מטרת החברה - א. 1-1 (1984)
מטרת החברה - ב. 1-2 (1984)
בענין אהבת חברים. 2 (1984)
אהבת חברים - א. 3 (1984)
איש את רעהו יעזורו. 4 (1984)
מה נותן לנו הכלל של ואהבת לרעך. 5 (1984)
אהבת חברים - ב. 6 (1984)
לפי מה שמבואר בענין ואהבת לרעך. 7 (1984)
איזה קיום תורה ומצות מזכך את הלב. 8 (1984)
לעולם ימכור אדם קורות ביתו. 9 (1984)
לאיזה דרגה האדם צריך להגיע שלא יצטרך להתגלגל. 10 (1984)
ענין זכות אבות. 11 (1984)
ענין חשיבות החברה. 12 (1984)
לפעמים מכנים את הרוחניות בשם "נשמה". 13 (1984)
לעולם ימכור אדם כל מה שיש לו וישא בת ת"ח. 14 (1984)
היתכן שירד משמים דבר שלילי. 15 (1984)
ענין השפעה. 16 (1984)
בענין חשיבות החברים. 17-1 (1984)
סדר ישיבת החברה. 17-2 (1984)
והיה כי תבוא אל הארץ אשר ה' אלקיך נתן לך. 18 (1984)
אתם נצבים היום כולכם. 19 (1984)
עשה לך רב וקנה לך חבר - א. 1 (1985)
ענין ענף ושורש. 2 (1985)
ענין אמת ואמונה. 3 (1985)
אלה תולדות נח. 4 (1985)
לך לך מארצך. 5 (1985)
וירא אליו ה' באלוני ממרא. 6 (1985)
חיי שרה. 7 (1985)
עשה לך רב וקנה לך חבר - ב. 8 (1985)
ויתרוצצו הבנים בקרבה. 9 (1985)
ויצא יעקב. 10 (1985)
בענין הוויכוח בין יעקב ללבן. 11 (1985)
וישב יעקב בארץ מגורי אביו. 12 (1985)
מעוז צור ישועתי. 13 (1985)
אני ראשון ואני אחרון. 14 (1985)
ויסב חזקיהו פניו אל הקיר. 15 (1985)
וכאשר יענו אותו. 16 (1985)
וידעת היום והשבות אל לבבך. 17 (1985)
ענין המשטינים. 18 (1985)
בא אל פרעה - א. 19 (1985)
מי שחיזק לבו. 20 (1985)
יש תמיד להבחין בין תורה לעבודה. 21 (1985)
כל התורה היא שם אחד קדוש. 22 (1985)
על משכבי בלילות. 23 (1985)
ג' זמנים בעבודה. 24 (1985)
בכל דבר יש להבחין בין אור לכלי. 25 (1985)
הראני את כבודך. 26 (1985)
מאמר התשובה. 27 (1985)
מאמר המרגלים. 28 (1985)
קרוב ה' לכל קוראיו. 29 (1985)
ג' תפלות . 30 (1985)
אין אדם משים עצמו רשע. 31 (1985)
בענין השכר המקבלים. 32 (1985)
פושעי ישראל. 33 (1985)
ואתחנן אל ה'. 34 (1985)
כשאדם יודע מהי יראת ה'. 35 (1985)
ויהי ערב ויהי בוקר. 36 (1985)
מי מעיד על האדם. 37 (1985)
צדיק וטוב לו, צדיק ורע לו. 38 (1985)
שמע קולנו. 39 (1985)
וילך משה. 1 (1986)
האזינו השמים. 2 (1986)
מהו שע"י תורה זוכה האדם לצדקה ולשלום. 3 (1986)
ענין החסד. 4 (1986)
בענין כבוד אב. 5 (1986)
ענין בטחון. 6 (1986)
חשיבותה של תפילת רבים. 7 (1986)
בענין העזרה הבאה מלמעלה. 8 (1986)
בענין נר חנוכה. 9 (1986)
ענין תפלה. 10 (1986)
תפלה אמיתית היא על חסרון אמיתי. 11 (1986)
החסרון העקרי שעליו להתפלל, מהו. 12 (1986)
בא אל פרעה - ב. 13 (1986)
מהו הצורך לשאילת כלים מהמצרים. 14 (1986)
תפלת רבים. 15 (1986)
כי יעקב בחר לו יה. 16 (1986)
סדר ישיבת התועדות. 17 (1986)
מי הוא הגורם לתפילה. 18 (1986)
ענין שמחה. 19 (1986)
והיה כי יחטא ואשם. 20 (1986)
ענין למעלה מהדעת. 21 (1986)
אשה כי תזריע. 22 (1986)
ענין יראה ושמחה. 23 (1986)
ההבדל בין צדקה למתנה. 24 (1986)
שיעור מעשי המצות. 25 (1986)
דרך קרובה ודרך רחוקה. 26 (1986)
הקב"ה וישראל יצאו בגלות. 27 (1986)
אין עדה פחות מעשרה. 28 (1986)
לשמה ושלא לשמה. 29 (1986)
ענין קליפה שקדמה לפרי. 30 (1986)
ענין יניקה, ועיבור. 31 (1986)
ענין שבתפלה צריכים ליישור רגלים ולכסוי ראש. 32 (1986)
מהו מצות שאדם דש בעקביו. 33 (1986)
ענין שופטים ושוטרים. 34 (1986)
חמשה עשר באב. 35 (1986)
הכנה לסליחות מהו. 36 (1986)
