מטרת החברה - א. 1-1 (1984)
מטרת החברה - ב. 1-2 (1984)
בענין אהבת חברים. 2 (1984)
אהבת חברים - א. 3 (1984)
איש את רעהו יעזורו. 4 (1984)
מה נותן לנו הכלל של ואהבת לרעך. 5 (1984)
אהבת חברים - ב. 6 (1984)
לפי מה שמבואר בענין ואהבת לרעך. 7 (1984)
איזה קיום תורה ומצות מזכך את הלב. 8 (1984)
לעולם ימכור אדם קורות ביתו. 9 (1984)
לאיזה דרגה האדם צריך להגיע שלא יצטרך להתגלגל. 10 (1984)
ענין זכות אבות. 11 (1984)
ענין חשיבות החברה. 12 (1984)
לפעמים מכנים את הרוחניות בשם "נשמה". 13 (1984)
לעולם ימכור אדם כל מה שיש לו וישא בת ת"ח. 14 (1984)
היתכן שירד משמים דבר שלילי. 15 (1984)
ענין השפעה. 16 (1984)
בענין חשיבות החברים. 17-1 (1984)
סדר ישיבת החברה. 17-2 (1984)
והיה כי תבוא אל הארץ אשר ה' אלקיך נתן לך. 18 (1984)
אתם נצבים היום כולכם. 19 (1984)
עשה לך רב וקנה לך חבר - א. 1 (1985)
ענין ענף ושורש. 2 (1985)
ענין אמת ואמונה. 3 (1985)
אלה תולדות נח. 4 (1985)
לך לך מארצך. 5 (1985)
וירא אליו ה' באלוני ממרא. 6 (1985)
חיי שרה. 7 (1985)
עשה לך רב וקנה לך חבר - ב. 8 (1985)
ויתרוצצו הבנים בקרבה. 9 (1985)
ויצא יעקב. 10 (1985)
בענין הוויכוח בין יעקב ללבן. 11 (1985)
וישב יעקב בארץ מגורי אביו. 12 (1985)
מעוז צור ישועתי. 13 (1985)
אני ראשון ואני אחרון. 14 (1985)
ויסב חזקיהו פניו אל הקיר. 15 (1985)
וכאשר יענו אותו. 16 (1985)
וידעת היום והשבות אל לבבך. 17 (1985)
ענין המשטינים. 18 (1985)
בא אל פרעה - א. 19 (1985)
מי שחיזק לבו. 20 (1985)
יש תמיד להבחין בין תורה לעבודה. 21 (1985)
כל התורה היא שם אחד קדוש. 22 (1985)
על משכבי בלילות. 23 (1985)
ג' זמנים בעבודה. 24 (1985)
בכל דבר יש להבחין בין אור לכלי. 25 (1985)
הראני את כבודך. 26 (1985)
מאמר התשובה. 27 (1985)
מאמר המרגלים. 28 (1985)
קרוב ה' לכל קוראיו. 29 (1985)
ג' תפלות . 30 (1985)
אין אדם משים עצמו רשע. 31 (1985)
בענין השכר המקבלים. 32 (1985)
פושעי ישראל. 33 (1985)
ואתחנן אל ה'. 34 (1985)
כשאדם יודע מהי יראת ה'. 35 (1985)
ויהי ערב ויהי בוקר. 36 (1985)
מי מעיד על האדם. 37 (1985)
צדיק וטוב לו, צדיק ורע לו. 38 (1985)
שמע קולנו. 39 (1985)
וילך משה. 1 (1986)
האזינו השמים. 2 (1986)
מהו שע"י תורה זוכה האדם לצדקה ולשלום. 3 (1986)
ענין החסד. 4 (1986)
בענין כבוד אב. 5 (1986)
ענין בטחון. 6 (1986)
חשיבותה של תפילת רבים. 7 (1986)
בענין העזרה הבאה מלמעלה. 8 (1986)
בענין נר חנוכה. 9 (1986)
ענין תפלה. 10 (1986)
תפלה אמיתית היא על חסרון אמיתי. 11 (1986)
החסרון העקרי שעליו להתפלל, מהו. 12 (1986)
בא אל פרעה - ב. 13 (1986)
מהו הצורך לשאילת כלים מהמצרים. 14 (1986)
תפלת רבים. 15 (1986)
כי יעקב בחר לו יה. 16 (1986)
