Cíl vytvoření skupiny - 1. 1-1 (1984)
Cíl vytvoření skupiny - 2. 1-2 (1984)
O lásce k přátelům. 2 (1984)
Láska k přátelům - 1. 3 (1984)
Nechť člověk pomůže svému bližnímu. 4 (1984)
Čo nám poskytuje pravidlo “Miluj blížneho svojho ako seba samého”?. 5 (1984)
Láska k přátelům - 2. 6 (1984)
Miluj bližního svého jako sebe samého. 7 (1984)
Jaké naplnění Tóry a přikázání očišťuje srdce. 8 (1984)
A člověk prodá střechu svého domu. 9 (1984)
Jakou úroveň musí člověk dosáhnout?. 10 (1984)
Ohledně zásluh praotců. 11 (1984)
Důležitost skupiny. 12 (1984)
Jména a názvy v duchovním (Někdy se duchovní nazývá duše). 13 (1984)
Vždy buď připraven prodat vše, co máš, aby ses oženil s dcerou žáka mudrce. 14 (1984)
Jak může sestoupit z nebes něco špatného. 15 (1984)
Ohledně odevzdávání. 16 (1984)
O důležitosti přátel. 17-1 (1984)
Pravidla shromáždění společnosti. 17-2 (1984)
A bude to: Když přijdeš do země, kterou ti dá Stvořitel, tvůj Všemohoucí. 18 (1984)
Dnes všichni předstoupíte. 19 (1984)
Udělej si Rava a kup si přítele - 1. 1 (1985)
Ohledně větví a kořene. 2 (1985)
Pravda a víra. 3 (1985)
Zde je rodokmen Noema. 4 (1985)
Odejdi ze své země. 5 (1985)
A Stvořitel se mu odhalil v Alone Mamre (v dubových lesích) . 6 (1985)
Život Sáry. 7 (1985)
Udělej si Rava a kup si přítele - 2. 8 (1985)
A synové se strkali v jejím lůně. 9 (1985)
A odešel Jákob. 10 (1985)
Spor Jákoba s Lábanem. 11 (1985)
A usadil se Jákob. 12 (1985)
Pevnost, bašta mého spasení. 13 (1985)
Já jsem první a Já jsem poslední. 14 (1985)
A obrátil Chizkijáš tvář svou ke zdi. 15 (1985)
A čím více ho vyčerpávali. 16 (1985)
Poznej dnes a ulož do srdce svého. 17 (1985)
Žalobci. 18 (1985)
Pojďme k Faraonovi - 1. 19 (1985)
Kdo zatvrdil své srdce. 20 (1985)
Vždy je třeba rozlišovat Tóru a práci. 21 (1985)
Celá Tóra je jedno svaté Jméno. 22 (1985)
Na mém loži po nocích. 23 (1985)
Tři etapy v práci. 24 (1985)
Ve všem se musí rozlišit světlo a nádoba (kli). 25 (1985)
Děj mi uvidět Velikost Svojí. 26 (1985)
Článek o navrácení. 27 (1985)
Článek o zvědech. 28 (1985)
Stvořitel je blízký všem, kteří Ho volají. 29 (1985)
Tři modlitby. 30 (1985)
Člověk nepočítá sebe k hříšníkům. 31 (1985)
Ohledně odměny pro přijímající. 32 (1985)
Zločinci Israele. 33 (1985)
A modlil jsem se ke Stvořiteli. 34 (1985)
Když člověk ví, co je chvění před Stvořitelem. 35 (1985)
A byl večer, a bylo ráno. 36 (1985)
Kdo svědčí o člověku. 37 (1985)
Spravedlivý a dobře pro něj, spravedlivý a špatně pro něj. 38 (1985)
Uslyš náš hlas. 39 (1985)
A odešel Mojžíš. 1 (1986)
Slyšte nebesa. 2 (1986)
Co znamená, že za pomoci Tóry je člověku udělena spravedlnost a mír. 3 (1986)
Ohledně milosrdenství. 4 (1986)
Ohledně úcty k otci. 5 (1986)
Ve věci jistoty. 6 (1986)
Důležitost modlitby mnohých. 7 (1986)
O pomoci přicházející shora. 8 (1986)
O svíčce Chanuky. 9 (1986)
Ohledně modlitby. 10 (1986)
Pravá modlitba je založena na skutečné potřebě. 11 (1986)
V čem tkví hlavní potřebnost, za kterou je třeba se modlit. 12 (1986)
Pojďme k Faraonovi - 2. 13 (1986)
Proč je třeba nádoby od Egypťanů. 14 (1986)
Modlitba mnohých. 15 (1986)
Neboť Jákoba si vybral pro Sebe Stvořitel. 16 (1986)
Pravidla setkání. 17 (1986)
Kdo přivádí k modlitbě. 18 (1986)
O významu radosti. 19 (1986)
Pokud zhřešil a přizná vinu. 20 (1986)
O víře výše rozumu. 21 (1986)
Když žena počne. 22 (1986)
O chvění a radosti. 23 (1986)
Rozdíl mezi almužnou a darem. 24 (1986)
Míra plnění přikázání. 25 (1986)
Blízká cesta a daleká cesta. 26 (1986)
Stvořitel a Israel odešli do vyhnanství. 27 (1986)
Není společnost menší než deset. 28 (1986)
Lišma a Lo Lišma. 29 (1986)
Klipa předchází plodu. 30 (1986)
O významu krmení a porodu. 31 (1986)
Proč během modlitby je třeba narovnat nohy a zakrýt hlavu. 32 (1986)
Jaká jsou přikázání, po kterých člověk šlape svými patami. 33 (1986)
O soudcích a strážcích. 34 (1986)
Patnáctého Ava. 35 (1986)
V čem tkví příprava k Slichot. 36 (1986)
Dobrý, tvořící dobro zlým a dobrým. 1 (1987)
O důležitosti uvědomění zla. 2 (1987)
Celý Izrael má podíl na budoucím světě. 3 (1987)
Nelze poslouchat dobré od zlého člověka. 4 (1987)
V čem je důležitost práce ve vztahu k odměňování. 5 (1987)
Důležitost víry, která je vždy přítomná. 6 (1987)
Zázrak Chanuky. 7 (1987)
Rozdíl mezi pravdivou a nepravdivou milostí. 8 (1987)
Velikost člověka závisí na velikosti jeho víry v budoucnost. 9 (1987)
Jaká je závažnost pomluvy a proti komu je směřována. 10 (1987)
