Арі

ВРАТА НАМІРІВ

(для Песаха, скорочено)

Тлумачення перше, - тема Песаха і виходу з Єгипту

Перші покоління, покоління Еноша і покоління роз’єднання (покоління Вавілонської вежі) видалили Шхіну вгору, до сьомого небозводу, через гріхи свої. Ісраель, в тому поколінні єгипетського поневолення, були «іскрами» сімені, які випустив Адам а-Рішон за 130 років, аж поки народився Шет. А потім прийшли у кругообіг покоління потопу, і тому губили своє сім’я на землю, як і той корінь, з якого утворені були і здобуті, - аж поки не були стерті.

І це те, що написано: «І побачив Творець, що великим є зло людське на землі». Сім’я називається злом, і покоління було лихим. Це те, що написано: «Зітру з лиця землі людину, яку Я створив», - Адама а-Рішона, який був створений Самим Творцем і його «іскри» (породження).

А потім вони перейшли у кругообіг покоління роз’єднання. «І зійшов Творець подивитися місто і вежу, що будували сини людські (івр. «бней адам»). І називаються «бней адам», - сини Адама, бо були краплями сімені захара без нукви. І продовжили грішити, бунтуючи проти Вищого, але вже не гріхом нищення сімені, як покоління потопу.

Душі, вони як золото. Коли добувають його, воно повне домішок, аж поки майстер очистить, і тоді всі домішки відійдуть, і явним стає золото. Так і в душах, коли в гріху Адама а-Рішона змішалися добро зі злом, а особливо в іскрах сімені, які породив Адам а-Рішон за 130 років. Іскри сімені важливі і святі, однак, змішувалися з кліпот, і потрібно було вибирати і виправляти їх.

Тому присуджено було поневолення. Відповідно до нищення сімені в поколінні потопу, - «всякого сина новонародженого кидайте в ріку», як покарання потопу. А відповідно до гріха покоління Вавилонської вежі, - «давайте наробимо цегли», - «гірким робили життя їхнє глиною і цеглою».

Усі душі, вони з хасадим і ґвурот, що в Даат (букв. «знання»), бо в Даат – зівуґ, з якого походить знання. Також і душі, що в поколінні Моше, і також сам Моше, він від Даат. І все те покоління, воно від Даат, проте, вийшли в кліпот з тієї причини, що вони – краплі сімені з тих 130 років до народження Шета.

Моше був витягнутий з води, і не з тих лихих крапель Адама а-Рішона за 130 років, бо після всіх народився Шет за його образом і подобою. Але інші були в образах чортів і духів, і демониць.

Бо все те покоління було від Даат. І якщо уражають внизу вищу категорію чи сфіру, призводять до того, що кліпот ухопляться і будуть висмоктувати вище благо з того джерела, що уражено. Тому спустилися Ісраель в Єгипет до кліпи, що з тильної сторони вищої Даат, вищої протоки, ґарону (букв. «горла»). Фараон – шия ззаду, в ахораїм (тильній стороні) Даат. І кліпот чіпляються і висмоктують вище благо з Даат Зеїр Анпіна. Тому Ісраель, що в тому поколінні, вони від Даат, проте, пошкодженої, іскри сімені.

Тому були уярмлені фараоном і єгиптянами, що живилися всім вищим благом Даат, бо вони спричинили все це. Єгипетське вигнання було аби виправити святі іскри. Бо Єгипет подібний до плавильної печі, в якій плавиться золото і відділяється від домішок, і виправляється.

Лихими діяннями нижні спричиняють вгорі чіпляння зовнішніх сил за якусь сфіру і йде вище благо з того місця, щоб не вийти звідти до зовнішніх.

Зеїр Анпін утворюється спочатку як ВАК, а не як десять сфірот. І коли трималися фараон і єгиптяни за вищу Даат в тому поколінні, повернувся Зеїр Анпін до попереднього стану, до стану «ібур алеф» (першого зародження) у вищій Імі, «ґімель-ґо-ґімель» (букв. «три в трьох»).

Зеїр Анпін, після того, як народився і вийшов з лона вищої Іми, катнут, ґадлут. У трьох цих мохін (світел), - неможливо отримати мохін (світло), якщо вони не облачаться в НЕГІ Іми. А потім мохін облачаться в нього. При першому ібурі і в катнуті є в нього тільки НЕГІ Іми, їхній хіцоніют (зовнішня сторона).

Єгипетське вигнання, коли знову Зеїр Анпін увійшов в ібур у вищій Імі, був там «ґімель-ґо-ґімель», щоб кліпот не трималися за нього і не висмоктували б вище благо з нього. Також і тоді були в нього мохін, одягнені в хіцоніют НЕГІ Іми. І всі його мохін, і зокрема моах (світло, однина від «мохін») Даат, в якому – і хасадим і ґвурот, і від цього залежить дефект покоління, всі віддаляються і не світять в ньому, тільки хіцоніют облачень і келім НЕГІ Іми.

П’ять хасадим і п’ять ґвурот, що в Даат. Мусить єсод Іми, - що облачає в них десять хасадим і ґвурот, а в своєму облаченні зветься єсодом Іми, - щоб були в ньому десять категорій. Коли Зеїр Анпін в стані ібуру (зародження), Іма називається Ек’є, десять властивостей, що в єсоді Іми будут десятьма іменами Ек’є, і робляться одягнені в десятеро «хесед і ґвура» Даат, в період ґадлуту. Але тепер, в першому ібурі, світять в Даат Зеїр Анпіна тільки десять облачень, десять імен Ек’є, включені в єсод Іми.

Те, що є у ахораїм вгорі, коли спускаються вони вниз, робляться вони панім (лицьова сторона). Виходить, що панім і пніміют (внутрішня частина), вони є іменами Ек’є. Але їхній хіцоніют, - ахораїм, є квадратом Ек’є (букви «алеф-гей-юд-гей»): алеф, алеф-гей, алеф-гей-юд, алеф-гей-юд-гей, числове значення в сумі – «мем-далет», 44. Виходить, що десять імен Ек’є, що в єсоді Іми, що облачаються в Даат Зеїр Анпіна, вони в їхніх ахораїм. А коли облачаються в Зеїр Анпін, робляться там панім, десять разів «дам» (кров), десять кровей, що в жінці, п’ять – крові чистої і п’ять крові нечистої.

П’ять хасадим і п’ять ґвурот, що в Даат Зеїр Анпіна. П’ять хасадим з п’ятьма їхніми облаченнями, спускаються в єсод Зеїр Анпіна. А п’ять ґвурот з п’ятьма їхніми облаченнями, спускаються в єсод некеви. І в час зівуґу дає Зеїр Анпін з єсода, що в ньому, у єсод нукви, п’ять хасадим з п’ятьма облаченнями. І виходить в єсоді некеви всі десять облачень, які є десять разів «далет-мем». А потім з хасадим і з ґвурот утворюється зародок в лоні некеви.

Але десять облачень, які є десятьма кровями, відбираються в її череві. І п’ять кровей, п’ять облачень хеседа, звуться кров’ю чистоти. Бо коли вони ахораїм – називаються кров’ю, а коли вони облачення хасадим, називаються чистотою. І іноді відбираються повністю, і обертаються на молоко, годувати ним дитину, що народилася. Але є в них відходи, що робляться кров’ю чистоти. А п’ять облачень ґвурот відбираються, а відходи виходять з них і робляться закінченою кліпою, що зветься кров нечиста.

Виходить, що вони самі, облачення, - і ті, що належать до хасадим, і ті що до ґвурот, - вони відбираються, і сутність їхня – чиста, але залишається від них дві частини відходів, після того, як їх відібрали: а) бо відходи облачень хеседа робляться кров’ю чистоти, суд суворий і святий, і іноді робиться молоком; б) відходи облачень ґвурот, закінчених кліпот, кров нечиста.
У АВАЯ де-МА з наповненням буквами алеф у Зеїр Анпіні, є три літери алеф, і кожна з них вказує на ім’я Ек’є в квадраті і ахораїм, ґематрія якого як в слові «дам»(кров) – 44, вищої Іми, що поширюється в Зеїр Анпін, і називається Ек’є (алеф-гей-юд-гей). І оскільки немає в ній судів, тому вона робиться «дам».

І це порядок розповсюдження і поділення АВАЯ де-МА з наповненням буквами алеф в Зеїр Анпіні, бо юд в рош Зеїр Анпіна, і гей-алеф алефа в ґароні (горлі) Зеїр Анпіна, де одягається єсод Іми, а в ньому – моах даат, що складається з «хет» і «ґімель». І цей єсод Іми, що в ґароні Зеїр Анпіна – одна з наповнення першої гей, бо сама гей - в ґароні, а алеф, що в її наповненні єсод Іми, що в ґароні. І тому алеф - ім’я Ек’є в квадраті, що дорівнює «дам». І це називається «кров життєвої сили», що оживляє Зеїр Анпін за допомогою «даат», що в ньому. «Дам», що в ґароні називається «кров життєвої сили».

Буква вав внизу, коли поширюється даат і спускається вниз, у вищу третину тіферет Зеїр Анпіна, до хазе, і тоді розкривається даат в поширення «хет» і «ґімель». Буква алеф, що в наповненні букви вав, приміщена між двома буквами вав, це ім’я Ек’є також в квадраті, що також дорівнює за ґематрією «дам», і вони є облаченням хеседу і ґвурот, що поширюються там. Буква «алеф» за ґематрією – «дам». І якщо прибереш цю букву алеф з АВАЯ де МА, залишиться АВАЯ також за ґематрією «дам». І виходить, що вся АВАЯ, окрім цієї «алеф», вона за ґематрією «дам». І ця алеф вказує на ім’я Ек’є в його квадраті, також за ґематрією «дам». Якщо так, це – «дам» всередині «дам». І коли з’єднуються «дам» Ек’є з «дам» залишків імені АВАЯ з наповненням буквами алеф, буде все – «мем-алеф», як ґематрія слова «адам». І це сенс «Хто проллє кров людську, людиною (його кров проллється)».

