Зміст
Єгуда Лейб Алеві Ашлаґ (Бааль Сулам)/Статті
Із плоті своєї побачу Всесильного свого
600 тисяч душ
A Word of Truth
Man’s Actions and Tactics
Rewarded - I Will Hasten It; Not Rewarded - in Its Time
The Bright One
А це про Єгуду
Будова суспільства майбутнього
Вигнання та визволення
Вирішення
Властивість запам’ятовування
Газета "Ума" (Народ)
Дарування Тори
Загальний характер науки про потаємне
Ззаду і спереду оточив Ти мене
Із плоті своєї побачу Всесильного свого
Історія науки кабала
Любов до Творця і любов до створінь
Матерія і форма в науці кабала
Мир
Мир у світі
Наука кабала і філософія
Наука кабала та її сутність
Не час збирати стадо
Одна заповідь
Останнє покоління
Порівняльна оцінка науки Ісраеля та наук зовнішніх
Порука
Праведники та грішники
Приховання та розкриття лику Творця – 1
Приховання та розкриття лику Творця – 2
Пророцтво
Розкриття однієї міри і приховування двох
Розум, що створює
Свобода волі
Служниця, яка успадковує місце своєї пані
Стаття на завершення Зоар
Сутність науки кабала
Сутність релігії та її мета
Таємниця літери «каф» в слові «анохі» («Я»)
Тайна зародження - народження
Тіло і душа
Той, хто в скорботі разом із суспільством
Успадкування землі
Час діяти
Чотири світи
Шофар Машіаха

Із плоті своєї побачу Всесильного свого

(переклад з івриту)

Підготовка до вирощування душі

Як не можна забезпечити існування тіла в світі, без того, щоби мати в певній мірі знання про системи матеріальної природи, як, наприклад, знання: які речовини умертвляють, і які речі спалюють і завдають шкоди, а також знання та оцінка того, що в серці у його ближнього, - без яких не зможе людина існувати в матеріальному світі.

Буквально так само душа людини не має права існування в світі прийдешньому інакше, як через набуття нею певної міри знань природного порядку систем духовних світів, які є в них зміни, зівуґи та породження.

І ось, три періоди розрізняють в тілі:

1 – З моменту приходу його в світ, тоді воно зовсім позбавлене знання, а всі необхідні для існування знання, – все завдяки батьку й матері, і існує в силу того, як вони його оберігають в своїй мудрості. Це перший малий стан (івр. «катнут»).

2 – Це коли зріс і здобув собі деякі знання, і тоді бережеться від того, що шкодить його тілу, і зберігання це спільне – і завдяки батьку й матері, і своїми силами. І це другий малий стан.

3 – Це великий стан (івр. «ґадлут»), коли здобув собі знання в кількості, якої досить для життя, отже, оберігається в мірі, достатній для існування, - тоді виходить з-під опіки батька й матері, і дістає собі власне управління собою. І це третій стан, стан ґадлуту.

Так само і щодо душі, людина проходить кругообіги, аж поки удостоюється ґрунтовно осягти науку істини, і без цього не почне душа рости. І не тому, що знання, котрі має, збільшують висоту душі, - а внутрішня природа душі в тому, що вона не удостоїться сама вирости завдяки цій природі, перш ніж матиме знання природи духовної сутності, і ріст її залежить від міри її знання.

А сенс в тому, що якби мала вона змогу рости без знання, зазнала б шкоди. Як немовля, яке через брак знання не має змоги ходити, а якби мало б силу ходити своїми ногами, привело б себе до падіння у вогонь.

Проте, головне в рості – це завдяки добрим справам, і вони залежать від осягнення науки істини. І те і те з’являються разом з причин, зазначених вище. І в цьому сенс написаного: «Якщо не знатимеш... – вийди», - «вийди й дивись».

І тому кожна довершена душа осягає всі душі, від Адама а-Рішона до кінця виправлення, так, як людина знає своїх знайомих та сусідів. І через це знання бережеться їх, або ж з’єднується та співіснує з ними. І зовсім не буде дивним, як може осягти всі абсолютно душі, адже духовне не залежить від часу і місця, і немає там смерті.