Purim, když je přikázáno "ad de-lo jada". 11 (1987)
Co je "polovina šekelu" v duchovní práci - 1. 12 (1987)
Proč se svátek maces nazývá "Pesach". 13 (1987)
Spojení mezi Pesachem, macesem a marorem. 14 (1987)
Dva druhy svatosti. 15 (1987)
Rozdíl mezi společnou a individuální prací (klal a prat). 16 (1987)
Podstata důležitosti zákazu učit Tóru modloslužebníky. 17 (1987)
Co je příprava pro obdržení Tóry - 1. 18 (1987)
Co je skryté a zjevné v práci Stvořitele. 19 (1987)
Co je osobní vlastnictví člověka. 20 (1987)
Co jsou špinavé ruce v duchovní práci. 21 (1987)
Jaký dar člověk prosí u Stvořitele. 22 (1987)
Mír po hádce je lepší, než když vůbec nedojde k hádce. 23 (1987)
Co je bezdůvodná nenávist v duchovní práci. 24 (1987)
Co je vážnost v duchovní práci. 25 (1987)
Co je to lehké přikázání. 26 (1987)
Co je prokletí a požehnání v duchovní práci. 27 (1987)
Co znamená "nepřidávejte a neubírejte" v duchovní práci. 28 (1987)
Co znamená "podle utrpení - je mzda". 29 (1987)
Co je "válka o moc" v duchovní práci - 1 . 30 (1987)
Co je uzavření spojení v duchovní práci. 31 (1987)
Proč se život dělí na dva druhy. 1 (1988)
Jaká musí být míra návratu. 2 (1988)
Proč se Stvořitel nazývá "Pravda". 3 (1988)
Co znamená „modlitba za pomoc a odpuštění“ v duchovní práci. 4 (1988)
Co znamená v duchovní práci: "Israel je ve vyhnanství - Šchina je spolu s nimi". 5 (1988)
V čem je rozdíl mezi polem a člověkem v poli, v duchovní práci. 6 (1988)
Proč je tak důležitý ženich, že jsou mu odpuštěny jeho hříchy. 7 (1988)
Co znamená, že modlící se musí správně vysvětlovat svá slova. 8 (1988)
Co znamená, že spravedlivý trpí z neštěstí. 9 (1988)
Co znamená čtyři druhy jdoucích do Domu Učení v duchovní práci. 10 (1988)
Jaké dva úrovně předcházejí "Lišma". 11 (1988)
Co je „Tóra a práce“ na cestě Stvořitele. 12 (1988)
Co znamená, že vůdce národa - to je i národ, v duchovní práci. 13 (1988)
Nezbytnost lásky k přátelům. 14 (1988)
Co znamená, že požehnání se nenachází na prázdném místě, v duchovní práci. 15 (1988)
Na jakém základě se buduje svatost. 16 (1988)
Hlavní rozdíl mezi živočišnou duší a božskou duší. 17 (1988)
Kdy se člověk nazývá pracovníkem Stvořitele v duchovní práci. 18 (1988)
Co je stříbro a zlato, Israel a ostatní národy v duchovní práci. 19 (1988)
Co je odměna v práci na odevzdávání. 20 (1988)
Co znamená, že Tóra byla dána z tmy, v duchovní práci. 21 (1988)
Co jsou zásluhy a hříchy spravedlivého v duchovní práci. 22 (1988)
Co znamená v duchovní práci, že začínají z "lo lišma". 23 (1988)
Co znamená: "Skryté - Stvořiteli, ale odhalené - nám" v duchovní práci. 24 (1988)
Co je příprava v předvečer soboty v duchovní práci. 25 (1988)
Jaký je rozdíl mezi zákonem a spravedlností v duchovní práci. 26 (1988)
Co znamená, že Stvořitel nesnáší domýšlivce, v duchovní práci. 27 (1988)
Co znamená skryté a zjevné řízení Stvořitele. 28 (1988)
Jaký je rozdíl mezi pracovníkem Stvořitele a tím, kdo pro Něho nepracuje . 29 (1988)
Co požadovat od shromáždění přátel. 30 (1988)
Jaká činnost člověka v duchovní práci se vztahuje ke Stvořiteli. 31 (1988)
Co jsou dvě činnosti během pádu. 32 (1988)
V čem je rozdíl mezi společným a osobním v duchovní práci. 33 (1988)
Co je den a noc v duchovní práci. 34 (1988)
Co je pomoc v duchovní práci, kterou musí člověk prosit u Stvořitele. 35 (1988)
Jaká je míra návratu. 1 (1989)
Co je velký nebo malý hřích v duchovní práci. 2 (1989)
Jak se liší brány slz od všech ostatních bran. 3 (1989)
Co je "potopa" v duchovní práci. 4 (1989)
Co znamená, že stvoření světa bylo ve formě almužny. 5 (1989)
Co je "výše rozumu" v duchovní práci. 6 (1989)
Co znamená v duchovní práci „Ten, Kdo nepracoval v předvečer soboty, co bude jíst v sobotu?“. 7 (1989)
Co znamená "Pokud narůstá dobro, pak i zlo narůstá" v duchovní práci. 8 (1989)
Co znamená v duchovní práci, že utrpení které přišlo k hříšníkům, začíná u spravedlivých. 9 (1989)
Co znamená v duchovní práci, že žebřík stojí nakloněný. 10 (1989)
Jaké síly je potřeba v práci. 11 (1989)
Co je "hostina ženicha". 12 (1989)
Co je "chléb nepřejícího" v duchovní práci. 13 (1989)
Co znamenají slova "A ulož do srdce svého". 14 (1989)
Co znamená, že spravedliví jsou vidět díky hříšníkům, v duchovní práci. 15 (1989)
Co znamená zákaz požehnat nad prázdným stolem v duchovní práci?. 16 (1989)
Proč je zakázáno popřát příteli mír dříve, než požehná Stvořitel. 17 (1989)
Co znamená, že požehnání nepřebývá nad tím, co je spočítáno v duchovní práci. 18 (1989)