הטוב ומטיב לרעים ולטובים. 1 (1987)
ענין חשיבות הכרת הרע. 2 (1987)
כל ישראל יש להם חלק לעולם הבא. 3 (1987)
מאדם רע אסור לשמוע דבר טוב. 4 (1987)
מהו היתרון שיש בעבודה יותר משכר. 5 (1987)
חשיבותה של האמונה, שנוהגת תמיד. 6 (1987)
נס החנוכה. 7 (1987)
ההבדל בין חסד ואמת, לחסד שאינו אמת. 8 (1987)
גדלות האדם תלויה בשיעור אמונתו בעתיד. 9 (1987)
מהו החומר דלשון הרע וכנגד מי הוא. 10 (1987)
פורים, שהמצוה עד דלא ידע. 11 (1987)
מהו מחצית השקל בעבודה - א. 12 (1987)
מדוע חג המצות נקרא "פסח". 13 (1987)
הקשר בין פסח, מצה ומרור. 14 (1987)
ב' בחינות בקדושה. 15 (1987)
ההבדל בין עבודת הכלל ופרט. 16 (1987)
מהות חומרת איסור לימוד תורה לעכו״ם. 17 (1987)
הכנה לקבלת התורה מהו - א. 18 (1987)
מהו נסתר ונגלה בעבודה ה'. 19 (1987)
רכוש הפרטי של אדם מהו. 20 (1987)
מהו ידים מלוכלכות בעבודת ה'. 21 (1987)
מהי המתנה שאדם מבקש מה'. 22 (1987)
שלום אחר מחלוקת יותר חשוב משאין מחלוקת כלל. 23 (1987)
שנאת חינם בעבודה מהו. 24 (1987)
כובד ראש בעבודה מהו. 25 (1987)
מהי מצוה קלה. 26 (1987)
מהו קללה וברכה בעבודה. 27 (1987)
מהו לא תוסיף ולא תגרע בעבודה. 28 (1987)
מהו לפום צערא אגרא. 29 (1987)
מהי מלחמת הרשות, בעבודה - א. 30 (1987)
מהו כריתת ברית בעבודה. 31 (1987)
מדוע החיים נחלק לב' בחינות. 1 (1988)
עד כמה שיעור התשובה. 2 (1988)
מהו ששמו של הקב"ה נקרא אמת. 3 (1988)
מהי התפלה על עזרה ועל סליחה, בעבודה. 4 (1988)
מהו בעבודה, ישראל שגלו - שכינה עמהם. 5 (1988)
מהו ההבדל בין שדה לאיש שדה בעבודה. 6 (1988)
מהי חשיבות החתן, שמוחלין לו עוונותיו. 7 (1988)
מהו שהמתפלל צריך לפרש דבריו כראוי. 8 (1988)
מהו שהצדיק סובל רעות. 9 (1988)
מהו הד' מידות בהולכי בית המדרש, בעבודה. 10 (1988)
מהו הב' הבחנות שלפני לשמה. 11 (1988)
מהו תורה ומלאכה בדרך ה'. 12 (1988)
מהו רועה העם הוא כל העם, בעבודה. 13 (1988)
הצורך לאהבת חברים. 14 (1988)
מהו אין ברכה במקום ריק, בעבודה. 15 (1988)
מהו היסוד שהקדושה נבנית עליו. 16 (1988)
ההבחן העקרי בין נפש הבהמית לנפש אלקית. 17 (1988)
מתי נקרא עובד ה' בעבודה. 18 (1988)
מהו כסף, זהב, ישראל, שאר עמים, בעבודה. 19 (1988)
מהו השכר בעבודה דלהשפיע. 20 (1988)
מהו שהתורה נתנה מתוך החושך בעבודה. 21 (1988)
מהו זכיות ועוונות אצל צדיק בעבודה. 22 (1988)
מהו שמתחילים בשלא לשמה, בעבודה. 23 (1988)
מהו הנסתרות לה' והנגלות לנו, בעבודה. 24 (1988)
מהי ההכנה בערב שבת, בעבודה. 25 (1988)
מהו ההבדל בין חוק למשפט, בעבודה. 26 (1988)
מהו שהמתגאה אין הקב"ה סובלו, בעבודה. 27 (1988)
מהו השגחתו יתברך היא בהסתר ובנגלה. 28 (1988)
מהו ההיכר בין עובד אלקים ללא עבדו. 29 (1988)
מה לדרוש מאסיפת חברים. 30 (1988)
מהי הפעולה שבאדם בדרך העבודה, שמיחסים לה'. 31 (1988)
מה הן הב' פעולות שבזמן ירידה. 32 (1988)
מהו ההבדל בעבודת ה' בין כללי לפרטי. 33 (1988)
מהו יום ולילה, בעבודה. 34 (1988)
מהי העזרה בעבודה, שיבקש מה'. 35 (1988)
מהו השיעור של תשובה. 1 (1989)
מהו חטא גדול או קטן, בעבודה. 2 (1989)
מהו השינוי שבשער הדמעות משאר שערים. 3 (1989)
מהו מבול מים, בעבודה. 4 (1989)
מהו שבריאת העולם היה בנדבה. 5 (1989)
מהו למעלה מהדעת, בעבודה. 6 (1989)
מהו "מי שלא טרח בערב שבת, מה יאכל בשבת" בעבודה. 7 (1989)
מהו שאם הטוב מתגדל, גם הרע מתגדל, בעבודה. 8 (1989)
מהו פורענות הבאה לרשעים מתחלת מן הצדיקים, בעבודה. 9 (1989)
