Ззаду і спереду оточив Ти мене

(переклад з івриту)

«Ззаду і спереду оточив Ти мене». Пояснюється це розкриттям та прихованням обличчя Творця, бо дійсно, «Царство Його – над усім панує», і все повернеться до свого кореня, бо «Немає місця вільного від Нього». А відмінність лише в «теперішньому» та «майбутньому», бо той, хто заслуговує поєднати два світи, той розкриває в «теперішньому» вбрання Творця і те, що все, що зроблено, є облаченням для розкриття Шхіни. І це є категорією «теперішнє», тобто і нині виходить в царських шатах і показує вочевидь всім, що «вершник не є другорядним щодо коня». І навіть якщо на поверховий погляд здається, що кінь спрямовує вершника, але правда в тому, що кінь не починає жодної дії інакше як від відчуття поводу та вуздечки вершника, це зветься будовою рівня Шхіни. І зветься це «панім бе-панім» (обличчя до обличчя).

Але людина, яка не заслужила поки що присвятити всі свої рухи виключно Творцеві, і кінь не узгоджений в своїх рухах з поводом та вуздечкою вершника, а наче й навпаки... і дає служниці владу над її пані та ін., - це називається категорією «ахор» (задня, тилова частина). Означає це, що не уявляй собі, що ти віддаляєшся від святості, - хай нас омине! – бо «Тому, що вам заманеться, ніколи не бувати», так сказав Творець: «Якщо ні, то сильною рукою...» Бо не відкинутий буде від Нього той, кого відкинули, і все, що відбувається, прокручується аби прийти до святості, до свого кореня. І якщо так, то попри те, що здається, що кінь начебто спрямовує вершника за своїм нікчемним бажанням, але насправді це не так, а вершник спрямовує коня за своїм бажанням. Однак, не проявляється це нині, в «теперішньому», а лише в «майбутньому», і зрозумій це. Виходить, що в цьому плані це також є поєднанням, лише «ахор бе-ахор» (тильними сторонами), інакше кажучи, не за бажанням того, хто одягає, і не за бажанням Того, Хто вдягається, і зрозумій це.

А ті, хто виконують Його бажання, тобто, ті, хто самі розкривають царське вбрання в «теперішньому», з’єднані в категорії «панім бе-панім», за добрим бажанням того, хто облачає, і добрим бажанням Того, Хто облачається, і зрозумій. Бо саме цей стан є бажанням Творця.

І це означає: «За те, що не служив Творцю Всесильному своєму в радості». Бо так чи інакше служитимеш, а відмінність та, що це «під тиском і в скруті», тобто не за бажанням, а це – «в повноті всього», тобто за бажанням.

Так наведено в Мідраші: «Дивиться Творець на діяння праведників і на діяння грішників, і не знає, чого Він, Творець, бажає, - чи діянь...» Коли говориться: «І побачив Всесильний світло, що добре воно, і відділив...» - йдеться про діяння праведників». Означає, що на всі діяння та поведінку Творець дивиться, тобто, поєднується, і все котиться й приходить до кореня свого, якщо так, то виникає питання: який шлях більш бажаний? І тут Мідраш знаходить підтримку в написаному: «І побачив Всесильний світло, що добре воно», тобто в плані розкриття, що є діяннями праведників, і це те, що мається на увазі в словах мудреців: «Довга й коротка, і коротка й довга», тобто, як сказано вище.

Світ – приховання

І це сенс сказаного: «Всіх мудрістю утворив Ти, сповнена земля придбань Твоїх», бо все зберігається в 32-х путях мудрості, і через це «сповнена земля здобутків Твоїх», і немає місця вільного від Нього, бо все йде до свого кореня. Проте, зараз в прихованні, тому й зветься «олам» (світ) від слова «геелем» (приховання). І світло, що ховається в світі та облачається в нього, називається «точкою», категорією «юд», поділеною на дві «гей»: світ приховання і світ розкриття. І вся робота людини – розкрити цю точку, притягнути її як «вав» від одного світу до другого, тобто «вав» між двома літерами «гей», - розкрити перед очима всіх достаток світла, що приходить від світла, що оточує, до оточеного, отже, дві «гей», за принципом «біна є основою малхут», і зрозумій це.