Коли проявляється хесед і ґвура нижче хазе, є невеличка зачіпка зовнішніх сил за них. І це те, що написано: «Додасть знання – додасть страждань». Бо оскільки знання укривається і приховується в єсоді Іми, що до хазе, тому кліпот не тримаються за нього. А коли розкривається нижче за хазе, коли його світіння додається відкрито, тоді – додає страждань, якими є кліпот, що тримаються там, і немає страждання, більшого за це. І тоді хесед і ґвура, що нижче за хазе що в Зеїр Анпіні, поділяються надвоє: п’ять чистих кровей і п’ять нечистих кровей. А після того, як хесед і ґвура додаються Рахелі, яка зветься нижньою «гей» АВАЯ де-МА з наповненням буквами алеф, в зівузі, тоді та «алеф», що в наповненні, ця остання буква алеф вказує на ім’я Ек’є в його квадраті, що за ґематрією 44 - «дам» (кров), що дана в Рахель, і тоді утворюються в ній п’ять кровей чистоти і п’ять кровей нечистоти.

Єгипетське вигнання спричинилося до того, що вищий Ісраель, Зеїр Анпін, знову зникне в зародженні у вищій Імі «ґімель-ґо-ґімель». І там місце влади Єгипту і фараона, вищих кліпот, що у вищий протоці. І тоді світить в даат Зеїр Анпіна тільки десять облачень, десять «ек’є» в квадраті, десять разів «дам» - 210 (рейш-далет-вав), - кількість років єгипетського вигнання.

Десять імен Ек’є, наповнених наповненнями, де в кожному наповненні – наповнення наповнення, 27 букв, 27х10=270, «Ер» (аїн-рейш), і вони є іскрами сімені Адама а-Рішона, які зробив злом. Тому роки вигнання єгипетського залежать від імені Ек’є, де десять його ахораїм, вони – 210 (рейш-далет-вав) років.

Моше, коли побачив терен, подумав, що оскільки Ісраель тоді привели до відходу даат вищого, які є десять «авайот» («сущих», АВАЯ у множині) п’яти хасадим і п’яти ґвурот, і якщо так, то роки їхнього вигнання, - як число десяти «авайот», що відійшли через їхні прогріхи, що за ґематрією «рейш-самех» (260), і тому не прийшов час визволення. Тоді сказав йому Творець, що кінець їхнього вигнання не залежить від «авайот» даат, що відійшли, а від ахораїм імен Ек’є, що залишилися в даат Зеїр Анпіна, від яких живляться зовнішні сили в час вигнання. І згідно з числом місць їхнього живлення, - число років їхньої влади, - 210 років, і тому вже прийшов час їхнього визволення.

Фараон, лиходій і чаклун, знав про відхід Зеїр Анпіна і його повернення до зародження у вищий Імі. І що тоді Зеїр Анпін, АВАЯ, не наглядає за світом і не панує в світі. Тому, коли прийшов Моше до нього, сказав, - не знав я Творця. Бо побачив, що живлення вищої кліпи, що володарює ним, фараоном, не живилася звідти, і це й є «не знав я Творця», Зеїр Анпіна, АВАЯ. «Хто такий Творець, щоб я Його слухався?», - бо Зеїр Анпін, Творець, посланцем якого ти прийшов до мене – де Він, щоб я слухався Його? - адже Він усунувся від Своєї влади і ввійшов у ібур. І це те, що написано: «І озлобив Творець серце фараона», - коли чув ім’я Творця з уст Моше, озлоблювався він в своєму серці, бо знав завдяки своїй мудрості, що Він зник в ібурі, і не розкривається.

Але ім’я Елокім (Всесильний) визнавав, адже Йосеф говорив йому: «Всесильний дасть відповідь на благо фараонові», і він відповів і сказав: «Після того, як повідомив тобі Всесильний…» Виходить, що він заперечував ім’я АВАЯ і визнавав ім’я Елокім. А справа в тому, що коли час ґадлуту Зеїр Анпіна, є в нього мохін імені АВАЯ. А коли час катнуту, або час ібуру, є в ньому мохін де-Елокім, як це пояснюється в нас. І ось тепер, коли Зеїр Анпін був у стані ібуру, були в нього мохін де-Елокім, а не де-АВАЯ, і тому той заперечував АВАЯ і визнавав Елокім.

Влада зовнішніх сил – не над іменем АВАЯ, а над іменем Елокім. Тому, коли Зеїр Анпін в ібурі, існували мохін де-Елокім, і була тоді можливість у зовнішніх живитися звідти і триматися там, бо ім’я Елокім поширюється багатьма щаблями, аж поки в кінці останнього щабля, від дріжжів вина, яке в ньому, виходять в кінці кліпот, що називаються «інші елокім», як написано «зацарював елокім над народами». Три мохін є в час катнуту і ібуру, і вони є трьома іменами Елокім. І звідти тримаються кліпот Єгипту і фараона, що тримається за шию з ахораїм (з задньої сторони) даат.

Три царедворці фараона: головний виночерпій, головний хлібодар і начальник різників, вони – від трьох «елокім». І живлення їхнє звідти, від трьох «елокім», що в трьох цих мохін де-ібур, і це є причиною, що звуться вони «інші елокім», бо «інші» (івр. «ахерім») за ґематрією «ґарон» (горло), що за ґематрією – три імені «елокім», що поширюються в ґароні. І завдяки їхньому поширенню багатьма щаблями, виходять з них дріжжі в кінці їхнього поширення, і робляться «інші», як число «ґарон», бо там початок їхнього живлення, і там – вища протока (івр. «мецер»), і там тримається Єгипет (івр. «Міцраїм»).

Міра поширення імені Елокім до міри 120 сполучень, що є в ньому, бо слово з п’яти букв утворює 120 слів. І ці 120 сполучень, вони є святим ступенем. І вони починаються з Зеїр Анпіна де-Брія до кінця світу Асія. А звідти і вниз – кліпа, «інші елокім». І все живлення кліпи – від 120 сполучень, попри те, що вони є святістю, «вище вино», за яке тримаються дріжжі – кліпа.

Живлення Єгипту і фараона, воно не від усіх 120-ти сполучень «елокім», тільки з 48 останніх сполучень, що в ньому, що залежать від двох букв, юд-мем зі слова Елокім. Бо 24 сполучення в кожній букві (слова «елокім»): алеф-ламед-гей-юд-мем, і числове значення всіх: 24х5=120, сто двадцять сполучень. І це те, що написано -  хто такий Творець, щоб я його слухався, - бо силою живлення від 48 останніх сполучень, що відповідають двом буквам юд-мем слова «елокім», заперечував ім’я АВАЯ. Тому що якби мохін де-АВАЯ були б відкриті, було б його живлення від букв юд-мем «Елокім в ібурі» - скасоване. І коли побачив, що було в нього там живлення і контакт з буквами імені юд-мем імені Елокім, вирішив, що не розкривається АВАЯ, і тому заперечив ім’я АВАЯ. І однак «юд», щоб підкорити його, вдарила його десятьма ударами, з трьох букв алеф-юд-гей слова Елокім, за які він не тримався і не живився від них. І це те, що написано: «Заради того, щоб впровадити Мої знаки ці в його середовище». Бо три ці знаки – букви алеф-юд-гей слова Елокім, щодо яких у фараона не було ні контакту, ні живлення, хотів завдати ударів ними і з’єднати їх з двома буквами юд-мем, що в середовищі фараона, який живився від них. І завдяки їхньому приєднанню, довершено ім’я Елокім, що є силою суду, і тоді завдасть йому ударів ними.

І не дивуйся, що Єгипет – глава всіх царств, адже глава чотирьох річок Ґан Едена – це Пішон, а тому – як живиться від двох останніх букв імені Елокім? Через те, що ось, букви юд-мем, вони вищі за букви алеф-ламед-гей. Юд-мем (число 50) – вони п’ятдесят днів від Песаха до Ацерет (Шавуот).

Сполучення букв, що починаються з букв юд-мем, - двадцять чотири сполучення з юд, і двадцять чотири сполучення з мем. А отже – сорок вісім сполучень. Тому називаєтся земля єгипетська землею Хама (хет-мем – ґематрія 48). І як написано «дива в землі Хама». Бо живляться від 48 сполучень. Також, як написано, Хам, син Ноаха, батько Міцраїма (Єгипту), і як написано: «сини Хама, Куш і Міцраїм».

Фараон думав, що оскільки Зеїр Анпін знову зник в Імі в зародженні, щоб не розкриватися знову і не виходити назовні з нутра вищої Іми, і через це також і нижні сини Ісраеля, що називаються Ісраелем на ім’я Зеїр Анпіна, що зветься «ісраель», також і вони залишаться у вигнанні в Єгипті, тому що вищий Ісраель, що панує над ними, - анулюється його сутність.

Тому послав до нього Творець через Моше: «Так сказав Творець: «Син мій, первісток, Ісраель», вказати на вищого первістка, «Ісраеля», що існує і не анулюється. І повідомив йому, що оскільки заперечив Його існування, буде покараний, міра за міру, карою первістків, тому що заперечив вищого первістка Творця. І це те, що написано, - і оскільки ти відмовляєшся вислати (Ісраель), ось, Я вбиваю сина твого, первістка. І це те, що написано: «І буде, коли запитає тебе син твій в майбутньому, кажучи…» - то первісток, який походить від святого вищого первістка, - це він, той, хто поставить тобі це запитання, тому що його стосується це питання, бо його хотів фараон заперечити, і затримати Ісраель у вигнанні під своєю владою.

Єгипетське вигнання: а) те, що вищий «ісраель», Зеїр Анпін, який знову ввійшов у ібур «ґімель-ґо-ґімель», що є вигнанням нижнього Ісраеля в Єгипті; б) з причини підйому його вгору, відокремились від нього «п’ять хасадим», що поширюються в ВАК, і піднялися вгору, в корені, в «моах даат», в ґарон, до завершення єсоду Іми, що в Зеїр Анпіні. І там, в ґароні, тримається кліпа Єгипту, вузьке місце, бо тоді світить моах даат в ґуфі Зеїр Анпіна тільки в ахораїм облачення єсоду Іми, якими є 10 кровей.