Тіло та душа

Кожне тіло є нетерплячим і сповнене злості, бо його життєва сила - через кругообіг семи років голоду і семи років ситості.

І неодмінним законом є те, що роки голоду примушують забути роки ситості. І тіло знову і знову обертається між ними як камені, котрі обточує вода. І ще додалася загальна проблема, адже здається людині, що ближній перебуває в стані повного блага.

І це походить від того, що душа, в своїй основі, перетирається між добрим началом і злим началом, і крутиться між ними. Іноді легше робиться їй, коли оточує добре начало, а іноді додається їй лихо, коли оточує зле начало.

Осягнення знань в матеріальному й у духовному

Між тілом та душею різниця лише в тому, що в нього все, що відбувається з ним, обумовлено ним самим і природою, а в неї все, що з нею відбувається, обумовлено роботою і природою взаємозв’язку духовного та матеріального.

Є в духовному додаткове до матеріального. У матеріальному, де осягається дійсність навіть без того, щоб збагнути як що діє, - як осягає її те малятко малолітнє: незважаючи на те, що не знає сенсу речей, все ж не жуватиме щось, що завдає йому шкоду. Але в духовному не буде осягнено ніщо з того, що існує, перш ніж знатиме його стани та його результати. І якою мірою знає стани дійсності, тією ж мірою осягає саму дійсність і духовну дійсність, що навколо.

Розкриття дій Творця – в прихованні!

«І була я в нього вихованкою і втіхою день у день». І пояснили мудреці: повідомити, що напередодні днів Машіаха, коли приймають новонавернених, виходять їм назустріч майстри різних ремесел і кожен майстер втішається з ним. В свій перший день розкриває світло, другий – робить небосхил і так далі. І це загалом шість днів творіння... І всі насолоджуються від припинення роботи в сьомий день, і в цей день дають святість та благословення світам. І це те, що сказали мудреці, що перед тими, хто приносять перші плоди, – всі майстри ремесел стоять перед ними. Тобто саме тоді, коли називаються «мудрецями». І зрозумій. Але майстри ремесел не стоять перед учнями мудреців, і зрозумій. Прийди й побач, наскільки велика заповідь в час її виконання.

Велич дня суботнього

Вона полягає в тому, що є в ньому благословення та святість для виправлення всіх будніх днів. І попри те, що здається, - має бути так, що виправлення залежить від днів роботи, а не від дня припинення роботи, коли не зробив жодної дії, - не так це, а саме благословенням та святістю суботи виправляються будні дні.

Ось, кожне виправлення, на перший погляд, потребує роботи. Але насправді сила Творця не проявляється в повноті, а лише в прихованні. Бо якщо забереться сила приховання зі світу, - відразу розкриється сама собою досконалість. Як коли хтось кидає посох свій до небес, посох летить вгору, тому що сила того, хто кинув його, злита з ним, і тому протягом всього підйому він належить до тієї сили, що його кинула. Також і потужність сили того, хто кидає, проявляється в той час. І навпаки, весь час його повернення, до падіння на землю, сила того, хто кинув, ніяк не належить до падіння, і посох сам повертається до первинного стану, без ніякої допомоги.

В тому ж плані і в усіх світах видні дії Творця. Але коли все повертається до досконалості, - не потрібно тоді ніякої дії та сили. Бо коли забирається сила, що утримує, тоді само повертається до свого кореня і досконалості.

І це сенс сказаного: «І припинив Всесильний в день сьомий... бо в цей день відпочив від усієї роботи Своєї...» Тобто, в цей день забрана була сила дії Творця від світу, яка протягом усіх днів творіння продовжувала діяти, усталити його в його формі, в якій існує. Але в сьомий день не діяла жодна сила, а облишила його, як написано: «І відведу руку Свою», і само собою вкарбована сила досконалості саме в цей день, щоб не діяла сила приховання тут. І зрозумій.

Осягнення властивості духовного

Так і осягнення властивості духовного, - у двох її видах розкриває її той, хто осягає.