Підкорення, відділення, підсолодження

Бажаним способом дій людини є три категорії: підкорення, відділення, підсолодження. Означає це, що «Слово «світила» написано скорочено». Бо світло цього світу з темряви створено, «Як перевага світла від темряви», - а «свічка опівдні – чим корисна?» і вдень не здіймається її світло. І це принцип: «Шкаралупа передує плоду», і тому той, хто робиться співпрацівником Творця в дії творіння, він виділяє світло з темряви. Тобто дивиться сам, наскільки затемнений та знехтуваний він перед вищою святістю, і як одягнений в загиджений одяг, - і цим оточене світло. І зрозумій це.

А звернувши увагу на вимогу Творця: «Трепетати перед Іменем шанованим та страшним», він зміцнюється великою силою підкорити зло, що в його нутрощах, - злого раба і злу служницю, щоб підкорилися своїй пані, «що перебуває з ними в їхній нечистоті», і зрозумій, - аж поки відчує своєю душею, що збудження до зовнішнього вже пройшло і анулювалося й підкорилося дуже. І тоді удостоїться прийти до «відділення», розділити між світлом та темрявою, і не поміняє й не замінить зло на добро і добро на зло, а якщо все ж замінить, тобто пробудження внутрішнього начала, необхідного для нього, буде святістю виключно для Творця, що є «підсолодженням», суттю прагнення до Творця, за принципом справжньої любові. І приходить ця властивість після того, як розрізнить між добром та злом, між піднесенністю Творця і своєю ницістю і здійснить сам «і знищи зло зі свого нутра», бо соромитиметься дуже перед Тим, Хто його утворив, тоді удостоїться підсолодити також залишки злого начала свого, які неможливо знищити, і піднімає їх до їхнього істинного Кореня.

«Пам’ятай» і «зберігай» одним словом сказані

«Пам’ятай» і «зберігай» одним словом сказані, - те що вуста не можуть сказати, і вухо не може почути, і серце обдумати й обміркувати...» Треба зрозуміти, чому сказано так, і що вимагається цим від нас?

Подивимося, - ось написано: «Людину й худобу врятує Творець», і пояснили мудреці: «Це – люди, хитрі думкою, і представляють себе як худобу». Означає це, що весь характер створіння, яке створив Творець, є станом «дві протилежності в одному носієві», і в такому стані утворені всі види з’єднань, що в світі, і це є правилом усієї дії творіння.

Сила мовлення

Однак Творець в створенні нового в дії творіння розкрив лише першу частину в цьому правилі, як написано: «Словом Творця небеса зроблені», коли взяв вогонь та воду і змішав одне з одним в одну сутність, і втілив Творець силу говоріння в людину, щоб була спільником Йому в дії творіння, щоб творила також словом своїм світи такого ж типу, тобто дві протилежності в одному носієві, бо інше поновлення ... в світі.

І це шлях праведників, злитих з Творцем, бо з усіх їхніх слів створені світи, за словом Творця, і сила Діяча в створеному, і зрозумій це, бо вже втілив в їхніх устах ті двадцять дві літери, якими створив світ, маю на увазі, що є в них ця чудодійна здатність.

А те, що діяння не завершуються в цьому світі простим мовленням, це через спуск цього світу в усе більшу матеріальність, і тому нічого нового не робиться мовленням, а лише руками й ногами. Але насправді достатньо сили втілив Творець в мовлення, яким розкрилося все створене, як сила Діяча в створеному, і ми також виражаємо нашими вустами ті двадцять дві літери, і зрозумій це. Проте, кліпот покривають і послаблюють ту силу, і хотів Творець очистити Ісраель від кліпот, дав їм Тору та заповіді, завдяки яким наближаються вони до Його святості, і Шхіна говорить з їхньої гортані в чистоті, і тоді мовленням своїм чинитимуть дії.

Благословення праведника

І це суть благословень праведників, які словами уст своїх миттєво утворюють нового більше, ніж є сила у простої людини утворити нового руками й ногами. Бо проста людина, яка бажає вчинити милість ближньому своєму, дає йому в руки багато грошей, фактично, і робить його багатим, - і все ж не знає, чи діятиме це для нього впродовж довгого часу.