מהו שהסולם הוא באלכסון, בעבודה. 10 (1989)
מהם הכוחות, שצריכים בעבודה. 11 (1989)
מהי סעודת חתן. 12 (1989)
מהו "לחם רע עין" בעבודה. 13 (1989)
מהו שכתוב "והשבות אל לבבך". 14 (1989)
מהו שהצדיקים ניכרים ע"י הרשעים, בעבודה. 15 (1989)
מה הוא האיסור לברך על שולחן ריק, בעבודה. 16 (1989)
מהו האיסור לתת שלום מטרם שמברך לה', בעבודה. 17 (1989)
מהו שהברכה אינה שורה בדבר שנמנה, בעבודה. 18 (1989)
מהו ששבת נקראת "ש-בת", בעבודה. 19 (1989)
מהו שהיצר הרע עולה ומשטין בעבודה. 20 (1989)
מהו "שכור אל יתפלל" בעבודה. 21 (1989)
מהו שדוקא בליל פסח, שואלים ד' קשיות. 22 (1989)
מהו אם בלעו את המרור לא יצא, בעבודה. 23 (1989)
מהו ברכת הדיוט אל תהי קלה בעיניך, בעבודה. 24 (1989)
מהו בעבודה, איש אשר בו מום לא יקרב. 25 (1989)
מהו מי שמטמא עצמו, מטמאים אותו מלמעלה, בעבודה. 26 (1989)
מהו ענין יסורים בעבודה. 27 (1989)
הידיעה שהאדם עמד בנסיון, לצורך מי. 28 (1989)
מהו הכנה לקבלת התורה, בעבודה - ב. 29 (1989)
מהו ענין הדלקת המנורה, בעבודה. 30 (1989)
מהו אסור ללמוד תורה לעכו"ם, בעבודה. 31 (1989)
מהו ששמן נקרא מעשים טובים, בעבודה. 32 (1989)
מהו בחינת מרגלים, בעבודה. 33 (1989)
מהו שלום בעבודה. 34 (1989)
מהו מי שאין לו בנים, בעבודה. 35 (1989)
מהו כי היא חכמתכם ובינתכם לעיני העמים, בעבודה. 36 (1989)
מהו "דרך שתחילתה קוצים וסופה מישור" בעבודה. 37 (1989)
מהו שופטים ושוטרים, בעבודה. 38 (1989)
מהו לא דברה תורה אלא נגד יצר הרע, בעבודה. 39 (1989)
מהו בכל יום יהיו בעיניך כחדשים, בעבודה. 40 (1989)
סדר היום. 41 (1989)
מהו ענין שנהיה לראש ולא לזנב בעבודה. 1 (1990)
מהו ענין כשלון בעבודה. 2 (1990)
מהו שהעולם נברא בשביל תורה. 3 (1990)
מהו שתולדות הצדיקים הם מעשים טובים, בעבודה. 4 (1990)
מהו שהארץ לא הוציאה פירות מטרם שנברא האדם, בעבודה. 5 (1990)
מתי האדם צריך להשתמש עם גאוה, בעבודה. 6 (1990)
מתי הם הזמנים של תפלה והודאה, בעבודה. 7 (1990)
מהו שעשו נקרא איש שדה, בעבודה. 8 (1990)
מהו סולם מוצב ארצה וראשו מגיע השמימה. 9 (1990)
מהו שאמרו חז"ל, שדוד המלך לא היו לו חיים, בעבודה. 10 (1990)
מהו שנר חנוכה מניחה בשמאל, בעבודה. 11 (1990)
מהו שהתורה נקראת קו אמצעי, בעבודה - א. 12 (1990)
מהו שעל ידי יחוד קוב"ה ושכינתה כל העוונות מתכפרים. 13 (1990)
מהו בעבודה "חסד של אמת". 14 (1990)
מהו שמטרם שנפל השר המצרי, לא נענו בצעקתם, בעבודה. 15 (1990)
מהו מקוצר רוח ומעבודה קשה, בעבודה. 16 (1990)
מהו הסיוע, שהבא לטהר מקבל, בעבודה. 17 (1990)
מהו שדיבור של שבת לא יהיה כדיבור של חול, בעבודה. 18 (1990)
מהו שהתורה נקראת קו אמצעי, בעבודה - ב. 19 (1990)
מהו מחצית השקל בעבודה - ב. 20 (1990)
מהו מה אני בחנם, אף אתם בחנם, בעבודה. 21 (1990)
מהו הסדר במחית עמלק. 22 (1990)
מהו שנתקשה משה על מולד הלבנה, בעבודה. 23 (1990)
מהו שכל הבא לקרבן עולה הוא זכר, בעבודה. 24 (1990)
מהו "הללו את ה' כל גויים" בעבודה. 25 (1990)
מהו "אין קדוש כה', כי אין בלתך" בעבודה. 26 (1990)
מהו שכל עשב - יש ממונה למעלה המכה אותו ואומר גדל, בעבודה. 27 (1990)
מהו "להזהיר גדולים על קטנים" בעבודה. 28 (1990)
מהו "התורה מתשת כוחו של אדם" בעבודה. 29 (1990)
מהו שחוק ומשפט הוא השם של הקב"ה, בעבודה. 30 (1990)
מהו שאין הברכה מצויה בדבר שבמנין, בעבודה. 31 (1990)
מהו ישראל עושין רצון המקום, בעבודה. 32 (1990)