Обидва ці феномени зв’язані разом, бо смак (сенс) нижнього спричинює вищого, бо для цього і змушений був повернутися до «ґімель-ґо-ґімель». І це те, що написано у пророка Єхезкеля: «І пройду над тобою і побачу тебе, як ти стікаєш кров’ю». Бо причина того, що ти стікаєш кров’ю – в тяжких роботах з глиною і цеглою, це через кров твою, бо з причини цих п’яти кровей, що світять і поширюються в Зеїр Анпіні, - є зміцнення і живлення зовнішніх сил, тому вони зміцнилися поневолити Ісраель важкими роботами.

Щоб виправити це, каже: «У кровях своїх живи». Бо за ті крові, з причини яких поневолена, притягнуте буде вище життя, що є феноменом народження Зеїр Анпіна і його розкриття. І тоді ввійдуть в нього мохін ґадлуту, що звуться життям, і вони є «Ек’є АВАЯ Ек’є». І завдяки цьому життю, вийдуть з вигнання. І оскільки дві крові – кров чиста і кров нечиста, тому сказав двічі: «У кровях своїх живи, у кровях своїх живи», - дві крові: кров Песаха і кров обрізання. Кров обрізання чиста через хесед, що розкривається в пе Іми, єсод захара. Кров Песаха відповідає ґвурот, що в нукві, бо Песах – в нукві. Тому і вписали цей уривок в Аґаду.

Виходить, визволення з Єгипту – завдяки великому диву, бо народ Єгипту і фараон трималися і корінилися живитися від даат вищого, Зеїр Анпіна, так що це спричинило, щоб Зеїр Анпін знову ввійшов у ібур «ґімель-ґо-ґімель», - і це кінцевий малий стан, нижче якого немає. І змушений вищий Створювач знову народжувати Зеїр Анпіна і збільшувати його до кінцевого, останнього збільшення, для того, щоб скасувалося живлення нижніх звідти, через силу того великого світла, і завдяки цьому вийшли з вигнання.

 

Тлумачення друге, - активність зростання Зеїр Анпіна при виході з Єгипту

 

Порядок росту Зеїр Анпіна. Коли народився Зеїр Анпін в своєму катнуті, і до того, як став великим, віку тринадцяти років. В катнуті мохін катнуту, облачення і келім НЕГІ Іми, в які облачаються облачення НЕГІ Аби. Усі входять в Зеїр Анпін, мохін катнуту, аж поки стане великим, тринадцяти років і більше.

І при цьому облачення НЕГІ Іми в катнуті, вони є іменами «елокім», бо Біна називається «Елокім». І зокрема в ахораїм НЕГІ Іми, зовнішні облачення НЕГІ Іми, мохін катнуту. І оскільки НЕГІ Аби з’являються одягнутими всередину НЕГІ Іми, і розкриваються в Зеїр Анпіні завдяки Біні, тому також і облачення НЕГІ Аби називаються мохін де-Елокім.

При ґадлуті Зеїр Анпіна облачення НЕГІ Іми, вони більш внутрішні, і вони є іменами Ек’є, бо в моах даат, - а це Єсод Іми, - 10 кровей, і вони є десятьма іменами Ек’є в їхніх ахораїм. І так само нецах і год також будуть Ек’є.

Виходить, в єгипетському вигнанні розкриваються 10 кровей, які є облаченнями в ґадлуті. Бо в катнуті облачення називаються «елокім», бо в Біни є ім’я «Ек’є» і ім’я «Елокім». А потім приходить ґадлут Зеїр Анпіна, коли йому 13 років, і входять в нього внутрішні мохін «авайот» в облаченнях НЕГІ Іми, з імен Ек’є. І так само внутрішні мохін «авайот» в облаченнях НЕГІ Аби, і вони є «целем» (образ), і вони – буква цаді «целема» (букви цаді-ламед-мем).

А потім, за сім років, входять сім навколишніх світел мохін ґадлуту, букви ламед і мем «целема», числове значення їх – 7 (70), і тоді Зеїр Анпіну вже 20 років, і він може вести перемовини щодо майна свого батька, навіть щодо земельних наділів. І внутрішні і навколишні мохін разом називаються періодом першого ґадлуту. 

Вища Іма поділяється на двоє: на Біну і Твуну. Від хазе і нижче – Твуна, від хазе і вище – Біна. Твуна – парцуф у вищій частині, і Біна – парцуф у вищій частині. І обидва разом вони є одним повним парцуфом, званим «вища Іма». НЕГІ мохін Іми, - внутрішніх і навколишніх, які приймає Зеїр Анпін в ґадлуті, від 13 до 20 років, є всім парцуфом Твуна, бо спочатку піднімається Зеїр Анпін і бере НЕГІ Іми з внутрішніми мохін, що в них, і робляться вони в ньому внутрішніми мохін, коли йому 13 років. А потім, за сім інших років, бере нижню половину тіферет Іми з мохін, що в ній, і утворюються в ньому мохін «макіфім» (що оточують, навколишні). І згідно з цим виходить, що букви ламед-мем «целема», - це міра нижніх двох третин Тіферет Іми. І тоді довершується справа до 20 років. І виходить, що вже взяв весь парцуф Твуни повністю, але не більше, ніж половину парцуфа вищої Іми.

Як вища Іма поділяється на два парцуфа, Біну і Твуну, так і вищий Аба поділяється на два працуфа: Хохму і ІШС. І як брав Зеїр Анпін з 13 до 20, мохін Іми, внутрішні і навколишні, в парцуфі Твуни, який є половиною парцуфа Іми, так само взяв мохін Аби, внутрішні і навколишні, в парцуфі ІШС, який весь є половиною парцуфа Аби.

Виходить, Зеїр Анпін в катнуті взяв мохін, внутрішні й навколишні з зовнішньої сторони (івр. «хіцоніют») ІШСУТа. А в ґадлуті взяв мохін, внутрішні й навколишні, з внутрішньої сторони (івр. «пніміют») ІШСУТа. А потім повертається Зеїр Анпін до катнуту і ґадлуту більш високих, парцуфа ХУБ (хохма і біна), - вищих половинок Аби ве-Іми, що від їхнього хазе і вище. І тому перші катнут і ґадлут називають НЕГІ Аби ве-Іми. А другі катнут і ґадлут називають ХАҐАТ Аби ве-Іми. Тому що Хохам і Біна, вони від хазе Аби ве-Іми і вище, і там їхній ХАҐАТ. І виходить, що після 20-ти років Зеїр Анпін піднімається і бере собі хіцоніют (зовнішню частину) Аби ве-Іми, Хохми і Біни, мохін внутрішні і навколишні. І тоді називається це «катнут бет» (другий катнут) Зеїр Анпіна. А потім піднімається і бере пніміют (внутрішню частину) Хохми і Біни, внутрішні й навколишні мохін. І тоді називається «ґадлут бет» (другий ґадлут)  Зеїр Анпіна.

Два види катнуту і два види ґадлуту в ІШСУТ і в ХУБ (хохмі та біні). І всі вони в двох парцуфах Аби ве-Іми. І тоді Зеїр Анпін, первісток, успадковує місце вищих Аби ве-Іми, і називається старим, а не «бахуром» (хлопцем), оскільки піднявся на щабель вищих ХУБ, які звуться старими. А потім Зеїр Анпін знову піднімається в Аріх Анпін, у його вищу дікну (бороду), в час суботньої молитви «мінха» (післяполуденної). І звідти більше немає іншого підйому для Зеїр Анпіна, бо там – кінцева ціль його підйому. Підйоми Зеїр Анпіна від катнуту до кінцевої цілі вказані в «Піркей авот»: п’ятирічний – до Тори… і так до сторічного, коли наче вже вмер і пішов зі світу. Усі ці шаблі, вони є підйомами Зеїр Анпіна, з першого щабля до останнього.

Правило: коли народжується Зеїр Анпін, є в нього перший катнут, узяв облачення і келім з хіцоніюту ІШСУТу, які зробилися для нього внутрішніми і навколишніми мохін, і ці мохін називають НЕГІ Аби і НЕГІ Іми. А потім, у першому ґадлуті, бере внутрішні мохін від НЕГІ Аби ве-Іми, які є пніміютом ІШСУТу.

Потім бере облачення і хіцоніют від вищих ХУБ, які робляться йому другими мохін, внутрішніми і навколишніми, другого катнуту. Ці мохін називаються ХАҐАТ Аби ве-Іми.

Потім бере другий ґадлут, який є пніміютом мохін від ХУБ, називаються ХАҐАТ Аби ве-Іми в пніміюті.

Потім піднімається в дікну Аріх Анпіна.

Внутрішні мохін першого катнуту, вони є хіцоніютом ІШСУТу, від хазе і вниз, що зветься НЕГІ букви цаді «целема». А їхні навколишні світла катнуту, вони є хіцоніютом ІШСУТу, від хазе і вгору, два навколишніх, їхні ХАҐАТ і ХАБАД, для букви «мем» «целема».

Потім перший ґадлут, пніміют мохін НЕГІ ІШСУТу, від хазе і вниз, двоє їхніх навколишніх світел, це пніміют ІШСУТу, від хазе і вище, ХАҐАТ і ХАБАД. І в той же спосіб удруге, - другий катнут і другий ґадлут у парцуфах вищих ХУБ.

Нижній перший катнут, від НЕГІ Іми, категорія Твуни, називається Елокім, (властивість) суду. Проте, облачення Нецаха Елокім з наповненням буквами юд, бо права лінія букв юд - лінія хохми, «юд». А облачення Год Елокім з наповненням буквами гей, бо ліва лінія Біни, - гей. Облачення єсоду Елокім з наповненням буквами алеф, бо середня лінія є лінією даат, що зветься «алеф». І ознаки їхні: (י-ה-א) букви юд-гей-алеф.

