1. Немає нікого крім Нього
2. Поняття "Шхіна у вигнанні"
3. Питання духовного осягнення
4. Що є в духовній роботі причиною важкості, яку відчуває людина при скасуванні себе перед Творцем
5. Лішма - це пробудження згори. А навіщо потрібно пробудження знизу?
6. Що таке в духовній роботі "основи в Торі"
7. Що означає в духовній роботі, що звичка робиться другою натурою
8. Яка відмінність між тінню святості та тінню сітра ахри
9. Що таке в духовній роботі "три речі, що поширюють свідомість людини"
10. Що означає в духовній роботі «Тікай, милий мій»
11. Поняття "радість у трепеті" в духовній роботі
12. Основне в роботі людини
13. Суть граната
14. Що таке піднесеність Творця
15. Що таке чужі боги в духовній роботі
16. Що таке в духовній роботі «день Творця» і «ніч Творця»
17. Що означає, що сітра ахра зветься «малхута блі таґа»
18. Що означає в духовній роботі «У прихованні плач, душе моя» - 1
19. Що означає в духовній роботі, що Творець ненавидить тіла
20. Поняття лішма
21. Коли людина відчуває себе в стані підйому
22. Тора лішма
23. Хто любить Творця, – ненавидьте зло
24. Від рук лиходіїв врятує їх
25. Слова, що виходять із серця
26. Майбутнє людини зв’язане з вдячністю за минуле і залежить від неї
27. Що таке "Творець - піднесений, але ниций побачить" - 1
28. Не помру, але жити буду
29. Коли в людини з’являються сумніви
30. Головне - бажати лише віддавати
31. Кожен, ким задоволений дух створінь
32. Жереб – це пробудження згори
33. Суть жеребів, що були в Йом Кіпурим і у Амана
34. Перевага землі – в усьому
35. Про життєву силу святості
36. Що таке три види тіл в людині
37. Стаття до Пурима
38. Трепіт перед Творцем це Його скарбниця
39. І зшили листя смоковниці
40. Віра в учителя – яка міра її
41. Що таке мала та велика віра
42. На що натякає в духовній роботі, що "элуль" є абревіатурою "Я Любому моєму, а Любий мені"
43. Істина і віра
44. Розум і серце
45. Два стани в Торі та в духовній роботі
46. Влада Ісраеля над кліпот
47. Там, де ти знаходиш Його велич
48. Головне в основі
49. Головне це моха і ліба
50. Два стани
51. Якщо уразив тебе цей негідник
52. Прогріх не скасовує заповіді
53. Обмеження
54. Мета духовної роботи – 1
55. Де в Торі згаданий Аман
56. Тора називається "яка вказує"
57. Наблизить його до Свого бажання
58. Радість є "віддзеркаленням" добрих діянь
59. Посох і змій
60. Заповідь, що викликана гріхом
61. А довкілля Його збурене сильно
62. Спускається й підбурює, піднімається й звинувачує
63. Беріть у борг за Мій рахунок, і Я оплачую
64. Із ло лішма приходять до лішма
65. Поняття відкритого й поняття прихованого
66. Поняття дарування Тори – 1
67. Уникай зла
68. Зв’язок людини зі сфірот
69. Спочатку буде виправлення світу
70. Рукою сильною та гнівом пролитим
71. У прихованні плач, душе моя – 2
72. Упевненість є облаченням для світла
73. Після скорочення
74. Поняття "світ, рік, душа"
75. Є поняття "майбутній світ" і є поняття "цей світ"
76. До кожного жертвоприношення свого жертвуй сіль
77. Душа людини навчатиме її
78. Тора і Творець, і Ісраель є одне
79. Ацилут і БЄА
80. Поняття ахор бе-ахор
81. Підйом МАНу
82. Молитва, якою треба молитися постійно
83. "Вав" права і "вав" ліва
84. Що означає "І вигнав Адама з Ґан Едена", аби не взяв від древа життя
85. Що таке в духовній роботі "плід дерева прекрасного"
86. І збудував убогі міста
87. Шабат шкалім
88. Уся робота, вона лише там, де є два шляхи – 1
89. Для того, щоби зрозуміти слова Зоар
90. У Зоар, в главі Берешіт
91. Поняття "підмінного"
92. Пояснення до поняття "мазаль"
93. Плавці та луска
94. І бережіть душі свої
95. Усунення крайньої плоті
96. Що таке в духовній роботі відходи току та виноробні
97. Поняття "відходи току та виноробні"
98. Духовним зветься те, що ніколи не скасується
99. Грішник чи праведник – не сказано
100. Тора письмова і Тора усна – 1
101. Пояснення псалма "Переможцю над трояндами"
102. І візьмете собі плід дерева чудового
103. Спонукає серце його
104. І нищитель був усередині
105. Незаконнонароджений мудрець переважає первосвященика-обивателя
106. На що вказують дванадцять хал у суботу
107. Два ангели
108. Якщо покинеш Мене на день, на два дні покину тебе
109. Два види м’яса
110. Поле, яке благословив Творець
111. Видих, голос і мовлення
112. Троє ангелів
113. Молитва Шмоне Есре
114. Суть молитви
115. Неживе, рослинне, тваринне, людське
116. Той, хто говорить, що заповіді не потребують наміру
117. Доклав зусиль і не знайшов – не вір
118. Зрозуміти поняття "коліна, що схилялися перед Баалом"
119. Той учень, що вчився потай