סדר ישיבת התועדות. 17 (1986)
מי הוא הגורם לתפילה. 18 (1986)
ענין שמחה. 19 (1986)
והיה כי יחטא ואשם. 20 (1986)
ענין למעלה מהדעת. 21 (1986)
אשה כי תזריע. 22 (1986)
ענין יראה ושמחה. 23 (1986)
ההבדל בין צדקה למתנה. 24 (1986)
שיעור מעשי המצות. 25 (1986)
דרך קרובה ודרך רחוקה. 26 (1986)
הקב"ה וישראל יצאו בגלות. 27 (1986)
אין עדה פחות מעשרה. 28 (1986)
לשמה ושלא לשמה. 29 (1986)
ענין קליפה שקדמה לפרי. 30 (1986)
ענין יניקה, ועיבור. 31 (1986)
ענין שבתפלה צריכים ליישור רגלים ולכסוי ראש. 32 (1986)
מהו מצות שאדם דש בעקביו. 33 (1986)
ענין שופטים ושוטרים. 34 (1986)
חמשה עשר באב. 35 (1986)
הכנה לסליחות מהו. 36 (1986)
הטוב ומטיב לרעים ולטובים. 1 (1987)
ענין חשיבות הכרת הרע. 2 (1987)
כל ישראל יש להם חלק לעולם הבא. 3 (1987)
מאדם רע אסור לשמוע דבר טוב. 4 (1987)
מהו היתרון שיש בעבודה יותר משכר. 5 (1987)
חשיבותה של האמונה, שנוהגת תמיד. 6 (1987)
נס החנוכה. 7 (1987)
ההבדל בין חסד ואמת, לחסד שאינו אמת. 8 (1987)
גדלות האדם תלויה בשיעור אמונתו בעתיד. 9 (1987)
מהו החומר דלשון הרע וכנגד מי הוא. 10 (1987)
פורים, שהמצוה עד דלא ידע. 11 (1987)
מהו מחצית השקל בעבודה - א. 12 (1987)
מדוע חג המצות נקרא "פסח". 13 (1987)
הקשר בין פסח, מצה ומרור. 14 (1987)
ב' בחינות בקדושה. 15 (1987)
ההבדל בין עבודת הכלל ופרט. 16 (1987)
מהות חומרת איסור לימוד תורה לעכו״ם. 17 (1987)
הכנה לקבלת התורה מהו - א. 18 (1987)
מהו נסתר ונגלה בעבודה ה'. 19 (1987)
רכוש הפרטי של אדם מהו. 20 (1987)
מהו ידים מלוכלכות בעבודת ה'. 21 (1987)
מהי המתנה שאדם מבקש מה'. 22 (1987)
שלום אחר מחלוקת יותר חשוב משאין מחלוקת כלל. 23 (1987)
שנאת חינם בעבודה מהו. 24 (1987)
כובד ראש בעבודה מהו. 25 (1987)
מהי מצוה קלה. 26 (1987)
מהו קללה וברכה בעבודה. 27 (1987)
מהו לא תוסיף ולא תגרע בעבודה. 28 (1987)
מהו לפום צערא אגרא. 29 (1987)
מהי מלחמת הרשות, בעבודה - א. 30 (1987)
מהו כריתת ברית בעבודה. 31 (1987)
מדוע החיים נחלק לב' בחינות. 1 (1988)
עד כמה שיעור התשובה. 2 (1988)
מהו ששמו של הקב"ה נקרא אמת. 3 (1988)
מהי התפלה על עזרה ועל סליחה, בעבודה. 4 (1988)
מהו בעבודה, ישראל שגלו - שכינה עמהם. 5 (1988)
מהו ההבדל בין שדה לאיש שדה בעבודה. 6 (1988)
מהי חשיבות החתן, שמוחלין לו עוונותיו. 7 (1988)
מהו שהמתפלל צריך לפרש דבריו כראוי. 8 (1988)
מהו שהצדיק סובל רעות. 9 (1988)
מהו הד' מידות בהולכי בית המדרש, בעבודה. 10 (1988)
מהו הב' הבחנות שלפני לשמה. 11 (1988)
מהו תורה ומלאכה בדרך ה'. 12 (1988)
מהו רועה העם הוא כל העם, בעבודה. 13 (1988)
הצורך לאהבת חברים. 14 (1988)
מהו אין ברכה במקום ריק, בעבודה. 15 (1988)
מהו היסוד שהקדושה נבנית עליו. 16 (1988)