Co znamená v duchovní práci, že se sobota nazývá "Ša-bat". 19 (1989)
Co znamená, že zlý počátek se pozvedá a odvádí na stranu, v duchovní práci. 20 (1989)
Co znamená v duchovní práci: "Opilý se nemodlí". 21 (1989)
Co znamená, že právě v předvečer svátku Pesach jsou položeny čtyři otázky. 22 (1989)
Co znamená v duchovní práci "Pokud nespolknul maror, nesplnil závazek". 23 (1989)
Co znamená: "Nechť požehnání obyčejného koena nebude povrchním ve tvých očích" v duchovní práci. 24 (1989)
Co znamená v duchovní práci: „Člověk, který má vadu, se nepřiblíží“. 25 (1989)
Co znamená "toho, kdo znesvěcuje sebe, znesvěcují shora" v duchovní práci. 26 (1989)
Co je utrpení v duchovní práci. 27 (1989)
Kdo potřebuje znalost, že člověk obstál v zkoušce. 28 (1989)
Co je příprava pro obdržení Tóry - 2. 29 (1989)
Co je zapálení svítidla v duchovní práci. 30 (1989)
Co znamená, že není možné učit Tóru modloslužebníky, v duchovní práci. 31 (1989)
Co znamená, že olej se nazývá dobrými činy, v duchovní práci. 32 (1989)
Co je vlastnost zvědů v duchovní práci. 33 (1989)
Co je mír v duchovní práci. 34 (1989)
Co je "ten, kdo nemá syny" v duchovní práci. 35 (1989)
Co znamená "Neboť v tom je vaše moudrost a rozum v očích národů" v duchovní práci. 36 (1989)
Co znamená „cesta je na začátku trnitá, ale na konci přímá" v duchovní práci. 37 (1989)
Co jsou „soudci a stráže“ v duchovní práci. 38 (1989)
Co znamená "Tóra mluví pouze o zlom počátku" v duchovní práci. 39 (1989)
Co znamená "Každý den oni musí být ve Tvých očích novými" v duchovní práci. 40 (1989)
Rozvrh dne. 41 (1989)
Co znamená: „Abychom byli hlavou, ale ne ocasem“ v duchovní práci. 1 (1990)
Co je "selhání" v duchovní práci. 2 (1990)
Co znamená, že svět je stvořen pro Tóru . 3 (1990)
Co znamená, že nejdůležitější díla spravedlivých - jsou dobré skutky, v duchovní práci.. 4 (1990)
Co znamená, že Země nepřinesla ovoce, dokud nebyl stvořen člověk, v duchovní práci. 5 (1990)
Kdy má člověk používat hrdost v duchovní práci. 6 (1990)
Kdy je čas modlitby a kdy je čas poděkování v duchovní práci. 7 (1990)
Co znamená, že se Esav nazývá člověkem pole, v duchovní práci. 8 (1990)
Co znamená, že žebřík stojí na zemi a jeho vrchol dosahuje nebesa. 9 (1990)
Co znamená v duchovní práci, že, jak řekli naši mudrci, král David neměl život. 10 (1990)
Co znamená v duchovní práci, že svítidlo Chanuky se umísťuje nalevo od vchodu. 11 (1990)
Co znamená, že se Tóra nazývá střední linií, v duchovní práci - 1. 12 (1990)
Co znamená, že díky jednotě Stvořitele a Jeho Šchiny budou vykoupeny všechny hříchy, v duchovní práci. 13 (1990)
Co je „Pravá milost“ v duchovní práci. 14 (1990)
Co znamená, že dokud nepadnul egyptský vládce, neexistovala odpověď na jejich sténání, v duchovní práci. 15 (1990)
Co znamená „kvůli netrpělivosti a těžké práci“ v duchovní práci. 16 (1990)
Jakou pomoc obdrží ten, kdo se přichází očistit. 17 (1990)
Co znamená, že sobotní řeč by neměla být jako všední řeč, v duchovní práci.. 18 (1990)
Co znamená, že se Tóra nazývá střední linií, v duchovní práci - 2. 19 (1990)
Co je "polovina šekelu" v duchovní práci - 2. 20 (1990)
Co znamená: „Jak Já nezištně, tak i vy nezištně" v duchovní práci. 21 (1990)
Jaký je postup pro vymazání Amaleka. 22 (1990)
Co znamená, že Mojžíš měl problémy při určování novoluní, v duchovní práci. 23 (1990)
Co znamená, že každý, kdo přináší sebe k zápalné oběti, je mužem, v duchovní práci. 24 (1990)
Co znamená: "Všechny národy, chvalte Stvořitele" v duchovní práci. 25 (1990)
Co znamená: "Neexistuje svatý jako Stvořitel, neboť není nikdo jiný, kromě Tebe" v duchovní práci. 26 (1990)
Co znamená, že každé stéblo trávy má sílu, která ho řídí, bije a říká „musíš růst“, v duchovní práci. 27 (1990)
Co znamená "Varovat velkých před malými" v duchovní práci. 28 (1990)
Co znamená „Tóra vyčerpává síly člověka“ v duchovní práci. 29 (1990)
Co znamená, že zákon a spravedlnost jsou jménem Stvořitele, v duchovní práci. 30 (1990)
Co znamená, že vyšší požehnání nespočívá na tom, co je spočítáno, v duchovní práci.. 31 (1990)
Co znamená, že Israel naplňuje touhu Stvořitele, v duchovní práci. 32 (1990)
Co znamená "země se polekala a umlkla" v duchovní práci. 33 (1990)
Co jsou „jednoduché nádoby“ v duchovní práci. 34 (1990)
Co znamená „ten, kdo vychutnává hostinu ženicha“ v duchovní práci. 35 (1990)
Co znamená, že synové Esava a Ismaele nechtěli přijmout Tóru, v duchovní práci. 36 (1990)