120. Сенс звичаю, що не їдять горіхи в Рош а-Шана
121. Подібна до суден торгових
122. Зрозуміти те, що пояснено в Шульхан Арух
123. Дія і результат дії відбуваються одночасно
124. Субота початку творіння – і шести тисяч років
125. Той, хто насолоджує суботу
126. Мудрець приходить у місто
127. Зрозуміти відмінність між основним, суттю, – і додатком світла
128. З голови тієї сочиться роса на Зеїр Анпін
129. Стан "Шхіна у праху"
130. Тверія мудреців наших – "як хороше бачити тебе"
131. Той, хто приходить очиститися
132. У поті лиця свого їстимеш хліб – 1
133. Світла суботи
134. П’янке вино
135. Чистого і праведного не вбивай
136. Відмінність між першими та останніми посланнями
137. Цалафхад був збирачем хмизу
138. Боязнь і страх, котрі приходять іноді до людини
139. Відмінність шести днів творіння від суботи
140. Як люблю я Тору Твою
141. Свято Песах
142. Основна боротьба
143. Лише на благо Ісраелю
144. Є один народ
145. Що означає, що саме мудрим дав мудрість
146. Пояснення до Зоар
147. Робота в отриманні та віддачі
148. З’ясування "гірке й солодке", "правда і брехня"
149. Чому потрібно притягувати світло хохма
150. Оспівуйте Творця, бо піднесене утворив Він
151. І побачив Ісраель єгиптян
152. Бо підкуп засліплює очі мудрих
153. Думка є породженням бажання
154. Не може бути порожнього простору в світі
155. Чистота тіла
156. Щоб не взяв від древа життя
157. Я сплю, а серце моє не спить
158. Причина, з якої в Песах не прийнято їсти в гостях
159. І було в ті численні дні
160. Причина приховання мацот
161. Дарування Тори – 2
162. Чому говорять "Зміцнися!" по закінченню читання кожної з книг Тори
163. Те, що говорили автори Зоар
164. Є різниця між матеріальним і духовним
165. Пояснення прохання Еліші до Еліягу
166. Дві частини в осягненні
167. Чому називається "субота каяття"
168. Звичаї Ісраеля
169. Довершений праведник
170. Нехай не буде в тебе каменя великого
171. Зоар, Емор – 1
172. Перешкоди та завади
173. Чому говорять "лехаїм"
174. Поняття приховання
175. Якщо далеким буде для тебе
176. Під час пиття спирту після "авдали"
177. Суть спокути
178. Троє, що беруть участь в людині
179. Поняття трьох ліній
180. Зоар, Емор – 2
181. Проблема пошани
182. Моше і Шломо
183. Машіах
184. Відмінність між вірою та розумом
185. Простолюдин – страх суботи на ньому
186. Суботу свою зроби буднем, – але не залеж від створінь
187. Вирішити – зусиллям
188. Уся робота – тільки там, де є два шляхи – 2
189. Дія впливає на думку
190. Будь-яка дія залишає слід
191. Час падіння
192. Суть жеребів
193. Поняття однієї стіни, що слугує обом
194. Сім повних днів
195. Заслужили – прискорю
196. Причеплення зовнішніх сил
197. Книга, автор, розповідь
198. Свобода
199. У кожної людини з Ісраеля
200. Ослаблення екрана
201. Духовне і матеріальне
202. У поті лиця свого їстимеш хліб – 2
203. Гординя людини принизить її
204. Мета духовної роботи – 2
205. Мудрість зовні співатиме
206. Віра й насолода
207. Сенс отримання для віддачі
208. Сенс зусилля
209. Три умови в молитві
210. Гарна вада, що в тобі
211. Як той, хто стоїть перед царем
212. Обійми справа та обійми зліва
213. Розкриття хісарону
214. Відомий у брамах
215. Поняття віри
216. Праве й ліве
217. Якщо не я собі – хто мені?
218. Тора і Творець є одне
219. Сенс самозречення
220. Сенс страждань
221. Володіння всього
222. Частка, яку дають сітрі ахрі, щоб відокремилася від святості
223. Вбрання – ряднина – брехня – мигдаль
224. Жіноча основа і чоловіча основа
225. Підняти себе
226. Письмова та Усна Тора – 2
227. Винагорода за виконання заповіді – Той, хто заповідує
228. Риба передує м’ясу
229. Кишені Амана
230. Піднесеним є Творець, але ниций побачить – 2
231. Очищення келім отримання
232. Довершення зусиль
233. Поняття прощення, пробачення та спокути
234. Той, хто залишає слова Тори і займається розмовами
235. Дивиться у книгу знову
236. Бо ганьбили мене гнобителі мої весь день
237. Бо не житиме людина, як побачить Мене
238. Щасливий чоловік, який не забуде Тебе і син людський, що докладатиме сил для Тебе
239. Відмінність світел в Шавуот і в суботню молитву "мінха"
240. Бажай, прошу, тих, хто домагається Тебе, коли шукають вони обличчя Твого
241. Закликайте до Нього, коли Він близько
242. Що означає в духовній роботі звеселяти бідних у свято
243. Перевірка тіні в ніч Ошана Раба
244. Усі світи
245. Перед утворенням зародку
246. Пояснення про удачу
247. Думка є категорією живлення
248. Щоб товариш його почав
Бібліотекаchevron_right
Бааль Сулам/Шаматi
chevron_right
Немає нікого крім Нього
 