ההבחן העקרי בין נפש הבהמית לנפש אלקית. 17 (1988)
מתי נקרא עובד ה' בעבודה. 18 (1988)
מהו כסף, זהב, ישראל, שאר עמים, בעבודה. 19 (1988)
מהו השכר בעבודה דלהשפיע. 20 (1988)
מהו שהתורה נתנה מתוך החושך בעבודה. 21 (1988)
מהו זכיות ועוונות אצל צדיק בעבודה. 22 (1988)
מהו שמתחילים בשלא לשמה, בעבודה. 23 (1988)
מהו הנסתרות לה' והנגלות לנו, בעבודה. 24 (1988)
מהי ההכנה בערב שבת, בעבודה. 25 (1988)
מהו ההבדל בין חוק למשפט, בעבודה. 26 (1988)
מהו שהמתגאה אין הקב"ה סובלו, בעבודה. 27 (1988)
מהו השגחתו יתברך היא בהסתר ובנגלה. 28 (1988)
מהו ההיכר בין עובד אלקים ללא עבדו. 29 (1988)
מה לדרוש מאסיפת חברים. 30 (1988)
מהי הפעולה שבאדם בדרך העבודה, שמיחסים לה'. 31 (1988)
מה הן הב' פעולות שבזמן ירידה. 32 (1988)
מהו ההבדל בעבודת ה' בין כללי לפרטי. 33 (1988)
מהו יום ולילה, בעבודה. 34 (1988)
מהי העזרה בעבודה, שיבקש מה'. 35 (1988)
מהו השיעור של תשובה. 1 (1989)
מהו חטא גדול או קטן, בעבודה. 2 (1989)
מהו השינוי שבשער הדמעות משאר שערים. 3 (1989)
מהו מבול מים, בעבודה. 4 (1989)
מהו שבריאת העולם היה בנדבה. 5 (1989)
מהו למעלה מהדעת, בעבודה. 6 (1989)
מהו "מי שלא טרח בערב שבת, מה יאכל בשבת" בעבודה. 7 (1989)
מהו שאם הטוב מתגדל, גם הרע מתגדל, בעבודה. 8 (1989)
מהו פורענות הבאה לרשעים מתחלת מן הצדיקים, בעבודה. 9 (1989)
מהו שהסולם הוא באלכסון, בעבודה. 10 (1989)
מהם הכוחות, שצריכים בעבודה. 11 (1989)
מהי סעודת חתן. 12 (1989)
מהו "לחם רע עין" בעבודה. 13 (1989)
מהו שכתוב "והשבות אל לבבך". 14 (1989)
מהו שהצדיקים ניכרים ע"י הרשעים, בעבודה. 15 (1989)
מה הוא האיסור לברך על שולחן ריק, בעבודה. 16 (1989)
מהו האיסור לתת שלום מטרם שמברך לה', בעבודה. 17 (1989)
מהו שהברכה אינה שורה בדבר שנמנה, בעבודה. 18 (1989)
מהו ששבת נקראת "ש-בת", בעבודה. 19 (1989)
מהו שהיצר הרע עולה ומשטין בעבודה. 20 (1989)
מהו "שכור אל יתפלל" בעבודה. 21 (1989)
מהו שדוקא בליל פסח, שואלים ד' קשיות. 22 (1989)
מהו אם בלעו את המרור לא יצא, בעבודה. 23 (1989)
מהו ברכת הדיוט אל תהי קלה בעיניך, בעבודה. 24 (1989)
מהו בעבודה, איש אשר בו מום לא יקרב. 25 (1989)
מהו מי שמטמא עצמו, מטמאים אותו מלמעלה, בעבודה. 26 (1989)
מהו ענין יסורים בעבודה. 27 (1989)
הידיעה שהאדם עמד בנסיון, לצורך מי. 28 (1989)
מהו הכנה לקבלת התורה, בעבודה - ב. 29 (1989)
מהו ענין הדלקת המנורה, בעבודה. 30 (1989)
מהו אסור ללמוד תורה לעכו"ם, בעבודה. 31 (1989)
מהו ששמן נקרא מעשים טובים, בעבודה. 32 (1989)
מהו בחינת מרגלים, בעבודה. 33 (1989)
מהו שלום בעבודה. 34 (1989)
מהו מי שאין לו בנים, בעבודה. 35 (1989)
מהו כי היא חכמתכם ובינתכם לעיני העמים, בעבודה. 36 (1989)