מהי "ארץ יראה ושקטה", בעבודה. 33 (1990)
מהו כלים הדיוטות, בעבודה. 34 (1990)
מהו "הנהנה מסעודת חתן" בעבודה. 35 (1990)
מהו שבני עשו וישמעאל לא רצו לקבל את התורה, בעבודה. 36 (1990)
מהו "השכינה היא עדות על ישראל" בעבודה. 37 (1990)
מהו כוס של ברכה צריך להיות מלא, בעבודה. 38 (1990)
מהו "כל המתאבל על ירושלים, זוכה ורואה בשמחתה" בעבודה. 39 (1990)
מהו כי אתם המעט מכל העמים, בעבודה. 40 (1990)
מהו המצות קלות שאדם דש בעקביו, בעבודה. 41 (1990)
מהו ברכה וקללה, בעבודה. 42 (1990)
מהו לא תיטע לך אשרה אצל מזבח, בעבודה. 43 (1990)
מהי מלחמת הרשות, בעבודה - ב. 44 (1990)
מהו "הנסתרות לה' אלקינו" בעבודה. 45 (1990)
סדר עבודה מבעל הסולם זצ"ל. 46 (1990)
מהו אין לנו מלך אלא אתה, בעבודה. 1 (1991)
מהו שובה ישראל עד ה' אלקיך, בעבודה. 2 (1991)
מהו רשע יכין וצדיק ילבש, בעבודה. 3 (1991)
מהו שהמחבל היה נמצא בהמבול, והוא היה ממית, בעבודה. 4 (1991)
מהו מעשים טובים של צדיקים הם התולדות, בעבודה. 5 (1991)
מהו רועי מקנה אברם ורועי מקנה לוט, בעבודה. 6 (1991)
מהו אדם ומהו בהמה, בעבודה. 7 (1991)
מהו ואברהם זקן בא בימים, בעבודה. 8 (1991)
מהו ריח בגדיו, בעבודה. 9 (1991)
מהו שהמלך עומד על שדהו, כשהתבואה עומד בכרי, בעבודה. 10 (1991)
מהו שהיצר טוב ויצר הרע שומרים לאדם, בעבודה. 11 (1991)
הנרות הללו קדש הם. 12 (1991)
מהו "מסרת גבורים ביד חלשים" בעבודה. 13 (1991)
מהו שברכת האדם היא ברכת הבנים, בעבודה. 14 (1991)
מהו הברכה "שעשה לי נס במקום הזה" בעבודה. 15 (1991)
בכדי לדעת שה' הוא אלקים, צריכים ל"השבות אל לבבך" בעבודה. 16 (1991)
מהו כי אני הכבדתי את לבו, בעבודה. 17 (1991)
מהו שצריך להרים יד ימין על שמאל, בעבודה. 18 (1991)
מהו קומה ה' ויפוצו אויביך, בעבודה. 19 (1991)
מהו אין לך דבר שאין לו מקום, בעבודה. 20 (1991)
מהו שקוראים פרשת זכור לפני פורים, בעבודה. 21 (1991)
מהי שושנה בין החוחים, בעבודה. 22 (1991)
מהו ענין טהרת אפר פרה, בעבודה. 23 (1991)
מהו שהאדם צריך להוליד בן ובת, בעבודה. 24 (1991)
מהו שהאדם שב בתשובה צריך להיות בשמחה. 25 (1991)
מהו גילוי טפח וכיסוי טפחיים, בעבודה. 26 (1991)
מהו אשה מזרעת תחילה יולדת זכר, בעבודה. 27 (1991)
מהו קדושה וטהרה בעבודה. 28 (1991)
מהו שכהן גדול יקח לאשה בתולה, בעבודה. 29 (1991)
מהו מי שהיה בדרך רחוקה, הוא נדחה לפסח שני, בעבודה. 30 (1991)
מהו שצדקה לעניים עושה השם הקדוש, בעבודה. 31 (1991)
מהו דגלים בעבודה. 32 (1991)
מהו שהקב"ה נושא פנים, בעבודה. 33 (1991)
מהו אוכל פירותיהם בעולם הזה והקרן קיימת לעולם הבא, בעבודה. 34 (1991)
מהו ענין מרגלים, בעבודה. 35 (1991)
מהו שלום שלום לרחוק ולקרוב, בעבודה. 36 (1991)
מהו תורה ומהו חקת התורה, בעבודה. 37 (1991)
מהו ענין קו ימין בעבודה. 38 (1991)
מהו שהימין צריך להיות יותר גדול מהשמאל, בעבודה. 39 (1991)
מהם אמת ושקר, בעבודה. 40 (1991)
מהו על האדם לעשות, אם נברא במידות לא טובות. 41 (1991)
מהו "ידע שור קנהו וכו' ישראל לא ידע", בעבודה. 42 (1991)
מהו "וראית את אחורי ופני לא יראו", בעבודה. 43 (1991)
מהי הסיבה שבגללה זכו ישראל לירושת הארץ, בעבודה. 44 (1991)
מהו שהדיין צריך לדון דין אמת לאמיתו, בעבודה. 45 (1991)
מהו בן האהובה ובן השנואה, בעבודה. 46 (1991)
מהו שהימין והשמאל הם בסתירה, בעבודה. 47 (1991)
ספריית כתבי מקובליםchevron_left
רב"ש/מאמרים
chevron_left
מדוע חג המצות נקרא "פסח"
 

