א. אין עוד מלבדו
ב. ענין שכינתא בגלותא
ג. ענין ההשגה הרוחנית
ד. מהו סיבת הכבידות, שהאדם מרגיש בבטול לה', בעבודה
ה. לשמה זהו אתערותא דלעילא. ולמה צריכים אתערותא דלתתא?
ו. מהו סמכין בתורה, בעבודה
ז. מהו, ההרגל נעשה טבע שני, בעבודה
ח. מהו, הבדל בין צל דקדושה לצל דס"א
ט. מהו, ג' דברים שמרחיבים דעתו של אדם, בעבודה
י. מהו, ברח דודי, בעבודה
יא. ענין גילה ברעדה, בעבודה
יב. עיקר עבודת האדם
יג. ענין רמון
יד. מהו רוממות ה'
טו. מהו, אלהים אחרים, בעבודה
טז. מהו יום ה' וליל ה', בעבודה
יז. מהו, שהס"א נקראת, מלכותא בלי תגא
יח. מהו, במסתרים תבכה נפשי, בעבודה - א
יט. מהו, שהקב"ה שונא את הגופים, בעבודה
כ. ענין לשמה
כא. בזמן שהאדם מרגיש את עצמו בבחינת עליה
כב. תורה לשמה
כג. אוהבי ה' שנאו רע
כד. מיד רשעים יצילם
כה. דברים היוצאים מהלב
כו. העתיד של האדם תלוי וקשור בהודאה על העבר
כז. מהו רם ה' ושפל יראה - א
כח. לא אמות כי אחיה
כט. כשבאים הרהורים לאדם
ל. עיקר לרצות רק להשפיע
לא. כל שרוח הבריות נוח הימנו
לב. גורל הוא סוד אתערותא דלעילא
לג. ענין גורלות, שהיה ביום כפורים, ואצל המן
לד. יתרון ארץ בכל הוא
לה. בענין החיות דקדושה
לו. מהו, ג' בחינות גופים באדם
לז. מאמר לפורים
לח. יראת ה' הוא אוצרו
לט. ויתפרו עלה תאנה
מ. אמונת רבו, מהו השיעור
מא. מהו קטנות וגדלות באמונה
מב. מהו, שראשי תיבות אלול "אני לדודי ודודי לי" מרמזת בעבודה
מג. ענין אמת ואמונה
מד. מוחא ולבא
מה. ב' בחינות בתורה ובעבודה
מו. שליטת ישראל על הקליפות
מז. במקום שאתה מוצא גדלותו
מח. עיקר היסוד
מט. עיקר הוא מוחא וליבא
נ. שני מצבים
נא. אם פגע בך מנוול זה
נב. אין עבירה מכבה מצווה
נג. ענין הגבלה
נד. מטרת העבודה - א
נה. המן מן התורה מנין
נו. תורה נקרא יורה
נז. יקריב אותו לרצונו
נח. השמחה היא בחינת "מראה" ממעשים טובים
נט. ענין מטה ונחש
ס. מצוה הבאה בעבירה
סא. וסביביו נשערה מאד
סב. יורד ומסית עולה ומקטרג
סג. לוו עלי ואני פורע
סד. מתוך שלא לשמה באים לשמה
סה. ענין נגלה וענין נסתר
סו. ענין מתן תורה - א
סז. סור מרע
סח. קשר האדם אל הספירות
סט. מקודם יהיה תיקון העולם
ע. ביד חזקה ובחימה שפוכה
עא. במסתרים תבכה נפשי - ב
עב. הבטחון הוא הלבוש להאור
עג. לאחר הצמצום
עד. ענין עולם שנה נפש
עה. יש בחינת עולם הבא, ויש בחינת עולם הזה
עו. על כל קרבנך תקריב מלח
עז. נשמת אדם תלמדנו
עח. אורייתא וקב"ה וישראל חד הוא
עט. אצילות ובי"ע
פ. ענין אחור באחור
פא. ענין העלאת מ"ן
פב. התפילה שצריכין להתפלל תמיד
