли. «І будуть тобі скарбницями, наповненими всім». Як сказано: «Щоби дати суще (еш, йуд-шин יש) у володіння, тим, хто любить мене, та скарбниці їхні наповню».

88) Зраділи рабі Ельазар і рабі Аба, заплакали і сказали: «Сідай ти верхи на осла, а ми будемо поганяти за тобою», - тобто щоб він їхав верхи, а вони поведуть осла. Відповів їм: «Хіба не сказав я вам, що така воля Царя, доки не прийде той погонич ослів». Натякає цим на Машиаха, про якого сказано: «Бідний та сидить на віслюку». Сказали йому: «Але ж ти ще не відкрив нам імені свого, і де місце твого проживання?». Відповів він: «Місце мого проживання прекрасне і дуже дорогим є для мене. Є одна вежа, що парить у повітрі, велика й велична. А проживають в цій вежі тільки Творець та один бідняк. Це місце мого проживання. Мені ж довелося піти звідти й відправитися поганяти ослів». Слухали його рабі Аба та рабі Ельазар, і в його словах вони відчували насолоду, подібну до манни й меду. Сказали йому: «Якщо ти назвеш нам ім'я батька твого, ми будемо цілувати порох у ніг твоїх». Відповів їм: «Навіщо це, - не в моїх правилах підноситися в Торі».

Пояснення. Тепер, пізнавши велич його ступеню, вони не могли витерпіти, що заради них він повинен увійти в стан зародження (ібур). І тому сказали йому, що тепер, коли вони досягли мохін, - досить з нього, і він може вийти зі стану зародження. А якщо їм раптом доведеться щось доповнити, вони й самі зможуть перебувати в стані зародження, - навіщо ж йому страждати через них? Тому сказали: «Сідай ти верхи на осла, а ми будемо поганяти за тобою».

Відповів їм: «Хіба не сказав я вам, що така воля Царя, поки не прийде той погонич ослів». Мається на увазі сказане ним раніше, - щоб не питали імені його, адже вони ще потребують розкриття таємниць Тори. Крім того, натякнув їм тут, що мова йде про світло єхіда, якого недостає їм, та яке означає прихід царя Машиаха. Це значення слів: «Поки не прийде той погонич ослів», - тобто цар Машиах, про якого сказано: «Бідний та сидить на віслюку». І тому сказано: «Що така воля Царя, поки не прийде той погонич ослів», - оскільки на нього покладена заповідь Царя: допомагати їм, доки вони не здобудуть світла єхіда.

І тому сказали йому: «Ти ж не відкрив нам свого імені», - тобто оскільки ми ще не осягнули від тебе все те, що нам потрібно осягнути, - може ти все ж скажеш нам, «де місце твого проживання», - тобто місце твого ступеню, завдяки чому ми все ж таки дізнаємося, чого нам бракує, аби осягнути від тебе. Відповів їм: «Місце проживання мого прекрасне та дуже дорогим є для мене», - тобто місце ступеню мого прекрасне і піднесене у порівнянні з тим ступенем, на якому я перебуваю тепер, бо тепер він для мене самого є надзвичайно високим аби осягнути його.

І це означає сказане: «Є одна вежа, що парить у повітрі». Вежа ця - замок Машиаха. «А проживають в цій вежі тільки Творець та один бідняк», - тому що про Машиаха сказано: «Бідний та сидить на віслюку». І він називає цю вежу «великою та величною», бо просто «вежа, що парить у повітрі» - це Біна. Але тут, оскільки вона стоїть над замком Машиаха, він називає її особливим ім'ям «вежа, що парить у повітрі, велика й велична». І тому говорить: «Це місце мого проживання. І мені довелося піти звідти та відправитися поганяти ослів», - мовляв: «місце мого проживання - в башті, але зараз воно є надзвичайно високим для мене», як він вже сказав раніше.

89) «Але місце проживання мого батька було у великому морі, і він був однією-єдиною рибою, що перетинала це море у всіх напрямках, від краю до краю. Він був великим та величним, був старий і насичувався днями, поки не проковтнув всіх інших риб моря. А потім випустив їх з себе живих та неушкоджених, сповнених усіма благами світу. Завдяки своїй силі він пропливав все море в одну мить. І породив він мене, випустивши немов стрілу, спрямовану рукою воїна. І доставив він мене в те місце, про яке я розповів вам, - у вежу, що парить у повітрі. І, повернувшись на місце своє, він зник у цьому морі».

Пояснення сказаного. Прихований зівуґ називається «одна риба», і це натяк на «п'ятдесяті врата». А «велике море» - це Малхут. І всі зівуґи, які нижче від парцуфа Атік світу Ацилут, не включають все велике море, тобто всі сфірот Малхут, а тільки лише дев'ять перших сфірот Малхут. Але Малхут де-Малхут не включається в цей зівуґ, бо вона залишається у властивості «стежка, що є невідомою навіть яструбу». Однак в парцуфі Атік Йомін є зівуґ також і на цю Малхут, і він розкриється тільки в кінці виправлення.

І рав Амнона вийшов з цього «прихованого зівуґу», що здійснюється в парцуфі Атік Йомін. Тому він називає його «мій батько» та каже: «Місце проживання мого батька було у великому морі», - тобто він здійснював зівуґ з Малхут, званою «велике море». Тут можна заперечити, що всі парцуфом здійснюють зівуґ на Малхут. І тому говорить: «Він був однією-єдиною рибою, що перетинала це море у всіх напрямках, від краю до краю». Інакше кажучи, - це зівуґ, що відноситься до «п'ятдесятих воріт», - тобто він робить зівуґ з «великим морем» у всіх його властивостях, від Кетеру до Малхут, «від краю до краю», включаючи також Малхут де-Малхут. «І він був великим та величним, був старий (атік) і насичувався днями (йомін)», - бо ім'я його Атік Йомін. І нижче від його рівня цей великий зівуґ не існує.

І сказано, що він «проковтнув усіх інших риб моря», тому що цей великий зівуґ вбирає в себе всі зівуґи й душі, що знаходяться абсолютно в усіх світах, оскільки всі вони включаються в нього та анулюються в ньому, як свіча перед факелом. І внаслідок цього включення, всі вони називаються ім'ям «нун» (на арам. - риба). «А потім випустив їх з себе живих та неушкоджених, сповнених усіма благами світу», - тобто після тих великих виправлень, які наступають внаслідок цього зівуґу, він знову породжує всі ті світла й душі, які поглинув під час зівуґу. І вони живуть та існують вічно, оскільки в силу того, що він поглинув їх, вони вже наповнилися усіма благами світу за допомогою його великого зівуґу.

«Він пропливав все море в одну мить». Всі зівуґи, що здійснюються нижче від Атіка Йоміна, відбуваються у вигляді облачення сфірот одної в одну, і ці облачення визначаються як переривання зівуґу, доки крапля не пройде до Єсодів захара і нукви. Між тим, великий зівуґ Атіка Йоміна відбувається без будь-якого облачення, і тому мовиться, що цей зівуґ відбувається «в одну мить».

Тому каже: «Він пропливав все море в одну мить», - без усякого облачення. «Завдяки своїй силі», - тобто внаслідок численних ґвурот, що включені до цього зівуґу. «І породив він мене, випустивши немов стрілу, спрямовану рукою воїна», - проте ці ґвурот зовсім не схожі на ґвурот, які діють у зівузі нижче від Атіка Йоміна. І про них сказано: «Око не бачило Всесильного, крім Тебе». Але, звичайно ж, не може бути породження без ґвурот, «бо сім'я, що не випущене немов стріла, не може породити». І тому сказано: «І породив він мене, випустивши немов стрілу, спрямовану рукою воїна».

«І доставив він мене в те місце, про яке я розповів вам», - тобто «у вежу, велику та величну, в якій живуть Творець та один бідняк». «І повернувшись на місце своє, він зник у цьому морі», - тобто після того, як він породив його і вкрив його в башті, великій та величній, він повернувся до свого зівуґу в укритті на місці своєму, як і раніше.

90) Рабі Ельазар, який уважно стежив за його промовою, звернувся до нього: «Ти - син великого світила, ти - син рава Амнона-старця, ти - син світила Тори, і ти поганяєш за нами наших ослів?!». Заплакали разом і, поцілувавши його, вирушили далі. І спитали його: «Чи не буде завгодно володареві нашому повідомити ім'я своє?»

Пояснення. Справа в тому, що вони ще неповністю осягнули його слова, і їхнє осягнення відбувалося лише в мохін де-хая. Тому вони думали, що він - син рава Амнона Саба, бо сам рав Амнона відноситься до властивості мохін де-єхіда. «Повідомити нам ім'я своє», - тобто отримати його ступінь, оскільки осягнення його імені означає «осягнення його ступеню».

91) Сказав він у відповідь: «І Бнаягу, син Єгояди бен Іш Хай, Рав Пеалім, Мікавцеель» - цей вислів наводиться, щоби звернути нашу увагу на вищі таємниці Тори. І ім'я Бнаягу, сина Єгояди, вказує на приховану мудрість. Це вказує на утаєння, яке викликане цим ім'ям. «Бен Іш Хай (син людини живої)» - це праведник, який оживляє світи. «Рав Пеалім (багатодіючий)» - тобто він Володар усіх діянь та всіх вищих воїнств, бо всі вони виходять від нього. Він називається «Творець воїнств», будучи знаменням у всіх Його воїнствах, - знаменитий Він та найвеличніший за всіх.

Це висловлювання показує та розкриває тут вищі таємниці Тори. «І ім'я Бнаягу, сина Єгояди, вказує на приховану мудрість», тому що святе ім'я Єго-яда (יהו-ידע) - це знання, яке вказує на таємницю цієї мудрості. Воно є вкритою, дуже піднесеною таємницею, і ім'я Єго-яда (יהו-ידע) призводить до того, що воно буде утаєне.

Пояснення сказаного. Кетер світу Ацилут, званий РАДЛА (רדל"א) і, (також), Атік Йомін, охоплює п'ять парцуфів Ацилуту: Аріх Анпін, Аба ве-Іму та ЗОН. І називається «рош непізнаний та непізнаваний (рейша де-ло яда ве-ло ет'яда, РАДЛА)». «Рош непізнаний (рейша де-ло яда)», - оскільки немає там зівуґу навіть на його власному місці. «І непізнаваний (ве-ло ет'яда)», - бо немає сходження мохін до ступенів, що знаходяться нижче від нього. І також Аріх Анпін Ацилуту є прихованим від нижніх і тому називається «вкрита Хохма (Хохма стімаа)». Але не зветься «непізнаний (ло яда)», як РАДЛА, бо у нього є зівуґ на його власному місці, і він лише «непізнаваний (ло ет'яда)», оскільки немає сходження мохін від нього й нижче. І всі мохін, котрі пізнаються в світах протягом шести тисяч років, виходять тільки від Аба ве-Іми та ІШСУТ, званих «Хохма тридцяти двох шляхів», або «тридцять два імені Елокім дії початку творіння».

І це є прихованим сенсом сказаного: «Звідки прийде мудрість (хохма), і де місце розуму (біна), і вкритою є вона від очей усього живого... Всесильний (Елокім) розуміє шлях її, та Він знає місце її». І пояснюється: «"Всесильний (Елокім) розуміє шлях її" - істинний шлях», тому що Елокім, Зеїр Анпін, знає шлях розповсюдження Хохми тридцяти двох шляхів до нижньої Хохми, проте «"і Він", - святий Атік,- "знає місце її", - справжнє місце», тобто суть вищої Хохми, парцуфа Аба ве-Іма. «І, тим більше, - ту Хохму, яка вкрита у святому Атіку», оскільки це його власний моах (розум).