מהו "דרך שתחילתה קוצים וסופה מישור" בעבודה. 37 (1989)
מהו שופטים ושוטרים, בעבודה. 38 (1989)
מהו לא דברה תורה אלא נגד יצר הרע, בעבודה. 39 (1989)
מהו בכל יום יהיו בעיניך כחדשים, בעבודה. 40 (1989)
סדר היום. 41 (1989)
מהו ענין שנהיה לראש ולא לזנב בעבודה. 1 (1990)
מהו ענין כשלון בעבודה. 2 (1990)
מהו שהעולם נברא בשביל תורה. 3 (1990)
מהו שתולדות הצדיקים הם מעשים טובים, בעבודה. 4 (1990)
מהו שהארץ לא הוציאה פירות מטרם שנברא האדם, בעבודה. 5 (1990)
מתי האדם צריך להשתמש עם גאוה, בעבודה. 6 (1990)
מתי הם הזמנים של תפלה והודאה, בעבודה. 7 (1990)
מהו שעשו נקרא איש שדה, בעבודה. 8 (1990)
מהו סולם מוצב ארצה וראשו מגיע השמימה. 9 (1990)
מהו שאמרו חז"ל, שדוד המלך לא היו לו חיים, בעבודה. 10 (1990)
מהו שנר חנוכה מניחה בשמאל, בעבודה. 11 (1990)
מהו שהתורה נקראת קו אמצעי, בעבודה - א. 12 (1990)
מהו שעל ידי יחוד קוב"ה ושכינתה כל העוונות מתכפרים. 13 (1990)
מהו בעבודה "חסד של אמת". 14 (1990)
מהו שמטרם שנפל השר המצרי, לא נענו בצעקתם, בעבודה. 15 (1990)
מהו מקוצר רוח ומעבודה קשה, בעבודה. 16 (1990)
מהו הסיוע, שהבא לטהר מקבל, בעבודה. 17 (1990)
מהו שדיבור של שבת לא יהיה כדיבור של חול, בעבודה. 18 (1990)
מהו שהתורה נקראת קו אמצעי, בעבודה - ב. 19 (1990)
מהו מחצית השקל בעבודה - ב. 20 (1990)
מהו מה אני בחנם, אף אתם בחנם, בעבודה. 21 (1990)
מהו הסדר במחית עמלק. 22 (1990)
מהו שנתקשה משה על מולד הלבנה, בעבודה. 23 (1990)
מהו שכל הבא לקרבן עולה הוא זכר, בעבודה. 24 (1990)
מהו "הללו את ה' כל גויים" בעבודה. 25 (1990)
מהו "אין קדוש כה', כי אין בלתך" בעבודה. 26 (1990)
מהו שכל עשב - יש ממונה למעלה המכה אותו ואומר גדל, בעבודה. 27 (1990)
מהו "להזהיר גדולים על קטנים" בעבודה. 28 (1990)
מהו "התורה מתשת כוחו של אדם" בעבודה. 29 (1990)
מהו שחוק ומשפט הוא השם של הקב"ה, בעבודה. 30 (1990)
מהו שאין הברכה מצויה בדבר שבמנין, בעבודה. 31 (1990)
מהו ישראל עושין רצון המקום, בעבודה. 32 (1990)
מהי "ארץ יראה ושקטה", בעבודה. 33 (1990)
מהו כלים הדיוטות, בעבודה. 34 (1990)
מהו "הנהנה מסעודת חתן" בעבודה. 35 (1990)
מהו שבני עשו וישמעאל לא רצו לקבל את התורה, בעבודה. 36 (1990)
מהו "השכינה היא עדות על ישראל" בעבודה. 37 (1990)
מהו כוס של ברכה צריך להיות מלא, בעבודה. 38 (1990)
מהו "כל המתאבל על ירושלים, זוכה ורואה בשמחתה" בעבודה. 39 (1990)
מהו כי אתם המעט מכל העמים, בעבודה. 40 (1990)
מהו המצות קלות שאדם דש בעקביו, בעבודה. 41 (1990)
מהו ברכה וקללה, בעבודה. 42 (1990)
מהו לא תיטע לך אשרה אצל מזבח, בעבודה. 43 (1990)
מהי מלחמת הרשות, בעבודה - ב. 44 (1990)
מהו "הנסתרות לה' אלקינו" בעבודה. 45 (1990)