 

ЕЛОКІМ – АКДАТАМ (алеф-каф-далет-тет-мем)

Другий вищий катнут, від ХАҐАТ Іми, в Біні, - суди не розкриваються, як в Твуні, тому називається «акдатам», - що є заміною внутрішніх букв слова «елокім» за порядком в абетці: замінюються буквами, що перед ними. Перед буквою алеф немає літер в абетці, тому не можна замінити. Але ламед замінюється на каф, що перед нею. Гей – на далет, що перед нею. Юд – на тет, що перед нею. Мем закрита (ם) – на мем відкриту (מ), що перед нею. Але оскільки не можна написати в кінці слова відкриту, тому пишеться закрита.

«Акдатам» – ім’я більш милосердне і внутрішнє, ніж «Елогім» (змінюється у вимові на «Елокім», щоб не вимовляти Його ім’я «всує»), бо складається з букв, що передують буквам в слові Елокім. А якби замінювалося на букви, наступні за буквами в слові Елокім - на БАМОКАН (бет-мем-вав-каф-нун), було б у цьому варіанті більше суду і було б більш зовнішнім, ніж Елокім.

І ще, друга причина: оскільки «Елокім» - суд, то його заміна має бути милосердям. Тоді як АВАЯ – милосердя, то заміна його тим же способом вказує на суд, що замість милосердя. Якщо ім’я - Акдатам, то Біна повсюди називається «Елокім хаїм» (живий Всесильний).

Облачення НЕГІ першого ґадлуту, або ХАҐАТу другого ґадлуту, - імена Ек’є: Ек’є з наповненням буквами юд – в Нецаху, з наповненням буквами алеф – в Годі, з наповненням буквами гей – в Єсоді.

Облачення ґадлуту. Внутрішні мохін облачаються в них, всі вони – різні «авайот», і немає в них змін. Бо в першому катнуті, або в другому, немає у Зеїр Анпіна інших мохін, крім облачень хіцоніюту де-НЕГІ Іми, або ХАҐАТ Іми. І ці облачення, - вони мохін Зеїр Анпіна в першому або другому катнуті. Тому відрізняються назви облачень НЕГІ від назв облачень ХАҐАТ. Бо ці – Елокім, а ці – Акдатам. Але в першому ґадлуті або в другому ґадлуті Зеїр Анпіна, немає пніміюту НЕГІ Іми, або ХАҐАТу Іми, а вони є буквально краплями мохін, що походять від мохін Аби ве-Іми, прямо від зівуґу, і немає в них відмінності між першим і другим ґадлутами і всі вони - «авайот».  Але насправді й вони походять від облачень, в НЕГІ, або в ХАҐАТ Іми, від внутрішнього. Але оскільки є в них мохін, називаються іменами мохін, - видів «авайот», а не іменем облачень.

 

Тлумачення третє, - вихід з Єгипту і Песах

 

У єгипетському вигнанні зовнішні сили тримаються за святість, так, що повертається Зеїр Анпін до гіршого рівня «ґімель-ґо-ґімель». І проявляється бажання Творця взяти Зеїр Анпіна в пологах з нутра його матері і виростити його до максимального ґадлуту. І цим усунено буде чіпляння зовнішніх сил через велике світіння його нині, і не досить того, що зросте тільки перший ґадлут, що є рештою свят (букв. «добрих днів»), коли підйом ЗОНу тільки до Твуни, бо там – Ек’є з наповненням буквами юд в Біні, а АВАЯ де-САҐ – в Твуні. І тому «свято» за ґематрією – аїн-ґімель (73), - АВАЯ де-САҐ з десятьма буквами.

Це сталося само собою. Але потім, завдяки молитвам нашим, піднімаються до вищих Хохми і Біни. Але в ніч Песаха зріс Зеїр Анпін навіть до другого ґадлуту, що й є вищі Хохма і Біна, і мало того, а ще й ніч Песаха більша за суботню ніч. Бо в суботню ніч Зеїр Анпін піднімається до першого ґадлуту, «ламед» навколишніх світел «целема». І навіть навколишнього світла «мем» «целема» немає в ніч суботи. Але в Пасхальну ніч є там, у другому ґадлуті, вищі Хохма і Біна.

 

ПЕРЕВАГА ПАСХАЛЬНОЇ НОЧІ НАД РЕШТОЮ СВЯТ І СУБОТ

У них Зеїр Анпін піднімається шабель за щаблем в кожній молитві. Але в Пасхальну ніч піднімається Зеїр Анпін всіма щаблями за раз, до другого ґадлуту.

 

ПЕРЕВАГА СУБОТИ ПЕРЕД ПАСХАЛЬНОЮ НІЧЧЮ

У суботу, під час молитви «мінха», Зеїр Анпін піднімається до дікни Аріх Анпіна. У Пасхальну ніч піднімається до вищих Хохми і Біни, щоб анулювалося тримання за нього зовнішніх сил, оскільки зріс він за один раз до максимального росту й підйому на всі щаблі. При виході з Єгипту зріс Зеїр Анпін на максимальний ступінь його величі за один раз, аж поки виріс до ХАҐАТ Аби ве-Іми, які є вищими Хохмою й Біною. І там, в ХАҐАТі, місце грудей (що вигодовують), перший ґадлут НЕГІ і другий ґадлут ХАҐАТу.

Другий ґадлут, це три імені Акдатам, що в ХАҐАТі, де кожен з них за ґематрією – 74, «аїн-далет» (слово «ед», свідок). Місце трьох імен Акдатам, що в ХАҐАТі, місце грудей і сосків.

Або можна тлумачити так – «і зросла ти»: відповідає першому катнуту, бо спочатку, в ібурі, була в формі «ґімель включені в ґімель», а тепер, в першому катнуті, який є часом вигодовування, розкрилися в ньому всі ВАК. «І стала великою»: відповідає першому ґадлуту. «І з’явилася в коштовних прикрасах»: другий катнут, що є іменем Акдатам. «Груди стали довершеними»: відповідно до ХАҐАТу другого ґадлуту.

Слово «Песах». Тнува – це НЕГІ Іми, Біна – це ХАҐАТ. Рош Твуни – в закінченні НЕГІ Біни, і включені разом в один парцуф, що зветься Іма, називається Біною, ХАҐАТ Іми, початок місця другого ґадлуту Зеїр Анпіна, що додається нині до Пасхальної ночі, тоді як в інші ночі свят і субот, він в місці пе Твуни, що в її ҐАР. І це слово «Песах»: «пе сах» (уста, що розповідають), бо там – пе Твуни, і тому потрібно примножувати розповідь про вихід з Єгипту.

 

ПРОМОВЛЯЄМО ПОВНИЙ «ГАЛЕЛЬ» У ПАСХАЛЬНУ НІЧ

Бо мохін до максимального другого ґадлуту Зеїр Анпіна входять у нього в Пасхальну ніч. І вони існують в ньому всю ніч і весь перший день Песаха. І тому промовляють повний «Галель» (традиційну добірку псалмів) у перший день Песаха.

 

«ГАЛЕЛЬ» У РЕШТУ СВЯТКОВИХ  НОЧЕЙ – НЕ ПОВНИЙ

А потім відходять від цього повністю, як і спочатку, а потім знову входять в порядок духовних щаблів, з другого дня Песаха до п’ятдесятого дня «відліку Омера», свята Шавуот. І тому не промовляють в решту днів Песаха повний «Галель», бо з причини тримання зовнішніх сил за Зеїр Анпін, з максимальною силою їх тримання, є потреба зростити за один раз всі ступені його росту, аби усунулися б зовнішні сили. А потім, коли скасуються, повертається все до природного ладу, зростати за порядком його росту, щабель за щаблем.

У ніч Песаха вищий зівуґ – з боку вищого, а не з нашої сторони. А в інші свята входять мохін за порядком ступенів, і тому робиться вищий зівуґ завдяки нашим молитвам і діянням. Але в Пасхальну ніч Зеїр Анпін збільшують не природним способом. Бо не було можливості в нас нашими молитвами зростити його за одну мить до найбільшої величини, а тільки милосердям Створювача, який вчинив велике диво, тобто не природним ладом, а саме від нього Самого.

 

ЗАБОРОНА ЗІВУґУ В НІЧ ПЕСАХА

Тоді як в інші свята це заповіді, бо завдяки нижньому утворюється вищий зівуґ. Але в Пасхальну ніч немає вищого зівуґу.

 

ВІДЛІК ОМЕРА

Відлік семи чистих днів для того, щоб очистилася «вища жінка» для свого чоловіка, в свято Шавуот. Але через те, що був вищий зівуґ в Пасхальну ніч, вийшла зі своєї нечистоти, скверни єгипетського вигнання і очистилася для свого чоловіка і увійшла в зівуґ з ним, - то чому починає знову після того зівуґу відлічувати чисті дні?

Але нечистота ця походить від п’яти кровей нечистоти, які дістала у єгипетському вигнанні, від облачень ґвурот, від концентрату, що залишився від її осадку, і тому повинна очиститися від тих нечистих кровей, бо тоді зовнішні сили трималися за неї також. А в Пасхальну ніч, коли зріс Зеїр Анпін в одну мить на всі ті міри росту, припинилися ті крові, і скасувалося тримання зовнішніх сил за Зеїр Анпін і за нукву. Тому очистилася і не повинна лічити сім чистих, бо очистилася саме в цей час, не в природний спосіб. Але після першого дня Песаха видалилися мохін і знову почали зовнішні триматися за крові, але не абсолютним триманням, як спочатку. І згідно з входом мохін за порядком щаблів, так само й порядок скасування тримання зовнішніх, впродовж днів відліку Омера, що є, за змістом, відлік семи чистих. І тоді очистилася від своєї нечистоти, і закінчила очищуватися в свято Шавуот, і тоді знову входить з ним в зівуґ.

Але як це решта днів Песаха називається святом, коли поки що не очистилася від своєї нечистоти до свята Шавуот, і також в суботи та новомісяччя, що між Песахом і Ацерет (Шавуот)?

 

Тлумачення четверте, - хамец і закваска

 

Двоє мохін в Зеїр Анпіні: «целем» Іми, «целем» Аби. Одне в одному.

