Мета групи - 1. 1-1 (1984)
Мета групи - 2. 1-2 (1984)
Про любов до товаришів. 2 (1984)
Товариська любов – 1. 3 (1984)
Хай людина допоможе ближньому. 4 (1984)
Що дає нам правило “полюби ближнього”. 5 (1984)
Товариська любов – 2. 6 (1984)
Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”. 7 (1984)
Яке дотримання Тори очищає серце. 8 (1984)
Завжди має людина продати стельові балки дому свого. 9 (1984)
До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися. 10 (1984)
Поняття "заслуги праотців". 11 (1984)
Про важливість групи. 12 (1984)
Імена та назви в духовному. 13 (1984)
Завжди хай продасть людина все, що має, і одружиться з дочкою мудреця. 14 (1984)
Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне. 15 (1984)
Поняття віддачі. 16 (1984)
Про важливість товаришів . 17-1 (1984)
Порядок зборів товариства. 17-2 (1984)
І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі. 18 (1984)
Ви постаєте сьогодні всі. 19 (1984)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1. 1 (1985)
Поняття гілки й кореня. 2 (1985)
Правда і віра. 3 (1985)
Ось породження Ноаха. 4 (1985)
Іди собі з землі своєї. 5 (1985)
І явився йому Творець в дібровах Мамре. 6 (1985)
Життя Сари. 7 (1985)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 2. 8 (1985)
І штовхалися сини в лоні її. 9 (1985)
І вийшов Яаков. 10 (1985)
Щодо суперечки між Яаковом та Лаваном. 11 (1985)
І оселився Яаков у землі проживання батька свого. 12 (1985)
Твердине, оплот спасіння мого. 13 (1985)
Я – перший, і Я – останній. 14 (1985)
І повернув Хізкіягу обличчя своє до стіни. 15 (1985)
І чим більше виснажували його. 16 (1985)
Знай же нині й поклади на серце своє. 17 (1985)
Обвинувачі. 18 (1985)
Ходімо до фараона - 1. 19 (1985)
Той, хто озлобив своє серце. 20 (1985)
Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. 21 (1985)
Уся Тора є одним святим ім’ям. 22 (1985)
На ложі своєму ночами. 23 (1985)
Три види часу в духовній роботі. 24 (1985)
У всьому слід розрізняти між світлом і клі. 25 (1985)
Покажи мені славу Свою. 26 (1985)
Повернення. 27 (1985)
Розвідники. 28 (1985)
Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього. 29 (1985)
Три молитви . 30 (1985)
Людина не вважає себе грішником . 31 (1985)
Про винагороду тим, хто отримує. 32 (1985)
Злочинці Ісраеля. 33 (1985)
І благав я Творця про милість. 34 (1985)
Коли людина знає, що таке трепіт перед Творцем. 35 (1985)
І був вечір, і був ранок. 36 (1985)
Хто свідчить про людину. 37 (1985)
Праведник і добре йому, праведник і зле йому. 38 (1985)
Почуй голос наш. 39 (1985)
І пішов Моше. 1 (1986)
Слухайте, небеса. 2 (1986)
Що означає, що за допомогою Тори удостоюється людина милостині і світу. 3 (1986)
Поняття "хеседу". 4 (1986)
Повага до батька. 5 (1986)
Стосовно впевненості. 6 (1986)
Важливість молитви багатьох. 7 (1986)
Щодо допомоги, яка приходить згори. 8 (1986)
Про ханукальний світильник. 9 (1986)
Поняття молитви. 10 (1986)
Істинна молитва, вона – про істинний хісарон. 11 (1986)
Що є основною нестачею, про яку треба молитися. 12 (1986)
Ходімо до фараона – 2. 13 (1986)
Яка потреба в позичанні келім у єгиптян. 14 (1986)
Молитва багатьох. 15 (1986)
Бо Яаков обрав собі Творець. 16 (1986)
Порядок зборів. 17 (1986)
Хто спричинює молитву. 18 (1986)
Поняття радості. 19 (1986)
І буде, коли згрішить і завинить. 20 (1986)
Поняття "вище знання". 21 (1986)
Жінка коли зачне. 22 (1986)
Поняття трепоту та радості. 23 (1986)
Відмінність між милостинею і подарунком. 24 (1986)
Міра виконання заповідей. 25 (1986)
Близький шлях і далекий шлях. 26 (1986)
Творець і Ісраель пішли у вигнання. 27 (1986)
Немає громади менше десятьох. 28 (1986)
Лішма і ло лішма. 29 (1986)
Поняття кліпи, що передує плоду. 30 (1986)
Поняття вигодовування та зародження. 31 (1986)
Поняття "в час молитви мають бути випрямлені ноги й покрита голова". 32 (1986)
Що таке заповіді, на котрі людина топче п'ятами своїми. 33 (1986)
Про суддів і стражників. 34 (1986)
П'ятнадцяте ава. 35 (1986)
Що таке підготовка до сліхот. 36 (1986)
Добрий, який чинить добро злим і хорошим. 1 (1987)
З приводу важливості усвідомлення зла. 2 (1987)
Кожен з Ізраїлю має частку в майбутньому світі. 3 (1987)
Не можна слухати хороше від поганої людини. 4 (1987)
Яку перевагу має робота над винагородою. 5 (1987)
Важливість віри, завжди присутньої. 6 (1987)
Ханукальне диво. 7 (1987)
Відмінність між "милість та істина" і милістю, що не є істиною. 8 (1987)
Велич людини залежить від величини її віри в майбутнє. 9 (1987)
У чому тягар злослів'я та проти кого воно направлене. 10 (1987)