סדר עבודה מבעל הסולם זצ"ל. 46 (1990)
מהו אין לנו מלך אלא אתה, בעבודה. 1 (1991)
מהו שובה ישראל עד ה' אלקיך, בעבודה. 2 (1991)
מהו רשע יכין וצדיק ילבש, בעבודה. 3 (1991)
מהו שהמחבל היה נמצא בהמבול, והוא היה ממית, בעבודה. 4 (1991)
מהו מעשים טובים של צדיקים הם התולדות, בעבודה. 5 (1991)
מהו רועי מקנה אברם ורועי מקנה לוט, בעבודה. 6 (1991)
מהו אדם ומהו בהמה, בעבודה. 7 (1991)
מהו ואברהם זקן בא בימים, בעבודה. 8 (1991)
מהו ריח בגדיו, בעבודה. 9 (1991)
מהו שהמלך עומד על שדהו, כשהתבואה עומד בכרי, בעבודה. 10 (1991)
מהו שהיצר טוב ויצר הרע שומרים לאדם, בעבודה. 11 (1991)
הנרות הללו קדש הם. 12 (1991)
מהו "מסרת גבורים ביד חלשים" בעבודה. 13 (1991)
מהו שברכת האדם היא ברכת הבנים, בעבודה. 14 (1991)
מהו הברכה "שעשה לי נס במקום הזה" בעבודה. 15 (1991)
בכדי לדעת שה' הוא אלקים, צריכים ל"השבות אל לבבך" בעבודה. 16 (1991)
מהו כי אני הכבדתי את לבו, בעבודה. 17 (1991)
מהו שצריך להרים יד ימין על שמאל, בעבודה. 18 (1991)
מהו קומה ה' ויפוצו אויביך, בעבודה. 19 (1991)
מהו אין לך דבר שאין לו מקום, בעבודה. 20 (1991)
מהו שקוראים פרשת זכור לפני פורים, בעבודה. 21 (1991)
מהי שושנה בין החוחים, בעבודה. 22 (1991)
מהו ענין טהרת אפר פרה, בעבודה. 23 (1991)
מהו שהאדם צריך להוליד בן ובת, בעבודה. 24 (1991)
מהו שהאדם שב בתשובה צריך להיות בשמחה. 25 (1991)
מהו גילוי טפח וכיסוי טפחיים, בעבודה. 26 (1991)
מהו אשה מזרעת תחילה יולדת זכר, בעבודה. 27 (1991)
מהו קדושה וטהרה בעבודה. 28 (1991)
מהו שכהן גדול יקח לאשה בתולה, בעבודה. 29 (1991)
מהו מי שהיה בדרך רחוקה, הוא נדחה לפסח שני, בעבודה. 30 (1991)
מהו שצדקה לעניים עושה השם הקדוש, בעבודה. 31 (1991)
מהו דגלים בעבודה. 32 (1991)
מהו שהקב"ה נושא פנים, בעבודה. 33 (1991)
מהו אוכל פירותיהם בעולם הזה והקרן קיימת לעולם הבא, בעבודה. 34 (1991)
מהו ענין מרגלים, בעבודה. 35 (1991)
מהו שלום שלום לרחוק ולקרוב, בעבודה. 36 (1991)
מהו תורה ומהו חקת התורה, בעבודה. 37 (1991)
מהו ענין קו ימין בעבודה. 38 (1991)
מהו שהימין צריך להיות יותר גדול מהשמאל, בעבודה. 39 (1991)
מהם אמת ושקר, בעבודה. 40 (1991)
מהו על האדם לעשות, אם נברא במידות לא טובות. 41 (1991)
מהו "ידע שור קנהו וכו' ישראל לא ידע", בעבודה. 42 (1991)
מהו "וראית את אחורי ופני לא יראו", בעבודה. 43 (1991)
מהי הסיבה שבגללה זכו ישראל לירושת הארץ, בעבודה. 44 (1991)
מהו שהדיין צריך לדון דין אמת לאמיתו, בעבודה. 45 (1991)
מהו בן האהובה ובן השנואה, בעבודה. 46 (1991)
מהו שהימין והשמאל הם בסתירה, בעבודה. 47 (1991)
ספריית כתבי מקובליםchevron_left
רב"ש/מאמרים
chevron_left
לעולם ימכור אדם קורות ביתו
 