Чому свято маци називається «Песах»

Стаття 13, 1987

(переклад з івриту)

Багато хто запитує, чому свято, яке в Торі називається «святом маци», ми називаємо Песахом («Кдушат Леві» 1, гл. «Бо»). Пояснення: бо сказано: «Я – милому моєму, а милий мій - мені», тобто ми підносимо хвалу Творцю, а Творець складає хвалу Ісраелю. І тому в Торі це свято називається «святом маци», як ніби Творець оповідає хвалу Ісраелю. Тобто Ісраель, і всі ми, називаємо це свято «Песах», як написано: «І скажете ви: «Це жертва Песаха Творцеві, який минув домівки синів Ісраеля в Єгипті, коли побивав єгиптян, а наші оселі врятував».

Подібне ж ми знаходимо у війні з Мідьяном (гл. Матот): «І говорив Творець, звертаючись до Моше, так: «Здійсни помсту синів Ісраеля мідьянітянам...» І сказав Моше народу: «Нехай вийдуть з вас люди в ополчення, і нехай виступлять вони проти Мідьяна, щоб зробити помсту Творця над Мідьяном». Слід зрозуміти, чому Творець сказав Моше, що війна з Мідьяном - це помста синів Ісраеля, а Моше сказав народу зовсім не те, що сказав йому Творець. А він сказав, що війна з Мідьяном - це помста Творця. І це теж слід пояснити так само: що Творець говорив на хвалу Ісраеля, і це помста Ізраїлевих синів, а Моше говорив з Ізраїлем на хвалу Творця. І тому він змінив слова, сказані йому Творцем.

Однак і це слід зрозуміти: що означає, що Творець вихваляє Ісраель, а народ Ісраеля вихваляє Творця. Хіба ми говоримо про людей з плоті і крові, де кожен з них надає шану іншому? Хіба можна уявити собі, що Творець потребує того, щоб Йому надавали шану? І я вже наводив з цього приводу притчу про чоловіка, який увійшов у курник, і оскільки він чув, що сказали наші мудреці (трактат Шабат, 113: 1): «Рабі Йоханан називав свій одяг «Своєю шанобою» (тобто коли людина одягається в гарний одяг, її поважають). І тому, позаяк він хоче, щоб півні та кури поважали його, він одягає дорогий одяг. І, звичайно, той, хто бачить, як він це робить, буде сміятися над ним. Яку ж повагу можна отримати від півнів та курей?

У такому випадку, як ми можемо сказати, що Творець бажає, щоб ми поважали Його і складали б Йому хвалу? Бо Творець, безсумнівно, навіть не подібний до нашої притчі, адже дистанція, що розділяє людину і півня, - це всього лише один щабель, адже півні називаються тваринами, а ми називаємося «медабер» (той, хто говорить), але все це - в матеріальному. Однак яка дистанція між нами і Творцем, щоб можна було сказати, що Творець переймався б нашою хвалою, - то для цього учитель наш Моше змінив слова Творця, який сказав: «Здійсни помсту синів Ісраеля», - а він сказав Ісраелю: «Помста Творця».

І щоб зрозуміти все вищесказане, потрібно згадати мету творіння, а як сказали наші мудреці, вона - «дати благо Своїм створінням». А щоби добро, яке Він хоче дати створінням, було досконалим, тобто щоб в ньому не існувало категорії сорому, відбулося виправлення, яке називається «утаєння і приховання», на той час, поки людина ще не здатна виконувати всі свої дії заради віддачі. І тільки коли вона виправляє свої дії і виходить з егоїстичної любові, в цій мірі вона виходить з темряви і входить у світло, що називається «виходить з імли на світло». Адже тоді все його отримання відбувається через те, що він хоче дати насолоду Творцеві, допомагаючи Йому, щоб Він зміг реалізувати Свою мету, що означає благо без будь-яких недоліків, тобто подарунок без всякого сорому в момент отримання насолоди від Творця.

І звідси зрозуміємо, що означає, що Творець Ісраеля, - тобто Творець хоче нести добро Своїм творінням, тому Він надає хвалу Ісраелеві, що означає – дати благо Ісраелю. І через це було створено бажання отримувати в створіннях, так, що вони хочуть отримувати заради отримання, і це називається, що вони хочуть отримувати з любові до себе. Адже через бажання отримувати, яке Творець створив в створіннях, вони прагнуть отримувати благо, щоб заспокоїти свою потребу, викликану в них цим прагненням. У цьому полягає причина того, що вони отримують. І це називається «заради отримання».

Однак від цього, як відомо, походить роз’єднання через розбіжність властивостей. І тому народ Ісраеля приймає на себе скорочення, що означає не брати благо і насолоду, не дивлячись на те, що жадають цього. Як би там не було, вони не хочуть отримувати, якщо не знають, що можуть побудувати при отриманні насолоди намір заради віддачі. Іншими словами, оскільки бажання Творця таке що Він хоче дарувати, тому вони й отримують це благо. Однак від насолод заради власної вигоди вони відмовляються. Виходить, що народ Ісраеля складає хвалу Творцю. Іншими словами, від власних бажань вони відмовляються, і вся турбота їхня - слава Царя, тобто те, що Цар бажає, вони виконують.

І тому Моше змінив слова Творця: «Здійсни помсту Ісраеля», - адже те, що говорить Творець, щоб зробили Ісраель, це тільки для блага Ісраеля. Однак Моше змінив те, що сказав йому Творець. І це не називається, що він змінив мету «давати благо Своїм створінням», адже причина зміни теж була давати благо. І також [сказав інакше] не тому що неможливо, щоб було благо народу Ісраеля, - тобто що вони отримають благо і насолоду, - якщо в своїх діях вони не мають наміру виключно на благо Творця, що називається, що все, що вони роблять, вони роблять для слави Творця, тобто зі страху перед піднесеністю, що означає, - через велич і важливість Царя.

Однак слід зрозуміти, чому хвалу Творцю називають словом «песах», як позначення того, що минув (івр. «пасах») Творець. І, крім цього, сказано: «І їжте його з поспішністю - [жертва] песах це Творцю». І Раші пояснив, що «ця жертва називається «песах» від слова «пропускання» і «проминання», тому що Творець пропускає будинки Ісраеля між будинків єгиптян, «перестрибуючи» від єгиптянина до єгиптянина, а Ісраель посередині рятується».