«Розуміє шлях її», - мається на увазі тільки Хохма тридцяти двох шляхів, тобто тридцять два імені Елокім дії початку творіння. Тому сказано: «Всесильний (Елокім) розуміє шлях її», - тобто Хохми щодо Біни, оскільки сказано: «розуміє (мевін) шлях її». Адже ця Хохма по суті своїй є всього лише Біною, але вона стала Хохмою завдяки її підйому в рош Аріх Анпіну, де вона отримує наповнення від укритої Хохми та передає його вниз.

І виходить, що ця Хохма розкривається лише шляхом Біни під час її підйому в укриту Хохму Аріх Анпіну. Тому сказано: «Всесильний (Елокім)» - Біна, «розуміє шлях її» - наповнення Хохми. І це означає «істинний шлях», - тільки той шлях, який несе наповнення Хохми. Але сама вона - Біна, а не Хохма.

«І Він знає місце її» - відноситься до Аріх Анпіна, тому що ім'я «Він» вказує на того, хто утаєний та недоступний нижнім, тобто на Аріх Анпін, званий «Атіка Кадіша (святий Атік)». І про нього мовиться, що «Він знає місце» Хохми тридцяти двох шляхів, оскільки «Він», по суті своїй, є Хохмою, яка передає наповнення Біні. Тому йдеться про те, що (знає) «її справжнє місце і, тим більше, - шлях її», - оскільки, будучи місцем передачі цієї Хохми, Він, тим паче, знає і шлях Хохми, за яким вона вдягається у Біну.

І сказано додатково: «І, тим більш, - ту Хохму, яка вкрита у святому Атіку». Тобто, природно, - Він знає власну властивість укритої Хохми, але теж у властивості «і Він знає місце її», тому що лише на його власному місці розкривається цей зівуґ, але від нього й нижче він зовсім не передається.

Таким чином, моах Аріх Анпіну є «пізнаним (яда)» на його власному місці, але він є «непізнаваним (ло ет'яда)» від нього й нижче. І тільки мохін Аба ве-Іми, що представляють собою мохін тридцяти двох шляхів Хохми, знаходяться у властивості «пізнані (яда)», як сказано: «Всесильний (Елокім) розуміє шлях його». Але вищий рош, що знаходиться вище від Аріх Анпіну, рош Атіка Йоміна, - це властивість «непізнаний та непізнаваний (ло яда ве-ло ет'яда)», коли немає зівуґу навіть на його власному місці, і немає ніякого розповсюдження мохін від нього до нижніх.

І все це сказано лише про души й світа в загальному. Однак щодо внутрішніх особливостей душ, - є високі душі, які після свого виходу удостоїлися стати властивістю МАН для великого зівуґу цього рош Атіка Йоміна та отримати у вищому світі ступінь єхіда, який приходить внаслідок цього зівуґу. І це - душі Бнаягу, сина Єгояди, і рава Амнона Саби та інші. І ці високі душі розкриваються праведникам в цьому світі, і тоді праведники теж удостоюються побачити світло єхіда, що світить в цих високих душах.

«І ім'я Бнаягу, сина Єгояди, вказує на приховану мудрість» - ця душа, звана «Бнаягу, син Єгояди», виходить від внутрішньої суті Хохми, тобто Хохми Атіка Йоміна. «Це вказує на утаєння», - світіння цієї душі знаходиться в укритті, «яке викликане цим ім'ям», - оскільки ім'я «Єго-яда» призвело до того, щоби світіння душі (нешама) було прихованим. І означає воно, що «"йуд-гей-вав" знає (Єго-яда יהו-ידע)», але воно не буде пізнане іншими, і тому залишається вкритим на своєму власному місці. І ось, спочатку він з'ясовує високі якості цього зівуґу та достойності ступеню великого світла, що виходить від цього зівуґу в рош Атіка Йоміна, котрі з'ясовуються зі сказаного: «Бен Іш Хай, Рав Пеалім, Мікавцеель (син людини живої, багатодіючий, з Кавцееля)» . А потім з'ясовує дію приховання, здійснену на світіння цієї душі. І це з'ясовується в сказаному: «І він убив двох доблесних воїнів Моава».

І тому сказано: «Бен Іш Хай, Рав Пеалім, Мікавцеель». І як було вже з'ясовано, цей зівуґ є зівуґом кінця виправлення, який включає всі зівуґи й ступені, що вийшли один за одним протягом шести тисяч років. І всі ці світла збираються (міткабцім) в ньому одночасно. І таким же чином властивість МАН, що піднімаються до цього зівуґу, включає до себе всі страждання та покарання, які розкривалися один за одним протягом шести тисяч років. Тому немає меж величі ступеню, що виходить у цьому зівузі. І він усуває кліпот та сітру ахра навічно. А Єсод, який передає МАД, котрі включають всі світла, що вийшли за шість тисяч років, називається «Іш Хай (людина жива), Рав Пеалім (багатодіючий)». А Малхут, яка містить у собі всі МАН та страждання, що розкрилися протягом шести тисяч років, називається «Мікавцеель», - такою, що збирає.

Тому він говорить: «"Бен Іш Хай (син людини живої)" - це праведник, який оживляє світи», оскільки це ім'я вказує завжди на Єсод, що дає наповнення Нукві. І у нього немає місця отримання для власних потреб. І це розглядається так, що немов він не живе ніде, а лише в світі, в Нукві, бо дає їй наповнення. І тому називається «праведник, який живе в світах». Але у своєму зівузі він відзначений ім'ям «Рав Пеалім (багатодіючий)», - тобто він Володар усіх діянь та всіх вищих воїнств. І він вміщує зараз в своїх МАД всі добрі діяння та всі вищі ступені, які розкрилися один за одним протягом шести тисяч років. І всі вони збираються (міткабцім) в ньому зараз одночасно, оновлюючись у вищому світлі, і виходять з нього всі разом до Нукви. І тому називається ім'ям «Рав Пеалім (багатодіючий)».

Тому сказав: «Бо всі виходять від нього», - тобто всі вони разом виходять до Нукви. «Він називається "Творець воїнств", будучи знаменням у всіх Його воїнствах, - знаменитий Він та найвеличніший за всіх», - тому що тепер відкрилося в ньому святе ім'я «Творець воїнств» у всій його високій довершеності. Бо тепер Він є «знаменням у всіх воїнствах Його», - оскільки записаний у всіх цих діях та у всіх вищих воїнствах, і він підноситься та підіймається у світінні своєму над ними всіма.

92) «Рав Пеалім він, Мікавцеель». Це велике і величне Древо, найбільше з усіх, - звідки береться воно, від якого ступеню виходить? І пояснює Писання до всього перерахованого: «Мікавцеель (з Кавцееля)», тобто від вищого прихованого ступеню, званого: «Око не бачило Всесильного, крім Тебе», - ступеню, в якому є все. І він вбирає в себе все, що виходить від вищого світла, і від нього виходить все.

Пояснення мовленого. Нуква називається зараз ім'ям «Мікавцеель (מקבצאל)». І сказано: «Рав Пеалім він, Мікавцеель (מקבצאל)», оскільки Нуква збирає (мекабецет מקבצת) в собі одночасно всі світла від Єсоду, званого тому «Рав Пеалім (багатодіючий)». І мовиться, що ступінь, який виходить на цей зівуґ, називається «Древо велике й величне», яке виходить з Єсоду та приходить до Нукви. І щоби показати нам якості цього вищого ступеню, - звідки він виходить і куди приходить, - додає йому Писання ще й ім'я «Мікавцеель», коли вище світло збирає (мекабец) їх в Єсоді та передає їх Нукві. І обидва вони разом називаються Мікавцеель.

Це «вищий і прихований ступінь, званий "Око не бачило Всесильного, крім Тебе"», - тобто той ступінь, який породжується цим зівуґом, носить назву «Око не бачило Всесильного, крім Тебе». І мовлено, що на цьому ступені знаходиться все виправлення під час остаточної довершеності. Тому він вважається «ступенем, в якому все», - оскільки він зібрав в ній ті блага й вищі світіння, які виходять від вищого світла за всі шість тисяч років, всі разом. І відновив їх у вищому світлі. Тому сказано: «І від нього виходить все», - бо внаслідок цього виходить і розкривається зараз уся бажана досконалість.

93) Це вищий утаєний чертог, в якому збираються та укриваються всі ступені. В будівлі цього чертогу знаходяться всі світи, і всі святі воїнства живляться від нього та отримують своє становлення.

Пояснення. Це вказує на рош самого Атіка Йоміна. І сказано, що це святий утаєний чертог, в якому збираються та укриваються всі ступені всіх земель. Тут з'ясовується, яким чином виникає і стає можливим цей великий зівуґ кінця виправлення, який буде включати в себе всі ступені й рівні, що вийшли один за одним протягом шести тисяч років. І він вийде заново та буде проведений одноразово.

І сказано, що рош Атіка Йоміна «це вищий утаєний чертог, в якому збираються та укриваються всі ступені», - тобто протягом тих днів в світі, коли ці ступені знаходяться в підйомі та сходженні, оскільки після свого розкриття ступінь знову йде через гріхи нижніх. І під час виходу цього ступеню він не губиться, а піднімається нагору, в рош Атіка, та вкривається там. І він, таким чином, постійно збирає в собі будь-який рівень та будь-який ступінь, що розкрилися в світах. І ті приходять туди один за одним, збираючись та вкриваючись в ньому, доки не настане час кінця виправлення, і тоді він відновлює їх та виводить усі відразу.

«В будівлі цього чертогу знаходяться всі світи» - адже цей святий та утаєний чертог, званий рош Атіка Йоміна, вважається протягом цих шести тисяч років «непізнаним та непізнаваним». Тому, хоча він весь час і збирає в собі всі світла, які розкриваються в світах, ніщо з них не розкривається до завершення виправлення. І кожен ступінь залишається за облаченням, яке приховує його, через недосконалість нижніх, оскільки він піднявся в рош Атіка і зник там, бо всі ступені збираються та вкриваються в ньому.

Однак гуф Атіка Йоміна, від пе його рош й нижче, вдягнутий у всі п'ять парцуфім Ацилуту та світить з їхньою допомогою всім світам. І будь-яке світіння, - будь воно малим або великим, - приходить тільки від гуф Атіка Йоміна.

І «в будівлі (гуф) цього чертогу знаходяться всі світи», тому що гуф Атіка Йоміна вдягається в усі парцуфи АБЕА. І всі світи без винятку проявляються такими, що вдягнені на нього, і вони тримаються на ньому, бо все, що існує в них, та все їхнє світіння виходить від нього.

«І всі святі воїнства живляться від нього та отримують своє становлення», - як світла, що приходять наповнити життям світи, звані «живленням», так і світла, що приходять в мохін великого стану (ґадлут), - всі вони сходять від гуф Атіка Йоміна. І про те, що є відповідним наповненню світів життям, сказано: «Живляться від нього», і це «живлення». А про те, що відповідає мохін ґадлуту, сказано: «Отримують своє становлення», оскільки мохін в кожному парцуфі встановлюються відповідно до його рівня.

94) «І він убив двох доблесних воїнів Моава». Два Храми існували та отримували життєві сили завдяки йому: Перший Храм й Другий Храм. Після того, як він відійшов, припинилося розповсюдження, що сходило згори. І вважається, ніби він розтрощив, зруйнував та знищив їх.

Пояснення. Після того, як видалилося світіння гуф Атіка Йоміна, припинилося наповнення згори, що виходило від нього. Тому були зруйновані два Храми. Виходить, «немов він розтрощив, зруйнував та знищив їх». Це дуже глибокі поняття. Адже це означає, що через розкриття великого ступеню зівуґу рош Атіка Йоміна, вийшло світіння гуф Атіка Йоміна з усіх світів, що призвело до руйнування Храмів, і всі світла, котрі світили Ісраелю, - всі вони померкли. І це вкрай дивно.