Завжди має людина продати стельові балки дому свого

Стаття 9, 1984 рік

 (переклад з івриту)

Сказав рабі Єгуда: “Сказав Рав: “Завжди має людина продати стельові балки дому свого й купити взуття на ноги свої” (трактат “Шабат”, 129).” І треба зрозуміти, що це за уточнення, - “стельові балки дому свого”, - і чим так вже й важливе взуття, настільки, що варто продати стельові балки дому свого для цього, тобто для того, щоб була в нього можливість придбати взуття для ніг своїх.

І треба пояснити це шляхом духовної роботи. Отже, “стельові балки дому” (івр. “корот бейто”) - це від слова “випадок” (івр. “мікре”) тобто все, що відбувалося з людиною в її домі. Тому що “людина” розуміється нами в двох аспектах: знання, себто розум, - і відчуття. Тобто, те, що людина відчуває в серці своєму, чи добре їй, чи, - хай нас омине, - навпаки. І ось, ті випадки, які трапляються з людиною, пробуджують в ній питання в повсякденному житті. І це ведеться між людиною і Творцем, а також між людиною і ближнім її. 

Між людиною і Творцем. Це означає, що є в неї претензії до Творця, чому Він не задовольняє їй всі її потреби. Інакше кажучи, усе, щодо чого людина вважає, що бракує їй, Творець повинен забезпечити її цим. З міркувань того правила, що у звичаї Доброго чинити добро. А іноді є в неї нарікання, начебто вона відчуває навпаки, що стан її завжди гірший порівняно з іншими, і вони стоять на рівні значно вищому, ніж той, що в неї.

Виходить, що людина в стані “розвідники”, які говорять про вище управління (зле), тому, що вона не відчуває добра й насолоди в своєму житті, і важко їй сказати: “Тільки добро і милість супроводжують мене всі дні життя мого”. Отже, вона тоді в категорії “розвідники”.

І про це сказали мудреці (трактат “Брахот”, 54): “Повинна людина благословляти зле так само, як благословляє добре”.