І слід зрозуміти, що таке «перестрибування» і «проминання» в духовній роботі. Відомо, що наша головна робота - прийти до злиття з Творцем, що означає тотожність властивостей, і завдяки цьому ми отримуємо келім, які будуть придатні для отримання вищого блага. І відомо, що наші келім походять від розбиття келім. «Розбиття келім» називається, коли хочуть використовувати келім отримання заради отримання, і це властивість відділення від Творця, яка виникла у вищих світах. А також через гріх Древа пізнання, коли келім впали в кліпот. І ми повинні підняти їх, через те, що ми походимо від цих келім. І завдяки тому, що ми працюємо з нашим бажанням отримувати, яке приходять звідти, з наміром заради віддачі, кожного разу виправляється частина тих келім, які містяться в кліпот, і ми піднімаємо їх у святість тим, що хочемо користуватися ними тільки з наміром принести задоволення Творцю.

І кожного разу, кожен день, поступово вибираються частини з кліпот, які звуться «отриманням заради отримання». І ми виправляємо їх, щоб можна було використовувати їх заради віддачі. І порядок такий, що піднімають якусь частину у святість, а потім знову опускаються у стан отримання, забуваючи навіть про те, що існує така річ, як віддача. Однак потім людина знову дістає підйом, і знову бере частину свого бажання отримувати і долає його, і знову виправляє його заради віддачі. І кожного разу все спочатку - поки вона не дістане певну міру [бажання] отримувати, яке дістало виправлення заради віддачі, так що у цій мірі у вищого блага буде можливість увійти в нього. І це клі утворюється завдяки тому, що всі підйоми, які були в людини, збираються в одне клі, як сказано: «Монетка до монетки збираються у великий рахунок» (трактат Сота, 8: 2).

І звідси можна пояснити те, що ми запитали з приводу Песаха, як сказали мудреці: «Коли пропускав і переходив від єгиптянина до єгиптянина, а Ісраель посередині рятується». Тобто кожне падіння називається «єгиптянин», що означає, що він отримує для себелюбства. А Ісраель посередині - тобто підйом, коли він переборов і зробив зараз все заради віддачі, а не ради власної користі. Цей стан називається «Ісраель». Однак потім він знову падає. Виходить, що він знову падає у властивість «єгиптянина». І все повторюється знову. А «Ісраель рятується» - тобто рятується від єгиптян і входить у властивість «Ісраель».

А щоб у людини було ціле клі, і вона була б здатна прийняти в нього вище благо, Творець переходить від єгиптянина до єгиптянина, тобто Він бере до уваги тільки властивість «Ісраель», яке є між єгиптянами, і додає їх до «великого рахунку». І це ніби між двома властивостями «ісраель» немає ніякого розриву. І «пропускав єгиптянина» означає, як нібито єгиптянина не існувало зовсім, і тому всі ізраїльтяни збираються у великій кількості, поки не утвориться у них ціле клі.

І зі сказаного можна пояснити те, що сказано про те, що Він проминув будинки синів Ісраеля і тільки лише єгиптяни були вбиті. І як пояснює Раші, «проминув», тобто що Він «перестрибує» від єгиптянина до єгиптянина, а Ісраель посередині рятується, де мається на увазі, що всі єгиптяни були вбиті, і тільки всі «ісраель», які були посередині між єгиптянами, залишилися живі, - просте розуміння буде, що всі падіння, які були між підйомами, були стерті. І, природно, залишаються тільки підйоми. І виходить у нас так, як нібито ніколи у них не було падінь, тому що вони були стерті, що буде означати, що єгиптяни були вбиті. І тепер є можливість, щоб всі підйоми, які були у них, з'єдналися і стали одним станом. Тобто є багато граней бажання отримувати, виправленого заради віддачі, і, само собою, виникло одне ціле клі для отримання світла визволення, зване «вихід з Єгипту», коли вони вийшли на свободу з єгипетського вигнання, де вони перебували в рабстві егоїстичної любові, званої «єгипетська кліпа», як сказано: «І вивів народ Свій Ісраель з середовища їх на вічну свободу».

У той же час, якби падіння залишалися, між підйомами вже був би розрив, утворений падінням що існує посередині. Однак, коли падіння зникли з обрію, слід дивитися лише на підйоми, і тоді вже можна говорити про клі, яке буде здатне прийняти світло визволення.

Тому ми повинні навчитися тому, що людині не треба дивитися на падіння, - що вона весь час падає зі свого духовного стану, - а повинна дивитися на підйоми. Тому, коли вона бачить, що знаходиться в низькому стані, не можна впадати у відчай, а вона повинна долати, перебороти це вище знання і знову підніматися. І нічого їй дивитися на минуле, кажучи: «Адже до цього моменту я весь час думала, що вже прийшла до розуміння, що не варто звертати увагу на себелюбство», - все ж таки бачить, що відразу дістає падіння. Якщо так, то людина питає: «Яка ж користь від того, що я щоразу піднімаюся, якщо я мушу знову падати - що ж я цим виграю?»

І відповідь на це: «І застогнали сини Ізраїля від роботи ..., і піднісся їхній лемент до Творця», - тобто було пробудження знизу, тоді Творець вбив єгиптян, і природним чином залишилися Ісраель і з'єдналися у великій кількості, тобто [з'єдналися] всі підйоми, які були у них один за одним, - і завдяки цьому у них виникло велике клі для отримання в себе вищого блага.