Пурим, коли заповідь – "ад дело яда". 11 (1987)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 1. 12 (1987)
Чому свято маци називається "Песах". 13 (1987)
Зв’язок між песахом, мацою та марором. 14 (1987)
Два види святості. 15 (1987)
Різниця між спільною та індивідуальною роботою (клаль і прат). 16 (1987)
Сутність суворості заборони навчати Торі ідоловірця. 17 (1987)
Що таке підготовка до отримання Тори - 1. 18 (1987)
Що таке приховане і явне в роботі Творця. 19 (1987)
Що означає особиста власність людини. 20 (1987)
Що означають брудні руки в роботі Творця. 21 (1987)
Що то за подарунок, який людина просить у Творця. 22 (1987)
Світ після сварки кращий, ніж коли взагалі немає сварки. 23 (1987)
Що таке безпричинна ненависть в духовній роботі. 24 (1987)
Що таке серйозне ставлення в духовній роботі. 25 (1987)
Що таке легка заповідь. 26 (1987)
Що таке прокляття і благословення в духовній роботі. 27 (1987)
Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі. 28 (1987)
Що означає "в міру страждань - і оплата". 29 (1987)
Що таке "війна за владу" в духовній роботі - 1. 30 (1987)
Що таке створення союзу в духовній роботі. 31 (1987)
Чому життя поділяється на дві стадії. 1 (1988)
Наскільки великою є міра повернення. 2 (1988)
Що означає, що ім’ям Творця є "істина". 3 (1988)
Що таке "молитва про допомогу та прощення" в духовній роботі. 4 (1988)
Що означає в духовній роботі: "Ісраель у вигнанні, - Шхіна з ними". 5 (1988)
У чому різниця між полем і людиною поля в духовній роботі. 6 (1988)
Чим настільки важливий наречений, що йому прощають його гріхи. 7 (1988)
Що означає, що той, хто молиться, має як слід пояснити свої слова. 8 (1988)
Що означає: праведник страждає від бід. 9 (1988)
Що означає чотири види тих, хто йде в Дім Вчення в духовній роботі. 10 (1988)
Які дві категорії є перед лішма. 11 (1988)
Що таке Тора і робота на шляху Творця. 12 (1988)
Що означає, що ватажок народу - це і є народ, у духовній роботі. 13 (1988)
Необхідність любові до товаришів. 14 (1988)
Що означає в духовній роботі "немає благословення в порожньому місці". 15 (1988)
На якому фундаменті будується святість. 16 (1988)
Головна різниця між тваринною душею та божественною. 17 (1988)
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі. 18 (1988)
Що таке срібло й золото, Ісраель та інші народи в духовній роботі. 19 (1988)
Що є нагородою в роботі на віддачу. 20 (1988)
Що означає в духовній роботі, що Тора дана із темряви. 21 (1988)
Що таке заслуги й гріхи праведника в духовній роботі. 22 (1988)
Що означає в роботі, що її починають зі стану "ло лі-шма". 23 (1988)
Що означає "Приховане - Творцю, а відкрите - нам" у духовній роботі. 24 (1988)
Що таке підготовка напередодні суботи в духовній роботі. 25 (1988)
У чому полягає різниця між законом і правосуддям в духовній роботі. 26 (1988)
Що таке в духовній роботі, що Творець не терпить того, хто гордує. 27 (1988)
Що означає приховане і явне управління Творця. 28 (1988)
У чому різниця між тим, хто працює на Творця, і тим, хто не працює на Нього. 29 (1988)
Чого вимагати від зборів товаришів. 30 (1988)
Яку дію в людині на шляху духовної роботи відносять до Творця. 31 (1988)
Що таке дві дії в часи падіння. 32 (1988)
Яка різниця в духовній роботі між загальним та особистим. 33 (1988)
Що означають "день" і "ніч" - в духовній роботі. 34 (1988)
Що таке допомога в духовній роботі, котру людина має просити у Творця. 35 (1988)
Якою є міра повернення. 1 (1989)
Що таке гріх великий чи малий в духовній роботі. 2 (1989)
Яка відмінність воріт сліз від інших воріт. 3 (1989)
Що таке "повінь" в духовній роботі. 4 (1989)
Що означає, що створення світу було милостинею. 5 (1989)
Що таке "вище знання" в духовній роботі. 6 (1989)
Що означає в духовні роботі: "Той, хто не працював напередодні суботи, що він буде їсти в суботу?". 7 (1989)
Що означає: "Якщо добро збільшується, то й зло збільшується" в духовній роботі. 8 (1989)
Що означає в духовній роботі, що лихо, що приходить до грішників, починається з праведників. 9 (1989)
Що означає в духовній роботі, що драбина стоїть похило. 10 (1989)
Які сили необхідні в роботі. 11 (1989)
Що таке трапеза нареченого. 12 (1989)
Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі. 13 (1989)
Що означають слова: "І поклади на серце твоє". 14 (1989)
Що означає, що праведники видимі завдяки грішникам, у духовній роботі. 15 (1989)
Що означає заборона благословляти над порожнім столом у духовній роботі. 16 (1989)