Бо основу “релігії віддачі” збудовано на вірі вище знання. Тобто, щоб не спиратися людині на те, що розум примушує її думати і говорити, і діяти, а щоб вірити їй у вищу опіку, яка діє за принципом “добрий і добродійний”. Бо саме тим, що виправдовує вище управління, вона заслуговує потім досягти і відчути добро і насолоду.

І Бааль Сулам розповів притчу про те, що є в людини нарікання і вимоги до Творця, що Він не відповідає їй на її бажання. Що це схоже на чоловіка, який іде з малою дитиною по вулиці, і дитя голосить плачем жахливим. А всі люди, що на вулиці, дивляться на батька: яка ж тільки жорстокість є в цій людині, яка може слухати голос такого плачу і не звертає на все це уваги. У людей на вулиці дитина викликає велику жалість своїми риданнями, а в цієї людини, яка є його батьком, - зовсім ні. І чи ж не існує правило “як тато милосердиться над синами”?..

І ось, на голос ридань дитини, пішли люди до тата її, і спитали: де ж милосердя батьківське? Тоді батько відповів їм: то що ж я можу зробити, якщо син мій, утіха душі моєї, і я ж бережу його як зіницю ока мого, вимагає від мене, щоб я дав йому шпильку проколоти очі собі, через те, що свербить йому в очах. То ж хіба тим, що я не сповнюю його бажання, я називаюся “жорстоким”? Або через милосердя до нього я дам йому, щоб проколов би собі очі і залишився б незрячим і сліпцем навік?

А отже, ми повинні вірити, що все те, що Творець дає нам, це для нашого блага. При тому, що ми маємо молитися про всяке лихо, - хай не буде згадано, - щоб Творець усунув від нас ці нещастя. Але слід нам знати, що молитва окремо, а відповідь на молитву окремо. Це означає, якщо ми зробили те, що покладено на нас зробити, тоді Творець чинить те, що є добре для нас, як притча, наведена вище. І про це сказано: “І Творець зробить те, що є добром в Його очах”.

І також, така сама справа ведеться між людиною і її ближнім. Тобто, як згадано вище, що “має продати людина стельові балки дому свого і придбати взуття на ноги свої”. Інакше кажучи, вона повинна продати “стельові балки”, тобто всі випадки, які відбувалися в її “домі” в плані любові до товаришів. Коли є в неї питання і претензії щодо її товариша, адже людина працює з відданістю заради товариської любові, і не бачить ніякого відгуку з боку товаришів, щоб допомогли їй трохи, і всі поводяться з нею не так, як, за її розумінням, має бути при товариській любові. Тобто, щоб кожний розмовляв би з товаришем найповажнішим чином, як це ведеться між шанованими людьми.

Також і у вчинках, не бачить вона жодної дії з боку товаришів, щоб було їй на що подивитись, що, мовляв, існує тут атмосфера товариської любові. А все йде як зазвичай, неначе між просто людьми, в яких ще не було інтересу зібратися та й вирішити, що треба створити громаду, щоб була в них товариська любов, щоб кожен дбав би про благо ближнього.

Якщо так, то бачить людина тепер, що немає на кого й дивитися, щоб хто-небудь займався б товариською любов’ю. І оскільки відчуває, що вона єдина, хто йде прямим шляхом, а на всіх дивиться поглядом глуму й кепкування, то це зветься “розвідники”, бо шпигує за товаришами, побачити чи поводяться щодо неї чинно, тобто з любов’ю до ближнього. Бо ж вона весь час чує, як товариші проповідують цілий день, що головне це любов до ближнього. І вона хоче насправді бачити, чи внутрішнє відповідає зовнішньому.

І тоді людина бачить, що все це аби сказати й забути. І навіть по словах вона бачить, що немає в них ніякої любові до ближнього, хоч це і найменше, що є в любові до ближнього. Тобто, якщо вона питає в когось будь-що, той відповідає їй недбало, неуважно, не таким чином, як відповідають товаришеві, а все з холодністю, неначе він бажає позбавитися від неї.