І зі сказаного випливає, що ніяка добра справа, яка є у людини, не пропадає. І тому нічого говорити - яка користь мені від підйомів, якщо я відразу ж втрачаю їх? Це було б правильно, якби вона могла утримувати їх відтепер і надалі, і не опускатися. І про це сказано: “Хто зійде на гору Творця?”. Це перша властивість, а друга властивість: «І хто встане у місці святості Його?». Відповідь на це: «Чистий руками та щирий серцем», що означає: той, хто вже удостоївся чистих рук, і немає у нього себелюбства, а весь намір його - тільки на віддачу. А «щирий серцем» означає, що серце його з Творцем, що віра в серці його постійна, у цих людей немає падінь на низький щабель, а в них відбуваються падіння і підйоми, і все - на духовних ступенях. Отже, слід досягти ступенів довершеності, які називаються НАРАНХАЙ де-нефеш і НАРАНХАЙ де-руах. Виходить, що їхні підйоми та падіння - все це відбувається у царському палаці, і не, не дай Бог, поза царським палацом, - але не те, щоб їх скидали вниз, у місце темряви і смертного мороку.

Але, разом з тим, треба знати, як сказано вище, що жоден підйом не пропадає, а «монетка до монетки додається до великого рахунку». Тому людина повинна бути у радості, коли відчуває, що духовність привертає її, і вона сподівається наблизитися до Творця, наскільки це можливо, і великою удачею вважатиметься нею те, що раптом приходить пробудження згори, і вона починає дивитися на себелюбство, як на щось огидне, заради чого й жити не варто, і вона починає прагнути тільки до духовного.

Однак людина має знати, що не слід їй казати: «Коли буде мені пробудження згори, тоді я і почну виконувати духовну роботу». Бо те, що людина пам'ятає, що є духовне, навіть якщо у неї немає прагнення до нього, - вже за це вона повинна скласти подяку Творцеві за те, що вона знає, що у світі існує духовне, хоча в неї й немає прагнення до духовної роботи.

І це подібно до того, як великий цар приїхав би в місто, і про це сказали б не всім, а тільки жменьці людей, і дозвіл увійти теж дали не всім, а тільки обраним, і ще потрібно їм дуже поклопотатися поміж придворних, щоб дали дозвіл увійти.

А цій людині тільки повідомили, що приїхав цар, але дозволу увійти їй не дали. Як ця людина дякує тим, хто повідомив їй про це! Так само і тут, коли відомо їй, що у світі є Цар, але вона ще не отримала дозволу увійти і служити Царю. Тобто вона певною мірою знає і вірить, що у світу є Творець, проте залишити свою роботу і працювати на благо Царя вона ще не отримала дозволу згори, тобто згори вона не отримала бажання залишити свої матеріальні потреби і займатися духовним. Ця людина повинна радіти такій звістці, тобто тому, що у неї є трохи віри в Творця. І якщо людина цінує цю звістку, не дивлячись на те що не може зміцнитися і займатися духовною роботою, в будь-якому випадку, радість від того, що зараз вона згадала, що у світі є Цар, має достатньо сили, щоб підняти її з самого низу і ввести у духовну роботу, ставши для неї бажанням подолати своє тіло. І це саме якщо людина звертає увагу на цю звістку і цінує її.

І це походить від кореня - як сказали мудреці: «Шхіна перебуває ... тільки лише завдяки радості заповіді» (трактат Шабат, 30:2). Іншими словами, радість, яку людина відчуває під час виконання заповіді, викликає у неї злиття з Творцем, як сказано: «Благословенний приліплюється до Благословенного». Адже радість є наслідком досконалості. А оскільки людина цінує Того хто дає, Його важливість і велич, то існує закон: якщо той, хто дає подарунок, є людиною шанованою, то навіть якщо вона дає маленьку річ, це вважається великим. Тому від тієї звістки, яку, як вона вірить, їй передали згори, що Цар - у місті, хоча їй і не дозволили увійти і розмовляти з Царем, все ж таки, через те, що бачать, як вона цінує звістку про присутність Царя, їй відразу дають дозвіл увійти і служити Царю. Бо, бачачи, як людина цінує Царя, з нею вже рахуються і дають їй сили для подолання думок і бажань тіла.

Згідно з цим можна сказати: завдяки радості, тобто через радість, яку вона відчуває від важливості Царя, їй дають згори світіння, що перебуває в клі радості, піднятої нею у вигляді «пробудження знизу». І це викликало пробудження згори, коли дають їй дозвіл, іншими словами, їй дали бажання і прагнення долати думки свого тіла.

І зі сказаного виходить, що Песах називається так, тому що Творець пропускав будинки Ісраеля, і кожен з Ісраеля, залишився живий. Як відомо, у духовному немає зникнення, і найменша властивість, що відноситься до Ісраелю, залишилася живою, і нічого не зникло. І оскільки Творець врятував Ісраель, це свято називається Песах – в ім’я дій Творця.

А те, що ми запитали з приводу хвали - як можна сказати, що Творець бажає, щоб Його вихваляли? Невже ж Він, невже Він переймається хвалою «плоті та крові»? На це є дві відповіді:

Перша: з точки зору мети - бо Його бажанням є нести добро Своїм створінням, тобто все благо і насолоду, яку отримує народ Ісраелю, - під час отримання їх вони спрямовують намір на «заради небес». Що означає, щоб Творець насолоджувався цим, адже Він бажає, щоб створіння отримали благо та насолоду, а оскільки вони бажають тотожності властивостей, все їхнє заняття Торою і заповідями - все це тільки тому що вони хочуть віддавати Творцю, а не заради власної користі. І це називається, що народ Ісраеля вимовляє хвалу Творцеві, тобто через велич і важливість Царя, ми стараємося принести Йому задоволення.