פג. ענין ו' ימינית, ו' שמאלית
פד. מהו, ויגרש את האדם מגן עדן, מטעם שלא יקח מעץ החיים
פה. מהו, פרי עץ הדר, בעבודה
פו. ויבן ערי מסכנות
פז. שבת שקלים
פח. כל העבודה הוא רק במקום שיש ב' דרכים - א
פט. בכדי להבין את דברי הזה"ק
צ. בזהר בראשית
צא. ענין בני תמורה
צב. ביאור לבחינת מזלא
צג. ענין סנפיר וקשקשת
צד. ושמרתם את נפשותיכם
צה. ענין הסרת הערלה
צו. מהו פסולת גורן ויקב, בעבודה
צז. ענין פסולת גורן ויקב
צח. רוחניות נקרא, מה שלא יתבטל לעולם
צט. רשע או צדיק לא קאמר
ק. תורה שבכתב ותורה שבעל פה - א
קא. ביאור להזמר "למנצח על שושנים"
קב. ולקחתם לכם פרי עץ הדר
קג. ידבנו לבו
קד. והמחבל הוי יתיב
קה. ממזר תלמיד חכם קודם לכהן גדול עם הארץ
קו. מהו הרמז של י"ב חלות בשבת
קז. ענין ב' המלאכים
קח. אם תעזבני יום, יומים אעזבך
קט. ב' מיני בשר
קי. שדה אשר ברכו ה'
קיא. הבל, קול ודיבור
קיב. שלשת המלאכים
קיג. תפילת שמונה עשרה
קיד. ענין תפילה
קטו. ענין דומם, צומח, חי, מדבר
קטז. למאן דאמר מצוות אין צריכות כוונה
קיז. יגעת ולא מצאת אל תאמין
קיח. להבין ענין ברכים אשר כרעו לבעל
קיט. ההוא תלמיד דלמד בחשאי
קכ. טעם על מנהג שלא אוכלין אגוזים בראש השנה
קכא. היתה כאניות סוחר
קכב. להבין מה שמבואר בשולחן ערוך
קכג. ענין גיטו וידו באין כאחד
קכד. שבת בראשית - ודשיתא אלפי שני
קכה. המענג את השבת
קכו. חכם בא לעיר
קכז. להבין ההפרש בין עיקר ועצמות, ותוספת שפע
קכח. מהאי גלגלתא נטיף טלא לז"א
קכט. בחינת שכינתא בעפרא
קל. טבריא דרז"ל, טובה ראיתך
קלא. הבא לטהר
קלב. בזיעת אפיך תאכל לחם - א
קלג. אורות דשבת
קלד. יין המשכר
קלה. נקי וצדיק אל תהרוג
קלו. החילוק בין אגרות הראשונות לאגרות האחרונות
קלז. צלפחד היה מקושש עצים
קלח. ענין יראה ופחד שבא לפעמים להאדם
קלט. הבדל מששת ימי המעשה לשבת
קמ. מה אהבתי תורתך
קמא. ענין חג הפסח
קמב. עיקר המלחמה
קמג. אך טוב לישראל
קמד. ישנו עם אחד
קמה. מהו יהיב חכמתא לחכימין דוקא
קמו. פירוש על זהר
קמז. ענין העבודה של קבלה והשפעה
קמח. יש בירור מר ומתוק, אמת ושקר
קמט. למה צריכים להמשיך בחינת חכמה
קנ. זמרו לה', כי גאות עשה
קנא. וירא ישראל את מצרים
קנב. כי השוחד יעור עיני חכמים
קנג. המחשבה היא תולדה מהרצון
קנד. אי אפשר להיות חלל ריק בעולם
קנה. נקיות הגוף
קנו. פן לקח מעץ החיים
קנז. אני ישנה וליבי ער
קנח. טעם שלא נוהגים לאכול אחד אצל השני בפסח
קנט. ויהי בימים הרבים ההם
קס. טעם הצנע במצות
קסא. ענין מתן תורה - ב