Co znamená "Šchina svědčí o Israeli" v duchovní práci. 37 (1990)
Co znamená: „Číše požehnání musí být plná“ v duchovní práci. 38 (1990)
Co znamená: "Každý kdo truchlí pro Jeruzalém, bude poctěn uvidět ho v radosti" v duchovní práci. 39 (1990)
Co znamená "Neboť vy jste nejmenší ze všech národů" v duchovní práci. 40 (1990)
Co znamená "lehká přikázání, po kterých člověk šlape svými nohami," v duchovní práci. 41 (1990)
Co znamená požehnání a prokletí v duchovní práci. 42 (1990)
Co znamená "Nesázej pro sebe Ašeru vedle oltáře" v duchovní práci. 43 (1990)
Co je „válka o moc“ v duchovní práci - 2. 44 (1990)
Co znamená: "Skryté - Stvořiteli našemu Všemohoucímu" v duchovní práci. 45 (1990)
Pracovní řád, ustanovený Ba´al HaSulamen. 46 (1990)
Co znamená: „Nemáme jiného Krále, kromě Tebe,“ v duchovní práci. 1 (1991)
Co znamená: „Vrať se, Israeli, ke Stvořiteli svému Všemohoucímu“ v duchovní práci. 2 (1991)
Co znamená „hříšník připraví, ale spravedlivý oblékne“ v duchovní práci. 3 (1991)
Co znamená, že ničitel byl uvnitř potopy a zabíjel, v duchovní práci. 4 (1991)
Co znamená, že dobré skutky spravedlivých jsou jejich zrozením, v duchovní práci.. 5 (1991)
Co jsou "pastýři stáda Abraháma a pastýři stáda Lota" v duchovní práci. 6 (1991)
Co je člověk a co je živočich v duchovní práci. 7 (1991)
Co znamená „A Abrahám zestárnul, na sklonku dní“ v duchovní práci. 8 (1991)
Co je "vůně jeho oděvů" v duchovní práci. 9 (1991)
Co znamená, že Král stojí na svém poli, když zrno leží v kupách, v duchovní práci. 10 (1991)
Co znamená, že zlý počátek a dobrý počátek ochraňuji člověka, v duchovní práci. 11 (1991)
Svíce tyto jsou svaté. 12 (1991)
Co to znamená: „Ty jsi předal silné do rukou slabých“ v duchovní práci. 13 (1991)
Co znamená, že požehnání člověka, je požehnání synů, v duchovní práci. 14 (1991)
Co znamená požehnání: „ten, kdo kvůli mně vykonal zázrak na tomto místě“ v duchovní práci. 15 (1991)
Co znamená: proto, abyste věděli, že Stvořitel je Všemohoucí, je třeba „A polož to na srdce své“ v duchovní práci. 16 (1991)
Co znamená: Neboť zatvrdil jsem Já srdce jeho“ v duchovní práci. 17 (1991)
Co znamená, že je třeba pozvedat pravou ruku nad levou, v duchovní práci. 18 (1991)
Co znamená: "Povstaň, Stvořiteli, a rozprchnou se nepřátele Tvoji" v duchovní práci. 19 (1991)
Co znamená: „Není nic, co by nemělo místo“ v duchovní práci. 20 (1991)
Co to znamená v duchovní práci, že před Purimem čtou sobotní kapitolu „Zachor“ (Pamatuj). 21 (1991)
Co znamená „růže mezi trny“ v duchovní práci. 22 (1991)
Co je „čistota popela krávy“ v duchovní práci. 23 (1991)
Co znamená, že člověk musí porodit syna a dceru, v duchovní práci. 24 (1991)
Co znamená, že člověk, který uskutečnil návrat, se musí nacházet v radosti. 25 (1991)
Co znamená odhalení míry a skrytí dvou v duchovní práci?. 26 (1991)
Co znamená: „Žena, která vydává semeno první, porodí syna“ v duchovní práci. 27 (1991)
Co je svatost a čistota v duchovní práci. 28 (1991)
Co znamená, že se velekněz musí oženit s pannou, v duchovní práci. 29 (1991)
Co znamená, že pro toho, kdo byl na daleké cestě, se Pesach odkládá na druhý Pesach, v duchovní práci. 30 (1991)
Co znamená, že almužny pro chudé dělají Svaté Jméno, v duchovní práci. 31 (1991)
Co jsou prapory v duchovní práci. 32 (1991)
Co znamená, že Stvořitel obrací tvář, v duchovní práci. 33 (1991)
Co znamená "Ochutnává plody jejich v tomto světě, a zásoby se hromadí ve světě budoucím" v duchovní práci. 34 (1991)
Co jsou "zvědové" v duchovní práci. 35 (1991)
Co znamená "mír, mír vzdálenému i blízkému" v duchovní práci. 36 (1991)
Co je "Tóra" a co je "zákon Tóry" v duchovní práci. 37 (1991)
Co je pravá linie v duchovní práci. 38 (1991)
Co znamená, že pravá musí být větší než levá, v duchovní práci. 39 (1991)
Co je pravda a lež v duchovní práci. 40 (1991)
Co musí udělat člověk, pokud se narodil se špatnými vlastnostmi . 41 (1991)
Co znamená: "Zná vůl Pána svého Israel nezná" v duchovní práci. 42 (1991)
Co znamená "A uvidíš Mne zezadu, ale tvář Mojí nebude vidět" v duchovní práci. 43 (1991)
Jaký je důvod, podle kterého byl Israel hoden zdědit Zemi, v duchovní práci. 44 (1991)
Co znamená, že soudce musí soudit úplně spravedlivým soudem, v duchovní práci. 45 (1991)
Co je "syn milované a syn nenáviděné" v duchovní práci. 46 (1991)
Co znamená, že pravá a levá si vzájemně odporují v duchovní práci. 47 (1991)
Knihovnachevron_right
Rabaš/Články
chevron_right
Dnes všichni předstoupíte
 