Справа в тому, що всі виправлення ґрунтуються лише на четвертій стадії, званій Малхут і Нуква Зеїр Анпіну, або парцуф БОН, оскільки через неї відбулося розбиття келім, а також порушення заборони Древа пізнання. І вся робота праведників протягом шести тисяч років полягає лише у виправленні її заново, - так, щоб вона стала такою ж, як до розбиття келім і до гріхопадіння Адама Рішона. А потім розкриється великий зівуґ в рош Атіка Йоміна, що знищує кліпу та сітру ахра навіки, як сказано: «Знищить Він смерть навіки». І оскільки БОН вже виправлений «навіки» і не потребує більше жодних виправлень, то БОН знову тоді стане властивістю САҐ, і на цьому завершується все виправлення.

Але поки що, після великого зівуґу Атіка Йоміна, перш ніж БОН знову стане властивістю САҐ, відбувається вихід світіння гуф Атіка, і внаслідок його виходу руйнуються два Храми, два види мохін, що світять у двох Храмах: мохін вищих Аба ве-Іми, які світять в першому Храмі та мохін ІШСУТ, що світять у Другому Храмі. І всі світла Ісраеля порушуються та виходять. Тобто всі ці руйнування є останніми виправленнями, які допомагають БОН стати властивістю САҐ, що і є бажаною метою.

І тоді за допомогою небес відбудуються заново два Храми у властивості екрану другої стадії, тобто екрану Біни. Інакше кажучи, - так само, як і у властивості екрану САҐ де-АК, який був перед другим скороченням та вважається вільним від будь-якого скорочення. Але лише «за допомогою небес», як сказано: «Бо бажає милості (хесед) Він». І тоді два Храми будуть існувати вовіки. «І буде світло місяця як світло сонця», тобто - як вищої Біни, котра стала зараз світлом Зеїр Анпіна, сонця. «А світло сонця стане семиразовим, як світло сімох днів», - як ЗАТ Атіка Йоміна, від яких сходить світло до Аба ве-Іми, котрі породили сім днів початку творіння. Бо Зеїр Анпін, сонце, знову стане властивістю АБ, оскільки всередині нього знаходиться світло де-гуф Атіка.

І причина виходу світел гуфу Атіка раніше цих виправлень в тому, що в десяти сфірот є лише ці дві нукви - Біна й Малхут, звані САҐ та БОН. Таким чином, після великого зівуґу Атіка Йоміна, коли анулюється БОН, анулюється разом з ним також і екран де-САҐ. Це відбувається внаслідок виправлення, що здійснюється в гуф Атіка, - поєднати одну з одною Біну й Малхут за допомогою суміщення міри суду та міри милосердя. І завдяки цьому поєднанню був породжений парцуф Аріх Анпін світу Ацилут, і всі парцуфи АБЄА були створені та втілені лише завдяки цій Малхут, котра була суміщена із властивістю милосердя, Біною, та підсолоджена нею.

Тому після того, як анулювався екран БОН, анулювався разом з ним і екран другої стадії, тобто екран де-САҐ, оскільки вони пов'язані один з одним як одне ціле. І після того, як анулювалися властивість Нукви та екран, припинився також і зівуґ (злиття) з вищим світлом, і тому все світіння гуф Атіка, що сходить до екрану, який поєднаний із властивістю милосердя, остаточно видалилося. І, звичайно ж, порушилося світіння всіх світел, котрі знаходяться нижче від екрану та сходили від гуф Атіка.

І про це сказано: «"І він убив двох доблесних воїнів Моава". Два Храми існували та отримували життєві сили завдяки йому: Перший Храм і Другий Храм. Після того, як він відійшов, припинилося розповсюдження, що сходило згори». Бо внаслідок того, що через великий зівуґ Атіка Йоміна анулювався БОН, анулювався разом з ним також і САҐ, екран самої другої стадії. І оскільки цей екран непридатний до зівуґу, припинилося вище світло. Тобто, було розповсюдження, що сходило згори, і воно припинилося через анулювання екрану. Таким чином, внаслідок великого зівуґу, здійсненого в рош Атіка Йоміна, припинилося і анулювалося наповнення світлом від гуф Атіка Йоміна, бо цей зівуґ в рош анулював екран БОН. І оскільки до цих пір екран БОН був поєднаний в одне ціле з екраном САҐ в гуф Атіка Йоміна, анулювався також і екран САҐ. І внаслідок того, що немає екрану для зівуґу де-акаа, - немає там місця для наповнення вищим світлом.

95) І святий трон, тобто Малхут, упав. І про це сказано: «І я серед вигнанців», - тобто той ступінь, який називається «Я», Малхут, знаходиться «серед вигнанців». «При річці Квар» - яка стікає та виходить здавна (мі-квар), а тепер вичерпалися води її та витоки її, і вона вже не виходить, як спочатку. Про це сказано: «І річка вичерпається та висохне». «Вичерпається» - в Першому Храмі, «та висохне» - у Другому Храмі. І тому сказано: «І він убив двох доблесних воїнів Моава». «Моава» - означає «від Отця (ме-ав) небесного». І вони були уражені та знищені в ім'я Його. «І всі світла, котрі світили Ісраелю, всі вони померкли».

Пояснення. «Трон» вказує на підсолодження Малхут у Біні, і це трон милосердя, за допомогою якого передаються всі мохін протягом шести тисяч років в усі парцуфом АБЄА. Тому сказано: «І святий трон, тобто Малхут, упав», - тобто, внаслідок анулювання екрану БОН, анулювався і впав також екран САҐ, званий «трон». І про це сказано: «І я серед вигнанців», - тобто той ступінь, який називається «Я», знаходиться «серед вигнанців». «Я» - це Малхут вищого, що стала Кетером для нижнього, тому що в слові «ані (אני я)» ті ж букви, що і в слові «ейн (אין немає)», і цим ім'ям називається Кетер.

Відомо, що Малхут вищого - це весь зв'язок, наявний між парцуфами. Кожен вищий здійснює зівуґ на свою Малхут, яка піднімає відбите світло, котре облачає пряме світло вищого. А потім опускається ця Малхут вищого з десятьма сфірот її відбитого світла, в які включений ступінь прямого світла, та вдягається у нижнього. І виходить тепер, що цей ступінь, званий «Я», знаходиться «серед вигнанців», бо анулювався її зівуґ з вищим світлом та припинилося вище світло у всіх парцуфах.

«"При річці Квар", - яка утворилася і тече здавна (мі-квар), а тепер вичерпалися води її та витоки її», - коли в ній встановлений екран, вона називається річкою, що утворилася і тече, оскільки вище світло з її допомогою простягається до нижнього, - подібно до вод річки, котрі простягнулися й течуть безперервно. Однак тепер, коли анулювався екран, ця річка називається «річка Квар», бо здавна (мі-квар) вважалася річкою, але не зараз. А зараз вичерпалися води її та витоки її.

«Води її» - вище світло, що розповсюджувалося з її допомогою. «Та витоки її», - коли в ній встановлювався екран, він називався «витоком», тому що наповнення було пов'язане з ним і безперервно витікало з нього. А зараз припинилося все це, і не виливається, як спочатку, тобто вище світло не сходить від нього, як раніше.

«Як сказано: "І річка вичерпається та висохне". "Вичерпається" - в Першому Храмі, "та висохне" - у Другому Храмі». Іма називається Першим Храмом, а Твуна називається Другим Храмом. І про Перший Храм сказано: «вичерпається», бо в ньому припинився зівуґ, оскільки виток його, тобто екран, вичерпався. І оскільки немає зівуґу вищої Іми, Твуна повністю висихає. Тому про Твуну сказано: «Та висохне».

Тому сказано: «"Моава"- означає "від Отця (ме-ав) небесного"», оскільки корінь мохін двох Храмів виходить від Аби, і Він - Отець (ав) небесний, тобто той, що світить Зеїр Анпіну, званому «небеса». Світла його (Аби) підняли ЗОН в ІШСУТ, у другій Храм, і до вищих Аба ве-Іми, в перший Храм. І вони порушені тепер та померкли, оскільки припинилося наповнення, що отримується від гуф Атіка Йоміна. «І все світла, які світили Ісраель, всі вони померкли», - тобто померкли не лише великі мохін двох Храмів, а всі світла, котрі світили Ісраелю, припинилися, навіть світла ВАК та світла АБЄА.

96) «Зійшов він і вразив лева в рові». У минулі часи, коли ця ріка несла свої води вниз, Ісраель перебували у досконалості, тому що покладали на жертовник приношення й жертви аби спокутувати свої душі. І тоді опускався зверху образ одного (вогняного) лева, і бачили його на жертовнику таким, що накидається на поживу свою та знищує ці жертви подібно до мужнього воїна, і тоді всі (вогненні) пси, тобто обвинувачі, ховалися, побачивши його і не висовувалися назовні, щоби звинувачувати.

Пояснення сказаного. Вищий вогонь, що спускався на храмовий жертовник, накидався немов лев та спалював жертви, покладені на нього синами Ісраеля. Тому сказано: «У минулі часи, коли ця ріка несла свої води вниз, Ісраель перебували у досконалості», - оскільки перш ніж анулювалося світіння Атіка, і вищі світла сходили до Ісраель подібно річці, води якої безперервно стікають згори вниз, Ісраель перебували у всій своїй досконалості.

«Тому що покладали на жертовник приношення й жертви аби спокутувати свої душі», - тобто разом з принесеними жертвами вони підіймали МАН для вищого зівуґу, здійснюваного на цей екран. І сходили МАД, тобто мохін, і завдяки цьому вони наближалися у великому злитті до Отця небесного, і всі кліпот тікали та віддалялися від них. І це означають слова: «щоб спокутувати свої душі», - тому що віддалення кліпот від душ вважається спокутою. Подібно до одягу, що заплямований брудом, - коли за допомогою прання видаляються й очищаються всі плями з одягу.

Тому називаються жертвоприношеннями, які наближають Ісраель до Отця небесного. І оскільки знаходилися у досконалості та піднімали МАН лише для завдання радості Творцеві своєму, цей МАН піднімався до Біни, і там це світло хасадім й наповнення були в образі лева, Хеседа. І визначається, що цей «лев» Біни прийняв хороші діяння та МАН, який піднесли сини Ісраеля. І бачили, як МАН їхній є поживою для вищої Біни, і світло хасадім Біни сходило у вигляді прямого світла на цей МАН, і це пряме світло накидалося на здобич, тобто МАН, і пожирало її.

І поняття «знищення левом жертви» полягає в наступному. Основа жертвування - це МАН, що підноситься для зміцнення екрану та підйому відбитого світла. І оскільки міра величини прямого світла визначається мірою відбитого світла, котре піднімається над екраном, то вважається, що пряме світло живиться МАНом та росте і отримує сили з його допомогою. Подібно до живої істоти, яка отримує сили і росте завдяки їжі, яка одержувана нею. І всі життєві сили того, хто живе в матеріальному, залежать від одержуваного харчування, припинення якого веде до смерті. Так само і вище світло залежить від відбитого світла, що піднімається від екрану, і припинення відбитого світла призводить до зникнення вищого світла у нижнього.

Тому сказано, що «опускався зверху образ одного (вогняного) лева», - світло Біни, яке сходить зверху вниз у вигляді прямого світла, сприймалося в образі лева, тобто у формі віддачі, котра є властивою Біни. «І бачили його на жертовнику таким, що накидається на поживу свою», - тобто бачили пряме світло, яке вдягалося та спускалося у відбите світло, що піднімається від жертви, і є його здобиччю та їжею.