а) – щоб не була жодним чином уявною;

б) – щоб не мав сумніву в сприйнятті її, як не має сумніву в тому, що сам він живе.

І назва руханіют (духовне) вказує також, що ототожнювали його з «руах» («дух», чи «вітер»). Попри те, що повітря не має ні краю, ні образу ані виду, все ж немає людини, котра сумнівалася б в його реальності, оскільки сам феномен її життя залежить від нього. Адже місце, звідки викачано повітря, якщо помістиш туди живу істоту, вона помре. Якщо так, реальність його очевидна, оскільки це – життя людини.

І з матеріального можемо зрозуміти духовне, бо сутність внутрішнього розуму подібна внутрішній сутності тіла, що зветься душею всякої плоті, яка є категорією сутності і з нею й її хісарон, як зазначено вище.

Також і внутрішня сутність розуму, що зветься розумною душею, - це також сутність, що має хісарон. І збагни це добре.

Адже створіння, таке, що відчуває своє існування, відчуває свої хісарони, в той час як тварини, яким цілком бракує цього розуму і не існує в тварині розумної душі та її внутрішньої суті, то відчуває через це свій хісарон в мірі, необхідній для тілесного існування. І тим, наскільки усталене відчуття хісарону, відміряється їй життєва сила, а якби не відчувала б свого хісарону, то не могла б живити себе аби продовжити своє існування, і помре. Більш за це, і те, наскільки вона виросте й буде здоровою, залежить від міри величини відчуття хісарону. Як матеріальне тіло, коли кожен здоровіший більше відчуває голод, і тому їсть більше, і, само собою, збільшується його кровопостачання і здоров’я.

Потреба в осягненні Створювача

Однак, поки що треба взнати, що то за хісарон, який відчуває розумна душа. І говорю тобі, що це хісарон осягнення її Створювача, бо вкарбовано в її природу сильне жадання знати свого Створювача і Творця. І це тому, що відчуває своє існування,- і зрозумій. Означає це, що характеристики її сутності уготовані так, - шукати те, що вгорі.

Годі й згадувати, що цей хісарон не означено в ній як «осягнення її Створювача», а тягнеться вона до всього прихованого, і бажання її – знати речі надприродні і системи світобудови, і те, що в серці її ближнього тощо.

І це не належить до правила, про яке я писав вище, що внутрішнє це те, що не виходить за межі. Бо якщо так, не можна було б уявити хісарон осягнути щось інше, крім Творця, адже ясно, що лише це осягнення є внутрішнім хісароном і не зветься екстравертним. А от дослідження створінь є екстравертністю, спрямованою на ближнього, адже якби не було більше створінь у світі, наприклад, якби створена була лише одна людина, не мала б вона жодного прагнення осягнути інших.

Але осягнення Створювача – це хісарон душі, спрямований на саму себе, і це є її існуванням. Тобто, відчуває себе створеною. І збагни, і зрозумій, що всі її стани звертають її на це, і це є хісароном, який вона відчуває, - що зможе осягнути свого Створювача. І мірою її відчуття цього образу ми зможемо точно виміряти достеменно величину її самої, і збагни це добре.

Осягнення Створювача

Ось, написано: «Бо не бачили ви жодного образа», і це потребує тлумачення. Адже який дурник подумає й помислить таке, що якась матеріальна уява може стосуватися Творця. Але насправді, таки є в світі феномен осягнення Творця, бо ніяке бажання не пробудиться до того, чого немає в дійсності.

Але можемо ми судити про це як про щось духовне і про його системи, найдуховніші в усій дійсності. І це є сутністю розуму, властивість якого зв’язана з відчуттям людини при аналізі «правда-брехня». І цей аналіз зветься самим розумом, - так його бачать люди, і зрозумій. Тому сказано, що ця особливість є частиною Творця, даною згори, і це дійсно абстраговано від будь-якої уяви, і зв’язано лише з відчуттями, і зветься рішенням, або дійсністю, або відсутністю дійсності, що з’ясовується в законах і способах дій. І визначення це зветься самим розумом і його образом, і зрозумій. І про це зможемо сказати, що визначене таким чином є частиною Творця, даною згори. І тому цей образ існує в ньому самому і в його відчутті самого себе та його дійсності. Збагни і зрозумієш.