Хамец – в мохін Аби. Закваска – в мохін Іми. Суди Іми  більш активні, подібно до того, як закваска сильніша за хамец, бо закваска робить квасним і інше. З причини сильнішого тримання зовнішніх сил за закваску, яка є мохін Іми порівняно з (мохін) Аби, який є хамецом.

Закваска (івр. «сеор»: сін-алеф-вав-рейш) – бракує букви вав. Буква сін відповідає Хохмі Іми, «Елокім» з наповненням буквами юд, за ґематрією – сін. Рейш відповідає Біні Іми, «Елокім» в квадраті, за ґематрією - рейш. «Моах» (світло, букв. «мозок») Біни є більше судом, ніж моах Хохми, тому він є ахораїм у Елокім. Алеф відповідає моаху Даат Іми, - Елокім з наповненням алефами, тому алеф вказує на те, що він наповнений алефами, але цей моах гірший ніж два інших моахи, тому не видно в ньому рахунок його наповнень, а тільки вказує на те, що його наповнення – букви алеф. Виходить, слово «сеор» включає три моахи Зеїр Анпіна від Іми, і ці моахи – від катнуту. А хамец – від мохін Аби.

Древо пізнання добра і зла, - єсод Іми, що в даат Зеїр Анпіна, закінчується в хазе, і там проявляється, і є місцем тримання для зовнішніх сил. Хамец і сеор – зхарім (чоловічої сутності), бо вони є мохін Зеїр Анпіна від Аби і Іми. І коли вони поки що в ньому, є трохи можливість триматися судам. Проте, опара і розчина, вони некевот (жіночої сутності). Леа стоїть в ахораїм мохін Зеїр Анпіна, і живиться звідти, беручи мохін, що в ній. Світіння від мохін Аби для Леї називається опарою нукви. Світіння від мохін Іми для Леї називається розчином нукви. Слово розчина (івр. «махмецет») – від слова хамец. Слово опара (івр. «мас’ерет») – від слова сеор. «Махмецет» - букви слів «хамец там» (цільний хамец). «Мас’ерет» - букви слів «сеор там» (цільний сеор).

«А Яаков – чоловік нелукавий, цільний», чоловік Леї. «Міра днів моїх» (івр. «мідат ямай»), «мідат» (букви «мем-далет-тав») – «там» і далет. Мохін хамеца світять в Леї, - яка зветься «там», - і називаються розчиною. А мохін сеора, що світять в Леї, - яка зветься «там», - називаються опарою. Тому щодо захара: «не їж хамеца, сеор щоб не знаходився у ваших домах». А щодо некеви: «будь-що з розчини не їжте».

 

ХОДА В ЧОТИРИ АМИ В ЗЕМЛІ ІСРАЕЛЯ

Усі чотири категорії називаються Леа. Дві – з мохін Аби, дві – з мохін Іми. Дві з мохін Аби: одна приліплюється до єсоду Аби, що в Даат Зеїр Анпіна. Друга приліплюється до Іми, до в Даат Зеїр Анпіна. Дві – з мохін Іми: одна приліплюється до єсоду Іми. Друга стоїть зовні, в ахораїм Зеїр Анпіна, від хазе і вище, до смерті Даат Зеїр Анпіна. Виходить, що три категорії від Леї – всередині Зеїр Анпіна. А четверта категорія зовні Зеїр Анпіна, і може бути, що вчепляться за неї зовнішні сили, тому називається це зовнішня сторона опари, сеор «там». Бо вона – Леа, що походить від мохін Іми, що зветься сеор, як сказано. І є в неї багато судів: і коли вона з мохін Іми, і коли вона зовні. Тому є побоювання, щоб не трималися за неї зовнішні сили, і потребує великої охорони від зовнішніх.

Тому дві категорії: маца шмура (маца, яку оберігають) і маца не шмура. Бо Леа – друга Аби, стоїть всередині завжди збережена від зовнішніх, і не стає хамецом, бо зовнішні не можуть торкнутися до неї. Але та друга Леа, що належить до Іми, стоїть зовні від Зеїр Анпіна, - називається маца, що не оберігається сама, тому що вона зовні, і тому слід пильнувати її, щоб не стала хамецом, і вчепляться в неї зовнішні сили, а те, що вона називалася «там» («цільний», букви тав-мем), букви переставляться на слово «мет» («мертвий», букви мем-тав), що вказує на тримання за неї зовнішніх, які звуться смертю. А збереження – щоб її світла увійшли знову всередину Зеїр Анпіна, і не залишиться зовні на всі сім днів Песаха.

Усе спрямування Пасхальної ночі – на Рахель, а не на Лею. Тому що Леа скасовується в Песах і входить всередину, для того, щоб не живилися зовнішні від неї. І оскільки зроблено збереження в сім днів Песаха і скасувалося тримання зовнішніх за Лею, вона сама зберігається відтак і далі всі дні року, і немає побоювання того, що стоятиме зовні, і тому заповідано нам не їсти хамец або сеор лише в сім днів Песаха.

Леа анулюється в ці сім днів Песаха, і її мохін входять всередину Зеїр Анпіна. Коли входять всередину, немає їм місця стояти там вгорі, і вони спускаються через внутрішню частину, в ґароні (горлі) Зеїр Анпіна, донизу в Зеїр Анпіні, в його хазе, і там виходять в задній частині хазе, і входять в рош Рахель, що стоїть там ахор-бе-ахор з Зеїр Анпіном.

І спочатку слід надати смисл: чому попереджено нас, щоб не вийшли ці світла до Леї через страх перед контактом з зовнішніми, але не боїмося ми зараз їхного виходу до Рахелі. А сенс цього походить від багатьох причин, бо зовнішні не тримаються за Рахель, як за Лею. Тому що Леа не є самостійним парцуфом подібно до решти парцуфів, що в світі Ацилут, а вона є ахораїм Іми, які впали під час скасування царів Едома.

Також Леа стоїть в місці прихованих світел, і завдяки цьому є можливість у зовнішніх триматися за неї. Але Рахель сидить під хазе, а там світла відкриті і подібні світлу сонця, що виходить зі свого футляру, так, що зле око зовнішніх не може дивитися туди.

Третя причина: чому Рахель з Зеїр Анпіном стоять ахор бе-ахор, а Леа - панім до ахора Зеїр Анпіна. Бо Леа стоїть у вищому місці, вище ніж Рахель, і зовнішніх небагато тримаються за неї, і ми хочемо дати їм трохи триматися, бо якщо не так, - «поглине смерть навіки», а кліпот – висока потреба є в них у світах, як написано: «І ось – дуже добре», де «добре» це ангел життя, а «дуже» це ангел смерті. І тому панім Леї стоять проти ахораїм Зеїр Анпіна, і панім Леї залишаються відкритими, аби дати триматися зовнішнім, щоби брали свою частину. І ми не боїмося, що триматимуться там «дуже», оскільки вона – у високому місці.

Тоді як Рахель, господарка дому (івр. «акерет байт»), - основна суть дому (івр. «ікаро шель байт»), є парцуфом у вищій частині, як решта парцуфів, і вона є справжньою нуквою Зеїр Анпіна, тому не бажають, щоб трималися за неї зовнішні. І стоїть нижче Леї, і якщо триматимуться за неї, буде їхнє тримання більшим, «дуже», і посилиться лиходійство, і розбестить це увесь світ. І цю причину утворив Створювач, щоб стояли ЗОН ахор бе-ахор, і дух зла не пройде між ними, бо немає їм місця приліпитися до панім, а тільки до ахораїм.

І ось, її ахораїм злиті з ахораїм Зеїр Анпіна, і немає тим місця увійти і триматися там. І все це на початку її розбудови, коли поки що місяць ущербний. Але після того, як стане повним місяць, і підсолодяться суди, що в ній, і відокремиться за принципом «несіра» (букв. «відпилювання»), і поміщена буде плоть під ними, що є категоріями милості і милосердя. Тоді повертається вона і Зеїр Анпін панім бе-панім, і входять у зівуґ, і немає страху перед зовнішніми, бо немає тим можливості триматися за його і її ахораїм, хоч вони і відкриті, тому що вже виправлені і підсолоджені суди, що в них.

І цим з’ясується третя причина, бо через те, що у Леї ахораїм завжди відкриті, адже її панім звернені до ахораїм Зеїр Анпіна, тому ми й боїмося, що може вчіпляться кліпот за її ахораїм у сім днів Песаха, і зіпсують хамецом її суди, і тому вона скасовується в ці дні, а світла її спускаються в рош Рахелі, що стоїть ахор бе-ахор з Зеїр Анпіном, так, що зовнішні не можуть триматися за її ахораїм, а тим більше за її панім. І попри те, що місце зовнішніх сил напроти панім Рахелі, - не можуть вони триматися там.

Світла Леї входять у рош Рахелі. Спускаються всередині ґарону Зеїр Анпіна, поділеного надвоє. Бо початок ґарону вузький, розщепляється і утворюється пе Зеїр Анпіна, і виходить звідти «гевель» («пара», або «відбите світло»), що виходить з пе, і робиться навколишнім світлом для Рахелі. І решта світел входять туди, і спускаються всередині до хазе, і звідти виходять і дають Рахелі, і входять в її рош.

 

ПЕСАХ: «ПЕ» «САХ»

Відбите світло, що виходить під час мовлення з пе, але друга категорія спускається до хазе і звідти дається в рош Рахелі, тоді, безсумнівно, подвоюються мохін Рахелі, і це також є суттю чотирьох келихів у першу ніч Песаха. Де мається на увазі – пити ці світла мохін Леї, що спустилися всередині через ґарон, до місця рош Рахелі, і там увійдуть в її рош.

 

ПРО ЧОТИРЬОХ СИНІВ ГОВОРИЛА ТОРА: ОДИН РОЗУМНИЙ, І ОДИН ГРІШНИК, І ОДИН ПРОСТОДУШНИЙ, І ОДИН, ЩО НЕ ЗНАЄ ЯК ЗАПИТАТИ

БОН за ґематрією – двоє простих «авайот». Нині є в неї чотири сини, чотири подвійні мохін, - чотири її і чотири Леїни. Вісім «авайот», які є чотирма синами, кожен моах складається з двох «авайот», і це – один БОН. І ці чотири рази БОН є «кодкод» (тім’я) Рахелі, бо «кодкод» за ґематрією, - чотири рази БОН.