קסב. ענין "חזק" שאומרים אחר סיום הסדרה
קסג. ענין מה שאמרו בעלי זהר
קסד. יש הפרש בין גשמיות לרוחניות
קסה. ביאור לבקשת אלישע מאליהו
קסו. ב' בחינות בהשגה
קסז. טעם למה שקורין שבת תשובה
קסח. מנהגי ישראל
קסט. ענין צדיק גמור
קע. לא יהיה בכיסך אבן גדולה
קעא. זהר, אמור - א
קעב. ענין המניעות והעיכובים
קעג. מדוע אומרים לחיים
קעד. ענין הסתר
קעה. והיה כי ירחק ממך
קעו. בעת שתיית י"ש אחר ההבדלה
קעז. ענין כפרות
קעח. ענין ג' שותפין באדם
קעט. ענין ג' קוין
קפ. בזהר, אמור - ב
קפא. ענין כבוד
קפב. משה ושלמה
קפג. בחינת משיח
קפד. ההבדל בין אמונה להשכל
קפה. עם הארץ, אימת שבת עליו
קפו. עשה שבתך חול ואל תצטרך לבריות
קפז. להכריע ביגיעה
קפח. כל העבודה היא רק במקום שיש ב' דרכים - ב
קפט. המעשה פועל על המחשבה
קצ. כל פעולה עושה רושם
קצא. זמן הירידה
קצב. ענין הגורלות
קצג. ענין כותל אחד משמש לשניהם
קצד. ז' שלמים
קצה. זכו אחישנה
קצו. אחיזה לחיצונים
קצז. ספר סופר סיפור
קצח. חירות
קצט. לכל איש ישראל
ר. הזדככות המסך
רא. רוחניות וגשמיות
רב. בזיעת אפיך תאכל לחם - ב
רג. גאות אדם תשפלנו
רד. מטרת העבודה - ב
רה. החכמה בחוץ תרונה
רו. ענין אמונה ותענוג
רז. ענין קבלה להשפיע
רח. ענין היגיעה
רט. ג' תנאים בתפילה
רי. מום יפה שבך
ריא. כעומד בפני מלך
ריב. חיבוק הימין וחיבוק השמאל
ריג. ענין גילוי החסרון
ריד. נודע בשערים
רטו. ענין אמונה
רטז. ימין ושמאל
ריז. אם אין אני לי מי לי
ריח. אורייתא וקוב"ה חד הוא
ריט. ענין מסירות נפש
רכ. ענין יסורים
רכא. רשות הכל
רכב. ענין חלק שנותנין לס"א, כדי שיפרד מהקדושה
רכג. לבוש - שק - שקר - שקד
רכד. ענין יסוד נוקבא ויסוד דדכורא
רכה. להגביה את עצמו
רכו. תורה שבכתב ותורה שבעל פה - ב
רכז. שכר מצוה, מצוה
רכח. דגים קודמים לבשר
רכט. כיסי המן
רל. רם ה' ושפל יראה - ב
רלא. טהרת הכלי קבלה
רלב. השלמת היגיעה
רלג. ענין מחילה סליחה וכפרה
רלד. הפוסק מדברי תורה ועוסק בדברי שיחה
רלה. מסתכל בספר מחדש
רלו. כי חרפוני צוררי כל היום
רלז. כי לא יראני האדם וחי
רלח. אשרי איש שלא ישכחך ובן אדם יתאמץ בך
רלט. החילוק בין מוחין דשבועות לדשבת במנחה
רמ. דרוש נא דורשיך בדרשם פניך
רמא. קראוהו בהיותו קרוב
רמב. מהו הענין לשמח העניים ביום טוב, בעבודה
רמג. ענין בדיקת הצל בליל הושענא רבה
רמד. כל העולמות
רמה. קודם יצירת הולד
רמו. ביאור על מזלא
רמז. מחשבה היא בחינת מזונות
רמח. שחברו יתחיל
ספריית כתבי מקובליםchevron_left
בעל הסולם/שמעתי
chevron_left
רשע או צדיק לא קאמר
 