Чому заборонено вітати товариша миром перш, ніж благословив Творця. 17 (1989)
Що означає, що благословення не перебуває над тим, що прораховано, в духовній роботі. 18 (1989)
Що означає в духовній роботі, що субота називається "ша-бат". 19 (1989)
Що означає, що зле начало піднімається і веде в бік у духовній роботі. 20 (1989)
Що означає в духовній роботі "п’яний хай не молиться". 21 (1989)
Що означає, що саме напередодні Песаху задають чотири запитання. 22 (1989)
Що означає в духовній роботі "Якщо проковтнеш марор, не прожувавши - не виконаєш свого обов'язку". 23 (1989)
Що таке в духовній роботі "благословення простолюдина хай не буде для тебе незначним". 24 (1989)
Що означає в духовній роботі "Чоловік, який має порок, хай не наближається". 25 (1989)
Що означає "того, хто оскверняє себе, оскверняють зверху" в духовній роботі. 26 (1989)
У чому сутність страждань в духовній роботі. 27 (1989)
Кому потрібно знати, що людина вистояла у випробуванні. 28 (1989)
Що таке в духовній роботі підготовка до отримання Тори - 2. 29 (1989)
Що таке запалювання світильника в духовній роботі. 30 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона навчати Торі ідоловірця . 31 (1989)
Що означає, що масло називається добрими справами, в духовній роботі. 32 (1989)
Що таке риса розвідників у духовній роботі. 33 (1989)
що таке мир у духовній роботі. 34 (1989)
Шо таке "той, хто не має синів", у духовній роботі. 35 (1989)
Що означає: "Адже в цьому ваша мудрість і розум в очах народів" в духовній роботі. 36 (1989)
Що означає в духовній роботі "Шлях, початок якого – колючки, а кінець – рівний". 37 (1989)
Що таке "судді та стражники" в духовній роботі. 38 (1989)
Що означає "Тора говорить лише зі злим началом" у духовній роботі. 39 (1989)
Що означає: "Кожен день вони мають бути у твоїх очах новими" в духовній роботі. 40 (1989)
Розпорядок дня. 41 (1989)
Що означає в духовній роботі "щоб були ми головою, а не хвостом". 1 (1990)
Що таке невдача в духовній роботі. 2 (1990)
Що означає, що світ створено для Тори. 3 (1990)
Що означає в духовній роботі що породженням праведників є добрі діяння. 4 (1990)
Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину. 5 (1990)
Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі. 6 (1990)
Коли час молитви і коли час подяки в духовній роботі. 7 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Ейсав зветься людиною поля. 8 (1990)
Що означає "драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес". 9 (1990)
Що означає в духовній роботі сказане мудрецями, що у царя Давида не було життя. 10 (1990)
Що означає в духовній роботі, що ханукальний світильник ставлять зліва. 11 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією - 1. 12 (1990)
Що означає, що єднанням Творця та Шхіни всі гріхи спокутуються. 13 (1990)
Що таке в духовній роботі "істинна милість". 14 (1990)
Що означає в духовній роботі що поки не впав правитель єгипетський, не отримували відповіді на свій лемент. 15 (1990)
Що таке в духовній роботі "через нетерпіння та важку роботу". 16 (1990)
Що таке в духовній роботі допомога, яку отримує той, хто приходить очиститися. 17 (1990)
Що означає в духовній роботі "хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні". 18 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 19 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 20 (1990)
Що означає в духовній роботі "Як Я даром, так і ви даром". 21 (1990)
Який порядок усунення Амалека. 22 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Моше утруднився щодо новомісяччя. 23 (1990)
Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це "захар". 24 (1990)
Що означає в духовній роботі "Славте Творця всі народи". 25 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає святого, подібного Творцю, бо немає нікого крім Тебе". 26 (1990)
Що означає в духовній роботі що в кожної травинки є призначенець вгорі, який б’є її і каже "Рости!". 27 (1990)
Що означає "попередити великих щодо малих" в духовній роботі. 28 (1990)
Що означає в духовній роботі "Тора ослаблює силу людини". 29 (1990)
Що означає в духовній роботі, що "закон і суд" є іменем Творця. 30 (1990)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що перелічується. 31 (1990)
Що означає в духовній роботі "Ісраель виконують бажання Творця". 32 (1990)
Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла". 33 (1990)
Що таке в духовній роботі "низькі келім". 34 (1990)
Що означає в духовній роботі "втішається трапезою нареченого". 35 (1990)
Що означає в духовній роботі, що сини Есава та Ішмаеля не хотіли прийняти Тору. 36 (1990)