«І знищує ці жертви подібно до мужнього воїна», - тобто він знищує жертви і завдяки ним набирає сили, як мужній воїн. І оскільки «Ісраель перебували у досконалості», то і міра віддачі, тобто підйом МАН та відбите світло, здійснювалися знизу нагору з великою мужністю. Адже ступінь відбитого світла визначається мірою відбиття екрану, що відштовхує вище світло знизу нагору «у трепоті й тривозі». І в залежності від того, яким є рівень підйому відбитого світла, - таким же є рівень прямого світла, що поширюється в ньому. Тому, якщо ступінь відбитого світла піднімається з великою мужністю, то мовиться, що лев знищує жертви як відважний воїн, стійко і мужньо, бо завдяки мужності посилюється та зростає ступінь його.

І сказано, що «всі (вогненні) пси, тобто обвинувачі, ховалися, побачивши його і не висовувалися назовні, щоби звинувачувати», бо кліпа отримання для себе носить назву «пес». І так само витлумачене в Зогарі сказане: «У п'явки дві дочки - "дай!", "дай!"», - тобто вони лаються як собака, та кажуть: «Дай нам від щастя цього світу, і дай нам від щастя світу майбутнього». І це найсильніша кліпа. І найсильніше її утримання проявляється проти світла єхіда, як сказано: «Врятуй від меча душу мою, від пса - єдину мою (ехідаті)».

І ця кліпа протистоїть леву, котрий пожирає згадані жертви. Адже так само, як цей лев, який символізує Хесед, прагне лише віддавати і нічого не отримувати, подібно до властивості праведника (хасид), про якого сказано: «Моє - твоє, і твоє - твоє», так і кліпа «пес» - жадає тільки все отримувати і нічого не віддавати. І про праведників (хасидів) народів світу сказано: «Уся їхня самопожертва - тільки заради самих себе», тому що пов'язані вони з кліпою «пес».

Тому сказано, що коли Ісраель перебували у досконалості і удостоювалися властивості «лев, який пожирає жертви», то тоді і «всі пси ховалися, побачивши його й не висовувалися назовні». Бо піднімали МАН з великою мужністю, надаючи тим самим сили екрану, що стоїть в Малхут, відштовхувати вище світло від нього й вище з великою силою. І внаслідок цього також і міра відбитого світла, створеного цим ступенем, виявляється дуже високою. Як мовлено: «знищує ці жертви подібно до мужнього воїна». І тому також і ці важкі кліпот, звані «пси», бігли та ховалися всі від страху перед могутністю цього лева, боячись висунутися назовні зі свого укриття.

97) Гріхи призвели до того, що «зійшов він (Бнаягу)» всередину нижніх ступенів і вбив цього лева. Через те, що не схотів давати йому здобич його як на початку, вважається ніби він вбив його. Саме так - «вразив він лева в рові» на очах в іншої сторони, (сторони) зла. Після того, як побачила це інша сторона, вона набула сили і послала одного пса пожирати жертви на жертовнику замість лева. І хто цей лев? Уріель ім'я його, і лик його - лик лева. А як звуть цього пса? Баладан ім'я його, від слова «бал-адам (досл. нелюд)», де буква «мем» змінюється на «нун»; бо не людина він зовсім, а пес, і вигляд його - подоба пса.

Пояснення. Внаслідок того, що анулювалися екрани БОН і САҐ, також і Ісраель внизу не можуть піднімати більше МАН, які були живленням лева. І припинився цей зівуґ, і вище світло, зване «лев», зникло. І вважається, ніби він убив цього лева, бо той піднявся до свого коріння, вкрившись від нижніх.

Тому сказано: «"В рові" - на очах в іншої сторони, сторони зла». Адже корінь отримання заради себе - у властивості «ейнаїм (очі)», як сказано: «Око бачить, а серце жадає». Це отримання називається «яма». «А яма ця порожня, немає в ній води», - тобто вище світло не доходить туди, як сказано: «Не можемо Я і він перебувати в одному місці». «"І вразив лева в рові" - на очах в іншої сторони, сторони зла», - тому що ураження цього лева відбувалося під злосливим поглядом сітри ахра, званої «яма». І це - «водойми пробиті, які не тримають води», і вони вийшли тепер, з'явившись зі своїх укриттів, отримавши велику владу. «І послала одного пса пожирати жертви на жертовнику», - адже на противагу леву пожирає жертви той самий пес, який завжди лається «дай-дай!».

«І хто цей лев? Уріель ім'я його, і лик його - лик лева». «Ель» - це ім'я, яке вказує на властивість Хесед, праву сторону. І цей лев - це світло Хеседа, званий Урі-ель, тобто світло, що виходить від імені «Ель». І лик його відноситься до правої сторони, тобто до властивості віддачі, як сказано: «А лик лева справа у всіх чотирьох».

«А як звуть цього пса? Баладан ім'я його, бо не людина він зовсім, а пес, і вигляд його - подоба пса». Зеїр Анпін називається Адам в той час, коли є в ньому мохін від Біни, що означає: «Адам в гематрії МА (45)». Біна це властивість віддачі. Тому сказали мудреці: «Ви називаєтесь людина (адам), а не народи світу називаються людина (адам)», оскільки «всі їхні пожертви - лише заради самих себе». Тому називається Баладан, від слова «бал-адам (нелюд)», оскільки «мем» змінюється на «нун».

98) «І вразив лева в рові в сніговий день» - в той день, коли гріхи призвели до того, що з висі був винесений вирок верховного суду. Тому сказано: «Не буде вона боятися за свій дім при снігу», - тобто вищого суду, званого снігом. І сказано, що вона не боїться, «бо весь будинок її вдягнений у багрянець», тому вона може терпіти сильний вогонь.

Пояснення. Суди, які відносяться до захара, називаються «сніг». І тому мовиться, що вони виходять від верховного суду, і ці суди дуже суворі спочатку, проте в кінці вони пом'якшуються, бо отримують підсолодження лише в кінці, тобто в Нукві. І до цих судів відноситься сказане Нуквою: «Підкріпіть мене солодощами (ашишот אשישות)». Тут міститься натяк на двоє вогнів (ешиот אשיות) - вищий вогонь, Біну, та на її власний вогонь.

І коли в неї є ці двоє вогнів, вона пом'якшує холод, що виходить від снігу судів, тому що вогонь її проганяє їхню холоднечу. Тому сказано: «Не буде вона боятися за свій дім при снігу» - це вищий суд, тобто суворі суди захару. І вона не боїться, «бо весь будинок її вдягнений у багрянець». «Багрянець» - це двоє вогнів. І оскільки її будинок «одягнений» в ці двоє вогнів, тому «не буде вона боятися за свій дім при снігу». І більш того, цей сніг стає насолодою посеред її вогнів.

Тому сказано, що «вона може терпіти сильний вогонь» - бо цей сніг допомагає їй витерпіти вогні її. Це дає нам зрозуміти, що тепер, після того, як відмінилися екрани та зівуґи САҐ і БОН та скасувалися ці двоє вогнів, суди, що відносяться до снігу, знову набрали сили. І те, що було сказано до сих пір, розкрилося відразу ж після зівуґу Атіка Йоміна, а далі Писання розповідає нам, що настало за цим.

99) Написано після цього: «І він убив одного єгиптянина, людину видну, вбивши того його ж власним списом». Це вказує на те, що кожен раз, коли грішили Ісраель, він віддалявся, і зникало у них все благо та всі світла, які світили їм. «Він убив одного єгиптянина» - це світло, яке світило Ісраелю, і це Моше, про якого написано: «І сказали вони: "Якийсь єгиптянин врятував нас від руки пастухів"». Адже він народився в Єгипті і там виріс, і там піднявся до вищого світла.

Пояснення. Не мається на увазі сама людина, а світло. Але оскільки він скасував і вкрив це світло, то вважається, ніби він убив його. Сказане: «Це світло, яке світило Ісраелю, і це Моше» - означає, що він (Моше) скасував це велике світло свічення Моше Ісраелю. І зветься він єгиптянином, бо народився в Єгипті і там виріс, як сказано: «І виріс Моше, і вийшов до братів своїх». І там він удостоївся вищого світла - визволення Ісраеля з Єгипту.

100) «Людину видну». «Видну (мар'е)», як сказано: «І явно (мар'е), а не загадками». «Людину», як сказано: «Людина Всесильного (Елокім)», - він немов володіє «подобою величі Творця», тобто Малхут. Адже він удостоївся управляти цим ступенем на землі в усьому бажанні своєму, чого не удостоїлася інша людина.

Пояснення. Відмінність Моше від інших пророків в тому, що Моше був носієм (властивостей) Зеїр Анпіну, і, передаючи Нукві наповнення від Зеїр Анпіну, він будував її. Тоді як інші пророки були носіями (властивостей) Нукви, і вони отримували наповнення від Нукви. Тому сказано: «Людина Всесильного (Елокім)» - володіє цією «подобою», тобто Нуквою, званою «велич Творця». І він називається «володарем Шхіни», оскільки удостоївся управляти цим ступенем, бо він є носієм (властивостей) Зеїр Анпіну, і він будує Нукву, наповнюючи її та управляючи нею. «Чого не удостоїлася інша людина», - тому що всі інші пророки були носіями (властивостей) Нукви. Нуква наповнювала їх, і вони, таким чином, є нижніми по відношенню до неї та керовані нею. Звідси видно, що жодна людина в світі не удостоїлася рівня Моше.

101) «І в руці єгиптянина спис» - це посох Творця, що йому (Моше) вручений. Як сказано: «І посох Творця в руці моїй». І це посох, який був створений напередодні суботи, в сутінках, і вирізані на ньому святий напис, святе ім'я. Цим посохом він згрішив, вдаривши по скелі, як сказано: «І вдарив по скелі своїм посохом двічі». Сказав йому Творець: «Моше, не для того Я тобі дав Свій посох. Клянуся, відтепер і надалі він більше не буде в твоїх руках».

Пояснення сказаного. «У сутінках» - це велике підсолодження Малхут в Біні, таке, що неможливо по ній розпізнати, - це Малхут чи Біна. Адже в суботу Малхут піднімається в Аба ве-Іму, стаючи Біною. А напередодні суботи, в сутінках, вона ще не стала в точності Біною, але вже і не розпізнається як властивість Малхут. І це десять речей, що створені в сутінках, і неможливо побачити, - походять вони від Біни чи від Малхут, бо навіть в самій Нукві вже немає відмінності.

«І це посох, який був створений напередодні суботи, в сутінках», і тому «вирізані на ньому святий напис, святе ім'я». Вирізане «святе ім'я» вказує на властивість Біни, від якої виходить ця святість. А «святий напис» - вказує на Малхут, котра є лише записом для отримання святого імені.

І два цих накреслення містилися в посоху як одна властивість, без відмінності між ними, оскільки він був створений напередодні суботи, в сутінках. І тому в ньому містилася сила, що здатна притягувати для Ісраеля всі світла, всі чудеса і знамення, котрі представляють собою притягання світел Біни в Малхут. І завдяки ньому удостоївся Моше вищої Біни та властивості «людина Всесильного (Елокім)». І називається він «посох Всесильного (Елокім)», за іменем Біни, та називається «спис», і це - «вав» де-АВАЯ, який здійснює зівуґ з нижньою «гей».

І ось ця Малхут називається «бескид», а у властивості Біни вона називається «скеля». Внутрішній зівуґ ЗОН, тобто в той час, коли вони піднімаються в Аба ве-Іму, і Нуква користується шатами Іми, такий зівуґ називається «мовлення». Зовнішній зівуґ ЗОН на їхньому власному місці називається зівуґ де-акаа (ударне злиття).