1. Немає нікого крім Нього

Почуто в неділю тижня глави1 «Ітро» (6 лютого) 1944 року

(переклад з івриту)

Ось написано: "Немає нікого, крім Нього", і означає це, що немає ніякої іншої сили у світі, яка мала б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є у світі речі, котрі заперечують вище управління, – причина цьому та, що таким є Його бажання. І це є категорією виправлення, що зветься: "ліва відштовхує, а права наближає". Тобто те, що ліва відштовхує, входить у поняття "виправлення". Це означає, що існують речі у світі, які заздалегідь виникли з наміром звести людину з прямого шляху, і ними вона відкидається від святості2.

А користь від цих відштовхувань та, що завдяки їм людина набуває потребу та цільне бажання, щоб Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропала. Мало того, що не просувається в духовній роботі, але й бачить, що відходить назад. Тобто навіть ло лішма3 не має вона сили виконувати Тору та заповіді. І лише істинним, вище за рівень знання, подоланням усіх перешкод вона може виконувати Тору та заповіді. Та не завжди має вона силу подолання вище знання. І тоді людина змушена відхилитися від шляху Творця, навіть від ло лішма.

І так у неї завжди "пробитого більше ніж того, що встояло". Тобто падінь набагато більше, ніж підйомів. І не бачить людина при цьому, щоби прийшов кінець цим станам, отже, вона завжди залишатиметься поза святістю. Адже бачить, що навіть на дещицю важко їй виконувати роботу, – лише подоланням вище знання. Але не завжди вона здатна перебороти. То який цьому буде кінець?

Тоді людина приходить до рішення, що немає нікого, хто міг би допомогти їй, крім самого Творця. І це спричинює те, що утвердить вона в серці4 своєму істинну вимогу, щоби Творець розкрив їй очі та серце – і наблизив би її істинно до злиття з Собою навіки.

Виходить, відповідно, що всі ті відштовхування, які вона відчувала, були від Творця. Тобто не через те, що сама людина робила щось негаразд чи не мала можливості подолати. А це саме для того, хто бажає насправді наблизитися до Творця, і щоб не задовольнявся малим, тобто аби не залишався малою нерозумною дитиною, дається йому допомога згори, щоб не мав можливості говорити, мовляв, слава Богу, є в нього Тора та заповіді, та добрі справи, то чого йому ще бракує?