Ви постаєте сьогодні всі

Стаття 19, 1984 рік

(переклад з івриту)

Коментатори питають про те, що написано, - “Ви постаєте сьогодні, всі ви: голови ваші, коліна ваші, старійшини ваші й наглядачі ваші, кожна людина Ісраеля”, - що починається в множині, “ви”, а закінчується зворотом в однині, “кожна людина Ісраеля”. Ось, автор книги “Маор ве-шемеш”1 пояснює: тим, що говорить [Писання] в одному вислові й у множині і в однині, - натякає цим на товариську любов. Адже хоч і є у вас “голови ваші, коліна ваші тощо…” і все ж, жоден не вбачає в собі більшої переваги, ніж у "кожної людини Ісраеля", а всі рівні, в тому, що ніхто не звинувачує іншого, - тоді й згори також поводяться так само, - міра за міру. Тому й дається вниз щедро все благо.

Ось, згідно з нашим методом, за яким вивчаємо все щодо одного "носія", виходить справа так. Людина повинна прийняти на себе владу Творця “як віл у ярмо і як віслюк під поклажу”, а вони, (“віл” і “віслюк”) є категоріями “моха” (мозок, розум) і “ліба” (серце). Тобто, вся робота людини повинна бути заради віддачі.

І згідно з цим виходить, що коли людина діє в духовній роботі заради віддачі, і не хоче ніякої оплати за це, а хоче вона лише виконувати духовну роботу, і не сподівається, що дадуть їй якийсь додаток до того, що є в неї, тобто не хоче нічого додаткового в роботі, навіть в тому, щоб отримати їй якусь звістку, що вона йде правильним шляхом, - хоч, певна річ, це було б справедливою вимогою, - і все-таки й цим вона також поступається, тому що бажає йти з заплющеними очима, вірити Творцю. І те, що є в її можливостях, вона робить, і радіє своїй долі.

Тобто навіть коли людина відчуває, що є люди, які трохи розуміються на роботі Творця, і бачить, що сама вона позбавлена всього. Але трапляється багато разів, коли також і вона відчуває смак в роботі, а іноді відчуває, що вона – на рівні “голови ваші”. Мається на увазі, що думає людина іноді, що зараз вона прийшла до рівня, де більше не може бути в неї такого, щоби трапилось їй впасти в стан ницості. А саме, - в стан, де якщо вона хоче займатися роботою Творця, - мусить докласти великого зусилля аби примусити своє тіло. І тоді все, що людина робить, - все через примус, тому що немає в неї ніякого бажання до роботи, а тіло бажає лише спокою, бо нічого його не займає.