І про це було сказано Моше: «А ти вдариш по бескиду, і вийде з нього вода». Бо «бескид» - це Малхут, в якій використовується удар (акаа). Але йому було вказано також: «І скажіть скелі на очах у всіх, і дасть вона води свої», - бо у властивості «скеля», що відноситься до місця Біни, цей зівуґ називається мовленням. І гріх Моше полягає в тому, що він скористався своїм посохом двічі. Адже крім того, що вдарив ним по бескиду, вдарив також і по скелі, тобто двічі. Таким чином, «він згрішив, вдаривши по скелі», оскільки там діє не «удар», а лише «мовлення».

І тому сказано: «Цим посохом він згрішив, вдаривши по скелі», - оскільки через те, що неможливо було відрізнити, відноситься посох Творця до Малхут чи до Біни, сталося так, що він застосував його також і до скелі. Як сказано: «І вдарив по скелі своїм посохом двічі», - по бескиду та по скелі. «Сказав йому Творець: "Моше, не для того Я тобі дав Свій посох"», - щоб ти застосовував його також і у властивості «скеля».

102) Відразу ж: «І накинувся на нього з палицею» - тобто обрушився суворим судом. «І вирвав списа з руки єгиптянина», - оскільки з цього моменту той позбувся посоху, званого тут списом, і ніколи більше не тримав його в своїх руках. «Убивши того його ж списом» - бо через свій гріх, - удар посохом по скелі, - він помер, не ступивши на святу землю. І світло це пішло від Ісраеля.

Для того щоб це зрозуміти, потрібно згадати все, що сказане вище. Адже під впливом великого зівуґу Атіка Йоміна, САҐ взагалі не повинен був анулюватися, а лише БОН. І тоді БОН відразу б піднявся і назавжди став властивістю САҐ. Однак внаслідок того, що САҐ і БОН були поєднані разом, анулювався також і САҐ разом з БОН. І тому протягом цього часу відбувається руйнування Храмів. І з тієї ж причини анулювалося свічення Моше синам Ісраеля, оскільки найбільше він прогрішив у відношенні з'єднання БОН і САҐ, вдаривши по скелі.

І тому «накинувся на нього з палицею», - тобто обрушився суворим судом, бо анулювання САҐ супроводжується суворим судом, адже в нього немає насправді ніякого поєднання з БОН, і анулювання БОН ніяк до нього не відноситься. І про це сказано в уривку: «Подібно до того, хто заносить сокиру над заростями дерев. І нині всі прикраси його молотом та сокирою розбивають», - тому що внаслідок піднесення та підсолодження Малхут та підйому її в Біну, він (БОН) тепер подібний до «того, хто заносить сокиру над заростями дерев», оскільки і САҐ анулювався в результаті цього підйому, що і означає «молотом та сокирою розбивають».

Мовлено: «"І вирвав списа з руки єгиптянина", оскільки з цього моменту той позбувся посоху, званого тут списом, і ніколи більше не тримав його в своїх руках», - тому що спис дійсно відносився до БОН. І тому назавжди скасувалося його світіння, оскільки сам БОН потім відновився і назавжди став властивістю САҐ. Тому посох більше не використовується для нанесення їм удару.

І тому сказано: «"Убивши того його ж списом", - бо через свій гріх, - удар посохом по скелі, - він помер». Адже, якби він був обережним, завдавши удар лише по бескиду, а не по скелі, то САҐ не анулювався б разом з БОН, і він би не помер, а відразу піднявся б у САҐ.

«Не ступивши на святу землю». Земля Ісраеля - це підйом БОН в САҐ. І тому вона називається святою землею, оскільки мохін Біни, що світять тоді в ній, називаються святістю. А до кінця виправлення, оскільки є підйоми й падіння, відбуваються руйнування і вигнання. Однак в кінці виправлення БОН навічно залишиться в САҐ, ставши землею Ісраеля. І не буде більше ніяких вигнань.

103) Сказано: «Був самим знатним з тридцяти, але з трьома не зрівнявся. І Давид призначив його виконавцем своїх наказів», - це тридцять вищих років, від яких він отримував наповнення і передавав вниз. І від них він отримував наповнення та зближався з ними. «Але з трьома не зрівнявся», - вони, сходячи до нього, давали йому наповнення за бажанням серця, але він з ними «не зрівнявся».

Пояснення. ҐАР, ХАБАД, називаються «тридцятьма», і це три сфіри, кожна з яких складається з десяти. І вони є сукупністю мохін, що світять протягом шести тисяч років. А душа Бнаягу виходить від великого зівуґу Атіка Йоміна, що збирає всі зівуґи шести тисяч років в зівуґ «Рав Пеалім, Мікавцеель (багатодіючий, такий, що збирає)» на одному ступені - Бнаягу бен Єгояда. Таким чином, він удостоюється ступеня отримання від усіх цих тридцяти вищих років. Тобто він отримував від мохін цих «тридцяти років», і вони сходили вниз до душі його, що знаходиться в кінці їх усіх. «І від них він отримував наповнення та зближався з ними», - тому що весь його ступінь являє собою лише те, що він отримав і зібрав від їхніх зівуґів, які вийшли один за одним.

І разом з тим, «"з трьома не зрівнявся" - вони, сходячи до нього, надавали йому за бажанням серця, але він з ними не зрівнявся». Хоча вони і давали йому всі піднесені достойності «за бажанням серця», однак він не може зблизитися з ними після цього і отримати від них більше. Адже через скасування екрану БОН, скасувався також екран САҐ, і він залишився без екрану. Тому він не міг зблизитися з ними аби підняти МАН та отримати від них більше.

104) Хоча він не входив до їхнього складу і розрахунку, разом з тим сказано: «І Давид призначив його виконавцем своїх наказів», - і він весь час був в його серці, адже вони були нерозлучними завжди. Серце Давида було прихильним до нього, але його серце не було прихильним до Давида. Оскільки цими вихваляннями, співами і чеснотою, які місяць присвячує сонцю, він притягує його до себе аби перебувати разом з ним. І це означає: «І Давид призначив його виконавцем своїх наказів».

Пояснення. Давид - це властивість Малхут, четверта опора ҐАР. І хоча вона не може досягти тридцяти вищих років, тобто ҐАР, все ж: «І Давид призначив його виконавцем своїх наказів», - тобто той приліпився до нього, і не відходив від помислів серця його ніколи. Адже вся досконалість, що наявна в Малхут, розкривається в ньому, бо він походить від великого зівуґу Атіка Йоміна, який усуває всі кліпот від імені БОН, як сказано: «Знищить Він смерть навіки».

Тому сказано, що «серце Давида було прихильним до нього», «і він весь час був в його серці», - тому що в ньому була вся його досконалість. Але серце Бнаягу бен Єгояда, «не було прихильним до Давида» - тому що Давид є четвертою опорою по відношенню до ҐАР. І так само, як він не може отримати від ҐАР, - він не може отримати і від Давида, і тому серце не було прихильним до нього.

«Оскільки цими вихваляння, співами і чеснотою, які місяць присвячує сонцю, він притягує його до себе, щоби перебувати разом з ним», - тобто за допомогою МАН, які Малхут, місяць, піднімає до Зеїр Анпін, сонця, він притягує до себе свічення душі Бнаягу бен Єгояда, - котре є її остаточною довершеністю, - щоб перебувати разом з ним, аби він злився з нею назавжди.

105) Впали долілиць рабі Ельазар та рабі Аба перед ним, і поки що перестали бачити його. Піднявшись, подивилися на всі боки, але не побачили його. Сіли, заплакавши, і не могли розмовляти один з одним.

Сказав рабі Аба: «Це, безумовно, те, що ми вивчали: на будь-якому шляху, котрим йдуть праведники, обмінюючись між собою висловами Тори, приходять до них праведники зі світу того, аби розкрити їм речення Тори. Звичайно ж, це рав Амнона Саба прийшов до нас зі світу того, розкривши нам ці речення, і перш ніж ми встигли впізнати його, зник, залишивши нас». Піднявшись, вони хотіли повести своїх ослів, але ті не схотіли зрушити з місця. Знову спробували повести їх, але ті не зрушили. Злякалися вони й полишили цих ослів. І до цього дня це місце називається «місцем ослів».

Справа в тому, що вони не могли терпіти те велике світло, яке відкрилося їм під час розкриття цих таємниць, і впали ниць перед ним. Тому сказано: «Впали долілиць рабі Ельазар та рабі Аба перед ним, і поки що перестали бачити його», - після того, як удостоїлися отримати від нього великий та піднесений ступень його, він відразу ж зник від них, і вони більше не могли знайти й осягнути його. І «сіли, заплакавши, та не могли розмовляти один з одним», - тому що великим було їхнє горе.

І тому він сказав: «Це рав Амнона Саба», бо тепер вони осягнули його ступінь, - що це сам рав Амнона Саба, а не син рава Амнона, як вони думали дотепер. «Піднявшись, вони хотіли повести своїх ослів». «Осли» - це сили, які душа рава Амнона Саби дала їм, аби вони змогли підняти МАН з проханням про здобуття ступенів хая та єхіда, котрі осягали з його допомогою. Саме тому сказано, що він посадив їх верхом на ослів та йшов перед ними аби освітлювати їм шлях праведників.

А тепер, після того, як скінчилася його місія, і він зник від них, вони знову захотіли піднятися та сісти верхи на його ослів, тобто знову підняти МАН аби осягнути його ще раз. Але коли вони спробували повести їх, ті не зрушили, - тому що тепер вони вже не могли знову отримати від ослів силу підняти МАН. І тому злякалися, залишивши ослів в тому місці, де рав Амнона Саба вкрився від них, та нарекли це місце «місцем ослів», - тобто у зв'язку з тим, що трапилося, оскільки не могли більше користуватися ними.

106) Заговорив рабі Ельазар, промовивши: «Яким великим є благо Твоє, яке укрив Ти для тих, хто боїться Тебе, зробив тим, хто уповає на Тебе у подобі до синів людських». Наскільки ж піднесене і величне те благо, яке Творець зробить в майбутньому для синів людських, для цих вищих праведників, що бояться гріхів та займаються Торою, коли вони увійдуть в той світ. Сказано не просто «благо Твоє», а «великим є благо Твоє», як і в уривку: «Пам'ять про велике благо Твоє виголосять». І це - «відрада життя», яка виходить зі світу майбутнього до «того, хто дає життя світам», котрий називається «пам'ять про велике благо Твоє». І, безумовно, про нього сказано: «Великим є благо для роду Ісраеля».

Пояснення. Слово «великий» завжди вказує на стан «ґадлут». «Великим є благо» - вказує на «відраду життя», тобто - мохін де-ҐАР. Бо основа парцуфа, що дає йому життя - це мохін де-ВАК, одержувані від зівуґу Аба ве-Іми для послання життя світам. Але є також додаткові мохін, що несуть відраду життя, тобто мохін де-ҐАР. І вони називаються «великим є благо Твоє» та «відрада життя».

І про це сказано: «Яка виходить зі світу майбутнього до того, хто дає життя світам», - тому що мохін де-ҐАР, які є Хохмою, сходять з Біни, яка називається майбутнім світом, і вдягаються у величне вбрання хасадім, що виходить від зівуґу Єсода, котрий зветься «той, хто дає життя світам». А звідти приходять мохін до праведників, які бояться гріха.

107) «І ще необхідно пояснити слова: "Яким великим є благо Твоє", бо тут відбилася таємниця мудрості, і всі таємниці вміщені тут. "Яким (МА)" - ми вже вивчали. "Великим" - це дерево велике й сильне», тобто Зеїр Анпін, «оскільки є дерево, яке менше за нього», тобто Малхут, «а це», - Зеїр Анпін, - «зветься великим». «І підносить його до вершини небозводів».

Пояснення. Крім того, що вже з'ясоване з цього уривку, - як досягаються мохін де-ГАР, - слід ще додатково роз'яснити його, оскільки в ньому записана внутрішня суть Хохми, і всі таємниці вміщені в цьому уривку. Слова «таємниця мудрості (хохми)» вказують на зівуґ Атіка. Слова «і всі таємниці» вказують на завершення загального виправлення.