І це саме тоді, коли насправді є в цієї людини істинне бажання, вона дістає допомогу згори, і постійно їй показують, наскільки вона є невдалою в нинішньому стані. Тобто посилають їй думки, котрі проти духовної роботи. І це для того, щоб побачила, що не в злагоді вона з Творцем.

І скільки б людина не силувалась, завжди бачить, наскільки вона в стані набагато дальшому від святості, ніж інші робітники Творця, які відчувають, що вони в згоді з Ним. А от у неї завжди є нарікання та вимоги, і не може пояснити поведінку Творця, те, як Він поводиться з нею.

І це завдає людині болю: чому вона не в мирі з Творцем? Так, що аж приходить до відчуття, що дійсно немає їй жодної долі у святості. І хоча отримує іноді якесь збудження згори, що оживляє на якийсь час, але відразу ж вона падає в стан ницості. Проте це й є причиною, яка дає людині прийти до усвідомлення, що лише Творець може допомогти, щоб наблизити її по-справжньому.

Людина завжди повинна намагатися йти дорогою злиття з Творцем, тобто щоб усі її думки були про Нього. Отже, навіть якщо перебуває в найгіршому стані, коли не може бути падіння більшого, ніж це, хай не виходить з володіння Творця, тобто мовби у когось іншого є право, і не дає їй увійти до святості, і в його силах чинити добро чи зло. Це означає, що хай не думає, що є сила у сітри ахри5, і вона не дає людині робити добрі справи та йти дорогами Творця, – бо все робиться Творцем.

І це подібно словам Бааль Шем Това, який сказав, що та людина, яка каже, ніби є у світі інша сила, тобто кліпот6, перебуває в стані «і служитимете іншим богам». Бо не лише тільки думкою невіри людина коїть злочин, а й коли думає, що існує інші право та сила, крім Творця, вона чинить порушення. Більше того, той, хто говорить, що людина має власне окремішнє право, тобто коли каже: вчора він сам не бажав іти шляхами Творця, – це теж називається «чинить злочин невіри». Тобто не вірить, що лише Творець є Управителем світу.

Проте в час, коли скоїла якесь порушення, і, певно, людина повинна каятися та уболівати про те, що вчинила такий гріх7, то також і тут необхідно щоб був порядок жалю та болю: від чого конкретно, як вона бачить, залежить причина, що призвела до злочину, що саме про цю причину треба шкодувати.

І людина має тоді журитися й сказати: «Те, що зробила я цей злочин, то це з причини, що Творець викинув мене зі святості до нечистот, у відхоже місце, місце покидьків». Іншими словами, Творець дав їй бажання та прагнення втішатися та дихати повітрям у місці смороду.

(І можна сказати так: наведено в книгах, що іноді людина потрапляє в кругообіг свині. А пояснити треба так, як там сказано, що людина отримує бажання діставати життєву силу від речей, про які вже говорила, що це відходи, а тепер вона бажає отримувати від них поживу).

І також в час, коли людина відчуває, що перебуває зараз у піднесенні, і відчуває трохи смаку в духовній роботі, то хай не говорить, що «нині я перебуваю в стані, коли розумію, що варто бути працівником Творця». А треба їй знати, що знайшла вона зараз милість в очах Творця. Тому Творець наближає її, і через це вона відчуває наразі смак у роботі. І хай стережеться, щоб ніколи не виходити з володіння святості, кажучи, що діє ще хтось, крім Творця.

(Однак з цього випливає, що знайти милість в очах Творця чи навпаки, – залежить це не від самої людини, а все від Творця. І чому зараз вона мила Творцеві, а потім ні, не в змозі людина зрозуміти це своїм зовнішнім розумом.)

І так само, коли шкодує про те, що Творець не наближає її, також треба стерегтися, щоб не було це на власний рахунок, тобто через те, що вона віддалена від Творця, бо цим людина робиться одержувачем для власної користі. А одержувач – відокремлений. Навпаки, хай жалкує людина про вигнання Шхіни8. Тобто, що сама вона спричинює страждання Шхіни.