Однак, саме тоді вона відчуває, що вже дійшла до ясного усвідомлення, коли немає нічого іншого в світі, як тільки діяти заради віддачі. І тоді, безперечно, є в неї смак до роботи. А коли й дивиться на попередні стани, які були в неї, вона не може зрозуміти їх зараз, коли перебуває в стані підйому. Тому, згідно з усіма підрахунками, людина вирішує, що вже не може бути такого, щоби було в неї коли-небудь падіння.

Але ж іноді, через день чи годину, або через кілька хвилин, людина падає в стан ницості. Настільки, що вона не відчуває відразу ж, що впала зі стану свого підйому в “глибину величезної прірви”. Проте іноді, за годину чи дві, - раптом вона бачить, що впала з високих ступенів. Тобто, з того стану, коли був чоловік спочатку впевнений, що він - з чоловіків чолов’яга, а зараз опиняється в стані “будь-хто з Ісраеля”, - як і весь простолюд. І починає тоді шукати порад в душі своїй: "І що ж я маю зараз робити, як я можу підійняти себе знову в стан величі, яка була в мене?".

І от тоді людина повинна іти шляхом істини. Тобто сказати, що те, що я перебуваю зараз в остаточній ницості, це означає, що “з небес” кинули мене сюди з заздалегідним наміром, аби я взнала, - чи насправді бажаю виконувати роботу святості з мотивів віддачі? Чи може я хочу бути працівником Творця з тієї причини, що ця справа задовольнятиме мене більше, ніж інші речі.

І тоді, якщо людина може сказати, мовляв: "Бажаю я зараз працювати заради віддачі, і не хочу виконувати роботу святості заради того, щоб одержати якесь задоволення в роботі. Навпаки, - цього одного досить мені, - того, що я виконую святу роботу “як будь-хто з Ісраеля”, який іде чи помолитися, чи вивчити якусь частину зі щоденного листа [Талмуду], і немає в нього часу розмірковувати тоді, з яким наміром він вчиться або молиться, а просто він виконує дію без усякого особливого наміру". Тоді людина знову береться до роботи святості тому, що вона хоче зараз бути просто працівником Творця, без усіляких попередніх умов.

І це те, про що написано: “Ви стоїте сьогодні всі”. Тобто, всі події, які відбулися з вами, - а саме, всі стани, які були у вас: стани величі, чи стани нижчі від величі,  що вважається станом “середнього”,  і таке інше, - ви приймаєте все це, і не оцінюєте рівні між собою. Тому що неважливою є для вас будь-яка оплата, а цінне лише те, що уволюєте бажання Творця, який наказав нам виконувати заповіді і вивчати Тору, і ми робимо це, як кожна проста людина з Ісраеля. Тобто стан, в якому людина перебуває зараз, важливий для неї так само, як наче б вона вважала, що перебуває в стані величі. Тоді “...Творець твій уклав з тобою сьогодні”.

Йдеться про те, що тоді Творець укладає з людиною союз. Тобто саме в час, коли вона бере на себе роботу Творця без жодних умов, і згодна виконувати роботу святості без будь-якої оплати, - а це зветься “безумовне підкорення”, - тоді Творець укладає з нею союз.

А справу укладання союзу пояснив батько і вчитель мій [Бааль Сулам] благословенної пам’яті, що коли двоє бачать, що люблять одне одного, тоді вони укладають союз між собою, що залишаться в любові своїй назавжди. І запитав: якщо вони люблять одне одного, і розуміють, що любов не припиниться в них, в такому разі - союз цей, навіщо він? І заради чого вони укладають цей союз, тобто для якої користі? Іншими словами - що вони придбали тим, що вчинили укладення союзу? Чи це просто церемонія, чи це для якоїсь користі?

І сказав, що справа укладення союзу полягає в тому, що, як нині вони розуміють, - варто їм, аби кожен любив би іншого, тому що вони бачать зараз, як кожен відчуває іншого, і дбає він тільки про його благо, - і вони укладають союз. Бо як зараз немає в жодного ніяких претензій до свого товариша, - інакше не укладали б союзу, - то вони кажуть один одному, що варто нам укласти союз раз і назавжди. Тобто, якщо прийде, - хай омине нас! - стан, коли будуть нарікання в одного на іншого, тоді кожний згадає укладення союзу, який утворили тоді, коли між обома існувала відкрита любов.

І тоді, незважаючи на те, що вони не відчувають тієї міри любові, яка була колись, все ж таки, вони збуджують давнішню любов, і не зважають на становище, в якому вони перебувають зараз, і знову починають чинити добро один одному. І це те, чим допомагає укладення союзу.

Тобто, навіть коли любов, яка була між ними, втратила свій смак, але ж через те, що вчинили укладення союзу, є в них сила знову пробудити любов, яка існувала в них в минулому і світила, - і вводять її знову в майбутнє.

Виходить згідно з цим, - головне в укладанні союзу, що воно - для майбутнього. І це неначе угода, яку ухвалюють, щоб не змогли відступитися тоді, коли побачать, що немає більше зв’язку любові, як колись. Бо завдяки тій любові мали вони велику насолоду в час, коли кожний чинив добро іншому. А зараз, коли зіпсувалася любов, внаслідок цього немає сил, аби хтось зміг робити що-небудь на благо ближньому.