Що означає в духовній роботі "Шхіна є свідоцтвом про Ісраель". 37 (1990)
Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним. 38 (1990)
Що таке в духовній роботі “кожний, хто тужить за Єрусалимом, заслуговує і бачить його в радості”. 39 (1990)
Що означає в духовній роботі "бо ви нечисленніші за всі народи". 40 (1990)
Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами. 41 (1990)
Що означає благословення та прокляття в духовній роботі . 42 (1990)
Що означає в духовній роботі "не висаджуй собі "ашеру" поряд з жертовником". 43 (1990)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 2. 44 (1990)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю Всесильному нашому". 45 (1990)
Порядок духовної роботи за Бааль Суламом. 46 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе". 1 (1991)
Що означає в духовній роботі "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого". 2 (1991)
Що таке в духовній роботі "грішник підготує а праведник одягне" . 3 (1991)
Що означає в духовній роботі що нищитель був у потопі і він умертвляв. 4 (1991)
Що означає в духовній роботі що добрі діяння праведників є їхнім породженням. 5 (1991)
Що означає в духовній роботі "пастухи худоби Аврама" і "пастухи худоби Лота". 6 (1991)
Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі. 7 (1991)
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів" . 8 (1991)
Що таке "запах одягу його" в духовній роботі. 9 (1991)
Що означає в духовній роботі що "цар стоїть на своєму полі, коли врожай вже обмолочено". 10 (1991)
Що означає в духовній роботі, що добре начало і зле начало оберігають людину. 11 (1991)
Свічки ці є святістю. 12 (1991)
Що означає в духовній роботі "віддав сильних у руки слабких". 13 (1991)
Що означає в духовній роботі що благословенням людини є благословення її синів. 14 (1991)
Що означає в духовній роботі благословення "Що зробив мені чудо в цьому місці". 15 (1991)
Що означає в духовній роботі: щоб знати, що Творець, Він – Всесильний, слід "покласти у серце своє". 16 (1991)
Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце". 17 (1991)
Що означає в духовній роботі, що слід підняти праву руку над лівою. 18 (1991)
Що означає в духовній роботі "Постань, Творцю, і розсіються вороги Твої". 19 (1991)
Що означає в духовній роботі "немає нічого, чому б не було місця". 20 (1991)
Що означає в духовній роботі, що читаємо главу "захор" перед Пуримом. 21 (1991)
Що таке в духовній роботі "троянда між тернів". 22 (1991)
Що означає в духовній роботі очищення попелом корови. 23 (1991)
Що означає в духовній роботі, що людина повинна народити сина й доньку. 24 (1991)
Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості. 25 (1991)
Що таке "розкриття однієї п’яді і прикриття двох", в духовній роботі. 26 (1991)
Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує "захара". 27 (1991)
Що таке в духовній роботі святість та чистота. 28 (1991)
Що означає в духовній роботі, що первосвященик має брати заміж тільки незайману дівчину. 29 (1991)
Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах. 30 (1991)
Що означає в духовній роботі, що милостиня бідним утворює святе Ім’я. 31 (1991)
Що таке "прапори" в духовній роботі. 32 (1991)
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу. 33 (1991)
Що означає в духовній роботі "Їсть плоди їхні в цьому світі, а фонд існує в світі майбутньому". 34 (1991)
Що означає поняття "розвідники" в духовній роботі. 35 (1991)
Що означає в духовній роботі "мир, мир далекому і близькому". 36 (1991)
Що є Тора і що є закон Тори в духовній роботі. 37 (1991)
Що означає в духовній роботі поняття "права лінія". 38 (1991)
Що означає в духовній роботі, що праве має бути більшим за ліве . 39 (1991)
Що таке "правда" і "брехня" в духовній роботі. 40 (1991)
Що робити людині, якщо створена вона з недобрими властивостями. 41 (1991)
Що таке в духовній роботі "Знає віл власника свого а Ісраель не знає". 42 (1991)
Що означає в духовній роботі "І бачив ти Мою зворотну сторону, а обличчя Моє не побачать". 43 (1991)
Що є в духовній роботі причиною, з якої Ісраель заслужили успадкування землі. 44 (1991)
Що означає в духовній роботі, що суддя повинен судити істинним судом. 45 (1991)
Що означає в духовній роботі "син улюбленої" і "син ненависної". 46 (1991)
Що означає в духовній роботі що права і ліва сторони суперечать одна одній. 47 (1991)
Бібліотекаchevron_right
Рабаш/Статті
chevron_right
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1
 