Але той, хто є досконалим, коли бажає вчинити милість ближньому своєму, - він дає йому благословення вустами своїми, тобто, кілька коротких фраз про багатство, і відразу проявляється дія збагачення на його ближньому і так далі.

Чим удостоюються такої властивості? Це – завдяки Торі та заповідям, тобто виконанням бажання Творця, уподібнюється створене Створювачу. Але насправді вся властивість Тори та заповідей приєднується до людини, і це також того ж, зазначеного вище, виду, тобто дві протилежності в одному носієві, і це є головне в бажанні, бо Торою творив Творець світ, і силу Діяча в утвореному. І це є сутністю кінцевого знання, що не відоме, тобто, коли дві протилежності ці поєднуються в одне тіло в свідомості людини, тоді вона є бажаною своєму Господарю, і людиною досконалою зватиметься.

Кінець дії кращий за її початок

Головне в даруванні Тори в цьому ницому світі, це феномен протилежності, бо помилилися в цьому ангели, як відомо, і це є сутністю «Кінець справи кращий за її початок». А «кінець справи» означає найнижчий рівень, тобто в створенні світу перед усіма, коли немає потреби глибоко вивчати це, - з прочитаного в книжках аксіом, - тобто, якщо не їстиме, буде голодний, якщо торкнеться вогню, обпечеться, якщо кине себе в воду, потоне тощо, то ті ж речі зрозумілі також тваринам і худобі, бо й тваринний розум скаже їм те ж саме, тому це й називається «кінець справи».

«Початок справи» - це розум Тори, яка не осягається навіть людьми, тобто, всіма народами земель, крім сімені Яакова, обранцями Творця. І ось, існує в світі добро та зло в суміші, і щоб розділити та пізнати де добро, а де зло, говорить нам писання, що головне на путі добра – це «кінець справи». Тобто поводитись у спосіб, яким користується простолюд, способом, доступним усім створінням, але разом з цим – приєднає також розум Тори, і зрозумій це. Бо це є метою всіх протилежностей, що існують в світі, і досконала людина зобов’язана зібрати це разом і поєднати в справжній єдності в своєму розумі, і це є випадкове «добро». І це те, що написано: «Кінець справи кращий...» - якщо добре з’єднаний з початком, тобто, розум Тори та розум тваринний з’єднуються буквально в одне.

Дві протилежності в одному носію

І це є поясненням слів мудреців: «Людину й худобу врятує Творець» - це люди, хитрі думкою, і представляють себе як худобу». Як пояснено вище, коли поєднуються в них дві ці протилежності в одне, наприклад, як наведено: «Якщо немає борошна – немає Тори, якщо немає Тори – немає борошна». Ось, перший вхід – це тваринний розум, я хочу сказати: розум, який дано осягти всім. А другий вхід – це розум Тори, але в чому участь і чудодійна здатність Тори забезпечити людині борошно? Проте, зрозуміло з Тори, що Творець не віднімає Свого управління від світу навіть на мить. Тому дає добро тим, хто виконує Його бажання і прислухається до їхніх молитов.

Згідно з цим, той, хто удостоївся, щоб праця його була в Торі, певно не повинен працювати «земним способом», бо попросить в того, який насправді має, - і дасть йому. І як написано: «Через те, що «хасиди» вони (є в них світло хесед), Тора їхня зберігається і робота їхня благословляється». І це те, що говорить нам тана: «Якщо немає борошна...», тобто бажаний спосіб – поєднати їх разом, це означає, зробити себе подібним до худобини, знаючи, що якщо немає борошна, немає й Тори, і через це докладатиме зусиль в усьому, що навчає його робити його тваринний розум, аби досягти борошно і харчування тілу.

І хоч згідно з розумом Тори це є зайвим, бо «Не до могутності коня прагнення і не [сили] стегон мужа бажатиме, а бажає Творець тих, хто тремтить перед Ним, тих, хто покладаються на Його милість». І якщо так, то навіщо клопотатися і «облуплювати падаль на вулиці», щоб не залежати від людей, - краще йому займатися Торою і трепетати перед Творцем, уповаючи на Його милість, бо «не [сили] стегон мужа бажатиме».