І не питайте мене (каже людина), мовляв, якщо я думаю про любов до ближнього, то чому я роблю перевірку, чи любить мій товариш мене, неначе товариська любов ґрунтується на підвалинах любові до себе. І тому ніби я хочу побачити, що здобуло моє самолюбство з усієї цієї справи. Не такі в мене міркування. Бо ж я насправді бажаю любові до ближнього.

І тому була б я зацікавлена у цій групі, яка заснувалась, щоб побачити, що кожний займається любов’ю до ближнього, бо цим моя мала сила, яка є у мене в любові до ближнього, збільшиться і зросте через це. І буде в мене сила працювати в любові до ближнього з енергією набагато більшою, ніж та, що є в мене від власної сили. А зараз я бачу, що не заробила нічого, адже бачу я, що “немає й жодного, хто творив би добро”. Якщо так, краще буде, якщо я не буду з ними, і не навчатимусь від їхніх дій.

І на це з’являється відповідь: якщо є громада, яку засновано на певних людях, і в час, коли збиралися, звісно що був хтось, хто бажав тоді зафундувати саме цю групу, і певна річ, вибирав таких людей, які придатні до цього. Тобто що є в кожного з них іскри любові до ближнього. Проте ця іскра не могла запалити світло любові, щоб світило кожній особі. Тож і умовились тоді, що через їхнє з’єднання разом, з усіх іскор вкупі, зробиться єдине велике полум’я.

Тому також і зараз, коли вона “шпигує” за ними, людина має перебороти це і сказати, що як були тоді, в час, коли заснувалась група, всі однієї думки, що повинні йти шляхом любові до ближнього, так само воно й тепер. І коли всі судитимуть на шальку заслуг кожен свого товариша, знову запалають усі іскри, і знову буде одне велике полум’я.

І це подібно тому, що сказав колись Бааль Сулам, коли запитав, що це за справа укладення союзу між двома товаришами, як ми знаходимо в Торі (глава “Ваєра”): “І взяв Авраам великої й малої рогатої худоби, і дав Авімелехові, й уклали обидва союз”. І запитав: якщо вони обидва люблять один одного, і тоді, певна річ, обидва роблять благо один одному, то зрозуміло само собою, в час, коли любові немає між ними, бо з якоїсь причини любов ослабла, певно що вони не роблять добро один одному. Якщо так, яка користь в укладанні союзу між ними?

А  пояснення таке, що союз, який вони укладають, це не натепер, тому що зараз, в час, коли любов відчувається між ними, немає потреби для укладення союзу. А укладення союзу було з попереднім наміром на прийдешнє майбутнє. Тобто як мине час, може статись, що вони не відчуватимуть любові як тепер, тож щоб і тоді здійснювали між собою стосунки, як раніше. І для цього й виникає укладення союзу.

І в нашій справі також, при тому, що зараз не відчувають тієї любові, яка була в час заснування групи, все ж кожний повинен подолати свою думку і йти вище знання. І тоді цим виправиться все. І кожний судитиме товариша свого на шальку заслуг.

І цим зрозуміємо слова мудреців, ті, де вони сказали: “Завжди має людина продати стельові балки дому свого і купити взуття на ноги свої”. “Взуття” (наалаїм) це від виразу “запирання дверей” (неілат делет), смисл якого - “замикання”. Що людина, після того, як шпигувала за товаришем своїм, де “шпигував”, “розвідував” (ріґель) - це від слова “ноги” (раґлаїм), - щоб продала людина “стельові балки дому свого” (корот бейто), тобто всі випадки (мікрім), які відбувалися в її “домі” між людиною і товаришем її. Тобто що  є в неї “шпигуни”, які говорять їй злі наклепи про товаришів.

Тож “продасть усе”, що означає, що викине всі випадки, якими її звички (герґелім)  наділили її, і придбає замість цього “взуття для ніг”. А саме, що замкне всіх “розвідників”, так, ніби вони вже не існують на землі. І всі питання й вимоги, які є в них, замкне. І тоді все повернеться мирно на свої місця.