Зроби собі рава та придбай собі товариша - 1

Стаття 1, 1985

(переклад з івриту)

У «Мішні Авот» (розділ 1), Єшуа бен Перах’я каже: “Зроби собі рава, і придбай собі товариша, і суди кожну людину на шальку заслуг”. Ми бачимо тут три речі:

1) зроби собі рава;

2) і придбай собі товариша;

3) і суди кожну людину на шальку заслуг.

З цього розуміємо, що людина, окрім того, що робить собі рава, має зробити ще одну річ, а саме стосовно загалу. Це означає, що й працювати над любов’ю до товаришів ще не досить, бо повинна вона рахуватися з кожною людиною і судити людей на шальку заслуг.

І треба зрозуміти відмінність цих виразів, тобто: “зроби”, і “придбай”, і “на шальку заслуг”.

Так ось, “робленням” називається якась практична дія. Тобто, відсутнє там будь-яке розуміння, одна лише дія. Навіть коли розум не згоден з тим, що людина хоче робити, а навпаки, розум дає їй усвідомити, що не варто робити це діло, - тоді це зветься зроби, тобто категорія виключно сили без “мозку”, тому що це супроти розуму.

І, відповідно до цього, маємо з’ясувати з погляду духовної роботи, що те, коли людина повинна прийняти на себе тягар «малхут небес» (влади властивості віддачі), зветься “дія”. Так, як накладають ярмо на вола для того, щоб орав нам землю. І незважаючи на те, що віл не хоче брати на себе цю працю, все одно, ми примушуємо його силою.

Тим же чином стосовно малхут небес ми також повинні примушувати і уярмлювати себе з розумінь заповіді Творця без усілякого сенсу й міркувань. І це тому, що людина повинна прийняти владу Творця не через те, що тіло відчуває що зросте йому з цього щось на власну користь, а з міркувань “надати насолоду Творцю”.

І як може тіло згодитись на таку справу? Тому мусить існувати порядок роботи вище рамок розуму. І зветься це зроби собі рава. Бо влада “небес” повинна бути “тому, що Він великий і всевладний (івр. “рав ве шаліт”). Як написано в Зоар (“Передмова книги Зоар”), і ось його слова: “Тільки трепіт, бо це - головне, щоб боялася людина Господаря, тому що Він великий і всевладний, суть і корінь усіх світів, проти Нього вони наче не існують, і вважаються, як ніщо".

Тобто, щоб боялася людина Творця тому, що Він великий і володарює всім. Він великий тому, що Він є коренем, з якого розповсюджуються всі світи, і велич Його відбивається в Його діяннях. І Він володарює всім, тому що всі світи, які створив, як вищі, так і нижні, вважаються перед Ним, як ніщо, бо нічого не додають до суті Творця”.

Тому порядок духовної роботи такий, що людина почне зі “зроби собі рава” тим, що прийме на себе тягар малхут небес, вище за сенс і вище за розум. І це називається “роблення”, тобто категорія виключно практичної дії, незважаючи на те, що тіло не згодне. А потім “придбай собі товариша”. Адже зміст придбання в тому, що коли людина бажає придбати що-небудь, вона мусить поступитися тим, чого вже досягла. І вона віддає те, що вже було в неї, а натомість вона купує нову річ.