Перший спосіб. З’єднання:

Хохма і хохма – називається розумний син,

Хасадим і хасадим – називається простодушний,

Ґвура і ґвура, суди в судах, - називається син-грішник,

Біна і біна, - ці суди не наполегливі, - називаються сином, який не знає, як запитати.

Другий спосіб. Усе – п’ять ґвурот:

Поєднання ґвури хеседу Леї з ґвурою хеседу Рахелі називається син розумний, що є двома «авайот» з двох ґвурот, де обидві є хасадим, що в ґвурот, і вони за ґематрією – БОН.

З’єднання ґвури ґвурот Леї з ґвурою ґвурот Рахелі називається син-грішник.

З’єднання ґвури тіферет Рахелі з ґвурою тіферет Леї називається син простодушний.

З’єднання двох інших ґвурот, що належать до нецах і год Рахелі, які як одне, - з ґвурою нецах і год Леї, що також як одне, - робляться сином, який не вміє запитувати.

Дві ці категорії, що додані тепер в Рахель, відбите світло, що виходить з пе Зеїр Анпіна, і залишки світла, що спускається через внутрішнє до рош Рахель, - додаток до Рахелі в ніч Песаха, якого немає в неї в жоден інший час, бо тепер бере свою частку і частку Леї за раз.

 

Тлумачення п’яте – єгипетське вигнання і фараон

 

У єгипетському вигнанні Зеїр Анпін знову ввійшов в стан катнуту і відійшли від нього мохін ґадлуту, і тоді поширювалися в ньому тільки хасадим і ґвурот катнуту, які є п’ятьма чистими кровями і п’ятьма нечистими кровями, що в жінці.

Десять «авайот», - п’ять хасадим і п’ять ґвурот від Аби, і десять Ек’є, це ахораїм, що дорівнюють крові, їх десять кровей, п’ять хасадим і п’ять ґвурот від Іми. І тоді фараон, шия і протоки, з боку ґарона, висмоктують звідти, оскільки ті хасадим і ґвурот в ґароні. І це те, що написано, - «стікаєш (івр. «мітбосесет») кровями своїми», - «мем-тав (слово «мертвий») босесет». Кліпа, що називається «мертвий», «батько батьків нечистоти», рівень смерті, заснувалася і тримається за крові твої, що в ґароні. Двоє кровей: крові чисті і крові нечисті. І при виході Ісраеля з «Міцраїма» (Єгипту), із «мецер (тіснини) ґарона», і поширилися вниз в ґуф, тоді припинилися крові, і не зможуть фараон і єгиптяни живитися ними, і тоді хасадим і ґвурот, які були спочатку в ґароні, спустилися і поширилися вниз, в ґуф Зеїр Анпіна.

Виходить, Пасхальна ніч в мохін катнуту, тричі «Елокім»: з наповненням буквами юд в Хохмі, з наповненням буквами гей в Біні, з наповненням буквами алеф - в Даат. Але «алеф», коли буква алеф складається з букв юд, вав, юд, - це в хасадим. А коли буква алеф складається з букв юд, вав, далет, - це в ґвурот.

 

МАЦА

Це два мохін Хохми і Біни, і незважаючи на катнут, - немає тримання для кліпот. І називаєтся маца «шмура» (яку оберігають), бо збережена від шкідників, як написано – «ніч шімурім це для Творця». Тому маца, за ґематрією – АБ, САҐ, які є Хохмою і Біною, двома мохін.

Але три маци – це тому, що буква гей (ה), що в імені Елокім, може складатися з різних букв: далет і вав; далет і юд; вав, вав і вав.

Відповідно до форми «далет-юд» ми відламуємо від верхньої маци для благословення «Той, хто вирощує хліб з землі» - міру «ке-зайт» (як маслина), і це – повна «юд». І ще міру «ке-зайт» від розламаної раніше маци, і це – «далет».

Відповідно до форми «далет-вав» ми розламуємо середню мацу надвоє, де одна частина більша, відповідає «вав», а друга частина менша, відповідає «далет».

Відповідно до форми «вав-вав-вав» ми робимо «у пам’ять про Храм, як робив Гілель», що відповідає трьом буквам «вав» в третій маці, - і також складаємо три речі: м’ясо пасхальної жертви, мацу і марор.

І все ж щодо моах даат, - зовнішні тримаються за хасадим і ґвурот, що в ньому. І тому заборонені хамец і сеор, бо хамец, він в хасадим, а сеор, який скислили, він ще гірший і він – в ґвурот, бо там тримаються міцніше.

І от, в слові «сеор» бракує букви вав, і це – «елокім» ґвурот катнуту з наповненням буквами юд, і це буква сін зі слова сеор. А його витягнуті ахораїм це буква рейш зі слова сеор. А загальний зміст самої цієї назви, яка є «елокім» в простому сенсі, - це буква алеф зі слова сеор. Дні Песаха – це час вигодовування Зеїр Анпіна, що не виросте до свята Шавуот, тому заповідано нам, щоб не було бачено в Песах ні хамецу, ні сеору, щоб не живилися зовнішні від хеседа і ґвури катнуту Зеїр Анпіна. І потрібно усунути їх до Песаха, для того, щоб не трималися за них зовнішні.

 

ЧОТИРИ КЕЛИХИ В ПАСХАЛЬНУ НІЧ

Відповідає це трьом «елокім» з їхніми наповненнями, бо «кос» (тут – «келих») за ґематрією – «елокім».

Перший келих відповідає Елокім з наповненням буквами юд, що в моах Хохми. І оскільки Хохма називається святістю, тому «кідуш» (благословення над вином) Пасхальної ночі промовляється на перший келих.

Другий келих відповідає Елокім з наповненням буквами гей, що в моах Біни. І тому в ньому (у тексті до нього) згадується Аґада, оповідь про вихід з Єгипту. Силою п’ятдесяти воріт Біни вийшли Ісраель з Єгипту. Також і оповідь про Біну, про ґарон, що зветься «вищим голосом».

Третій і четвертий келихи відповідають хасадим і ґвурот, обидва вони – «елокім» з наповненням алефами. Третій келих в хасадим, у формі букв «юд-вав-вав». Четвертий келих – у ґвурот, у формі букв «юд-вав-далет». Обидва вони включені разом в моах Даат, тому між третім і четвертим не пьють.

 

МАРОР

За ґематрією – «мем-вав-тав» («мавет» - смерть), суди, які потібно перемелювати і жувати зубами, щоб підсолодити гіркоту, що в них. Проковтнув марор – не виконав обов’язок, бо потрібно підсолодити суди, що в ньому.

 

ХАРОСЕТ

Пам’ять про глину («тіт», букви «тет-юд-тет»), Леа, і слід підсолодити суди, що в ній. Юд, що між двома буквами «тет», приєднується і туди, і туди, - «тет-юд», «юд-тет», - наповнення АВАЯ буквами алеф, що числом – «юд-тет», а ґематрія – Хава (хет-вав-гей), а двічі «юд-тет» - це Леа і Рахель.

 

Тлумачення шосте – порядок Пасхальної ночі

У ніч Песаха входять в Зеїр Анпін мохін першого катнуту і першого ґадлуту, і другого катнуту, і другого ґадлуту. Існують мохін з боку Аби, і мохін з боку Іми. І в кожній категорії в них є катнут і ґадлут. Мохін Аби одягаються в мохін Іми. Мохін Аби – маца, в Хохмі. Мохін Іми – чотири келихи вина.

Перший катнут увійшов першим, - Елокім з наповненням буквами юд в Нецах, і Елокім з наповненням буквами гей в Годі, і Елокім з наповненням буквами алеф в Єсоді, і ознаки їхні: юд-гей-алеф. Потім входить перший ґадлут, АВАЯ де-АБ з наповненням буквами юд, в Нецах. І АВАЯ де-САҐ – в Год. А АВАЯ де-МА з наповненням буквами алеф – в Єсод.

Але слід знати, що перший в Єсоді – це моах Даат, як відомо. Бо ось, чотири мохін: хохма в Нецах і біна в Год. І хасадим і ґвурот в Єсоді. Хасадим і ґвурот, це перший моах, що зветься Даат, але розділяється на два ці вінця.

І виходить, що в Єсоді першого катнуту, як ми з’ясували, що він є Елокім з наповненням буквами алеф, ось, є в ньому дві категорії: хасадим це ім’я Елокім з наповненням буквами алеф, слід змалювати букву алеф наповнення букви алеф слова Елокім, щоб було за формою «юд-вав-юд», так: «יוי». Але ґвурот імені Елокім, що в них, слід змалювати букву алеф наповнення «алеф», що в ньому, у формі юд, так: «א». Як пояснено в нас про справу цих двох зображень в багатьох текстах, і як згадано в книгах Зоар і в «Тікунім». А сенс цього той, що нижня юд форми букви алеф, оскільки має форму «юд» - вона захар, що відповідає хеседу. А коли вона має форму «далет», - вона некева, відповідає ґвурі, як відомо. Бо далет вказує на Малхут.

І однак, коли це ґадлут, тоді зовсім інша зміна, бо хасадим, вони – АВАЯ де-МА з наповненням алефами. А ґвурот – вони АВАЯ де-БОН з наповненням буквами гей.