Разом з тим навчає тана докладати всіх зусиль для борошна, бо без нього немає Тори, і краще хай порушить одну суботу, щоб виконувати закони багатьох субот, і тому подібне.

І незважаючи на це, знай добре, що «якщо немає Тори, немає борошна». Означає це, що зусилля і труди не приносять і не забезпечують тобі борошна, а лише виконання Тори і трепет перед небесами, бо «не [сили] стегон мужа бажатиме» і так далі. І це дві протилежності в їх буквальному поєднанні, тобто щодо тих, хто діє як худобина, і знає, що це вважається марнотою і порожнечею, а все дістається йому з царського стола, - така людина досконалою зветься.

І це сенс написаного: «Щасливий чоловік, який Творця зробив своєю опорою і не звернувся до пихатих та схильних до неправди», який поєднує дві речі тим, що покладається на Творця, - і силкується з усіх сил здобути поживу та харчування дому своєму, і разом з цим знає, що дії його і всі намагання є не більше ніж погорда та збочення до неправди, а головне – зробити Творця своєю опорою, і зрозумій це.

І це те, що написано: «Бо не буде кийка злочинства над долею праведних». Означає це, що попри те, що дії їхні подібні, як зазначено вище, і чому? Пояснює писання: «Щоб не простягли праведники до беззаконня руки свої». Адже приймають на себе ярмо малхут небес (владу властивості віддачі) повністю, і знають що Він дає тобі силу.

А сенс цього, - щоби з’ясувати віру праведника в Творця, - докуди сягає, і хоча Творцю відомі думки, все ж має бути аналіз справ ясним для самого праведника. Бо природа матеріалу така, що не дає праведнику вірити в себе, аж поки не побачить фактично, на власні очі, і завжди боїться, щоб не спричинив гріха і не впав би зі свого рівня в час дії, і зрозумій це.

Властивість праотця Яакова

І з цього зрозуміємо те, що пояснювали мудреці, що повернувся праотець Яаков за маленькими посудинами. Бо це дійсно дивно: в той час, коли бачив, що Ейсав йде до нього аби вбити його і знищити й погубити все, що є в нього, - було йому ще місце в мозку – залишитися в місці небезпеки самому, аби врятувати собі маленькі посудини. І він не вірив що залишиться живим, як написано: «І устрашився Яаков сильно... і поділив народ навпіл... на два табори».

Однак в сказаному вище добре пояснено, що зазначений вище порядок, «людину і худобу» - це було властивістю Яакова, праотця нашого, який зробився носієм цієї властивості. Як написано в книжках: Авраам зробився носієм для властивості любові, а праотець Іцхак – для властивості страху. І ці дві властивості є двома протилежностями, бо той, хто любить – не страшиться, і певен завжди в своєму улюбленому, і всі злочини покриє любов. А той, хто боїться, не певен, бо якби був упевненим, не боявся б зовсім. Але Яаков, праотець наш, є обраним з праотців, зробився основою для властивості милосердя. Тобто, дві ці протилежності в одному носієві, любов і страх разом, що й є головним в цій властивості, як відомо.

І так говорить нам писання: «І устрашився Яаков дуже... поділив народ навпіл... на два табори». Щоб залишилися йому хоч трохи уцілілих, а також послав подарунки, - може примириться з ним.

І ось, ти бачиш, що його поведінка в цьому була як і у людини простої, щонайпростішою. Бо не видно різниці між людиною, котра турбується щоб не вмерти з голоду, і робить все, і бігає вдень і вночі, різними способами здобути собі поживу, хоч залишки, - і тим, хто турбується через ненависника свого, щоб не занапастив би його майно і не вбив би його, і вживає різні прийоми, які може винайти для цього.