Тим же чином і тут, в роботі на Творця. Для того, щоб людина прийшла до злиття з Творцем, що є категорією тотожності властивостей, в сенсі “як Він - милосердний, також і ти [будь] милосердним”, виходить, що людина повинна відмовитись від багато чого, що є в неї, аби придбати стан поєднання з Творцем. І це зміст вислову “і придбай собі товариша”.

Але перш, ніж людина “зробила собі рава”, інакше кажучи, владу Творця, як можна сказати “і придбай собі товариша”? Тобто, щоб поєдналася з равом. Адже поки що немає в неї рава. І лише після того, як зробила собі рава, тоді можна вимагати в тіла, аби зробило поступки для того, щоб набути приєднання [до Творця], бо людина бажає надати Йому насолоду.

І навіть більш за це. Маємо зрозуміти: згідно з цінністю величі рава, точно в цій мірі є в неї сила здійснити “і придбай собі товариша”, тому що згідно з важливістю, яку відчуває в раві, в цій мірі вона ладна робити поступки для того, щоб змогти поєднатися з ним. Бо тоді вона розуміє, що варто зробити все, аби заслужити злиття з Творцем.

Випливає з цього, що коли людина бачить, що не в її змозі подолати тіло через те, що вона вважає, що має малу силу, тобто що вона народилася зі слабким характером, це не є правдою. Бо це тому, що не відчуває вона величі рава. Іншими словами, що не має вона ще важливості малхут небес. Тому задля речі, яка не так уже й важлива, немає в людини сили подолання. А от для чогось важливого усяке тіло здатне поступитися речами, які воно любить і отримати те, що йому необхідно.

Наприклад, людина дуже зморена і йде спати вночі, скажімо, об одинадцятій годині. І будять її о третій годині. Звісно, що скаже, що немає в неї сили встати і вчитися, тому що вона зморена донезмоги. І якщо ще й почуває в собі трохи слабкість, або ж відчуває, що є в неї трохи температура, певно, що немає в тіла сил встати в установлену годину, в яку людина звична вставати.

А якщо людина, яка дуже втомлена і почувається хворою, і йде вона спати о дванадцятій годині ночі, а о першій годині будять її й кажуть їй, що є пожежа у дворі, і ще трохи й полум’я увійде до твоєї кімнати, вставай швидше, і за те зусилля, яке зараз докладеш, одержиш натомість своє життя. Тоді людина не буде шукати відмовок, що немає в неї сили, і немає в неї тями, і що вона трохи хвора. Бо навіть коли вона хвора по-справжньому, людина докладе всіх зусиль, аби здобути своє життя. Ясно, що це тому, що аби добутися чого-небудь важливого, є сили в тіла зробити все, що в його змозі, щоб здобути бажане.

Тому якщо людина, коли вона працює в справі “зроби собі рава”, і вірить в те, що це - “бо вони життя наше й довголіття наше” в мірі, якою відчуває, що ось це воно - життя її - тоді є в тіла досить сил, щоб уможливити подолання всіх перешкод, як наведено вище в прикладі. Тому вся та робота, яку виконує людина, чи то в Торі, чи то в молитві, має вона тоді сконцентрувати всю роботу для того, щоб досягти величі й важливості рава. І потрібно докладати великої праці й примножувати молитви тільки заради цього.

І це зветься словами книги Зоар: “підняти Шхіну з праху”. Що означає: підняти малхут небес, яка “принижена до праху”. Адже важливу річ не кладуть на землю, а річ, яка не є важливою, кидають її на землю. І оскільки малхут небес, яка зветься “Шхіна”, вона “принижена до безодні найглибшої”, тому наведено в усіх книгах, щоб перед кожною духовною дією молитися, аби “підняти Шхіну з праху”. Що означає молитися, аби малхут небес стала б важливою для нас, і щоб було варто віддавати сили заради неї, щоб підняли ми її до набуття великої ваги.

І цим зрозуміємо те, що ми говоримо в молитві Рош а-Шана: “Отже, дай шану, Творцю, народу Твоєму”. І на перший погляд дуже важко це зрозуміти: як можна молитися про пошану. Чи ж не сказали кабалісти: “Дуже-дуже будь скромним”. І як це ми молимося, щоб Творець дав би нам шану?

І треба пояснити це так, як наведено вище, що ми молимося, аби Творець дав славу Творця Своєму народові. Тому що немає в нас поваги до Творця, навпаки, “місто Творця принижене до найглибшої безодні”, і це зветься “Шхіна у поросі”. І не відчуваємо ми справжньої важливості справи “зроби собі рава”. Тому в “Рош а-Шана”, і саме тоді час приймати на себе малхут небес, тоді ми просимо у Творця, щоб дав нам “славу Творця народу Своєму”. Щоб “народ Ісраеля” відчував би славу Творця, і тоді зможемо виконувати Тору й заповіді в досконалості.