А потім входить другий катнут, і він є іменем Акдатам, з НЕГІ. Але різниця між ними та, що ім’я Акдатам, що в Нецах, мається на увазі в ньому виключно самі його п’ять букв, які є заміною п’яти буквам імені Елокім, як сказано вище. А ім’я Акдатам, що в Год, мається на увазі в ньому, що він поділяється на дві частини, такі: алеф-мем, ґімель-ламед. Хоче сказати цим, що дві букви, перші і останні, які є буквами «алеф» і «мем» - не замінюються, бо такі самі вони в слові Елокім. А внизу, в темі про Лаґ ба-Омер, з’ясовується істинна причина: це вказує на те, що букви «каф-далет-тет» помінялися на милосердя більше, ніж букви «алеф» і «мем». А три серединних букви, якими є «каф-далет-тет», що за ґематрією «ґаль», гімель-ламед, вони замінюються на букви «ламед-гей-юд» слова Елокім. А ім’я Акдатам, що в Єсоді, мається на увазі в ньому, в кількості і числовому значенні букв, що загалом вони складають суму 72, «аїн-далет» (слово «ед», свідок), як пояснено в тлумаченні про РАПАХ іскор – про тему рівнів вищих світел, і про те, яка різниця є між буквами в їхніх формах і буквами, і що означають число і числове значення.  

У єсоді є відмінність між хасадим і ґвурот, на кшталт як це є між першим катнутом і першим ґадлутом. І ось його зміст: бо в назві Акдатам хеседу май на увазі, що з його узагальнювачем (додаткова 1), він за ґематрією 75 «аїн-гей», і він вказує на тричі ЄВК (112), - слів «яанену бе-йом кор’ену» (відповість нам в день, коли кличемо Його), - що є трьома єднаннями і з’єднаннями імен АВАЯ Елокім, що за ґематрією ЄВК. І всі ті три АВАЯ і три Елокім, всі вони будуть з наповненням «алеф». І коли порахуєш кількість букв, коли вони з наповненнями, їх 69 букв, і з включенням шести імен, їх 75, як ґематрія Акадтам з узагальнювачем 1.

І в назві Адкатам ґвурот, май на увазі тільки простий підрахунок, який за ґематрією 74 (аїн-далет). І оскільки ґвурот, вони гірші за хасадим, ми не додаємо до них узагальнювач 1, бо було б це за ґематрією 75, як це написано про хасадим, як я чув. Потім входить другий ґадлут, і він буквально такий, як і перший ґадлут.

І ось, якби ці мохін увійшли б в порядок щаблів, як і інші терміни, певно, що увійшли б у згаданому порядку, і ми мали б на увазі щодо них, що кожна сходинка окрема. Але тепер вони входять лише разом. Означає це, що права лінія, що є моахом Хохми Іми, ввійшла разом, в кожну категорію першого катнуту і першого ґадлуту і другого катнуту і ґадлуту. А ліва лінія входить разом потім в усі категорії. І середня лінія входить потім разом в усі категорії.

При першому келихові спрямовуй намір на праву лінію, моах Хохми, що в Зеїр Анпіні з боку Іми. І ця лінія входить першою в усіх, і тому на цей келих промовляють кідуш, бо освятив хохмою. Гідний того, щоб увійшов перший катнут Хохми, перший ґадлут, другий катнут, другий ґадлут. Бо спочатку входять НЕГІ Іми, - другий катнут. А потім входять ХАҐАТ Іми, - другий ґадлут. Але оскільки перший катнут є суцільним судом, і за нього тримаються зовнішні, наш намір в ніч Песаха -  усунути хамец, тримання зовнішніх за катнут Елокім, що зветься хамец і сеор. Бо якби милосердя не посилилося в цю ніч максимально, взагалі не були б визволені.

Тому і не ввійшов перший катнут спочатку, а ввійшов перший ґадлут, а потім другий катнут, другий ґадлут. І тоді, коли анулювалося тримання зовнішніх через перший і другий ґадлут, які є повним милосердям, і навіть другий катнут є не судом, а милосердям, «живим Всесильним», - не трималися б там зовнішні сили і «чужі елокім». І тоді входить останнім перший катнут, бо тоді немає побоювання щодо чіпляння кліпот, через велике світло ґадлутів, першого і другого, що вже увійшли.

При першому келиху – входить перший ґадлут, другий катнут, другий ґадлут Хохми від Іми. Хоча перший ґадлут – він завжди входить сам собою, в ночі свят і суботи, і немає потреби спрямовувати намір щодо нього на келих. І тому на що потрібно спрямовувати намір при першому келиху, це на другий катнут і другий ґадлут. І мати на увазі, що так чи інакше, а вже ввійшов спочатку перший ґадлут.

 

ПОРЯДОК НАМІРІВ ПЕРШОГО КЕЛИХА

Спрямуй намір спочатку на другий катнут, на сам келих, на руку, що тримає його – категорія діяння. Спрямуй намір на п’ять палців правиці своєї, на яких стоїть келих, - вони є другим катнутом, келім і облачення ХАҐАТа Іми, що входять наразі в Зеїр Анпін. Май намір, що входить перший ґадлут. Май в намірі, що «кос» за ґематрією дорівнює сумі букв «Елокім»», другий катнут, але замість нього – ім’я Акдатам. І п’ять пальців правої руки – це п’ять букв імені Акдатам (алеф-каф-далет-тет-мем).

П’ять пальців, вони – перший катнут, келих це другий катнут. В мохін катнуту є сутність і келім, які є світлами, що в них, що звуться мохін, а їхні келім – це їхні облачення. Клі це келих. Мохін це вино, що в келиху. Також ім’я Акдатам, бо вино (івр. «яїн», юд-юд-нун) за ґематрією – 70 (аїн), а якщо з’єднаєш його з пятьма пальцями, що тримають його, з узагальнювачем 1, буде як ґематрія Акдатам з узагальнювачем 1.

А другий ґадлут входить завдяки промовлянню, і завдяки наміру благословення кідуша і благословення вина. І тому спрямуй намір на «авайот»», що в цих благословеннях, які є АВАЯ де-АБ з наповненням буквами юд. Бо наповнення буквами юд, воно в моах Хохми, як відомо. І отже, з’ясували ми слово «кадеш». А потім «урхац», і воно вказує на перше омовіння рук. І ось, намір при омовінні рук, - на ім’я «юд-гей» з його наповненням, бо ім’я «юд-гей», це суть мохін, як відомо. І спрямовуй намір при імені «юд-гей» на наповнення АБ буквами юд, так: «юд-вав-далет» «гей-юд». І це є намір при тому омовінні рук що після кідуша.

«Карпас» (шматок овочу, зазвичай картоплі) - після того, як увійшли перший ґадлут, другий катнут, другий ґадлут, що належать до моах Хохми з боку Іми, в келих вина кідуша, - зовнішні усунулись від свого тримання, і може увійти перший катнут, хоча він і є жорстким судом. Слово «карпас» за ґематрією – 360 (шін-самех), ім’я Елокім з наповненням буквами юд. Буква «шін», коли напишеш повністю (її звучання), - шін-юд-нун, буде ґематрія слова «карпас».

І це перший катнут моаха Хохми, що в Нецах Іми. І спрямовуй намір, що і решта першого катнуту моаха Біни і Даат з Іми також входять разом з катнутом моаха Хохми. І виходить, що зміна існує тільки в моаху Хохми, бо ввійшов перший катнут після його другого ґадлуту. Але в моах Біни і Даат увійшов їхній перший катнут, перш ніж увійдуть їхній перший ґадлут, і вони входять буквально по порядку, і змін немає крім як в моаху Хохми.

Капас додають для того, щоб малі діти запитували: чому перед хлібом їмо овочі? «Малі діти» - вказує на перший катнут, здивовані, - як це ввійшов перший катнут, поїдання карпаса, не згідно з порядком, - коли вже увійшов перший ґадлут і другий катнут, і другий ґадлут в келих кідуша?

 

ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ЦЯ НІЧ –

- адже в усі інші ночі ми не занурюємо (карпас в солону воду)? Пояснення, - бо рабами були ми у фараона. І для того, щоб не володарювали зовнішні сили, необхідно упередити вхід ґадлуту перед першим катнутом.

Другий келих – моах Біни з боку Іми, наміри подібні до намірів першого келиху, тільки перший келих це моах Хохми Іми, а другий келих це моах Біни Іми. Спрямовуй намір згідно з порядком:

У першому катнуті, коли моах Біни Іми входить в карпас, разом з цим – спрямовуй намір на нього, на те, що він, це «Елокім» з наповненням буквами гей.

У першому ґадлуті він – АВАЯ з наповненням САҐ.

У другому катнуті, який є клі і облачення моаха Біни, там Акдатам, проте, розділений на дві частини, «алеф-мем», «ґімель-ламед».

При всіх інших деталях спрямовуй намір так, як це написано щодо першого келиха. Спрямовуй намір на другий ґадлут, АВАЯ з наповеннням САҐ.

 

«МАґІД» І РОЗПОВІДЬ ПРО ВИХІД З ЄГИПТУ

Назва «Песах» - це «пе – сах» (уста, що розповідають).

 

«РАХЦА»

Друга «рехіца» (омивання) – юд-гей, так само як і в першому омиванні, проте, там юд-гей належить до АВАЯ САҐа.

 

«МОЦІ» «МАЦА» («видобуває хліб», благословення на мацу)
Мохін Іми входять завдяки чотирьом келихам вина, тому що вино, яке радує, воно в Імі. Також і «кос» (келих) – за ґематрією «Елокім», - вказати на Іму, що суди зароджуються. Але на мохін Аби вказує поїдання маци, званої «хліб» (івр. «лехем»), бо «лехем» за ґематрією тричі «АВАЯ». АВАЯ в Абі, Елокім в Імі. Двоє мохін Аби з першого ґадлуту вже самі увійшли, на зразок двох перших келихів. Однак, перший катнут Аби не увійшов через згадану вище причину, бо не може увійти першим, оскільки він є довершеними судами, - аж поки не ввійде другий ґадлут. Бо так і перший катнут Іми не ввійшов, аж поки не ввійшов другий ґадлут Іми. І виходить, що тепер при поїданні маци слід спрямовувати намір на перший катнут з боку Аби, і на другий ґадлут з боку Аби. Проте і другий катнут що з боку Аби також і він увійшов тепер, - але я отримав від мого, благословенної пам’яті, вчителя, тільки лиш намір першого катнуту і другого ґадлуту.