А сам образ в цьому визначенні є формою досконалою, усталеною в своєму стані, так, що не може зникнути вся або частково. І називається формою обов’язковою та необхідною без додатків і без зменшень.

І це сутність сказаного: «Я, - і хай не буде в тебе» - з вуст «ґвури» (сили Творця) чули ми це», де в сказане «Я» включено також «хай не буде в тебе». Що означає, що якби розкрився над ними Творець в належному прояві, тоді не можна було б уявити ніякої Тори і ніякого попередження: «хай не буде в тебе», а лише Творець розкрився б над ними в виразі Його бажання, і не було б це вимушеним.

Так людина, що показує своє багатство ближньому своєму, і говорить йому: «Дивись, що я в змозі показати тобі, але ти нині не знайомий зовсім з моїм багатством, і доклади зусиль аби запам’ятати цей образ, і тоді буде в мене бажання дати тобі частину від свого багатства. А тим більше, щоб побачив ти все моє багатство, тільки щоб було збережено тобі в твоїй пам’яті цей образ, тобто, це рішення я не дав тобі як примусове, над яким ніхто не владний, - а Я володію ним, «бо Мені вся земля». Увесь доказ – в Його простому бажанні, і коли Я захочу, - не пам’ятатимеш навіть те, що бачив в цьому образі. А якщо забажаю, - бачитимеш Мене завжди. І більш за це, також нагадаю тобі все забуте І це - з найвищих див Творця, таке, що не може бути уявлене жодним розумом. Тобто, аби зрозуміти це в повному абсолюті і залишиться розум цієї людини, і це – за її бажанням, а не примусово, залишитися під владою Вищого.

Усвідомлення осягнення – лише методикою Тори

І дивуюсь я дослідникам Творця, все дослідження яких є сором для всіх нас, бо намагаються навести докази про відоме, що не потребує доказу, а те, що приховано від заперечення обмеженостей матеріального, відкинуть під сумнівним приводом.

А насправді, Єдиний, хто існує, не потребуватиме зовсім філософських прикладів, бо це є аксіомою, з якого боку не подивись. Як запитали людину, хто написав цю мудру книгу, диво дивне для кожного. І пояснила вона, що насправді немає такого мудреця у світі, проте, стався випадок, що його маленький син вилив чорнила в своїй наївності на ті сторінки, і розсіялося воно в літери за їхніми формами, і зробилися літери зв’язаними одна з одною в сполучення слів цієї чудової науки.

Однак, всі незрозумілості – вони походять для створінь від Його управління, також і заперечення їхні – вони від обмеженості матеріальних істот, а про це не буде їм що сказати, бо насправді не зробиться це інакше, як завдяки саме Торі та заповідям, а не хай там якому уважному розгляду в цьому світі.

І ще знай, що обов’язковість дійсності має походити від відчуття управління Творця. І це зветься повним усвідомленням, що приводить з собою любов Творця і Його чудове благо. Але ж те, що походить від сухого інтелектуального розгляду, - це знання не підносить і не опускає. Осягни і зрозумієш.

І це те, що сказали наші мудреці: «Той, хто тут і той, кого немає тут» - з цього витікає, що всі душі Ісраеля присутні були при горі Синай, бо від цього стану пішли всі душі Ісраеля в усіх поколіннях. І це те, що ми сказали, що сутність її подібна до тілесної душі, що є сутністю з її хісаронами. І збільшення її життєвої сили залежить саме від визначення хісарона. Бо якби не було бачення позитивним, - тоді не мала б розумна душа більший хісарон. А якщо так, не могла б «їсти досита», і в такому випадку анулювалася б в усьому.

Але «з дивом Моїм згодні», коли статус «бачення» відразу ж став бажанням, що супроводжується ним без жодного примусу, і відразу дало живлення, щоб виникло це бажання.