І якщо вони все ж таки бажають робити що-небудь на добро товаришеві, слід їм тоді дивитися на укладення союзу, яке було в них колись, і з цього вони повинні знову вибудувати любов. Тобто, - як людина, якщо уклала угоду з ближнім своїм, то угода зв’язує їх, щоб не змогли розлучитися один з одним.

Випливає з цього те, про що сказано вище: “Ви стоїте сьогодні всі”. Тобто, перелічує особистості, а саме: “Голови ваші, коліна ваші, старійшини ваші й наглядачі ваші, кожна людина Ісраеля”. Це означає, що з усіх високих ступенів, які були в людини, враховується їй зараз, що вона знаходиться в стані “кожна людина Ісраеля”. І вона приймає на себе цей рівень, неначе вона в тому стані, коли були в неї, на її думку, чудові духовні ступені. І каже: “Я роблю своє, а Творець, - з тим, що Він хоче дати мені, я згодна, і немає в мене жодної критики”. Тоді людина удостоюється укладення союзу, як сказано вище. Це означає, що зв’язок залишається назавжди, тому що Творець уклав з нею союз навіки.

І, згідно зі сказаним вище, маємо пояснити уривок (“Ви стоїте…”) так: “Таємні речі - Творцю Всесильному нашому, а відкриті - нам і дітям нашим довіку, - виконувати всі слова цієї Тори”.

І треба зрозуміти: цей вислів, - що він прийшов нам повідомити? Не скажемо ж, що він хоче сповістити нам, що мовляв, ми не знаємо таємного, лише Творець знає. Не можна так сказати, бо й без цього висловлення ми бачимо, що не знаємо того, що приховано від нас. Якщо так, то що бажає цей вислів сказати нам?  

Однак відомо, що є те, що приховано і є те, що відкрито. Що означає: практична частина, яку ми виконуємо, - її ми бачимо, робимо ми це, чи ні. І якщо тіло не бажає виконувати заповідь, - є цьому рада: хай людина присилить себе, щоби бути вимушеною виконати цю заповідь силоміць. Виходить, що про річ явну можна сказати “примус”.

Те, що є прихованим, - це намір заповіді. Цього людина не здатна бачити, - те, який намір має хтось інший під час своєї дії. Та й сама людина, коли діє, також не може знати, чи не ошукує вона себе під час дії. І думає вона, що немає в неї ніякого іншого наміру, а вся вона - Творцеві.

Тоді як категорія дії називається “відкрита частина”. Не можна сказати, що чоловік обманюється, коли він думає, наче накладає тфілін2, а насправді це не тфілін, або ж що жінка може обманутися, що засвічує суботні свічки, а в дійсності не засвічує.

З іншого ж боку, про категорію наміру справді можна сказати, що людина ошукує себе. Вона думає, що вона працює “лішма”3, а по правді вся вона - “ло лішма”4. І, таким же чином, не можна говорити про примус, бо людина не може присилити свою думку, аби думала б те, що хоче. Бо в речах, які належать до відчуття або до знання, немає в людини щонайменшої влади примушувати свій розум, щоб розумів би інакше, ніж він розуміє, або ж інакше, ніж вона відчуває.

І цим можна збагнути вищезгадане питання, що не лишається нам нічого, як тільки виконувати практичну частину, що зветься “відкриті речі - нам і дітям нашим довіку, виконувати всі слова цієї Тори”, тобто нам наказана практична дія. Це означає, що нам наказано виконувати практичні дії навіть через примус.

А намір, - він зветься “таємна річ”, і щодо цього немає в людини жодного знання й владування. Якщо так, то що маємо робити, щоб і цю приховану частину могли б ми виконувати? Стосовно цього має людина лише завжди робити перевірку, тобто перевіряти себе, - чи й справді вона робить усе заради віддачі, чи тіло чинить опір щодо “заради віддачі”.  І в тій мірі, в якій людина відчуває, що вона далека від цього, тоді, якщо бачить, що нездатна зі свого боку нічого вдіяти, - оскільки те, що думала вона вдатися до кількох порад для того, щоб мати можливість спрямувати намір на «заради віддачі», не допомогло їй, - то про це й хоче той вислів сказати нам, - що справа ця, “лішма”, яка зветься “таємна частина”, належить Творцю Всесильному нашому.

Тобто лише Творець може допомогти людині, і немає жодного шансу, щоб це було реально для неї самої, бо воно й не в можливостях людини, адже це вище за природу. Тому й говорить вислів: “Таємне – Творцю Всесильному нашому”, тобто, що це Йому належить, - що саме Творець має дати ту силу, яка зветься “віддавати”.

І це те, що сказали кабалісти (“Кідушін”5, 30), і ось їх слова: “Зле начало людини пересилює її щодня і бажає вмертвити її. Як сказано: стежить грішник за праведником і бажає вмертвити його. І якби Творець не допоміг, - не подолала б його, як сказано: "Творець не залишить нас в його руці”.

Сенс вислову “бажає вмертвити його” такий: хоче, аби людина робила усе з наміром заради отримання, а це зветься, що вона відокремлюється від Творця. І тим, звичайно, залишається в стані “смерті”. І це те, про що сказали кабалісти: “Грішники за життя свого звуться мертвими”. Виходить, що “смертю” називається стан людини, якщо її намір - отримувати, і вважається це категорією роз'єднання. А щодо того, щоб удостоїтись ступеня злиття, - тобто, здобути силу віддачі, аби була вона в людини,  - лише Творець може це дати, і не в людських силах досягти цього.