«Маца» за ґематрією АВАЯ де-АБ з наповненням буквами юд, і АВАЯ де-САҐ. І вони – двоє мохін Хохми і Біни з боку Аби другого ґадлуту, що входить раніше за перший катнут. І це – дві маци, верхня і середня. Нижня маца, вона є моах Даат з боку Аби другого ґадлуту.

Потім спрямовуй намір на перший катнут. Вища маца – Елокім з наповненням буквами юд, Хохма першого катнуту Аби. Середня маца – Елокім з наповненням буквами гей, Біна. Нижня маца – Елокім з наповненням буквами алеф, Даат. У ґадлуті намір їхній за рахунком букв «маца» АБ і САҐ.

У катнуті мати на увазі, - як вказують на три «Елокім» три маци. Намір їхній поділяється відповідно до форми їхніх букв: коли є декілька імен і всі – рівні, і вони не розділяються і не відрізняються один від одного. Тільки на букву алеф, яка серед них, не потрібно спрямовувати намір, це тільки одна буква, в якої виявляється відмінність. І ось, три згадані слова «Елокім», всі рівні, і немає між ними різниці, крім як в букві гей. Бо ця буква гей слова «Елокім», коли вона в Хохмі, вона з наповненням буквою юд: гей-юд. А коли вона в Біні, - з наповненням буквою гей: гей-гей. А коли вона в Даат, тоді наповнення – гей-алеф.

І за тим же принципом ми називаємося тепер змінами трьох цих імен імені Елокім з трьома видами форми, що є в букві «гей». І оскільки ці «елокім», вони є категорією першого катнуту, і також те, що вони з боку мохін Аби, тому ми не маємо на увазі щодо них, що є відмінності в їхньому наповненні, а тільки відмінності в формі самої букви гей, простої, що в імені Елокім. І в плані її форми видно різницю, що є між «елокім» Хохми і «елокім» Біни, або Даат. Бо ось, буває іноді, коли ці «елокім» не наповнені, а прості, і неможливо взнати, яке з них в Хохмі, а яке в Біні, а яке в Даат, інакше, як завдяки відмінностям цих форм, як ми нагадаємо (потім).

І ось суть справи: буква гей (ה) слова Елокім Хохми, її форма і малюнок: далет-юд. А Біни – далет-вав. А Даат – три букви вав. Бо форма букви гей це далет над вав. Але вав – маленька, в якої немає голови. І тому іноді вона малюється у формі букви юд, оскільки вона – з боку хохми, бо вав, що в букві гей, вона – Зеїр Анпін, оскільки він в хохмі є форма букви юд, крапля моаха хохми. А коли він в Біні, - робиться буквою вав, вказуючи на ібур, що в ній: вав – це ВАК. А коли він в Даат, він є поширенням Іми в Зеїр Анпіні, що зветься Даат, мохін, що в ньому, і поширюється в трьох лініях, що в ньому. І тому форма букви гей це три букви вав, і Даат – середня лінія, форма якої – вав.

 

ТРИ МАЦИ. МАЦА ПЕРША

АВАЯ де-АБ, моах Хохми. Не розділяється на два шматка, бо відповідає Хохмі, що зветься буквою юд, - буква алеф є повною.

 

МАЦА ДРУГА

АВАЯ де-САҐ, моах Біни. Розділяється на два шматка, один для поїдання маци і другий – на афікоман, оскільки Біна називається буквою гей і розділяється на форми двох букв: далет над вав. І тому й розділяється на два шматка, які є – ЗОН, оскільки вони всередині Біни. Бо Біна називається гей, а нуква – далет цієї гей. А Зеїр Анпін – вав цієї гей. А в ібурі з’єднуються і робляться буквою гей. І тому розділяється, і половину її, форма якої – вав, кладуть до афікомана. А ту половину її, форма якої – далет, що відповідає нукві, з’єднують з хохмою, якою є перша маца, ціла, і промовляють над ними благословення «А-моці» (Той, хто видобуває), і їдять мацу. «А-моці» відповідає цілій маці, а поїдання маци відповідає шматку. Шматок відповідає частині «далет» з букви гей, промовляють над нею: «Це хліб бідності».

На початку форма її – як буква гей зі слова «га - лахма анья» (це – хліб бідності). А потім розламується і робиться «хлібом бідності», розламаним, бо буква далет (частина букви гей) – означає далет-ламед «даль» (бідний) і убогий. Бо те, що було буквою гей, стало «хлібом бідності», буквою далет. І ось, в поєднанні з цілою мацою, яка є буквою юд, стали обидві – далет-юд (слово «дай» - достатньо). Відламана далет і ціла юд (числове значення 10) і вона є цільною своїми десятьма сфірот. Відламана має з’єднатися з цілою, тоді ціла називається «дай» (достатньо).

З’ясувалося: друга форма це далет-вав в другій маці перш ніж була розламана. А перша форма, далет-юд, вказується поєднанням цілої з відламаною. А форма третя – три букви вав, вказується третьою мацою, бо разом з нею їх три маци, як кількість трьох букв вав. І ось, увійшли всі мохін другого ґадлуту і першого катнуту Аби в три маци.

 

«ОСЬ ХЛІБ БІДНОСТІ»

Остання буква гей, що в АВАЯ (юд-гей-вав-гей), що зветься хлібом бідності через ущербність місяця, коли вищий єсод не отримує вище благо і зветься бідним. У букви гей є дві форми, що складаються – з далет-вав і з далет-юд. Той, хто отримує від Тіферет, яка є буквою «вав», матиме форму далет-вав. А коли отримає з Єсоду без вищого блага від Тіферет, тоді це «хліб бідності», і матиме форму далет-юд, і це те, що написано:

«ЯКИЙ ЇЛИ БАТЬКИ НАШІ В ЗЕМЛІ ЄГИПЕТСЬКІЙ»

І оскільки Єсод – це «все», тому кажуть: «Всякий голодний хай ввійде і їсть, всякий нужденний ввійде і проведе Песах». Бо вищий Єсод був бідний і жадав хліба, і не отримував від Тіферет, - увійде нині і їстиме, і ввійде в зівуґ з Малхут, краплею, що спускається через нитку хребта, Тіферет, в Даат. І коли пробудиться святий союз для зівуґу, передуватимуть зівуґи у пе вищого, в «пе сах». І це й є – ввійде і проведе Песах.

За межами землі Ісраеля немає зівуґу, тільки в землі Ісраеля. І це те, що написано: цьогоріч – тут, без зівуґу, наступного року -  в землі Ісраеля, і Цар увійде в зівуґ з вищою землею Ісраеля. І це відповідно до «всякий голодний хай ввійде і їсть», що й є зівуґом. А коли буде зівуґ у вищій землі Ісраеля, поцілунки будуть з боку Біни, місця свободи. І це те, що пише потім: «Цьогоріч – тут, - раби, наступного року, - в землі Ісраеля, - вільні люди».

 

МАРОР, КОРЕХ. ХАРОСЕТ

У Пасхальну ніч – зівуґ з Рахеллю. І разом з цим потрібно підсолодити суди, що в Леї, попри те, що немає з нею зівуґу. І це робиться маканням марору в харосет, де слово харосет є з’єднанням «Рут» і «сах». Некева Зеїр Анпіна, що загалом називається Адні, поділяється на Лею і Рахель, що не сполучаються разом. Леа вся є судами, тому що вона є ахораїм вищої Іми, тому ім’я Адні поділяється в них надвоє: просте Адні – в Рахелі, а з наповненнями – в Леї, тому що наповнення - в трьох «елокім», суд, тому дається Леї.

Бо Адні з наповненнями – «тар’а» (арам. «ворота», тав-рейш-аїн-алеф). І коли віднімеш простий сенс, яким є «самех-гей», число Адні до Рахелі, залишиться його наповнення, що за ґематрією «Рут» - для Леї. І вони – букви Рут (рейш-вав-тав), що в слові «харосет» (хет-рейш-вав-самех-тав), категорія Леї. А дві букви самех-гей, що залишаються в слові «харосет», вони є мохін Зеїр Анпіна, що звуться «життям царя», вони – три імені: Ек’є, Авая, Ек’є. Намір – притягнути життя від мохін Зеїр Анпіна для Леї, що зветься Рут, щоб підсолодилися суди.

 

МАРОР

За ґематрією це – мем-вав-тав («мавет», - смерть), гіркі суди, за які тримаються кліпот, що звуться смертю. А підсолодити його – завдяки залученню життя, яким є «сах» (самех-хет). Тому потрібно відчувати гіркий смак, і якщо проковтнув – не виконав обов’язок, адже не пережував зубами. Бо перетиранням зубами підсолоджуються і уточнюються сили суду, що в ньому, тридцятьма двома зубами.

Два останніх келиха, - двоє мохін з боку Аби, хесед і ґвура, що разом звуться моах Даат. Тому ці два келихи не розділяються щоб випити інший келих між ними. Тому між трьома і четвертим хай не п’є. Намір – поєднати обидва разом.

Перший келих – світло хасадим, що в Даат. Перший катнут – Елокім з наповненням буквами алеф. Але форма букви алеф, що в наповненні букви гей слова Елокім – складається з юд-вав-юд. Другий катнут – ім’я Акдатам, за ґематрією 74 (аїн-далет). А другий ґадлут – АВАЯ де-МА з буквами алеф.

Останній келих. Перший катнут Елокім з наповненням буквами алеф, однак форма букви алеф, що в наповненні букви гей, - форма юд-вав-далет (יוד), така – (א). А перший ґадлут, - АВАЯ де-БОН з наповненням буквами гей. А другий катнут Акдатам, в сумі – 74 «аїн-далет» (слово «ед», свідок). А другий ґадлут – АВАЯ де-БОН з наповненням буквами гей. Проте, ти з’єднай два наміри разом в одному келиху.

А потім спрямуй намір обох на другий келих. А причина – сполучити їх разом, захара і некеву. І є відмінність в другому катнуті між хасадим і ґвурот в імені Акдатам, бо сума одного – 75 (аїн-гей), три рази «юд-бейт-куф», ЄВК. А сума другого – 74 (аїн-далет).