За принципом «щоб примножилися дні ваші...» і це - дотримання Тори і її законів, і таким чином статус «бачення» відкритий вашим очам, неначе сьогодні отримали з Синая. «І щодня будуть для вас як нові», бо від цього залежить статус бачення, але при порушенні будь-якого закону в Торі, відразу залишаться в пітьмі як сліпі, які не бачили світла своїми очима.

Суть сприйняття розумом

І вже відомо тобі, що тілесні створіння, що діють розумом, аж ніяк не бувають обкрадені від пізнання свого Створювача, так само як нічого не втрачають від пізнання ближніх, таких, як вони самі. Бо і щодо ближнього, як, наприклад, брата, - не дивиться людина, коли взнає його, лише на його духовний та внутрішній зміст, без будь-якого облачення, тому що й сам розум вже зодягнений у вбрання, зване силою уяви.

І оскільки не може уявити в розумі духовну форму, - тому вона й подібне їй просто зникає для людини. І разом з цим, весь час погляд її звернутий саме на зовнішнє, тобто на тіло ближнього, його матеріальні рухи. А завдяки силі постійності ознайомиться добре і з усіма рівнями духовного, що в ньому. Бо лише це, зрозуміло, вона бажає пізнати, а не плоть його тіла.

І аж ніяк не відчує що мало їй, не відчує туги від того, що не пізнає розум та його рівні в загальності його духовної форми, бо не повинна людина пізнати свого ближнього більше, ніж знає себе, і зрозумій це. Також і внутрішню суть його не осягає.

Тому створіння, яке добрим знавцем усіх законів природи і її порядків у матеріальному, і спостерігає їх постійно, скаже, що знає Творця лице в лице. Означає, як говоритиме чоловік зі своїм ближнім, коли кожна з його частин злита з ближнім в уявленні, тобто силою уподібнення в формах та рухах розуму.

І коли ми дослідимо, в міру наших сил, сутність розуму, дійдемо висновку, що вона полягає в сполученні духовних створінь, і з цього сполучення походить його «поведінка». Означає це, що вся перевага людини над твариною в тому, що в конструкції людини існує такий орган, який готовий зібрати в собі духовні створіння.

І також оцінюється перевага одного над іншим збільшенням сили притягнення, як згадано вище. Також і щодо властивостей самих створінь, коли один притягує важливі створіння, а другий створіння які не настільки важливі, і подібне.

А відмінність між духовним створінням і поведінкою, - це те, що визначенням створіння є образ в розумі, що походить від нього і перебуває в мозку без жодних змін, тобто, неможливо з’ясувати його змінними, за часом, станами.

А поведінка визначається станами, що залежать від часу і місця, як скнара за своєю природою може раз в житті дати щедре подаяння, під впливом місця або часу. І зрозумій.

Притягання, що збираються в мозку людини

І знай, що підготовка, згадана вище, звана мозком людини, вона як крапля екстракту всіх органів і властивостей матеріального тіла і доліплюється до перших притягнень, що постійно збираються, притягуючись в мозок людини.

Наприклад, ще в дитячому віці, дивиться на буття створінь світу і на Творця. Деякі з них тягнуться до досягнень в розумі, деякі до багатства, деякі до сили й мужності. І якщо він вибирає собі гідності освіти, бо це подобається йому, виходить, притягує в себе добре створіння, з якого народяться потім добрі звичаї. А якщо приліплюється до багатства, говориться, що притягує собі в мозок духовне створіння гіршого ґатунку.

Потім, коли виростає більшим, бачить градації. Наприклад, один чоловік облишає всі матеріальні людські побудови і приліплюється до знання. А другий обирає освіту, але також і речі матеріальні не облишає. І якщо дитина звеличує цінність першого, тим самим притягує гарне створіння у свій мозок. А якщо другий більше їй подобається, отже, притягує собі в мозок створіння нижче.

Потім – щодо видів освіченості, - чи то від Творця, чи від створінь, - і потім перевіряє. Тобто, чи отримувати винагороду, чи не отримувати, і всі ці образи створюються, і з цього нагромадження утворюється один матеріал, що називається розумом.