99. Грішник чи праведник – не сказано

Почуто 21 іяра, Єрусалим

(переклад з івриту)

Те, що тлумачив рабі Ханіна бар Папа: «Той ангел, що призначений над вагітністю, ім’я його – Ніч. І бере краплю, і представляє її Творцеві, і питає: «Володаре світу, крапля ця, – що буде з неї: герой чи слабак, мудрець чи дурень, багач чи бідняк? А от грішник чи праведник – не сказано».

І слід пояснити це згідно з правилом, що неможливо щоб дурень був праведником, як сказали мудреці: «Не грішить людина інакше, як тільки коли ввійде в неї дух глупоти». А тим більше якщо був дурнем усе своє життя. Якщо так, то тому, хто народився дурним, немає ніякого вибору, оскільки присуджено йому бути дурнем. Коли так, те, що сказали: «Грішник чи праведник – не сказано», це тому, щоби був йому вибір. А яка користь, що не сказав «грішник чи праведник», адже якщо вирішено про нього, що буде дурним, то це само собою як наче присуджено йому бути грішником?

І також потрібно зрозуміти слова мудреців: «Сказав рабі Йоханан: «Побачив Творець, що праведники нечисленні, встав і розсадив їх по всіх поколіннях. Як сказано: «Бо Творцю належать устої землі і заснував на них населену землю». І пояснив Раші: «І заснував на них населену землю», – розсіяв в усіх поколіннях бути підвалинами, існуванням та основою, аби існувала земля людей».

«Що нечисленні вони» – означає, що все більше зменшуються. Тому що Він зробив, щоби примножились? Встав та розсадив їх по всіх поколіннях. І слід запитати: який зиск – тим, що розсадив їх в усіх поколіннях, ставало їх більше? І треба зрозуміти, яка різниця: коли всі праведники існують в одному поколінні, або коли розсіяв їх по всіх поколіннях, як пояснює Раші, – що оскільки існують в багатьох поколіннях, цим збільшиться кількість праведників?

І аби зрозуміти сказане вище, треба розширити і пояснити слова мудреців, що Творець присуджує краплі, щоб був з неї мудрець чи дурень. Тобто, той, хто народжується слабким, в кого немає сил подолати своє зле начало, і народився зі слабким бажанням, і не має великого хисту, але оскільки також і в період підготовки, тобто коли людина починає роботу Творця, вона мусить бути підготовленою для прийняття Тори та мудрості, як сказано «дає мудрість мудрим», то виникає питання: якщо вони вже мудрі, чому вони потребують ще мудрості? Отже, треба щоб було – «дає мудрість дурним»?

І пояснення таке, що мудрим називається той, хто прагне мудрості, хоча поки що не має її. Але, оскільки є в нього таке бажання, а бажання називається «клі», виходить, що той, хто має бажання та прагнення до мудрості, це й є клі, щоб світила там хохма (мудрість). Відповідно, виходить, той, хто є дурним, означає це, що не має прагнення до мудрості, а все прагнення його лише до власних потреб. А щодо віддачі, то дурень не здатний до віддачі анітрохи.

Якщо так, то людина, що народилася з такими властивостями, як може вона досягти ступеня праведника? Виходить, що немає в неї вибору, а коли так, то яка користь, що праведник або грішник не сказано? Щоби був вибір. Адже якщо народилася людина дурною та слабкою, вже не зможе вибрати, оскільки не здатна на жодне подолання і прагнення до мудрості Творця.

І щоби зрозуміти це, тобто, що може бути вибір навіть у дурня, зробив Творець виправлення, що зветься в словах мудреців: «Побачив Творець, що праведники нечисленні, встав і розсадив їх по всіх поколіннях». І ми запитали: яка користь з цього?

Зараз зрозуміємо цю справу. Адже відомо, що не можна об’єднуватися з грішниками, навіть якщо сама людина не діє подібно до них, як написано: «І на сходинах глузіїв не сидів», і означає це, що головний гріх у тому, що сидить людина між глузіїв, хоча й сидить і вивчає Тору й виконує заповіді. Інакше заборона була б через нехтування Торою та заповідями. Проте, саме перебування як таке, заборонено. Тому що людина переймає думки і бажання людей, які їй подобаються.