«Яким (МА)» - нижній світ. «Великим» - вказує на «дерево велике й сильне», тобто на Зеїр Анпін під час облачення ним парцуфа АБ. І тоді він називається «дерево велике», - завдяки Хохмі, - «і сильне» - у своїй власній властивості. Однак в той час, коли Зеїр Анпін знаходиться на своєму місці, - називається просто «дерево». Тому сказано: «Оскільки є дерево, яке менше за нього», - тобто Малхут, яка теж називається «дерево», - «а це називається великим», - а коли вдягає ступень АБ, називається «великим».

«І підносить його до вершини небозводів», - парцуф АБ підносить Зеїр Анпін «до вершини небозводів» тому, що вершина АБ досягає Кетеру, званого «вершиною небозводів». І ступінь АБ одягається на парцуф Кетер, тому АБ підіймає Зеїр Анпін «до вершини небозводів».

108) «Благо Твоє» - це світло, що створене в перший день початку творіння, «яке укрив Ти для тих, хто боїться Тебе», - тобто заради того, щоб воно (світло) було вкрите для праведників в тому світі. «Зробив» - це вищий Еденський сад, як сказано: «У місці, яке для перебування Свого зробив Ти, Творець», що й означає «зробив тим, хто уповає на Тебе».

Пояснення. Світло, яке створене в перший день, це те світло, в якому Адам Рішон бачив «від краю світу і до краю його». І це - «світло», згадане п'ять разів в опису першого дня початку творіння. «Для праведників в тому світі» - в майбутньому світі, тому що цей світ захований в Єсодах (основах), тобто у властивостях «праведник» й «праведність» Аба ве-Іми, званих майбутнім світом. І ці «праведник» та «праведність» називаються «ті, хто бояться Тебе», завдяки силі укриття, яка є у них. І від них це світло передається праведникам.

«"Зробив" - це вищий Еденський сад». До цього сказано: «Яке вкрив Ти», і це означає, що мохін приходять у величному вбранні «праведника» та «праведності» в утаєнні, вкриті цими шатами. А тут сказано: «Зробив», що означає явну дію без цього приховання. Та наводиться підтвердження з уривка: «У місці, яке для перебування Свого зробив Ти, Творець», - тобто вчинив дію повну та явну. І пояснює (рабі Ельазар), що «зробив» - сказано про вищий Еденський сад, оскільки він був створений та вийшов з усіх попередніх мохін, про які йдеться в цьому уривку, котрі виходять протягом усіх шести тисяч років. Таким чином, слова «Яким великим є благо Твоє, яке укрив Ти для тих, хто боїться Тебе» вказують на всі мохін, що вийшли протягом шести тисяч років, та їх усі Ти «зробив» за допомогою великого зівуґу Атіка Йоміна «тим, хто уповає на Тебе». Тобто з цих мохін був створений та вийшов вищий Еденський сад, в якому перебувають довершені праведники, котрі уповають на Творця, - такі душі, як Бнаягу бен Єгояда й подібні до нього, котрі удостоїлися отримувати від великого зівуґу Атіка, який зібраний з усіх цих мохін шести тисяч років.

І знай, що місце спокою цих душ називається Еденським садом. І є земний Еденський сад, який теж називається Еденським садом, (але) нижнім, та являє собою властивість ВАК. А є вищий Еденський сад, який є властивістю ҐАР Еденського саду. І всі душі перебувають тільки в нижньому Еденському саду. Однак в новомісяччя та суботи вони піднімаються до вищого Еденського саду, а потім повертаються на своє місце. Але є обранці, місце яких - у вищому Еденському саду. І про них згадує рабі Шимон, кажучи: «Бачив я тих, хто підіймається, нечисленні вони».

109) «У подобі до синів людських». Це нижній Еденський сад, і там перебувають всі праведники в дусі (руах), який вдягається у піднесене вбрання, що подібне до того виду й вигляду, в яких вони перебували в цьому світі. І це означають слова: «У подобі до синів людських», - тобто у вигляді, який відповідає людям цього світу. І вони перебувають там, і здіймаються звідти у повітря, піднімаючись у небесне зібрання, що знаходиться у вищому Еденському саду. І вони літають по ньому і вмиваються росою потоків чистого Афарсемону, а спускаючись, перебувають внизу, в нижньому Еденському саду.

Пояснення мовленого. Основна відмінність між ҐАР і ЗАТ, як в парцуфах, так і в душах, полягає в тому, що ҐАР можуть отримувати світло Хохми таким, яким воно є, і не потребують того, щоби Хохма вдягалася у них в облачення світла хасадім. Тоді як парцуфи ВАК, а також душі, що народжені від ЗОН, основою яких є ВАК, можуть отримати світло Хохми лише шляхом облачення в світло хасадім.

І тому сказано: «Це нижній Еденський сад, і там перебувають всі праведники в дусі (руах), який вдягається у піднесене вбрання, подібне до того виду й вигляду, в яких вони перебували в цьому світі», - тому що дух (руах) всіх праведників нижнього Еденського саду вдягається у піднесене вбрання світла хасадім, як і душі людей цього світу. І за допомогою цього піднесеного облачення, званого «авір (повітря)», вони можуть піднятися до вищого Еденського саду та отримати звідти світло Хохми. А потім вони повертаються на своє місце у нижній Еденський сад.

«І вони перебувають там», - їхнє основне постійне місце знаходиться в нижньому Еденському саду, «і здіймаються звідти в повітря, піднімаючись в небесне зібрання, що знаходиться у вищому Еденському саду», - за допомогою цього повітря (авір), тобто світла хасадім, вони злітають та піднімаються у вищий Еденський сад, щоб отримати Хохму.

«І вони літають по ньому і вмиваються росою потоків чистого Афарсемону», - тому що світло Хохми, яке вони отримують там, в Еденському саду, називається тринадцятьма потоками чистого Афарсемону. Адже Хохма називається «єлей», а число «тринадцять» вказує на Хохму тридцяти двох шляхів.

А потім, «спускаючись, перебувають внизу», - тобто не можуть затримуватися там, і відразу після отримання ними Хохми у своє піднесене вбрання, спускаються з вищого Еденського саду на своє місце в нижній Еденський сад. Та оскільки вони повинні отримати хохма в облачення хасадім, - подібно до душ людей цього світу, - мовиться в уривку, що вони теж «у подобі до синів людських», - тобто у вигляді, котрий є відповідним людям цього світу, тому що потребують вбрання хасадім, так само як і вони.

110) А іноді ці праведники виглядають «у подобі до синів людських» аби являти їм чудеса, як вищі ангели, - подібно до того, як ми бачили тепер світло вищого світила, але не удостоїлися більш глибокого споглядання та осягнення таємниць цієї мудрості.

Маються на увазі обранці, які перебувають у вищому Еденському саду. І хоча їхній ступінь настільки піднесений, що навіть душі нижнього Еденського саду, котрі піднімаються до них у новомісяччя та суботи, не можуть затримуватися там і негайно спускаються на своє місце, - все ж вони іноді виглядають «подібно до синів людських», тобто вони спускаються з вищого Еденського саду в цей світ і являють себе людям як ангели вищого (саду), що сходять іноді в цей світ. «Подібно до того, як ми бачили тепер світло вищого світила», - так само як він бачив зараз світло вищого світила, тобто рава Амнона Саби, який зійшов до них зі свого високого ступеня, з вищого Еденського саду, і відкрився їхньому поглядові в цьому світі.

У виразу «у подобі до синів людських» є два пояснення.

1. Щодо душ нижнього Еденського саду. Вони перебувають у вигляді людей, і «зробив Він» для них піднесені світла, що знаходяться у вищому Еденському саду, аби вони могли їх одержувати звідти шляхом підйому у новомісяччя та суботи. І тоді вони удостоюються побачити образ душ вищого Еденського саду та знову зійти на своє місце;

2. «У подобі до синів людських», - тобто дійсно живуть в цьому світі. І ці душі, які перебувають у вищому Еденському саду, іноді сходять в цей світ як вищі ангели та постають поглядові праведників.

І тому він каже: «Але не удостоїлися більш глибокого споглядання та розуміння таємниць цієї мудрості», - тобто нарікає на те, що (погонич) раптово покинув їх, і з цього часу він не удостоївся більшого пізнання таємниць Тори до цього дня.

111) Заговорив рабі Аба, проголосивши: «І сказав Маноах дружині своїй: "Ми неодмінно помремо, - адже Всесильного бачили ми"». «І хоча Маноах не знав, які діяння Його, - адже сказано: "Бо не знав Маноах, що це ангел Творця", - все ж подумав, що оскільки сказано: "Не може людина побачити Мене та залишитися в живих", а вони ж бачили, "ми неодмінно помремо" . І ми бачили та удостоїлися цього світла, він супроводжував нас, але все ж ми залишилися в живих, тому що Творець послав його до нас розповісти про таємниці мудрості, які він розкрив. Благословенна доля наша».

Пояснення. Коли ангел Творця з'явився Маноаху, осягнення їм ангела не було повним, - саме тому той не побажав відкрити йому ім'я своє. Однак він відчував страх, адже сказано: «Не може людина побачити Мене і залишитися в живих». А ми удостоїлися повного осягнення, оскільки дізналися ім'я його, - рав Амнона Саба, - і все ж ми залишилися в живих та існуємо в цьому світі. Звідси зрозумій, що з'явлення лику ступеню рава Амнона - це властивість «дай мені побачити славу Твою», про яку просив Моше у Творця. І Творець відповів йому на це: «Ти не зможеш побачити лик Мій, бо не може людина побачити Мене та залишитися в живих». Звідси видно, що їхнє осягнення було вищим, ніж осягнення Моше.

Про це сказано: «Не може піднятися пророк, подібний до Моше, але мудрець - може», а також: «Мудрець значніший за пророка». І цим заспокоїли себе: «Ми бачили й удостоїлися цього світла, про яке сказано, що "не може людина побачити Мене та залишитися в живих", - він супроводжував нас, а ми продовжуємо жити в цьому світі.

112) Пішли вони і прийшли до однієї гори, коли сідало сонце. Від дерева, що росте на горі, почав доноситися стук гілок, які вдарялися одна об одну та підносили пісню. Поки йшли, почули могутній голос, який закликав: «Розсіяні серед тих, хто живе в цьому світі, святі сини Всесильного, які несуть світло членам зібрання, - сходіться в місце ваше аби насолодитися Торою разом із Владикою вашим». Злякалися, тут же встали на місці, й сіли.

Пояснення. «Пішли вони і прийшли до однієї гори», - до тієї гори, про яку цар Давид сказав: «Хто зійде на гору Творця, і хто стане у місці Його святому?». «А коли піднялися на гору, зайшло сонце», - міститься натяк на те, що зникло їхнє світіння. «Гілки дерев видавали стукіт, вдаряючись одна об одну» - так дерева перемовляються. «І почули пісню, що доносилася від них», як сказано: «Тоді заспівають всі дерева лісові».

«Почули могутній голос» - означає, що вони почули сильний голос, який закликав їх повернутися на своє місце, щоб насолоджуватися Творцем і Торою Його, - тобто щоби спустилися з гори. І називає їх «святими синами Всесильного» через їхню піднесену ступінь, але дав їм зрозуміти, що люди цього світу не варті перебувати разом з ними. І на це він натякнув, сказавши: «Розсіяні серед тих, хто живе в цьому світі», - тобто що люди цього світу не варті їх, оскільки не зможуть терпіти один одного. Тому сказано, що напав на них страх, та все ж вони не спустилися з гори, а встали, сіли, але зі свого місця не зрушили.