Тому маємо говорити: “Отже, дай шану, Творцю, народу Твоєму”. Тобто, що він дасть славу Творця народу Ісраеля. І це не означає, що дасть шану Ісраеля народові Ісраеля, а дасть Він славу Творця народу Ісраеля. Бо тільки цього нам не вистачає, - щоб ми відчули значення Його і велич Його, справу злиття з Творцем. Бо як буде в нас відчуття цієї важливості, тоді кожен зможе докласти сил. І немає людини у світі, яка б сказала, що немає в неї сили отримати собі своє життя, і тому вона бажає залишатися в смерті, якщо вона відчуває, що життя - це дуже важлива річ, тому що може втішатися життям.

Бо ж з іншого боку - хай нас омине! - якщо людина не відчуває смак життя, то є багато людей, які обирають смерть. Тому що людина не в змозі відчувати страждання в своєму житті, бо це всупереч меті творіння. Адже мета творіння була - насолодити створіння, тобто, аби відчували насолоду від життя. Тому коли людина не бачить, що буде їй добре зараз, чи принаймні пізніше, тоді вона кінчає життя самогубством, оскільки немає в неї мети життя.

Випливає з цього, що не бракує нам нічого іншого, окрім “зроби собі рава”, щоб було відчуття величі Творця. І тоді всі будуть готові дійти мети, якою є - злитися з Творцем.

Так само маємо тлумачити висловлення рабі Єшуа бен Перах’я, який сказав три речі: а) зроби собі рава, б) і придбай собі товариша, в) і суди кожну людину на шальку заслуг, - про товариську любов.

Отже, розум зобов’язує, що поняттям «товариші» можна сказати про двох людей, котрі мають один і той же рівень, і в хисті, і в властивостях. Бо тоді вони знаходять спільну мову і з’єднуються, [щоб бути] як один. І тоді «кожен хай допоможе ближньому». На зразок того, як коли двоє роблять спільну справу, і кожен з них вкладає в спільну справу і гроші, і сили, роботу, порівну. І тоді й прибутки діляться між ними порівну.

Але ж коли один вищий за другого, тобто, вкладає більше грошей, або вкладає майстерності чи сил більше за іншого, тоді розподіл прибутків також не порівну, а зветься «компаньйонство на третину», або «компаньйонство на чверть». Виходить, що це не зветься насправді спільною справою. Тому що один з них більший за другого.

І згідно з цим виходить, що справжнє товариство є тоді, коли кожний дасть потрібну плату аби придбати товариша, а це саме тоді, коли обидва однієї «висоти», тоді обидва платять нарівно. На зразок матеріальної справи, коли двоє вкладають все порівну. Інакше не може існувати справжнє товариство. Тому «і придбай собі товариша». Бо єднання, коли кожний придбає товариша, можливе лише тоді, коли обидва рівні.

Але, з іншого боку, щоб кожному було б чомусь навчитися від іншого, - це неможливо, якщо кожний не побачить, що товариш його більший за нього. А якщо інший більший за нього, то може бути йому не товаришем, а равом, а сам він визначається як учень. Тоді є можливість, що навчиться в нього розуму або добрих рис.

І це те, про що сказано: «Зроби собі рава і придбай собі товариша», тобто мають бути обидва. Інакше кажучи, що кожний вважатиме другого товаришем. Тоді є можливість придбати. Тобто, що кожен мусить заплатити поступку іншому, подібно до того, як батько поступається своїм відпочинком і працює ради свого сина, і витрачає гроші для сина. І все це через любов.

Але там любов природна, бо Творець дав природну любов ростити дітей, щоб було існування світові. Наприклад, коли б батько ростив би дітей через те, що є заповідь, тоді були б у дітей його харчі та одяг, та решта речей, потрібних дітям, відповідно до того, як є в людини обов’язок виконувати всі заповіді. Отже, іноді виконував би заповідь, а іноді робив би це, аби позбавитись обов’язку, і діти його могли б сконати з голоду.

Тому дав Творець батькам природну любов, аби любили дітей, щоб було існування світу. А от щодо любові між товаришами, - там кожен має працювати сам, з великими зусиллями, щоб утворилася б в його серці товариська любов. І цього ж стосується поняття «І придбай собі товариша». Тобто, коли зрозуміє, принаймні розумом, що потребує допомоги, і не в його змозі виконувати духовну роботу. Тоді, якщо вже розуміє, що потрібна йому допомога, - в тій мірі, котрою він усвідомлює розумом, він починає придбавати, тобто робити поступки на користь товариша.