А також і навпаки. Якщо сама людина не володіє силою бажання і прагнення до духовного, але перебуває серед людей, котрі мають прагнення та бажання до духовного, і ці люди є приємними для неї, вона також дістає їхню силу подолання і їхні бажання та тягу. Незважаючи на те, що за своїми властивостями вона не має таких бажань, прагнень і сили подолання. Але саме завдяки прихильності та повазі до цих людей, вона отримує нові сили.

І з цього зрозуміємо сказане вище: «Побачив Творець, що нечисленні праведники...» Це означає, що хоча не кожна людина здатна бути праведником, адже відсутні в ній необхідні властивості, бо, як зазначено вище, народилася вона дурною або слабкою, – є також і в неї вибір, і немає їй виправдання з боку своїх особистих властивостей. Тому що Творець розсадив праведників по всіх поколіннях.

Виходить, що «праведник чи грішник не сказано» означає, що є в людини вибір, тим, що може піти й приліпитися до праведників, щоб вони навчили її, як діяти, і отримати сили завдяки їм. І внаслідок цього такі люди можуть стати потім праведниками. Але ж якби всі праведники були б в одному поколінні, то не було б ніякої ради дурним та слабким, як наблизитися до Творця. Виходить, що вони не мали б вибору. Але ж оскільки розсіяв праведників по всіх поколіннях, тому вже є сила вибору в кожної людини, піти та наблизитися до праведників, котрі присутні в кожному поколінні. А інакше мусила б бути її Тора смертельною отрутою.

І зрозуміємо це на матеріальному прикладі. Коли двоє людей стоять один проти одного, тоді виходить, що права рука одного – навпроти лівої руки другого, а ліва рука його – навпроти правої руки другого. І оскільки існує два шляхи, один – правий, це шлях праведників, усі інтереси яких – лише віддавати. А лівий шлях, де всі інтереси – лише отримувати собі, і цим люди відділяються від Творця, який є, повністю, віддачею, і само собою, вони відокремлюються від «життя живих».

Тому грішники за свого життя називаються мертвими. Виходить, згідно з цим, що коли людина ще не удостоїлася злиття з Творцем, – їх двоє. І тоді, коли людина вивчає Тору, яка називається правою стороною, то це відповідає лівій стороні Творця. Тобто, вона вивчає Тору задля егоїстичного отримання, що відокремлює її від Творця. Виходить, що Тора її робиться для неї смертельною отрутою, бо вона залишається в розлуці з Творцем. Адже людина бажає, щоб її Тора облачилась б в її тіло, це означає, що бажає, щоб Тора збільшила б її матеріальність. І цим вона робиться для людини смертним зіллям.

Коли ж людина зливається з Творцем, то виходить, що тоді утворюється володіння Єдиного, бо вона приєднується до Його єдиності. Тоді, само собою, її права сторона є правою стороною Творця, і тоді робиться тіло облаченням для її душі.

А визначення, аби знати, чи йде людина істинним шляхом, те, що коли вона займається потребами свого тіла, то дивиться, щоб не працювати для потреб тіла більше, ніж їй необхідно для потреб своєї душі. А коли здається їй, що має вона більше, ніж необхідно щоби облачити потреби її душі, то сприймає це як одяг, який одягає людина на своє тіло. Тоді вона пильнує, щоби одяг не був занадто довгим, і не надто широким, а щоб точно облачав би її тіло. Також, коли займається потребами свого тіла, має пильнувати, щоб не було більше, ніж вона потребує для своєї душі, тобто щоб облачити свою душу.

Прийти до злиття з Творцем, – «не кожен, хто хоче мати добре ім’я, прийде та й візьме його». Адже це проти природи людини, створеної в бажанні отримувати, що є властивістю себелюбства, тому нам необхідні праведники покоління.

