До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися

Стаття 10, 1984

(переклад з івриту)

Запитання: до якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися знову.

Ось, в «Шаар ґільґулім» (Врата перевтілень) написано: «І всі сини Ісраеля мусять перевтілюватися, аж поки довершаться всіма НАРАНХАЙ. Однак, у більшості людей немає всіх п’яти частин, що звуться НАРАНХАЙ, є лиш тільки нефеш, а вона - від світу Асія».

Витікає з цього, що кожен повинен виправити лише свою частину і корінь своєї душі, і не більше. І цим довершується його доля, та, котру він має виправити.

А справа в тому, що слід знати: всі душі походять від душі Адама Рішона, бо після того, як згрішив він гріхом древа пізнання, розділилася душа його на шістсот тисяч душ. Тобто те, що у Адама а-Рішона було одним світлом, званим мовою Зоара «вищим світінням», і яке в Ґан Еден (райському саду) було в ньому як одне, розповсюдилося на багато частин.

І дивися в книзі «Панім масбірот», де написано так: «І було, після того, як змішалися добро і зло (тобто після гріха), утворилася для кліпот велика будова, так, що є в них сила триматися за святість, і для того, щоб уберегтися від них, розділилося світло семи днів творіння на дуже маленькі частинки, від яких кліпот не можуть живитися через їхню малість.

Як у притчі про царя, який хотів переслати велику суму золотих динарів сину своєму в далекі краї. Але ж, всі мешканці його країни – злодії та дурисвіти, і немає в нього вірного посланця. Що зробив? Узяв та й розміняв динари на дрібні гроші й послав їх великою кількістю посланців, так, що не була варта їм втіха від крадіжки, щоб для цього завдати шкоди честі царя».

І таким чином, коли існує порядок термінів для багатьох душ, можна світіннями [багатьох] днів вибрати всі святі іскри, що пограбували їх кліпот внаслідок гріха древа пізнання.

А суть багатьох душ - в розділенні на внутрішні світла. А численні дні – це розділення на зовнішні світла, і «копійка до копійки» скопичується у суму великого світла, щодо котрого згрішив Адам а-Рішон. І тоді буде кінець виправлення.

Те, що з цього витікає, це що кожен, хто народжується, з’являється на світ з маленькою частинкою з частини душі Адама а-Рішона. І коли виправляє свою частину, - вже не потрібно ще раз перевтілюватися. Тому людина не може виправити більше, ніж належить до її частинки, і це написано в книзі «Ец хаїм» Арі: «Жоден день не схожий на інший і жодна мить не схожа на іншу, і ніяка людина не схожа з іншою людиною, і виправить гальбан те, чого не виправить ладан. А кожен повинен виправити те, що належить до його частини».

Але маємо знати, що кожна людина, яка народилася, є в неї робота вибору, бо не народжується людина праведником, як сказали мудреці: «Як тлумачив рабі Ханіна бар Папа, - той ангел, призначений над вагітністю, ім’я його – Лайла, і бере краплю, і ставить її перед Творцем, і каже перед Ним: «Володаре світу, крапля ця – що буде з неї: могутній чи слабкий, мудрий чи дурний, багатий чи бідний, і тільки «грішник чи праведник» не каже».

Якщо так, виходить з цього, що людина не народжується праведником, тому що «грішник чи праведник – не каже», отже, це дано їй на вибір. Кожна людина, - згідно з її зусиллями в Торі та заповідях, - вона дійсно удостоюється очистити своє серце і виправити свій рівень, те, що покладено на неї з боку кореня її душі, - і тоді вона стає довершеною.

Перший рівень, коли людина народжується

У Зоар, в главі «Мішпатім», написано там так: «Іди й подивись: людина, коли народжується, дають їй душу нефеш рівня худобини, зі сторони чистоти, з боку тих, що звуться «офанім» (букв. «колеса») святості, тобто зі світу Асія. Удостоїлася більшого, дають їй душу руах з боку «хайот» (букв. «тварини») святості, тобто з боку світу Єцира. Удостоїлася більшого, дають їй душу нешама з боку престолу, тобто зі світу Брія. Удостоїлася більшого, дають їй нефеш з рівня Ацилут. Удостоїлася більшого, дають їй руах світу Ацилут з боку «серединного стовпа», і зветься сином Творцю. Це те, як написано: «Сини ви Всесильному вашому». Удостоюється більшого – дають їй душу нешама, що є біною, і про них сказано: «Кожна «нешама» славитиме Творця». І довершиться ними ім’я АВАЯ».

Отже, досконалість душі це те, що є в людини НАРАН від БЄА і НАРАН від Ацилута. І це та довершеність, що була у Адама а-Рішона до гріха, і лише після гріха впав зі свого рівня, і розділилася його душа на шістсот тисяч душ, як згадано вище.

І через це називається духовне в людині на ім’я «нешама», навіть тоді, коли є в неї тільки нефеш де-нефеш. Тому що існує правило: все, про що ми говоримо, про будь-який ступінь, завжди говоримо про його найвищий рівень. А оскільки вищий рівень людини це «нешама», тому загалом називаємо також духовне в людині іменем «нешама».

Але при тому, що кожна людина народжується на найнижчому рівні, разом з цим сказано (в «Шаар а-ґільґулім»: «Адже кожна людина може бути як Моше, вчитель наш, мир з ним, - якщо побажає очистити діяння свої, тому що зможе досягти собі інший руах, вищий, з висоти світу Єцира, а також нешама з висоти світу Брія». Також зрозумій, в цьому, відоме поняття в словах мудреців: «Адже і руах праведників, або їхня нешама приходить і зароджується в людині за суттю, що зветься «зародження для допомоги їй в роботі Творця».

А також наводиться в коментарі «Сулам» (в Передмові книги Зоар), такими словами: «А те поняття, «погонич віслюків», є суттю допомоги душам праведників, що посилається їм з висей для того, щоб піднімати їх з рівня на рівень, бо якби не ця допомога, котру Творець посилає праведникам, не могли б вийти зі свого рівня і піднятися вище. І тому посилає Творець кожному з праведників високу душу з висей, кожному, згідно з його чеснотами та рівнем, допомагають в його путі, і це зветься зародженням душі праведника, і це називається проявленням душ праведників».

Виходить з цього, - те, що кажуть, що немає покоління, в якому б не було таких, як Авраам, Іцхак і Яаков, - це не означає, що вони так народилися і немає їм вибору. Бо ті люди, які намагаються йти шляхом істини, і докладають зусиль, котрі повинні докласти, - ці люди отримують завжди допомогу згори завдяки зародженню душі праведників, дістаючи цим силу піднятися на вищі ступені.

Виходить, - все, що дають згори, дають як допомогу, але не тоді, коли не роблять ні роботи, ні вибору.

І існування світу – воно завдяки цим праведникам, які притягують вище благо згори, і через це є існування для світу.