І це тому, що він розуміє, що головне зусилля це віддавати Творцю. І це проти його природи, оскільки людину створено з бажанням отримувати лише собі на користь. Тому дана нам сґула, чудодійний засіб, - як вийти з себелюбства у любов до ближнього. А цим він може прийти й до любові до Творця. Тому товариша свого рівня він може знайти. Але щоб потім зробив би товариша равом, тобто, відчув би, що товариш його на рівні вищому, ніж він сам, - цього людина не може бачити, що товариш її неначе рав, а вона сама начебто учень. Але якщо не сприйматиме свого товариша як рава, - як може бути, щоб навчилася від нього? І це зветься «зроби», бо є справою «дії без розуму». Іншими словами, людина має прийняти на себе вище знання, що товариш її є більшим за неї. І це зветься «зроби», тобто, роблення вище знання.

І прочитай уважно в книзі «Дарування Тори», де написано так: «Прийняти першу умову: кожен учень зобов’язаний відчувати себе найменшим з усіх товаришів. І тоді може прийняти оцінку величі великого». Тому він говорить ясно, що кожен має бачити себе, неначе він найменший з учнів. А як можна, щоб людина побачила, що вона є найменшою з усіх? Це належить лише до «вище знання». І зветься це «зроби собі рава». Тобто, що кожен з них проти неї – рав, а вона сама вважається лиш тільки учнем.

І це є великою роботою. Бо існує правило: «Вади іншого завжди відкриті, а вади самого себе завжди приховані». А людині треба вважати, що інший має гарні властивості і варто їй приймати на себе все, що той говорить їй, або те, що той робить, щоби навчитись від дій іншого.

А з цим тіло не згодне. Бо завжди ведеться так, що коли хтось має вчитися від іншого, тобто, тим, що він цінує іншого, той цим самим примушує його докладати зусиль, - тоді тіло скасовує думку та діяння іншого. І це тому, що тіло бажає спокою. Тому краще та зручніше йому скасувати думку та дії товариша, щоб не треба було докладати зусиль

І тому це зветься «зроби собі рава», і це означає, що для того, щоб товариш був би тобі равом, тобі треба зробити це. Тобто, не розумом, бо розум зобов’язує до іншого, а іноді він показує людині назворот, що вона може бути равом, а інший – її учнем. Тому й зветься «зроби», від поняття роблення, а не розуму, як зазначено вище.

3. «І суди кожну людину на шальку заслуг».

Ось, після того, як сказали «придбай собі товариша», виникає питання, - а що з рештою людей? Наприклад, якщо людина обирає для себе зі свого дому зібрання кілька товаришів, а решту залишає, не з’єднуючись з ними, то питання, - як вона має ставитися до них? Адже вони не є її товаришами, тобто чому вона не обрала їх. Певно, треба сказати, що людина не знаходить в них гарних властивостей, щоб було варто їй через це поєднатися з ними. Тобто, що важливість їхня нижча, за її оцінкою.

Коли так, то як і чому людина має ставитися до всіх людей, які разом з нею в домі зібрання? А також до решти людей, які не з тих, хто молиться в одному з нею місці? Як їй поводитися з ними? Про це говорить рабі Єшуа бен Перахья: «І суди кожну людину на шальку заслуг». Що людина має судити всіх на шальку заслуг. Тобто, те, що вона не бачить у них гідностей, - не вони винуваті, а в неї самої, в її силах, немає достатньо здібностей бачити гідності громади. Тому людина бачить відповідно до властивостей своєї душі, і це є правдою щодо її власного осягнення. Але не відповідає істині. Тобто, існує правда сама по собі, без тих, хто осягає.

Інакше кажучи, існує поняття істини, котру кожний розуміє відповідно до свого осягнення. Тобто, правда набуває змін відповідно до тих, хто її осягає. Це говорить про те, що в них самих правда зміниться, згідно зі змінами станів того, хто осягає. Але сама правда в своєму існуванні не змінює свою сутність. Тому будь-яку річ кожен може бачити зовсім інакше. Отже, щодо людського загалу, - може бути, що в усьому загалі все гаразд і до ладу, а сама людина, через свої якості, бачить інакше.

Тому каже: «І суди кожну людину на шальку заслуг». Тобто, що всю громаду, крім своїх товаришів, людина має судити на шальку заслуг. Це означає, що всі вони, самі по собі, достойні, і немає до них (боронь Боже) жодних претензій щодо їхньої поведінки. Але за оцінкою самої людини, тобто щоб вона могла чогось навчитися від них, - це не тому, що немає в неї ніякої тотожності з ними.