Буває, що людина приліплюється до справжнього рава, всі бажання якого – чинити добрі діяння, але сама вона відчуває, що не здатна чинити добрі діяння, тобто, щоби наміром було принесення задоволення Творцю. І тоді, тим, що людина приліплюється до справжнього рава і хоче заслужити його прихильність, тобто робить те, що рав любить, і ненавидить те, що ненавидить рав, тоді вона може бути в злитті зі своїм равом і отримувати від нього такі сили, яких немає в її природі від народження. І це є причиною того, що розсадив праведників по всіх поколіннях.

Але з цього незрозуміло, навіщо було Творцю розсіювати праведників по всіх поколіннях, – ми говорили, що це задля дурних та слабких. Але чи не було Йому іншої ради, тобто – не створювати дурних? Хто змушує Творця, проголошувати, що крапля ця стане дурнем або слабким, – міг би всіх створити мудрими.

А відповідь та, що також і дурні необхідні, адже вони є носіями бажання отримувати. І бачимо, що вони, як такі, не мають жодної ради аби змогли б наблизитися до Творця, і тому вони, як написано: «І вийдуть, і побачать трупи людей цих, яких вогонь не згасне і черва не помре, і будуть вони ганьбою для усякої плоті». І стануть вони «прахом під стопами ніг праведників», і це буде знаком праведникам, яке добро зробив їм Творець, що створив їх мудрими та сильними, і таким чином наблизив їх до Себе. І зможуть тоді складати хвалу та подяку Творцеві за це, адже побачать, як воно – перебувати в стані ницості. І це вважається прахом під ногами праведників, що означає, що праведники завдяки цьому йдуть і підносять хвалу Творцю.

Однак, потрібно знати, що низькі рівні також необхідні, і низькість ступеню не можна назвати зайвим, сказавши, що й маленьким ступеням краще б відразу народжуватися великими.

Адже це є подібним матеріальному тілу, в якому, зрозуміло, є більш важливі органи, такі, як розум та очі, та подібне. І є в нього органи не такі вже й «поважні», як шлунок і кишечник, і пальці рук та ніг. Але не можна сказати, що якийсь орган, який виконує не таку вже й важливу роль, є зайвим. Бо все важливе. Так само і в духовному, де також і дурні та слабкі нам потрібні.

І з цього зрозуміємо написане, що Творець говорить: «Поверніться до Мене і повернуся до вас». Це означає, що Творець говорить: «Поверніться!», а Ісраель говорять навпаки: «Поверни нас до Себе, Творцю» а потім «І повернемося».

А означає це, що під час падіння з рівня духовної роботи, – спочатку Творець говорить: «Поверніться». І завдяки цьому приходить до людини підйом в роботі Творця. Тоді людина починає кричати: «Поверни нас!» Тоді як під час падіння людина не кричить «поверни нас», а навпаки, тікає від роботи. Тому людина повинна знати, що коли вона кричить: «Поверни нас!» – це спричинено збудженням згори, що спочатку Творець упередив, сказавши: «Поверніться» І від цього людина дістає підйом і може тепер сказати «Поверни нас».

І це є поясненням слів: «І було, коли рушав у путь ковчег, говорив Моше: «Повстань, Творцю, і розсіються вороги Твої». Бо рухом, ходінням називається час, коли йдуть в роботі Творця, що є підйомом. Тоді Моше говорив «повстань». Коли ж зупинявся, говорив: «Повернися, Творцю». Під час зупинки в роботі Творця, треба, щоби Творець сказав «поверніться», що означає «поверніться до Мене». Тобто, Творець дає збудження. Тому потрібно знати, коли говорити «повстань», а коли «повернися».

І в цьому сенс сказаного в главі «Екев»: «І пам’ятатимеш весь той шлях... знати, що є в серці твоєму, – чи берегтимеш ти заповіді Його, чи ні». «Чи берегтимеш заповіді Його» – це категорія «повернися». «Чи ні» – це категорія «повстань». І потрібні обидві. І це рав знає, коли «повстань», і коли «повернися». Тому що ці 42 переходи є підйомами та падіннями, які присутні в роботі Творця.