А Творець вимовляє хвалу Ісраелю - тобто Він хоче дати благо та насолоду, що є метою творіння. А також, Він хоче, щоб під час отримання блага і насолоди не було категорії сорому. Тому Він хоче, щоб вони працювали ради віддачі. І виходить, що те, що Він вимовляє хвалу Ісраеля, означає, що народ Ізраїля відмовляється від себелюбства і хоче працювати тільки на віддачу.

Тому Він завжди дивиться на їхню цінність, тобто Він рахує ті їхні роботи, коли вони працюють заради віддачі, щоб у Нього була можливість давати їм вище благо, і там не було б ніякої вади у вигляді сорому. А коли вони працюють заради отримання, про це Творець не говорить, це Він бажає стерти з лиця землі, як сказано вище в поясненні назви Песах, що Він «проминув», тобто вбивав єгиптянина, який був між двома властивостями «ісраель», і залишав Ісраель, який був посередині. І, само собою, міг дивитися тільки на цінність Ісраеля, тобто на підйоми, які були у них, що є цінністю Ісраеля, іншими словами, на те пробудження знизу, яке вони вчинили тоді випіканням маци.

І тому в Торі написано «свято маци» і народ Ісраеля, оскільки Творець дивився на хвалу Ісраеля у випіканні маци на користь Творця, а на решту речей не дивився, що, як сказано вище, називається: а єгиптянина, який був там, вбивав, тобто стирав його, як нібито його не існувало. І завдяки цьому всі властивості «ісраель» з'єднувалися в один великий ступінь, який вже був досконалим, аби стати клі для отримання блага. Це називається, що народ Ісраеля назвав це свято словом «Песах».

І зі сказаного зрозуміємо другу причину, чому народ Ісраеля назвав його для прославлення Творця. Перша причина - через Його бажання дати благо Своїм створінням, а вони не хочуть отримувати на основі егоїстичної любові, тому отримують благо і насолоду через те, що Він хоче, щоб ми отримували. І це називається «заради віддачі», і це - хвала Творцю.

Друга причина, чому складають хвалу Творцю, - це тому, що Він не враховував падіння, а дивився тільки на підйоми, що називається «І проминув». Тобто Він врахував усі підйоми, а падіння стер з лиця землі. І це є цінністю Песаха. І це називається, що складають хвалу Творцю.

І слід зрозуміти, що сказано: «І їжте його з поспішністю - [жертва] песах це Творцю». А чому Песах називається «поспішністю»? І як пояснив Раші, Песах називається «поспішністю» тому, що Творець перестрибував і проходив «від єгиптянина до єгиптянина, а Ісраель посередині рятується». І ми бачимо, що “пропуск кінця” означає, що Він прискорив кінець, ніби ще не прийшов час. І оскільки Він поквапився, Песах називається «поспіхом». І начебто Творець повинен був поквапитися, щоб не прокинулися єгиптяни, які були серед синів Ісраеля. А для них ще не настав час пройти виправлення, тому Він поквапився і врятував те, що можна було врятувати. Іншими словами, тільки властивість «ісраель» отримала тоді виправлення, але не єгиптяни. Тому це називається «поспіхом».

Тоді як про ґмар тікун (кінець виправлення) сказано (Єшая, 52:12): «Бо неспішно вийдете ви і не бігом йтимете, бо йде попереду вас Творець, і збирає вас Всесильний Ісраеля. Ось, процвітати буде раб Мій, підніметься, і піднесеться, і звеличиться надзвичайно». Арі пояснює, що це буде в ґмар тікуні, адже тоді навіть Сам[аель] буде святим ангелом, адже і «лев а-евен» (букв. «кам’яне серце»), якого до ґмар тікуну не можна з'ясовувати, і воно залишається в кліпот, теж буде прояснене для святості. І це називається «добре дуже»: «добре» - це ангел життя, «дуже» - це ангел смерті, який теж буде святим ангелом, що називається: «поглинув смерть навіки». Так пояснює великий Арі.

І зі сказаного ми зможемо пояснити написане: «Бо неспішно вийдете ви і не бігом підете». Не так, як це було в землі єгипетській, коли визволення було в поспіху, як сказано вище, що перестрибував «від єгиптянина до єгиптянина, а «ісраель», що посередині, рятується». І це було через те, що єгиптян треба було стерти, і тільки лише народ Ісраеля залишилися живими.

Інша справа в ґмар тикуні, коли і властивість «єгиптяни» теж отримає виправлення, якщо так, то не треба щоб було поспіхом, тому що не потрібно перескакувати від одного єгиптянина до іншого, а «ісраель» посередині залишається в святості, а всі єгиптяни отримають своє виправлення від Досконалого, тому не треба поспіху, тобто перестрибування, а всі властивості, які були в кліпот, будуть виправлені тоді, як написано: «І видалю Я з плоті вашої серце кам'яне, і дам Я вам серце з плоті».

Тому людина повинна бути в радості, і завдяки радості вона може вийти з низького стану, в якому вона перебуває. А якщо людина запитає, чому їй є радіти, коли вона бачить, що вона в ницості, що немає в неї ніякого бажання займатися Торою і заповіддю, тоді вона повинна отримувати свою радість від того, що як би там не було, вона знає, що в світі є Цар. Від одного цього знання вона може радіти, як у наведеній вище притчі, коли їй повідомили, що цар приїхав у місто, і це дає їй сили для підйому.