113) Між тим, пролунав той же голос, що і спочатку: «Могутні скелі, піднесені молоти - ось Володар фарб, який виявляється в картинах, стоїть на престолі. Увійдіть та зберіться». У цей момент почули голос гілок дерев, великий і могутній. Говорили вони: «Голос Творця крушить кедри». Впали на обличчя свої рабі Ельазар та рабі Аба, і напав на них сильний страх. Встали вони поспішно та пішли, і нічого більше не чули. Спустилися з гори, пішли далі.

Пояснення. Спочатку з'ясувалося, що вони не могли направити своїх ослів. Це означає, що не могли більш підняти МАН, оскільки рав Амнона Саба вже завершив свою місію у наданні їм допомоги. І тому зникла сила його ослів, і вони не могли використовувати їх, щоб підняти МАН та удостоїтися вищого ступеня. Тому рабі Ельазар сказав, що вони не удостоїлися більш глибокого бачення та розуміння таємниць цієї мудрості.

Необхідно зрозуміти, що означає осягнення мохін і втрата сил в підйомі МАН. Справа в тому, що після осягнення ними ступеню єхіда, тобто розкриття душі Бнаягу бен Єгояда за допомогою рава Амнона Саби, сталося з ними те, що вже з'ясовувалося з душею Бнаягу бен Єгояда: після того, як анулювався у них екран БОН, анулювався разом з ним також екран САҐ, і тому вони не змогли більше підняти МАН та залишили своїх ослів. І з'ясувалося, що будь-яке припинення світел гуф Атіка відбувалося з метою надати їм сили виявити заново екран САҐ. І тоді БОН знову стане властивістю САҐ, і вони знову піднімуть МАН та почнуть завойовувати нові висоти.

Тому, власне, рабі Ельазар з рабі Аба залишили з тих пір своїх ослів та йшли до цього часу своїм шляхом, встигнувши побувати у всіх цих пригодах. І виявили в собі силу знову підняти МАН з проханням аби БОН знову став властивістю САҐ. І тому сказано: «Пролунав той же голос, що і спочатку: "Могутні скелі, піднесені молоти"», - цей голос дав їм зрозуміти, що вони - «могутні скелі» та «піднесені молоти», бо вистояли до сих пір у всіх цих важких випробуваннях. І вони оволоділи цією силою, зупинивши її перед собою, немов могутні скелі. І також долали всі перешкоди, поки не розбили їх, немов гігантським молотом, обрушеним вниз з величезної висоти.

І цим призвели до того, що ось «Володар фарб, який виявляється в картинах, стоїть на престолі». Біна називається «Володарем фарб», оскільки в неї самої немає ніякого кольору, і вся вона - лише милосердя. Але всі кольори породжуються та виходять з неї. І завдяки їхньої стійкості, коли вони, немов могутня скеля, витримали всі ці випробування, виявилася тепер Біна в усіх цих картинах заново. І тому називається Біна «Володар фарб, який виявляється в картинах», бо вона отримала силу, щоби встановитися в екрані, на який виходять нові ступені та рівні, звані «картини». І вона «стоїть на престолі», тобто на троні, бо тепер Біна встановилася на троні, як і раніше. Тому сказано: «Увійдіть та зберіться», - тобто настав ваш час зійти на своє місце святості, як і раніше.

«У цей момент почули голос гілок дерев, великий і могутній. Говорили вони: "Голос Творця крушить кедри"», - тобто разом з голосом, який повідомив їм про те, що вже встановився екран Біни і «трон», почули також голос гілок дерев, які говорили: «Голос Творця крушить кедри». Він давав їм зрозуміти, що вже понищені всі кедри, які були перешкодою на їхньому шляху до святості. «Спустилися з гори», - оскільки оволоділи тепер силою зійти з гори та продовжити свій шлях у святості, як і раніше.

114) Коли вони досягли будинку рабі Йосі, - сина рабі Шимона бен Лакунья, побачили там рабі Шимона бен Йохая та зраділи. Зрадів рабі Шимон, сказав їм: «Ви, безсумнівно, пройшли шлях вищих чудес і знамень. Адже зараз я спав і бачив вас і Бнаягу бен Єгояда, який посилає вам дві корони з одним старцем, щоб увінчати вас. Безсумнівно, на цьому шляху знаходився Творець, ще й тому, що я бачу, наскільки змінилися ваші обличчя». Сказав рабі Йосі: «Правильно ви сказали, що мудрець значніший за пророка». Підійшов рабі Ельазар і поклав голову на коліна батька свого, рабі Шимона, і розповів йому про те, що трапилося.

Тут маються на увазі два стани.

1. Вони удостоїлися знову досягти мохін де-САҐ, властивості тестя рабі Ельазара, званого «рабі Йосі, син рабі Шимона бен Лакунья»;

2. Тепер з'єднався у них САҐ з парцуфом АБ разом в безперервному зівузі, оскільки під рабі Шимоном, батьком рабі Ельазара, маються на увазі мохін де-АБ. Тому сказано: «Коли вони досягли будинку рабі Йосі, сина рабі Шимона бен Лакунья, побачили там рабі Шимона бен Йохая», - оскільки тепер удостоїлися піднесеної властивості, коли їхні БОН знову стають властивістю САҐ, вже назавжди, до того ж, в безперервному зівузі з парцуфом АБ.

Тому сказав їм: «Я бачив вас і Бнаягу бен Єгояда, що посилає вам дві корони з одним старцем (саба)», - дає їм зрозуміти, що Бнаягу бен Єгояда послав їм з равом Амноном Саба дві корони:

1. мохін де-єхіда, - властивість самого Бнаягу бен Єгояда;

2. нові мохін АБ-САҐ, що осягнуті ними тепер, які теж були притягнуті за допомогою Бнаягу бен Єгояда.

Тобто, побічно вказав їм цим: «Продовження випробувань і пригод, що сталися з вами, завдяки яким ви удостоїлися нинішнього ступеню, так само є безпосереднім продовженням високого світла його душі». Таким чином, ці дві корони послав їм Бнаягу бен Єгояда з равом Амноном Саба. Тому сказав їм: «Безсумнівно, на цьому шляху знаходився Творець», - тобто всі ті падіння, які відбулися з вами, не є недоліками, але це сам Творець провів вас до вашої нинішньої високої ступені.

«Бо бачу я, наскільки змінилися ваші обличчя», - у доповнення до досягнутого вами, я бачу ваші обличчя надзвичайно сяючими, внаслідок пройденого вами шляху. І якби був в ньому якийсь недолік, то ви, зрозуміло, не удостоїлися б такого сяйва облич, яке виходить від вас.

Сказав рабі Йосі: «Правильно ви сказали, що мудрець значніший за пророка». Вони думали, що всі ці пригоди трапилися з ними тому, що вони піднеслися в своїй зарозумілості над Моше Рабейну, тобто думали про себе, що «мудрець значніший від пророка», оскільки сказали: «І ми бачили і удостоїлися цього світла - вони супроводжувало нас, і ми живі в цьому світі». І тому заспокоїв їх рабі Йосі: «Правильно ви сказали, що мудрець значніший за пророка», - бездоганні слова ваші.

115) Застрашився рабі Шимон й заплакав. Вигукнув: «"Творець, почув я звістку Твою, злякався". Ці слова вимовив Хавакук в час, коли пізнав смерть, а Еліша повернув його до життя. І дане йому ім'я Хавакук, як сказано: "Рівно через рік, в цей же час, ти будеш обіймати (ховекет) сина". Адже він, Хавакук, був сином шунамітянкі. І були двоє обіймів (хібукім): одне - його матері, а інше - Еліші, як сказано: "Доклав він уста свої до його вуст"».

Пояснення сказаного. На перший погляд, дивно, - як таке можливе, щоб Еліша, пророк, викликав своїм благословенням у шунамітянкі сім'я, котре нездатне існувати? Але справа в тому, що Еліша був найвищим зі всіх пророків, крім Моше. І він удостоївся рівня душ вищого Еденського саду, у яких властивість БОН вже була в остаточному очищенні й досконалості, як і в прийдешньому майбутньому. І тому в той час, коли викликав у неї народження сина, він не був обережним аби пов'язати його з миром захар. Адже він сказав їй: «Ти будеш обіймати (ховекет) сина», - і пов'язав ці обійми лише зі стороною Нукви. А оскільки Нуква, тобто БОН, є близькою до кліпот та сітри ахра, тому пристала до нього сітра ахра і він помер.

І виходить, що причиною смерті був дуже високий ступінь пророка, бо його власний БОН - вже очищений від будь-якого зв'язку з сітрою ахра та смертю. І тому здивувався пророк: «А Творець приховав це від мене і не розповів мені!». Інакше кажучи, у нього не було навіть думки, що той може померти через зв'язок його тільки з БОН. І тому був змушений повернутися та оживити його, зв'язавши з вищим світом через відродження з мертвих.

Суть духовних обіймів полягає в наступному. Основою плоду є «ловен (сім'я білого кольору)», отримане від Аби (досл. батька), тобто від Хохми, тому що Хохма носить назву «ловен». Як сказано: «Ти всіх їх в мудрості (хохма) створив». Однак необхідне облачення хасадім, оскільки Хохма не може існувати без облачення хасадім. І тому необхідним є «одем (яйцеклітина червоного кольору)» Іми, тобто екран, що притягує хасадім для того аби вдягнути Хохму. І встановлене, що завдяки включенню Хохми в обійми хасадім, плід зароджується та отримує життя. І тому сказано: «Адже він, Хавакук, був сином цієї шунамітянкі, - тобто включенням Хохми в обійми хасадім, котре було вчинене над плодом, і воно було повністю з боку матері його, шунамітянкі, зі сторони лише БОН.

«І було в нього двоє обіймів: одне - його матері, а інше - Еліші» - оскільки, оживляючи його, він заново притягнув до нього «ловен» і «одем». Таким чином, Еліша здійснив для нього другі обійми.

116) «Знайшов я в книзі царя Шломо, що ім'я, утворене з сімдесяти двох імен, Еліша накреслив над Хавакуком у вигляді слів, і кожне слово складається з трьох букв. Бо букви алфавіту, що були накреслені його батьком спочатку, зникли під час його смерті. А тепер, коли Еліша взяв його в обійми, то написав в ньому всі букви, що належать сімдесяти двом іменам. І в цих сімдесяти двох іменах є двісті шістнадцять (РІЮ ריו) накреслених літер, по три літери в кожному імені».

Пояснення. Тобто - двісті шістнадцять букв, що утворюють плід, і вони являють собою світіння Хохми, яка виходить від ІШСУТ. І тоді мовиться, що в плода є двісті шістнадцять букв, котрі становлять в гематрії слово «реія (ראיה бачення)», тобто світло «ейнаїм (очей)», Хохма. А під час великого стану (ґадлут), коли він отримує облачення хасадім від вищого світу, від Аба ве-Іми, і двісті шістнадцять букв вдягаються в них, тоді вони називаються «сімдесят два слова», де кожні три букви з них з'єднуються в одне слово, всього - сімдесят два слова.

І коли немає в нього хасадім для облачення, - а тільки лише від нижнього світу, - він називається «двісті шістнадцять букв». А коли досягає «айн-бет (сімдесяти двох)» властивості захар, тобто властивості хасадім від вищого світу, то з'єднуються кожні три букви в одне слово, і сімдесят два цих слова представляють собою ім'я «айн-бет (72)».

І це «ім'я, що утворене з сімдесяти двох імен, Еліша накреслив над Хавакуком у вигляді слів». Коли Еліша оживляв сина шунамітянкі, Хавакука, він накреслив в ньому сімдесят два слова з двохсот шістнадцяти букв, тому що притягнув до нього хасадім вищого світу, звані «айн-бет (72)» властивості захар, які вибудовують двісті шістнадцять букв у виправленні ліній кожної трійки букв в кожному слові. І коли літери вдягаються в них, вони утворюють ім'я «айн-бет (72)», мохін де-Хохма у довершеності.