І про це запитав Раші: чому страшиться праотець Яаков, чи не обіцяно йому: «І берегтиму тебе...» - і пояснив, що страшився, щоб не спричинити гріх. І треба вточнити, що мав би сказати: «що спричинив», а не «щоб не спричинити». Але зі сказаного вище ясно, що насправді мав праотець Яаков властивість любові в досконалості, тобто, впевненість, і не мав абсолютно сумніву, що збереже його Творець, і не бракуватиме йому нічого. І разом з цим поводився як проста людина і зробив з себе як такого, що страшиться, як зобов’язує тваринний розум, - винайти способи для цього, по-простому, бо боявся тих чотирьохсот чоловік, що з Ейсавом. І для цього наче забув про впевненість, щоб дійсно боятися, і для цього зробив все для збереження, як ті, хто бояться ненависника: поділив навпіл табори, і дав подарунки, й подібне.

А чому зробив усе це, адже насправді зовсім не боявся, бо був упевнений в Творці, - а саме через те, що може спричинить гріх, адже праведник у своїй скромності не вірить в себе, в те, що не впаде зі свого рівня під час дії, і тому приготував себе всім можливим, тим, що достатньо аби врятуватися від ворога. А потім все це оцінив собі в душі, що все це гординя та збочення до неправди, і «Творця зробив своєю опорою», і молився до Творця.

І з цього зрозуміло те, що він залишився ради малих посудин, - повідомити нам, що разом зі страхом була в нього досконала властивість любові, без жодного ґанджу, і він узяв до уваги навіть маленькі посудини, бо знав добре, що не торкнеться гнобитель і ворог до його майна абсолютно.

Різниця між робітником Творця і тим, хто не є Його робітником

І цим пізнається різниця між робітником Творця і тим, хто не є Його робітником. Бо той, хто справді страшиться і не має впевненості, не зверне уваги навіть на великі посудини, коли турбується про те, щоб не прийшов ворог побити матір з дітьми і погубити все. Але робітник Творця, разом із зусиллями і стараннями, викликаними його страхом, знає добре і певен милості Творця, що все належить Йому, і що ніхто чужий не пануватиме його майном, і має можливість навіть в такий час подбати про малі посудини, як ведеться у праведників, яким милий їхній скарб.

І тому при даруванні Тори приходить нам сила, тим, що «Пам’ятай» і «зберігай» одним словом сказано – те, що вуста не можуть вимовити, і вухо не може почути, і серце обдумати й обміркувати...» Пояснення таке: наводиться, що «пам’ятай» це сутність любові, а «зберігай» це сутність страху, що є двома протилежностями. І сказані нам, і передані нам як одне, тобто, поєднати їх разом. І попри те, що вони дуже протилежні, так, що аніяк не зрозуміло, як може бути таке в дійсності, щодо матеріальних вуст, вух, і серця, але це є силою Тори, і той, хто приліплюється до неї, заслуговує цього, - щоб це було зв’язано та поєднано в його серці в тій мірі, як у праотця Яакова, і зрозумій це.

Кліпа Ішмаеля і кліпа Ейсава

І це те, що сказав Яаков своїм синам в голодні роки: «Чому боятися вам»? І пояснив Раші: чому боятися Ішмаеля і синів Ейсава, неначе ви ситі. І важко зрозуміти: адже сини Ейсава в Сеїрі жили, а сини Ішмаеля в пустелі Паран, і що в них за справи з ними, - більше було б йому турбуватися через ханаанців і хеттів, мешканців країни, його сусідів? А зі сказаного вище ясно, що Раші пояснив два простих сенси:

Перше, - чому вам боятися, як ситим.

Друге – чому заперечувати голод.

І з цього зрозуміло, що Яаков сказав так: якщо їстимете досита, маєте боятися синів Ішмаеля, а якщо заперечуватимете голод, маєте боятися синів Ейсава. Означає це: написано, що Ішмаель – це покидьки любові, а Ейсав – покидьки страху. І це те, чому навчав Яаков своїх синів: любов, - бути впевненими в Творці, добра рука Якого не порожніє навіть в роки голоду, то треба вам страшитися кліпи Ішмаеля. А якщо будете триматися лише властивості страху, і скоротите своє харчування, треба вам боятися кліпи Ейсава, яка живиться з цієї властивості. Тому краще їжте для ситості й для того, щоб поєднати це в свій час з властивістю страху, - спустіться і забезпечте нам харчі з Єгипту, і цим врятуєтесь від двох кліпот.