І вона має уявити собі, наприклад, що є в когось біль у будь-якому маленькому органі, але відчувається біль головним чином у мозку та серці, адже серце й мозок є загальною суттю людини. І ясно, що не можна порівняти відчуття окремого органа – і тіла людини в цілому, де в основному й відчувається біль.

Так само і біль, який відчуває людина від того, що вона віддалена від Творця. І оскільки людина є лише окремим органом святої Шхіни, адже свята Шхіна є сукупністю душ Ісраеля, тому не подібне відчуття особистого болю відчуттю загального болю. Це означає, що є горе Шхіні через те, що органи її віддалені від неї, і вона не може дати живлення своїм органам.

(І треба сказати, що це є висловом мудреців: «Коли людина тужить, Шхіна що говорить? – Важко голові моїй»). І тим, що, тужачи про віддалення, думає не про себе, вона рятується від падіння в тенета бажання отримувати для себе, що було б відокремленням від святості.

Те ж саме, коли людина відчуває, що є в неї трохи наближення до святості, і радіє з того, що удостоїлася благовоління Творця. Також і тоді покладено на неї сказати, що основна її радість буде в тому, що є тепер втіха вгорі, у святої Шхіни, тим що була в неї можливість наблизити свій окремий орган до себе і не повинна відсилати цей свій орган назовні.

І оскільки людина удостоїлася порадувати Шхіну, має вона з цього втіху. І це відповідає тому ж самому розрахунку, згаданому вище, адже те, що є радістю для елементу, – це лише частина того, що є радістю для всього загального. І завдяки таким обчисленням людина втрачає свою власну окремішність, і не потрапляє в тенета сітри ахри, котра є бажанням отримувати заради власної користі.

І хоча бажання отримувати є річчю необхідною, оскільки «в цьому – вся людина», адже те, що є в людини, крім бажання отримувати, не належить створінню, і ми відносимо це до Творця, але бажання отримувати задоволення має бути виправленим за допомогою «заради віддачі». Тобто насолода та втіха, які бажання отримати бере собі, повинні бути з таким наміром, що існує задоволення вгорі від того, що є насолода у створінь. Адже метою творіння було дати благо створінням. І це зветься «радість Шхіни вгорі».

І через це зобов’язана людина обмірковувати способи, якими вона може викликати задоволення вгорі. І, певно, з того, що матиме вона насолоду, буде нагорі втіха. Тому вона прагне завжди перебувати в палаці Царя, і матиме можливість втішатися Його скарбами. І від цього, напевно, буде задоволення вгорі. Виходить, що все її пристрасне бажання має бути лише в ім’я небес.


  1. Тиждень глави – у свій час було прийнято поділ П’ятикнижжя на тижневі глави за кількістю тижнів у році, кожен тиждень читають чергову главу, іноді дві, тому дати написання статей часом вказуються як «тиждень глави такої-то», або «такий-то день … глави … року».

  2. Святість – віддача як властивість Творця.

  3. Ло лішма – букв. «не в її ім’я», тобто «не в ім’я Тори», що означає не з наміром віддачі, а з егоїстичним наміром.

  4. Серце – осередок бажань.

  5. Сітра ахра (букв. «інша сторона») , – егоїзм, протилежний віддачі як властивості Творця. Сітра ахра має також декілька інших функціональних назв: Сатан, Сам, Азазель, ангел смерті та інші. Її надмірний егоїзм походить від четвертої стадії, найбільшої сили бажання. І оскільки меншим справжній егоїзм не вдовольняється, він постійно невдоволений, постійно висуває претензії, спокушає людину показовою «праведністю», підбурює на пряме чи приховане егоїстичне отримання.

  6. Кліпот (множ., букв. «шкаралупи», в однині «кліпа»), – сили егоїзму, котрі, – до часів кінцевого виправлення егоїзму, – утримують в собі «іскри святості», іскри духовних світла і насолоди, за принципом «шкаралупа зберігає плід».

  7. Гріх – користування своїм егоїзмом на шкоду іншим, усьому, що існує. У тому числі Творцю, коли людина користується тим що є в світі, більше, ніж необхідно для гідного існування, – і цим відключається від спрямування на Творця.

  8. Шхіна –сукупність всіх келім створіння як місце перебування Творця. Коли створіння користуються своїми келім егоїстично, цей стан зветься «Шхіна у вигнанні». Коли створіння користуються своїми келім з наміром «заради віддачі», їх сукупність зветься «святою Шхіною».