І це те, про що сказали кабалісти: “Зле начало людини пересилює її щодня й бажає вмертвити її. І якби Творець не допоміг, не подолала б його, як сказано: "Творець не залишить нас в його руці”. А з того, що ми з’ясували, зрозуміємо вислів “Таємне - Творцю Всесильному нашому, а відкрите - нам і дітям нашим виконувати”: тільки практичні дії належить нам виконувати, а прихована частина - це Творець має робити.

Проте і з частиною прихованого ми також повинні робити щось для того, аби Творець дав нам її, таємну частину. І це - згідно з правилом, що для всього нам потрібне “збудження знизу”. А справа в тому, що існує правило: “немає світла без клі”, і це означає, що “немає наповнення без нестачі”, бо ти не можеш внести що-небудь кудись, якщо немає вільного місця, - лише тоді ти заносиш те, що ти хочеш. Але ж якщо немає місця нестачі, тобто вільного місця, як ми можемо вмістити що-небудь?

Тому ми повинні передусім побачити, що бракує нам такої речі, як клі віддачі, яке зветься “бажання віддавати”. І саме це є нашим світлом. І, як з’ясували ми в попередніх статтях, головна наша винагорода, - якщо ми набуваємо бажання віддавати, називаного “відбитим світлом”, як це наведено (в “Птіха Колелет”6 до книги “Ец Хаїм”7 з коментарем “Панім масбірот”8), “що вся винагорода, на яку ми сподіваємося, це “відбите світло”, - вчи там.

Тому, якщо бажання віддавати називається “світло”, тоді те відчуття нестачі, коли людина бачить, що немає в неї сили віддавати, зветься “клі”. І вона відчуває, що цього бракує їй. Це означає: людина бачить, - що саме втрачає вона через те, що немає в неї тієї сили, яка зветься “сила віддачі”. Тож, відповідно до її чуття, формується в неї відчуття нестачі. І це називається “клі” і “порожнє місце”, бо там, де бракує сили віддачі, з’являється можливість, щоби змогло увійти це наповнення. І називається це, що “світло приходить в клі”.

Але потрібно знати, що придбати таке клі, - це багато роботи. Тому що є в нас келім, називані “хесронот”, - ті, які ми бажаємо наповнити. І вони звуться “келім себелюбства”, в які ми хочемо одержати наповнення. І це вельми важливі келім, бо вони з’являються від Творця, який створив їх як “суще з нічого”, оскільки Він хоче насолодити створіння, - через те, що Він бажає дати наповнення. А як можна дати наповнення, якщо немає місця аби помістити це наповнення? Тому створив ці келім, - “суще з нічого”, - аби надати їм добро й насолоду. Виходить, що саме це є суттю клі, яке створив Творець.

Але з тієї причини, що саме клі, зване “бажання отримувати”, зажадало, аби була в нього тотожність властивостей, що зветься “злиттям з Творцем”, тому це клі стало негідним бути клі вміщення вищого світла. І потребуємо тепер нового клі отримання, яке "вдягалося" б у клі попереднє. І тільки за допомогою їх обох, тобто - коли бажання віддавати "вдягається" в бажання отримувати, - тоді це клі є гідним отримання.

Випливає з цього, що тим же чином, як і попереднє клі, яке зветься “бажання отримувати”, з’явилося з боку Створювача, - бо немає в нижнього жодної частки в роботі бажання отримати, адже все приходить від Створювача, - так само і друге клі, яке зветься “бажання віддавати”, також з’являється виключно з боку Творця. І не може тут нижній нічого додати, так само як і до першого клі, званого “бажання отримувати”.

Відмінність лише в тому, що в клі віддачі повинна бути спочатку вимога з боку нижнього, який просить у Творця, аби дав йому нове клі. І зовсім інша справа - перше клі, яке з’явилося без жодного збудження з боку нижнього.

 

*************************************

1. ”Маор ве шемеш” (“Сяйво та сонце”)  - коментар на Тору, написаний на початку 19 ст. в Кракові.

2. Тфілін - світло мохін де-Гар де-Ішсут, які світять в Зеір Анпіні, зветься “тфілін для голови”, світло Малхут зветься “тфілін для руки”. На знак цього, в нашому світі під час молитви чоловік накладає на голову і прив’язує до руки шкіряні коробочки, в яких містяться написані на пергаменті певні вислови з Тори.

3. “Лішма" (в ім’я її) – виконання Тори і заповідей з альтруїстичними намірами, заради Творця.

4. "Ло лішма" (не в ім’я її) – виконання Тори і заповідей з егоїстичними намірами.

5. “Кідушін” (“Вінчання”) - один з трактатів Вавілонського Талмуду

6. "Птіха Колелет (“Узагальнюючий вступ”) - твір Бааль Сулама, вступ до книги Арі “Ец Хаїм”, з коментарем “Панім масбірот”. Є однією з передмов, які Бааль Сулам написав для правильного урозуміння основ науки кабала.

7. “Ец Хаїм” (“Древо життя”) - книга, упорядкована Хаїмом Віталем, учнем Арі, з записів слів вчителя, які Хаїм Віталь вів під час занять.

8. “Панім Масбірот” (“Лик привітний”) - коментар Бааль Сулама на книгу Арі “Ец Хаїм” (“Древо Життя”).