Але до цього, коли в нього були тільки хасадім Нукви, їм ще бракувало з'єднання в сімдесят два слова. Інакше кажучи, - в них немає слів, тобто келім для облачення Хохми, і вони називаються лише «двісті шістнадцять букв», оскільки в них ще присутнє утримання сітри ахра. І тому мохін Хохми не можуть вдягнутися в них.

Тому сказано: «Бо букви алфавіту, що були накреслені його батьком спочатку, зникли під час його смерті», - оскільки ці двісті шістнадцять букв, котрі були в Хавакука з моменту народження, віддалилися від нього в час смерті. І тому він повинен був заново притягнути до себе двісті шістнадцять букв і сімдесят два імені. Тому сказано, що «всі ці букви накреслив Еліша в душі (руах) Хавакука для того, щоб оживити його за допомогою букв сімдесяти двох імен», - оскільки він повинен був заново накреслити в ньому двісті шістнадцять букв для того, щоб з'єднати двісті шістнадцять букв в сімдесят два слова за допомогою вищих хасадім, і тоді вони стають сімдесятьма двома іменами.

117) «І всі ці букви написав Еліша в душі (руах) Хавакука для того, щоб оживити його за допомогою букв сімдесяти двох імен. І назвав його Хавакук. Бо це ім'я, яке довершує всі сторони», - і вказує на них, «оскільки воно довершує двоє обіймів», - і вказує на них, «а також довершує двісті шістнадцять букв святого імені », - і вказує на них. Тому що Хавакук (חבקוק) в гематрії - двісті шістнадцять, з яких утворюються сімдесят два імені. Сімдесятьма двома «словами оживив і повернув його дух (руах), а» двомастами шістнадцятьма «буквами відродив все його тіло до життя». Тому він називається Хавакук.

Пояснення. Ім'я Хавакук вказує на двоє обіймів (хібукім), оскільки воно довершує ці обійми. І Хавакук (חבקוק) також в гематрії двісті шістнадцять, тобто довершує двісті шістнадцять букв. Справа в тому, що Хохма зветься таємницею, яка розкривається в двохстах шістнадцяти буквах, проте необхідні «обійми» - облачення хасадім. І в перших обіймах, зроблених зі сторони Іми, Хохма ще не могла розкритися в двохстах шістнадцяти буквах, бо сітра ахра утримувалася у властивості «одем» його матері (іми). Але тепер, коли Еліша притягнув обійми хасадім вищого світу, Аба ве-Іми, літери з'єдналися в слова, і мохін Хохми вже постійно вдягнуті в ці слова, тому що в хасадім вищого світу немає утримання сітра ахра.

Ім'я Хавакук означає двоє обіймів: обійми матері (іми) та додаткові обійми - від Еліши. І тоді воно довершується Хохмою та хасадім у всій досконалості. І тому сказано, що «довершує двоє обіймів та вказує на них, і довершує двісті шістнадцять букв та вказує на них». «Обійми» - це хасадім Аба ве-Іми, а «двісті шістнадцять букв» - це Хохма.

Тому сказано: «Сімдесятьма двома словами оживив і повернув його дух (руах), а двомастами шістнадцятьма буквами відродив все його тіло до життя», - бо слова, котрі поєдналися з двохсот шістнадцяти букв, утворилися внаслідок других обіймів, Еліши, завдяки яким Хавакук відродився до життя. «Обійми» - це сходження хасадім з вищого світу, в яких немає утримання сітри ахра, котра приносить смерть. А за допомогою двохсот шістнадцяти букв в ньому встановилася Хохма, і це - «відродження всього його тіла до життя», тому що мохін Хохми наповнюють тіло всією бажаною досконалістю.

Однак двісті шістнадцять букв, які були у нього від народження, віддалилися від нього в момент смерті. В такому випадкові, чому він називається Хавакук, що вказує на двоє обіймів (хібукім), - хіба обійми матері (іми) не віддалилися від нього в момент смерті, і немає в ньому лише обіймів Еліши? Однак, Еліша не притягнув до нього насправді нічого нового під час його оживляння, крім самих обіймів, яке було притягнуте до нього від вищої Іми, САҐ, котра здійснює оживлення мертвих. Але двісті шістнадцять букв, а також властивість «обійми його іми», - від БОН, - лише повернулися до життя. І вони - ті ж двісті шістнадцять букв і БОН, які були в нього з моменту народження, інакше він був би цілком і повністю новою душею, і тоді це не називалося б оживленням його.

Таким чином, у нього дійсно є зараз двоє обіймів, адже і перші обійми його матері (іми) повернулися до життя. Однак, це БОН піднявся й вдягнув САҐ, і оскільки БОН знаходиться на місці САҐ, ці хасадім вважаються такими, що відносяться до вищого світу, і немає в них утримання сітри ахра, яка приносить смерть. Тому він називається Хавакук, що вказує на двоє цих обіймів (хібукім).

118) «Сказав він: "Творець, почув я звістку Твою, злякався", що означає: "Почув я те, що було в мене, почув я з того світу"», - тобто під час його смерті, перш ніж Еліша оживив його. «"І злякався", - почав просити про милосердя до душі своєї. І сказав: "Творець, діяння Твоє, яке Ти зробив для мене посеред років, нехай живе воно", оскільки "нехай живе воно (חייהו)" означає - "оживи його (חייהו)". І кожен, хто зв'язується з цими попередніми роками», зі сфірот Атіка, «поєднується з життям». «"Посеред цих років повідом" означає - придати життя тому ступеню, в якому немає життя», - тобто Малхут де-Малхут, тому що «повідом» означає - придай.

Пояснення. Страх його відноситься до минулого часу, оскільки він став уже довершеним з усіх сторін, і страх тепер не має місця в ньому, але це страх від того, що сталося з ним в момент його відходу з цього світу. Тому сказано: «Почув я те, що було в мене, почув я з того світу», - тобто після його смерті, але перш ніж Еліша оживив його, - і звідти він і зараз залучає страх аби був в нього екран для підйому МАН. Тому він почав просити про милосердя до душі його, - тобто в силу страху з минулого часу почав піднімати МАН, тобто просити про милосердя до себе.

І таким буде екран у майбутньому, тобто після того, як БОН знову стане властивістю САҐ, бо тоді «знищить Він смерть навіки». Адже не буде ніякої сили, здатної викликати страх, і завдяки цьому він зможе утримувати себе в чистоті та оберігати себе від будь-якого утримання (ситри ахра). І тоді весь страх буде відносно минулого часу, оскільки решимот його залишаться в БОН навіть після того, як він стане властивістю САҐ. А необхідно це тому, що без страху не може бути виправлений екран. Саме це дав їм зрозуміти рабі Шимон, пояснюючи висловлювання Хавакука та навчаючи їх тому, що вони теж придбають страх внаслідок проходження ними шляху вищих чудес і знамень, - тобто як і Хавакук, який використовував цей страх згідно свого ступеня.

Тому сказав: «Творець, діяння Твоє, яке Ти зробив для мене посеред років, нехай живе воно», - оскільки роки його діляться на два періоди: роки, що прожиті ним до смерті, і роки після відродження до життя, між якими він відійшов в світ істини. І про час, коли він був в тому світі, - про роки посеред цих двох періодів часу, - він говорить: «Творець, діяння Твоє, яке Ти зробив для мене», - в них «нехай живе воно». Іншими словами: «Завдяки тому, що я пам'ятаю час смерті моєї, посеред цих років я з'єднуюся з життям вищого світу, і в них відродив мене Еліша». Тому сказано: «Почув я те, що було в мене, почув я з того світу, і злякався».

ЗАТ (сім нижніх сфірот) Атіка називаються «попередні роки», оскільки Малхут світу Адам Кадмон одягається в них. І вони попередні - такі, що відносяться до першого скорочення, як і Адам Кадмон (досл. попередній). І вони не світять протягом шести тисяч років, а лише по завершенні виправлення. Бо протягом шести тисяч років ЗАТ Атіка світять у властивості виправлення, що відноситься до другого скорочення, у властивості малої «гей ה» слова «бе-ібарам (בהִבָּראם при створенні їх)». Однак Хавакука смерть очистила повністю, як і в кінцевому виправленні, і тому він удостоївся поєднатися з цими «попередніми роками» Атіка за допомогою обіймів та відродження з мертвих, яких удостоївся завдяки Еліші.

«Діяння Твоє, яке Ти зробив для мене посеред років», - тобто очищення і страх, яких він удостоївся «посеред років», під час своєї смерті; «оживи його», - тобто за допомогою цього страху він удостоїться поєднання з цими попередніми роками Атіка, і таке життя називається вічним життям. І тому сказано: «Кожен, хто зв'язується з цими попередніми роками, поєднується з життям», - тому що життя з'єднується з ним навічно.

«"Посеред цих років повідом" означає - надати життя тому ступеню, у якому немає життя», бо завдяки очищенню, якого він удостоївся внаслідок своєї смерті, БОН отримав своє повне виправлення і, піднявшись, став властивістю САҐ під час його смерті. І тоді він знаходиться на тому ступеню, на котрому немає ніякого життя, тобто Малхут де-Малхут, на яку немає ніякого зівуґу до завершення виправлення. Але тепер цей ступень теж знаходить життя.

119) Заплакав рабі Шимон і сказав: «І я теж злякався перед Творцем через почуте мною». Підніс він руки над своєю головою, сказавши: «Адже рав Амнона Саба - це світло Тори, ви удостоїлися побачити його лицем до лиця, а я не удостоївся його». Пал він долілиць і побачив того, хто знищує гори та запалює свічки у чертозі царя Машиаха. Сказав йому рав Амнона Саба: «Рабі, в тому світі ви будете нарівні з главами зібрань перед Творцем». Відтепер і далі називав він рабі Ельазара, сина свого, та рабі Аба - «Пніель (лик Творця)», як сказано: «Бо бачив я Творця лицем до лиця».

Пояснення. Підніс себе, - адже і він користується тим же страхом, що і пророк Хавакук, - тобто щодо почутого їм в минулі часи, як сказано: «Почув я звістку Твою, злякався».

Однак у чертозі царя Машиаха вже давно готові всі виправлення, які повинні розкритися по завершенні виправлення з приходом царя Машиаха, - не бракує навіть у найменшому. І ті душі, які перебувають у чертозі царя Машиаха, - це всі ті, хто вже удостоївся остаточного виправлення, яке виходить з кореня їхньої душі.

Тому сказано: «І побачив того, хто знищує гори й запалює свічки у чертозі царя Машиаха», бо рав Амнона Саба є володарем тих виправлень, які уготовані в чертозі Машиаха. Він «знищує гори» сітри ахра, що уявляється праведникам високою горою, «і він запалює свічки», - тобто встановлює новий екран у властивості САҐ, щоб піднімати МАН після завершення виправлення.

МАН називаються «джерела вогню», як сказано: «Свіча Творця - душа людини». Світло сонця вказує на сходження МАД, подібно до того, як світло сонця сходить до нас зверху вниз. А «джерела вогню» - це відбите світло, що піднімається знизу нагору, як полум'я, котре піднімалося від свічки. І це два виправлення:

1. усунення сітри ахра;

2. вознесіння свічок та запалювання їх у чертозі царя Машиаха.

Знаходяться вони в руках рава Амнона Саби, а ті закінчені праведники, яким потрібні ці два виправлення, удостоюються їх завдяки розкриттю душі рава Амнона Саби. І він повідомив йому, що і він, і його учні, рабі Ельазар та рабі Аба, удостояться після своєї кончини служити в чертозі царя Машиаха, і будуть там поряд з ним. І будуть там главами зібрань перед Творцем.